Рефлексивний практикум «Стрибок із парашутом» за матеріалами програми Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Граючи, перемагаємо стрес»

Практичний психолог І категорії

Москалюк Дар’я Юріївна

Рефлексивний практикум для учнів облікових категорій

за програмою Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Граючи, перемагаємо стрес»

«Стрибок із парашутом»

Мета: ознайомити школярів із поняттям «стрес», його причинами та наслідками; формувати в учнів навички безпечного вираження почуттів, зняття емоційної та тілесної напруги через фізичні ігри; активізувати ресурси у взаємовідносинах, взаємодопомозі.

Завдання:

1. Формувати позитивне мислення, віру в себе та в свої сили.
2. Навчити учнів використовувати ефективні способи подолання стресу.
3. Вчити вмінню гнучкого соціальної поведінки (вмінню пристосовуватися до нових надскладних умов із мінімальним негативним впливом на психіку).
4. Подолання та профілактика тривоги, психоемоційного напруження.
5. Навчити навичкам саморегуляції.

Форма роботи: рефлексивний практикум.

Цільова група: 5-7 класи (учні облікових категорій).

Час проведення: 45-50 хвилин (1 академічна година).

Обладнання: комп’ютери, бейджики, стікери, олівці, плакати, ігровий парашут.

Хід проведення

І. Організаційний етап.

Вступне слово психолога. Повідомлення мети рефлексивного практикуму.

Сьогодні ми з вами поділимося один з одним певним досвідом переживання стресових ситуацій. Навчимося позитивно мислити та долати труднощі, сформуємо певні навички уникнення стресогенних факторів та ознайомимося із вправами, які допоможуть вам правильно виражати свої  почуття та свідомо долати негативні наслідки стресу.

II. Прийняття правил роботи групи.

Для того щоб робота нашої групи досягла своїх цілей, потрібно, щоб ми не відволікалися, щоб кожен з нас міг вільно висловлювати свої думки, не побоюючись насмішок, я, як ведуча, пропоную кілька правил:

Правило того, хто говорить. Той, хто висловлюється, має право на те, щоб його дослухали до кінця.

Правило піднятої руки. Воно переслідує 2 мети: перша – щоб не перебивали мовця, друга – щоб не зникли розумні думки, які прийшли в голову в процесі роботи.

Правило ведучого. Я, як ведуча, буду стежити за дотриманням прийнятих групою правил. Якщо я піднімаю руку, це дає знак на те, що в групі шумно і прохання працювати тихіше.

Визначення очікувань учнів.

Вправа «Годинник (частина 1)».  На стікерах учні записують свої очікування від рефлексивного практикуму, озвучують їх та прикріплюють свої стікери на плакат «Годинник».

IІІ. Інформаційний блок

– Хлопці та дівчата, як ви думаєте, що таке тривожність?

Тривожність - це занепокоєння, напруга в очікуванні небезпеки або чого-небудь невідомого.

– Як виглядає тривожна людина? (Червоне або бліде обличчя, тремтячий голос, холодні пітні руки, напруга.)

– Як ви думаєте, які фізіологічні зміни відбуваються в його організмі? (Почастішання серцебиття, і дихання, сухість у роті, тремтячі руки і ноги, неприємні відчуття в животі і т.п.)

Що таке тривожність. Стрес

– Люди відчувають тривожність в різних ситуаціях. Напередодні важливих подій в більшій чи меншій мірі всі люди відчувають розгубленість, занепокоєння, тривогу або навіть страх. Слідом за ними, як правило, слід зібраність, зосередженість, концентрація. Наші негативні емоції вважають «сторожами», які не дають нам впасти в безтурботність, що загрожувало б нашому житті. Однак тривале перебування в такому стані теж небезпечно, оскільки призводить до стану ступору. Такий стан можна називати тривожністю. Тривожність супроводжується неприємними відчуттями. Перебуваючи постійно в тривожному стані, людина, її організм, перебуває у стресі.

Стрес – в перекладі з англійської мови означає тиск, натяг, зусилля.

Перегляд відеоролика «Що таке «СТРЕС»?»

Фізіологічна сторона тривожності.

 – Ви, напевно, помічали, що досить просто подумати про майбутній важливу подію, про те, що вас чекає і починає сильно битися серце. З фізіологічної точки зору це пояснюється просто. Коли ми стикаємося з будь-якими труднощами, наш мозок отримує сигнали про це. Виробляються гормони, які потрапляють в кров і з нею переносяться до всіх внутрішніх органів, змінюючи їх режим роботи. Частішає робота серця, підвищується активність тих зон кори головного мозку, які відповідають за увагу і злагоджену роботу серцево-судинної і дихальної систем.

– Які ситуації викликають у людей тривожність? Згадайте ситуації, коли ви тривожилися.

Робота в індивідуальних бланках «Я тривожуся у ситуаціях, коли…» (див. додаток 1)

Діти вказують ситуації, коли відчували напругу.

Рефлексія.

