Реферат «Герої сучасності – серед нас»

 

 

 

 

 

Матеріали

районного етапу обласної конференції «Герої сучасності – серед нас»

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕКОПІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Відділ освіти, молоді та спорту

Роменської райдержадміністрації Сумської області

Методичний кабінет

Районний етап обласної конференції

«Герої сучасності –серед нас »

 

 

 

 

 

 

 

ПОЧЕСНИЙ ВИПУСКНИК ШКОЛИ

             Підготувала

                                                учениця 11 класу Перекопівської

                                              загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

                                                     Роменської районної ради

                                                      Сумської області

                                                      Шолудько Ілона

                                                      Керівник: вчитель історії

                                                      Давиденко Світлана Олексіївна

 

2017 р.

 

 

       Історія і сучасність України – це справа героїчної української молоді: сотень тисяч юних, молодих, ледве двадцятирічних добровольців руських дружин великого князя Святослава і легіону Січових Стрільців,  козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії Романа Шухевича, членів визвольного руху шістдесятників , учасників студентського голодування 1990 року, одним словом, усіх молодих українців, які боронили інтереси України навіть ціною власного життя.

      Теперішні молоді українці в час, здавалось би, виразної втрати життєвих орієнтирів, занепаду духовних цінностей та панування культу особистого задоволення і матеріального споживання, як ніколи, мали б усвідомлювати, що у світі, у якому ми живемо, тільки ті вартості мають майбутнє, за які людина готова боротися, які людина готова боронити, жертвуючи усім, навіть найдорожчим – власним життям. І серед тих цінностей перша – Україна, наш український народ, наша рідна земля і наша українська держава. Тому й виник національний спротив, тому й з’явились сучасні герої, що їх, як і Героїв української нації, пам’ять про яких шануємо, для нас є передусім утіленням одвічної волі нації до влади, сили, могутності, до права бути неподільним і єдиним господарем на цій землі, за яку цілі покоління кров свою проливали. Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить, чи звучатимуть гордо і могутньо «Україна» і «Український народ» у третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кануть у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

      Козацьке прислів’я говорить: «Коли всім народом дмухнути, то ураган буде!» Саме з такими словами козаки починали свою боротьбу проти поневолювачів. І через чотири століття знов наш український народ «дмухнув» у сторону зла, фальші, лицемірства. У наш час, час змін та нового переосмислення своїх  цінностей, не дивно, що є люди, які власним прикладом, своїми  вчинками творять нове майбутнє України. Я, як представниця сучасної молоді ,горджуся тим, що молоде покоління нашої держави обрало правильний шлях розвитку - шлях у майбутнє, шлях до Європи. Гіркими стали втрати нашого народу першої сотні захисників Майдану, яку назвали символічно «небесною»… Після неї були ще              

 

 

«сотні», теж  «небесні»…
     Я дійшла  висновку, що ніхто з цих людей, які боролися і борються за наші з вами інтереси, не відчував себе героєм. Вони робили те, що потрібно в певний момент, не роздумуючи, віддавали себе в жертву людству.

     Хочу розповісти вам про героя мого маленького села Перекопівка, що на Роменщині, яке на карті України навіть не позначене. Цей  юнак хоч і не кровний  родичі мені, але я вважаю його  своєю родиною, бо, на мою думку, всі українці – велика єдина родина. Герої живуть серед нас, герої ходять тими самими стежками, якими ходимо ми, вони – звичайні люди і, в той же час, особливі. Особливі своїм ставленням до долі народу, широкими інтересами, твердістю характеру, вірою в правду. Я горджуся тим, що знаю цих людей і можу назвати їх своєю родиною.

Так є, так буде, так було:

Добро перемагає зло.

Добрих людей на світі багато,

І про одну із них я хочу розказати

 У школі Перекопівській хлопець навчався,

Старанним був, не лінувався.

Про гарне мріяв він життя

І про щасливе майбуття.

На землі вкраїнській жив,

Свою країну він любив.

Тож, коли біда прийшла,

Смерть і нещастя принесла,

Він нітрохи не вагався

І від проблеми не ховався:

У руки зброю сміливо взяв

На захист України став.

Бо вірив: лити кров негоже,

 Добро у світі переможе.

Хотів, щоб врешті мир  настав

 

І наш народ щасливим став.

Коли куля влучила ворожа,

 Зрозумів, що життя – найдорожче.

Тривалий час він лікувався,

Терплячий був і не здавався.

На лікарів і Бога мав надію,

Про побратимів думав він постійно,

Здоров’я він міцного їм бажав,

Від куль в думках оберігав,

Бажав їм щиро не спіткнутись

Й живими всім додому повернутись.

Навчився знов життям він мирним жити.

Зустрів кохання, встиг і одружитись.

Дружина в нього гарна, що й сказати,

Така, що годі кращої й шукати

Бажає щастя  людям він завжди

І хоче, щоб ніхто не знав біди.

Усе село Андрія  добре знає,

Рівняється на нього,  поважає.

