РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Молодшим школярам з низькою пізнавальною активністю інтерес до навчання прищеплюють навчальні завдання цікавого характеру. Матеріали цікавого характеру можна розділити в такий спосіб:

- організаційна цікавість;

- інформаційна цікавість;

- поза навчальні завдання цікавого характеру;

- навчальні цікаві завдання [1].

Спираючись на великий досвід багатьох спеціальних досліджень та практику сучасного досвіду, можна зробити перелік умов, дотримання яких сприяє формуванню розвитку та зміцненню пізнавальної активності молодших школярів з низьким рівнем пізнавального інтересу:

• здійснювати максимальний опір на активну розумову діяльність молодших школярів;

• запровадити навчальний процес на оптимальному рівні розвитку молодших школярів;

• емоційна атмосфера навчання, позитивний емоційний настрій навчального процесу;

• сприятливе спілкування у навчальному процесі [2].

Навчальна мотивація – це сукупність мотивів, що спонукають людину до навчальної діяльності [3].

Щоб на пізнавальному етапі школярик починав діяти, необхідно створити ситуації дослідження, пошуку, гри, ситуації успіху, захопленості. Групова форма навчальної роботи створює необхідну мотивацію. Групова робота «втягує» в роботу навіть пасивних, слабо мотивованих дітей.

Методи мотивації:

Емоційні: заохочення, осуд, навчально-пізнавальна гра, створення яскравих наочно-образних уявлень, створення ситуації успіху, стимулююче оцінювання, вільний вибір завдань, задоволення бажання бути значущою особистістю.

Пізнавальні: опір на життєвий досвід, пізнавальний інтерес, створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, «мозковий штурм».

Вольові: подання навчальних вимог, інформування про обов’язкові результати навчання, формування відповідального ставлення до навчання, пізнавальні труднощі, самооцінка діяльності та корекція, рефлексія поведінки.

Соціальні: розвиток бажання бути корисним, спонукання наслідувати сильну особистість, створення ситуацій взаємодопомоги, пошук контактів та співробітництва, зацікавленість у результатах колективної роботи, взаємоперевірка, рецензування.

Пізнавальна активність і самостійність невіддільні один від одного: більш активні школярі, як правило, і більш самостійні. Недостатня власна активність учня ставить його в залежність від інших і позбавляє його самостійності.

Для учнів з середнім рівнем пізнавальної активності найбільший ефект на уроках дають ситуації, в яких учні самі повинні :

• відстоювати свою думку;

• брати участь у дискусіях та обговореннях;

• ставити питання своїм товаришам і вчителю;

• рецензувати відповіді однокласників;

• займатись навчанням відстаючих;

• пояснювати більш слабким учням незрозумілі місця;

• самостійно вибирати посильне завдання;

• знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної проблеми;

• створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій.

                            СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Морозова Н. Г.  Учителю о познавательном интересе. М. Педагогика, 1979. с.141.

2. Булатова  О. В. Умови формування познавальної діяльності учнів.  (Електроний ресурс)

3. Іванова Л. А.  Активизация познавальной деятельности учащихся.  М. Просвещение, 1983. с.160.