До розіграшу
залишилось:
16 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Реалізація профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей

Про матеріал

У статті висвітлено питання реалізації профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей. Йдеться мова про введення в закладах освіти України профільного та допрофільного навчання.

Перегляд файлу

 

 

Реалізація профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей

 

Анотація. У статті висвітлюється питання реалізації профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей

 

Ключові слова: допрофільне навчання, профільне навчання, допрофільна підготовка, профільна підготовка, допрофільна освіта, профільна освіта.

 

Key words:  pre-professional training, profile education, pre-professional training, profile training, pre-professional education, specialized education.

 

 Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

 На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення, планування групи, циклу, сукупності предметів на взаємодоповнювальній і підтримуючій основі, які часто забезпечують понятійним апаратом, методами й засобами вивчення один одного. Повноцінна реалізація профільного навчання, що передбачає істотні зміни у змісті навчання й формах роботи зі школярами, доцільна на старшому ступені школи (10-11-і класи).

 Допрофільна підготовка система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі. [1]             

 Допрофільна підготовка - це компонент профільного навчання, який здійснюється в основній школі (8–9 класи) і покликаний повною мірою забезпечувати реалізацію інтересів, нахилів і здібностей учнів шляхом відповідних змін у завданнях, змісті й організації процесу навчання. Допрофільна підготовка забезпечує наступність між основною та старшою школою, закладає інформаційні та психолого-педагогічні основи для успішного профільного навчання учня і створює передумови для життєвого і професійного самовизначення. [2]

 Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

 Основна функція курсів за вибором - профорієнтаційна. Вимоги до організації вивчення курсів: їх достатня кількість для визначення напряму профільного навчання; поступове введення за рахунок годин варіативного освітнього компонента; поділ класу на групи, однорідні за підготовленістю та інтересами учнів. Поглиблене вивчення предмета, крім розширення й поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей та орієнтації на професійну діяльність, де й використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється або за спеціальними програмами та підручниками, або за модульним принципом: програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми. Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів та якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп).

До основних форм допрофільної підготовки необхідно віднести: поглиблене вивчення окремих навчальних предметів, курсів за вибором, у тому числі профілеорієнтаційного спрямування, факультативних курсів, створення  допрофільних груп, проведення профільної орієнтації, профільного консультування, інформаційної роботи, заняття в предметних гуртках, наукових товариствах учнів, конкурс-захист науково-дослідницьких робіт у Малій академії наук, участь у предметних олімпіадах, співбесіди в кабінетах профорієнтації та ін.

Поглиблене вивчення окремих навчальних предметів крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей і орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється за спеціальними програмами і підручниками, або за модульним принципом - програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми.

Курси за вибором (в основній школі) – обов’язкові навчальні курси, самостійний вибір яких здійснюється учнем з двох і більше альтернатив, запропонованих школою. Курси за вибором сприяють вибору учнем його подальшого навчального профілю і розвиткові відповідних предметних компетентностей шляхом формування цінностей і ставлень, поглиблення і розширення теоретичних і прикладних знань, формування вмінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної і творчої діяльності, розкриття й розвитку задатків і здібностей.

Факультативні курси (в основній школі) – необов’язкові навчальні курси (предмети), що сприяють вибору учнем майбутнього навчального профілю шляхом поглибленого вивчення нормативного навчального предмета або певної галузі практичної діяльності.

Навчальні програми курсів за вибором та факультативних курсів для основної школи можуть пропонуватися як Міністерством освіти і науки України, так і навчальними закладами після їх розгляду відповідними предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України.

Допрофільна підготовка може здійснюватися в межах одного класу, для її організації також можуть створюватися групи з учнів різних класів навчального закладу або різних навчальних закладів (освітній округ, МНВК, дистанційне навчання. [2]

Технології допрофільної підготовки – це різновид освітніх технологій; сукупність способів діяльності працівників системи середньої освіти, спрямованих на надання учневі допомоги в раціональному виборі майбутнього навчального профілю, створення сприятливих умов для самовизначення і самореалізації, подальшого профільного навчання.

Серед технологій допрофільної підготовки можна виділити такі: профільної діагностики, профільної орієнтації, профільного консультування, профільного інформування та ін.

