29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Реферат "Інноваційні підходи до організації занять з розумово відсталими учнями"

Про матеріал

В своєму рефераті я намагалася, використовуючи літературу та власний досвід, дослідити, які інноваційні підходи до організації навчання використовуються в допоміжній школі, проаналізувати їхні недоліки та переваги.


Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інноваційні  підходи  до  організації  занять з  розумово  відсталими  учнями

Реферат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ ---------------------------------------------------------------------------------------------3
Розділ 1.  Урок – основна форма організації навчального  процесу --------------- 5

Розділ 2.  Нестандартні уроки: визначення,  класифікація, методики

проведення  -------------------------------------------------------------------------------------6

2.1. Класифікація нестандартних уроків за педагогічними технологіями------8

2.2.Основні вимоги до проведення інтегрованих занять.------------------------------9
Розділ 3. Прийоми  інтегрованого  навчання-------------------------------------------10

Висновки--------------------------------------------------------------------------------------- 15

Список літератури ----------------------------------------------------------------------------16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ
        Навчання – цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
       Викладання – вид діяльності, спрямований на управління пізнавальною діяльністю учнів, на засвоєння знань, умінь і навичок.

       Найважливіше завдання процесу навчання – знайти ефективні способи керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

       Вчитель повинен не тільки передавати знання, а й формувати у дітей вміння здобувати знання самостійно.

       Я.А. Коменський писав: «Вся робота в школі залежить від вчителя, від його знань, умінь, освіти».

      В процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів, вміти знайти «ключик» до серця кожної дитини, вміти зацікавити.
Коли вчитель бачить, як «горять» дитячі очі, з якою цікавістю діти слухають кожне слово вчителя, задають запитання, які свідчать про бажання знати більше, значить його праця не пропала даремно.

     Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників.

       В своєму  рефераті я намагалася, використовуючи літературу та власний досвід, дослідити, які інноваційні підходи до організації навчання використовуються в допоміжній школі, проаналізувати їхні недоліки та переваги.
   Тема   роботи: Інноваційні  підходи до організації  занять з  розумово відсталими  учнями.

    Мета роботи: визначити які інноваційні  підходи щодо  організації  форми навчання використовуються в допоміжній школі, теоретично обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційних форм навчання з розумово  відсталими  учнями.
Завдання:

1. Проаналізувати   літературу  з  обраної  теми.

2. Описати  особливості  уроку   з  розумово відсталими  учнями.

3. Визначити  ефективність  нестандартних уроків у  навчанні  розумово  відсталих  дітей.

4. Охарактеризувати методи  та  прийоми  нетрадиційних  уроків  з розумово  відсталими  учнями.

Методи:

- аналіз літератури;

- бесіди з викладачами;

- порівняння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Урок – основна  форма  організації  навчального  процесу.

Урок є основною формою організації навчального процесу з  розумово  відсталими  учнями. Урок, як і в загальноосвітній масовій школі, дозволяє організувати не тільки навчально-пізнавальну, але й інші види розвиваючої діяльності дітей з  розумовою  відсталістю, надає можливості для поєднання фронтальної, групової та в меншій мірі індивідуальної роботи школярів. У більшості випадків, особливо на початкових етапах навчання, уроки в спеціальній школі будуються за змішаним або комбінованим типом. Це пояснюється тим, що молодший школяр з відхиленнями у розвитку не може засвоювати новий матеріал великими порціями; пояснення нового матеріалу передує підготовчо-пропедевтична робота, спрямована на актуалізацію відповідних знань і досвіду учнів або формування такого досвіду; кожна порція нового матеріалу вимагає негайного його закріплення в діяльнісних, практичних формах вправ; на всіх етапах уроку необхідні покроковий, часто індивідуальний контроль засвоєння матеріалу, виявлення виникаючих освітніх заруднень. У середніх і старших класах уроки набувають класичні риси. Уроки в спеціальній школі характеризуються широким використанням групових форм роботи. Це робота парами,групами. Діти об'єднуються в групи в залежності від їх пізнавальних можливостей, темпів навчальної діяльності, завдань корекційно-освітнього процесу, а також у тимчасові групи для виконання будь-якого навчального завдання, взаємодії. Робота парами, групами дозволяє розвивати самостійність, ініціативність, відповідальність, почуття товариства, партнерства, готовності до взаємодопомоги. Індивідуалізована форма роботи на уроці застосовується відносно тих учнів, які значно відрізняються за своїми пізнавальним можливостям, темпам і обсягом пізнавальної діяльності від решти дітей. До числа додаткових форм організації педагогічного процесу в системі спеціальної освіти відносяться екскурсії, додаткові заняття, позакласні форми педагогічної роботи (наприклад, позакласне читання), самопідготовка (приготування уроків у спеціальній школі-інтернаті).