Важливо вміти долати відчуття напруги і допомагати організму.

– А як допомогти організму? Що можна зробити, щоб не турбуватися? Впевнена, що у кожного з вас є спосіб, який допомагає йому в ситуації тривоги.

 Робота у бланках «Якщо я тривожуся, я зазвичай ...»

– Вкажіть, будь ласка, в бланках, як ви долаєте тривожність, що для цього робите.

ІV. Практичний блок.

1. Вправа «Навіть якщо ...» – «У будь-якому випадку ...»

Робота у парах. Діти отримують заготовки квіток, на одній з яких написано: «Навіть якщо ...», а на другій: «У будь-якому випадку ...»

Інструкція: Перший учень вимовляє назву першої квітки «Навіть якщо ... і вказує проблему: «Мені погано, я - невдаха, у мене немає батька, я отримав двійку…». Другий називає свою квітку: «У будь-якому випадку...» і закінчує позитивної фразою: «Це тільки на сьогодні, я можу бачитися з моїм батьком, я не буду засмучуватись, і впадати в депресію, а виправлю двійку». Учасники обмінюються квітками. Тепер перший каже вирішення проблеми, а другий саму проблему.

(На самому початку дану вправу можна виконати біля дошки, адже у деяких учнів воно викликає труднощі в пошуку вирішення проблеми. Також можна програти кілька ситуацій після опрацювання в парах).

Рефлексія. Вийшло виконати вправу? Важко було виконувати?

Висновок. У складних ситуаціях необхідні навички саморегуляції. Можна користуватися правилом: «Думки вибирай, як квіти - і вибирай тільки красиві (позитивні)»

2. Вправа-руханка «Готуємо піцу»

Мета: установлення емоційного контакту, формування довіри до оточуючих, зняття емоційної та фізичної напруги

Правила гри: учні стають в коло один за одним і роблять масаж, готуючи піцу.

Інструкція: «Зараз кожен із вас спробує себе в ролі «тіста» та «повара». Замішуйте тісто ось так: м’яко, обережно, старанно. Розкатайте його. Потрібно приготувати «начиння»: поріжте ковбасу, натріть сир. Викладіть «начиння» на тісто та відправте його у піч, для цього добре потріть долоні одна об одну та прикладіть в область між лопатками, потримайте їх хвилинку до повного випікання піци.

Рефлексія.

Вправа  «Стрибок з парашутом».

Мета: переживання ярких тілесних  та емоційних відчуттів, розвиток уміння співпрацювати та кооперуватися.

Правила гри: всі діти встають в коло та беруть парашут, один із учасників розміщується в центрі. Всі інші підіймають парашут та опускають на нього, потім знов підіймають та знов опускають. Темп руху поволі прискорюється. Через 1-2 хвилини центральне місце займає інший учень, і таким чином всі діти виконують цю вправу.

Інструкція для дітей: «Зараз ми пограємо в гру «Парашут». Ось наш парашут.  Тепер нам потрібно стати в коло та взятися за краї парашута. Тепер хто-небудь стане в центр. А ми всі разом будемо піднімати парашут високо, а потім повільно його опускати на того, хто знаходиться в центрі, і знову підіймаємо-опускаємо… Тепер давайте швидше. Через 1-2 хвилини у центр кола стає інший учасник.»

Рефлексія.

V. Підсумок. Висновки.

Зворотній зв'язок. Чи визначили ви для себе способи подолання тривожності?

Визнаний фахівець із стресів Ганс Сельє вважає, що невелика доза стресу додає нам життєвих сил і відточує навички справлятися з неприємними ситуаціями. «Стрес - це не те, що з вами сталося, а то, як ви це сприймаєте» (вислів вивішується на дошку) Тому сприймати стрес треба позитивно і включити його в список наших помічників! Він нас робить сильнішими і витривалішими.

Вправа «Годинник» (частина 2).  Чи реалізувалися ваші очікування? Що нового ви дізналися?

Заключне слово. Дуже важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячним за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого в моєму житті з’явилася та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю зробити з неї? Чого я маю в цій ситуації навчитися?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматися як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитися саме тому, що нам потрібно.

Список використаних джерел:

1. Коррекционно-развивающая программа «Я учусь владеть собой», Крюкова С.В., Слободяник Н.П. – Москва, 1997.
2. Психосоциальная поддержка в кризисной ситуации. Методическре пособие для педагогов.  – Детский фонд ООН (ЮНИСЕФ), Всеукраинский союз молодежных общественных организаций, «Христианская ассоциация молодых людей УКРАИНЫ» (YMCA Украины), – К., 2015. – 76 с.
3. Играя, побеждаем стресс. Игры для детей и взрослых. – Детский фонд ООН (ЮНИСЕФ).  – К., 2015. – 68 с.
4. Сборник материалов по профилактике и психотерапии посттравматического стрессового расстройства у детей. /Залесская О.В., Коваленко Е.П., Худякова Н.Ю. и др.: ПАДАП, 2014. – 122 с.