План заняття
Предмет : Зарубіжна література
Група : 1 ОК 2
Дата проведення : 25.02.2020р.
Вид заняття : практичне заняття з використанням інноваційних технологій
Аудиторія № 244
Тема заняття: Райнер Марія Рільке – Орфей ХХ століття.
Мета:
1.Навчальна: поглиблені знання про модерністську літературу; знання про життя та творчість Р. М. Рільке; доторкнутися до багатовимірного поетичного світу митця, звернути увагу на пошуки духовної єдності поета зі світом, дослідити переворот, що здійснив митець у віршуванні під впливом творчості О.Родена і П.Сезанна.
2.Виховна: виховувати любов до рідної землі; прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд.
3.Розвиваюча: формувати навички проектної діяльності, роботи в групі; розвивати естетичні смаки, творчу уяву; навички аналізу поезії, вміння узагальнювати матеріал, висловлювати та аргументувати власну точку зору, критично мислити.
Методичне спрямування заняття: використання інноваційних технологій навчання з метою формування у студентів критичного мислення.
Методи навчання: слово викладача, евристична бесіда, проблемна бесіда, метод «Гронування», «Мозковий штурм», прийом «Мікрофон», робота в малих групах, рольова гра «Інтерв’ю з Рільке та Лу Андреас – Саломе», рефлексія, ТЗН.
Методи контролю знань: усне індивідуальне та фронтальне опитування
Міжпредметні зв’язки: зв’язок з теорією літератури, етикою, образотворчим мистецтвом, філософією, історією України.
Методичне та матеріальне забезпечення заняття: портрет Р.М.Рільке, вислови, ілюстративні матеріали до поезій, презентація «Творчість австрійського поета Р.М.Рільке», ТЗН, робоча програма, план – конспект, тексти поезій.
Література :
1.Гузь О.О. Орієнтовне поурочне планування уроків світової літератури. 11 клас // Зарубіжна література в школах України. – 2011. - № 10
2.Пушкар О.М. Головні мотиви творчості Райнера Марії Рільке. Життєвий і творчий шлях письменника. «Орфей, Еврідіка, Гермес», «Ось дерево звелось» // Зарубіжна література в школах України. – 2013. - № 10
3.Терещенко М.Є. Зарубіжна література. Система уроків 11 клас. – Т.,2001
4. Штейнбук Ф.М.. Вивчення зарубіжної літератури. 11 клас. – Х.,2003
5. Щавурський Б. Зарубіжна література. Посібник – хрестоматія 11 клас. – Т.,2018
6.Словник літературознавчих термінів. – К., 2008
7.www. zarlit. com/lesson/11 klas 1/13htm
Ключові слова: символізм, філософська лірика, cонет, міфологізм лірики.
Компетентності: soft skills (“м’які навички“ або “гнучкі навички”) інформаційно – комунікативна, інформаційно - цифрова компетентність; уміння вчитися, соціальна та громадянська компетентності, лідерство та відповідальність.
Хід заняття:
І. Організаційний момент: 2хв.
- Привітання зі студентами, перевірка присутності;
- Психологічне налаштування на роботу.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності студентів: 3 хв.
Слово викладача
Хто він? Поет чи майстер? Гомер, Вергілій, Петрарка чи Шекспір? Ні… Він поетичний кумир 20 – х рр. ХХ століття. По ньому ”звіряли свої годинники“ інші поети – Борис Пастернак, Марина Цвєтаєва.
Райнер Марія Рільке – це людина з прихованим виразом дещо погаслих очей стала «володарем дум» сучасників ів залишається ним ось вже близько ста років для світової інтелектуально – творчої еліти.
Кожний поет, усвідомлюючи своє призначення на землі, повинен бути людиною. Такою, що повна любові, здатна подолати природні почуття ненависті, звільнитися від нього, як від скверни. Поет – це людина. А людина – це, насамперед, добродій, сповнений великою любов’ю до світу, до всього живого на землі. Саме таким добродієм, чия поезія сповнена любові до людей і світу є австрійський поет Райнер Марія Рільке, який «легким дотиком торкався душі людини, допомагаючи їй усвідомити вічність»
Суть митця - в нерозривному, повному й органічному зв’язку зі світом і речами, - проголошує Рільке у вірші «Смерть поета».
ІІІ. Актуалізація опорних знань: 5хв.