Профільна діагностика - встановлення і комплексне вивчення здібностей, мотивів та інтересів, навчальних досягнень і результатів допрофільної підготовки учнів, які характеризують можливості їх навчання за певним профілем. Профільна діагностика дає змогу прогнозувати  оптимальний навчальний профіль, вносити зміни в процес допрофільного навчання з метою підвищення його ефективності.

Профільна орієнтація – спрямована на ознайомлення учнів 8 – 9 класів з навчальними профілями, сприяння йому у визначенні оптимального з них. Профільна орієнтація здійснюється на основі діагностування здібностей та можливостей учня, гарантує вибір навчального профілю з урахуванням його здібностей, потреб і бажань. Профільна орієнтація також передбачає розвиток в учня позитивного ставлення до профільного навчання.

Профільне консультування – індивідуальна консультативна допомога учневі у виборі навчального профілю в старшій школі.

Інформаційна робота – поширення інформації про допрофільне і профільне навчання за допомогою мережі Інтернет (сайт, оголошення та ін.), засобів масової інформації, друкованої продукції (інформаційних журналів і газет, брошур, буклетів, листівок).

Ефективність допрофільної підготовки вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профільно-консультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей учнів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп). [2]

В умовах профільного навчання старшокласнику треба зробити життєво важливий вибір. У той же час відомо, що дев'ятикласники мають серйозні труднощі при виборі профілю навчання у старшій школі. Дуже часто вони роблять свій вибір під впливом випадкових факторів. Наприклад, за компанію з товаришами або за радою дорослих, які переоцінюють можливості дітей. Іноді школярі попадають під вплив засобів масової інформації та суспільних стереотипів.

Саме тому головна мета допрофільної підготовки - формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти.

На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності, яка має здійснюватись на діагностичній основі й мати за мету не тільки виявлення професійних орієнтацій учнів, переважних схильностей у різних галузях знань, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого, самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Ця діяльність має знайти більш розгорнуті форми у старшій школі. На цьому етапі важливою стане своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка з точки зору його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних зі спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

Основна ідея допрофільної підготовки - створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середнього ланцюга школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію. [1]

Головні завдання допрофільної підготовки:

  • розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності;
  • виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі;
  • надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

Під час організації допрофільної підготовки учнів дев'ятих класів можна виділити кілька основних проблем:

  • загальноосвітній заклад, виходячи із власних ресурсів і можливостей, вирішити задачі з організації допрофільної підготовки в повному обсязі не може, тому потрібен координатор на рівні муніципальної (регіональної) мережі;
  • організація допрофільної підготовки потребує підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (з розробки програм допрофільних курсів, упровадження нових технологій, пов'язаних з їх реалізацією, забезпеченням психолого-педагогічного супроводу проектування учнями своєї освітньої траєкторії тощо);
  • організація допрофільної підготовки передбачає відшліфування механізму фінансування курсів допрофільної підготовки;
  • при введенні допрофільної підготовки треба визначити статус, роль, обов'язки методичної служби району (міста) з вирішення проблем уведення допрофільної підготовки та інтенсифікувати методичну роботу та роботу з підвищення професійної компетентності вчителів, працюючих у класах, де проводиться допрофільна підготовка;
  • при введенні допрофільної підготовки необхідне створення психологічного та інформаційного супроводу експерименту на місцевому та регіональному рівнях;
  • при введенні допрофільної підготовки потребується проведення експертизи локальних актів освітніх закладів, регулюючих організацію, та проведення допрофільної підготовки на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам.

Але, з огляду на вищесказане, помилковим є твердження, що концепцію допрофільної підготовки треба планувати для реалізації за один дев'ятий клас. Це нереально з кількох причин. По-перше, уже пізно, серце та думки учня вже «зайняті»; по-друге, у сім'ї та в учня вже домінують кон'юктурні міркування; по-третє, освіта - важкий та життєво важливий процес, його треба реалізувати так, щоби потім учень усе життя отримував радість і задоволення від вибраної професії, а не мучився від того, що дуже часто змінює роботу.

Тому треба ввести пропедевтику допрофільного навчання економіки, починаючи з п'ятого класу, на необов'язкових, добровільних умовах і тільки за бажанням дитини. Пропедевтичний етап дозволяє диференціювати основний масив учнів у відповідності до їх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

Цей процес розділити на два етапи:

ПЕРШИЙ ЕТАП (5-7-й КЛАСИ) - це етап формування профільних інтересів учнів. Навчання на цьому етапі повинно формувати пізнавальний інтерес і мотиви пізнання, а також сприяти свідомому вибору учнями рівня навчальної діяльності (достатній, середній, високий, творчий). На цьому етапі важливу роль відіграють різноманітні форми позакласної роботи з предметів: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори тощо.

ДРУГИЙ ЕТАП (8-9-й КЛАСИ) - це етап становлення профільних намірів. Тому тут ще більшого значення набуває реалізація прикладної спрямованості шкільних предметів, різнорівневе вивчення різноманітних курсів, організація самостійної роботи учнів відповідно до їх індивідуальних нахилів. Позакласна робота повинна максимально сприяти професійній орієнтації учнів.

Основною метою цих етапів є досягнення усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання. Якщо підсумком діяльності середньої школи будуть мотиваційна, інформаційна та практична готовність школяра до вибору, то її роботу з допрофільного навчання можна вважати успішною. [1]

Профільне навчання в старшій школі - один із найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти, одна з найбільш життєздатних освітніх реформ. У цієї ідеї, мабуть, нема опонентів, адже практико - орієнтоване навчання постало на часі. Профілізація потрібна для забезпечення індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, і для професійного самовизначення, до успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя, подолання інфантилізму підлітків, виховання відповідальності за прийняття рішень.

Сьогодні вже не виникає питання, чи потрібне профільне навчання, а актуальніше інше - навіщо воно потрібне. Чи виконує воно належним чином ту місію, яку на нього покладено, чи завжди досягає своїх цілей? Чи не перетворюється воно на квазіпрофільне? [3]

Як свідчить досвід, найбільш вдалою є модель організації профільного навчання, за якої загальноосвітній навчальний заклад має партнерські стосунки з професійно-технічним або вищим навчальним закладом, чи, навіть, входить до його структури. [2]

Незалежно від національної специфіки, в усіх країнах профільне навчання базується на визначенні переліку навчальних предметів чи освітніх галузей, змісту, вмінь і навичок/компетентностей, необхідних для підготовки молоді до дорослого життя. Узагальнений варіант є комбінацією таких складових:

  • загальноосвітні, обов’язкові для вивчення усіма учнями предмети/освітні галузі, до переліку яких найчастіше входять державна мова (мови), математика, предмети гуманітарного циклу (історія, суспільствознавство, громадянознавство), фізична культура (іноді з інтеграцією освіти про здоровий спосіб життя), ІКТ, природознавство (інтегрований предмет з елементами фізики, хімії, біології), мистецтвознавство (основи мистецтва, музики, танцю, драми) та іноземна мова. Зокрема, у Швеції загальноосвітня складова включає 8 обов’язкових навчальних предметів/освітніх галузей, на навчання яких відводиться приблизно третина всього навчального часу;
  • профільні предмети, які відповідають обраному профілю/напряму навчання. Профільний предмет залишається головним компонентом змісту освіти на цьому рівні, передбачаючи поглиблене навчання предметів обраного профілю;
  • предмети за вибором (загальноосвітні чи профільно-базовані), які надають учням можливість удосконалювати знання з обраної галузі шляхом вивчення поглиблених модулів з фаху або споріднених з ним. Можливим є вибір протилежних до профілю дисциплін або дисциплін загального характеру;
  • міжпредметні галузі/теми/курси, орієнтовані на формування ключових компетентностей. Це – уміння вчитися, використовувати ІКТ, критично мислити, приймати рішення та розв’язувати проблеми; здобувати нові знання протягом життя; працювати в команді;
  • релігійна/моральна освіта (за бажанням учнів та їхніх батьків);
  • предмети/курси практичного спрямування, що передбачають, у тому числі, волонтерську роботу у громаді. [2]

Як відомо, профільна школа передбачає практичну спрямованість освіти, подолання відірваності знань від реального життя, посилення прикладного аспекту знань, необхідність вивчення предмета у тісному зв'язку з потребами практики, науки і техніки, тобто вміння учнів застосовувати знання на практиці. Проте неодноразові перевірки знань засвідчують що на практиці значній частині учнів нема чого застосовувати.

