Психолого-педагогічний семінар "Психологічний супровід соціалізації особистості в громадянському суспільстві"

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАР

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

ПЛАН

1. Міні-лекція «Суть поняття «соціалізація особистості» її сфери, етапи та складові».
2. Практична частина:

• Вправа1. Проблеми соціалізації підлітків, їх наслідки та шляхи попередження і корекції.
• Вправа 2. «Соціальні ролі, вимоги до них, протиріччя та їх узгодження»

«Для людства неможливий шлях назад - до уявної невинності і краси закритого суспільства. Перед нами один шлях – шлях у відкрите суспільство. Ми повинні рухатися в невідомість, невизначеність і небезпеку. Для цього є у нас розум, щоб планувати, наскільки можливо, нашу безпеку і нашу свободу».

Карл Поппер, англійський філософ і соціолог «Відкрите суспільство і його вороги»

У «Концепції загальної середньої школи» сказано, що «школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху».

Одна з найважливіших проблем сьогодення – соціалізація особистості учнів, тобто розвиток життєвої компетентності особистості, оскільки саме вона передбачає наявність необхідних психологічних знань, умінь і навичок, дає змогу людині досягти успіху в особистому житті та професійній діяльності, жити повноцінним, цікавим, насиченим життям.

Особа розвивається і удосконалюється під впливом інших людей, пристосовується до виконання в суспільстві конкретних обов'язків, несе відповідальність за свою поведінку, дії і вчинки. Ще В. Сухомлинський у часи, коли проблема соціалізації особистості була «закритою» галуззю педагогічної науки, зазначав: «Суспільна сутність людини виявляється у її відношеннях, зв’язках, взаємовідносинах з іншими людьми. Пізнаючи світ і себе як частину світу, вступаючи в різноманітні відносини з людьми, відносини, що задовольняють її матеріальні й духовні потреби, дитина включається в суспільство, стає його членом. Цей процес приєднання особистості до суспільства і, отже, процес формування особистості вчені називають соціалізацією».

Мета соціалізації — допомогти особистості вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому.

Соціалізація особи починається з перших років життя і закінчується до періоду цивільної зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права і обов'язки, придбані нею, не говорять про те, що процес соціалізації повністю завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя. Інакше, соціалізація означає процес постійного пізнання, закріплення і творчого освоєння людиною правил і норм поведінки, диктованих йому суспільством. Перші елементарні відомості людина одержує в сім'ї. Результати батьківського виховання у значній мірі визначають особистість, її подальше суспільне життя. Чимале значення має також взаємодія з однолітками як засіб формування відповідальної, самостійної, принципової, здатної до співпраці особистості. Від результатів цієї взаємодії залежить вміння у подальшому оптимально вибудовувати взаємини з оточенням. Естафету соціалізації особи приймає школа. У міру дорослішання і підготовки до виконання цивільного обов'язку сукупність засвоюваних молодою людиною знань ускладнюється – зміна навчального колективу, трудова діяльність.

Як ми вже бачимо, процес соціалізації не завершується в дитинстві, а продовжується протягом усього життя, оскільки людина повинна постійно опановувати нові ролі, виконувати нові функції. Зміна умов життєдіяльності викликає необхідність виробляти додаткові вміння та навички, засвоювати нові ефективні зразки поведінки.

Школа є одним з основних агентів соціалізації. Саме вона є моделлю нашого суспільства, саме в школі проходить засвоєння основних соціальних цінностей, норм, зразків поведінки і життя. В той же час, саме фактор соціалізації (успішна адаптація учня) активно впливає на успішність дитини в навчанні і розвитку.

На сьогодні могутнім інструментом соціалізації особистості виступають засоби масової інформації - друк, радіо, телебачення, Інтернет. Ними здійснюється інтенсивна обробка громадської думки, його формування. При цьому однаковою мірою можлива реалізація як творчих, так і руйнівних задач. Соціалізація особистості органічно включає передачу соціального досвіду людства, тому спадкоємність, збереження і засвоєння традицій невід’ємні від повсякденного життя людей. При їх допомозі нові покоління залучаються до рішення економічних, соціальних, політичних і духовних проблем суспільства. І нарешті, соціалізація особистості пов'язана з трудовою, суспільно-політичною і пізнавальною діяльністю людини. Недостатньо просто володіти знаннями, їх належить перетворити на переконання, які представляються в діях особистості. Саме з'єднання знань, переконань і практичних дій утворює характерні риси і якості, властиві тим або іншим типам особистості. Таким чином, соціалізація особистості представляє, по суті, специфічну форму привласнення людиною тих цивільних відносин, які існують у всіх сферах суспільного життя.

В соціальній психології виділяють зазначай три складові, в яких здійснюється становлення особистості.

1. Стихійна, спонтанна соціалізація – процес стихійної взаємодії людини із суспільством.