Метод ,,Гронування”
- Які асоціації виникають у вас, коли ви говорите про таке поняття, як правда? (рішучість, справедливість, чесність, добро, порядність, відданість, істина)
ІV. Повідомлення теми і мети заняття: 7хв.
В одному зі своїх віршів Р.М.Рільке говорить:
… з віком хочу йти.
Вчувати вітер віщого листа,
Якого склали Бог, і я, і ти…
Відчуття єдності з Богом, зі Всесвітом, прагненням йти в ногу з віком позначилися на творчості видатного поета. Мабуть тому в його ліриці є все: містика, дуже чуйний та емоційний зміст, пошуки Бога.
Слово викладача
ХХ століття. Ось воно розпрощалося з нами, назавжди відійшло в минуле, стало історією. Яким воно було? Йому судилося пройти крізь революції, тотальні режими, світові війни; воно потребувало нових звуків, нових ліній.
Сьогодення… ХХІ … Надія і сподівання… Три століття, три епохи, три покоління об’єднані одним іменем Райнер Марія Рільке. Саме його постать стане домінуючою на сьогоднішньому занятті.
Ознайомившись з життєвою долею і творчим шляхом митця, прослідкувавши його зв’язки з Україною ми відчуємо глибину філософських здобутків поезії Рільке, разом з ним спробуємо знайти єдність власного «я» зі світом.
V. Вивчення і засвоєння нового матеріалу: 50 хв.
Слово викладача
Кожний поет, усвідомлюючи своє призначення на землі, повинен бути людиною. Такою, що повна любові, здатна подолати природні почуття ненависті, звільнитися від нього, як від скверни. Поет – це людина. А людина – це, насамперед, добродій, сповнений великою любов’ю до світу, до всього живого на землі. Саме таким добродієм, чия поезія сповнена любові до людей і світу є австрійський поет Райнер Марія Рільке, який «легким дотиком торкався душі людини, допомагаючи їй усвідомити вічність»
Прийнято ділити життєвий і творчий шлях поета на кілька періодів, кожен з яких характеризується певним філософським та естетичним зрухом у його свідомості.
1.Таємниця життя і творчості Райнера Марії Рільке
(Студенти отримали випереджальне завдання опрацювати біографію поета і підготувати проекти)
Робота в малих групах
1.Проект «Празький період 1894 -1897 рр.»
Райнер Марія Рільке народився 1875 року в Празі. Його охрестили і записали так: Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія.
Дитинство та юність поета були затьмарені перебуванням в австрійській військовій школі (1886 - 1891), про яку він все життя згадував зі страхом і відразою. У 1895 році поет вступив на філологічний факультет Празького університету, а пізніше слухав лекції з філології і мистецтвознавства в Мюнхені й Берліні. Походив Рільке з небагатої чиновницької родини: батько, Йозеф Рільке, спочатку був унтер-офіцером артилерії, а після виходу у відставку став службовцем залізничної компанії. Мати, Софія Енц, належала до багатих празьких буржуа. Невдоволена своїм шлюбом, вона покинула сім'ю, коли синові було дев'ять років, і переїхала до Відня, ближче до імператорського двору, про який давно мріяла. Родинні негаразди вплинули на хлопця, обумовили його схильність до самотності і гордої незалежності. Батько віддав сина до військової школи; в ній Райнер провчився п'ять років і за станом здоров'я покинув її. Рільке не раз говорив, що перебування у військовій школі щось у ньому зламало, не дало розкритися деяким рисам його вдачі. В 1896 році вступив до Празького університету, де обрав для вивчення історію мистецтв, літературу, право і філософію.
Основою і вихідним пунктом поетичної еволюції Рільке була німецька класична література. Разом з тим, він активно засвоював і синтезував досвід романських і слов'янських культур. Звідси його спроби творити французькою і російською мовами.
Писати вірші Рільке почав рано, і вже 1894 року вийшла його перша збірка «Життя і пісні». Наприкінці XIX століття з'являються наступні книжки поета: «Вінчаний снами» (1896), «Святвечір» (1898) і «Мені на свято» (1900). Ранній Рільке - переважно неоромантик і імпресіоніст. У його віршах відтворюються основні мотиви романтичної поезії першої половини XIX століття - самотності, природи й кохання.
У 1897 р. познайомився з Лу Андреас – Саломе, яка народилась у Петербурзі в родині російського генерала французького походження. Лу вражала сучасників розумом. Силою характеру. Її доля пов’язана не лише з Рільке, але й із знаменитим німецьким філософом Ф.Ніцше. Лу Андреас – Саломе була одним із найближчих друзів поета протягом усього життя.
2.Проект «Роки подорожей»
Усе життя поет мандрував світом. «Спочатку він з жадібною цікавістю вдивляється у світ, пізнає Західну Європу, потім вчиться у Родена мистецтву узагальнення, пластичного вираження емоцій, думок, цілих духовних сфер; вивчає Париж. Нарешті, переживши Першу світову війну, приголомшений, усамітнюється, напружено вдивляється у видиме, щоб узріти, що за ним», - так пише Олексій Попов про творчий шлях поета.
Усе життя поет мандрував світом. «Спочатку він з жадібною цікавістю вдивляється у світ, пізнає Західну Європу, потім вчиться у Родена мистецтву узагальнення, пластичного вираження емоцій, думок, цілих духовних сфер; вивчає Париж. Нарешті, переживши Першу світову війну, приголомшений, усамітнюється, напружено вдивляється у видиме, щоб узріти, що за ним», - так пише Олексій Попов про творчий шлях поета.
Серед подорожей того часу особливе значення для поета мало перебування у Росії та в Україні, а також – життя у Парижі. Крім того, він побував за цей час в Іспанії, Північній Африці, Центральній Європі.
Можна скласти таку хронологію подорожей Рільке:
1898р. – подорож до Флоренції.
1899р. – подорож до Росії та України.
1903р. – подорож до Данії.
У цей період поет створює низку збірок:
«Книга годин» - «Книга прощ» (враження від перебування в Росії та Україні).
1901 рік одружується на учениці Родена – скульпторці Вестхоф. Родина оселяється в невеличкому німецькому містечку, сподіваючись жити з літературних заробітків, однак ніколи поет не мав грошей. В 1902 р. родина розлучилась через матеріальну скруту.
1907 – 1908 рр. – цикл «Нові вірші». На цьому циклі слід зупинитися докладніше, оскільки саме тут «внутрішнє життя» речей втілюється у пластичних образах рослин, тварин, міфічних та історичних героїв, а мрія Рільке про «живий космос», взаємозв’язок людини і духу, призначення мистецтва, сформульовані у поетичній формі, знайшла своє відбиття у подальшій його творчості, зокрема в іншому циклі – «Сонети до Орфея».
1902 – 1911 рр. – Рільке живе у Франції. «Париж став основою моєї волі до зображуваного», - пише поет. Зближується зі скульптором Роденом, мистецтво якого дуже цікавило Рільке і вплинуло на його творчу манеру і про якого Рільке написав навіть книгу.
Поет мав дуже чутливу душу. Події першої світової війни страшним болем озвались у його серці. 1915 р. в одному з листів він напише, що «війна – це гора страждань, непомірна рана». У цей час він подорожує Іспанією, Північною Африкою. У січні 1918 р. розпочав роботу над головним твором свого життя – «Дуїнезькими елегіями»
3.Проект ІІІ період – «поет високої самотності»
Поет майже безвиїзно живе у «Замку Мюзо» - віддаленому від суєти світу будинку в Швейцарії, котрий купили йому друзі. В цей час Рільке розвиває жанр елегії, сонета. Поет йде до високої майстерності.
У 1926 р. зав’язалось листування Рільке, Б.Пастернака та М.Цвєтаєвої. Сам Рільке назвав стосунки з російськими поетами «блуканням трьох душ, трьох зірок на небосхилі Всесвіту». Для Цвєтаєвої Рільке – уособлення поезії, втілення вічного Орфея. Вона мріяла стати рівною йому через багато перевтілень. Для Пастернака Рільке – джерело натхнення, рятівний промінь уночі.
За часів “Нових поезій” вірш Рільке стає спокійним і стриманим, майже суворим. З'являються монументальні, образи (у них відчувається і стримана сила скульптур Родена, і «речевість» полотен Сезанна). Своїм словом ,поет ніби вступає у змагання з майстрами пензля і різця. Рільке створює «поезії речі», котрі виявляють «внутрішнє життя» реалій предметно-чуттєвого світу. Це своєрідні гімни людській здатності вмістити в душу всю безмежність Всесвіту.
Поет для Рільке в цей період - творець «речей мистецтва», такий самий, як ювелір, скульптор, живописець. Про це виразно свідчать численні вірші збірки «Нові поезії», такі як «Портал», «Пантера», «Фламінго», «Іспанська танцівниця», Тонку майстерність виявляє Рільке, фіксуючи рух в об'єктах, що сприймаються оком як нерухомі. Наприклад, в поезії «Ваза троянд» так передано рух пелюсток: «Троянди можуть рухатись. Поглянь:/ в їх рухах кут одхилення малий, - / отож троянд не видно, лиш струмує / проміння світла нарізно від них».
Сюжетами «Нових поезій» не обов'язково виступають тільки речі,--серед них і багато й таких, що змальовують людей, тварин і навіть і міфологічні чи історичні події.
В останні роки життя поет страждає від лейкемії, але мужньо продовжує поетичний життєвий шлях до останньої миті, що прийшла до нього, ніби вогнище героя. 26 грудня 1926 року Р.М.Рільке помер у санаторії Валь – Монт.
Викладач На формування творчого світогляду і стилю Рільке неабиякий вплив мали французький скульптор Огюст Роден та художник Поль Сезанн. Не менш важливу роль відіграла німецькомовна письменниця Лу Андреас – Саломе.
Рольова гра «Інтерв’ю з Рільке та Лу Андреас – Саломе»
Журналіст.
Жити – означає сприймати світ у художніх образах – саме в цьому Ви вбачаєте єдність життя митця і його творчості. Таку думку Ви обґрунтовуєте у монографії про Огюста Родена.
Як же вплинула скульптура митця на Вашу поезію ?
Рільке
Створюючи скульптури, Роден передавав вираз людських почуттів, а саме: відчай, ненависть, страх, мужність і тривогу. У процесі роботи митець відкрив пластику страждання, що не залишилася непоміченою для мене.
Журналіст.
Не є таємницею, що великого значення набув для Вас і живопис Поля Сезанна, який прагнув малювати не тільки ту природу, яку ми бачимо, але й ту, яку ми пізнаємо розумом, створюючи синтетичний образ предмета і всієї природи. Його живопис був для Вас, пане Рільке, великою шкодою. Чи не так?
Рільке.
Ще б пак. На полотнах Сезанна предмет – це згусток матерії, сповнений життя і внутрішнього руху. Саме Сезаннівська сила була для мене зразком знищення лірики почуттів, коли художник пише: я люблю цю річ, замість того, щоб написати ось вона.
Журналіст.
Пане Рільке, що надихає Вас на створення поезії?
Рільке.
Я кажу: так, все те, що видиме, має ставати поезією. О, як я зрадів, коли дійшов цього висновку. Одного разу на ярмарці до мене потрапило павичеве перо… У мене було таке відчуття, ніби я вперше бачу подібне перо – в ньому відкрилося стільки краси, якої ніхто, крім мене, не помітив. З цього почуття народився вірш…
Журналіст.
Розуміння речі у Вас – це розуміння світу, розуміння мистецтва, творчості.
Гадаю, це Ваша концепція як поета, як митця?
Рільке.
Так.
Журналіст.
Подейкують, що саме знайомство молодого Рільке з вами, пов’язане з першим серйозним переживанням поета. Саме воно відкрило йому Росію та Україну – землі, в яких він знайшов свою духовну Батьківщину. Саме Ви надихнули поета на подорожі до Росії та України у 1899 та 1900 рр.?
Лу.
Мабуть так воно і було. Його почуття до мене відбито у низці віршів.
Він бачив у мені ту ідеальну жінку, в якій поєднував і постать коханої, і «жінки-матері», і досвідченого психолога, і тонкого цінувальника його творчих досягнень та невичерпного співрозмовника. Його почуття до мене відбиті у низці віршів. В одному з них він звертається до Бога, а адресує їх мені.
Журналіст.
Так, я пам’ятаю ці рядки
Лу. (читає напам’ять)
Згаси мій зір – я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух – я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю скажу.
Віднімеш руки – я тоді тебе
Впіймаю серцем, наче між долонь,
А спиниш серце – мозок запульсує
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.
Лу.
Сама я народилася в Росії у Санкт - Петербурзі у родині генерала. З дитячих років була закохана в Росію та російську культуру і це почуття передала молодому Рільке. Разом зі мною він і подорожував.
Райнер Марія був вражений красою української природи, народними піснями. Україна, змальована ним, – це чудовий край безмежних просторів із героїчним минулим, багатою історією.
Викладач
Із листа Рільке: «Люба мамо! Завтра я вирушаю у подорож у незнайомі мені краї. Я і не гадав цього. Але Лу так пристрасно оповідає мені, що я не можу не поїхати, маючи таку нагоду»
Райнер Марія Рільке і Україна (відео)
Метод «Мозковий штурм»
Художня самобутність лірики Р. М. Рільке
Словникова робота
Сонет ( в перекладі з італ. озн. звучати) з’явився в Італії в ХІІІ ст. Був популярним в епоху Відродження. Став чудовим засобом для того, щоб висловити почуття та переживання особистості, що звільнилася від гніту середньовічного аскетизму. Складається з 14 рядків.
Робота з текстом.
Ознайомтеся з сонетом Р. М. Рільке «Ось дерево звелось»
Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея!Співу повен слух.
І змовкло все, та плине скрізь мовчання
Новий початок, знак новий і рух.
Вилазять звірі з лісової тиші,
Покинувши кубельця, чи барліг,
Вони либонь зробилися тихіші
Не з остраху, не з тихощів своїх,
А з прислухання. Рев, скавчання, гам
Змаліли в їх серцях, їм за пристанок
Недавно ще була маленька хижа,
Де крилася жадливість їхня хижа
І де при вході аж хитався ганок,-
Там ти воздвиг в їх прослуханні храм.
Бесіда
- Яка відома книга пригадується під час читання сонета? (Біблія)
- Які асоціативні зв’язки можна встановити між Біблією і сонетом?
(Бог з первісного хаосу творить світ, підпорядкований гармонії. Орфей своїм співом упокоює тваринне, дике начало на Землі.)
- Визначте емоційну кульмінацію сюжету.
(Емоційною кульмінацією сюжету є момент «мовчання», «прислухання», «рев», і «скавчання», і «гам». Вони змовкли перед співцем.)
- Назвіть образи - символи в поезії?
(Дерево – символізує життя людини, яка зростає фізично і духовно. Його гілки – паростки душі, міць і силу яким повинен дати поет. Ліс,звірі – це царство. Темрява – відсутність ідеалу, гармонії між ними).
Один із основних тропів – контрастні перетворення, які показують напрямок руху, процесу перетворення: Рев, гам – спів – тиша; маленька хижа – храм.
Риторичні вигуки – «О виростання! О спів Орфея!...» передають ставлення автора до того, про що він пише, робить настрій вірша піднесеним, сповненим благоговіння до священного, містичного акту творіння.
- До чого ж прагнуть митці, створюючи свої шедеври?
(Зобразити гармонію єства людини і природи, а відтак гармонію Всесвіту.)
- Як ви розумієте зміст збудованого в серцях храму?
(Храм в Рільке – мистецтво створене на перехресті складених та замкнутих шляхів людських почуттів. Мистецтво одухотворює людину, і в той же час диктує свої закони, за якими слід жити – «новий зачаток, новий рух»
Викладач
Отож людина, мистецтво, Всесвіт і Бог – єдині. В їх єдності і міститься гармонія, до якої прагнув Рільке, до якої прагне людство.
- Яку роль відіграють художні засоби?
Гіперболи розкривають грандіозність цих змін: «і де при вході аж хитався ґанок…», « і змовкло все…». Метафори: співу повний слух, новий початок плине, рев, скавчання, гам змаліли в їх серцях, виходять звірі з лісової тиші, де крилася жадливість…» Епітети: маленька хижа, новий початок, звук новий і знак, жадливість хижа. Повтори вказують на важливість оновлення життя для автора.
Вірш «Орфей, Еврідіка, Гермес» (1908) є першим підходом Рільке до образу Орфея, який став для нього символом високої поезії'. Але тут, на відміну від його «Сонетів до Орфея», наголос перенесений на образ Еврідіки, «відчуженої смертю». (реконструкції картин)
Замислюючись над призначенням митця у світі, Р. М. Рільке головне завдання поета вбачає у тому, щоб нести людям добро, красу і любов, «одухотворювати» дійсність, перемагати зло і смерть силою своєї творчості. Але чи завжди це вдається? Чи може співець змінити навколишню реальність?
Твір має елементи епічності — наявність діючих персонажів, зовнішній сюжет, конфлікт між героями. Відсутність рим і строфічного поділу (білий вірш), різностопність рядків наближають його до прози. Однак епічність поєднується з глибоким лірико-філософським підтекстом, який змушує замислитися над проблемою значення мистецтва у світі.
Аналіз поезії (репродукції картин С.П.Спасенко «Орфей і Еврідіка», І.Файзуллін «Орфей в царстві мертвих», Марцелло Прованцале «Орфей»)
- У чому головна відмінність вірша від міфу?
( Рільке вибрав для свого твору лише заключну частину - розповідь про те, як Орфей припустився фатальної помилки. Якщо у міфі йдеться мова про силу кохання Орфея, то у вірші Рільке - про поразку співця: почуття Орфея переконали богів, але не оживили Еврідіку.)
- Як поет зображує царство смерті, де перебувають душі померлих?
( Рільке показує дуже сумний ландшафт, урвисті скелі, безлюдні ліси, пустка, сірий став.)
- Які відчуття виникають від цього опису?
( Відчуття трагізму, безмежного лиха, безвиході.
- Як зображує поет Еврідіку?
(Це вже не та прекрасна жінка, яку оспівував у своїх піснях Орфей. Смерть накладає на неї страшне тавро - відбирає почуття і пам'ять. Душа жінки настільки відчужена і від коханого, і від земного життя, що у відповідь на слова Гермеса: «А він таки оглянувсь», вона безтямно запитує: «Хто?»
- Як ви розумієте слова Рільке про Еврідіку : «Вона була вже корінь»?
Це означає, що душа Еврідіки вже не належала земному світу. Вона пішла у землю, як корінь. Але корінь - це не лише смерть, це і життя, бо тільки коріння дає деревам, рослинам жити. Рільке хотів мабуть сказати, що Еврідіка буде знову жити в пам'яті коханого, в його піснях.
- Як ви гадаєте, чому ж Орфей не зміг повернути дружину?
Намагання Орфея оживити Еврідіку суперечить законам природи. Він намагався порушити порядок речей, згідно з яким життя людини рухається від народження до смерті, а померлі назавжди покидають царство живих.
Тим, що Орфей хоче власною волею воскресити кохану, він намагається подолати межі людських можливостей, зробити те, що під силу лише богам. На жаль, ще ніхто не повертався з світу померлих, і ніхто не може воскресити близьку людину.
Викладач
Свою місію як поета — Орфея XX ст. — Р. М. Рільке вбачав у тому, щоби вивести людство зі стану духовного заціпеніння, змертвіння, позабуття, допомогти йому пробудитись і прозріти.
Узагальнення та систематизація вивченого:7хв.
В. Стус: «Шкода, мій світ є інший від того, в якому жив Рільке. Моя душа шукає не тільки краси, але й прагне вищих сфер, справедливости й правди. Тут криються всі проблеми мого життя».
Студент читає напам’ять вірш «Осінній день»
(Переклав Василь Стус)
Вже збігло літо. Господи, твори:
тепер затінюй соняшний годинник
і на долини напусти вітри.
Ще подаруй для літа кілька днів,
нехай останній плід іще дозріє
і виповниться соком. Заяріє
останнім хмелем в ярому вині.
Та вже бездомний хати не зведе,
самотній — весь свій вік самотнім буде,
безсонний — слатиме листи між люди
і неспокійно сновигати десь
алеями, де шерех листя всюди.
Кінець літа і початок осені у вірші «Осінній день» несе в собі печаль. Дозрівають останні ягоди, наливаються солодким соком, щоб стати п’янким вином, але ліричний герой не помічає краси природи. Він повністю занурений у свої почуття і переживання. Ліричний герой поезії Рільке — це сам поет з його болями, переживаннями, любов’ю до світу і розумінням своєї єдності з космосом.
Підсумки, оцінювання: 3хв.
Повідомлення домашнього завдання : 3хв.
Вивчити напам’ять вірш «Ось дерево звелось…»
Напишіть за творчістю Р.М. Рільке роздум на одну з тем:
“Ти один сказав Богові щось нове…”
“Слід творити мистецтво свого часу”
“Мої роздуми про творчість Орфея ХХ століття”