До числа допоміжних форм організації педагогічного процесу в спеціальній школі-інтернаті належать проведення факультативів, гурткової та клубної роботи, олімпіади, змагання, огляди, конкурси, вікторини, тематичні вечори, походи і експедиції. Учитель визначає конкретні освітні, виховні та корекційні завдання уроку. Освітні завдання визначаються відповідно до програми навчання. Виховні завдання уроку справляють істотний вплив на організацію і методи навчальної роботи. Наприклад, виховання самостійності та пізнавальної активності як якостей особистості вимагає більше уваги приділяти вправам і різним видам самостійної роботи (природно, з урахуванням особливостей контингенту учнів даного класу). Корекційно-розвиваючі завдання передбачають роботу з розвитку та корекції як немовних процесів, так і мови. На кожному уроці необхідно враховувати особистий досвід учнів, так як учням легше, цікавіше, доступніше вивчати матеріал, якщо він пов'язаний з особистими враженнями. При організації уроку враховується індивідуальний темп роботи кожного учня, особливості його пізнавальної діяльності, пам'яті, моторики і т. д., що допомагає добитися оптимального поєднання колективної, групової та індивідуальної форм роботи на уроці. Всякий урок вимагає від учителя контролю за навчальною діяльністю учнів, який дозволяє йому визначити характер розуміння та засвоєння дітьми навчального матеріалу, рівень сформованості вмінь і навичок. Аналіз процесу навчання допомагає вчителю вводити необхідні корективи з метою розвитку позитивних і зниження негативних моментів уроку.

2. Нестандартні уроки: визначення, класифікація, методики проведення

          Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи.

Пошук шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках – не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених і вчителів таких, як А.М.Алексюк, Ю.К. Бабанський, Є.М. Ільїн, M.І. Махмутов, В.О. Оніщук, І.П. Підласий, Д.О. Тхоржевський. H.M. Яковлев та багато інших, на них масова практика школи відреагувала нестандартними уроками. Головна мета таких уроків - пробудження та утримання інтересу до навчальної праці. В різних роботах, посібниках з педагогіки наводиться визначення, класифікація, методика проведення нестандартних уроків в школі.

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нестандартних уроків є:

1) Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами).

2) Уроки-змагання (уроки KBK, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси.)

3) Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги).

4) Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіноуроки, дидактичний театр).

5) Уроки подорожування, уроки дослідження (уроки пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки експедиційні дослідження, уроки-заочні подорожування).

6) Уроки ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки - "Слідство ведуть знавці", уроки-імпровізації, уроки - ілюстрації).

7) Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді).

     Безумовно, не можна абсолютно розділити численні типи нестандартних уроків по ізольованим групам,бо, як правило, на таких уроках використовуються  декілька педагогічних технологій навчання. Недарма деякі уроки називають інтегрованими не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а й за поєднанням різних педагогічних технологій навчання.

 

2.1. Класифікація нестандартних уроків за педагогічними технологіями

Розглянемо проблему нестандартних уроків на основі інтерактивних технологій. Пометун О., Пироженко JI. відмічають: «Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють, здійснюють.» Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Інтерактивна технологія навчання має позитивні (вчитель може раціональніше розподілити свій час в корекції навчання окремих учнів, покращується дисципліна та ін.) і слабкі сторони (важко наладити взаємонавчання як постійно діючий механізм, не завжди ефективний результат взаємонавчання, витрата більше часу на підготовчий етап).

Умовна робоча класифікація інтерактивних технологій, що запропонована авторами:

1) інтерактивні технології кооперативного навчання;

2) інтерактивні технології колективно-групового навчання;

3) технології ситуативного моделювання;

4) технології опрацювання дискусійних питань.

Розглянемо методичні основи деяких з цих груп.

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання. Парна і групова робота організовується на уроках засвоєння і застосування знань, умінь, навичок. Це може відбутися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку застосування знань умінь, навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Учні об'єднуються у групи. Всі учні активні в обговоренні. Автори розглядають такі об'єднання: робота в парах; змінювані (ротаційні) трійки; два - чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: "Діалог", "Синтез думок", "Спільний проект", "Пошук інформації", "Коло ідей", "Акваріум".