2. Організована, соціально-контрольована соціалізація – сім’я, школа.

3. Самовиховання, самозміна (самокореція) – планомірні зусилля, спрямовані на те, щоб стати іншим.

Соціалізація як процес має певні стадії:

1. Первинна- адаптація до соціуму від народження до підліткового віку. Особливості стадії: некритичне засвоєння соціального досвіду, пристосування, наслідування.

2. Стадія індивідуалізації. Потреба показати свою неповторність, своєрідність, відокремити себе від інших. До 18 років – нестійка адаптація, - 18-25 р стійка.

3. Стадія інтеграції. Пошук свого місця в суспільстві має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні – почуття комфортності в певній суспільній діяльності і місці; негативні – відмова від індивідуальності, прагнення бути «як всі».

4. Трудова стадія – охоплює період зрілості людини. Це період трудової діяльності.

5. Посттрудова стадія.

Зміст процесу соціалізації визначається тими завданнями, які суспільство ставить перед громадянином:

• оволодіти ролями чоловіка і жінки (статево-рольова соціалізація);
• навчитися і мати бажання компетентно брати участь в діяльності (професійна соціалізація);
• створити міцну сім’ю (сімейна соціалізація);
• бути законослухняним громадянином (політична соціалізація);
• розвинути всі свої природні якості, самореалізуватися (особистісна соціалізація).

На основі виконаних завдань в ході соціалізації відбувається формування соціальних якостей, властивостей, діянь, умінь, завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальної взаємодії, повноправним і активним членом суспільства.(Фото)

2. Продуктивна гра «Соціальні ролі в контексті педагогічної взаємодії

Механізм реалізації рольових установок, очікувань, проявів»

Сьогодні нам необхідно піднятися по щаблях цих сходів (Плакат:

• розібратися з поняттям «соціальна роль», з'ясувати, які ролі ми виконуємо,
• згадати, які вимоги до соціальної ролі вчителя пред'являють соціум, адміністрація навчальних закладів, учні і їхні батьки,
• з'ясувати протиріччя в цих вимогах,
• навчитися їх розв'язувати, щоб успішно виконувати свої соціальні ролі, а значить успішно соціалізуватися.)

Це і є завдання нашої роботи.

1. Визначення поняття «Соціальна роль». Складання переліку найбільш активних соціальних ролей учасників семінару. Групова робота з використанням методу «Мозковий штурм».

Ведучий. Отже, спочатку нам треба розібратися з визначенням поняття «соціальна роль». Прошу продовжити речення: «Соціальна роль - це...».

(Після обговорення вивішується плакат: «Соціальна роль – спосіб поводження особистості, зумовлений висунутими до неї вимогами й очікуваннями соціального оточення».)

Які ролі нам доводиться виконувати в житті? (Ведучий записує на дошці.)

Які з них доповнюють один одного, а які вступають у протиріччя? (Обговорення.)

Доповідь вчителя початкових класів «Соціальна роль «Учитель»»

3. Які вимоги ставить соціальна роль «Учитель» — фіксація вимог до вчителя,пропонованих соціумом, державою, батьками, учнями. Робота в міні-групах.Розробка плакату правил роботи в групах та його презентація.

Ведучий. Щоб піднятися на наступний щабель, нам зручніше буде працювати в міні-групах. У себе на столах ви бачите ватмани з написом. Одній групі пропонується записати перелік вимог, які ставлять до соціальної ролі вчителя в соціумі адміністрація навчального закладу. Іншій групі необхідно записати вимоги, пропоновані учнями, а третій - батькам учнів.

Коли група зробить свою роботу, вона передає ватман наступній для доповнень, і так каруселлю, поки не повернеться завдання у свою групу. Після цього будьте готові хтось із групи представити вашу роботу. На виконання цього завдання пропоную 5-7 хвилин.(Фото)

4. Виявлення протиріч у вимогах до вчителя й рольових очікуваннях. Парадокс як ключ до індивідуального розвитку. Вибір позиції в умовах парадокса – індивідуальний вибір. Робота в міні-групах.

Ведучий. Тепер, коли змальовані вимоги до соціальної ролі вчителя, інших представників соціуму, ми чітко уявляємо, яким хочемо бачити вчителя, ми знаємо, що вчителеві необхідно робити для успішної соціалізації, для успішної взаємодії з адміністрацією навчального закладу, з учнями і їхніми батьками.

Давайте розглянемо, чи є вимоги, які вступають у протиріччя й ускладнюють ситуацію соціалізації.

Продовжуємо працювати в групах. Перед вами чистий аркуш ватману. Розділіть його будь-ласка на дві частини яким завгодно чином: вертикальною, горизонтальною рисою, діагоналлю або хвилястою лінією. В одній половині зобразьте якусь одну вимогу до вчителя, а в іншій - іншу вимогу, що суперечить першій.

Працюємо 5-7 хвилин і група представляє результат.