Причину цього вбачаємо не лише в недосконалих технологіях навчання, низькому фаховому рівні вчителів, лінощах учнів, а, перш за все, у структурній побудові змісту навчання. Структурування змісту сьогодні ускладнюється через великий надлишок інформації (не збагнути критерії її відбору), за значної кількості застарілих відомостей, невідповідності системи профільної освіти сучасним вимогам. Конкретний матеріал у багатьох випадках не вписується в систему знань, тому великий обсяг інформації учень не в змозі усвідомити. Це відбувається за браком фундаментальних знань у структурі змісту профільного навчання. З методологічних позицій зміст повинен мати три рівноправні компоненти: 

фундаментальність (передачу знань), гуманістичну орієнтацію (виховання), практичну (прикладну) спрямованість (розвиток умінь). Цілісність змісту досягається лише при динамічному балансі всіх складових цієї тріади. [3]

З позицій системного підходу фундаментальність освіти характеризується цілісністю, взаємопов'язаністю, взаємодією елементів, наявністю системоутворюючих стрижнів, генералізацією знань. Цілісність знань відіграє в шкільному змісті освіти провідну роль, бо вона слугує науковою основою наступної практичної діяльності випускника. У «боротьбі» з перевантаженням учнів із змісту було «викинуто» важливі ланки, що тримали ланцюг цілісним. Це негативно позначилось на предметах природничо - математичного напрямку, знання з яких є фундаментальними. Фундаментальні - це знання стрижневі, системоутворюючі, методологічно значущі. На відміну від конкретних знань і фактів, вони змінюються порівняно повільно, «живуть» довго, і це дозволяє знанням зберігати свою значущість протягом середнього терміну трудового стажу випускника. Вироблені на їх основі вміння думати, самостійно добувати знання дозволять випускнику за необхідності змінити спеціальність або навіть професію.

Стрижневі поняття в ряді наукових галузей практично не змінюються, тому їх називаютьінваріантними. За допомогою виділення інваріантів уникають перевантаження програм. При цьому інформаційна ємність навіть підвищується, бо засвоєння інваріантів як системоутворюючих компонентів дозволяє учням самостійно їх здобувати, до того ж, не лише ті знання, які відомі тепер, а й нові. Виділення загальних принципів і провідних понять дозволяє на них, як на стрижнях, створити скелет будь - якого предмета. Фундаментальні поняття виконують роль «упорядників» знань.

Саме фундаментальна освіта сприяє підготовці випускників, здатних на основі здобутих знань діяти відповідно методам здобуття фундаментальних знань, самостійно знаходити і приймати відповідальні рішення в критичних, стресових ситуаціях при стиканні із складними природними чи соціальними проблемами. [3]

Базові предмети є обов'язковими для учнів всіх профілів (інваріантна складова). Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти.

Визначається 6 базових предметів (українська мова та література, іноземна мова, історія України та всесвітня історія, математика, природознавство, фізична культура), на вивчення яких виділяється по три години на тиждень у 10 та 11 класах. При побудові навчальних профілів природничого спрямування замість предмету «Природознавство» вивчаються на профільному або базовому рівні предмети природничого циклу (астрономія, біологія, географія, екологія, фізика, хімія). При побудові математичних – до трьох годин інваріантної частини додаються п’ять годин, які розподіляються між алгеброю та геометрією; при профільному вивченні української філології – вісім годин розподіляються на вивчення української мови та літератури; іноземної філології – на вивчення першої та другої іноземних мов тощо. [2]

Деякі педагоги - практики вважають, що профілізацію навчання треба розпочинати значнораніше, ніж пропонує концепція, а саме з 1 - го класу. Дійсно, сьогодні спостерігається зниження нижньої межі періоду професійного дорослішання та підвищення верхньої межі віку вступу на ринок праці для професій, що вимагають високої кваліфікації.