2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу: "обговорення проблем в загальному колі", "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий штурм", "Навчаючи - вчуся", "Ажурна пилка", "Аналіз ситуації", "Вирішення проблем", "Дерево рішень".

  Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:

1) мотивація;

2) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;

3) надання необхідної інформації;

4) інтерактивна вправа - центральна частина заняття;

5) підбиття підсумків оцінювання результатів уроку.

 

2.2.Основні вимоги до проведення інтегрованих занять.

Основними  вимогами   до  проведення  інтерактивних  занять  є:
- використовування  ігрових  способів організації виконання навчальних завдань, а також оцінювання навчальної діяльності учнів;

- формування розумові дії школярів на усіх етапах навчального процесу, такі як: орієнтувально-дослідницькі дії, оцінювання, аналіз, узагальнення, порівняння, планування;

- спонукання до мовної активності, здійснювання контролю за мовою дітей;
- встановлення більш повільного темпу навчання;

- використовування багатократного модифікаційного повторення матеріалу;
- максимальне використовування збережених психічних функції дитини;
- розчленовувати цільну діяльність на окремі складові частини, елементи, операції, допомагати дітям осмислювати їх у внутрішньому співвідношенні один до одного;                                                                                          

- використовування  вправ, націлених на розвиток уваги, пам’яті, уяви, будуючи їх на матеріалі уроку.

 

 3. Прийоми  інтегрованого  навчання

     Зацікавити дітей самим процесом навчання, показати успішність кожного зусилля в отриманні знань з предмету допоможуть такі прийоми мотивації навчального процесу:

1. Прийом «Будуємо космічний корабель». На першому, мотиваційному, занятті з теми малюємо у зошитах космічний корабель (кожен своєї конструкції, яку вигадає); розбиваємо його на частини –окремі підтеми (знання, уміння).
Потім, під час проходження програмного матеріалу, учні зафарбовують частини корабля

- кожна підтема має свій колір;

- інтенсивність кольору залежить від успішності засвоєння (чим гірше, тим слабкіше, можуть бути і білі плями). Дітям говориться, що щоб корабель міг злетіти у космос, на ньому не повинно бути білих плям, це вказує, що у корабля немає цієї частини. Учням пропонується знайти способи «закриття білих плям».
При використанні цього прийому, заключне заняття можна провести у формі гри-презентації «Загадковий світ космосу», зв’язати з пройденим матеріалом. .
Будувати можна також: місто, замок, малювати карту та інше – це залежить від предмету й навчального матеріалу.

Прийом «Експедиція до …»

I етап:Збираємось у експедицію

  1. Надання знань: пояснення – для чого? Як вони допоможуть у експедиції?
    2. Приготування необхідного інструментарію.

II етап: проведення експедиції

  1. Виконання різних завдань: застосування на практиці отриманих знань.
    2. Різні перешкоди, кризисні ситуації – винахідливі рішення.

III етап: підведення підсумків експедиції.

1. Чи досягли поставленої мети?

2. Яким учасником був кожен?

     Як починати урок? Як настроїти дітей на уважне сприйняття матеріалу на протязі усього заняття?

   Можна використовувати вправи на увагу, наприклад «Метелик».
Вправа «Метелик»

На дошці малюється:

А
Б
В * * – метелик

Г
Д
1 2 3 4 5

Правила:
- очима слідкувати за переміщенням метелика, вчитель промовляє кроки, наприклад: 2 униз, 2 праворуч, 1 уверх, З ліворуч, 1 праворуч і т.д.
- виграють ті, хто не збився й вірно вказав де метелик зупинився.

    Починати заняття можна також з заходу «Мордочки » – учні сигналізують про свій емоційний стан за допомогою карток з стилізованими малюнками.
Тут важливо, що дитина сама усвідомлює свій стан і ділиться цим з вчителем, що сприяє її самоорганізації. Діти відчувають увагу до себе, а у вчителя є можливість скорегувати настрій двома-трьома фразами, додатково настроїти на роботу.

     Дітям, які мають труднощі в оволодінні навичками письма та читання, дуже важко переписувати текст з дошки, писати «під диктовку».
Щоб запобігти таких помилок, як написання двох слів разом, плутанини складів, вчителю потрібно вимовляти кожне слово чітко, як воно саме пишеться, не шкодувати часу та зусилля на те, щоб записане у зошитах було вірним.