Побільше б нам таких могутні людей в країні-

                                    Були б тоді могутні  ми й єдині!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   (Білик А.М. крайній справа)

     Білик Андрій Миколайович народився 06.12.1990 року в селі  Перекопівка Роменського району Сумської області. З 1997 по 2008 рік навчався в Перекопівській ЗОШ I-III ступенів. У 2008 році став студентом Сумського педагогічного університету ім.. А. С. Макаренка, який закінчив у 2013 році, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «Фізичне виховання» та здобув кваліфікацію вчителя фізкультури. Невдовзі після закінчення Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка його призвали на строкову службу – і невдовзі він став до лав дислокованої в Криму військової частини спецпризначення «Тигр» внутрішніх військ МВС. Протягом 2014 року Андрій побував у гущі всіх найважливіших подій: виконував завдання з охорони громадського порядку в столиці під час Революції Гідності, протистояв російським окупантам у Криму, бачив, як починалися бойові дії в Донецьку. Після виведення військ із Кримського півострова солдата направили для подальшого проходження служби у військову частину НГУ, дислоковану в Донецьку.

 

 

     Уже тоді в місті панували сепаратистські настрої,але ніхто й уявити не міг, до чого  призведуть мітинги під прапорами сусідньої країни. Хлопці  до останнього несли службу з охорони важливого державного об’єк­та.         Наприкінці червня під прикриттям натовпу «мирних демонстрантів» терористи захопили військову частину, де вже кілька місяців служив Андрій (на той момент до закінчення терміну його строкової служби залишалося 15 днів). Виведених із Донецька строковиків-гвар­дійців відправили «дослужувати» до інших частин – зокрема Андрія, на його прохання відправили до Кременчуцького окремого батальйону НГУ. У зв’язку з подіями на сході держави й виданим Указом Президента про часткову мобілізацію повернення солдата до рідної домівки відклалося на невизначений термін…

 

 

 

 

 

      У вересні гвардієць, як справж­ній син Вітчизни, вирушив у район проведення АТО, щоб відстояти мир і спокій для рідних і близьких. Андрій разом із побратимами ніс службу на блокпосту поблизу Лисичанська. Він згадує, як гвардійців зустрічали місцеві жителі:  настороженість у їхніх очах поступово змінювалася на вдячність і повагу. Це переконувало воїнів у тому, що їхня присутність тут і саме тепер недаремна…

      – Перше, що бентежить і шокує, – це наслідки бойових дій: безлюдні вулиці, вщент зруйновані будинки, налякані люди, – пригадує хлопець. – Там, на блокпосту, під систематичними ворожими обстрілами з мінометів, гармат і «Градів», страху не відчуваєш. Життя триває й на вій­ні – ти просто виконуєш свої обо­в’язки, шукаючи розраду в маленьких радощах: у переданому волонтерами дитячому малюнку, у новому жарті з мережі Інтернет…

     27 вересня під час чергового обстрілу Андрій дістав тяжке вогнепальне поранення лівої гомілки. Каже, що в момент поранення спочатку відчув нестерпний біль, а розуміння того, що сталося, прийшло набагато пізніше.

     Попереду було довготривале лікування. Андрій  став одним з перших  учасників проекту «Біотех-реабілітація поранених». До проекту він долучився у кінці 2014-го року, стан був досить тяжким: тоді ніхто не знав, чи стане він взагалі на власні ноги.

 

 

 

     Учні Перекопівської школи разом зі своїми батьками провели благодійний ярмарок, а виручені кошти перерахували на лікування колишнього учня.

     Пройшло півроку після завершення лікування - і Андрій  знайшов, чим здивувати: не лежав колодою, а рушив у столицю й долучився до благодійного «Пробігу під каштанами».

 

 

 

 

     Влітку 2015 року в рідній Перекопівці  під час перепочинку між важкими операціями героя знайшла  державна  нагорода.

 

     Андрія привітали Голова районної ради та односельці.

     На серпневій педраді вчительським колективом було вирішено присвоїти Андрію звання «Почесний випускник Перекопівської школи».

 

 

 

 

 

(Квіти й нагороду отримує мама нашого випускника.)

     З вересня 2016 року Білик Андрій Миколайович працює вчителем курсу  

« Захист Вітчизни» в одній із київських шкіл.

       Ми  пишаємося й іншими випускниками нашої школи, нашими односельцями, на долю яких випала участь в  АТО на Сході України. Це Якименко Олександр Валерійович, Головань Василь Володимирович, Кужина Олександр Вікторович, Христенко Олексій Михайлович, Сухенко Андрій Васильович, Сухенко Олександр Васильович, Троценко Володимир Михайлович, Ходини Микола Миколайович, Сорокін Микола Миколайович.

     Вони були неодноразовими гостями на шкільних святах, уроках пам’яті та лінійках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Я хочу, щоб українська земля ніколи не здригалася від вибухів бойових снарядів, щоб щовесни вона рясно вкривалася квітами, щоб лунав спів пташок, а не свист куль і гармат.

• Нехай завжди буде мирним небо і світить яскраве сонце над нами!

Слава Україні! -

так написав на прапорі герой сучасності Білик Андрій  Миколайович