Ключовою ланкою профільного навчання є матеріально - технічне і кадрове забезпеченняпрофільних шкіл. В них повинна бути хороша та багата «начинка»: література, комп'ютери, програмні продукти, навчальна наочність, обладнання уроку, реактиви і матеріали тощо. Але теоретично продекларувати профільне навчання замало. Профільною школа не стає після зміни вивіски, в ній повинні бути кадри, що забезпечують профільне навчання, відповідна матеріальна база, яка здатна забезпечити реалізацію експериментальної частини програми (прилади, обладнання, реактиви), науково - методичне забезпечення. [3]

На організацію та утримання таких закладів освіти потрібні інші розрахунки коштів порівняно з початковою чи основною школою. Враховуючи, що нині дисциплінарно - знаннєва і примусово - нормативна парадигма змінились особистісно - орієнтованою, то кадри для профільного навчання також мають бути особливі. Це повинні бути фахівці високого ґатунку, які слідкують за новинками літератури і методики. Адже час, в якому ми живемо, характеризується потужним інформаційним вибухом: кожне десятиліття обсяг інформації подвоюється і кожні сім років поновлюється на 50%. Зміст загальної середньої освіти, що склався в минулому столітті вже не відповідає потребам сучасного життя. Отже, теоретично вчитель профільного класу має бути ознайомлений з новою інформацією.

Отже, учитель профільного класу повинен мати менше годинне навантаження, і зарплатня його має бути суттєво іншою. Це теоретично, а практично поки що для профільних класів беремо вчителів за Д. І. Фонвізіним «числом побільше, ціною подешевше». На сьогодні педагогів, готових до роботи у профільній школі, обмаль (на думку самих учителів - 28%), якщо не брати до уваги вчителів декількох навчальних закладів, досвід яких з профільного навчання вивчається як перспективний. Ситуація ускладнюється тим, що на практиці підготовку таких спеціалістів ще не розпочав жоден педагогічний навчальний заклад. Більш того, питання про включення до навчальних планів педагогічних вищих навчальних закладів до переліку спеціальностей спеціальності «педагогпрофільної школи» навіть не ініціюється. Система післядипломної освіти також не може швидко зняти проблему перепідготовки кадрів з профільного навчання. Мабуть, тому, що до такого педагога висуваються високі вимоги: він повинен бути не просто спеціалістом високого рівня, що відповідає профілю і спеціалізації своєї діяльності, володіти технікою експерименту, але й вільно орієнтуватись у педагогічних та психологічних проблемах, додержуватись варіативності змісту освіти, вміти проектувати індивідуальні освітні траєкторії учнів, формувати компетенції, необхідні для продовження освіти у відповідній сфері майбутньої професійної діяльності, володіти здатністю і готовністю вводити в освітній процес інтерактивні, діяльнісні компоненти, включати проектно - дослідницькі та комунікативні методи, мати розвинений інтерес до інноваційних процесів у педагогіці, загалом творчий підхід до розв'язання завдань.  [3]

Окрім зазначеного, необхідною умовою ефективного профілювання старшої школи є забезпечення науково - методичного супроводу освітнього процесу в ній. Натомість навіть підручників майже з усіх предметів для профільних класів ще немає. На їх створення зазвичай потрібно 5 - 7 років Отже, на практиці вчителі мусять або існуючі підручники пристосовувати до профільних курсів, або подавати учням інформацію, якої нема в чинних підручниках. Це непомірно ускладнює процес переходу на профільне навчання, адже підручник - основна навчальна книга учнів. І хоча підручник- не єдине джерело інформації, проте, по - перше, основне, а, по - друге, на пошуки додаткової інформації потрібен час. Відповідно ґрунтовних методичних розробок щодо викладання профільних предметів також немає, є лише статті, які стосуються методики вивчення окремих тем. [3]

А між тим, у профільних класах починають застосовуватись нові, частково «вузівські» технології з метою безадаптаційного переходу до форм навчання, що застосовуються у ВНЗ. При вивченні профільних предметів у профільних школах частіше, ніж у непрофільних, використовуються лекції і семінари, як основна частина організаційної структури школи. Ускладнення змісту профільних предметів ставить вчителя перед необхідністю застосування лекції. А в режимі семінару школярі оволодівають прийомами полілогу, діалогу, правилами ведення дискусії тощо. Окрім класичної лекції і семінару, є чимало споріднених форм: конференції, ділові ігри, захист проектів. Способи навчання в сучасній профільній школі наближаються до дослідницьких методів здобуття знань. У профільних класах все частіше застосовуються науково  практичні експедиції (етнографічні, геологічні тощо), навчання за індивідуальними проблемно - пізнавальними програмами (хоча й незрозуміло, якоплачувати вчителю таку індивідуалізацію) для особливо вмотивованих та обдарованих учнів.Дослідницькі завдання привабливі для молоді тим, що дозволяють оволодівати методами розв'язання наукових завдань, розвивають самостійність. А орієнтація на самостійність передбачає розвиток в учнів рефлексії. Рефлексія - це не згадування головного з навчального матеріалу чи формулювання висновків, а осмислення способів діяльності, виділення її змістових особливостей. Форми освітньої рефлексії можуть бути різні: усне обговорення, письмове анкетування, графічне зображення змін, аналіз труднощів. Проте на практиці нові технології застосовує лише частина вчителів профільних класів, більшість працює за традиційними методиками.

У процесі розробки теоретичних основ профілізації і в подальшому складанні типових навчальних планів для профільних класів не врахована можливість безболісного переходу учня відодного профілю до іншого в тих випадках, коли учень зрозумів, що зробив неправильний вибір.Інваріантне ядро є у програмах усіх профілів, але спостерігаєтьсятенденція до його скорочення, та й ставлення до непрофільних предметів зверхнє. Перехід учня з одного профілю до іншого виявляється практично неможливим. То чи потрібна така профілізація?

Профільну освіту мають одержувати ті і тільки ті учні, які наприкінці 9 - го класу визначились із профільним і професійним вибором, але ні в якому разі не за рахунок зниження якості навчання, щоб не знизити загальнокультурний рівень випускника. Отже, скорочувати іваріант - не ядро змісту освіти не можна. Документ, що підтверджує середню освіту повинен надавати можливість конкурсного вступу до будь - якого ВНЗ, а от обсяг знань у випускників шкіл різних профілів - різний. Учень не повинен страждати за неправильний вибір, тим більше, що в помилковому виборі буває провина не учня, а школи з причини поганої допрофільної підготовки. Вищі ж навчальні заклади надають перевагу випускникам «свого» профілю.

Таким чином, профільне навчання в Україні - незворотний процес, необхідність його визнано у всьому світі. Адже сенс життя кожної людини полягає у найбільш повній життєвій самореалізації, що має принести користь суспільству і самій людині. Проблема в ідеї профільного навчання полягає у неузгодженості теоретичних пошуків і реалій сьогоденної освітньої парадигми. Ми плануємо чудові реформи, а одержуємо результати навіть гірші, ніж «як завжди». Образно кажучи, на папері в проекті у нас автомобіль, а після збирання деталей - ґринджоли. Сьогодні профільне навчання зависло між проголошеними цілями і реаліями практики. Для виходу із цієї ситуації необхідно узгодження дій науковців (більше прогресивності і гнучкості) та вчителів - практиків (старанність і досвід). [3]

Отже, сьогодні для прийняття рішення про вибір профілю навчання доцільно: а) здійснити діагностично - прогностичний підхід (передпрофільна підготовка), який включає вивчення професійних нахилів учнів та ознайомлення з галузями професійної діяльності (в тому числі за рахунок екскурсій на виробництва) з урахуванням ринку праці; б) з'ясувати можливості навчального закладу для реалізації певного профілю;

в) проанкетувати учнів і батьків з приводу вибору певного профілю;

г) прийняти рішення учням та батькам щодо вибору профілю.

Отже, на сьогодні для ефективного і прискореного просування школи шляхом реалізації профільного навчання необхідно в першу чергу: а) створити методичні рекомендації для складання спецкурсів, зібрати при обласних інститутах підвищення кваліфікації педагогічних працівників банк кращих розробок спецкурсів на електронному і паперовому носіях, навчальних посібників, робочих зошитів, практикумів чи практичних робіт; б) створити і видати курс «Природознавство» для класів гуманітарного профілю; в) активізувати роботу з підвищення кваліфікації вчителів профільних предметів; г) пропагувати перспективний досвід з профільного навчання (за результатами роботи експериментальних шкіл) і поступово впроваджувати його в практику роботи профільних класів різних закладів освіти. [3]

 

 

Список використаних джерел

  1. Допрофільна освіта в сучасній середній школі. // Електротнний  ресурс. http://osvita.ua/school/method/3966/
  2. Концепція профільного навчання в старшій школі. Допрофільна підготовка. // Електронний ресурс. http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/

 

  1. Профільне навчання: теорія і практика, досвід, проблеми, перспективи. // Електротнний  ресурс. http://social-science.com.ua/article/362

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
8 січня
Переглядів
864
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку