Реалізація нового змісту базавої середньої освіти при вивченні предметів освітньої галузі «Природознавство»

Про матеріал

Посібник містить матеріали стосовно питань реалізації нового змістовного змісту базової середньої освіти під час вивчення предметів освітньої галузі "Природжознавство".

Перегляд файлу

Бабіна Тетяна Володимирівна, вчитель біології Червонівського НВК

Бабін Олександр Іванович, вчитель географії Червонівського НВК

Міркевич Ірина Олександрівна, вчитель біології Грушинського НВК

Реалізація нового змісту базавої середньої освіти при вивченні предметів освітньої галузі «Природознавство»

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ І. Впровадження нового Державного стандарту……………………………………….

Розділ ІІ. Освітня галузь «Природознавство»…………………………………………………….

Розділ ІІІ. Формування життєвих компетентностей ……………………………………………

3.1. Формування здоров’язбережувальної компетентності……………………………………..

3.2. Формування екологічної компетентності…………………………………………………...

3.2.1. Екскурсія – складова екологічного виховання підростаючого покоління……………..

Фрагменти проведення екскурсій з біології, природознавства, географії:

Екскурсія. Природа рідного краю………………………………………………………...
Екскурсія. Вивчення осінніх явищ у житті природи……………………………………
Екскурсія. Весняні явища у житті природи……………………………………………..
Екскурсія. Досліджуємо зміни у природі взимку……………………………………….
Екскурсія. Розпізнавання рослин за особливостями вегетативних органів…………..
Екскурсія на прісну водойму. Різноманітність та процеси життєдіяльності тварин гідробіонтів………………………………………………………………………………...
Екскурсія. пристосування до спільного життя в лісосмузі…………………………….
Екскурсія. (географія). Ґрунт і рослини………………………………………………….
Екскурсія. (географія). Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними……………………………………………………...

3.2.2. Позаурочна виховна робота……………………………………………………………….

3.3. Формування міжпредметної естетичної компетентності…………………………………..

3.3.1. Проектна технологія у виховному процесі………………………………………………..

Проект „Мистецтво – це Природа плюс Людина”.....................................................................

Фрагмент презентації проекту „Мистецтво - це Природа плюс Людина. Квіти і дерева в народній творчості»”.........................................................................................................
Фрагмент презентація проекту „Мистецтво - це Природа плюс Людина. Рослини у творчості Т.Г. Шевченка...............................................................................................

3.4. Формування предметної компетентності…………………………………………………...

3.4.1. Форми проведення краєзнавчої роботи …………………………………………………...

Фрагменти проведення екскурсій та практики:

• Екскурсія. До водойми (з гідрології)…………….………..……………………………...

• Екскурсія. Ґрунт і рослини……….…………………….………………………………….

• Екскурсія. Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними…………………………………………………….................................

• Практика з географії рослин………………………………………………………………

• Практика з географії тварин………………………………………………………………

Висновок……………………………………………………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………………………………….

Додатки …………………………………………………………………………………………….

ВСТУП

«Ми вбачаємо свою роль у розвитку учнів не тільки в тому, щоб допомогти їм набути певних знань, а й у тому, щоб виховати в них бажання набувати знання протягом усього життя. …. знання, освіченість, інтелектуальна культура - це необхідна умова цікавого, повноцінного, духовно багатого життя, без знань цікаве життя неможливе, бо неможлива творча праця.»

В.О.Сухомлинський

Середня освіта, яка сформувалась у середині XX сторіччя, передбачала трансляцію учням готової інформації з предмета, а не засвоєння реальної діяльності методами тієї чи іншої науки. Переважання репродуктивних методів в організації навчальної діяльності призводить до послаблення внутрішньої мотивації учнів, зниження їхнього творчого потенціалу.

У час реформування системи шкільної освітив сучасній практиці ми спостерігаємо, що інтерес учнів до навчання поступово знижується. Ці явища зумовлені як загальними соціальними чинниками, так і особливостями сучасного стану освіти, педагогічної науки в Україні. За таких обставин підвищується актуальність проблемидослідження розвитку пізнавальних інтересів школярів.

Тому, вирішення даної проблеми можливе в переході від навчання «як передачі знань учню до продуктивної освіти, коли накопичення знань відбувається в процесі створення ним власних освітніх продуктів − гіпотез, досліджень, творів, правил, схем, малюнків, комп’ютерних програм і, навіть, власної думки, тощо.

Яка роль відводиться знанням, умінням і навичкам? Серед основних завдань загальноосвітньої школи освітянські документи визначають виховання «національно– свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості».

Що таке ключові компетентності? Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентна в певній сфері людина має відповідні знання та здібності, що дозволяють їй обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній. Посилення уваги до цього поняття обумовлене також рекомендаціями Ради Європи, що стосуються відновлення освіти, її наближення до замовлення соціуму. Необхідність формування школою ключових компетентностей відзначена в концептуальній модернізації вітчизняної освіти.

Для нашої країни тенденції європейської освіти ніколи не були байдужими. Але наша освіта завжди вибирала «свій шлях», обумовлений специфікою вітчизняних традицій і процесів.

Сучасний випускник навчального закладу має бути конкурентоспроможним на ринку праці, всебічно освіченим, здатним знайти вихід з будь-якої ситуації і прийняти відповідне рішення. Тому в умовах реформи середньої освіти особливого значення набуває проблема вдосконалення технології навчання. Зміни, що відбуваються в суспільстві, зумовили пошук нових освітніх концепцій. Нині випускнику необхідні не тільки міцні знання, а й високий рівень розвитку різних типів компетентностей. Посилення глобалізаційних та трансформаційних процесів у світовій економіці, удосконалення технологій,збільшення конкуренції на ринку праці спонукало підприємців спрямувати інвестиціі в розвиток людських ресурсів.

Пріоритетним напрямом розвитку сучасної вітчизняної та світової освіти стало перенесення акцентів зі знань та вмінь як основних результатів навчання на формування в учнів системи компетенцій та компетентностей. Необхідно виробити в учнів уміння здійснювати вибір, ефективно використовувати обмежені ресурси, здатність вести переговори, виважено приймати рішення.

Майбутній спеціаліст повинен вміти навчатись, володіти новими технологіями і вміти їх використовувати, працювати в команді, оперативно знаходити відповідну інформацію та використовувати її для розв’язання власних проблем.

Розв'язуючи дану проблему,необхідно пам’ятати, що кожний урок повинен бути побудований таким чином , щоб він сприяв становленню пізнавальних інтересів учнів, набуттю ними навичок самостійного поповнення знань. Адже без активної самостійної роботи не можна досягти глибоких і міцних знань, оволодіти раціональними прийомами навчальної діяльності.

Пізнавальний інтерес стимулює пізнавальну активність учнів і тим самим спрямовує розвиток розумової, психічної та соціальної сфери особистості, створює умови для формування творчої навчальної діяльності учнів.

Виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності, зокрема, неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання. Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає потреби навчатися, якщо пізнавальна діяльність для неї позбавлена життєвого змісту.

Прояв активності в процесі навчання пов’язаний з пізнанням світу. Тому в багатьох педагогічних джерелах акцентується важливість саме пізнавальної активності, яка виникає завдяки продуктивній активності. Пізнавальна активність - складне інтегральне утворення особистості, що має мотиваційні, операційні та результативні компоненти. Серед них прояв інтелектуальної ініціативи, надситуативності – вихід особистості за межі даної діяльності за власним бажанням,

Тому наше завдання виховати всестороннє розвинену сучасну особистість.

РОЗДІЛ І. ВПРОВВАДЖЕННЯ НОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ

У Законі України «Про загальну середню освіти» говориться: «Державний стандарт загальної середньої освіти – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні». Стандарт освіти – це система основних показників, що є складовими державної норми освіченості.

Новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти виконує функцію інструменту модернізації освіти:

• забезпечує створення єдиного освітнього простору;

• посилює регламентуючу роль школи в системі неперервної освіти;

• забезпечує еквівалентність здобуття загальної середньої освіти у різних формах;

• приводить зміст шкільної освіти у відповідність з потребами часу, завданнями розвитку країни;

• створює умови для диференційованого навчання тощо.

Оновлення змісту освіти, забезпечення єдиного освітнього простору, орієнтація на реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти, на формування компетенцій. Новий Держстандарт покликаний діяти задля:

• створення рівних можливостей для отримання якісної освіти;

• він забезпечуватиме наступність основних освітніх галузей і ліній початкової, основної і старшої школи;

• дозволить розвантажити зміст окремих освітніх галузей з огляду на передбачену Базовим навчальним планом кількість годин на їх вивчення, зменшить кількість предметів, що їх вивчають, ліквідує одноґодинні курси;

• сприятиме повноцінній реалізації ідеї особистісно-орієнтованого навчання, зокрема забезпеченню його профільної спрямованості у старшій школі;

• збалансованості питомої ваги гуманітарного, природничо-математичного і технологічного складників у змісті освіти,

• забезпеченню психічного та фізичного здоров'я учнів.

Які ж відмінності можна встановити між старим та новим ДС?

- Згідно з чинним Держстандартом (затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2004 р. № 24) співвідношення між інваріантною та варіативною складовими становить: 70:30%. Згідно з новим Держстандартом, створено умови для запровадження у старшій школі справді профільного навчання: навчальний час на вивчення обов'язкових для всіх предметів становить менше 50 відсотків, включно з освітньою галуззю здоров'я і фізична культура; на цикл профільних предметів відводиться одна третя навчального часу; створено можливості для забезпечення індивідуальних освітніх потреб учнів за рахунок додаткових годин на поглиблене вивчення окремих предметів, курси за вибором, факультативи, індивідуальні заняття (діти вивчатимуть ті предмети і курси, які їм потрібні, цікаві та до яких вони матимуть здібності).

- Актуалізується поняття «діяльнісний підхід». Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти читаємо: «Діяльнісний підхід –спрямованість НВП на розвиток умінь і навичок учня, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів,… пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища» .

- Якщо в Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти 2004 року було подано лише перелік деяких компетентностей (формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентностей учнів), то в новому стандарті 2011 року дається більш ґрунтовний перелік і визначення основних понять компетентнісно орієнтованого підходу, який визначається одним із основних підходів до навчання, разом із діяльнісним та особистісно-орієнтованим

У новому Державному стандарті ключові поняття вживаються у таких значеннях:

1) громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

3) загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

4) здоров’язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

5) інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань;

6) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

7) ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;

8) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

9) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

10) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

11) комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

12) міжпредметна естетична компетентність — здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва;

13) міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

14) навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання;

15) особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні;

16) предметна (галузева) компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань;

17) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

18) предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування;

19) проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

20) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Як ми бачимо Державний стандарт спрямований на формування соціально-педагогічної моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу, яка відображає кінцеву мету загальної середньої освіти – громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми й виклики часу і нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації.

Він вимагає спеціальних зусиль, спрямованих на відбір й організацію діяльності учня, на активізацію і переведення його в позицію суб’єкта пізнання, праці та спілкування, що в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати мету, планувати свою роботу, організовувати, виконувати, коригувати, контролювати її, аналізувати й оцінювати її результати. При розробці плану уроку чи виховного заходу доцільно окремо планувати діяльність вчителя і діяльність учнів. Учитель, плануючи власну діяльність, має переосмислити способи та методи передачі інформації. А при плануванні діяльності учнів важливим є детальне продумуванняфакторів впливу на мотиваційну сферу.

Учитель сьогодні повинен уміти конструювати нові педагогічні ситуації, нові завдання, спрямовані на використання узагальнених способів діяльності та створення учнями власних продуктів в освоєнні знань.

Отже, потрібно зауважити, що реалізація стандарту потребує змін у діяльності вчителя, виконання оновлених функцій у процесі професійно-педагогічної роботи в сучасній школі:

• функції сприяння навчанню учнів (створення умов для прояву самостійності, творчості, відповідальності учня в освітньому процесі;

• функції проектування (проектування спільно з учнем);

• управлінської функції (координації діяльності суб’єктів освітнього процесу).

Опанування цих та інших функцій, формування готовності вчителя до роботи в умовах запровадження нового Державного стандарту, підвищення їх професійної компетентності – ці та інші завдання стоять наразі перед учительською спільнотою та методичними службами.

РОЗДІЛ ІІ.Освітня галузь «ПРИРОДОЗНАВСТВО»

Цей Державний стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. №462, із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) компетентностей.

Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: “знає і розуміє”, “уміє і застосовує”, “виявляє ставлення і оцінює” тощо.

Державний стандарт включає такі освітні галузі, як “Мови і літератури”, “Суспільствознавство”, “Мистецтво”, “Математика”, “Природознавство”, “Технології”, “Здоров’я і фізична культура”, зміст яких послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

Зміст освітніх галузей, їх складові, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням основної і старшої школи у їх послідовному взаємозв’язку.

Розглянемо освітню галузь «Природознавство»

Метою освітньої галузі є формування в учнів природничонаукової компетентності як ключової та відповідних предметних компетентностей як обов'язкового складника загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу.

Освітня галузь "Природознавство" формує в учнів базову (ключову) природничонаукову компетентність і предметні компетентності відповідно до змістових складників (компонентів) освітньої галузі. Ключова природничонаукова компетентність формується як здатність і готовність учнів до використання особистісно значущої системи знань і методології природничих наук для пояснення й адекватного ставлення до природи, розуміння сучасної природничонаукової картини світу як образу природи. Предметні компетентності спрямовані на опанування учнями фундаментальних ідей і принципів, наукового стилю мислення, усвідомлення ними способів діяльності і ціннісних орієнтацій, що дають змогу зрозуміти закономірності перебігу природних явищ, наукові основи сучасного виробництва, техніки і технологій, виробити навички безпечного життя у сучасному високотехнологічному суспільстві і цивілізованої взаємодії з природним середовищем.

Завданнями освітньої галузі є:

- оволодіння учнями понятійно-термінологічним апаратом природничих наук, засвоєння предметних знань та усвідомлення суті основних законів і закономірностей, що дають змогу зрозуміти перебіг природних явищ і процесів;

- усвідомлення ними фундаментальних ідей природничих наук;

- набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності, здатності застосовувати знання у пізнанні світу, життєвій практиці;

- формуванняціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи.

Зміст освітньої галузі ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основною і старшою школою, між загальною середньою і вищою освітою. Зокрема, він ураховує природознавчу підготовку учнів початкової школи, на основі якої будуються його базовий фундамент в основній школі, який потім поглиблюється на засадах профільного навчання в старшій школі

Загальними змістовими лініями освітньої галузі є:

- рівні і форми організації живої і неживої природи, які структурно представлені в кожному компоненті освітньої галузі специфічними для неї об'єктами і моделями;

- закони і закономірності природи;

- методи наукового пізнання, специфічні для кожної з природничих наук;

- екологічні засади ставлення до природокористування;

- значення природничонаукових знань у житті людини та їх роль у суспільному розвитку.

Загальноприродничий компонент галузі забезпечує формування в свідомості учнів базису для цілісного розуміння образу природи і місця людини в ній, розуміння ними загальних закономірностей перебігу природних явищ, пропедевтичну підготовку учнів до предметного навчання з основ природничих наук, опанування найпростіших способів навчально-пізнавальної діяльності, що сприяють розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності й визначають адекватну поведінку в навколишньому середовищі.

Біологічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємозв'язок із неживою природою, оволодіння основними методами пізнання живої природи, розуміння біологічної картини світу, цінності таких категорій, як знання, життя, природа, здоров’я, вироблення ставлення до екологічних проблем, усвідомлення біосферної етики, застосування знань з біології у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, оцінювання їх ролі для суспільного розвитку, перспектив розвитку біології як науки та її значення у забезпеченні існування біосфери й людства.

Географічний компонент спрямований на засвоєння учнями знань про природний і соціальний складники географічної оболонки Землі, сучасну географічну картину світу, формування в учнів комплексного, просторового, соціально-орієнтованого знання про Землю на основі краєзнавчого, регіонального і планетарного підходів, усвідомлення цілісного образу своєї країни на основі розгляду та аналізу трьох її основних компонентів – природи, населення і господарства.

Хімічний компонент формує в учнів знання про речовини та їх перетворення, хімічні закони і методи дослідження, навички безпечного поводження з речовинами у буденному житті, ставлення до екологічних проблем і розуміння хімічної картини світу, уміння оцінити роль хімії в суспільному виробництві й житті людини.

Щоб забезпечити відповідність компетентностей традиційним освітнім параметрам, розкриємо зміст поняття «освітні компетентності» шляхом переліку структурних компонентів компетентності:

- назва компетентності;

- типи компетентностей в їх загальній ієрархії (ключова, загальнопредметна, предметна компетентність);

- коло реальних об'єктів дійсності, стосовно яких уводиться компетентність;

- соціально-практична обумовленість і значущість компетентності (для чого вона необхідна в соціумі);

- значеннєві орієнтації учня стосовно даних об'єктів, особистісна значущість компетентності (у чому й навіщо учневі бути компетентним);

- знання про дане коло реальних об'єктів;

- уміння й навички, що відносяться до даного кола реальних об'єктів;

- способи діяльності стосовно даного кола реальних об'єктів;

- мінімально необхідний досвід діяльності учня у сфері даної компетентності (за ступенями навчання);

Відповідно до поділу змісту освіти компетенції поділяють на загальні метапредметні (для всіх предметів), міжпредметні (для циклу предметів або освітніх галузей) і предметні (для кожного навчального предмета).

Мета галузі «Природознавства» досягається у процесі вивчення шкільних предметів «Біологія, «Хімія», «Фізика», «Географія», «Астрономія», «Природознавство», функцією яких є формування у школярів ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя.

Шкільні предмети «Біологія»,«Хімія», «Географія», «Природознавство» - це предмети, які передбачають формування в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі.

Завдання шкільних предметів:

• формування знань про принципи функціонування і структуру біологічних систем, їх онто- і філогенез, взаємозв'язки між біологічними системами, оточуючим середовищем; оволодіння методологією наукового пізнання;

• розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності і всього живого як унікальної частини біосфери;

• мотивація здорового способу життя, що включає: дати учням поняття про здоров'я, форми і методи його формування, збереження і зміцнення, показати значення складових здоров'я, дати можливість учням визначитися в правильності чи хибності ставлення до власного здоров'я, залучити учнів до мислення, обговорення і здобуття інформації про шляхи передачі та ступені ризику зараження ВІЛ, ознаки СНІДу, профілактику ВІЛ-інфікування;

• формування умінь застосовувати теоретичні знання з метою професійного самовизначення у прикладних сферах людської діяльності (медицина, агропромисловий комплекс, промисловість, біотехнологія, фармакологія, психологія, педагогіка тощо);

• розвиток розумових здібностей та якостей особистості (пізнавального інтересу, спостережливості, уяви, уваги, пам'яті, теоретичного стилю мислення), прагнення до самоосвіти, самопізнання, самовдосконалення, самооцінки, самореалізації у різних видах діяльності;

• оволодіння технологією прийняття рішень, вільного вибору і дій у сферах життя, де перекриваються проблеми людини як живої істоти, суспільства і навколишнього середовища;

• становлення наукового світогляду; формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських духовних цінностей.

З урахуванням даних позицій ключовими освітніми компетентностями є такі
[12]:

Діяльність учителя	Діяльність учня
*Соціально- трудова* *компетентність*
Пропонує завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, перелік тем та творчих робіт, список додаткової літератури. Створює проблемні ситуації	Обирає завдання певного рівня при тематичному оцінюванні. Дає самооцінку своєї відповіді, оцінює соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям. Ставить особистісно значущі цілі.
*Полікультурнакомпетентність*
Пропагує досягнення культури. Виховує на прикладі видатних людей. Використовує у викладанні свого предмета художню літературу та твори мистецтва. Висвітлює значення навчальної дисципліни для розвитку цивілізації. Мотивує роль даного предмета в житті учня.	Визначає толерантну поведінку щодо людей, які різняться соціальними, расовими, етнічними, релігійними ознаками
*Комунікативнакомпетентність*
Організує дискусії. Спонукає до висловлювання власної думки. Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них. Пропонує письмові роботи у формі твору, есе, листа товаришу, звіт про експедиціюв. Створює проблемні ситуації.	Висловлює свою думку. Вміє аргументовано її довести. Робить доповідь, вміє захистити проект, реферат.
*Інформаційнакомпетентність*
Пропонує завдання, для виконання яких необхідно звернутися до додаткових джерел інформації. Заохочує учнів до використання додаткової інформації. Консультує з питань тематики робіт та пошуку інформації. Навчає свідомо згортати інформацію, складати план, тези, конспект.	Добуває інформацію з різних джерел – довідкової, енциклопедичної, науково – популярної, художньої літератури, періодичної преси, недрукованих засобів масової інформації, комп’ютерних баз даних, Інтернету. Вміє виділяти головне, поєднує різні джерела інформації, впорядковує свої знання. Вміє використовувати нові інформаційні технології та швидко адаптується до їх змін. Критично оцінює інформацію
*Компетентність саморозвиткута самоосвіти*
Стимулює самоосвітню діяльність учнів, керує роботою учнів. Відслідковує динаміку розвитку учнів. Допомагає самореалізуватись учню.	Демонструє достатню інформованість загально навчальних умінь. Має стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Вміє самостійно здобувати знання.
*Компетентність* *продуктивної* *творчої діяльності*
Стимулює творчість учнів. Проводить нестандартні уроки. Організовує дослідницьку роботу.	Вміє бачити проблеми та організовувати свою діяльність.

Освітні компетентності учня будуть відігравати багатофункціональну метапредметну роль, що виявляється не тільки у школі, а й у родині, у дружньому колі, у майбутніх виробничих стосунках.

З чого розпочати? Як сформувати сучасну особистість? Наш обов’язок – викликатистійкий інтерес до вивчення шкільних предметів. Навчити бачити красу навколишнього світу, проявляти милосердя, співчуття до всього живого, виховувати готовність прийти на допомогу природі, охороняти її.

Особливості сучасносі вимагають формування молодої, високоосвіченої, творчої, суспільно – активної людини, яка вміє критично мислити, володіє комунікативними здібностями, використовує свій потенціал для самореалізації, повністю конкурентноспроможна, яка використовує свої знання.

Шкільні предмети – біологія, природознавство, географія, хімія дозволяють достатньо повно використовувати такі елементи національної культури, як народні перекази, легенди, загадки пісні і думи, прислів’я, приказки та прикмети.

Учитель повинен знати духовний світ учня, пройнятись його радощами і тривогами. Чітко знати до чого дитина прагне, про що вона мріє? Ми знаємо, що не всі діти хочуть присвятити своє життя вивченню природи, стати дослідниками, але вони повинні зрозуміти, що вони є частина природи, від якої залежить їх майбутнє. Пізнання довкілля допоможе змінити наші погляди і дії, щоб у майбутньому ми не перетворилися на руйнівників природи, частинкою якої є ми самі.

РОЗДЛ ІІІ.Формування життєвих компетентностей

Головним завданням школи є підготовка дитини до самостійного життя , а суспільство потребує виховання громадянина з високим рівнем активності, ціліснім баченням проблем, готовністю до їх вирішення. Тому зрозуміло, що навчальна діяльність насамкінець повинна не просто дати школяреві суму знань, умінь та навичок, а – сформувати його компетентність. «Під компетентністю розуміють структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень , що набувають у процесі навчання» [11].

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів визначають 5 ключових компетентностей: уміння вчитися, здоров'язберігаючу, загальнокультурну(комунікативну), соціально-трудову, інформаційну. Кожна компетентність має три компонента: мотиваційний, змістовий, процесуальний.

На уроках предметів природничого циклу формуються основні поняття, теорії і закони, які з року в рік розширюються, поглиблюються. А разом зх. цим формується особистість, яка відповідає вимогам сучасності.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства.

Щоб сформувати особистість, яка володіє життєвими компетентностями необхідно, творчопідходити до навчання, використовувати пошуково-експериментальні методи, дослідницько -проектну діяльность учнів на уроках та в позаурочний час.

Виокремлюють такі основні цілі розвитку життєвих компетентностей учнів на основі використання дослідницьких технологій навчання:

створити умови, що сприятимуть самореалізації та особистісному зростанню учнів;

надати науково-дослідного характеру навчально- виховному процесові;

формувати в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання у трудовій діяльності, у спілкуванні з природою та в побуті; виробляти навички прогнозування діяльності, передбачення подій і їхніх наслідків;

формувати науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;

сприяти формуванню в учнів мотивованого, усвідомленого прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв’язанні існуючих проблем у сучасному світі;

екологізувати навчання, що передбачає перегляд основних напрямків розвитку сучасного виробництва з урахуванням вимог до збереження навколишнього середовища, формування в учнів відповідальності за стан природного середовища.

Потрібно намагатися навчити учнів прогнозувати, тобто передбачати події та відповідно до цього здійснювати вибір того чи іншого шляху розв’язання проблеми, такі вміння вдосконалюють у процесі набуття досвіду. З цією метою варто використовувати різні типи завдань.

Ефективним є розв’язання завдань практичного спрямування, які формують уявлення про природні процеси. Така робота дає змогу учням навчитися самостійно передбачати хід дослідження і створювати умови для отримання найефективніших результатів. Розглянемо деякі з них.

3.1. Формування здоров’язберігаючої компетентності

Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: "Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати".

Збереження та зміцнення здоров'я молоді є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Для розв’язання цього завдання необхідно сформувати у школярів стійку мотивацію до здорового способу життя, здійснити комплекс здоров’язберігаючих заходів, спрямованих на усвідомлення ними цінності свого здоров'я.

Здоров’я людини – найвища особиста та суспільна цінність, необхідна умова розвитку людини. Здоров’я за визначенням Всесвітньої організації охорони, - це стан повного фізичного, психічного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Коли йдеться про здоров’я, дуже велику роль відіграє внутрішня та зовнішня рівновага людини.

Відомо, що здоров’я дорослої людини формується з дитинства, значною мірою залежить від способу життя, обсягу рухової активності відповідно до її психофізичних особливостей.

Людина завжди прагнула до зміцнення свого здоров’я, збільшення сили, спритності, витривалості. Але, нажаль, мрії про здоров’я не завжди реалізуються на практиці. Частіше за все людина відчуваючи себе здоровою, не затрачує ні сил, ні часу для його підтримки.

Проте, незважаючи на значні досягнення в медицині та поліпшення умов життя, кількість хворих неухильно збільшується, а тривалість життя зменшується.

Для розуміння методологічних основ здоров'я, здорового способу життя важливо розглядати його в контексті співвідношення "здоров'я - здоровий спосіб життя - культура

Державна програма "Діти України" виділяє також чотири аспекти здоров'я: фізичний, психічний, соціальний та духовний.

Усі аспекти здоров'я людини мають розглядатися у взаємозв'язку. Не випадково стародавня медицина і культура приділяли увагу такій системі виховання, в якій поєднувалися фізичний і духовний розвиток людини, зливалося розумове, моральне, естетичне та фізичне.

За час навчання в школі учень втрачає третину свого здоров'я, в першу чергу за рахунок нездорової атмосфери, яка його оточує. Якщо понад 90% першокласників ідуть у школу з великою радістю, то вже в третьому класі них змінюється відношення до школи.

А ще додається страх - перед школою, вчителем, сильнішими учнями. Його відчуває кожна п'ята дитина. Після закінчення початкової школи 20% учнів втрачають інтерес до навчання, у 18% - погіршуються показники здоров'я.

У підлітків ще більше причин для втрати здоров'я. Це емоційний дискомфорт, спричинений труднощами навчального процесу (перевантаження програмним матеріалом), складністю стосунків у системі "учні - вчителі - батьки", інтенсивний негативний вплив середовища тощо. Загострюються почуття невпевненості, меншовартості, знижується самооцінка, з’являється агресія, невдоволення собою і світом. Негативні емоції "гальмуються" тютюном, алкоголем та іншими психоактивними речовинами.

Останнім часом небезпідставно йде мова про деструктивний вплив на дітей ігрових автоматів та комп’ютерів. Переважна їх кількість розміщується в тісних, наповнених тютюновим димом, непристосованих для тривалого перебування приміщеннях, без гігієнічних умов. Діти годинами спостерігають сюжети, наповнені агресією і насильством. Ми інколи схильні недооцінювати шкоду для фізичного і психічного здоров'я дітей, спричинену "спілкуванням" з ігровими автоматами.

Аналіз статистичних даних і результати різноманітних досліджень свідчать, що зменшується вік дітей, які курять, вживають алкоголь, інші наркотичні речовини, починають статеве життя. Наше телебачення переповнено рекламою алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Поглянувши навкруги, що ми помічаємо: підлітка чи молодих батьків з сигаретою або пляшкою пива в руках. Постає запитання, хто недопрацював - батьки чи вчителі? Як навчити молодь бережно ставитися до свого здоров’я?

