РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Активність школярів у навчанні є найважливішим фактором для досягнення мети навчання, загального розвитку особистості. Випускник початкової школи повинен не тільки володіти системою знань, умінь і навичок. Школярик, який закінчує початкову школу, повинен бути людиною допитливою, людиною, що цікавиться, активно пізнає світ, вміє навчатись, здатної до організації власної діяльності.

Однак, педагоги часто відзначають у школярів байдужість до знань, небажання вчитись, пізнавати щось нове, низький рівень пізнавальної активності. При цьому «пізнавальна активність – це виборча спрямованість особистості на предмети і явища навколишньої дійсності» (словник).

Молодший шкільний вік є одним із головних періодів в житті дитини, оскільки саме на цьому етапі дитина починає набувати основний запас знань про навколишню дійсність для свого подальшого розвитку. Існують об’єктивні показники рівня пізнавальної активності. До них відносять: стабільність, старанність, усвідомленість навчання, творчі прояви, поведінка у нестандартних навчальних ситуаціях, самостійність при вирішенні навчальних завдань. Все це дає можливість виділити наступні рівні прояву активності: нульовий, відносно-активний, виконавчо-активний, творчий. Ступінь прояву активності учня в навчальному процесі – це динамічний показник, що змінюється. В силах вчителя допомогти здобувачу освіти перейти з нульового рівня на відносно-активний тощо.

Вчитель має всі можливості, щоб розбудити в дитині ті приховані «скарби», якими вона володіє. Він має можливість розвинути можливості дітей, щоб вони надалі повною мірою реалізували себе в сучасному світі. Для цього вчителю необхідно висловлювати дітям схвалення з приводу найменшої їхньої удачі та відзначати кожен їхній успіх. І тоді пізнавальна активність дитини виявиться у всіх напрямках навчальної діяльності.

З метою розвитку у дітей пізнавальної активності учителю необхідно:

- створювати на уроці атмосферу доброзичливості;

- використовувати великий арсенал засобів для підтримки інтересу до предмета;

- концентрувати увагу на головному в навчальному матеріалі;

- спрямовувати навчально-пізнавальний процес на досягнення кінцевого результату;

- здійснювати індивідуалізацію і диференціацію навчально-виховного процесу;

- уникати перевантаження учнів;

- приймати до уваги спадковість та особливості психофізичного розвитку дітей;

- диференціювати обсяг домашніх завдань;

- контролювати і коректувати засвоєння кожного навчального елементу;

- cтворювати на уроці умови для розвитку особистості дитини, засвоєння нею способів вирішення своїх проблем, самоврядування в навчальній діяльності.

У наш час на вчителя покладається велика відповідальність за розвиток соціально активної, креативної особистості, яка вміє раціонально переробляти інформацію і знаходити нестандартні способи вирішення проблем. Забезпечити нову якість освіти може тільки вчитель, творчий, ініціативний, не байдужий до результатів своєї педагогічної діяльності, що володіє сучасним мисленням, гостро відчуває особливості нового часу, шукає нові способи підвищення якості знань учнів.

Однак, не дивлячись на особистість вчителя і його зацікавленість в якісному навчанні учнів, можна спостерігати картину, коли учень «відсиджує» потрібний час і при цьому залишається абсолютно пасивним і байдужим до того, що відбувається на уроці. Замислимось над питанням: чому багато учнів погано засвоюють навчальний матеріал, чому не хочуть працювати на уроці?

Причина перша. Тому що уроки мають однотипний характер, однакову структуру.

Причина друга. Частіше питають тих, хто проявляє активність на уроці.

Причина третя. Є страх або бар’єр дати невірну відповідь, допустити помилку або взагалі здаватися смішним.

Причина четверта. Атмосфера на уроці – ті взаємовідносини, які вибудовує сам педагог.

Причина п’ята. Навішування» ярликів» – розподіл на сильних і слабких учнів.

Причина шоста. Особистість самого вчителя, його авторитет або відсутність останнього.

Слід також відзначити, що пізнавальна активність учнів формується засобами відбору інформації та шляхів включення школярів в пізнавальну діяльність. Пояснюється це тим, що будь-яка інформація вчителя, якою б мірою вона не була цікавою, не може постійно задовольняти учнів. Вони відчувають задоволення, якщо в особистій діяльності переважає успіх і можна відчути інтелектуальний та духовний розвиток. Таким чином учителю, особливо початкових класів, готуючись до уроків, необхідно ретельно передивлятись і уміти вибрати ту інформацію, яка буде доступна, зрозуміла і цікава дітям. Не менш важливим етапом у доборі інформації є облік рівня розвитку дітей, їх можливостей. Значить пізнавальна активність виникає, якщо інформація:

- змушує дивуватися, вражає уяву;

- змушує замислюватись;

- підводить учнів до бачення нового в знайомому матеріалі.

- є основою для формування понять, законів, правил;

- націлює на внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки;

- націлена на використання в практичній діяльності.

Не менш важливу роль в формуванні пізнавальної активності відіграє те, наскільки правильно і цікаво вчитель зміг організувати процес діяльності. Таким чином, формування пізнавальної активності відбувається успішно, якщо процес діяльності :

- викликає у учнів прагнення знаходити привабливі сторони навчального процесу;

- супроводжується думками: «додумався», «як же я раніше цього не знав»;

- націлює на вирішення протиріч;

- змушує подивитись на явище з іншої сторони;

- орієнтує на застосування знань в нових умовах;

- включає елементи ускладнення у всілякі вправи та задачі;

- розвиває уяву, кмітливість, логіку;

- передбачає елементи дослідження.

Головне в діяльності учня – відчуття особистого зростання в умовах постійно створюваних для нього педагогом ситуацій успіху.

Педагогічне співробітництво виступає як двосторонній процес, успішність якого залежить від вдосконалення, як особистісних якостей учня, так і особистості самого вчителя. Таким чином, в цьому процесі відбувається особистісний вплив і взаємовплив вчителя і учнів. Це перша найважливіша умова педагогічного співробітництва. Друга – самостійна діяльність учня. Третя умова – гуманізація педагогічного процесу. І четверта умова – творчий педагогічний пошук. Перераховані умови – це критерії, за наявністю або відсутністю яких можна судити про взаємини вчителя і учня.