     Усне опитування – чого ж простіше? Але якщо в учнів низький рівень сформованості загальнонавчальних умінь, можуть виникнути певні труднощі: діти або пасивні (тільки б не спитали), або вигукують будь-що, тільки б звернути на себе увагу, не замислюючись над питанням.Дізнатися як засвоєно матеріал попередніх занять можна за допомогою ігрових вправ.
1. Вправа «Перелякані букви»

Навчальний матеріал (правило, поняття) зашифровують. Міняються місцями літери. Учню необхідно правильно прочитати. Читає той, хто перший догадався.
Наприклад: реПед нямнатчи нигик щекра її видипросьти, минайотисьоз з її льнотутию рінстокою, юєіцатона, мостзмі, дмоперевою ат мяннечюлказ.
Цей прийом у даному випадку застосовується для перевірки знань, але його можна також використовувати як трансформаційну вправу на допомогу учням в оволодінні навичками швидкого читання.

  1. Вправа «Іграшка по ланцюжку »

Вчитель задає питання й кидає іграшку учневі, якщо той знає відповідь кидає іграшку назад вчителю, якщо не знає, то кидає іграшку іншому учню, так доки не буде дана вірна відповідь.

  1. Вправа «Філворд»

   У філворді зашифровуються поняття, назви. Вчитель задає питання, учню потрібно знайти відповідь у філворді.

   Тут можна зазначити виконання такого правила: біля дошки довго думати не дозволяється, треба виконувати завдання швидко, якщо учень замислився на 3-4 секунди, він одразу ж сідає на місце, а закінчувати викликається інший бажаючий. Цим досягається економія часу на виконання завдань біля дошки, та
активізується участь кожного учня.

  1. Прийом «Знайди у тексті»

Вчитель задає питання, учні шукають відповідь у тексті, зачитують, а потім переказують своїми словами.

  1. Прийом «Скласти фігуру». Цей прийом застосовується при повторені пройденого матеріалу з кількох тем.
  2. Робота у командах.

   Дітям роздаються конверти з частинами різних фігур. Кожна фігура відноситься до окремої теми. Скласти фігуру допоможе знання основних моментів цієї теми: на звороті фігури ці моменти прописані.
Заготовки фігур з надписами можна доручити виконати учням як індивідуальне завдання.

    Актуальною проблемою є – оцінювання роботи учнів на уроці. Високу відмітку наче ні за що ставити, але підкріпити успіх треба.
Одним з рішень є введення своєї системи оцінювання.
Коротка відповідь з місця, доповнення, вдала репліка – оцінюються у «жетонах», що переводяться у «плюси», а ті, у свою чергу, – рейтингову відмітку.
    Оцінюємо не тільки у балах. Оцінюємо словами, інтонацією, жестом, мімікою. Головна мета такої оцінки – стимулювати пізнання: «Молодець! Ось і в тебе добре виходить! Сьогодні краще прочитав! Добре відповів на запитання!»
    Але не завжди можна хвалити дітей. Тому часто звучить інша оцінка –корекція: «Читай не поспішаючи. Зверни увагу на інтонацію, прочитай так, щоб ми зрозуміли, які слова в реченні головні. А тепер скажи ще раз, чіткіше і виразніше».

    Як навчити правильно читати і запам’ятовувати прочитане?

Необхідно забезпечити учнів певним алгоритмом:

• Засвоєнню і запам’ятовуванню основного змісту книги сприяє виділення при читанні ключових слів.

• Якщо потрібно прочитати багато матеріалу, спробуйте це зробити у такій черзі:
1) спочатку продивись те, що тобі необхідно прочитати, зверни увагу на підзаголовки, схеми, таблиці, карти і т.д., щоб отримати загальне уявлення;
2) потім задай запитання щодо підзаголовків або початкових речень абзаців; це допоможе зосередитись на тексті;

3) тепер починай читати і намагайся знайти відповіді на свої питання;
4) прочитав один або кілька абзаців, перекажи їх, не підглядаючи у книгу;
5) після того, як прочитав увесь матеріал, зроби повторення: перечитуючи підзаголовки, намагайся згадати їх зміст.

     Ще однією умовою успішного навчання дітей з розумовою відсталістю є озброєння школярів інструментарієм результативного опанування шкільних дисциплін.
      Надання алгоритму відповіді при перевірці знань.