(Після представлення результатів роботи.)

Обговорення проблемного питання:

• у такий спосіб ми виявили два протиріччя, які означають успіх соціалізації вчителя – це взаємини на рівні «мої соціальні ролі» і на рівні «вимоги до ролі вчителя». Тепер важливо зрозуміти, що таке протиріччя? Чи тупикова ця ситуація – протиріччя? Або це трамплін для особистісного росту? Для успішної соціалізації? (Обговорення.)
• Одним з джерел соціалізації є самоосвіта.Доповідь вчителя «Особистісний ріст для успішної соціалізації»

5. Як я сам ставлюся до вимог своєї професії — осмислення й корекція створених раніше переліків вимог до вчителя. Робота методом «Мікрофон».

- Як же переборювати виявлені проблеми соціалізації? Насамперед, хочу звернутися до нашого досвіду, до того, що нам уже відоме, і нагадати, що для людини можливі дві позиції відносин із світом: позиція екстернальності й позиція інтернальності.

Позиція екстернальності - неготовність, небажання брати на себе відповідальність за події свого життя. Пошуки причин того, що відбувається в зовнішніх «об'єктивних» факторах –- «такий світ, такі люди, така ситуація в країні, така доля».

Позиція інтернальності – схильність людини шукати причину того, що відбувається, у собі самій, у своїх рішеннях і вчинках. Готовність активно впливати на ситуацію й відповідати за результати своєї активності.(Фото)

Доповідь вчителя про особові обов’язки та права вчителя.

6. Практикум узгодження протиріч. Робота в міні-групах.

Ведучий. Як ще можна переборювати протиріччя? Часто ми приймаємо рішення, як вчинити в тій або іншій ситуації по інтуїції. Але щоб зняти при цьому зайву напругу, пропоную згадати алгоритм вирішення протиріч і проаналізувати за ним суперечливу ситуацію соціалізації.

1). Що вимагають, хочуть від мене в моїй діяльності?

2). Чого хочу я?

3). Якою гранню наші бажання стикаються?

4). Яке рішення у зв'язку із цим я приймаю?)

Проаналізуємо наступну ситуацію: «Від мене адміністрація навчального закладу вимагає поновлення правил для виконання учнями лабораторної роботи. Але я так утомилася, що мрію тільки про одне - виспатися».

1). Що вимагають, хочуть від мене в моїй діяльності?

Поновити правила для виконання учнями лабораторної роботи.

2). Чого хочу я?

Виспатися.

3). Якою гранню наші бажання стикаються?

Мені хочеться працювати цікаво й продуктивно з дітьми при проведенні лабораторної роботи, щоб мої уроки їм подобалися й працювалося легко.

4). Яке рішення у зв'язку із цим я приймаю?

Спочатку дочекатися вихідних і добре відіспатися, а потім приступити до складання нових правил для виконання лабораторної роботи.

Пропонуємо за даним алгоритмом проаналізувати ту суперечливу ситуацію соціалізації, що групи зображували на плакатах. Готове творче рішення групи, будь-ласка, представте.

7.Вправа «Сонечко-квіточка»

На пелюсточках написати якості,якими має володіти кожен соціалізований учитель.(Фото)

8. Підведення підсумків продуктивної роботи.

Завершуючи нашу ділову продуктивну гру, підведемо підсумки. Використовуючи наш досвід, логіку думки, творчість мислення, ми впровадили наші теоретичні знання в практику успішної соціалізації, в практику успішного виконання своєї соціальної ролі.

Здійнявшись на ці кілька щаблів, ми підняли з нашої свідомості соціальні вміння й навички, усвідомили теоретичні основи того, що підказувала нам наша інтуїція при рішенні парадоксів і протиріч - це перехід на позиції інтернального ставлення до світу й вирішення протиріч за алгоритмом.

Тепер нам треба наш життєвий досвід соціалізації передати учням, щоб ми й наші діти могли жити в суспільстві компромісному, терпимому, розумному.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Психолого-педагогічного семінару «Психологічний супровід соціалізації особистості в умовах громадянського суспільства».

З метою виховання громадянина з високим рівнем громадської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства здійснювати психолого-педагогічний супровід соціалізації особистості у відповідності до складових соціалізації:

• Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.
• Опанування загальнолюдською та національною культурою: формування цілісного світогляду, опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав і свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримка загальної безпеки.
• Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання , самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції.
• Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального та професійного розвитку.
• Спрямовувати самоосвітню діяльність педагогів та гімназистів на засвоєння змісту етапів та критеріїв оцінки соціальних якостей особистості; розуміння причин виникнення проблем соціалізації та шляхів їх попередження і самокорекції.
• Інтегрувати діяльність щодо формування моделі відповідальної поведінки випускника гімназії у здійснення психолого-педагогічного супроводу соціалізації особистості шляхом створення розвиткового освітнього середовища.