Речення як основна одиниця мовлення. Спостереження над засобами відмежування речень в усному і писемному мовленні.

ТЕМА: Речення як основна одиниця мовлення.   Спостереження над засобами відмежування    речень в усному і писемному мовленні.

МЕТА: Вчити складати речення зі слів і тексти з речень. Вчити складати речення за малюнками. Розвивати навички каліграфічного письма; розвивати мислення, пам'ять. Виховувати охайність, любов до української мови.

ТИП УРОКУ: Узагальнюючий

ОБЛАДНАННЯ: Малюнки зайчика, грамзапис Чайковського «Лускунчик», малюнок зимового лісу, словнички , картки.

ХІД УРОКУ

І Організація класу

   (Перевірка готовності до уроку)

ІІ Тема, мета, задачі уроку.

Сьогодні у нас незвичайний урок, а зимовий.

Сьогодні на уроці ми будемо складати і записувати речення, з речень складати тексти.

ІІІ Узагальнення і систематизація знань учнів.

а) Каліграфічна хвилинка(Підготовка рук до письма)

Сс  Сс / Сс  Сс /

-які зимові слова починаються з цієї букви?

сссссс // ссссс //

 (санчата,сніг, сніжтнки, сніговик).

(Вчитель показує найкращі зошити каліграфічною хвилинкою)

б) Словникова робота сьогодні буде складатися з відгадок на загадки, які я читаю.(Відгадки записуємо, ділимо для переносу, ставимо голос).

     Махнула птиця крилом і покрила весь світ білим килимом (зи – ма)

     Холодно, зима лютує, жто в цей час на склі ночує? (мо-роз).

     Хто то грізно так співає, клуби снігу піднімає? (ві-тер)

     Що то землю побіліло, щей периною накрило? (сніг)

• Вивчаємо нове словникове слово

     Я вухатий ваш дружок, маю сірий кожушок (за-єць)

Заєць: 1) - невеличкий полохливий звірок, гризун, має  довгі вуха і задні лапи;

         2) - пасажир без квітка.

Коли так говорять:

•                   вбити двох зайців;
•                   заяча душа;
•                   проїхався зайцем.

 (Малюнок зайця) – повторюємо віршик про зайчика.

3)Складання і запис речень. Скласти речення (усно)зі словами : заєць, зима ,сніг, мороз.

• На дошці слова. З них можна скласти речення.

Діти складають речення, а в цей час 4 учня біля столу складають речення на картках .

Один учень складає частинки карток в єдину геометричну фігуру – чотирикутник

Учні зачитують утворені речення і встановлюють , що речення зв’язані між собою і утворюють текст.

4) Легке і біле щось летить.

    Можливо, це з кульбаб пушинка?

    Хоч, правда, ще кульбаб немає,

     бо ще зима, і це – (сніжинки).

Фізхвилинка «Сніжинки»

5) Послухайте незакінчену розповідь, вам треба її закінчити.
 

Прийшла зима – білосніжка. В своїм чарівнім кошику принесла сніжинки, кинула їх людям. Кружляли сніжинки в повітрі і тихо спускалися на землю. Одна сніжинка впала мені на рукавичку…

(Діти пропонують свої варіанти)

(Глянула я на неї. А вона іскриться на сонці і ніби каже мені: «Відпусти, будь ласка, мене до моїх подружок – сніжинок, бо сумно мені без них». Струсила я її і сніжинка полетіла до своїх подружок. Тепер їй не сумно!)

     Пригадаємо вірш про сніжинки (М.Вороний «Сніжинки»).

(Учні розповідають вірш)

6) Звучить музика Чайковського «Лускунчик» (На що схожа мелодія, що ви уловили? Чи схожа мелодія на вальс сніжинок?).

-Послухайте ще раз цю мелодію і тепер уявіть , що

  це танцюють сніжинки.

7) Перегорнемо малюнок, який зібрали на дошці

Що ми побачили? (Учні побачили малюнок «Зимовий ліс»)

-Яка пора року?(Це зима. Перед нами зимовий ліс).

     До малюнку я приготувала текст, але з помилками. Де треба поставити крапки?

Випав сніг білою скатертиною вкрилися поля височіють глибокі замети ліс надів важкі шапки і притих.

•                   Розбір, виправлення помилок і списування.

Фізхвилинка

8) Прислів’я про зиму,їх аналіз.

-Діти, які ви знаєте прислів’я про зиму?

Зима без снігу – літо без хліба.

Зимове сонце світить , та не гріє.

9) Хочеться закінчити урок віршем Максима Рильського.

      Як не любити зими сніжно-білої

На Україні моїй,

Саду старого в пухнастому інеї,

Сивих, веселих завій.

• Вивчимо вірш.

ІV Підсумок уроку.

• Молодці, діти, добре попрацювали на зимовому уроці.
• Який вид роботи вам найбільше сподобався?
• Повторимо вірш Максима Рильського.