Рекомендації «Способи вирішення проблем дезадаптації учнів під час адаптаційного періоду»

Про матеріал

Перегляд файлу

Рекомендації

«Способи вирішення

проблем дезадаптації учнів

під час адаптаційного періоду»

Вступ до школи і період адаптації до нових умов дослідники часто відносять до найдраматичніших подій у житті дитини. Це пов’язано з психологічними труднощами пристосування дітей до систематичного шкільного навчання. При цьому рівень дезадаптації дітей і форми її прояву відрізняються за ступенем виразності – від легких поведінкових і мотиваційних порушень, пов’язаних зі шкільним життям, відмовою дітей відвідувати школу на ранніх етапах навчання, і до виникнення шкільної фобії. Дослідження психологів України свідчать, що від 20% до 56% дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя.

Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті

.Причини виникнення

ранньої шкільної дезадаптації

Визначальними чинниками виникнення ранньої шкільної дезадаптації є неадекватна оцінна діяльність вихователів і батьків, а відтак – неадекватна самооцінка дитини. Адже самооцінка дітей грунтується на інформації, яку вони отримують про самих себе від своїх батьків, вихователів та однолітків. Ця інформація або дає їм упевненість у собі, психологічно підтримує, допомагає самостійно домагатися успіху і виробляти позитивну самооцінку, або спричиняє невротичні реакції і знижує самооцінку дітей. Занижена оцінка вихователем або батьками може призвести до виникнення у дітей тривожних станів та порушень нормативного розвитку психічних процесів.

Адаптація до умов шкільного навчання потребує істотної перебудови пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер особистості дитини. Сприятливий збіг соціальних умов веде до адаптованості, несприятливий – до дезадаптованості. Для того, щоб навчальний процес був успішним, діти мають адаптуватися до найрізноманітніших аспектів нового для них шкільного життя: до розкладу уроків і навчальних предметів, до класного колективу і окремих його членів, до учителів тощо. Основний напрям розвитку адаптивної активності школяра безпосередньо пов’язаний з процесами оцінки й прийняття ним норм і цінностей нового соціального оточення, до якого він входить, а також сформованих тут форм соціальної взаємодії і предметної діяльності.

Адаптаційний період у шестирічних першокласників триває у середньому від 4 до 7 тижнів, однак у деяких дітей – і півроку, і рік. У таких дітей, яким довго не вдається адаптуватися, з’являється в’ялість, плаксивість, порушується сон, апетит, або навпаки – ці діти надто збуджуються, стають дратівливими та полохливими, крикливими, на уроках відволікаються від навчання.

Чинники, що сприяють

ефективній адаптації

Ефективність адаптації визначається характеристиками середовища і психічних особливостей особистості, тобто тим, наскільки адекватно особистість сприймає себе і навколишній світ, свої соціальні відносини і можливості їх конструювання та перебудови, наскільки вона здатна змінити поведінку у спілкуванні, трудовій і навчальній діяльності.

Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:

Адекватна самооцінка дитини;
Повна сім’я;
Високий рівень освіти батька і матері;
Правильні методи виховання в родині;
Відсутність у родині конфліктних ситуацій;
Дружні взаємовідносини у групі однолітків;
Шкільна зрілість;
Позитивне ставлення педагогів у дошкільному навчальному закладі та у школі;
Позитивне спілкування з дорослими тощо.

Підвищуйте самооцінку дитини:

Ставтеся до дитини як до абсолютно самодостатньої особистості, поважайте її. Ваш тон і стиль спілкування з дитиною мають переконувати її, що вона – цінна особистість, повноцінна людина, тому з нею розмовляють шанобливо, без принижень і образ;
Виявляйте любов у стосунках з дитиною; якомога зрозуміліше пояснюйте дитині, чого від неї хочете;
Уникайте слів «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш лише про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!» – подібні фрази переконують дитину у невмінні поводитися інакше. Ліпше сказати так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (ввічливою), добрим (доброю), люблячим (люблячою) хлопчиком (дівчинкою), що поважає інших»;
Учіть дитину компенсувати все те, що принижує її гідність. Тобто допомагайте їй спрямовувати свої зусилля для досягнення успіху у тій сфері, де вона найсильніша – музиці, спорті, образотворчості тощо, щоб дитина могла, наприклад, сказати собі: «Можливо, я не найкраще у групі рахую, проте я дуже гарно співаю»;
Виховуйте у дитини впевненість у собі. Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.

Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:

Підтримуйте дитину у прагненні стати школярем, виявляйте інтерес до її справ і досягнень, допомагайте майбутньому першокласнику підтверджувати значущість його майбутнього становища і діяльності;
Обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнеться у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил;
Організуйте раціональний розпорядок дня майбутнього першокласника;
Намагайтеся перед бачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини на першому етапі навчання;
Емоційно підтримуйте бажання майбутнього першокласника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;
Поважайте думку своєї дитини про вихователя: для дитини старшого дошкільного віку вихователь часто є більш авторитетним, ніж батьки;
Не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінить життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти майбутньому першокласнику, що у нього буде час і для розваг.