Для молодих педагогів представляємо технологію "Карусель " у дії. Для прикладу взяли оповідання О. Стороженка "Скарб".
Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.
Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.
Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.
А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.
Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.
Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.
Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.
Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? Є такі, що звуть щасливими таких, як Павлусь, котрі увесь свій вік ні про кого й ні про що не дбають; таких, які мають багато грошей і стережуть їх, як Рябко на ланцюгу. А по-моєму, той тільки й щасливий, хто другому не заздрить, кого Бог благословив на добрі діла. Заздрять декотрі щастю Павлуся, а от стати б ним і не хотіли.
1
Конспект майстер – класу
«Рецепт хорошого уроку»
1 Вступ.
До хорошого уроку учитель готується все життя.
В.Сухомлинський
Н світі багато чудових професій. І все ж одна найважливіша, найкраща. Це мистецтво навчати, передавати в майбутнє все, чим оволоділо людство за свою багатовікову історію. Диво щоденне й неповторне – праця вчителя.
2. Зміст роботи.
Отже , почнемо готувати якісний і результативний, а головне - свій невторний урок. Перше, що треба виянити , чи потрібно вам це.
1) Як розпізнати, що ви вчитель.
2) Якщо ви дійсно учитель, то наступною складовою успішного уроку є учні. Мої діти - це мої учні. Учні 8 – А. Люди, далекі від освіти , не розуміють, коли ви говорите про своїх 31 дитину і (в середньому) 70 батьків і родичів.
«Учитель – це не професія, це доля», - говорять мої учні.
А над містом сивіють сутінки,
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.
Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.
кіт умоститься на колінах.
Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.
Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
3) Наступним етапом підготовки до уроку є уявна режисура структури уроку відповідно до мети, дидактичних завдань, віку учнів.
У сучасних умовах розвитку критичного мислення важливо передбачити і спрогнозувати відповіді учнів на уроці. Особливо , коли завдання носить дискутуючий характер.
Зараз я вам хочу запропонувати методом «Карусель» спрогнозувати відповіді учнів на уроці . Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників у активну роботу з різними партнерами під час спілкування для обговорення дискусійних питань. Ще цю технологію застосовують для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій; для збирання інфорормації з будь-якої теми; для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку умінь аргументувати власну позицію.
Ви бачите два кола стільців. Учні, що сидять у внутрішньому колі , розташовані спиною до центру, а в зовнішньому обличчям. Таким чином , кожен сидить навпроти іншого.
Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухоме: за сигналом ведучого усі учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером, повторюючи ту саму процедуру. Мета – пройти все коло , виконуючи поставлене завдання.
Учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішньої - протилежної.
У 7 класі на уроці української літератури учні вивчають оповідання Олекси Стороженка «Скарб».
Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.
Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.
Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.
А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.
Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.
Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.
Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.
Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? Є такі, що звуть щасливими таких, як Павлусь, котрі увесь свій вік ні про кого й ні про що не дбають; таких, які мають багато грошей і стережуть їх, як Рябко на ланцюгу. А по-моєму, той тільки й щасливий, хто другому не заздрить, кого Бог благословив на добрі діла. Заздрять декотрі щастю Павлуся, а от стати б ним і не хотіли.
Завдання. Що ж таке щастя?
Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Історія Павлуся показує, що безділля і ситість — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя мало хто б захотів.
Завдання. Якби вам дісталися такі гроші, як Павлусеві, на що ви їх потратили б?
Завдання. Чи хотілось вам бути таким щасливим, як Павлусь? Чому саме?
Коли обійдете увесь круг, то презентуйте ваші відповіді. Для цього занотуйте їх .
Почали виконувати завдання.
4) На кожному уроці є фізкультхвилинка. І її також треба включити в основне блюдо. Для показової розминки потрібно троє бажаючих.
Ви сиділи, ви трудились, вже й голівки утомились.
Раз, 2,3,4,5 – можна ними похитать.
А тоді аж по цукерці можна пальчиками взять.
Розмотали. В рот поклали, і гарненько пожували.
Раз, 2,3,4.5 - можна вже їх поковтать.
Проковтнули, посміхнулись, до сусіда повернулись.
Чи не можна в нього взять?
5) На кожному уроці є рефлексія, а у мого майстер –класу висновок :
Професія від Бога одна – Учитель. Всі інші – від учителя.