В результаті соціально-економічних, психолого-педагогічних і медико-біологічних факторів більше половини (до 60%) підлітків мають хронічні захворювання. На момент закінчення школи лише 5-7% старшокласників є практично здоровими. Звідси висновок: навчально-виховний процес необхідно зробити здоров'язберігаючим, здоров'язміцнюючим, здоров'яформуючим.

Поняття "здоров'я" нерозривно пов'язане з поняттям "здоровий спосіб життя".

Здоровий спосіб життя - це життєдіяльність, спрямована на збереження та покращення здоров’я. Сучасні дослідження трактують здоровий спосіб життя як форми повсякденного життя, які відповідають гігієнічним правилам, розвивають адаптивні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтримці й розвитку його резервних можливостей, повноцінному використанню соціально-психологічних функцій.

Основними механізми формування здорового способу життя є культура здоров'я. З одного боку - це інтегративна якість особистості, з іншого - це показник її вихованості.

Культуру здоров'я ми розглядаємо як невід'ємну складову загальної культури особистості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок з питань формування, відтворення, зміцнення здоров'я та характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров'я і здоров'я оточуючих.

Отже, від рівня культури здоров'я людини залежить збереження і відтворення її власного здоров'я. Культура здоров'я включає не тільки певну систему знань про здоров'я, а й відповідну поведінку щодо його збереження і зміцнення. Тому культура здоров'я входить до системи найважливіших людських цінностей.

Виділяють три підходи до вивчення культури здоров'я:

• психологічний;

• педагогічний;

• соціальний.

Психологічними аспектами культури здоров'я виступають мотиви, стимули, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, поведінка.

Педагогічний аспект культури здоров'я є об'єктом громадянського виховання, а саме - способом організації життєдіяльності особистості, актуалізацією цієї проблеми у контексті здорового способу життя.

Культура здоров'я, як соціальна проблема, виступає як фактор культурного засвоєння дійсності і стосується відчуттів, емоцій, ідей, є найважливішим елементом загальної культури, сферою духовної діяльності людини, моральної свідомості, оцінок.

Критичний рівень здоров'я і фізичного розвитку дітей й учнівської молоді внаслідок зниження рухової активності при зростаючому статичному (до 72 відсотків навчального часу) і психоемоційному напруженні процесу навчання, впровадження комп'ютерних технологій у повсякденний побут, несприятливі екологічні умови, зростання антисоціальних проявів серед учнівської молоді, висувають перед державними органами, педагогічною громадськістю першочергове завдання - збереження та зміцнення здоров'я школярів, формування у них навичок здорового способу життя.

Виникає традиційне запитання: «Що робити?». І тут доречно згадати мудрі слова, колись викарбувані на скелі в стародавній Елладі: «Якщо хочеш бути сильним - бігай, хочеш бути красивим - бігай, хочеш бути розумним - бігай». Ще з давніх-давен люди помітили користь рухової спеціально організованої фізкультурної діяльності і використовували її для збереження та зміцнення здоров'я, гармонійного розвитку людини.

Саме сьогодні, в умовах реформування національної освіти, інтеграції її до європейського освітнього простору такий підхід до виховання майбутнього України як ніколи стає актуальним.

Процес навчання у школі має сприяти формуванню в учнів переконання, що здоровий спосіб життя і культура здоров'я є основою життя і людського щастя.

Основною формою навчального процесу в школі є урок. Основним завданням його гігієнічного нормування є збереження на оптимальному рівні функціонального стану організму учня. А це в свою чергу гарантує як збереження фізичного та психічного здоров’я учнів, так і успішність їхнього навчання. Від здоров’я вчителя залежить якість навчального процесу, психологічний комфорт учня в класі та здоров’я дітей.

В структурі уроку необхідно враховувати фази працездатності учнів і тривалість активної уваги дітей та підлітків. З цих позицій засвоєння найбільш складного або нового матеріалу здійснюю впродовж ¾ частини заняття.

Гігієнічному нормуванні обов’язково підлягають види діяльності учнів, їх тривалість і чергування протягом уроку. На уроках необхідно змінювати види діяльності, урізноманітнювати. Це ж зрозуміло: під час зміни видів діяльності змінюється характер подразнень, різні ділянки кори головного мозку включаються до роботи, тобто включаються механізми активного відпочинку, що віддаляє втому.

Формування мотивації особистості на здоровий спосіб життя, виховання здорової людини – процес досить складний і суперечливий. Проте колектив школи готовий до цієї роботи тому, що кожен з нас усвідомлює, що від здоров’я наших дітей залежить здоров’я наступного покоління, а отже майбутнє нашої держави.

Особлива роль в школі відводиться звичайно класному керівникові, оскільки хто як не він краще знає проблеми своїх учнів, нахили та захоплення, роль тієї чи іншої сім’ї у формуванні здоров’язберігаючої компетентності. Тому ми пропонуємо деякі виховні заходи і уроки з даної теми (додаток 1, фото 4).

3.2. Формування екологічної компетентності

3.2.1. Екскурсія – складова екологічного виховання підростаючого покоління

Освіта ХХІ століття стоїть перед необхідністю кардинальних змін у структурі, змісті та сучасних технологіях навчання.

На сучасному етапі розвитку суспільства одним із головних важелів є ставлення до навколишнього середовища від руйнівного, споживацького до конструктивного, дбайливого, бережливого, відновлювального.

Екологічна небезпека, що нависла над людством, пов’язана не тільки з інтенсивним забрудненням і погіршенням якості оточуючого людину середовища, але й з неконтрольованими і погано передбачувальними наслідками його грандіозної природоперетворюючої діяльності. Наша епоха в історію увійде не тільки як період великих наукових досягнень всього людства, а й, як доба повної екологічної кризи. Якщо людина не змінить свого ставлення до природи, природних багатств то людству загрожує загибель.

Ми повинні пам’ятати, що людина – це частина природи, а не цар природи. Відчуття краси природи та її розуміння не виникає само по собі, його потрібно виховувати ще з самого народження, з моменту коли дина вперше поставила запитання «А чому?».

Своїм втручанням у природу людина несвідомо впливає на загальнопланетарні, життєво важливі фізико – хімічні, геологічні, кліматичні та біологічні зв’язки. Це може призвести і вже призводить незалежно від волі людини до руйнування зв’язків, які забезпечують гомеостази для всієї системи життєзабезпечення планети [8].

Екологічна освіта розглядається сьогодні як один із найпотужніших важелів повороту людства в його ставленні до навколишнього середовища від руйнівного, споживацького до конструктивного, дбайливого, бережливо-відновлювального. Наукові дослідження та педагогічна практика свідчать про складний динамічний розвиток екологічної освіти в Україні.

Мета екологічної освіти полягає у створенні та забезпеченні протягом усього життя особистості умов становлення й розвитку її екологічної культури.

Екологічні проблеми, які стали глобальними, торкаються інтересів кожної людини, кожної соціальної групи, людства в цілому. На наш погляд, вирішення екологічних проблем залежить не тільки від розвитку науки і техніки, але в першу чергу від рівня відповідальності людини за стан природного середовища.

Спеціалісти відмічають, що сучасна людина не підготовлена в тій мірі відповідальності, до того рівня вимог, який пред’являє сьогодні стан оточуючого середовища.

Екологія по своїй природі міждисциплінарна, питання екології розглядаються при вивченні ботаніки, зоології, хімії, фізики, фізичної та економічної географії, суспільствознавства та інших наук. Тому екологічне виховання – це неперервний процес, який сприяє усвідомленню кожною людиною окремо і суспільством в цілому: життєвої значимості оточуючого середовища і придбання ними знань, цінностей, умінь, досвіду, а також рішучості, які пробуджують до активної діяльності по подоланню існуючих і майбутніх екологічних проблем.

Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демографічного вибуху. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість.

Основними показниками екологічної культури визначають знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння взаємозв’язку їх існування і того, що природа склала першооснову становлення еволюції людства, визначення соціальної зумовленості взаємовідносин людини і природи, подолання споживацького ставлення до природи як джерела матеріальних вигод, уміння передбачити наслідки впливу діяльності людини на біосферу Землі, підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, вміння зберегти сприятливі природні умови і конкретну працю.

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві. І тут першочергова роль належить сім’ї. Особливе місце у формуванні екологічного світогляду відводиться загальноосвітній середній школі. Вивчення в школі природничих наук формує основи екологічних знань та наукові засади природокористування. Природоохоронні знання необхідні для вдосконалення самого навчально-виховного процесу, формування цілісної картини світу.

Екологічна освіта і виховання в школах мають реалізуватися неперервно і послідовно, комплексно і на міжпредметній основі, формувати певні переконання відповідно до набутих знань, а також практичні навички й активну життєву позицію щодо збереження природи. Тому зміст природоохоронної освіти повинен включати систему знань про особливості природи і взаємовідносини суспільства і природи, збереження і відтворення.

Виходячи з цього завдання вчителів, які безпосередньо пов’язані з природничо – географічними дисциплінами, виховувати молоде покоління з екологічною культурою. «Концепція екологічної освіти України» займає важливе місце в екологічному вихованні і відводить головну роль цьому школі тому, що більшу частину свого часу діти проводять в шкільному середовищі. Екологія – це сукупність таких компонентів як екологічні знання, екологічне мислення та ін..

Кожен із нас має велику кількість цінностей у цьому житті. Одна із цінностей - це спілкування дитини з навколишнім середовищем, відчуття себе частинкою природи, можливість впливати на неї приходить з роками, коли людина розуміє своє призначення на Землі. Але початок закладається у шкільному віці. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб реалізувати початок творчості дитини, розвити уміння самореалізуватися. У неї повинно бути право вибору, що вчити, як вчити, скільки вчити. Кожен повинен вирішувати будь – яку проблему, виконувати роботу, яка йому подобається.

Екологічний гуманізм як принцип діяльності мислення людини правильного поводження в природі, сприймається дитиною реально тільки тоді коли вона має тісний контакт з природою, коли може спостерігати те чи інше явище і при цьому максимально підключаються до роботи всі сенсорні системи.

Наші сільські діти живуть серед природи. Їм необхідно лише зрозуміти її сутність, тому завжди поряд з дитиною, для повного сприйняття того, що їх оточує, повинні бути вчителі, батьки. Ось чому необхідно звертати увагу на проведення екскурсій у природі.

Екскурсії мають надзвичайно важливе значення у формуванні цілісного світогляду та пізнавального інтересу учнів у вихованні екологічно культурної особистості. Жоден підручник, перегляд кінофільму чи звичайна розповідь не замінять дитині спілкування з природою де вона може відчути запах літніх трав, шелест листя, спів пташок, помітить зміни, що відбулися в природі.

Під час екскурсії можна відчути запах, звучання звуків, розглянути ґрунт, помилуватися кольоровою гамою живого. Інколи, сидячи в класній кімнаті діти не можуть зрозуміти абстрактні поняття, а після екскурсії все стає зрозумілим.

Потрапляючи в природу, діти бачать помилки дорослих, які призвели до того чи іншого негативного явища, роблять висновки, розробляють власні плани, рішення тієї чи іншої проблеми.

Вивчення матеріалу в природі розвиває та закріплює навички користування деякими навчальними приладами: барометром, термометром, компасом, збільшувальною лупою та іншими.

Уроки у довкіллі проходять з великим задоволенням, тут діти вільно спілкуються, вчаться цінувати свій час, почувають себе розкуто, не бояться допустити помилку та підвищують свій рівень сприйняття природного середовища.

Якщо екскурсію розглянути як дидактичну категорію, то необхідно зазначити, що вона відрізняється від інших форм навчальних занять тим, що діти відчувають себе більш вільними та має іншу структуру проведення. Основним методом пізнання під час екскурсії є чітке керівництво вчителя, який допомагає дитині у визначенні мети, аналізу, спостереження та дослідження, розвиває навики фіксування побаченого чи складання схем.

Кінцевим результатом даної роботи є систематизація зібраного матеріалу, його узагальнення та всебічне обговорення на уроці або в позаурочний час.

Враховуючи наповнюваність класів сільської школи, ми обов’язково повинні враховувати кількість учнів у групах. Тривалість екскурсії зазвичай залежить від того, що дітям необхідно вивчити чи з якими явищами ознайомитися, тому її тривалість коливається від 35 до 90 хвилин.

За зв’язком з навчальними програмами розрізняють екскурсії: програмні (передбачені програмою й екскурсії не програмні (виходять за межі програми).

За змістом навчальні екскурсії діляться на три великі групи:

• Природничо – географічні екскурсії (охоплюють природу й людину, як частину природи), їх можна в свою чергу поділити на природничі і власне географічні. До групи природничих відносяться астрономічні, фізичні, мете реологічні, мінералогічні, ґрунтові, ботанічні, зоологічні та інші.

• Гуманітарні (суспільнознавчі) екскурсії.

• Виробничі мають на меті вивчення промислових і різних сільськогосподарських підприємств, заводів, фабрик, фермерських господарств та інших об’єктів.

За часом проведення відповідно тем, які вивчаються на уроках, екскурсії поділяють на:

• вступні, які передують вивченню нового матеріалу. На таких екскурсіях учні знайомляться з опорними поняттями, одержують певні уявлення необхідні для засвоєння нового матеріалу.

• супроводні організовуються паралельно з вивченням теоретичного матеріалу і необхідні, щоб забезпечити більш глибоке його розуміння учнями, доповнити їхні знання новими фактами.

• заключні екскурсії проводяться після вивчення розділу (теми) програми з метою узагальнення й систематизації знань, закріплення умінь і навичок.

Серед природничо – географічних екскурсій виділяють осінні, зимові, весняні, літні. Такі навчальні предмети , як біологія, географія, фізика, природознавство та хімія вимагають уміння дітей орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, знаходити приклади взаємозв’язків живих організмів та явищ. І проблема стану навколишнього середовища із віртуальної (на уроках) перетворюється на об’єктивну реальність. Коли діти бачать смітник і розуміють, що більшість сміття природа не зруйнує, то зазвичай виникає запитання «Чому так зробила доросла людина?». А на запитання «Як зробив би ти?» діти починають шукати відповідь, фантазувати, згадувати , що бачили по телебаченню чи читали в пресі.

Екскурсія повинна відповідати основним критеріям:

• доступність (враховуючи вікові особливості дітей та місцеві умови);

• науковість (структурний підхід, проблемність, наступність);

• екологічність (роль об’єкта у вивченні системи, явищ, проблеми охорони природи).

Основні вимоги до проведення екскурсійного заняття:

• екскурсія – складова навчального матеріалу;

• визначення теми, місця проведення, цілі екскурсії та план заняття;

• розповідь повинна містити тільки ті елементи, які можна показати чи продемонструвати;

• відсутність довгих пояснень, чіткість та локанічність;

• діти повинні бути активними учасниками дослідницької роботи;

• визначення певних норм термінів;

• уміння вчителя концентрувати увагу учнів на необхідних об’єктах;

• проведення закріплення матеріалу на наступних уроках.

Підготовка до екскурсії полягає в тому, щоб запобігти пасивності учнів, треба їх добре підготувати до неї, провести з ними попередню бесіду, на якій дати вказівки і пояснення, з чим доведеться мати справу, що для цього слід підучити та заздалегідь підготувати. Під час попередньої бесіди вчитель визначає, в якому порядку будуть іти учні до визначеного місця, який буде сигнал для збору групи або який сигнал повинен подавити учень, коли знайде щось цікаве. На випадок потреби клас ділять на ланки для виконання певних завдань під час екскурсії [2].

Вихід за межі школи завжди у дітей викликає позитивні емоції, надає дітям можливість спілкуватися, збуджує їх почуття. Щоб екскурсія не перетворилася на звичайну прогулянку, необхідно розробити чіткий план. Ознайомитися з науковою літературою, методичними розробками екскурсій і врахувати природні умови при яких повинен вивчатися той чи інший об’єкт або природне явище. Тому необхідно дотримуватися певних етапів підготовки до екскурсії:

1. згідно до навчальної програми необхідно розробити річний план проведення екскурсій.

2. Обов’язково визначити навчально – виховну мету кожної екскурсії.

3. Перед виходом на екскурсію вчителю необхідно вибрати місце проведення і обов’язково ознайомитися з ним.

4. Обов’язково підготувати та ознайомити учнів з метою і завданням екскурсії, організувати робочі групи та розподілити завдання та обов'язки, ознайомити з правилами поведінки під час проведення екскурсії.

5. Підібрати спорядження та інвентар, призначити відповідальних.

6. Визначити маршрут і зупинки екскурсії, для вивчення запропонованих об'єктів. Підготувати інформацію про об’єкти, які будуть вивчатися.

Учні обов’язково повинні знати, що їм необхідно вивчити під час екскурсії, та звернути увагу, як спостерігати за об’єктом.

При підготовці учнів до екскурсії необхідно не тільки повідомити тему, але й видати обладнання та попередити, що взяти з собою, як одягтися, як говорив А.Я. Герд: «зацікавити учнів перед екскурсією» [9].

Також на першій екскурсії дітям можна роздати пам’ятку для учнів – учасників екскурсії:

1. Ознайомтеся з завданням, яке слід виконати в ході екскурсії.

2. Опрацюйте літературу з даної теми.

3. Підготуйте все необхідне для екскурсії, але не беріть нічого зайвого.

4. Зверніть увагу на одяг (зручний, неяскравий) та взуття.

5. Чітко дотримуйтеся дисципліни, акуратності, плану проведення екскурсії.

6. Самостійно (або з учасниками вашої групи) здійснюйте спостереження, робіть висновки.

7. Необхідне записуйте, замальовуйте, фотографуйте.

8. Проведіть обробку матеріалів: оформіть звіти, фотоальбоми, стінні газети.

Потім учитель пропонує схему екскурсії:……………….

1) дата, клас; 2) тема; 3) мета; 4) маршрут; 5) обладнання

6) спосіб пересування, огляд об'єктів, пояснення, збирання зразків, визначення напрямку і швидкості течії річки, визначення частин горба та ін., зарисовки, складання плану тощо; 7) опрацювання матеріалів екскурсії.

Наступним етапом є проведення екскурсії. Вона має можливості демонстрації міжпредметних зв’язків (біологія, географія, література, історія, фізика, хімія, математика та інші). Міжпредметні зв’язки дають можливість актуалізувати знання, формувати життєвий досвід та створювати емоційну картину наступного уроку. Тому екскурсія не повинна бути повторенням вивченого матеріалу, вона повинна базуватися на нових фактах, поглибти та

розширювати їх знання про навколишній світ.

Екскурсія включає в себе:

• проведення короткого інструктажу;

• забезпечення дисципліни;

• непотрібно звертати увагу на велику кількість об’єктів;

• не відволікатися на запитання, які не стосуються тематики вашої екскурсії, але обов’язково зазначити, що дитина отримає відповідь на своє запитання пізніше;

• не можна екскурсію перетворювати на опитування учнів, вони повинні протягом екскурсії скласти план свого звіту;

• протягом заняття учні збирають необхідний матеріал, фотографують об’єкти,якщо це дозволено;

• під час екскурсії необхідно навчати вихованців бережному ставленню до природи;

• обов’язкове дотримання регламентації часу після 40-45 хвилин активної діяльності обов’язково зробити перерву на 10-15 хвилин. Під час перерви доцільні ігри, проведення різноманітних змагань, естафет або читання віршів.

Обов’язковими є підведення підсумків. Це може бути підсумкова бесіда, де діти обмінюються своїми враженнями, висловлюють думки, вирішують різні питання, які виникали під час екскурсії.

Діти обробляють зібраний матеріал, результати якого оформляють у вигляді альбомів з малюнками, фотографіями, записами, різними схемами чи діаграмами або у вигляді презентації.

Також можна організовувати виставки, читання творів, віршів або проведення ігор, які включають в себе поняття, об’єкти з якими учні зустрічалися протягом екскурсії.

За бажанням вчитель оцінює роботи учнів, виставляє оцінки.

Екскурсія «Природа рідного краю» (природознавство)

Мета. Освітня: ознайомити учнів з видовим складом рослин, що ростуть у найближчому оточенні (парк, ліс, водойма, лука); актуалізувати знання про системи і зв’язки між компонентами живої природи, закріпити поняття про основні таксономічні одиниці.

Розвиваюча: розвивати уміння визначати видовий склад рослин та тварин, спостерігати за об’єктом, розвивати увагу,пам’ять, мислення, продовжити формувати в учнів естетичні смаки.
Виховна: виховувати бережливе і свідоме ставлення до всього живого

Обладнання: блокноти, олівці, визначник рослин і тварин, фотоапарат тощо.

Основні поняття і терміни: природні угрупування, ярусність, життєві форми, видовий склад рослин і тварин.

Хід екскурсії

Заздалегідь визначити: місце проведення екскурсії залежно від того, де розташована школа. Це може бути поле, ліс, сад, луки, парк, берег річки або ставка тощо. Маршрут та об’єкти спостережень. В нашому випадку - це лісосмуга.

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчати та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів, на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

- Які життєві форми рослин вам відомі?

- Які ви знаєте дерева, що ростуть у нашій місцевості?
- Які ви знаєте кущі?
- Які вам відомі трав’янисті рослини?
- Яке практичне значення цих рослин?

- Назвіть, які ви знаєте лікарські рослини, що ростуть у нашій місцевості, біля вашого дому, школи?
- До складу якої системи (природної чи штучної) належать рослини, які ви спостерігаєте?

- Які основні таксономічні одиниці рослин ви знаєте? Для чого їх увели в науку? Наведіть приклади.Б) Самостійна робота в групах:

Завдання для групи 1.

а) Дослідіть видовий склад трав’янистих рослин даної ділянки. Разом з учителем визначте родові та повні видові назви.Зберіть п’ять (кількість може бути довільною) рослин з коренем (бур’янів), визначте їх за допомогою вчителя і зробіть з них гербарій, користуючись

інструктивноюкарткою.

б) Підготуйте коротку доповідь про кожну з цих рослин, вкажіть їхнє значення в природі та житті людини. Опишіть умови зростання рослин. Визначте, до якої природної системи вони належать. в) Дізнайтеся чи є рослини в лісосмузі, які занесені до Червоної книги

Завдання для групи 2.

а) Складіть список дерев і кущів, які ви побачили. Замалюйте або сфотографуйте форми кущів і дерев. Разом із учителем визначте родові і повні видові назви. Зберіть зразки листків з кожної рослини і виготовте гербарій листків з різною формою листкової пластини,

опираючись на інструктивну картку.

б) Підготуйте коротку доповідь про кожну рослину, вкажіть її значення в природі та житті людини. Опишіть умови їхнього зростання. Визначте, до якої природної системи належать побачені вами рослини. Охарактеризуйте зв’язки даної рослини з чинниками неживої (вода, ґрунт, повітря) і живої природи (інші рослини, тварини, людина, бактерії).

в) З’ясуйте, яке значення мають деревні форми нашої території.

Загальне запитання для груп: Які тварини зустрілися вам під час екскурсії.

Інструктивна картка

Для виготовлення гербарію покладіть зібрану рослину чи її частину в розпрямленому вигляді на газетний папір. Іншим аркушем газетного паперу накрийте рослину. Змінюйте ці газети першого дня декілька разів, далі рідше. Засушені рослини пришийте на білі цупкі аркуші паперу й приклейте етикетку, в якій зазначте назву рослини (після визначення), місце і час збору.

Разом з учителем, використовуючи шкільний визначник чи спеціальні картки, визначте

назву та родину, до якої рослина належить.

В) Узагальнююча бесіда.
— Які рослини ви спостерігали на екскурсії?
— На які групи ви б їх поділили, за якою ознакою? (За формою життя або за значенням).
— Які системи ви спостерігали на екскурсії?
— Яке значення мають рослини в даних системах?
— Для будь-якої системи, яку ви бачили, складіть ланцюг живлення.

IV. Підсумки екскурсії.

Самооцінювання учнями своїх знань та практичних умінь. Відзначення вчителем найактивніших і найуважніших учнів. Вчитель звертає увагу на те, що здобуті на екскурсії знання та засушені вдома гербарні зразки рослин учні використають впродовж наступних уроків.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Опис стану природного угрупування на час екскурсії.
Назвати види дерев, кущів і трав’янистих форм, з якими ви ознайомилися під час екскурсії.
Визначити рослини, які утворюють ярусність у природному угрупуванні.
Назвіть рослини, що належать до лікарських, і як їх застосовують у медицині.
Охарактеризуйте тваринний світ лісосмуги.
Зробіть висновок за результатами екскурсії.

Екскурсія. Вивчення осінніх явищ у житті природи

Мета:Освітня: визначити зміни, які сталися у неживій природі, житті рослин і тварин: забарвлення листя, листопад, стан трав’яного покриву, наявність комах; встановити причини,що призвели до таких змін; ознайомити з охороною здоров’я восени.

Розвиваюча: формувати вміння вести спостереження за фенологічними змінами рослини

своєї місцевості; розвивати мислення, мову, уміння порівнювати, узагальнювати.

Виховна:виховувати бережливе ставлення до природи, почуття прекрасного, дбайливе ставлення до власного здоров’я.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, кольорові олівці, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, фотоапарат, лінійки, термометр.

Підготовка екскурсії

Перед екскурсією проводиться інструктаж, повідомляється час збору учнів на місце екскурсії, список літератури, читання якої допоможе краще підготуватися до екскурсії, перелік обладнання, яке потрібно для проведення екскурсії; учні розподіляються на групи, одержують картки-завдання; у зошиті записують план, за яким буде складений звіт про екскурсію.

Хід уроку

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Жовтіють на дубовім вітті,

Осінній час – трусить пора,

Летять вони додолу миттю,

У торбу їх лісник збира.

Ділянку знайде залюбки,

І там з них виростуть дубки.

М. Романченко

- Про яку пору року говориться у вірші?

- Що збирав лісник у торбу?

- Які місяці осені вам відомі, чому їх так назвали?

- Яким осіннім явищем славиться осінь? (дощ)

- Які ви знаєте дерева, що ростуть у нашій місцевості?

- Дайте характеристику сьогоднішнього дня? (температура, стан неба, сила вітру)
- Чи змінилася погода в порівнянні з літом?

У світі рослин змінюється світловий і температурний режими, умови водопостачання. Рослини не отримують достатньої кількості поживних речовин. Сезонний ритм позначився на життєвому циклі рослин. Багаторічні рослини на початку зими переходять у стан спокою, а однорічні, крім озимої пшениці, відмирають, залишаючи після себе насіння. У кожної рослини виробилися різні пристосування для перенесення несприятливих умов узимку.

Одне з пристосування рослин – це осіннє забарвлення й опадання листків у дерев і кущів. Зміна кольору листя зумовлюється руйнуванням хлорофілу й утворенням у клітинному соку рослин пігменту антоціану, який надає листкам різних відтінків залежно від реакції середовища. Листки, які знаходяться у тіні та найстаріші жовкнуть, першими. Через деякий час листя починає опадати, бо зменшується випаровування води рослинами.

Б) Самостійна робота в групах:

Завдання для групи 1.

а) Протягом 15-20 хвилин оглянути певну територію, визначити видовий склад (дерева, трави, які ростуть на цій місцевості).

б) зберіть листя різного кольору, щоб продемонструвати поступовий перехід від зеленого забарвлення до червоного і жовтогарячого.

в) результати оформити у вигляді таблиці

Назва деревних рослин	Частини крони
Назва деревних рослин	Верхня	Нижня	Зовнішня	Внутрішня
Клен звичайний
В’яз
Акація біла
Дуб

Завдання для групи 2.

а) З’ясуйте, які кущі ростуть у цій місцевості. Зберіть плоди, порівняйте їх із плодами дерев. Чому в кущів частіше трапляються соковиті плоди?

б) Як поширюються плоди і насіння кущів?

в) Спостерігайте за зміною кольору листків. Дані спостережень запишіть у таблицю

Назва кущів	Забарвлення листків	Опис плодів
Терен
Крушина
Глід

Загальне запитання для груп: чи зустрілися вам під час екскурсії тварини?

В) Узагальнююча бесіда.

Після листопаду на деревах, кущах і трав’янистих багаторічних рослинах залишаються на зиму бруньки, що перебувають у стані спокою. Навесні з них виростають нові пагони.
— Які осінні явища спостерігаються у рослин?
— Кущі ростуть під деревами, як це впливає на їх осінні явища?
— Як рослини ведуть підготовку до зимового періоду?
— Чому листя змінює колір?
IV. Підсумки екскурсії.

Самооцінювання учнями своїх знань та практичних умінь. Відзначення вчителем найактивніших і найуважніших учнів. Вчитель звертає увагу на те, що здобуті на екскурсії знання можна використають впродовж наступних уроків.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Опис стану природного угрупування на час екскурсії.
Назвати види дерев, кущів і трав’янистих форм, з якими ви ознайомилися під час екскурсії.
Визначити рослини, які утворюють ярусність у природному угрупуванні.
Які зміни відбуваються з рослинами в осінній період?
Зробіть висновок за результатами екскурсії.

Екскурсія. Весняні явища у житті рослин

Мета:Освітня: ознайомити учнів з характерними весняними явищами в житті рослин своєї місцевості, на конкретних прикладах показати взаємодію рослин із середовищем, вплив факторів середовища на ріст і розвиток рослин, конкретизувати знання учнів про рослину як цілісний організм.

Розвиваюча:формувати вміння вести спостереження за фенологічними змінами рослин своєї місцевості; розвивати мислення, мову, уміння порівнювати, узагальнювати

Виховна:виховувати естетичне та екологічне сприйняття навколишнього середовища.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, кольорові олівці, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, лінійки, термометр, фотоапарат.

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

Тарас Шевченко

- Про яку пору року говориться у вірші?

- Дайте характеристику метереорологічних змін, які спостерігаються навесні: температура повітря, висота Сонця над горизонтом, стан неба?

- Які зміни відбуваються навесні з рослинами?

- Дайте характеристику сьогоднішнього дня? (температура, стан неба, сила вітру).
- Чи змінилася погода в порівнянні з зимою?

У світі рослин весною відбуваються зміни. Рослини не отримують достатньої кількості поживних речовин. Існує легенда про те як з’явився підсніжник. Коли Адам та Єва були вигнані з раю, на Землі йшов сніг, Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і обнадіяти, декілька сніжинок перетворилися на прекрасні квіти підсніжника – провісника весни,тепла, символу надії. Тому в народі цю квітку вважають квіткою надії..

Навесні змінився світловий і температурний режими, умови водопостачання. Рослини тепер отримують достатню кількість поживних речовин. Крохмаль у воді перетворюється на цукор. Починається рух соку, який розноситься по органам всієї рослини. Чому небажано збирати березовий сік, ламати гілки або знімати кору з дерев?

Б) Самостійна робота в групах:

Завдання для групи 1.

а) Визначте, які рослини ростуть на вказаній ділянці, як вони пристосувалися до умов середовища. Визначити видовий склад (дерева, трави, які ростуть на цій місцевості).

б) Опишіть дві три ранньоквітучі рослини (розміри рослин, вигляд квіток, запах).

Завдання для групи 2.

а) З’ясуйте стан підземних органів (бульб, цибулин, кореневищ) різних трав’янистих рослин.

б) Проаналізуйте стан дерев і кущів.

Загальне запитання для груп: чи зустрілися вам під час екскурсії тварини.

В) Узагальнююча бесіда.

Давайте разом заплющимо очі і відчуємо подих весни: послухаємо спів пташок, вдихнемо чисте, прохолодне повітря, відчуємо запах перших весняних квітів, трави. Так приємно погрітися під першими променями весняного сонця.

- Які весняні явища спостерігаються у рослин?
- З якими ранньоквітучими рослинами ви зустрілися у лісі?
- Як рослини пристосувалися до запилення комахами?
- Чому листя змінює колір?
IV. Підсумки екскурсії.

Самооцінювання учнями своїх знань та практичних умінь. Відзначення вчителем найактивніших і найуважніших учнів.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Опис стану природного угрупування на час екскурсії.
Назвати види дерев, кущів і трав’янистих форм, з якими ви ознайомилися під час екскурсії.
Які зміни відбуваються з рослинами у весняний період і які - були найбільш помітними?
Дібрати вірші, приказки про весну.
Зробіть висновок за результатами екскурсії.

Екскурсія. Досліджуємо зміни у природі взимку

Мета:Освітня: дослідити, які зміни відбулися у зимовому довкіллі, у житті тварин і рослин;

Розвиваюча:формувати вміння вести спостереження за у природі своєї місцевості; розвивати мислення, уміння порівнювати, узагальнювати

Виховна:виховувати естетичне та екологічне сприйняття навколишнього середовища.

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

На початку екскурсії бажано, щоб прозвучали поезії про зиму, зимові явища природи. Дослідження краще проводити у групах.

І група – дослідники рослин
Завдання:
- за корою дерев, гіллям визначити назви дерев, які ростуть на заданій ділянці;
- розглянути гілочки з бруньками, описати їх;
- дослідити, на яких деревах листя залишилось зеленим;
- визначити, у якому стані знаходяться трав’янисті рослини.

ІІ група – метеорологи
Завдання:
- скласти опис погоди за поданим планом.
План
1. Стан неба.
2. Висота Сонця.
3. Температура повітря.
4. Опади.
5. Атмосферний тиск.
- визначити, які зміни відбулися у погоді порівняно з осінню;
- під лупу розглянути будову сніжинок;
- поміркувати, яке значення має сніг узимку.

ІІІ група – дослідники тварин
Завдання:
- дослідити, які тварини ведуть активний спосіб життя;
- чи помітили комах і чому?;
- чим харчуються птахи зимою?;
- як люди допомагають птахам перезимувати?.

В) Узагальнююча бесіда.

- Які зміни, явища спостерігаються у рослин?
- З якими ранньоквітучими рослинами ви зустрілися у лісі?
- Як рослини пристосувалися до запилення комахами?
- Чому листя змінює колір?
IV. Підсумки екскурсії.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Звіти згідно завдань, які отримали групи
Дібрати вірші, приказки про зиму,пригадати, які є зимові народні звичаї та обряди.
Зробіть висновок за результатами екскурсії.

Екскурсія. Розпізнавання рослин за особливостями вегетативних органів

Мета:Освітня: продовжити вивчати видовий склад їх ознаки; навчитися розпізнавати дерева за властивостями вегетативних органів; конкретизувати знання учнів про рослину як цілісний організм.

Розвиваюча:формувати уміння спостерігати фенологічні зміни рослин своєї місцевості формувати вміння вести спостереження за фенологічними змінами рослин своєї місцевості; розвивати мислення, мову, уміння порівнювати, узагальнювати

Виховна:виховувати бережливе ставлення до природи, екологічну культуру.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, кольорові олівці, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, лінійки, фотоапарат

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії.

Перед екскурсією проводиться інструктаж, повідомляється час збору учнів на місце екскурсії, писок літератури ,читання якої допоможе краще підготуватися до екскурсії, перелік обладнання, яке потрібно для проведення екскурсії; учні розподіляються на групи, одержують картки-завдання; у зошиті записують план , за яким буде складений звіт про екскурсію.

План

1.Місце проведення екскурсії. Стисла характеристика середовища існування рослини.

2.Опис біологічних особливостей рослини та ознак пристосованості до умов життя на прикладі 2-3-х об'єктів, систематичне положення рослини, основні її відділи, роль цієї рослини в угрупованні, в якому вона живе.

3.Зробіть висновок про видову різноманітність, значення та вкажіть риси пристосованості рослини до середовища .

Інструктивна картка

Число, місяць, рік спостереження.
Назва дерева (береза, клен, липа, каштан, горобина)?
Дерево голе чи на ньому є залишки плодів з насінням?
Який стовбур (колір; гладенький чи має тріщини?

Які молоді гілки (колір)?
Відшукайте бруньки на гілках. Як вони розміщені, великі чи малі?
Підготуйте повідомлення або реферат про дерево з яким познайомилися в ході екскурсії.
Виготовте гербарій.

Екскурсія проводиться на тому самому місці що й восени. Це дасть можливість учням побачити зміни, які відбулися з приходом зими. Учні спостерігають за тими самими деревами. Матеріали екскурсії кожна група оформляє в папку.

Список рефератів і повідомлень:

Лікувальні властивості берези
Кленова родина
Липа Лікарська рослина
Лікувальні властивості горобини
Легенди про рослини

Екскурсія на прісну водойму.

Різноманітність та процеси життєдіяльності тварин гідробіонтів

Мета:Освітня: розглянути різноманітний рослинний і тваринний світ берега водойми, дослідити зв’язки, які є між рослинами і тваринами, показати відповідність будови тварин умовам їх життя, виявити рівень забруднення водойми.

Розвиваюча:формувати вміння вести спостереження за фенологічними змінами рослин своєї місцевості; розвивати мислення, мову, уміння порівнювати, узагальнюватиобміркувати

можливості поліпшення її екологічного стану.
Виховна:виховувати культуру спілкування з природою.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, лупа,сачок, визначник безхребетних тварин, скляний посуд, кольорові олівці, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, лінійки, фотоапарат,термометр для вимірювання температури води .

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Наша екскурсія передбачає ознайомлення з життям у водному середовищі. Своєрідні умови даного середовища позначилися на життєдіяльності рослин та тварин, що його заселяють. Більшість тварин мають органи дихання, які дають можливість їм жити в даному середовищі.

Самостійна робота в групах:

І група – дослідники рослин
Завдання:
2) дослідити чи ростуть біля берега водойми рослини:
- у яких коріння і частина стебла перебувають під водою;
- з листям, що плаває на поверхні;
- з підводним листям;
- вільноплаваючі;
2) за допомогою ілюстрацій та довідника визначити назву цих рослин.
ІІ група – дослідники тварин
Завдання:
- визначити, які види комах знаходяться на досліджуваній ділянці;
- дослідити, які інші тварини (земноводні, плазуни, птахи) мешкають на березі водойми;
- спробувати пояснити, чому ці тварини обрали для мешкання водойму.
ІІІ група – екологи

Завдання:
- визначити забруднення води у водоймі;
- дослідити ознаки забруднення берега водойми;
- запропонувати шляхи поліпшення екологічного стану водойми та її берегів.

Пам’ятка для визначення забруднення води

Чистоту води можна оцінити за її прозорістю, кількістю живих істот, зокрема комах, наявністю жовтої чи жовто-білої піни біля берега, явища "цвітіння” води.

За допомогою черпачка з довгою ручкою обережно наберіть воду, вилийте її у скляний посуд. Поспостерігайте за прозорістю води, за допомогою лупи

розгляньте часточки, що є у воді.

Пам’ятайте, що чистоту води можна оцінювати за наявністю живих істот: бабок, травневих мух, водяних жуків, водяних метеликів, мух-одноденок та ставкових клопів-водомірок, які є супутниками чистої води. У забрудненій воді

вдається виявити лише одиничні види.

Наявність явища "цвітіння” води, жовтої чи жовто-білої піни біля берега

свідчить про забруднення водойми.

Оцініть екологічний стан берега (захаращеність хмизом, поваленими

деревами, наявність відходів, сміття тощо).

Органолептичні властивості нормуються по інтенсивності їх сприйняття людиною. Це запах, присмак, колір, прозорість, каламутність, температура, домішки (плівка, водні організми).

Температура

Визначається відразу після відбору проби, або безпосередньо у водоймі. Термометром з ціною поділки 0,1С тримають у воді не менше 5 хвилин.

Прзорість

Ступінь прозорості виражається висотою стовпчика рідини в см. Через який видно спеціальний шрифт. Прозорістю не менше 30 см повинні володіти води, які подаються для питного водопостачання без освітлення. Річкові води можуть мати прозорість 25 см. Зменшення прозорості природних вод свідчить про їх забруднення.

Обладнання

1) циліндр з плоским дном; 2) шрифт, висота букв яких складає 2мм, а товщина ліній букв 0,5 мм; 3) лінійка.

Матеріал : вода водоймища

Хід роботи

Воду, яку досліджуємо, наливаємо в циліндр, під дно якого кладемо на відстані 4 см шрифт. Зливають воду невеликими порціями до тих пір, поки зверху через воду можна буде виразно побачити цей шрифт. Висоту стовпчика води заміряють лінійкою. Визначення проводять при гарному денному освітленні на відстані 1м світлонесучої стіни.

Осад

Перемішану в пляшці воду наливають в циліндр шаром приблизно 30см і залишають приблизно на 1 годину, якщо вода відібрана із окритої водойми, або на добу, якщо вода взята із підземних джерел. Осад оцінюється кількісно (не має, незначний, помітний великий) і якісно (піщаний, глинистий, мулистий, кристалічний, у вигляді пластівців). Відмічають також колір осаду. Великий осад говорить про забруднення води.

Запах

Запах оцінюється в балах. Водою, яка не має запаху вважається така, запах якої не перевищує два бали.

Обладнання, матеріали: 1) колба з притертою пробкою; 2) конічна колба на 200мл; 3) годинникове скло; 4) електрична плитка, термометр. Вода з водойми або криниці.

Хід роботи

Колбу з притертою пробкою наповнюють на 2/3 об’єму водою, яку досліджують, сильно перемішують, відкривають пробку і вдихують її запах. Для посилення запахів воду підігрівають. Конічну колбу на 200мл наповнюють на ½

її об’єму водою, яку досліджуємо, закриваємо отвір годинниковим склом і нагріваємо до 60С. Потім вміст колби обертаючими рухами перемішуємо, зсуваємо скло і швидко визначаємо запах.

Інтенсивність запаху визначається по 5 бальній шкалі:

0 – не відчувається;

1 – визначається досвідченим дослідником;

2 – слабкий, визначається споживачем тільки тоді, коли на нього вказати;

3 – помітний, визначається споживачем і визиває його несхвалення;

4 – чіткий, запах який звертає на себе увагу і робить воду непридатною для вживання;

5 – дуже сильний, який робить воду зовсім непридатною для вживання.

Природні запахи описуються, дотримуючись наступної термінології.

Символ	Характер природного запаху
А	ароматний
Б	болотний
Г	Гнилісний
Г 1	ґрунтовий
П	пліснявий
Р	Рибний
С	Сірководневий
Т	Трав’яний
Н	Невизначений
Д	Деревинний

Чисті природні водойми запахів не мають.

В) Узагальнююча бесіда.

- Як рослини пристосувалися до життя у водному середовищі?
- Визначте причини забруднення водойми?
- Як тварини пристосувалися до водного середовища?

IV. Підсумки екскурсії.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Опис стану природного угрупування на час екскурсії.
Дослідники роблять характеристику рослинного і тваринного світу водойми.
Зробіть висновок про стан водойми й умови життя.. (додаток 6)

Екскурсія. Пристосування до спільного життя в лісосмузі

Мета:Освітня: дати уявлення про біоценоз, взаємодію між організмами: мутуалізм, конкуренцію, взаємодію рослин – тварин.

Розвиваюча:формувати вміння вести спостереження, уміння порівнювати, узагальнюватиобміркувати.

Виховна:виховувати бережливе ставлення до природи, почуття прекрасного.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, лупа, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, лінійки, фотоапарат.

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ми знаємо, що рослини і тварини взаємопов’язані один з одним, як відбувається взаємозв’язок між живими організмами. Тому наше завдання – дослідити, чи дійсно існує такий взаємозв’язок. Отримайте ваші завдання.

Група І

1. Мутуалізм дерев і грибів.

2.Визначте, які дерева знаходяться у рослинному угрупуванні лісосмуги.

3.Поясніть, як пристосувалися деякі рослини до захисту від поїдання їх тваринами (кропива, терен).Опишіть їх.

Група ІІ

Визначте ярусність лісосмуги. Які рослини входять до складу того чи іншого ярусу?
Яке значення має листкова мозаїка? У яких дерев вона спостерігається?
Які спорові рослини ростуть? Їх характеристика.

Група ІІІ

Які трав’янисті рослини ростуть у лісосмузі. Охарактеризуйте їх
Яке значення для рослин має їх неодночасний розвиток?
Які тварини зустрічаються у лісосмузі?

Узагальнююча бесіда.

- Як рослини пристосувалися до життя у лісосмузі?
- Визначте причини забруднення водойми?

- Що таке симбіоз?
- Як тварини пристосувалися до співіснування з рослинами?
IV. Підсумки екскурсії.

V. Домашнє завдання.

Скласти звіт екскурсії за планом:

Опис стану природного угрупування на час екскурсії.
Зробити характеристику рослинного і тваринного світу.
Описати симбіотичні організми.
Зробити висновок про стан водойми й умови життя..
Можна зібрати гербарій, зробити замальовки.

Матеріали екскурсії кожна група оформляє в папку.

Екскурсія (географія). Ґрунт і рослини

Мета: Освітня: навчити учнів спостерігати за природою, ознайомитися з факторами які негативно впливають на живу природу; визначити взаємозв’язок живої і неживої природи;

Розвиваюча: розвивати вміння спостерігати, порівнювати; робити висновки, удосконалювати майстерність проведення дискусії;

Виховна:виховання екологічної душі, чуйного ставлення один до одного;

виховувати екологічну культуру.

Девіз:“Природа – храм душі”.

Обладнання: альбоми для малювання простий та кольорові олівці, лінійка, гумка, фотоапарат, ручка, блокнот.

Місце проведення екскурсії: луки

Хід екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Як би ви визначили назву фітоценозу? (за пануючими рослинами).
Який ґрунт характерний для даної ділянки?
Чи є взаємозв’язок між ґрунтом і рослинами?
Які рослини зустрічаються в даній місцевості?
Чому деякі рослини не зустрічаються на території нашого села?
Уважно розгляньте ґрунт і охарактеризуйте його.

Організація конкурсу спостережливих і кмітливих на шляху до місця екскурсії:

Визначте в якому напрямку рухається наша експедиція до місця призначення. В якому напрямку нам потрібно буде повертатися? (робота з компасом).
Під час екскурсії зверніть увагу на природні орієнтири (поодинокі дерева; розміщення мохів, лишайників на корі дерев).

Завдання групам:

Група І

Група ІІ

1. Охарактеризуйте стан природних і штучних екосистем.

2. Ознайомтеся з дикорослими рослинами на даній території 1 – 2м². Підрахуйте кількість видів рослин на ній.

3. Скільки видів комах спостерігається на ділянці.

Уважно розгляньте ґрунт і дайте його характеристику.
Наберіть сухого ґрунту в баночку (для проведення досліджень у шкільній лабораторії)
Визначте, як між собою пов’язані компоненти живої і неживої природи.

Обмін знахідками. Групи по черзі доповідають про результати своїх досліджень і всі записують висновки, зроблені групами.
Характеристика природних орієнтирів на місцевості.
Обговорення результатів досліджень. Створення цілісної картини екосистеми. Формування загальних висновків.
Виставлення оцінок за роботу.

Екскурсія (географія). Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними

Мета: Освітня: ознайомитися з гірськими породами, типами ґрунтів, характерними представниками рослинності та тваринного світу своєї місцевості.Розвиваюча:формувати уміння розрізняти різні місцеві природні комплекси та виявляти взаємозв’язки між компонентами природи. Розвивати мислення, уміння порівнювати, узагальнювати.

Виховна:виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища. Обладнання: польовий щоденник (блокнот), компас, лопата.

Хід уроку

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчати та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

1. Протягом екскурсії в природу з’ясуйте за допомогою компасу, в якому напрямку відшколи знаходиться територія, яку ви досліджуєте.
2. На схилі яру очистіть лопатою ґрунтовий розріз. За допомогою вчителя визначте, який тип ґрунтів переважає у вашій місцевості. Наскільки ці ґрунти є родючими.
3. Протягом екскурсії записуйте у польовий щоденник назви рослин та тварин, яких ви побачили.
4. В класі або вдома перекресліть звітну таблицю та заповніть її даними, одержаними протягом екскурсії в природу.

План характеристики природного комплексу	Відповіді
Назва природного комплексу
Розташування щодо школи
Гірські породи, з яких складена поверхня
Форми рельєфу
Тип ґрунтів
Представники рослинності
Представники тваринного світу
Як людина використовує цей комплекс

Зробіть висновок про взаємозв’язок між компонентами природи на прикладі вивченого вами природного комплексу.

ІІІ. Домашнє завдання. Оформити звіт

Позаурочна виховна робота з екології

Екологізація навчально-виховного процесу неможлива без позаурочної виховної роботи з учнями, в основу якої повинна бути покладена екологічна ідеологія українського суспільства з такими принципами:

- відмова особистості від пропозиції стороннього;

- відмова від визначення пріоритету сили;

- відмова від конфронтації з природою, гігантоманії;

- бережливе ставлення до навколишнього світу;

- збагачення знань про красу навколишнього світу.

В системі роботи навчальних закладів значне місце належить виховній роботі, яка спрямована на формування гармонійної особистості з найкращими її якостями. Цьому сприяє тісне спілкування дітей з природою, вивчення позитивного та негативного впливу людини на довкілля, усвідомлення своєї ролі в подальшому існуванні природи і взаємин людини з природою та з оточуючим світом, що неможливо без високих духовних якостей особистості, її громадянської позиції, патріотичних почуттів тощо.

Для того, щоб виховні процесибули спрямовані в правильне русло і сприяли формуванню позитивних якостей особистості, педагоги повинні керуватися основними принципами системи виховної роботи, здійснюючи завдання основних напрямів виховання. система у навчальному закладі - це упорядкована цілісна сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня.

Головне призначення виховної системи полягає в педагогічному забезпеченні і сприянні розвитку особистості дитини,

В основу екологічного виховання повинні бути покладені методичні підходи, які активізують самостійну пізнавальну діяльність учнів. Провідна роль повинна бути відведена активним методам навчання: дискусіям, рольовим іграм, дослідницькій роботі, пов’язаній з рішенням конкретних практичних задач. Всі ці методи дають школярам багаж міцних знань, які вони отримали в результаті особистого досвіду.

Дискусії, ділові ігри та інші методи колективно-активного навчання збагачують також досвідом соціального спілкування. Різноманітність точок зору на одну і ту ж проблему навчає сперечатись, відстоювати свою точку зору, поважати опонента, йти свідомо, де потрібно, на компроміси. Коректно поставлена екологічна задача має багатоваріантну систему рішень, тому певне рішення, прийняте даною групою, приймається за основу. Такий підхід допомагає учням не тільки отримувати знання шляхом «відкриттів», робити узагальнення, але й приймати рішення.

Добре побудовані ділові ігри, наближені до реального життя, відображають соціально-економічні проблеми охорони оточуючого середовища, виявляють протиріччя між розвитком народного господарства і природою.

Важливу роль відіграє правильно організований експеримент. Відповідаючи вимогам наукових досліджень, він повинен спиратися на місцеві практичні задачі, наприклад, по визначенню видів забрудників природного середовища даної місцевості. Оскільки урокам екології відведено зовсім мало часу, то ми повинні використовувати позаурочний час.

У нашій школі проводяться різні виховні заходи, пов’язані з екологічним вихованням. Це і різноманітні вечори, і дискусії. Наші діти беруть активну участь в різноманітних шкільних та районних конкурсах. Я, як учитель хімії та біології, зі своїми дітьми брали участь в районних конкурсах: «Моя земля – земля моїх батьків» - робота «Вплив різних хімічних речовин на організм людини», фото виставка «Первоцвіти» та інші. У художньому конкурсі «Природа очима дітей» троє учнів 6,7,10 класів були переможцями районного конкурсу малюнків, дві роботи були відправлені на обласну виставку дитячих малюнків. Крім цього наші учні займаються озелененням школи, класних кімнат та свого села. Деякі діти захоплюються вирощуванням квітів та вивчають їх стан в різних умовах існування.

На протязі року діти відвідують зоопарк та музей природи, де мають змогу познайомитися з різними видами тварин, які проживають на різних територіях нашої планети і мають різні умови існування.

Така робота дає можливість вчителеві розширити знання дітей про оточуючий світ, про середовище, де ми живемо. Діти можуть вільно висловлювати свої думки і можуть посперечатися при вирішенні будь - якої екологічної проблеми, адже діти помічають всі недоліки дорослих: це викидання сміття в недозволеному місці, а в нас це місце являється історичним – турецький вал, який тягнеться через наше село. Людська несвідомість і нерозуміння тієї шкоди, яку вони наносять природі, привела наш вал до страшенного стану. І в цьому випадку потрібна допомога дорослих.

Наші сільські діти живуть в чистішому середовищі і тому, потрапивши до міста, вони відразу роблять висновки про стан повітря. Адже наше повітря різко відрізняється від міського, міське повітря має багато незнайомих ,неприємних запахів. В цьому випадку необхідно поставити проблемне запитання, а чому це так? Діти з зацікавленістю будуть знаходити джерела забруднення цієї території.

Тому я вважаю, що завдання вчителя полягає в умілому використанні того, що нас оточує. Тоді дітям буде цікаво працювати і знаходити відповіді на певні запитання, бо вони безпосередньо пов’язані з життям.

Тільки в гармонії з природою людина може бути духовно багатою. Вона – наш супутник радощів, творчих підйомів і натхнення. Краса природи не залишає нікого байдужим. Тому для виховання екологічної свідомості вчителями можуть застосовуватися різні методи – це тижні біології, різні позаурочні виховні заходи та експерименти, біологічні вікторини, які стимулюють дитину мислити, а також використовувати додаткову наукову літературу для правильної відповіді на поставлене запитання. За виконану роботу учням виставляються оцінки, що являється стимулюванням самостійної роботи і вирішення проблеми учнями.

Отже, для вивчення екології в школі необхідно використовувати різноманітні методи навчання. Бо діти повинні зрозуміти, що від їхньої діяльності залежить наше майбутнє. Екологічна проблема відноситься до підприємницької компетентності, яка передбачає уміння співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й економічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення сталого розвитку.

Перед нами стоїть завдання виховати людину з екологічною свідомістю, тобто встановити взаємозв’язок у системі « людина – природа» і в самій природі. Для корекції і формування екологічної свідомості можна використати психологічні принципи:

- безпосереднє спілкування зі світом природи;

- організувати практичну участь в екологічних формах діяльності – гуртках юннатів, екологічних акціях ;

- використовувати в навчанні екологічні ситуації, дії, ділові ігри відповідно до вікових особливостей учнів.

Але необхідно пам’ятати, що неможливо виховати у людини екологічну свідомість на основі тільки наукової інформації, для цього необхідно використовувати і різні твори мистецтва. Це можуть бути твори образотворчого мистецтва, музичні, літературні твори. Потрібно виховувати співпереживання до природного об’єкту, формувати суб’єктивно-етичне ставлення до природних об’єктів у процесі діяльності, спрямованої на світ природи, і оволодіння доцільними стратегіями і технологіями цієї діяльності.

Я вважаю, що важливим у педагогічній практиці є поєднання методів, спрямованих на організацію і координацію діяльності учнів, а також методів, які стимулюють підвищення індивідуальної педагогічної компетентності (додаток 2,3; фото 2).

3.3. МІЖПРЕДМЕТНА ЕСТЕТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Сільська школа, яка була і залишається культурним центром села, повинна позитивно впливати на естетично – екологічне виховання сільського населення. Телебачення, преса, художня література, та Інтернет – все це стало в однаковій мірі доступним як для населення міста, так і села.

Але такі важливі осередки культури, як театри, музеї, картинні галереї, як правило, розташовані у містах і не можуть достатньо впливати на формування естетичних смаків жителів села, що в деякій мірі може компенсувати сільська школа. Різноманітні читацькі конференції, лекції, бесіди про мистецтво, участь вчителів та учнів в підготовці сільських свят. Всі ці та інші форми робити сприятливо впливають на формування особистості. В кожній школі є учні які гарно малюють і беруть участь в різних шкільних та районних конкурсах. Тому можна влаштувати виставки робіт.

Завданням вчителів природничого та художньо естетичних напрямків (перш за все вчителів біології та образотворчого мистецтва) є формування екологічного світогляду учнів на основі художньо практичної діяльності.

Могутнім джерелом естетичного виховання є все живе. Казково багата і красива природа нашої країни. Велике значення природи відмічали педагоги, художники та письменники. Вона сприяє розвитку естетичних почуттів, спостережливості, уявлень. Хто по справжньому любить її, як правило доброзичливий по відношенню до людей.

Але разом з тим не можна забувати, що природа – тільки джерело прекрасного. Учні можуть проявляти байдужість до її краси і навіть – більш того – безжалісно знищувати її, якщо дорослі не допоможуть їм зрозуміти і відчути всю чарівність та красу рідного краю. Виховання у дітей естетичної чуйності до природи, глибокого розуміння її краси – складна задача, яка може вирішитися тільки за допомогою різних засобів та методів.

Найважливішими з них являються ті, які засновані на безпосередньому спілкуванні учнів з усім живим (прогулянки, туристичні походи, різноманітні екскурсії, що включають збір гербаріїв та колекцій, спостереження тощо). А з метою глибокого розуміння краси природи корисно проводити бесіди, організовувати фотовиставки, обговорення книг, знайомство з творчістю художників, чиї картини відображають красу і велич нашої Землі.

Естетичне та екологічне виховання передбачає не тільки розуміння її краси, але й активну участь в перетворенні та охороні природних багатств .

Тому я вважаю, що екологічне і естетичне виховання обов’язково повинні крокувати поруч. А вчителі природничого та естетичного циклів мати тісні міжпредметні зв’язки.

Основою навчання й виховання дитини як творчої, гуманістичної особистості є багатогранність, альтернативність системи цінностей: моральних, естетичних, суспільно – політичних та інших ідей, які стануть ідеалом і будуть слугувати базою вибору і конструювання свого життєвого ідеалу. Культура життєтворчості передбачає свідоме й цілеспрямоване ставлення до головних питань, характерних для кожного з етапів життєвого шляху особистості. Життєтворчість відбувається тоді, коли творча продуктивність людини здійснюється за рахунок знання мистецтва, знайомства з науками, з досвіду власного життя, свого життєвого процесу.

„Я під цілями виховання розумію програму людської особи, - підкреслював Антон Макаренко, - програму людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, знання, геть усю картину людської особи, до якої ми повинні прагнути”.

Розглянемо сутність естетичного та екологічного вихованняі визначимо, що ж спільного у цих напрямках виховання[6]

Якщо провести порівняння сутності екологічного та естетичного виховання, то можна помітити, що вони передбачають розвиток цілого комплексу взаємозалежних між собою задач і компонентів.

Естетичне та екологічне виховання не може реалізуватися ізольовано, бути відірваним від навчального процесу та один від одного, воно є не тільки невід’ємною частиною формування особистості, але й виступає його кінцевою метою. Можна не стати видатним вченим, письменником чи художником, але людиною бути обов’язково. Воно здійснюється на уроках в процесі опанування предметів не тільки естетичного та гуманітарного циклів але й під час вивчення навчальних дисциплін фізико – математичного напрямку та в процесі діяльності різноманітних художніх гуртків.

Зв’язок між екологічним та естетичним вихованням на мою думку слід починати ще з дитячого садочка, бо саме він є ланкою багатоступеневої системи навчання. Адже саме в цьому віці дитині все цікаво, вона починає ставити безліч запитань, на які обов’язково потрібно дати зрозумілу відповідь. Тому вихователь має можливість прививати любов до природи та її незрівнянної краси на самому примітивному рівні (вивчення форм, кольорів тощо), використовуючи для цього різноманітний природний матеріал.

Можна сказати, що важко поєднати естетику та екологію. Але на мою думку, для поєднання цих напрямків виховання можна використати одну із інноваційних технологій – це метод проектів. Ця технологія може використовуватися як в урочний час, так і в позаурочній діяльності.

Розв'язання сучасних завдань виховання і розвитку особистості неможливе без різнобічної художньо-естетичної діяльності. Естетичне виховання дітей - один з ключових факторів її духовного і морального збагачення, залучення до духовної культури свого народу.

У процесі естетичного виховання важливо навчити дітей розуміти і сприймати краси. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишитися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне в ході екскурсій в природу, спостерігаючи красу природи і негативні наслідки діяльності людини, під час відвідувань художніх виставок і музеїв.

Сформовані естетичні смаки в ході підготовки і проведення виставок дитячих робіт, свят, концертних програм, вистав тощо, дають змогу зрозуміти суть прекрасного і самим творити прекрасне.

Проектна технологія у виховному процесі

Сучасний випускник зацікавлений в тому, щоб отримати ті знання, які будуть потрібні йому для того щоб вступити до того чи іншого навчального закладу, а також для успішної інтеграції в сучасному суспільстві. А значить перед школою постає завдання підготувати соціально зрілу особистість, а для цього необхідно використовувати дослідницькі і творчі методи навчання.

Закінчивши школу учень повинен володіти певними компетенціями:

Бути гнучким і уміти презентувати себе на ринку праці;
критично мислити;
уміти застосовувати свої знання у житті;
розвивати свої ідеї і вміти їх застосовувати;
уміти працювати в команді;
уміти користуватися різними джерелами інформації для свого розвитку;
бережливо ставитися до природи, уміти вбачати в ній те прекрасне, що надихає на мрії, на працю, на життя.

В основі проектної діяльності лежить креативність, уміння орієнтуватися в просторі й самостійно конструювати свої знання. При виконанні проекту між вчителем та учнем існує постійний зв’язок „учень – учитель”. Такий зв’язок дає можливість не тільки отримати результат, а й досягти певної вершини. До проектної діяльності можна залучати навіть дітей молодших класів (це міні проекти, які можуть бути у вигляді малюнку або маленької розповіді). З віком проект ускладнюється.

Діяльність учнів може бути індивідуальною, парною або груповою. Робота виконується протягом заданого часу й спрямовується на розв’язання конкретної проблеми.

Умови застосування методу проектів:

визначення проблеми, що вимагає розв’язання шляхом творчого або дослідницького пошуку;
значимість передбачувальних результатів (теоретична, практична, пізнавальна);
застосування дослідницьких, творчих методів при проектуванні;
послідовність виконання проекту;
самостійна діяльність учнів у ситуації вибору.

А. Самохіна кандидат педагогічних наук, вважає, що властивостями проектної роботи є такі характеристики:

Проект – це цілісна робота, її не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий результат.
Проект – складна робота, яка включає різні види діяльності.
Обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність. Практика – системотвірний компонент розвитку життєвої компетентності учнів.
Практична діяльність ґрунтується на активній соціальній дії у вирішенні життєво значущої проблеми.

Моє завдання, як вчителя дати зрозуміти дітям, що їх статус у суспільстві залежить від них самих. Щоб милуватися красою, що нас оточує необхідно відповідати за свої вчинки. Ось чому учнів необхідно спонукати до самостійного проектування.

Завдання проекту не тільки в тім, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тім, щоб при виконанні роботи розширити свій світогляд, набути теоретичних знань, що дають потім змогу краще розуміти життя та по – науковому творити його.

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни ролі вчителя: він перестає бути джерелом знань для учнів і перетворюється на організатора пізнавальної діяльності школярів.

СТРУКТУРА РІЗНИХ ТИПІВ ПРОЕКТІВ (за Є. Полат) А. За методом або видом діяльності, яка домінує в проекті

Дослідницькі проекти. Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів роботи.
Творчі проекти. Зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту. Можна домовитися про бажані результати спільної праці. Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо.
Ігрові проекти.Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього закінчення. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати роботи можуть визначитися на початку проекту або до його завершення. Наявним є високий ступінь творчості

4. Інформаційні проекти.Спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності. До обов'язкових структурних елементів належатимуть:

а) мета проекту — результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали тощо);

б) предмет інформаційного пошуку — поетапність пошуку з визначенням результатів— аналітична робота над зібраними фактами — висновки — корекція, у разі потреби — подальший пошук інформації — аналіз нових даних — висновки — оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка).

5. Практично орієнтовані. Відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтовано на соціальні інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал тощо). Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функцій кожного. Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішню оцінку проекту.

Б. За змістовим аспектом проекту.

Літературно-творчі. Поширений тип спільних проектів.
Природничо-наукові.Зазвичай мають чітко окреслене дослідницьке завдання (наприклад, стан довкілля певної місцевості).
Екологічні проекти.Здебільшого потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрованих знань із різних галузей.
Мовні (лінгвістичні).Навчальні проекти, спрямовані на оволодіння мовним матеріалом, формування певних мовленнєвих навичок та вмінь; лінгвістичних, спрямованих на вивчення мовних особливостей, мовних реалій, фольклору; філологічних, що передбачають вивчення етимології слів, літературні дослідження, дослідження історико-фольклорних проблем тощо.
Культурологічні проекти.Мають зв'язок з історією та традиціями різних країн. За змістом можуть бути історико-географічними, етнографічними, політичними, мистецтвознавчими, економічними.
Рольово-ігрові. За змістом можуть бути уявними мандрівками; імітаційно-діловими, які моделюють професійні та комунікативні ситуації; драматизаціями; соціальними імітаціями.
Спортивні.
Географічні.
Історичні.

10. Музичні.

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни ролі вчителя: він уже перестає бути джерелом знань для учнів і перетворюється на організатора пізнавальної діяльності школярів.

У виконанні проектів виділяють три взаємопов’язаних етапи:

Організаційно – підготовчий (перед проектний).
Пошуковий (власне проект).
Підсумковий (пост проектний, або заключний)[3].

Метою і завданням проекту є створення чогось нового (технології, методики, продукту – посібника, плану, відеофільму, газети, доповіді тощо). Мета повинна бути конкретною, спрямованою на кінцевий результат.

Проект який буде включати в себе екологічні та естетичні аспекти повинен сприяти розширенню знань про красу рідної природи, про навколишнє середовище, а також зумовлювати потребу в учня займати активну життєву позицію щодо розв’язання проблем „людина – довкілля”, „людина - природа”. Він повинен навчати критично мислити, усвідомлювати своє „Я”, на основі якого буде будуватися власне життя.

Як бачимо метод проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуума.

На ваш розсуд представляємо серію проектів на тему: „Мистецтво –це Природа плюс Людина”. Цей проект може включати в себе безмежну інформацію, яка пов’язана з природою та людиною: вивчення творчості та творів художників, музикантів, письменників, поетів, ознайомлення з проблемами оточуючого середовища та їх вирішенням тощо. Наша інформація пов’язана з образотворчим мистецтвом та видатними художниками сучасності і минулого.

ПРОЕКТ

„Мистецтво – це Природа плюс Людина”

Керівники проекту:

заступник директора з виховної роботи;
класні керівники

Учасники проекту:

вчителі біології,образотворчого мистецтва та української літератури;
учні 8 – 11класів.

Тип проекту – пошуково – творчий.

І. Актуальність

Вчителів давно цікавить питання виховання екологічної культури на основі естетичної. Наші діти – це майбутнє України. А чи буде майбутнє якщо ми далі на такому рівні будемо відноситися до оточуючого середовища. Школа закладає основи працелюбності моральності, толерантності, любові до природи, естетичної культури.

Нажаль, у наш час стрімкого розвитку науки і техніки, комп’ютеризації спостерігаємо багато недоліків у формуванні цих якостей не тільки в учнів старших класів, а й у молодших школярів.

Тому знайомство з творчістю художників дасть можливість пов’язати екологічне та естетичне виховання. А діти навчаться вбачати в природі неповторну красу і може зрозуміють, що її потрібно оберігати, бо без неї життя неможливе.

ІІ. Мета й завдання проекту

Знайомство з видатними художниками сучасності та минулого. Прививати любов до мистецтва, до його загадкової краси, яка безпосередньо пов’язана з красою природи рідного краю. Формувати поняття „Мистецтво – це Природа плюс Людина”.

Вдосконалювати практичні вміння учасників проекту:

дослідити життєвий і творчий шлях видатного художника, письменника;
формувати в учнів екологічну та естетичну культуру;
розвивати почуття відповідальності;
розвивати пізнавальні та творчі здібності учасників проекту;
розвивати життєві компетенції;
навчити будувати промову, виступати перед аудиторією, коротко висловлювати свою думки;

ІІІ. Етапи реалізації проекту

Діагностико – концептуальний:

постановка проблеми, визначення теми й мети;
опрацювання літератури з даної проблеми;
розподіл доручень між керівниками та учасниками проекту;
створення й визначення функцій груп;
проведення моніторингу учасників проекту з даної проблеми.

Організаційний

Розробка плану роботи еколого – естетичного виховання
Організація та проведення конкурсів виставок:
- картин художників, творів письменників;
- власних малюнків про природу;
- фотовиставок на тему: «Із моїх власних спостережень»;
- робіт з декоративно – ужиткового мистецтва.

Практичний

Участь у зборі матеріалу з даної теми.
Створення міні музею з використання фоторепродукцій картин художників.
Організація виховних заходів еколог естетичного напрямку для молодших школярів.
Проведення конференцій, вечорів тощо.
Проведення екскурсій стежками рідного краю.

IV. Очікувані результати

розвиток пізнавальних інтересів учнів;
перетворення учнів з об’єктів виховного впливу на суб’єктів виховної діяльності;
набуття учнями навичок дослідницької і творчої діяльності, вміння працювати з додатковою літературою;
набуття таких екологічних цінностей, як любов до природи, уміння спостерігати за нею;
створення здорового мікроклімату в школі. Активізація процесу згуртування учнівського колективу;
розвиток компетентностей та життєтворчості учнів.

Фрагмент презентації проекту

«Мистецтво – це Природа плюс Людина

(«Квіти і дерева в народній творчості»)»

І. Вступне слово

Людина починається з любові. А любов виростає з дитинства. Чарівне це слово знаємо змалечку, навчилися вимовляти його першим і дорожити, як молитвою. Та не дано нам запам’ятати ту благодатну мить, коли білими крилами чистоти війнула над нами колискова, перший раз посміхнулася мама, блиснуло в небі сонечко, і земля простерлася для першого самостійного кроку в життя. Усе це дається, як найдорожчий дарунок світу, приходить у життя непомітно, як являється у всій своїй красі і силі любові. І все ж таки настає та добра година, коли витворюється велике диво, на чистих берегах дитинства враз виринає перший знак і на увесь вік западає у пам’ять.

Така вже ціна людської долі, що на берегах дитинства найперше запам’ятовуємо не сонце в його сліпучому сяйві, не обшир неба, а дерево біля хати, гілку, що б’ється у вікно, чи квітку, що зросла в городі чи вигаптувана на морозяному вікні. То земля дарує парость життя, і дитяча душа найчутливіше приймає цю велику таїну росту, обожнює втаємничену душу природи, сама зростає разом з нею.

Як часто ми в нашому житті звертаємось до різних символів — тих, що прийшли до нас з минулого, з нашої багатовікової історії; тих, що живуть у народних думах, піснях, переказах і легендах. Ці символи — ознаки нашого роду, що вирізняють нас, українців, з-поміж інших народів, роблять нас самобутніми і неповторними. Ці символи — образ нашої України, пісенного, калинового, солов'їного краю.

У найтяжчі часи своєї історії вистояв наш народ, зберіг свій дух, своє коріння, свої національні святині. І все те краще, що дісталося нам у спа- док, ми повинні шанувати і берегти, аби передати нащадкам.

Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізна- ти. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допо- могти таким маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.

Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Вивчаючи традиції українського народу та добираючи матеріали для нашого проекту, ми звернули увагу на такі питання:

Рослини символи та легенди про них.
Рослини у народній творчості.

Знайомлячись з даною темою ми намагалися встановити:

що спонукало наш народ до створення легенд;
особливості творів у яких використана природа;
вплив усної народної творчості на світогляд людей.

Для детального знайомства нами було створено три групи:

Пошукового напрямку.
Художнього напрямку
Експертна група.

Кожна із груп зробить свою невеличку інформацію, яка ознайомить вас із творчими здобутками Т.Г. Шевченка та власними фотоматеріалами.

ІІ. Звіти груп

Членами групи, які займалися пошуковою роботою було вивчено :
- Що спонукало народ до написання творів?
- Легенди про рослини .

Тези доповіді.

Толерантне, бережливе ставлення до оточуючого природного середовища не тільки екологічна та економічна, але й етична проблема. В цьому зв’язку необхідна корінна переорієнтація моральної свідомості людини, «переоцінка» моральних цінностей у ставленні до природи.

Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

Вона – не тільки тема вірша

Або картини, -

В ній є висоти незримі

Й святі глибини.

У неї є душа могуча,

Порив є в неї,

Що більші над усі пориви

Душі твоєї.

Вона – це мати. Будь же сином,

А не естетом,

І станеш ти не папірняним –

Живим поетом (М. Рильський)

Природа — це те життєдайне джерело, з якого вийшло все прекрасне на землі, яке породило людину та дало їй творчу наснагу. Це безмежний всесвіт, який уміщує в собі наше неповторне існування. Природа є невід'ємною частиною майже кожного художнього твору, адже гармонійне існування людини й природи — це той стрижень, на якому тримається світ.

Великий майстер художнього слова український народ тонко відчував природу, ніколи не втомлювався "вбирати в себе" її красу. Вінпоглинав в себе премудростіприроди, вивчав фарби і кольори, бо вважав, що йому, як і художникові, ці знання потрібні. Велика кількість легенд про рослини є надбанням українського народу, що дає нам право говорити про любов нашого народу до природи.

Чорнобривці

«Чорнобривці насіяла мати у моїм світанковим краю…»

Їх можна зустріти повсюди – на квітникових грядках, клумбах, рабатках, у садах, парках, скверах, на присадибних ділянках. А в селах білосніжні будиночки ніби обвиті жовтогарячими вінками – то прикрашають їх квітники з цих прекрасних квітів. Вони немов увібрали в себе весь жар літньої пори. їхні яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотисто-жовтих, оранжевих, цеглянисто-червоних та червонувато-коричневих барв.

Українська назва цих квітів пов'язана з однойменною назвою одного з видів народної вишивки – чорнобривцем.

А інша легенда говорить так: у давнину українські майстри-чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки «чорнобривцями». Отож, подібність цього взуття до суцвіття згаданої квітки, мовляв, і обумовила її назву.

Як би там не було, а чорнобривці – вельми популярні в народі квіти. Карл Лінней у своїй книзі «Види рослин» дав їм назву «тагенес» – від імені етруського божества Тагета, сина генія та онука Юпітера.

В античній міфології Тагет – гарний хлопчик, що був наділений розумом неабиякого мудреця. За легендою він з'явився несподівано з борозни під час оранки. Чутка про це диво миттю облетіла навколишні поля, і з усіх кінців сюди почав сходитися народ. Так ось. Тагет нібито відкрив етрусам багато таємниць буття, навчив їх передбачати майбутнє. Ліннею цей міф асоціювався з несподіваною появою чорнобривців у Європі, тому й виникла така назва.

А завезли їх до Європи іспанці з Америки після відкриття її Колумбом. Європейці були вражені багатством цієї раніше не відомої їм частини світу, різноманітними дивами тамтешньої природи. Звернули вони увагу й на гарні квіти, що їх культивували місцеві індіанські племена. Це були чорнобривці, які досить швидко поширились у Європі.

Мати-й-мачуха

Зійшли, станули з полів сніги. Духмяним вітром війнув над землею чарівник-квітень. І ось уже повсюдно на пагорбах з'явились яскраво-жовті, сонячно-променисті суцвіття-кошики. Дивишся, і здається, що перед тобою мініатюрний соняшник... Це розгорнув свої квіточки назустріч сонцю і теплу підбіл звичайний. А в народі його називають мати-й-мачуха. Назвали його так тому, що листки цієї рослини зверху гладенькі темно-зелені і трохи лискучі. Нижній же, спідній бік зовсім інший. Там вони вкриті густим плетивом білих волосинок, наче підбиті фланеллю. Якщо помацати листок, то зверху він буде холодний на дотик, а знизу здаватиметься теплим. Як кажуть у народі, з одного боку від нього віє холодом, як від мачухи, а з іншого – теплом, наче від рідної неньки.

Про появу цієї рослини існує така легенда. Жив собі один чоловік. Любив він працювати. Все робити міг. І хати мурував, і криниці копав, і в теслярській справі перший на селі був. Почав вчащати до одної жінки, а потім і лишився в неї, не повернувся додому. Залишилися дочка з матір'ю, погорювали, поплакали, – а що зробиш? Та було-таки навідувався додому. То хустину дочці принесе, то платтячко квітчасте. Любив батько дочку. Дізналася мачуха, що він подарунки дочці носить, заїло її. Боялася, що до донечки повернеться, та й задумала лихе. Якось підпоїла чоловіка та й підговорила, щоб він дочку взяв до них хоч на день. Мовляв, накупила їй гостинців та й подивитися на неї хочу. І так намовила, щоб зробив він це від матері потай, бо та ж не відпустить дитину. Дівчинці було вже шість років, то батько й умовив її піти з ним до мачухи по гостинці.

Мачуха зустріла лагідно, ще й сльозу пустила, що любить їх обох сердечно. Добре пригостила. А що дитині треба? Воно й раденьке. Батько добряче підпив та й заснув.

Уже й звечоріло, батько не прокидається, а дитя ж з ним хоче йти додому. Тут мачуха запропонувала дівчинці прогулятися, поки батько спить. Дійшли вони до кручі. І яке то серце треба мати, щоб штовхнути в кручу мале довірливе дитя! Воно летіло, бідолашне, поламало ніжку та зачепилося платтячком за гострий камінь і повисло над урвищем...

Материнка

Таку лагідну назву український народ дав цій рослині за те, що вона зараджувала при найрізноманітніших жіночих хворобах, пов'язаних з материнством.

Одна з легенд розповідає, що коли померла мати, діти щодня прибігали на її могилу, все кликали неньку повернутись. Одного разу вони побачили, що на могилі виросла запашна квітка з рожево-бузковим суцвіттям. Діти ви-рішили, що то з'явилася до них душа матері в образі квітки і назвали рослину материнкою.

А ще розповідають ось що. Ця дивина трапилась у 1709 році на Полтавській землі. А потім перейшла у легенду, яка дожила до наших днів.

...Дув холодний осінній вітер. Темна ніч вкрила все навкруги. Великі краплини дощу все густіше й частіше падали на зем¬лю, розмиваючи шлях на Полтаву. Карету вихитувало по розбитій дорозі, мов ту коробку, – то в один, то в іншій бік. Та ось попереду замаячив вогник. Карета в супроводі двох солдат під'їхала до хати старости. Охоронці набралися води так, наче б вимокли в озері. Холод діставав до кожної кісточки, тільки й було тепла, що від коня.

Із карети вийшло двоє. Перший – високого зросту велетень у накидці з лисячого хутра. Другий – у кітелі і з шаблею при боці. У хаті їх зустріла молода господиня. Руса коса до коліна, чорні брови, сірі виразні, хоч і перелякані очі.

Гості, привітавшись, почали роздягатись. Чоловік, який усе бігав і догоджав високому, підійшов до завіски, що ділила кімнату на дві. Там на великій лаві лежала хвора літня жінка. Подивившись на неї, гість покликав молоду хазяйку, щось шепнув їй. Дівчина швиденько подалася за ширму. А через хвилину вийшли обоє – мати й дочка. Хвора полізла на піч. Дівчина взяла зі скрині святкове рядно, накрила лаву. Непрохані гості за завіскою почали ладнатися до сну. Дівчина полізла на піч до матері. Та не могла заснути. Велетень все ходив і ходив по хаті, мов привид, не давав нікому спати. Його великі чоботища так гупали об долівку, що вся хата аж двигтіла.

Нарешті дівчина встала з печі, шаснула до припічка, щось на¬лила в кухоль. Потім зайшла до гостей. Менший, що відпочивав долі, ухопив пістоля і наставив на дівчину. Коли обоє роздивилися, то розреготалися так, що аж шибки у вікні почали бряжчати.

– Дядечку, напевно, вас сон не здолає. Нате ось випийте оцього зілля. Заснете, мов після маку. Бо ви так гупаєте своїми чобітьми, що ось-ось хата завалиться. Самі не спите і іншим не даєте.

Гості почали реготати, хапаючись за животи. Потім велетень ласкаво промовив дівчині:

– Испей сама вначале, потом и я отведаю твоего зелия.

Дівчина надпила з кухля, потім віддала гостеві. Той випив і ліг на лаву. А через декілька хвилин глибоко заснув. На ранок велетень покликав молоду господиню.

– А где твой отец?

– Де татко мій? Воює із шведами, і два брати теж. Вони ж

козаки.

– А что ты мне вчера за зелие дала отведать? И спал хорошо, и бодрый встал.

– Люди звуть цю траву заспокійник пахучий.

– А как же тебя зовут, красавица?

– Мотрею. А татко й мама звуть мене Материнкою.

– Сия трава добрая, как и ты, Материнка. Пускай зто зелье будет твоим именем зваться, душа моя, – і незнайомець поцілував Мотрю.

А коли сідали до карети, менший із шаблею шепнув на вухо Материнці:

– А ты знаешь, кто тебя поцеловал?

– Не знаю, дядечку, – і Мотря засоромилась, опустила очі.

– Сам Петр Великий.

Що великий, я й сама бачу. Головою стелю дістає.

Відтоді, кажуть, і почали називати заспокійника пахучою материнкою. А російською – душица . Ніби від того виразу -«душа моя».

Сон-трава

У весняному хороводі квітів є своя загальновизнана королева весняної флори. Зустрічі з нею кожної весни приносять то радості й естетичної насолоди. Ось вони великі, дзвонико- або келихоподібні темно-фіолетові або бузково-сині, а часом білі чи ніжно-жовті, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення білястих волосків. Здається, ніби сріблясте сяйво оточує ці квіти. Це цвіте і з найкращих весняних рослин – сон.

У погану погоду та на ніч квіти еону закриваються і схиляють свої квітчані голівки.

Враження таке, ніби вони справді засинають. Може, тому в народі і назвали цю рослину так поетично: сон-трава, сон-зілля, сончик. А може, назва пов'язана із стародавнім слов'янським повір'ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. Або, може, з тим, що цю рослину використовують як заспокійливий та снодійний засіб. Існує легенда про мисливця, який побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі спробував полизати і також заснув.

В Україні була поширена ще й така легенда. Кожна квітка, як і все живе на світі, має свою матір. Лише у сон-трави не рідна мама, а зла мачуха. Ще тільки-тільки сніг зійшов, а вона вже розбудила її, розштовхала: «Вставай, сонлива та дрімлива, вже всі квітки цвітуть, а ти все спиш!». Сон-трава схопилася й одцвіла раніше за всіх, і ніхто її краси не бачив.

При зустрічі з прекрасними квітками «королеви весняної флори» майте шану до цих справді чарівних і до того ж цілющих рослин. Не наривайте даремно оберемки квітів, які згодом бездумно викинете. Краще помилуйтесь ними в природі, а на згадку візьміть одну-дві квіточки. Тим дорожчі вони будуть для вас. Бережіть красу природи, весняні усмішки рідної землі – сапфірові квіти сон-трави. Вони справді варті цього!

ДАВНЬОГРЕЦЬКА ЛЕГЕНДА.

У підземному царстві Аїда жили два брати-близнюки: Гіпнос –Бог сну і сновидінь і Танат – бог Смерті. Прекрасний юний крилатий бог Гіпнос весь час літав над землею з маковими голівками в руках, на голові у нього був вінок із червоних маків. Виливав Гіпнос із ріжка снотворний напій, і ніхто – ні смертні, ні боги – не в силах були суперечити йому, навіть могутній бог Зевс. Всі, кого торкається Гіпнос квіткою маку, поринають у солодкий сон, бо в кожному маці покояться легкі сни. Навіть житло Гіпноса, царство сну, зображували засадженим квітками маку.

Рідний брат Гіпноса – жахливий бог смерті Танат, якого боялись і ненавиділи і боги, і люди. Від величезних чорних крил його несе льодяним холодом. Ніхто із смертних не мине його. Лише двоє змогли перемогти бога Смерті – винахідливий Сізіф і могутній Геракл. На голові у Таната – вінок із маку, а в руках – перекинутий факел, який згасає. Мати Гіпноса і Таната – богиня Ніч, яку теж малювали в одязі, обвитому гірляндами маку. Отже, мак мав стосунок і до сну, і до смерті, і до ночі.

Володар підземного царства Аїд дуже любив красивих молодих дівчат. От і вирішив він викрасти прекрасну Парсефону. Однієї ночі здійснив він свій намір. Мати Парсефони – Деметра – богиня земної родючості – дуже зажурилася за дочкою і пішла шукати її по всій землі. Не знаходила спокою мати ні вдень, ні вночі, не в силах була зупинитися й спочити. Страждання нещасної матері викликали співчуття у бога Зевса. Повелів він зробити так, щоб за кожним кроком Деметри виростала квітка маку. Богиня, назбиравши великий букет, нарешті заспокоювалась і на деякий час засинала. З того часу мак вважається символом родючості, а богиня Деметра зображується у вінку з колосків злаків та квіток маку.

Члени „Художньої групи” провели дослідження і визначили:

В чому краса картин?
Стиль майстрині.
Характер картин.

Тези доповіді супроводжуються презентацієї рослин про які йдеться мова.

Наші предки вірили, що тварини і рослини, які люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді. Тому так багато в народі складено пісень, казок, легенд і переказів, загадок і прислів'їв про вербу і калину, про соловейка і зозулю, про барвінок і соняшник — своєрідні живі символи України.

Одним із найулюбленіших образів в народнопоетичній творчості є калина. Цвіт калини — символ дівочої вроди і чистоти. Червоні ґрона калини — символ здоров―я і багатства, сили і мужності. Верба — це символ побачень, а також— це символ весни, пробудження природи. Тополя — символ дівочої краси, вроди, стрункого стану, а ще — символ жіночої долі, вдови. Дуб — символ сили, міцності, здоров'я.

Україна — це країна квітів. Які ж квіти є оберегом в Україні? Таким оберегом є мак. Голівка маку – символ надзвичайної родючості. Квіти маку – це символ дівочої краси. Хміль- символізує розум, мудрість. Барвінок — це символ весілля, достатку, символ здоров'я і життя. Пахощі чорнобривців сприяли розвиткові чоловічої сили.

калина.

Стільки символів, скільки має ця кущова рослина, не має в Україні жоден інший представник рослинного царства. Цвіт калини — символ дівочої вроди і чистоти. Червоні ґрона калини — символ здоров'я і багатства, сили і мужності.

Біля кожної хати в Україні обов'язково ріс кущ калини, її червоні кетяги прикрашали хату; вони висіли під стріхою, їх клали у вікна між рамами на зиму. Білими квітами калини весною дівчата прикрашали коси. Для українців калина слугувала за ліки. Кожна господиня обов'язково готувала калинові ліки на довгу зиму. Засушували її цвіт, ягоди, листя, гілочки, перетирали з медом, цукром. Калиновий чай- то був перший помічник при нежиті. Свіжі ягоди з медом або цукром та вареною-водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання тиску та травлення.

А дівчата використовували ягоди калини для косметичних справ, соком стиглих ягід калинових протирали обличчя, щоб красиве та рожеве було, адже калина —це символ дівочої вроди та краси.

Проводжаючи сина в далеку дорогу, селянські сім'ї мали за звичай давати йому з собою пиріжки з калиною та маком, напували калиновим настоєм, щоб щасливою дорога була .

А якщо траплялося криницю копати біля хати, то й тут без калини не можна було обійтись — обов'язково поруч висаджували кущ калини, щоб вода солодкою була.

Жоден сімейний обряд в Україні не обходився без калини. Весільний коровай неодмінно прикрашали вершечками калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої. Калину вишивали на рушниках, на сорочках, з неї плели вінки. Відроджуючи набуті традиції нашого народу, не слід забувати про калину. В. Скуратівський образно висловив бажання, щоб кожний на своїй землі посадив кущ калини: «Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, кому вона всохла од байдужості, а ще гірше, коли викорчувана,— ні йому, ні його дітям ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні».

Калина також символізувала свято Коляди, Різдва світу. Наруга над нею вкривала людину ганьбою, так само, як убивство лелеки. Біля хати завжди садили калину, взимку її ягоди клали між шибками. Досі існує повір'я: якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син. Калиновий чай - найкращі ліки від застуди. Важлива роль належить калині в різних обрядах, особливо на весіллі (оздоблювали весільне гільце). Про неї складено безліч пісень, приказок: "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте", "Дівчина, як калина" тощо.

Лілія. Цю чарівну квітку завжди любила молодь дод.25 на с.58. У давній Греції її вважали промовистим символом краси. Юні дівчата плели з лілей гірлянди, прикрашали ними волосся й свої туніки. Зі слів Феокрита, молоді грекині сплели вінок із лілей і для прекрасної Єлени на день її весілля з царем Менелаєм й прикрасили ним вхід до їхнього шлюбного приміщення. У слов'янській міфології всі оці муммель, німфи та нікси замінені русалками, котрі, з'являючись іноді і в німецьких легендах, виступають, одначе, у другорядних ролях — підлеглими нікс, їхніми рабинями.

Вінок із лілей і для прекрасної Єлени на день її весілля з царем Менелаєм й прикрасили ним вхід до їхнього шлюбного приміщення. У слов'янській міфології всі оці муммель, німфи та нікси замінені русалками, котрі, з'являючись іноді і в німецьких легендах, виступають, одначе, у другорядних ролях — підлеглими нікс, їхніми рабинями.

Про наших русалок відомий збирач українських переказів Маркевич розповідає так: «Русалки — це водяні красуні; вони бліді, але риси їхні виразні, стан чарівний, коса — нижче колін. Вночі при місяці вони виходять на береги озер, річок і струмків, оголені, у вінках з осоки й гілок. Ось русалки вийшли на берег, сіли на траву, розчісують коси. Ось уже водять хоровод. Іноді вони щезають серед кущів, у траві. Найчастіше їх викликає з води вечірня зоря. Коли сільські дівчата йдуть на річку по воду, русалки, затаївшись, чигають на них. Біда необережній, котра забула прихопити з собою полину, це зілля — оберіг у таких випадках. Русалки кидаються на дівчину, лоскочуть її до смерті й тягнуть за собою в річку. Те саме чекає й хлопця, котрий не запасся полином або захопився красою русалки».

Русалки живуть у підводних кришталевих хоромах, викладених із мушлі,дрібних черепашок, де сяють перли, яхонти, срібло й корали. Поряд, на устеленому різнокольоровими камінчиками дні, жебонять смарагдові джерела. Сонце просвічує крізь воду у ці оселі, а місяць та зорі викликають русалок на берег. Ці русалки іноді перетворюються також на наші водяні лілеї. Послухаємо давньонімецьку легенду, що наводить Балабанова у статі «Тюрінгія в картинах». «Одним із найпрекрасніших ландшафтів Тюрінгського лісу в Німеччині,— розповідає вона,— як відомо, вважається Шварцталь, де на величезній скелі височить замок Шварцбург. Цей замок реставровано у XVIII столітті, оскільки старий згорів дотла. Легенда розповідає, що у старому ставу побіля замку жила-була кількасот літ тому одна презлюща німфа-нікса, якій служили дві чарівні молоді русалки.

Частенько русалки виходили з води подивитися на різні святкування в замку. І ось одного разу на них звернули увагу два лицарі. Незабаром русалки покохали тих лицарів й готові були полишити води й іти за ними будь-куди. Але стара нікса запідозрила русалок у стосунках із мешканцями замку й вирішила підстерегти їх.

За допомогою чарів вона перевела стрілки на усіх годинниках замку, а русалки могли перебувати на березі лише від заходу сонця до півночі. Опівночі завжди мали повертатися в воду. Весело гомоніли наші молоді русалки в лицарській залі, не передчуваючи біди. На великому годинникові замку пробило одинадцяту, до півночі залишалась ціла година, а між іншим, церковний годинник Шварцбурга пробив північ — те ж саме сповістив і сторож.

Бідолашні русалки кинулись до ставу. Побігли за ними й лицарі, та не встигли врятувати їх. Коли юнаки добігли до ставу, то на тому місці, де хвилину тому миготіли білі сукні русалок,— піднімались із води дві білі лілеї: зла нікса перетворила русалок на квіти.

Довго квітли ті лілеї, довго оплакували лицарі своїх коханих, але до осені зав'яли квіти, а лицарі вирушили до Святої Землі й не повернулись. Ставок після того почав висихати й незабаром не вистачило води в ньому навіть для злої нікси — задихнулась вона в тому болоті. Тепер той ставок зовсім висох, він не наповнюється водою ні восени, ні весною…»

Члени «Експертної групи»

Загальні висновки

Скажеш одне тільки слово «Україна» — і в уяві постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі й у дворі, верба край долини. Спалахують У пам’яті чорнобривці, розкішні мальви, трепетний барвінок, червона рута… Вони віддавна уособлюють красу моєї землі, духовну міць її народу, засвідчують повагу до Батьківщини.

Тому не дивно, що рослинний світ України став невід’ємною частиною її життя, культури, літератури.

Ми живемо у тривожний, але прекрасний час, час, коли відроджуються національні традиції, переглядаються культурні цінності, забуті століттями. Кожний народ має свої святині, свої символи: опоетизовані образи дерев, квітів, трав. Є вони і в нашого народу. Ці образи-символи уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Рослинні мотиви та образи широко представлені в українському фольклорі. Майже в усіх жанрах усної народної творчості рослинна символіка є одним із айважливіших художніх засобів.

В дитинстві ми з цікавістю слухаємо «Казку про барвінок», «Корінці та вершки», сміємося над піснями-забавляннями «Ходить гарбуз по городу», «Буряк», «Бараболя», «Морквяний вояка». Нам здається, що мова йде про живих істот — так українці поетично змалювали прості, звичайні рослини. І що 6 не створював український народ у своїх художніх творах — скрізь відчувається любов до рослинного світу, інтерес, повага. Це знаходимо ми і у загадках, у прислів’ях та приказках, у повір’ях, у народних порівняннях («У землі червоне, під землею зелене. Борщ виходить добрий з мене», — Буряк. «Де волошки — там хліба трошки». «Не ламайте калину, бо накличете мороз». «У хустині дівчина, як у лузі калина»).

Зверніть увагу на таблицю «Символіка кольору рослинних образів-символів»

№ з/п	Колір	Символіка кольору	Протилежна символіка
1	Червоний	кров і вогонь, повнота життя, свобода, урочистість, любов і пристрасть, динамізм.	ворогування, помста, війна, агресивність, гнів, боротьба, збудженість.
2	Білий колір	символ невинності, чистоти, доброчесності, радості, світла, легкості.	знак порожнечі, безтілесності, мовчання, смерті
3	Жовтий колір	світло, радість, повага, колір золота, зрілого колосся пшениці, жита, ячменю, зів’ялого листя, колір юності і радості.	колір хвороби, смерті, потойбічного світу, заздрості і ревнощів.
4	Синій колір	колір неба і моря, довір’я, вірності.	безкінечність, смуток, колір прохолоди.
5	Зелений колір	мир, спокій, юність, надії, радості, колір природи, скромності, спокою.	незрілості, недосконалості, зради, ревнощів, заздрощів

Глибоке значення вклав наш народ у кожну квітку, нагородивши її окремою піснею! Неодмінною частиною національного вбрання дівчини-українки є вінок на голові, де кожна з дванадцяти квіток є певним символом. А скільки чарівних віршів та пісень створено про чорнобривці, волошки, барвінок, хміль!.. Про хміль треба сказати окремо, бо він є яскравим символом життєлюбства, спритності, сили, що оспівувалися в українських народних піснях.

Найчастіше в українській літературі згадуються дві святі рослини: верба та калина. Образ смутку, лагідної ніжності, жалю втілено літературою в образі верби. Але головне призначення верби українці вбачали у її цілющій силі: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця», — говорить народне прислів’я. Недаремно Тарас Шевченко в Орській фортеці посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона, як і для кожного з нас, — уособлення трепетної ніжності України. Цим, напевно, пояснюється й те, що у поезії Шевченка образ верби посідає значне місце поруч з іншими деревами:

Пишається калинонька,

Явір молодіє.

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють. Та найвизначніше місце в українській народній поезії, в літературі належить калині. «Без верби і калини нема України», — мовить народна мудрість… Пам’ятаю мої перші дитячі враження, коли я, приголомшена красою, розглядала бабусині рушники, рясно уквітчані червоними гронами. «Що це?» — прошепотіла я. «Це, дитинко, калина», — із шаною відповіла бабуся і лагідно провела долонею по вишитій квітці…

З давніх-давен оспівують мої співвітчизники калину у думах, піснях, складають про неї легенди, вірші, повір’я, приказки, афоризми тощо. Бо калина — споконвічний яскравий символ України, вірна супутниця людини від народження до останніх днів; не було, здається, хатини в Україні, біля якої б вона не кущувала. Жодна рослина не опоетизована так ніжно і трепетно у літературі, як калина. У піснях вона — це, перш за все, символ дівочої вроди:

Ой у лузі червона калина,

То ж не калина — молода дівчина. А які вірші та пісні виконують про калину під час обрядів!

Червона калина.

Віконце заступила,

Вийшла дружечка з хати

Цвіт-калину ламати, — співали під час весільного обряду.

А ще калина — символ боротьби нашого народу за свою національну незалежність. В цьому символі — глибокий зміст: це наш духовний світ, наша спадщина, яка означає потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Тому не можна без хвилювання слухати слова:

Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину піднімемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! …

Хотілось би зазначити, що в українській літературі традиції оспівування рослинного світу продовжилися у творчості багатьох видатних письменників. Ми захоплюємося прекрасними віршами Тараса Григоровича Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Максима Рильського та багатьох інших поетів, творами прозаїків І. С. Нечуя-Левицького, Ю. Яновського, О. Довженка. В них природа, рослинний світ — це жива істота, яку щиро люблять і бережуть українці.

Українське село важко уявити без верб. їх висаджували на городах, біля ставу, річки, в кінці греблі, на левадах, на дорогах, що вели в село, на пагорбах, на видолинках, на болоті. Отож, верба росте в кожному регіоні України, вона невибаглива до кліматичних умов. На земній кулі близько п'ятисот різновидів верби, тридцять з них зустрічається в Україні. Верба оберігала людей від пекучого сонця, тому стежки та дороги, які з'єднували села, обсаджували вербником, а білолози схилялись над водою.

Найбільша річка України Дніпро укріплює береги саме завдяки вербам, які схиляють свої віти над її руслом. Недарма кажуть: «Там, де росте верба, житиме й річка».

Верба широко використовувалась у господарстві. З неї будували хати (особливо на півдні України), робили ясла для худоби, кошари, клітки для свійських птахів, корита, човни, музичні інструменти. А на Поліссі майстри плели та й нині плетуть коші, козубки, кошики, меблі, декоративні прикраси, хлібнички. Адже в Україні й досі у багатьох місцевостях процвітає народний промисел—лозоплетіння. З лози плетуть огорожі, тини, перелази, живоплоти.

Верба — чудовий перший весняний медонос. З білолози хімічна промисловість отримує різні барвники та дубильні речовини для вичинення шкіри, з неї одержують целюлозу.

Що ж символізує верба? У народі кажуть: «Де верба, там і вода». Тому криниці копали там, де росла верба.

Верба — це символ побачень. Гурт парубків завжди збирався під вербою на «парубочу нараду». Верба символізує згоду, тому чоловіки йшли миритися із своїми жінками під вербу, під нею збиралися й на віче.

Верба — це символ весни, пробудження природи: «Зацвіла верба, прийшла весна». Котики верби — то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі. Верба згадується й у релігійних міфах. Так, під ноги Христу, який виходив з Єрусалима, кидали молоду зелень. В Україні цю зелень уособлюють гілки верби. З того часу їм приписують різні магічні властивості. За повір'ям, верба охороняє людей і худобу від усього злого. Застромлена в стіну або під стелею освячена вербова гілка оберігає тварин від пошесті. Розтрушений попіл спаленої верби підвищує врожай і оберігає його від загибелі. Щоб хвора людина одужала, її ударяли освяченою гілкою верби, промовляли: «Не я б'ю, верба б'є (шутка б'є)». У купіль малої дитини теж клали гілку верби. Лихоманку виганяли обкурюванням від спаленої зеленої гілки верби. А якщо раптом зуб заболить, потрібно з'їсти дев'ять бруньок з освяченої гілки верби.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною, або шутковою, квітною. На цьому тижні не можна сіяти конопель, городини, буряків, бо будуть гірькі. У Вербну неділю святять вербу. Діти тут же біля церкви намагаються проковтнути кілька котиків свяченої гілки, щоб горло не боліло. Під час граду викидають надвір гілочки свяченої верби, щоб град припинився. Виваром свяченої верби миють голову, щоб зняти головний біль. Лікують нею ревматизм, збивають гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рану, а горілку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань .

Т. Г. Шевченко не тільки оспівав вербу у своїх віршах. Коли за часів заслання він перебував у Орській фортеці, то висадив у пустелі вербову гілку, прижив її, виходив.

Народна мудрість України всмоктала у себе виплекану за століття красу, поетичні погляди на природу та найдавніші легенди, якими овіяне існування рослинного світу. Через своє недбальство ми вже втратили чимало прекрасних повір'їв, переказів. Тож прикладаймося спраглими вустами до живлющих джерел народної мудрості, не даймо замулитись і зникнути їм, пробуймо ще захистити і зберегти ці тайни про квіти, трави і дерева, яких люди наділяли чарами, цілющою силою, магічними властивостями, що ми стали символом нашого буття. Народ раніше був ближче до природи, шанував її. Освячував, переймався її красою, ласкавістю, гордістю. Ми часто забуваємо, що природа подарувала свої цілющі скарби навік. І ми повинні берегти їх, як своє життя.

Любити природу – це значить берегти її.

1. Любити природу не як символ душі своєї

Люби природу не для себе, люби для неї.

2. Квіти – це історія нашого народу.

Квіти – це наша природа.

Квіти – це ми.

Фрагмент презентації проекту

«Мистецтво – це Природа плюс Людина

(«РОСЛИНИ У ПОЕЗІЇ Т.Г. ШЕВЧЕНКА»)»

І. Вступне слово

Щоб досліджувати творчість Шевченка - треба, перш за все, дослідити відношення Шевченка до різних сфер і проявів життя та світу: до науки, мистецтва, політики, економіки, релігії, природи і т.д.. - щоб знати, як він на все це реагував, і як ця його реакція впливала на той його духовий процес, у результаті якого з’являлися його твори; щоб досліджувати творчість - треба досліджувати духову причину, а не сам тільки той наслідок, яким являється готовий твір.

“Ботаніці А зоології треба захоплення, інакше ботаніка й зоологіябуде мертвим трупом між людьми. А захоплення це здобувається тільки глибоким розумінням краси, симетрії та гармонії в природі".

Вивчаючи життя і творчий шлях Т.Г.Шевченка та добираючи матеріали для нашого проекту, ми звернули увагу на такі питання:

Вплив природи, а зокрема рослинного світу, на творчість великого письменника і художника.
Рослини у творах Т.Г. Шевченка.
Шевченко художник?

Знайомлячись з творчістю великого українського письменника, ми намагалися встановити:

що спонукало Шевченка до опису природи;
особливості творів у яких використана природа;
вплив творів «Кобзаря» на світогляд людей.

Для детального знайомства з життєвим та творчим шляхом письменника нами було створено три групи:

Пошукового напрямку.
Художнього напрямку
Експертна група.

ІІ. Звіти груп

Членами групи, які займалися пошуковою роботою було вивчено :
- Життєвий шлях письменника.
- Що спонукало його до написання творів?
- Шевченко художник.

Тези доповіді.

Рослини відіграють у житті людини велику роль. Рослини — це продукт харчування, це лікувальні засоби, корм для тварин, сировина для промисловості тощо. Рослини — «фабрики» кисню. Деякі рослини — особливо важливі, вони є символами країн, народів. Майже в усіх народів є рослинні символи: у канадців — клен, у росіян — берізка. Для українців символом стала верба й калина. Усім відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в Україні в особливій пошані і тополя, вишня, а серед квітів: барвінок, чорнобривці.
Опис рослин у яскравій формі, ми бачимо також у невмирущих творах Т. Шевченка. Україна - це самим Богом вибраний на земній кулі чудовий сонячний куточок, усе, немов у казці, на ній гармонізовано: чудове підсоння, пишна квітуча рослинність, гаї, річки з джерельною водою і ставки, в яких купають свої звислі галузки плакучі верби.

Широко-широко, як море, синіє-зеленіє, ніколи не старіючись, загартований духом давніх воїнів - український степ, убраний високою ковилою, квітучим воронцем та півонією. Подих вітру розносить над ним пахощі трав і степового зілля. Місцями темніють гаї і ведуть розмову зі степовим вітром, який обвіює могили й кургани - свідки нашої славної бувальщини. У байраках зеленіють верби, колишеться струнка тополя, чудово цвіте червона калина

По селах маленькі, чепурненькі у вишневих садках під солом'яними стріхами рідні хати, а за ними левади, покриті соковитою травою і безліччю різнобарвного казкового цвіту. Угорі голубе чисте небо й чудова жайворонкова пісня сонцю. А там далі, залевадою - мережкові неозорі лани золотого буйного колосистою збіжжя, білоцвітучої гречки, шматки голубого льону, немов краплини неба, і василькові стежки.

Тут краса, велич і споконвічний закон Бога. Це все наша Богом обдарована, широко квітуча Вітчизна; це - золоте руно; це щедра і знедолена наша Батьківщина - Україна!І ось серед цієї чарівної краси прийшов на світ Божий маленький Тарасик. Він зростав серед цієї казкової природи, серед любистків, мальв, чорнобривців, ласкавців, лілеї, шавлії, калини, рути; серед розлогих дубів, ясенів і буків, плакучих верб і широколистих струнких тополь. Сіро-грудастими круторогими красенями - волами їздив з татом у поле; він пас овечки н на світанку зустрічав рожеву зорю, а дорослим милувався могутніми водами Дніпра - Славути.

Дата 9 березня 1814 року пам'ятна в історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях, на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні - її Великий співець - Тарас Шевченко.
Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана. Коли Тарас був юнаком забрав його пан, як свого слугу, аж у Пертербург. Знущався над ним і над його талантом художника. Ось як згадує Т. Г. Шевченко про своє дитинство.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло.

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало.

У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько. Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився в солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

Ще з дитинства Т. Г. Шевченка тягло до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові - його талант до малювання помітили видатні художники.
Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Художники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки та мистецтва. На все життя зберіг він у серці любов до благородних діячів російської та української культури, що вирвали його з кріпацького пекла.
Т. Г. Шевченко навчається в Академії мистецтв, читає твори російських поетів

О. Пушкіна, Ю. Лермонтова, М. Некрасова. У цей час він все більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.

Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук - усе це виливалося в папері у хвилюючих поетичних рядках.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядками?

Уся чудова природа і позначений високою моральною чистотою тернистий шлях нашого народу виростили в його душі велику любов до всього свого рідного, а зокрема й до всієї природи України, і все це він згодом висловив у своєму безсмертному “Кобзарі", де він так само, як і всі древні історики й письменники, представив хрещатий барвінок—як символ дівочої чистоти, тополю—як символ самітної залишеної дівчини, буйний вітер—як символ волі, степові кургани - як символ історичного славного минулого України, рожеву зорю - як бажану зустріч, і квіти—як болісні душевні спогади особистого кохання.
У спогадах про своє дитинство, в якому раз і назавжди глибоко пов'язалася його душа з природою, він, напр., у повісті "Княгиня", бачить очима своєї душі ось такий образ минулого: "Передімною наша бідна, стара, біла хата з почорнілою солом’яною стріхою й чорним димарем; біля хати на причілку — яблуня з червонобокими яблуками, а навкруг яблуні - квітник, любимець моєї незабутньої сестри, моєї терпеливої, моєї ніжної няньки.
У воротах стоїть стара кріслата верба з засохлим вершечком, а за вербою—клуня, окружена стіжками жита і всякого хліба. По боках садок, за садом—левада, а за левадою—долина; а в тій долині ледвечутно журчить тихий потік, обсаджений вербами й калиною та оброслий широколистим лопухом".
Знаємо також, що вже наші предки дохристианских часів у чудовій українській міфології уявляли, що вся природа має розум, що вона спроможна говорити. І тому наші древні предки мали велику пошану й любов до природи; ту любов вони висловлювали в піснях живим духом так широко й глибоко, що вона охоплює всю народну, сучасну поезію, і тому в українських піснях та колядках бачимо, що дівчина розмовляє з місяцем, з зорями, плете з зірок, немов з квіточок, віночка і прикрашує свою голівку та звертається за порадою до дерева, самітна на чужині прихиляється до явора—замість батька, а замість матері—до тополі. Козак веде розмову з найкращим своїм побратимом—сивим коником; звертається до орла, щоб він заніс вісточку до милої, до родини в Україну, чує та розуміє розмову буйного вітру з могилами.

Члени „Художньої групи” провели дослідження і визначили:

В чому краса картин?
Стиль майстрині.
Характер картин.

Тези доповіді.

Тополя—загально відоме дерево в Україні. Це дерево притаманне українському пейзажеві. Знаємо, що тополю наші предки згадували у своїх містах: Богиню весни вони представляли в постаті гарної дівчини, і звали її, особливо ж на Полтавщині, “тополею”. Наші мистці-малярі увічнили це дерево на картинах, як, наприклад Пимоненко у славному образі “Майська ніч”.

В Україні тополя росте на Волині, Київщині та Чернігівщині переважно в соснових лісах; але можна також зустріти вздовж річок на чорноземах, або в травистому степу. В степах на засолених місцях на півдні, та по всій Україні,росте струнка, так звана пірамідальна тополя з дуже цікавою кроною, яка звичайно не має бокового товстого гілля, а тільки велику кількість тонких гілок, притиснених до стовбура та спрямованих угору. Вона росте дуже швидко, не вибаглива до грунтів, але боїться морозів. Ця рослина дводомна (на одному дереві знаходяться жіночі квіти, а на другому чоловічі). тому

Дерево тополю Т. Шевченко згадує у своїх творах дуже часто. У цьому задуманому, стрункому дереві відчувається щось без-захисне, невинно-дівоче, і тому Т. Шевченко прирівнює це дерево до обездоленої залишеної дівчини, або вдовиці.

Питання, чи взагалі є на світі ще якийсь інший такий письмен-ник, який би мав стільки чарівно-ніжних і трагічних виразів і образів для обездоленої жінки, особливо ж зрадженої, залишеної дівчини, яка за свій вчинок—гріх мусіла покутувати все своє життя.

“Унеділю вранці-рано,

Поле крилося туманом;

У тумані на могилі,

Як тополя, похилилась

Молодиця молодая.

(‘’Наймичка”)

“Коло гаю в чистім полі,

На самій могилі,

Дві тополі високії

Одна одну хилить.”

На тополю високую

Вітер нагинає,—

Дівчинонька одинока

Долю зневажає.

“По діброві вітер віє,

Гуляє по полю,

край дороги гне тополю,

До самого долу,..

Рости, рости, тополенько,

Все вгору та вгору...

(“Тополя”)

Дерево калину в Україні дівчата згадують у старих обрядових піснях, а особливо в клечальній пісні на Зелені Свята. Калина під той час розцвітає білим цвітом, а її китягами дівчата рясно заквітчують свої білі хатини. У деяких народів суцвіття калини означає мир, а у нашого народу нашу Батьківщину-Україну прирівнюють до червоної калини, бо Україна має чарівну природу, і на всій земній кулі вона красується, немов квітка. Калина— загально відоме дерево в Україні, і Т. Шевченко в багатьох своїх творах згадує її:

“Найдеш у гаї тую калину,

То й пригорнись!...

Бо я любила, моя дитино,

Гі колись...“

Калинова вітка, Як рідная тітка.

Та висип же, мила, Високу могилу,

Та посади, мила, Червону калину.

(Народні примовки).

У передісторичних часах наші предки також часто згадували калину, особливо ж у колядках; і ось в одній з них згадується князь, який живе у дворі, що стоїть на сімох стовпах, обгороджений зеленим терном, а вхід до його двору веде через калинові мости, якими до нього приходять у гості боженько-сонечко, місяць, зорі і дрібненький дощик. Сам князь ходить через Дунай по калиновому мості в рай. Узагалі в наших предків калина з своїм цвітом була символом краси й світу. У багатьох народніх піснях є згадки про неї:

В Україні калина росте переважно на узліссях, любить вапнисті грунти, добре переносить затінок. Цвіт у неї білий, з неправильними квітами, а ягоди яскраво-червоні,—принадна пожива для птахів. її дерево тверде. Кора, молоді гілки та квіти застосовуються в медицині, як ліки, що зупиняють кровотечу.

Зацвіла в долині

Червона калина.

Ніби засміялась

Дівчина дитина.”

“Тоді неси мою душу

Туди, де мій милий

Червоною калиною

Повстав на могилі,...

Буде легче в чужім полі

Сироті лежати:

Буде над ним його мила

Квіткою стояти.

Як бачимо, Т. Шевченко усвоїх творах представляє вербу над водою, і це, звичайно, вірно, бо це дерево в Україні росте переважно поблизу води, а зокрема його садять біля криниць, особливо ж біля джерел-криничок. Вона немов захищає криничку від літньої спеки, а людям показує її ще здалеку.

Люди звичайно садять її на вологій низині; рідко-коли її можна побачити в лісі. Вона росте переважно над річками й балками й іноді розростається до могутніх розмірів. Деколи вона буває й дуже стара та дупловата, але й тоді вона далі живе; з уваги на таку її живучість, люди в поговірках кажуть: “будь здоровий, як вода, а ростючий, як верба”.

Верба в Україні має чимале значення також і в пасічництві, бо є ранній медонос. Бджоли напровесні збирають з вербових квітів нектар і пилок, згодом споживаючи це на годування личинок раннього весняного виводу.

З вербової лози плетуть всілякі кошики.

Наші предки пов’язували вербу з життям русалок. Вони уявляли, що русалки жили в воді, а по вечорах виходили з води та, співаючи, блукали по березі між вербами, коли ж кого здибали з людей, то ставили йому таке питання: “Що росте без коріння, і біжить без повода, і що цвіте без насіння?“ А хто не міг цього розгадати, то його залоскочували.

У своїх творах він густо згадує вербу:

“Як у Дніпра веселочка

Воду позичає...

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась:

Аж по воді розіслала

Земні віти..."

(“Княжна")

“Київським шляхом верби похилі

Требратні давні могили вкрили..

(“Сон”)

“У титаря у садочку

У яру криниця Під бербою...”

(“Титарівна")

“Давно, давно колись

Я чув, як, стоя під вербою,

Тихенько дівчина співала.

“А верби геть понад ставом

Тихесенько собі купають Зелені віти."

Т. Шевченко у своїх творах згадує квіти; та й не дивно, бо ж він ще дитиною ріс серед пишних квітів чудової флори на українській землі. На всій земній кулі либонь не росте стільки різних квітів, як в Україні, а особливо в степу.

Степ України—це чарівне царство квітів. На просторах сотень миль він пишається різними квітами: червоні маки, волошки, ковалики, петрові батоги, дзвіночки; а вже особливо навесні, коли стечуть руді води, а сонце пригріє, приласкає степ, і все оживає. Сонце—це ж зачарований ключ, що відкриває собою оте степове чарівно-гармоній царство краси.

Т. Шевченко у своїх творах згадує квіти; та й не дивно, бо ж він ще дитиною виростав серед пишних квітів чудової флори на українській землі. На всій земній кулі либонь не росте стільки різних відмін квітів, як в Україні, а вже особливо в степу.

Узагалі у своїх творах Т. Шевченко багато згадує за квіти:

Подивилась на дитину,

Умиту сльозою:

Червоніє як квіточка

Вранці під росою...

Доню моя, доню моя,—

Цвіте мій рожевий!"

("Катерина")

“Бувало вигляне із хижі

Як тая квіточка з роси.“

(“Москалева криниця“)

“Весна. Садочки зацвіли,

Неначе полотном укриті,

Росою Божою умиті,

Біліють. Весело землі:

Цвіте красується цвітами.”

(“Чума“)

“На току й на ниві:

І діточки, як квіточки,

И самі чорнобриві”.

(“Москалева криниця”)

І, здається, найвищу інтимно-ліричну алегорію свого світовід Чувашія він висловив ось у цьому вірші:

“Квіти мої—діти!

Нащо вас кохав я, нащо доглядав?

Чи заплаче серце одно на всім світі,

Як я з вами плакав?..

“Думи мої, думи мої,

Квіти мої—діти!

Виростав вас, доглядав вас,—

Де ж мені вас діти?..

Барвінок—чарівна, дика, українського походження квітка. По всій Україні, особливо ж у Криму, ростуть в дикій формі.

Форма барвінку: зелені корчнки з поповзними кріпкими стеблинами. Листки вічнозелені, лискучі; квіти виростають з листових кутів; вони великі, цвітуть червоною або білою барвами. Усі роди барвінку добре ростуть на різних грунті, а особливо ж у затінку.

Барвінок особливо чудово виглядає навесні в лісі; коли під деревами вже глибоко осяде сніг, тоді місцями виглядають цупкі зелені хрещики барвінку.

Барвінок можна мабуть, назвати національною квіткою нашого народу. Україна є найбільш любимою його країною. Барвіднок—це в Україні загально відома квітка. Барвінок—це один з елементів українських дохристиянських обрядів: він символізує собою дівочу невинність, отже він був необхідним на весіллі. Звідси й вислів ‘'барвінок рвати“ означає: любовна зустріч дівчини з хлопцем. Але барвінок належить до тих квіток, що їх найбільше садять на могилах. Епітетом "зелений барвінок“ дівчата ніжно окреслюють любимого хлопця. Ось зразки барвінкових мотивів у народних піснях і висловах:

"Ой, ти, козаче—зелений барвінку,

Прийди до мене хоть у недільку!”

Пусти ж мене, мати, барвінку рвати,

А вже ж наші вороженьки полягали спати!”

У поезії Т. Шевченка барвінок є елементом у такому самому аспекті, то й у народній творчості:

"Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком покрила".

("Гайдамаки”)

“На городі коло броду
Барвінок не сходить,—

Чомусь дівчина до броду

По воду не ходить”.

(”На городі коло броду”)

“1 твій барвінок хрещатий

Заріс могилою, ждучи

Тебе, неквітчану”...

(“Осика”)

“І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю, мов дівчину

В зеленому гаі”.

(“Невольник”)

“Не раз такому любо стане,

Не раз барвінком зацвіте,

Отак буває, в темну ямуСвятеє

онечко загляне,

І в темній ямі, як ка тс

Зелена травка поросте”.

(1849).

Завдяки незвичайній художній активності, рослинні символи відіграють визначну роль у творчості поета. Використання цієї символіки дало поетові можливість досягти надзвичайної виразності, ясності вислову, емоційно-смислової місткості образу та потужного ідейно-естетичного впливу на читача.

У системі поетичної мови разом з ритмікою, римою, емоційно забарвленою лексикою та іншими художніми засобами символи допомагають розкрити думки й почуття, відтворити картини реального світу, людських переживань, створити особливу емоційну атмосферу.

Загальні висновки:

Тарас Шевченко відомий світу не тільки як поет, а як талановитий художник. Мистецька спадщина Шевченка – це 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах та копіях. Значне місце в його творчості займають портрети та автопортрети.

Улюблені пейзажні мотиви Шевченка-художника – зображення мальовничих куточків сіл, берегів тихих річок, ставків.

Як бачимо, доля щедро наділила Тараса великими талантами, але обділила щасливою долею. Шевченко мало жив, та багато зробив. Прожив усього 47 років, з них 24 роки був кріпаком, 10 років пробув на засланні, майже 4 роки був під наглядом поліції і тільки 9 років прожив вільною людиною. І за той короткий час своїм огнистим словом поклав міцні основи не тільки для відродження, а й для вічного життя українського народу.

Понад півтора століття дивиться наш пророк звідси на всю Україну, якій він віддав свій талант, своє серце. «Все йде, все минає», але Шевченко буде жити в пам’яті народу доти, поки існуватиме Україна. Це ж він сказав українцям все, що їм треба знати, щоб увійти «в народів вільне коло».

Але його заповіт ще й досі не зовсім здійснений.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій наші душі окриля,

Встає в новій красі, зборовши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

І росяні вінки, заплетені в суцвіття,

Тобі до ніг, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Про Тараса Шевченка, про його творчість можна говорити ще дуже багато. Ви ще будете вивчати його творчість на уроках літератури, читати про нього в пресі, дивитись по телебаченню.

А дні біжать. Народжуються і вмирають. І те, що було вчора, вже ніколи не повернеться сьогодні. А це означає, що з кожним днем в природі відбуваються якісь незвичайні зміни. Небо, вибілене мережками далеких хмар, віщує добру весняну днину. Хіба не прекрасний опис пори року. Та чи зможемо все це ми спостерігати в майбутньому, чи побачимо красу польової квітки, чи помилуємося співом птахів?

Природа все бачить, але нічого не може вдіяти. Так, безумовно, багато хто усвідомлює важливість проблем, але це розуміння не знаходить свого відображення в повсякденному житті.

ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Є щось святе в словах "мій рідний край"

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад від квіту білосніжний,

…Усе, що серцю рідне невимовно.

Його історія… В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний.

(Л.Забашта).

Краєзнавство зародилося ще в далекому минулому, як знання про свої рідні місця. З історії нам відомо, що в усі часи були люди, які вивчали місцевість, її природу, минуле і сучасне життя. Їх знання фіксувалися в різних документах, письменах вони передавалися із покоління в покоління. Кожен період розвитку суспільства має свої потреби, порушує свої проблеми, ставить свої вимоги до суспільства.

Існує проблема адаптації людини в сучасному світі. Україні на сучасному етапі потрібні розумні, дбайливі господарі, які вільно зможуть орієнтуватися в законах економіки, живуть і працюють в умовах ринку, можуть прийняти виважені рішення та відповісти за них. Щоб досягти цієї мети, наші учні повинні мати здатність сприймати і засвоювати певні знання, формувати необхідні знання і навички, застосовувати їх в житті тобто співіснувати з сучасністю . Для того, щоб навчання було більш ефективним вчителю слід використовувати нові інтерактивні технології, що дають змогу молоді набути досвіду захисту власної думки. На сьогоднішній день це є найважливішим завданням шкільної освіти.

Основи краєзнавчої роботи розглядаються ще в початковій школі при вивченні предмета «Природознавство».

Географія, природознавство - це предмети, які знайомлять учнів з основами наук про Землю, природними умовами і ресурсами планети. Саме на основі цих предметів формуються погляди на довкілля. Краєзнавство в системі навчально-виховної роботи посідає важливе місце.

Великого та особливого значення краєзнавству надавав ще В.О.Сухомлинський: "Я стремился к тому, чтобы все годы детства окружающий мир, природа постоянно питали сознание учащихся яркими образами, картинами, восприятиями, представлениями…чтобы чтение "Книги природы"…было началом активногомышления, теоретического познания мира, началом системы научных знаний." Людина повинна бути закоханою в рідний край, повинна шанувати його минуле і вірити у його майбутнє. Ми повинні прищеплювати цю любов та сформувати у дітей поняття, що знання рідного краю підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми і прийдешніми.

Тому перед нами стоїть завдання – ознайомити дітей з природою, історією, населенням, господарством, видатними людьми свого краю, сформувати в учнів початкові географічні, природничі поняття, знання, уміння.

Характерною ознакою сьогодення в організації і здійсненні краєзнавчої роботи, і особливо з підлітками, є посилення національного, історико-археологічного спрямування змісту цієї роботи на основі реалізації краєзнавчого принципу, поєднання глибоких національних традицій гуманістичної й гуманітарної освіти з орієнтацією саме на загальнолюдські гуманістичні цінності.

В загальноосвітніх школах простежується активізація використання на уроках географії, біології та інших предметів краєзнавчого матеріалу, посилення краєзнавчої роботи й вивчення природничих наук.

Під терміном «рідний край» розуміють територію своєї адміністративної області, краю, держави, який вивчають як за навчальною програмою, так і під час походів та екскурсій,також шляхом знайомства з краєзнавчою літературою і картографічними матеріалами.

Головне призначення краєзнавства полягає у тому, щоб дати учнямзмогу у знайомій місцевості в повсякденному житті спостерігати географічну дійсністьу співвідношеннях і зв’язках її окремих компонентів і результати спостереженьвикористовувати на уроках для формування понять на одержаних реальних уявленнях, щостановлять основу географічної науки.

В підручниках фізичної географії є поняття, які можуть бути засвоєні тільки наоснові краєзнавчого матеріалу. Викладання географії з використовуванням краєзнавчогоматеріалу значно полегшує і покращує засвоювання географічних понять учнями.Спираючись на конкретні знання про рідний край, учні розширюють свої уявлення дорозуміння наукових.

Словесно-відтворювальний тип пам'яті у дітей менше розвинутий і тому учень буде краще відтворювати побачене в дійсності, обов’язково пов’язуючи його з розповіддю учителя. Тому чим яскравіше і зрозуміліше краєзнавчий матеріал, тим більше він допомагає учням засвоїти шкільний курс географії, текст підручників, тим вища його педагогічна цінність.

Безпосереднє сприйняття навколишнього середовища в процесі краєзнавчої діяльності конкретизує, доповнює і систематизує знання учнів, отримані на заняттях з географії, ботаніки, зоології, дозволяє самим учням встановлювати міжпредметні зв’язки. Спостереження різних явищ природи, зоряного неба, доповнені поясненнями педагога-керівника, сприяють з’ясуванню деяких законів фізики, хімії, біології, викликають інтерес до астрономії.

Шкільнекраєзнавство готує учнів до вступу в життя. Більшість з них після закінчення школи ідепрацювати на місцеві промислові й сільськогосподарські підприємства. Займаючиськраєзнавством, учні розвивають індивідуальні нахили і здібності. Вони навчаються спостерігати зароботою робітників і службовців різних професій, що сприяє вибору спеціальності. Прицьому життєво важливе і набуття професійних знань, а також і психологічна підготовкаучнів до суспільно корисної праці.

Разом з цим зв'язок з місцевими підприємствами в процесі краєзнавчого вивчення їхсприяє здійсненню політехнічного навчання, що вимагає ознайомлення учнів з технікою ітехнологією виробництва. Займаючись краєзнавством, учитель знайомить учнів зконкретними прикладами перетворювання природи краю, а учні активно включаються уроботу по її охороні.

Краєзнавство – найдоступніша і достатньо широка сфера застосування набутихучнями знань і вмінь. Особливо воно сприяє розвитку навичок суспільної роботи. Вкраєзнавстві багато робіт виконують колективно, у дітей виникають загальні інтереси івідповідальність, що зміцнюється свідомістю корисних справ і реальними результатамироботи.

Краєзнавство створює умови для дослідницької роботи, що сприяє розвитку творчоїініціативи.

Одним з предметів вивчення краєзнавства є територія, то й першою складовою частиною краєзнавства є географічне краєзнавство, другою – історичне краєзнавство і третьою – соціальне краєзнавство. Отже, національне краєзнавство складається з тріади – «територія – час – людина» і початком тут є географічне краєзнавство, продовженням – історичне і кінцевим соціальне.

Схематично це має такийвигляд:

В цілому краєзнавство досліджує природно-територіальні, історично – територіальні і соціально-територіальні комплекси окремих регіонів і території країни. В цьому і полягає його освітньо - виховне значення.

Сільська школа розташована у природному оточенні: лісів, гаїв, полів, водойм і має великі можливості вивчення навколишнього природного середовища. Спілкування учнів з природою, з сільськогосподарською діяльністю людей дає змогу організувати різноманітну за змістом і виховним значенням краєзнавчу роботу. К. Д. Ушинський говорив: «Прекрасний ландшафт маєтакий великий вплив на розвиток молодої душі, з яким важко суперечити впливу педагога, що день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві».

Використовуючи підручник на уроці географії, учитель разом з учнями пригадуєспостереження за природою, за господарською діяльністю, які вони проводилипід час екскурсій і туристичних походів. Освітньо - виховне значення географічного краєзнавства, полягає у практичному розв’язуванню однієї з сучасних педагогічних проблем – вчити учнів здобувати глибокі й міцні знання за підручником географії і виховувати в них прагнення до безперервного удосконалювання своїх знань і умінь самостійно поповнювати і застосовувати їх у практичній діяльності в майбутньому.

Значення краєзнавчої роботи в цілому, полягає не тільки в тому, що вона є основою у всебічному вивченні фізико-економічних і соціальних умов своєї місцевості й перспективи її розвитку. Краєзнавчі дослідження дають учителеві географії та природознавства змогу вивчати психологічні особливості дітей, виявляти і формувати пізнавальні інтереси учнів за допомогою тексту підручника і використовувати краєзнавчий матеріал. Вони дають можливість з’ясувати ставлення учнів до природи своєї місцевості й промислового оточення, участь їх у суспільно корисній роботі, результати вивчення індивідуальних завдань краєзнавчого змісту є ефективним засобом пізнання індивідуальних особливостей учнів.

Краєзнавство як навчальний предмет і як напрям виховної роботи загальноосвітньої школи є також дієвим засобом формування в учнів любові до рідного краю, патріотизму, готовності до природоохоронної діяльності, дотримання моральних норм спілкування в соціумі та взаємодії з об’єктами природи.

Залучення учнів докраєзнавчої роботи сприяє формуванню в них здібності відчувати, розуміти,оцінювати прекрасне в природі й суспільному житті, творити за законами краси.

Для ефективного формування краєзнавчихзнань учнів основної школи в процесі навчання

природничих дисциплін обґрунтованопедагогічні умови, відображені в триєдиному аспекті «знати – уміти – застосовувати»:

а) координація краєзнавчих досліджень учнів зізмістом, структурою й основними завданнямипредметів природничого циклу;

б) системна реалізація міжпредметних зв’язків і встановлення відповідності краєзнавчих знань із матеріалом, який вивчається в предметах природничого циклу;

в) застосування особистісно орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу, надання особистісного смислу та забезпечення мотивації учнів в оволодінні краєзнавчими знаннями й уміннями використовувати їх при розв’язанні проблемних ситуацій і пізнавальних завдань;

г) застосування рефлексивного підходудо навчання, реалізація умінь і навичок практичногохарактеру в найбільш високоорганізованихформах краєзнавчої роботи [13].

У дослідженні Н.Огієнко успіх краєзнавчої роботи визначається сукупністю взаємопов’язаних дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання краєзнавчого матеріалу в процесі навчання, а саме:

— у процесі добору краєзнавчого матеріалу необхідно дотримуватися таких критеріїв:

науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів;

— використання краєзнавчих відомостеймає здійснюватися систематично та цілеспрямовано;

— під час розробки методики викладаннякраєзнавчого матеріалу необхідно враховувати

пізнавальні можливості школярів таспецифіку навчальних предметів [10, с.41].

Природа – це найбагатше джерело естетичних переживань школярів, постійне спілкування з нею збагачує духовний світ людини. Формування краєзнавчих знань учнів відбувається на основі специфічного змісту, який виступив одним із основних засобів і чинників формування природничої освіти.

Специфіка формування краєзнавчих знань учнів загальноосвітніх шкіл полягає в тому, що вона має поєднувати як класну, так і позакласну роботу середньої школи. Процес формування краєзнавчих знань треба здійснювати поетапно, ураховуючи програми викладання природничих дисциплін і додаючи різноманітні позакласні форми роботи, які мають поглибити й урізноманітнити становлення краєзнавчої компетентності учнів. Поєднання класних і позакласних занять дає можливість забезпечити комплексний підхід до формування краєзнавчих знань учнів.

Учні 5, 6 класів на уроках природознавства та географії ведуть щоденник метеорологічних та фенологічних спостережень.Курс "Природознавство" активізує пізнавальну діяльність, розвиває навчальний інтерес до географії, формує громадянина свого краю, України.

Програма шкільного курсу географії у 6 класі дає можливість для використання вивчення реальної дійсності свого краю. Краєзнавчого матеріалу під час вивчення тем: "Рельєф і поверхня Землі," "Літосфера", "Гідросфера", "Атмосфера", "Біосфера". Учні виконують низку практичних робіт на місцевому матеріалі: метеорологічні та фенологічні спостереження (складання графіку ходу температури повітря за місяць, рози вітрів, діаграми хмарності).

Учні 7 класу, вивчаючи природу материків, використовують знання про рідний край, порівнюють краєвиди свого краю з природою інших материків, вчаться встановлювати зв’язки міжприродними компонентами.

У 8 класі в курсі "Фізична географія України" розширюються знання про природу рідного краю, більш детально вивчається своя область (географічне положення, рельєф, клімат, природа). Майже на кожному уроці використовується краєзнавчий матеріал (карти своєї області, району, календарі погоди, гербарії місцевих рослин, корисні копалини своєї області, ілюстрації та слайди заповідних територій).

Краєзнавча робота – це система яка включає в себе дослідження: "від відомого – до невідомого", "від близького – до далекого". Така робота набуває практичної спрямованості, удосконалюються навички поводження в природі, з’являється інтерес до екологічних, господарських проблем.

Учні знайомляться з кількісним складом населення своєї області, міста, району, села; складають таблиці зміни чисельності населення за роками, порівнюють густоту населення свого краю з іншими областями; виконують творчу роботу, вивчають національний склад свого села, відвідують сільську раду для отримання статистичних даних.

Географічне краєзнавство - це вивчення взаємозв’язків природних і соціальних явищ рідного краю з науковою, навчальною, практичною і виховною метою. Воно формує в наших учнів національний характер, моральні, естетичні, патріотичні якості.

Викладати географію на краєзнавчій основі - це означає проводити навчання з урахуванням місцевого матеріалу і організовувати свою роботу так, щоб він був вихідним матеріалом для формування географічних уявлень, понять, закономірностей. Краєзнавчий принцип дає можливість порівнювати невідомі території з відомими, а це сприяє глибшому засвоєнню школярами навчального матеріалу.

Де б не була людина, вона завжди згадує свою домівку, де пройшло дитинство, юність, зберігаючи при цьому любов до неї на все життя.

Знання рідного краю дає змогу вчителю пов’язувати в єдине ціле процес навчання і виховання, перетворюючи теоретичні знання на конкретні уміння та навички. На основі вивчення природних явищ, об’єктів відбувається їх сприйняття, формуються уявлення і поняття, які необхідні для практичної діяльності.

Форми проведення краєзнавчої роботи

На вивчення природничих наук в шкільній програмі відведена невелика кількість годин, тому на допомогу вчителеві приходить позакласна робота.

Позакласна робота – складова чистина навчально-виховної роботи, одна з форм організації дозвілля учнів. Вона дає широкі можливості для всебічного розвитку учнів і підготовки їх до життя, організовується і проводиться в позаурочний час.

В географії позакласна робота - це практичне вивчення рідного краю (географічне краєзнавство). Вона дає можливість розв’язати комплекс завдань навчально-виховного характеру: формується розуміння прекрасного в природі, закладається здатність правильно сприймати зміст раціонального природокористування, охорони й множення природних ресурсів, здійснюється економічне виховання, прищеплюються багато практичних навичок й уміння, виховується любов до природи та екологічна культура. Школярі вчаться збирати й обробляти вихідний матеріал, оформляти результати.

Аналізуючи «Методику викладання географії в школі» С. Коберника, слід зазначити, що метою позакласної роботи з географії є:

→ формування в учнів навичок самостійної творчої діяльності з географії в позаурочні години;

→ поглиблення та розширення знань, здобутих безпосередньо на уроках географії та інших природничих наук (у першу чергу біології та фізики);

→розвиток пізнавальних інтересів учнів, розширення їхнього світогляду, підвищення загальної культури;

→виховання любові до рідного краю, своєї Батьківщини, бережливого ставлення доприроди, усього навколишнього середовища;

→зацікавлення учнів безпосередньою участю у збереженні, відновленні тапримноженні багатств Батьківщини, їх охороні та раціональному використанні;

→ закладання основ фізичного та психічного здоров’я, загартовування учнів припоєднанні краєзнавчої роботи з туризмом, змаганнями з орієнтування тощо [3].

Залежно від характеру пізнавальних операцій краєзнавча робота поділяється на пізнавальну та дослідницьку, а форми проведення різноманітні: урок, екскурсія, походи, гурток, вечори, олімпіади.

Гурток — це об'єднання учнів різного віку, зацікавлених у додатковому отриманні знань з географії. Тематика занять гуртка може бути вузькою, що зацікавлює учнів з одного географічного напрямку, або охоплювати широке коло географічних знань. Гурток не передбачає великої кількості учасників.

Планування роботи гуртка ведеться в журналі. План роботи гуртка складається вчителем разом з активом гуртка і затверджується на його загальних зборах. При складанні плану роботи вчитель обов'язково враховує особисті інтереси, нахили та здібності учнів.Роботою гуртка керує вчитель, але за активної підтримки учнів.

Засідання гуртка бажано проводити не рідше одного разу на тиждень. Індивідуальні та групові заняття з окремих питань — відповідно на вимогу учнів. Вчитель, який веде гурток, це ентузіаст, який повинен бути готовий у будь-який час спілкуватися з учнями за тематикою їхніх завдань чи з якихось інших питань.

Існує ряд методів проведення позакласної роботи з географії: словесні, практичні, спостереження, дослідницько-експериментальний, конструювання та моделювання, екскурсійно-туристичний, вивчення різноманітних джерел географічних знань, картографічний.

Словесні методи, це — лекція, бесіда, доповідь, інтерв’ю. Тутпровідну роль грає слово вчителя або запрошених на зустріч з учнями науковців або людей пов’язаних з тією чи іншою професією. Цей метод найбільш ефективний на початковій стадіїпозакласної роботи.

Практичні методи використовуються вчителем як для групових, так і дляіндивідуальних занять. Сюди можна віднести заняття з формування вмінь і навичоквикористання різноманітних приладів та обладнання для проведення спостережень, роботу

на місцевості з природоохоронної тематики.

Спостереження є одним з найцікавіших для учнів видів позакласної роботи. Вониможуть бути метеорологічними, фенологічними, гідрологічними, геологічними тощо.Спостереження поділяються на постійні, тимчасові та одноразові. Цей метод формує в учнів

навички самостійної творчої роботи, розвиває в них пізнавальні інтереси.

Діти з великим задоволенням проводять спостереження за природними явищами, рослинами тваринами. Вони фотографують, ведуть записи, створюють фотоальбоми.

Одним із важливих є дослідницько-експериментальний метод, який використовується

в процесі вивчення процесів і явищ, які не можна спостерігати в природі протягом короткого

часу.

Конструювання та моделювання - один із методів, що використовується дуже часто,ураховуючи сучасний стан забезпечення школи приладами та обладнанням. До того ж, ним

цікавляться діти, які мають здібності робити їх своїми руками. Це може бути виготовлення

шкільних нівелірів, саморобних компасів, моделей (у тому числі й діючих) артезіанськихколодязів, вулканів, різних форм рельєфу, які дають образне уявлення про форму та діюприродних об’єктів. Моделі можна виготовляти як постійний експонат для кабінету географії

або краєзнавчого музею школи, а можна й для одноразового використання.

Одна з найбільш доступних і ефективних форм – це екскурсія. Вона починається вже за порогом школи. Проведення екскурсій та туристських походів на природні, природоохоронні, антропогенні географічні об’єкти, у музеї, на виставки – один із найцікавіших для учнів методів позакласної роботи, який підвищує мотивацію учнів у вивченні географії. У позакласній роботі екскурсії не повинніповторювати навчальні екскурсії, які проводяться відповідно до шкільної програми.

Позакласні екскурсії — це мініпоходи, де ведуться комплексні спостереження тадослідження географічного об’єкта. Під час екскурсій на природні об’єкти в учнівформуються любов до природи, шанобливе ставлення до неї, навички поведінки в природі

тощо. У туристських походах, окрім іншого, формуються почуття колективізму івзаємодопомоги, уміння поводитися в ситуаціях, близьких до екстремальних.

Жодна розповідь, ілюстрації не здатні створити такого глибокого враження, як знайомство з об’єктами під час екскурсій. Зібрані і оброблені матеріали використовуються на уроках географії, історії, біології. Вони допомагають засвоєнню географічних понять і закономірностей. Краєзнавча діяльність відкриває практично необмежені можливості міжпредметних зв’язків шкільних дисциплін.

Екскурсійно - туристичний метод узагальнює всі попередні методи позакласної роботи і навчає використовувати набуті знання, уміння та навички в практичній діяльності.

Одним із методів позакласної роботи вчителя географії є вивчення різноманітних джерел географічних знань. Цей метод формує навички самостійної творчої діяльності учнів,

передує спостереженням, екскурсіям, походам. Перш ніж відвідати об’єкт або підготувати

доповідь про якісь географічні явища, процеси, території, учні вивчають додатковугеографічну літературу, аналізують її, генералізують вивчений матеріал і тільки після цього

доводять його до всього класу. Це своєрідна науково-дослідницька діяльність.

Змістовні, систематичні заняття краєзнавчою роботою позитивно впливають на духовний розвиток учнів. Вони дають позитивний вихід енергії, створюють умови для самореалізації та розвитку творчих здібностей школярів, даютьможливістьвчителеві знаходити спільну мову з дітьми. Ця робота допомагає формувати в учнів морально-вольові якості: дисциплінованість, цілеспрямованість, милосердя, витримку, товариськість, працьовитість, загартовує волю, вчить поважати людей і цінувати їхню працю.

Під краєзнавчою роботою ми розуміємо спільну діяльність педагогічного й учнівського колективів, спрямовану на вирішення комплексу освітньо - виховних завдань. Вона створює можливості здійснення соціалізації учнів, підвищення рівня їх знань та умінь, задоволення потреб у самовираженні та самореалізації, спілкуванні з людьми та природою. Дає змогу підготувати учнів до участі в олімпіадах, різних конкурсах та МАН.

У процесі вивчення різних дисциплін шкільної програми в учнів розвивається інтерес до своїх родинних і національних витоків, формується прагнення продовжувати традиції свого народу. Школярі поступово усвідомлюють сутність процесів у природі та між людьми, принципи співіснування, історичні зв’язки. Саме ця діяльність є основою виховання любові до батьківського роду, рідної природи,допомагає уникнути історичного безпам’ятства й бездуховності.

Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:

1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства.

2. Визначення виду уроку-екскурсії.

3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змісту уроку-екскурсії.

4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).

5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.

6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.

7. Підготовка школярів до нього.

8. Підбір необхідного обладнання.

Екскурсія до водойми ( з гідрології)

Цілі:Освітня: Закріпити знання про структуру гідросфери, її єдність і взаємозв’язок з іншими оболонками;навчитися, давати характеристику властивостям води.

Розвиваюча:формувати вміння вести спостереження, досліджувати,обробляти отримані дані, складати гідрологічну характеристику джерела, розвивати мислення, уміння порівнювати, узагальнюватиобміркувати.

Виховна:виховувати взаємодопомогу, культуру спілкування з природою.

Обладнання: аркуші паперу А4, ручки, кольорові олівці, видрукувані завдання та матеріали для роботи в групах, лінійки, фотоапарат,термометр для вимірювання температури води .

Хід екскурсії

Підготовка до екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Наша екскурсія передбачає ознайомлення з властивостями води. Провести спостереження .

Самостійна робота в групах:

І група – дослідники рослин
Провести дослідження ставка:

визначення ширини, глибини;
виміряйте температуру води у водоймі: в наймілкішому місці і більш глибокому. Де вода тепліша? Як нагрівається вода у водоймі: згори чи знизу? Поясніть, чому вода внизу холодніша, а вгорі тепліша.
визначення фізичних властивостей води;

ІІ група

Провести визначення рослин, які живуть у водному середовищі. Які пристосування у них виникли у зв’язку з середовищем існування.
Визначити стан водойми за такими ознаками.

- визначити забруднення води у водоймі;
- дослідити ознаки забруднення берега водойми;
- запропонувати шляхи поліпшення екологічного стану водойми та її берегів.

Узагальнююча бесіда.

- Чи відрізняється температура води ставка на різних глибинах. З чим пов’язана ця зміна?

- Який стан має водойма? З чим пов’язане таке становище штучної водойми?

V. Домашнє завдання.

Оформлення звіту з польової практики, підготовка до захисту.
Проект “Стан водойм”. ( на вибір)

Екскурсія. Ґрунт і рослини

(географія, природознавство)

Виховна:виховання екологічної душі, чуйного ставлення один до одного;

виховувати екологічну культуру.

Девіз:“Природа – храм душі”.

Обладнання: альбоми для малювання простий та кольорові олівці, лінійка, гумка, фотоапарат, ручка, блокнот.

Місце проведення екскурсії: луки

Хід екскурсії

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

А) Бесіда:

Як би ви визначили назву фітоценозу? (за пануючими рослинами).
Який ґрунт характерний для даної ділянки?
Чи є взаємозв’язок між ґрунтом і рослинами?
Які рослини зустрічаються в даній місцевості?
Чому деякі рослини не зустрічаються на території нашого села?
Уважно розгляньте ґрунт і охарактеризуйте його.

Організація конкурсу спостережливих і кмітливих на шляху до місця екскурсії:

Визначте в якому напрямку рухається наша експедиція до місця призначення. В якому напрямку нам потрібно буде повертатися? (робота з компасом).
Походу екскурсії зверніть увагу на природні орієнтири (поодинокі дерева; розміщення мохів, лишайників на корі дерев).

Завдання групам:

Група І

Група ІІ

1. Охарактеризуйте стан природних і штучних екосистем.

2.Ознайомтеся з дикорослими рослинами на даній території 1 – 2м². Підрахуйте кількість видів рослин на ній.

3. Скільки видів комах спостерігається на ділянці.

Уважно розгляньте ґрунт і дайте його характеристику.
Наберіть сухого ґрунту в баночку (для проведення досліджень у шкільній лабораторії)
Визначте як між собою пов’язані компоненти живої і неживої природи.

Обмін знахідками. Групи пор черзі доповідають про результати своїх досліджень і всі записують висновки, зроблені групами.
Характеристика природних орієнтирів на місцевості.
Обговорення результатів досліджень. Створення цілісної картини екосистеми.
. Формування загальних висновків. Виставлення оцінок за роботу.

Екскурсія. Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними

Хід уроку

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.

1. Протягом екскурсії в природу з’ясуйте за допомогою компасу, в якому напрямку від школи знаходиться територія, яку ви досліджуєте.
2. На схилі яру очистіть лопатою ґрунтовий розріз. За допомогою вчителя визначте, який тип ґрунтів переважає у вашій місцевості. Наскільки ці ґрунти є родючими.
3. Протягом екскурсії записуйте у польовий щоденник назви рослин та тварин, яких ви побачили.
4. В класі або вдома перекресліть звітну таблицю та заповніть її даними, одержаними протягом екскурсії в природу.

План характеристики природного комплексу	Відповіді
Назва природного комплексу
Розташування щодо школи
Гірські породи, з яких складена поверхня
Форми рельєфу
Тип ґрунтів
Представники рослинності
Представники тваринного світу
Як людина використовує цей комплекс

ІІІ. Домашнє завдання. Оформити звіт

Практика з географії рослин

(природознавство)

Мета: Освітня: ознайомитися з характерними представниками рослинного світу своєї місцевості,познайомитись з методами польових досліджень.

Розвиваюча:формувати уміння розрізняти різні місцеві природні комплекси та виявляти взаємозв’язки між компонентами природи. Розвивати мислення, уміння порівнювати, узагальнювати. Виховна:виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до природи.

Обладнання: польовий щоденник (блокнот),кольорові олівці, лінійки, фотоапарати.

Хід роботи

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.
Завдання які отримують групи

За літературними джерелами встановити фізико-географічні особливості природних умов, що визначають особливості формування рослинного покриву.
Дослідження окремих ділянок лісової, лучної, болотної рослинності.
Характеристика фітоценозу.
Особливості господарського використання, проблеми охорони рослинного світу.
Оформлення звіту з польової практики, підготовка до захисту
- Альбом-гербарій “Лучні угрупування нашї місцевості”
- Роздатковий матеріал(гербарний) “Рослинний світ нашого краю”( на вибір)
- Проект „Рослинний світ нашої місцевості”(Додаток 4).

Практика з географії тварин

(природознавство)

Мета: Освітня: ознайомитися з характерними представниками тваринного світу своєї місцевості,.з умова пристосування їх до життя в навколишньому середовищі

Розвиваюча:формувати уміння розрізняти різні місцеві природні комплекси та виявляти взаємозв’язки між компонентами природи. Розвивати мислення, уміння порівнювати, узагальнювати. Розвивати уміння визначати характерні пристосувальні риси тварин. Виховна:виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до природи.

Обладнання: польовий щоденник (блокнот),кольорові олівці, лінійки, фотоапарати.

Хід роботи

І. Інструктаж техніки безпеки під час екскурсії

ІІ. Проведення екскурсії

Ознайомлення учнів з темою, метою та завданнями екскурсії, прогнозування того, що вони зможуть вивчити та спостерігати.
Групи отримують відповідне завдання, яке виконується безпосередньо під час спостереження.
Бесіда або розповідь (коли прибули на об’єкт спостереження) про найважливіші ознаки об’єктів на які слід звернути особливу увагу.
Завдання які отримують групи

Фізико-географічна характеристика району практики.
Фауністичні екскурсії, збір матеріалів.
Фауна району практики. Основні види тварин та їх характеристика.
Проблеми охорони тварин. Природоохоронна діяльність.
Оформлення звіту з польової практики, підготовка до захисту
- Альбом “Життя тварин”
- Фотоальбом “Тваринний світ нашої місцевості” (додаток 5)
- Проект „Тваринний світ нашого краю”(на вибір)

Висновок

Завдання реалізації компетентнісного підходу відображені у нормативних документах про освіту: Державному стандарті базової і повної загальної освіти, критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів, навчальних програмах з предметів освітньої галузі «Природознавство».

Універсального методу навчання, який би гарантував учневі набуття тиїх чи інших компетентностей не існує. Учень повинен їх набути в процесі навчання. Як ми бачимо, що набуттю компетентностей може сприяти дослідницький підхід у навчанні, всі форми навчальної роботи: лекції, практичні заняття, індивідуальна та самостійна робота.

Компетентісний підхід - це пріоритетний напрям удосконалення освітньої політики в Україні. Він не заперечує значення знань, але акцентує увагу на здатності використовувати отримані знання. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного підходу полягає у тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння у конкретних навчальних та життєвих ситуаціях.

За О. І. Пометун «компетентність людини – це у певний спосіб структуровані (організовані) набори знань, навичок, умінь і стосунків, які дають людині змогу визначити (ідентифікувати) та розв’язувати незалежно від ситуації проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності. Таким чином, компетентність виступає результативно-діяльнісною характеристикою освіти».

Термін «компетенція» (у перекладі з латинської – відповідність) має два значення: коло повноважень певної особи; коло питань, в яких людина добре обізнана, зрозуміла їх і має досвід вирішення. Компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності. Рівень освіти людини тим вищий, чим ширша сфера діяльності і вищий ступінь невизначеності ситуацій, в яких вона здатна діяти самостійно.

Загальноосвітня школа не в змозі сформувати рівень компетентності учнів, достатній для орієнтування у будь-якій сфері діяльності. Тому потрібно сформувати в учнів ключові компетентності. Наше завдання донести до учнів вимоги до знань та вмінь, що дозволяє учням свідомо підходити до навчання і опанування певним навчальним матеріалом здійснювати самоконтроль і своєчасно коригувати власні помилки.

Систематична комплексна робота над вивченням нових тем і повторення з урахуванням держвимог до предметних комптенцій учнів, створення спільно з учнями програм підготовки дозволять кожному учню належним чином підготуватися до вирішальних випробувань у своєму житті.

Список використаної літератури

1. Байбара Т.М. Методика навчання природи в початкових класах/ навчальний посібник.// Байбара Т.М. // К.: Веселка, 1998. – 334с.

2. Бенедюк В. В. Краєзнавство./ Бенедюк В. В. // – Луцьк: ВАТ. 2005. – 110 с.

3. Бібліотека „Шкільного світу” Проектна діяльність у школі. //– Київ, 2007. – С. 41,42.

4.Буринская Н.Н. Учебные экскурсии / Буринская Н.Н.//– М., 1989. – 160 с.

5.Герасимов И.П. Основы конструктивной географи./ Герасимов И.П., Приображенский В.С. // – М.: «Просвещение», 1986 – 285с.

6.Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі./ ТОВ видавництво ”Антей”, 2006.-С. 246, 247.

7. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти./ К.: Постанова Кабінету Міністрів України № 1392 від 23.11.2011.

8. Екологічна освіта і виховання: Досвід та перспективи/ Матеріали Всеукраїнської науково практичної конференції. Видано Центром екологічної освіти та інформації, 2001, С-8

9. Измайлов И.В. Биологические экскурсии./ Измайлов И.В., Михлин В.Е. // – М.: «Просвещение», 1983. –224с. – С.5.

10.Корнєєв О. В. Методика шкільного географічного краєзнавства./ Корнєєв О. В. // –Харків: Вид. група «Основа», 2007. – 144 с.

11. Кравченко Г. Компетентнісний підхід в навчально – виховному процесі./ Кравченко Г.//- К: 2004. - 112с.

12. Кучер Л. Розвиток життєвих компетентностей на уроках біології./. Кучер Л. // – Тернопіль - Харків – видавництво „Ранок”, 2010 р. – с. 16-18, 79 - 81

13. Лиховид О.Р. Формування краєзнавчих знань в учнів основної школи у процесі навчанняпредметів природничого циклу/ автореф. дис…канд. пед. наук: 13.00.09 / О.Р.Лиховид.//– Кривий Ріг, 2010 . – 20 с.

14. Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу /Н.М.Огієнко // Початкова школа. – 1999. – №9. – С.41-44.

15. Олійник В.М. Новітні технології в організації навчальної практики та екскурсій з біології./ Огієнко Н.М.//– Х.: Вид. група «Основа», 2004.-144 с.

16. Омельченко Л.П., Здоров’язберігаюча педагогіка/Омельченко Л.П., Омельченко О.В. // - Харків „Видавнича група „Основа””, 2008р. – с. 11 – 22

17 . Онофрійчук Ф., Світ рослин у творах Т.Шевченка1961

18.Покроєва Л.Д. Харківщонознавство/ Покроєва Л.Д, Грінченко О.І., Саввіч О.М.// –Харків: «Гімназія»., 2011 – С.9 – 79, С.416.

19.. Пометун О. І. Компетентнісний підхід - найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти / О. І. Пометун // Рідна школа. - 2005. - Січень. - С.65-69.

20. Пришляк Г.М.. Весняні явища в житті рослин. Пристосування до середовища життя/.. Пометун О. І. // - видавництво «Основа». ж. Біологія.// – 2010. – № 25. – С. 25-29..

21. Романовська М.Б. Метод проектів у виховному процесі./Романовська М.Б. // – Х. – видавництво „Ранок”, 2008.

22. Рижук В.Є. Використання технологій роботи в групах при проведенні екскурсій з фізики. // Фізика для фізиків. - 2007.- №1

23.Сергеев А.В. Наблюдения учащихся при изучении физики на первой ступени обучения/Пособие для учителей./ Рижук В.Є. // -Киев: Рад.шк., 1987.-152 с.

24. Фицула М.М. Педагогика/Учеб. пособ./ Фицула М.М.// – М: Юристь, 1997. – 512с.

25. Форми навчання в школі/Книга для вчителя// за редакцією Ю.І. Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160с.

26. Шевченко Л. Навчальні екскурсії з біології// видавництво «Шкільний світ». г. Біологія. – 2008. – № 9. – С. 4 - 12..

27. Шульга І.К. Зоологічні екскурсії у середній школі/ Шульга І.К.// – К.: видавництво «Радянська школа», 1965. – 174 с.

28. Яковенко Н.А. Екскурсія «Пристосування рослин до життя в екосистемі»// Біологія. – 2010. – № 25. – С. 21 - 24..

ДОДАТОК 1

СЦЕНАРІЙ

ВИСТУПУ АГІТБРИГАДИ

«Діти капітана Флінта»

«За здоровий спосіб життя»

Мета::З метою формування здоров'язберігаючої компетентності пропагувати здоровий спосіб життя, попереджувати шкідливі звички.Формувати свідоме ставлення до власного здоров'я й усвідомлення особистої відповідальності за нього. Допомогти усвідомити дітям, що здоров’я – це великий дар, не тільки для людини, а й для всього суспільства. Вчити учнів самостійно здобувати знання, використовуючи прийоми дослідницької роботи. Розвивати вміння презентувати результати особистої та спільної діяльності, увагу, мовлення.

Виховувати бажання підтримувати традиції здорового способу життя.

Песня о вреде курения

Колумб Америку открыл - великий был моряк,

Но заодно он научил весь мир курить табак,-

От трубки мира у костра, раскуренной с вождем,

Привычка вредная пошла в масштабе мировом.

Минздрав предупреждает:

Куренье- это яд.

Минздрав предупреждает,

А Колумб, а Колумб, а Колумб

Ни в чем не виноват.

Колумб, который Христофор, не ведал, что творил,

Немало утекло с тех пор в дым сизый наших сил:

Нам слаще аромата роз табачный перегар,

А в дыме том: инфаркт, склероз, рак легких и

катар.

Я лично бросил, не курю, я бодр и полон сил,

Родной Минздрав благодарю, что он предупредил.

Курящий, извини меня за грустный каламбур -

Куренью с нынешнего дня объявим перекур

-Капітан , дивись скільки народу зібралося.

- Це всі наші суперники?

- Капітан ! А чи готові ми до змагання?

- Військова таємниця!

- Капітан , але у наших супротивників – є дві гантелі – а що у нас ?

- Військова таємниця!

- Але у наших супротивників є одна скакалка , одна штанга - а що у нас ?

- Військова таємниця!

- Но у наших соперников – Великолепная пятерка и вратарь , а что у нас ?

- Військова таємниця !

- Але перед змаганням , хоча б одну цифру назвати можна ?

- Одну? можна !сім !

- Ура ! Сім !

- Простите капитан , а что -7

- Військова таємниця !

- Капітан я здогадався – сім – це МИ - команда. Адже Ми

- ДІТИ капітана флінта (разом)

- Наш девіз -

- Здоров’я – це сила !

Здоров’я - це клас !

Хай буде здоров’я

У вас і у нас !

- Зараз ти і ти, підете у розвідку. Дізнаєтесь , що готують нам суперники . А ми поки що розімнемося .

(Фіззарядка ) повертаємося

Хто здоровий, той сміється,

Все йому в житті вдається.

Він долає всі вершини –

Це ж чудово

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача

Він уміє працювати,

Вчитись (двічі)

Бо здоров'я – це прекрасно,

Здорово, чудово, ясно.

І доступні для людини

Всі дороги

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача

Він уміє працювати,

Вчитись (двічі)

Уень. А життя наше ніби експеримент,
І біда ходить поруч – шукає момент,
СНІД блукає по світу, від нього немає спасіння.
Поряд з СНІДом блукає наркоманія.
Обираємо ми у житті вірний шлях,
СНІДу скажемо «НІ!», хай звучить на вустах!
Пропагуємо ми проти СНІДу , бо ми за здоров’я.
^Ми на захист стаємо всього покоління.
Пр.: Ми – нова сила ми, гордість нації!
Ми – це енергія, Проти СНІДу ми , за здоров’я !
В - "Вірус"
І - "Імунодефіциту"
Л - "Людини"
С - "Синдром"
Н - "Набутого"
І - "Імунного"
Д - "Дефіциту"
Ведучий. СНІД – це біда не однієї людини,
Ведуча. Не однієї нації,не однієї країни.
Ведучий. Снід представляє загрозу для всіх.
Ведуча. Сьогодні у вирії подій, що відбуваються у світі, людина забуває про проблему СНІДу, сподіваючись, що вона її не торкнеться.
Ведучий. Але з кожним роком все більше і більше людей стає ВІЛ інфікованими, в тому числі і дітей.
Ведуча. Сотні тисяч нікому не відомих, а завтра це може бути будь хто з нас.
Ведучий. СНІД забирає життя незалежно від раси, віри, національності, статі, багатства.
Ведуча. СНІД і далі забирає життя молодих, талановитих.
Ведучий. Діти…Помирають маленькі діти!
Ведуча. Чому вони повинні піти з життя раніше, ніж їм належало?
Учениця. Який чудовий в барвах квітів й сонця Дарований нам Богом світ! Але й страшний. Це – війни, голод, стронцій, Це, зрештою, хвороба віку – СНІД. Як злодій, він підкрався непомітно – Провісник чорний горя і біди, І злісно гасить в наших душах світло, І радість убиває назавжди.
Смуглянка

Как-то летом на рассвете

Мы зашли в соседний сад ,

Там девчонки и ребята

Втихомолку курят драп .

Зеленеет и бледнеет

От «дурмана» молодежь

И не понимает , -

Долго так не проживешь .

П р и п е в :

Ароматный , конопляный лист сухой ,

Покурил ты , - стал веселый кумарной

Лист зеленый , да лист кудрявый .

Да раскудрявый лесной

Юнга. Що з тобою? Якись ти блідий.

– Нудить мене й до того ж рвота

Болить у мене голова .

Не буду більше я курити

Адже не ворог собі я !

– Відмовся від куріння !

Скажи цигарці : Ні !

Кінець ! Почни життя без тютюну .

1 –й.. Так звикаючи , наркомани збільшують дозу , поки вона не досягає величини , що загрожує життю .

2-й. Наркотик це безжалісний кат , який вимагає :

1 і 2-й Укради !

3 і 4 –й Убий !

5 і 6 –й Забери !

7 -й. Обмани !

Всі : Але достань дозу!

1 – й . Бо він піддасть тебе страшним тортурам .

Всі : Наркотики стали легкодоступними .

Учень3: Ми вибираємо життя! Життя прекрасне!

Учень4: Ми хочемо любити, вірити в чесність, добро творити!

Учень1: Ми заявляємо на весь білий світ:

Учень2: Життя - да!

Учень 3-Смерті нема!

Учень 4: Спорту - так!

Учень 1: СПІДУ - ні!

Учень 2: Здоров'ю - да!

Учень 3: Алкоголю-ні!

Учень 4: Добру - да!

Учень 1: Наркотикам - ні!

(виконують пісню на мелодію «Улыбка» )

Нас рекламой с толку сбить нельзя .

Рекламируют , что нужно и не нужно .

Что же выбрать , милые друзья ?

«Только лучшее»- ответим мы вам дружно .

П р и п е в :

И тогда наверняка скажем вредному «пока» !

Мы здоровыми хотим служить Отчизне .

И на целый белый свет алкоголю скажем «нет» !

Голосуем за здоровый образ жизни .

И на целый белый свет алкоголю скажем «нет»!

Голосуем за здоровый образ жизни .

1. За даними статистики, на нашій планеті кожні 5 секунд помирає 1 людина від тютюнокуріння. Від сигарети трапляється кожна друга пожежа. Відповідно до соціологічних опитувань, проведених благодійним фондом «Здоров’я нації», 52% молоді курять.

2. Думають діти: якщо закурили —Значить, дорослі вже чи особливі. Насправді це, друзі, скажу вам — не так, Курець лиш здоров’я губити мастак.

3. Унаслідок вживання спиртних напоїв у кожного четвертого відбувається деградація особистості, залежність і розвиток хвороб печінки, раку, інсульту, психічних захворювань, смертність, інвалідність, втрата працездатності.

4. Здоров’я — це головна цінність людини. Здорова дитина— це радість для батьків, а в майбутньому — повноцінний громадянин суспільства. За своє здоров 'я мивідповідальні, перш за все, перед собою.

В здоровому тілі - здоровий дух!

- Здорова людина - щаслива людина!

- Здоров’я дитини - багатство родини!

- Здоров’я народу - багатство країни!

Перестаньте їсти чіпси
Пити пепсі-колу,
Бо не буде кому в селах
Ходити до школи.

Е-добавками припиніть
Дітей годувати,
Україну –неньку нашу
З ями треба витягати.

Чом ви топчете суницю
Кизил,горобину,
З супермаркетів дурниці
Їсте без зупину.

Чому борщ ви український
проміняли на хот-доги,
чом Магдональдсам відкрили
з-за кордону всі дороги.

У китайців переймайте
Вживати салати,
Тоді буде в Україні
Козаків багато.

Контролюйте масу тіла
Не переідайте,
Козакам майбутнім гени
Добрі передайте

Життя – це можливість.

Скористайся нею!

Життя – це мрія.

Захопись нею!

Життя – це багатство.

Не розгуби його!

Життя – це таємниця.

Пізнай її!

Життя – це боротьба.

Стань борцем!

Життя таке прекрасне.

Не зіпсуй його!

Це твоє життя!

Борись за нього!

1 – й . Бути здоровим чи ні – твій вибір .

2 – й . Зроби його .

3 – й . Обери життя , а не смерть .

4 – й . Ми – молоді , сповнені мрій і сподівань .

5 – й . Ми – майбутнє країни , її надія .

6 – й . Ми рішучі у своїх прагненнях .

7 – й. Ми впевнені у своїх силах і в своєму успіху .

Всі . Здоровий спосіб життя – це наш вибір .

Всі співають пісню (на мотив „Одна калина” С.Ротару)

Ти про режим не забувай,

І про здоров’я своє дбай,

З життя всі звички нездорові вимітай.

Своє здоров’я зберігай,

І другу в цьому помагай.

Здоров’я наше – то багатство!

Ти це знай.

СЦЕНАРІЙ

ВИСТУПУ «ЕКО» АГІТБРИГАДИ

«Діти капітана Флінта»

Мета:

надати інформацію про стан екологічної проблеми водойм;
актуалізувати знання про значення води в житті людини і живих організмів;
формувати уявлення про види забруднення та наслідки впливу забрудненої води на організм людини;
довести важливість чистоти водойм для кожного з нас та необхідність їх захисту;
сприяти виховуванню доброти, поваги, бережливого ставлення до природи рідного краю.

КомандавыходитспеснейЮ. Гальцева«Ух-ты, мывышлиизбухты»

Ух-ты, мывышлиизбухты,

Вперединашдругокеан.

Нашидевочкизапрятали

Рученькивмуфты

Иждутнас, наснаберегу.

Агде-товЧервоном

Девочкаврозовомсарафане

Имамаеёнеотпускалагулять.

Номыпросили:

Отпусти, мама, дочкуснами,

Ведьмы, блин, подводники,

Мы - силачи!

раздается страшный стук

- Капитан, что это было?

- Мы тонем?

- Прощай девушка в розовом сарафане?

- Отставить панику! Мы просто сели на мель.

- Капитан откуда здесь взялась мель?

- Год назад ее не было.

- Отставить разговоры. Сейчас узнаешь. Спустить шлюпки на воду. Взять анализ воды.

- Капитан, я не буду брать анализы! Они воняют.

- Это же вода! У нее нет ни вкуса, ни запаха! как она может вонять?

- Но она реально воняет.

- Капитан, я не полезу в воду. Я видел там чудовище.

- Умойся и чудовища исчезнут.

- Не буду я умываться, знаете, что может случиться с теми, кто пользуется водой?

- Что может случиться?

- Как, вы новости не смотрите?

- А что там говорят?

- Ну вот например:

И сказала Аленушка, не пей братец Иванушка, а то козленочком станешь.

- Ну так – это же она наверное про водку говорила, а не про воду.

- Да, а как это: и поймал дед золотую рыбку, и молвила она человеческим голосом.

- Ну, я когда рома перепил ко мне тоже говорящая белочка приходила.

- А про губку Боба с его друзьями вы, что скажете?

- Или вот песню народную – слышали

- Отставить разговоры.

ІІ. ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОМАНДИ

1.Сьогодні перед вами виступає

І привітати всіх сердечно рада

Посланниця води і захисниця

Червонознаменівська агітбригада

НАША КОМАНДА - «Діти капітана Флінта»

2. Ми боремося за чистоту й економію спільного багатства людей Землі – ВОДУ

НАШ ДЕВІЗ: У РАДОСТІ Й ГОРІ, У ЩАСТІ Й БІДІ –

СЛАВА ЧИСТІЙ ЦІЛЮЩІЙ ВОДІ!

НАШІ ЗАКЛИКИ:

1. Буде вдосталь води, то не буде біди!

2. Якщо чистою буде вода, то і горе нам - не біда!

3. Українському народу – чисту і цілющу воду!

4. Життя немає без води,

І ми це добре знаємо.

Пам’ятаймо всюди і завжди:

ми за воду всі відповідаємо.

- Приказываю! Взять пробы!

- Взяли!

- Результаты доложить!

- Докладываем!

- НЕ понял? Это что?

- Это деньги на воду.

- Зачем?

- Затем, что эту воду пить нельзя!

- Почему?

- Потому что мы

-На аналіз взяли воду.

Для пояснення народу

Ось такі є результати:

(Показують в таблицях):

Аміак та нітрати,
Солі кальцію й фосфати,
Алюміній і бактерії –
Ось така у воді феєрія.
Заросла колись широка річка,

Ледве протіка очеретами,

Вкрилась плямами її водичка.

Що ж це трапилось, нарешті, з нами?

Як же гублять природу всюди

Черстві і бездушні люди,

Про екологію, мабуть, не знають.

Лиш про своє подвір”я дбають:

Пляшки, відходи – все в ставки скидають,

Хоч скільки людей не проси –

Через це замулені наші ставки.

Найстрашніші домішки для води
побутове сміття;
пестициди;
мінеральні добрива.
У воду потрапляють залишки добрив із полів, що має негативний наслідок: змінюється хімічний склад води, бурхливо розростаються водорості, порушується біологічний кругообіг води.
Проникаючи в підземні шари Землі, азотні сполуки роблять непридатною для пиття воду в криницях.
А вода в них така,що вживаючи її

Не буде людина із шлунком здоровим,

А воду ту п”ють і качки і корови,

І ми оте м”ясо отруйне вживаєм,

Таким молочком і дітей напуваєм.

Ми вас не лякаєм і це не дрібнички –

Від цієї отрути, цієї водички,

Хоч як не жахливо, а сталося так –

Вже й діти маленькі хворіють на рак.

А ще від вживання отруєної води можна захворіти:

На гепатит, пневмонію і гастрит.

І таку ми воду п’ємо. Як же ми іще живемо?

За статистикою по кількості онкологічних захворювань Україна займає одне з перших місць в Європі.
Мінералізація води негативно впливає на генетичну спадковість людей, які її вживають. Наслідком є важкі захворювання, зокрема онкологічні і серцево-судинні.
3 млн. людей на Землі щорічно вмирають від хвороб, які пов’язані з якістю води.
Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Понад 800 сіл України втратили власні джерела питної води.
Головним джерелом вод в Україні є Дніпро. Але велике значення мають малі річки та притоки. Саме їх стан в Україні викликає велику тривогу. Більше 20 000 їх уже зникло, тобто висохло.
На жаль, люди забувають, що навколишнє середовище треба берегти, бо від його стану залежить здоров’я всіх.

-а пока мы делали анализы воды, унас в деревне произошел такой случай:

(голос из-за кулис)

…Жили-были старик со старухой. Решила однажды старуха испечь пирог – Колобок. Наскребла она горсти две муки, набрала воды из ближайшего ручья, хотя его вода имела странный цвет и запах, потому что протекал этот ручей недалеко от завода. Пришлось взять эту воду. Потому вид и запах у Колобка получился какой-то странный: то ли от воды, то ли от грибной начинки. Вот и решила старуха проветрить его на окошке.

А Колобок прыгнул на улицу и покатился прямо в лес. Катится он, катится и поёт песенку:

(на мелодию песни «Чебурашка»)

Колобок: (співає)

Родился я в духовке,

Коричневой обновке.

Я маленький, но ловкий,

Меня проворней нет.

И я совсем не статный,

С начинкою нитратной,

Совсем не ароматный

Я оставляю след.

Заяц.

Ой, чем это опять со стороны завода несёт? И кто это здесь так поёт?

Колобок.

Здравствуй, Заяц!

Заяц.

Да уж и правда, след твой ароматным не назовёшь.

Колобок.

Заяц, да ты что?! Это же я, Колобок.

Ну-ка, укуси мой бок.

Заяц.

Я робкий Заяц – первуый трус,

Всего на свете я боюсь:

Боюсь кислотного дождя,

Боюсь колючего куста,

Боюсь дыханья ветерка,

Что запах гонит от тебя.

Колобок.

Ну что ты , Заяц, так дрожишь!

Возьми кусочок от меня,

Поддержит он тебя три дня:

Ты что-то очень похудел,

Наверное, довно не ел…

Заяц.

Да потому, что я болел:

Попал под дождь – и облысел,

Умылся утренней росой –

Остался навсегда косой.

Боюсь я, что от твоего кусочка

Совсем откажут мои почки.

Сегодня странный ты такой,

Уж лучше я пойду домой.

Колобок. (співає)

Спешу – куда не знаю,

Я зла не замышляю,

Но с грустью замечаю,

Что мне никто не друг.

Я должен быть приятным,

Вкусным, ароматным,

Но почему же тихо

Так далеко вокруг?

Волк.

Потише, я тебя прошу.

Я громких слов не выношу!

Колобок.

Позволь, ты кто такой?

С лукошком и клюкой?

Волк.

Я – Волк.

Колобок.

Ты – волк?

Волк.

Я бывший Волк,

Отживший Волк,

Я полный инвалид:

Я стар, и сед,

Мне много лет

И все внутри болит.

Мясного я не ел давно,

Забыл, как выглядит оно…

Тепер на пенсии сижу

Да вот по ягоды хожу…

Колобок.

Бедный, старенький Волчок,

Скушай от меня бочок!

Волк.

Да от тебя таким разит,

Что пропадает апетит!

Пойду по лесу похожу,

Грибов и ягод поищу.

Колобок. (поет)

Куда бреду – не знаю,

Я зла не замышляю,

Но с грустью замечаю,

Что мне никто не друг.

Меня все сторонятся,

Как будто бы боятся…

И почему- то звери

Все от меня бегут…

Лиса.

Я была красавица – Лисица,

Я хвостом могла гордиться.

Но исчезла красота,

Нет у Лисоньки хвоста.

Ах, какой был хвост:

Мягок, пышен и широк!

Колобок.

Здравствуй, Лиса. А где же твой хвост?

Лиса.

Ой, не спрашивай о том!

Горе было мне с хвостом:

Я помыть его решила

И шампунь себе купила.

Сполоснула хвостик свой

Родниковою водой…

Вмиг исчезла красота-

Нет у Лисоньки хвоста.

Колобок.

Помнишь, Лисонька, как в сказке

Ты меня хотела съесть?

Я сейчас на всё согласен-

Отломи кусочок здесь!

Лиса.

Ты прости меня, дружок,

Дорогой мой Колобок!

Так красивой быть старалась,

Но безхвостая осталась.

И боюсь, что от тебя

Шубка слезет вся с меня,

Лучше я схожу к врачу –

Облысенье полечу.

Колобок.

Лиса тоже убегает…

Ничего не понимаю…

Что-то странное в лесу:

Я не узнаю Лису.

Волк и Заяц убежали от меня,

Как от огня…

Вот и солнышко садится…

Коль сегодня к концу дня

Так никто не съест меня,

Я от горя заболею,

Зачерствею, почернею…

Злая Бабушка Яга,

Костяная ты нога,

Это ты наколдовала,

Что сбежали от меня?

Баба Яга - Василиса

Говоришь ты так напрасно

Василисою прекрасной

Я была еще вчера,

Но беда ко мне пришла…

Шла я как-то по дорожке

И поранила вдруг ножку.

Зацепилась за сучок

И поранила бочок.

Обратилась я к врачу,

Обещал он: «Полечу!»

Дал на лекарство рецепт,

А лекарств в аптеке нет.

И вот заветною тропою

Я к ручью с живой водою

На рассвете поплелась,

Той водою облилась,

И сразу стала я такой

Страшной Бабою Ягой.

Да, ужасная беда…

Кто то был и когда тот ручей заколдовал,

Нашу воду омертвлял?

Колобок.

Знаю, где колдун живёт!

Город рядом есть. И вот

Там громадный химзавод

Нашу воду отравил

И в калек нас превратил.

Звучит песня (Газманов «Свежий ветер…»)

Я сегодня не такой, как вчера,

И весь лес сегодня был не такой.

Не желают звери есть Колобка,

А уходять почему-то домой.

Напились все воды из ручья:

Василиса стала Бабой Ягой,

Волк беззубым стал, Лиса – без хвоста,

Заяц – лысый и уж сильно косой.

Припев.

Темным- темным лесом Колобочек пробегал,

Всех, кого ни встретил он, до смерти напугал.

Полем, полем вьётся аромат от Колобка –

Дух такой тяжелый, что завалит и быка.

А мораль у этой сказки проста:

Почему в лесу пропали цветы?

Почему вдруг обмелела река?

Почему уж не поют соловьи?

Там над речкою стоит тот завод,

День и ночь он из реки воду поет.

А взамен живой воды круглый год

Он свои отходы в речку к нам льёт.

Припев:

Полем, полем вьётся от красителя газок,

Лесом покатился разноцветный ручеек.

Стоит лишь напиться этой вот воды -

Облысеешь, окосеешь, заболеешь ты.

- Капитан!

- Что тебе, юнга!

- Тут вот задачку в школе задали, не могу решить.

- Какую?

- А вот… В бассейн налили 200л воды, а из бассейна вылили 210л. Вопрос есть у купающихся совесть.

- слушай, юнга.

- Есть!

- Не есть, а пить!... Шутка.

- Конечно шутка, разве можно воду пить?

- Но ведь человек не может прожить долго без воды, всего несколько дней и ,………… показывают

- Запомни, юнга

3 давніх - давен українці шанобливо ставились до річок, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода - джерело життя на землі. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по іншому стали дивитися на світ... Усе брали від природи "не чекаючи милостей", а з віддачею не поспішали.

І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає:"Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе!"

Учень: У законі є слова: "Бережіть природу!" І ніхто не дав вам права нищить її вроду.

Доповідаємо. Що ми можемо презентувати
Інтегровані заняття по визначенню проб питної води
І для середніх класів екобюлетені роздали
ДЕТАЛЬНІШЕ
Середні класи стіннівки «Голос Землі презентували», де висвітлили мінуси, що заподіяв прогрес. Та пропозиції надали, як призупинити цей процес.
Ще! Ще!
До Дня Землі в селищі прибирання організували, сміття зібрали та квітники прибрали.
ЦЬОГО ЗАМАЛО!
Проект «Дослідження стану водних джерел Первомайщини» на Всеукраїнській олімпіаді з екології захистили
Стан річок Берека та Оріль вивчили
Треба більше!
На круглих столах феномен екологічної кризи аналізували, вплив людини на природу вивчали.
Конкретніше!
Членами команди створено слайд-фільм для участі у конкурсі «В об’єктиві натураліста».
Перед батьківською громадою виступ шкільної екологічної агітбригади презентували.
Дні відпочинку «В єдності з природою» для школярів організували

{Пісня на мелодію "Одна родина ")

Сумно, сумно аж за край

Ну чого ж ти плачеш –

Краще заспівай

Слізьми горя не заллєш,

Посміхнися, друже, поки в нас ще є:

Чиста вода у джерелі,

Шовкові трави у росі,

В саду вишневім ще співають солов'ї

Одна в нас мрія у житті –

Щоб повертались журавлі

Додому з вирію щороку навесні.

ДОДАТОК 2

Екологічна гра
«Екологічна ромашка»

Методичні рекомендації: гра під такою назвою проводиться для учнів 5 - 7 класів. Перед початком гри кабінет біології оформляється барвистими тематичними стінгазети.

Освітні завдання:

закріплення в процесі практичної діяльності теоретичних знань, отриманих на уроках природознавства та біології;
залучення в словниковий запас біологічних слів та виразів;
розвиток комунікативних навичок;
здійснення міжпредметних зв'язків.
Корекційні завдання:

розвиток пам'яті, уваги;
розвиток образного мислення;
розвиток творчої уяви;
розвиток сприйняття;
підвищення самооцінки, зниження тривожності.
Виховні завдання:

виховання любові і поваги до предметів, що вивчаються;
розвиток творчих здібностей учнів;
самореалізація особистості підлітка в колективі через позакласну діяльність.
Умови гри.
Виготовляється модель ромашки (жовтий кружок-серцевина і будь-яку кількість білих пелюсток). На зворотному боці пелюсток проставлені номери. Всі деталі «ромашки» прикріплені до магнітної дошці.
Діти діляться на групи (за бажанням). Кожна група обирає собі командира, придумує назву команди. Потім командири груп підходять до «ромашки», «зривають» по пелюстці і отримують від ведучого картки із завданнями під відповідними номерами.

Команди приступають до підготовки виконання завдання. Після закінчення відведеного часу команди по черзі представляють виконану роботу.

Хід заходу

Ведучий: Добрий день, діти! Я рада бачити кращих знавців природи на пізнавальній грі «Екологічна ромашка»! Земля, земна куля-це наш спільний великий будинок, в якому вистачає місця всім: людям, тваринам, рослинам .... Над нами загальний блакитний дах – це небо. У нас під ногами одна загальна підлогу - земна поверхня. У нас спільні джерела вологи: річки, озера, моря, океани .... У нас один на всіх чудове джерело світла і тепла - Сонце. Всім треба дихати, їсти, пити, ростити дитинчат.

За багато тисяч і навіть мільйони років всі види тварин і рослин пристосувалися один до одного і до оточуючої їх природи. Тому в природі встановилася рівновага. Відомо, що рослин повинно бути більше, ніж тварин, які ними харчуються. А рослиноїдних тварин повинно бути більше, ніж хижаків. Тоді і їжі всім вистачає, і зберігаються на Землі всі види рослин і тварин. Якщо ж у цьому ланцюжку зруйнується, хоч яка-небудь ланка, наприклад, знищити рослини, розсиплеться весь ланцюжок. То, що відбудеться? Звичайно порушиться рівновага. І навіть може статися катастрофа в природі. Люди довго не підозрювали про це і нерозважливо вирубували ліси, осушували болота, займалися розорюванням степів.

Вони зовсім не думали про те, що грубо порушують закони природи. Нарешті ми це зрозуміли. Щоб зберегти природу, а заразом і самим вціліти, люди стали дуже серйозно вивчати закони живої природи. Так виникла наука ЕКОЛОГІЯ. Це слово складене з двох грецьких слів: «екос» - «будинок» і «логос» - «наука». Значить, можна сказати, що екологія - це наука про наш спільний дім і про закони, за якими ми повинні в ньому жити.
Сподіваюся, що гра «Екологічна ромашка» допоможе нам з вами ще раз задуматися про наш загальний дім і про те, що цей дім треба любити і берегти.
Для того щоб почати нашу пізнавальну вікторину я хотіла б представити наше. (Представлення журі) Оцінювати ваші знання журі буде за п'ятибальною системою. Попереду нас чекають конкурси та розваги для команд. За активну участь команди будуть отримувати жетони. Отже, почнемо!

$Описание: D:\МОИ ДОКУМЕНТЫ\школьные работы\ВСЁ ДЛЯ БИОЛОГИИ\5 класс ПРИРОДОВЕДЕНИЕ\РИСУНКИ\SUN\sun057.gif$

Конкурс 1. «Картки-завдання»

Ведучий: Розподіліть слова в два стовпчики за принципом «жива - нежива природа»:
сонце, хлопчик, ягода, небо, вода, каміння, гриб, рибка, заєць, злива, ґрунт, дерево.
За кожну правильну відповідь - 1 бал. Час виконання завдання - 2 хв.
Відповідь: хлопчик;                                             сонце;
                   ягода;                                                  небо;
гриб;                                                    вода;
                 рибка;                                                  камені;
                 заєць;                                                   злива;
                 дерево;                                                 ґрунт.

Журі оцінюють перший конкурс і виставляють перші оцінки.
Конкурс 2. «Збери тварину»

Ведучий: Учасники, вам необхідно за 1 хвилину зібрати зображення тварини, розрізаного на 12 частин. Максимальна кількість балів - 3 бали.
Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки.
Конкурс 3. «Відгадайте загадки»

Ведучий: Будьте уважнішими, зараз вам будуть загадувати цікаві загадки. Команди будуть відповідати по черзі. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Якщо команда не може дати правильну відповідь, відповісти може наступна команда.

1. Чорнокрилий, червоногрудий,

І взимку знайде притулок.

Не боїться він застуди:

З першим снігом тут як тут. (Снегирь.)

2. Забарвленням - сірувата,

Ходою - мішкувата,

Звичкою - злодійкувата,

Крикун - хриплуватий. (Ворона.)

3. Довгохвоста, білобока,

А звуть її .... (Сорока.)

4. Живе в дуплі порожньому,

Дуб довбає, як долотом. (Дятел.)

5. Маленький хлопчисько

У сірому армячку

По подвір’ю шастає,

Крихти збирає. (Горобець)

6. Хто без нот і без сопілки

Краще всіх виводить трелі,

Голосисті, ніжні?

Хто ж це? (Соловей.)

7. Всіх прилітних птахів чорніший,

Ворог личинок, друг полів,

Взад - вперед по ріллі гуля.

А зветься птиця - ... (Грач.)

8. Не ворона, не синиця,

Як зветься ця птиця?

Примостилася на суку -

Пролунало в лісі «ку-ку» (Зозуля)

9. Очка має, але не бачить (Картопля)

10. Кругле і гладеньке, червоне і солоденьке, їв, плювався, щасливим зостався. (Вишня)

11. З молоком, а не корова, літає, а не соловей. (Кульбаба)

12. Усі радіють ягоді ведмежій; сушать її про запас, бо лікує вона нас. (Малина)

Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки.

Конкурс 4. «Розшифруйте криптограму»

Ведучий: Кожна команда отримує шифровку. Її потрібно розшифрувати, для цього потрібно відгадати чотири ключових слова. Кожна буква в цих ключових словах наближає вас до підсумкової фразі, яку зашифрували. Максимальна кількість балів - 4

бали. Час виконання завдання - 3 хв.
17, 2, 3, 2, 12, 13 9, 11, 1 - 10, 5, 6, 2 17, 5, 14, 5, 16, 1, 16, 10, 8.

Ключові слова:
1, 2, 3, 2,4, 5 - третій день тижня. (Середа.)
6, 7, 8, 9, 5 - установа, де учні отримують знання. (Школа.)
10, 11, 12, 7, 13 - нижні кінцівки людини (лагідно). (Ніжки)
14, 5, 15, 2,16, 5 – статева клітина (Гамета)

1,16, 2, 17, 9, 8, 18, 5 17,19, 9, 20, 18, 5 – потовщення надземних, чи підземних пагонів, багате на запасні речовини (Стеблова бульба).

Відповідь: Бережи ліс - наше багатство.
Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки.
$Описание: D:\МОИ ДОКУМЕНТЫ\школьные работы\ВСЁ ДЛЯ ЭКОЛОГИИ\КАРТИНКИ\5__016.jpg$ Конкурс 5. . «Зайве слово»

Ведучий: З даних видів транспорту виключіть «зайве» слово і поясніть свій вибір: автомобіль, Атомохід, велосипед, мотоцикл, автобус, літак. Максимальна кількість

балів - 2 бали. Час виконання завдання - 2 хв.

Відповідь: велосипед, так як це екологічно чистий вид транспорту, тому що не працює

на паливі.

Ведучий: Які ще екологічно чисті види транспорту ви знаєте? (Електровоз, трамвай, тролейбус, метро.)
Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки
$Описание: D:\МОИ ДОКУМЕНТЫ\школьные работы\ВСЁ ДЛЯ БИОЛОГИИ\6 класс БОТАНИКА\АППЛЕКАЦИИ\56167723_PICT9826.jpg$ Конкурс 6. «Лікарська рослина»

Ведучий: Кожна команда отримує зображення лікарської рослини (кульбаби), яку треба зібрати із заготовок. Хто швидше? За правильно зібраний шаблон кульбаби і швидкість команда отримує 5 балів.

Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки

Конкурс 7. «Зробіть правильний вибір»
Ведучий: Зліва написані пори року, справа - те, що відбувається в житті людей в різні пори року. Завдання: з'єднати вірно, стрілками лівий стовпчик з правим. Максимальна кількість балів - 3 бали. Час виконання завдання - 1 хв.
                                                                 ЗИМА                                           Набухають бруньки.
                                                                                                                       Листопад.
                                                                                                                       Прилітають граки.
                                                                                                                        Бабине літо.

                                                                   ВЕСНА                                      Грибна пора.
                                                       Збір журавлини.
                                                       Збирання зернових.

ЛІТО                                        Косовиця.
                                                       Птахи в'ють гнізда.
                                                        Різдво.

ОСІНЬ Льодохід.
Ожеледь

Відповідь:

ЗИМА: Різдво, ожеледь;
СНА: набухають бруньки, прилітають граки, птахи в'ють гнізда, льодохід;
ЛІТО: збір журавлини, збирання зернових, сінокіс;
ОСІНЬ: листопад, бабине літо, грибна пора.
Журі оцінює конкурс, виставляє оцінки

Конкурс 8.. «Загадки із землі»
Ведучий: Будьте уважнішими, зараз вам будуть загадати цікаві загадки. Команди будуть від-віча по черзі. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Якщо команда не може дати правильну відповідь, відповісти може наступна команда.

1. Дуже міцний і пружний, будівельникам - надійний друг.
Будинки, східці, постаменти красиві стануть і помітні. (Граніт.)
2. Якщо зустрінеш на дорозі, то загрузнуть сильно ноги.
А зробити миску або вазу - вона знадобиться відразу. (Глина.)
3. На кухні у мами помічник відмінний,
Він синьою квіткою розцвітає від сірника. (Природний газ.)
4. Він дуже потрібен дітворі, він на доріжках у дворі,
Він і на будівництві, і на пляжі, і він в склі розплавлений також. (Пісок.)
5. Без неї машина навіть кілометра не пройде,
Літаки, гелікоптери не відправляться в політ,
Не підніметься ракета. Відгадайте, що це? (Нафта.)
6. Росли на болоті рослини ...

А тепер це паливо і добрива. (Торф.)
7. Вона варилася довго в доменній печі,
Щоб потім нам зробили ножиці, ключі. (Залізна руда.)
8. А ну, скоріше зніміть капелюх!
Я дочка космічного тата.
І всюдисуща і легка, -
Я лід, я піт, я - хмарка.
Я іній, чай, бульйон, туман,
                                       Річка, струмок і океан.
                                      Коли я злюся, то закипає;
                                    А від морозу - застигає. (Вода)

9. Метал усіх віків.

Метал, що є великою цінністю. (Золото)

Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки.

Описание: de19_01_00.jpg Конкурс 9. «Розшифруйте словосполучення»

Ведучий: Розшифруйте словосполучення: АНЧЕВРО НГАКИ. (Червона книга.) Максимальне кількість балів - 2 бали. Час виконання завдання - 2 хв.

Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підбивають попередні підсумки
Конкурс 10. «Чий хвіст?»

Ведучий: Я буду зачитувати опис хвоста, а вам необхідно визначити якій тварині він може належати. За кожну правильну відповідь - 1 бал.

1. За допомогою хвоста вона плаває. (Риба.)
2. За допомогою хвоста він повзає по дну річки. (Рак.)
3. У неї хвіст замість керма. (Птах.)
4. Завдяки хвосту він відштовхується від землі і стрибає далі за всіх, а також сидить, спираючись на хвіст. (Кенгуру.)
5. У неї хвіст - додаткова рука. (Мавпа)
6. Вона рулить своїм хвостом, перестрибуючи з гілки на гілку. (Білка.)
7. У неї хвіст - мухобійка. (Корова, кінь.)
8. У разі небезпеки бути спійманої за хвіст, вона відкидає його. (Ящірка.)

9. За допомогою красивого,довгого хвоста він привертає увагу до себе самки (Павич)
Журі оцінюють конкурс, виставляють оцінки і підводять остаточні підсумки.

Оголошується та нагороджується переможець.

Ведучий: Друзі! Ось і підійшло до фіналу наша подорож. Сподіваюся, що гра «Екологічна ромашка» допоможе нам з вами ще раз задуматися про нашому спільному домі і про те, що цей дім необхідно любити і берегти.

І хотілося б, щоб вірш який я зачитаю залишився на довго у вашій пам’яті!

Будь благодарен каждому клочку

Земли, куда ступал ты на веку.

Земля тебе дарует благодать,

И хлеб сулит, а не пустые бредни,

Дает тебе все то, что может дать:

Траву, и камень, и приют последний.

Дякуємо за увагу!

ДОДАТОК 4

Фотоальбом

Робота учнів 6 класу

Польова практика з географії рослин

Дереза

У багатьох місцинах цілинних степів або серед залишків степової рослинності на схилах вибалків, долин чи кам'янистих відслонень розвиваються чималі зарості чагарників карагани,до коліна чи по груди заввишки. В народі ці чагарники називають: чипуга, дереза, чепіжник, рокита, розалія, степова чилига.

Наукове найменування цієї рослини споріднене з назвою одного з підвидів лисиці, рудувато-бурої караганки, що живе в напівпустельних і степових районах. Мабуть, це тому, що у заростях чагарників чудово почуваються пухнастохвості, хитрі хижі звірі.

Шипшина

Серед великої кількості трав можна зустріти поодинокі кущі шипшини, які досягають до 2 м і більше. Гілки її густо усіяні серпоподібними колючками. Цвіте шипшина в травні – на початку червня. Це кущ незвичайної краси.

Вона являється лікарською рослиною. З лікувальною метою використовують квітки, листки та корені рослини, але найбільше – плоди (гіпантії).

Деревій звичайний, або тисячолистий

Ще давньоросійські воїни знали лікарську силу даної рослини. Для зупинки кровотечі, достатньо розтерти листя до виділення зеленого соку і прикласти до рани.

Деревій як цінна лікарська рослина використовується в народній медицині.

Підбіл звичайний, мати – й – мачуха

Підбіл звичайний — один з перших провісників весни. Ще надворі холодно, подекуди лежить сніг, а на таловинах пагорбів уже з'являються перші суцвіття підбілу на квітконосних пагонах. Листки розвиваються пізніше. Пагони, що несуть кошики квіток, і листкові розвиваються з різних бруньок. Пагони з бутонами закладаються ще з літа на підземних кореневищах, де нагромаджуються поживні речовини, якими живиться рослина весною.

Підбіл — цінна лікарська рослина, яку використовують для лікування простудних захворювань в офіційній і народній медицині. Добрий медонос, але і в'їдливий бур'ян.

Суниця лісова

Багаторічна рослина 15-30 см заввишки, з товстим бурим кореневищем, від якого відходять трійчасті листки на довгих черешках. Цвіте в травні-червні.

Розмножується переважно вегетативно надземними пагонами, які називаються вусами, або столонами.

Цінна лікарська і полівітамінна рослина. Для лікувального використання заготовляють листки, плоди і коріння. Листки збирають під час цвітіння рослини. Сушать без доступу прямого сонячного проміння. Свіжі ягоди збирають обережно, і вживають в їжу. Ягоди також можна сушити при температурі 60-65градусів.

Волошка синя

Однорічна рослина заввишки 30 – 60 см. Цвіте з червня до осені. Блакитні суцвіття добре допомагають при застудах, лікують хвороби очей. Синя фарба добута з квіток використовується у живопису. Волошка синя - одна з улюблених людьми декоративних рослин.

Пижмо звичайне

Кульбаба лікарська

Квітне з ранньої весни до пізньої осені. На сухих ґрунтах рослина досягає 20 см, але в канавах тат вологих місцях вона значно вища. Рослина використовується, як лікарська рослина.

Цикорій звичайний

Цвіте дикий цикорій протягом усього літа до пізньої осені — від червня і до початку жовтня. Чудово розмножується насінням та шматочками коренів.

М'ясисті корені цикорію здавна використовують як замінник кави, як додаток до натуральної кави для надання їй своєрідної гіркоти та аромату. З них не тільки готують порошок цикорію, а й добувають спеціальний високоякісний сироп для кондитерського і консервного виробництва. В корінні міститься велика кількість інуліну, а цей цукор не кристалізується і не бродить, через що, власне, так високо й цінується.

ДОДАТОК 5

Фотоальбом

Робота учнів 7 класу

Польова практика з біології тварин

Жук – лень, рогач звичайний

$D:\ТАНЯ\2011-2012 Гавшина\бабіна\природа\жуки\308.jpg$

Зустрічається рідко, але локально у великій кількості. Зменшення кількості жука пов’язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природнього віку. Молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду.

П’яти- або шестирічна генерація. Відкладають яйця в дупла, старі пні, стовбури, що впали, головним чином на дубі, іноді інших породах (бук, липа, верба, ясен, тополя, сосна, плодові). Сапрофітофаг, живиться соком, що витікає з дерев. Личинки розвиваються в гнилій деревині. Стаціями цього виду є старі широколистяні ліси різних типів, але частіше дубові.

Махаон

На окремих ділянках у декілька га може досягати у пік льоту імаго до 10–20 особин на 1 ділянку, в основному ж не перевищує 0,1– 1 особин на 1 га. Причини зменьшення чисельності: погіршення стану біотопів унаслідок господарської діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, викошування та випалювання трав тощо).Особливості біології та наукове значення: : Дає 2 (на пд. іноді 3) генерації на рік. Літ метеликів — з кінця квітня до вересня. Самка відкладає по 1–2 яйця на кормові рослини. Розвиток яєць триває 5–12 днів. Гусінь живиться на рослинах родини зонтичних. Зимує Охороняється у всіх заповідниках України. У місцях з високою чисельністю особин виду доцільним є створення ентомологічних заказників, лімітування випасу худоби та сінокосіння, заборона випалювання трав.

Кузька

Зимують личинки різних вікових категорій у грунті. Відбувається Личинкова стадія продовжується 22 місяці. Вихід жуків відбувається в середині червня. Личинки харчуються перегноєм обо коренями рослин. Таким чином вони проріджують пропашні культури.

Жуки харчуються дозрівшими зернами, а також викидає їх із колосків на землю. Один жук знищує зерно з 9 - 10 колосків

Капустянка (вовчок)

Живуть у грунті. Передні кінцівки пристосовані до копання грунту. Пошкоджують польові та культурні рослини.

Мурахи

$D:\фото с цифровика\PIC_0486.JPG$

Цікаві взаємовигідні стосунки склалися у мурашок з рослинами. Вони люблять поласувати нектаром, діяти вони починають коли достигає насіння. Мурахи вигризають солодкі при насінники, а саме насіння, як непотрібне сміття, відносять на відстань близько 1м і залишають навколо мурашника, де воно й проростає. Придивимося уважніше до самої землі. На поверхні ґрунту і всередині його мурашки проводять більшу частину життя. Це велика родина, що завоювала практично весь суходіл, від пісків до людської оселі. Переважна більшість – це робочі мурашки які дбають про харчування, розбудову гнізда та його охорону.

Ящірка

$E:\фото\фото разное\фото2010\разное 2010\PIC_0088.JPG$

Харчуються переважно безхребетними, рідше травоядні. Часто можна зустріти ящірку яка гріється на сонці.

Жук - носоріг

Горобець хатній, або домовий

Напевно, найвідоміший птах, який живе по сусідству з людиною. Звідси і назва «хатній». Поширений подібно до польового горобця, крім того він ще заселяє також Індію, а от у Китаї його можна побачити тільки в прикордонній смузі на півночі і на південному заході. За зовнішнім видом та способом життя він мало чим відрізняється від польового. Довжина його сягає 16 см, маса 22-25 грам. Проте на відміну від польового горобця, у якого «шапочка» коричнева, у хатнього горобця вона сіра. За іншими зовнішніми ознаками вони майже ідентичні.

Польовий жаворонок

Розповсюджений по всій Європі, Азіїі Північній Африці. Він — типовий представник фауни безлісих областей, де поселяються по полям та лукам, а також піднімаються високо у гори.
Жаворонок прилітає на гніздування дуже рано, у лютому - березні.

Кряква

Найпоширеніша качка. Місце оселення – плавні по берегах річок та інших водойм, де можна ховати каченят. Ця качка є предком свійських качок, від яких майже не відрізняється забарвленням.

Вуж звичайний

PIC_0238

Має (жовті, жовтогарячі) плями, розташовані по боках голови. Колір тіла змінюється від темно – сірого або бурого до чорного, черевце світле. Тримаєся вуж берегів річок, ставків, боліт, вологих лісів. Активна, рухлива змія, що може швидко повзати, лазити по деревах і плавати , активні у світлу пору доби, люблять грітися на сонці. Живляться невеликими жабами, ропухами, зрідка їх здобиччю стають ящірки, дрібні птахи та їх пташенята. Жертву ковтає цілком.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Бабіна Тетяна Володимирівна

Пов’язані теми

Біологія, Методичні рекомендації

Додано

11 березня 2019

Переглядів

1825

Оцінка розробки

Відгуки відсутні