Реалізація індивідуального та диференційованого підходу до навчання

Реалізація індивідуального та диференційованого підходу до навчання. Вчитель історії та правознавства Минковська Марія Василівна

Василь Олександрович Сухомлинський «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання»«Дитина сприймає, осмислює і запам’ятовує знання тоді, коли вона їх переживає. Без емоційного ставлення до знань, без інтересу, подиву, задоволення, радості, захоплення, впевненості та інших позитивних переживань неможливе успішне навчання»

Індивідуальний підхід-це організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу виховання враховує індивідуальні відмінності учнів та рівень розвитку їхніх здібностей до навчання. Диференціація (лат. differentia- різниця) означає поділ, розчленування цілого на різні частини. Сутність диференційованого підходу дозволяє побудувати систему навчання, враховуючи прийоми і методи в залежності від умов навчання.

Диференційоване навчання – давно відомий і ефективний засіб здійснення індивідуального підходу до організації навчальної діяльності, застосування якого має бути систематичним і гнучким, відповідати змінам, які відбуваються у фізіології та підготовці учнів.

В умовах колективного навчання. Диференційований підхідІндивідуальний підхід. Засновник диференційованого підходу. К. Д. Ушинський

Мета диференційованого підходу в навчанні - підмітити у кожному учні його сильну сторону і дозволити їй втілитися в життя. Завдання вчителя - побачити індивідуальність свого учня і зберегти її, допомогти дитині повірити в свої сили, забезпечити його максимальний розвиток

БАЖАНОучні з дуже високими навчальними можливостями — характеризуються здатністю швидко засвоювати матеріал, з інтересом самостійно працювати, потребують завдань підвищеної складності;Учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на такі групи:учні з високим рівнем навчальних можливостей —не поступаються першій групі в засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо їм не властива висока працездатність, потребують корекції їхньої роботи, періодичного контролю навчальної діяльності;учні з середніми навчальними можливостями — характеризуються здатністю нормально вчитися, але потребують оперативної підтримки й допомоги педагога;учні з низькими навчальними можливостями — мають низький рівень навчальної працездатності, потребують спеціального підходу педагога.абвг

— стимулює і активізує пізнавальна діяльність учнів; — сприяє свідомому засвоєнню матеріалу; — коригує розумову діяльність учнів; — розвиває їхню творчу творчість і здібності; — виховує самостійна мислення ; — допомагає відокремити головне. Переваги диференеційованого навчання :

З точки зору ідеальної моделі така діяльність учителя виглядає вельми привабливою, адже всі діти виконують посильну роботу, отримують реальні умови розвитку, тому особливих труднощів і негативних побічних ефектів не виникає. Однак погляньмо на це відповідно до реалій шкільного життя. На перший погляд здається, що таку елементарну диференціацію дуже просто здійснити і впровадити. Труднощі диференційованого навчання :

Значно збільшується обсяг підготовчої роботи, час виконання, підбиття підсумків: По-перше, вчитель змушений добирати спеціальні завдання для кожної групи, тобто фактично йому доводиться продумувати один урок у трьох ракурсах : " слабкий учень", " середній учень" , "сильний учень". По-друге, він має вигадувати форми й реалізовувати розподіл навантаження на уроці (інакше кажучи, працювати водночас на трьох рівнях таким чином, щоб події, які відбуваються на кожному рівні, не заважали одна одній). По-третє, він повинен контролювати темп виконання дітьми цих завдань і розробити три категоріальні системи оцінювання, де міжіндивідне зіставлення неможливе.

Таким чином, здійснення індивідуального підходу вимагає, щоб весь процес навчання та виховання будувався диференційовано, а отже, цілеспрямовано, залежно від рівня розвитку фізичних умінь. розумових здібностей, індивідуальних психічних особливостей дитини, від характеру впливу на нього оточення. Така складна і багато в чому результативна організація освітньо -виховного процесу залежить від майстерності вчителя і його великої зацікавленості в результативності своєї праці. Отже, вимагає від вчителя ретельної підготовки не тільки до уроків показових, відкритих, або тих які відвідують наставники або адміністрація, а і до поточних, робочих уроків .