Рекомендації
«Способи вирішення
проблем дезадаптації учнів
під час адаптаційного періоду»
Вступ до школи і період адаптації до нових умов дослідники часто відносять до найдраматичніших подій у житті дитини. Це пов’язано з психологічними труднощами пристосування дітей до систематичного шкільного навчання. При цьому рівень дезадаптації дітей і форми її прояву відрізняються за ступенем виразності – від легких поведінкових і мотиваційних порушень, пов’язаних зі шкільним життям, відмовою дітей відвідувати школу на ранніх етапах навчання, і до виникнення шкільної фобії. Дослідження психологів України свідчать, що від 20% до 56% дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя.
Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті
.Причини виникнення
ранньої шкільної дезадаптації
Визначальними чинниками виникнення ранньої шкільної дезадаптації є неадекватна оцінна діяльність вихователів і батьків, а відтак – неадекватна самооцінка дитини. Адже самооцінка дітей грунтується на інформації, яку вони отримують про самих себе від своїх батьків, вихователів та однолітків. Ця інформація або дає їм упевненість у собі, психологічно підтримує, допомагає самостійно домагатися успіху і виробляти позитивну самооцінку, або спричиняє невротичні реакції і знижує самооцінку дітей. Занижена оцінка вихователем або батьками може призвести до виникнення у дітей тривожних станів та порушень нормативного розвитку психічних процесів.
Адаптація до умов шкільного навчання потребує істотної перебудови пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер особистості дитини. Сприятливий збіг соціальних умов веде до адаптованості, несприятливий – до дезадаптованості. Для того, щоб навчальний процес був успішним, діти мають адаптуватися до найрізноманітніших аспектів нового для них шкільного життя: до розкладу уроків і навчальних предметів, до класного колективу і окремих його членів, до учителів тощо. Основний напрям розвитку адаптивної активності школяра безпосередньо пов’язаний з процесами оцінки й прийняття ним норм і цінностей нового соціального оточення, до якого він входить, а також сформованих тут форм соціальної взаємодії і предметної діяльності.
Адаптаційний період у шестирічних першокласників триває у середньому від 4 до 7 тижнів, однак у деяких дітей – і півроку, і рік. У таких дітей, яким довго не вдається адаптуватися, з’являється в’ялість, плаксивість, порушується сон, апетит, або навпаки – ці діти надто збуджуються, стають дратівливими та полохливими, крикливими, на уроках відволікаються від навчання.
Чинники, що сприяють
ефективній адаптації
Ефективність адаптації визначається характеристиками середовища і психічних особливостей особистості, тобто тим, наскільки адекватно особистість сприймає себе і навколишній світ, свої соціальні відносини і можливості їх конструювання та перебудови, наскільки вона здатна змінити поведінку у спілкуванні, трудовій і навчальній діяльності.
Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:
Підвищуйте самооцінку дитини:
Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:
Підготувала практичний психолог
Вереміївської гімназії
Анюта Новак