      Формування засобів сприйняття інформації та її запам’ятовування; ведення конспекту у ході пояснення нового матеріалу.

    Щоб сприяти успішному навчанню усіх дітей у класі, незважаючи на їхні можливості, доречним буде використання методу «порціонного засвоєння матеріалу »

Знання надаються «порційно» – засвоїв учень матеріал, тоді йдемо далі.

Але як виконувати програму?

• Організація роботи у мікрогрупах:

- один учень може здійснювати тільки перший етап виконання завдання (наприклад, вірно переписати завдання у зошит);

- інший учень – другий етап (визначити, що треба зробити і яким чином);
- третій учень може вже виконати це завдання;

- четвертий – зробити перевірку.

  Таким чином усі учні приймають участь у виконанні спільного завдання, але кожен на своєму рівні здібностей та можливостей.

 

 

Висновки

Виходячи  з  мети  і завдань реферату, можна  зробити  висновки:

  1. Навчання  потребує  напруженої  праці  дитини  та  її  особистої, активної  участі  при  свідомому, осмисленому  засвоєнні  знань.
  2. Інновації  на   уроках  спонукають  дітей  бути  активними, не  боятись  помилитися, вчитися  висловлювати  свої  думки. Усі  учні  класу  беруть  активну  участь  на  уроці, зникає  психофізична  розгальмованість, здійснюється  корекція  логічного  мислення, підвищується  самооцінка.
  3. Інноваційна  побудова  уроку є  втіленням  основного  завдання   в  школі – навчити  учнів  застосовувати  набуті  знання, вміння  та  навички  у  звичайному  житті.
  4. Успіх організації нестандартного уроку під час розв'язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі.
  5. Сформувати і розвинути комунікативні вміння значною мірою допомагають уже на початку першого навчального року уроки навчання грамоти, а потім — уроки читання. Розвинуті комунікативні вміння забезпечують учням міцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школі, з одного боку, а з іншого — здатність швидко й правильно орієнтуватися в будь-якій навчальній і життєвім ситуації, брати на себе певну роль: діяти в її межах, готовність до ризику, самобутність, оригінальність.
  6. Основними видами нетрадиційних форм уроків є: ділова гра, лабораторна робота, залік, урок-вистава, комбінований урок.

Переваги нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів.

Список літератури

1.  Волинець А.Г. сучасні педагогічні інновації і школа майбутнього// Рідна школа. – 1994. - №5.

2.  Волков Н.П. Учим творчеству. – М.: Педагогіка, 1989.

3.  Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник.-К.:Академія,2001.- 576 с. – Пункти 3.7,3.10,3.11.

4.  Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ: Навч. книга, Янтар, 2004. – 84с.

5.  Дмитренко К. Незворотні зміни у трудовому навчанні очевидні // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №4. – C.3(обкл.)

6.  Дячкова Т.В. Педагогіка професійно – технічної освіти. – Херсон: Айлант, 2003. -475с. – Теми 14,15;с. 320 “Нестандартні уроки”,. Додатки “Нестандартні уроки”. – с. 410 – 470 .

7.  Єременко В. Викладання токарної обробки деревини за методом проектів у 6 – 7 класах// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - №4. – С. 17 – 19.

8.  Карпенчук С. Педагогічна технологія і антропологічний підхід// Рідна школа. – 2001. - №12. – с.20

9.  Коберник О.Дидактичні основи сучасного уроку трудового навчання// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003.- №2. – С. 2 -5.

10.  Макаренко Л. Розширюємо можливості уроку// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - №1. – С. 7 – 10.

11.  Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К.: Гранма, 1999. – 350с.

12.  Освітні технології/ О.М. Пєхота ін. - К.: А.С.К, 2001.- 256с.

13.  Подласый И.П. Педагогика. – М.: ВЛАДОС 1999. - “Нестандартні уроки” .- с. 530

14.  Пометун О., Пироженко Л.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. –К.: А.С.К., 2004. – 192с.

15.  Сердюк І.Урок – гра як появ творчості учителя// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003.- №2. – С. 17 -18.

16.  Універсальні інтелектуальні ігри // Педагогічна академія м. Софії. -2001. - №1. – 32с.

 

 

docx
Пов’язані теми
Географія, Інші матеріали
Інкл
Додано
27 червня 2018
Переглядів
603
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку