Рідна моя Україно! Монолог

Рідна моя Україно!

Монолог

        Україно, нене моя рідна! Батьківщино моя, найдорожча, наймиліша серцю країно… Безмежно люблю тебе за безкрає небо та щедрий хлібний лан, за кучеряві дубові гаї та Карпатські гори, за широке Чорнеє море… А найбільше -  за найрідніших маму і тата, за найдобріших і найдорожчих дідуся і бабусю, друзів та подруг, а ще за те, що ти - наша.Тут я народилася й живу, співаю наймелодійніші пісні у світі й спілкуюся з рідними, друзями та знайомими чудовою, милозвучною, найкращою мовою – моєю, рідною, українською.

        Де б ми не жили, у якому куточку світу не перебували б - Україна в нас одна! Чи можна не любити рідну країну, адже в ній народилися я, мої брати й сестри, батьки, друзі, однокласники й навіть сусіди?  Як же не любити нашу пісню, запальний танок, чарівну мелодію осіннього лісу, несамовиту зимову завірюху, неповторні весняні співи пташок, безмежну блакить українського неба, унікальний аромат квітів, чарівні й заворожуючі світанки, золотавий захід сонця… Усе це наше, найкраще, найрідніше, найдорожче!

        А чи можна не захоплюватися чудовою українською поезією? Візьмімо хоча б Шевченкові «Тече вода з-під явора…», «Заповіт». «Садок вишневий коло хати…».  Справжнім шедевром є поезія «Садок вишневий коло хати». У ньому немає узвичаєних художніх засобів, жодних барв. Вечір в Україні постає перед нами у всій своїй красі. Чудові картини природи, працю й побут селянської родини бачимо за допомогою зорових і слухових образів, майстерно створених поетом: «Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає». Серед такої природи людині весело та спокійно. Шевченко змалював дружну сім’ю, де панують взаємоповага, любов і гармонія. Поезія викликає почуття гордості й захоплення красою української природи, одночасно показує нам велику любов Кобзаря до рідного краю.

         Родина, дорога родина…

         Що може бути краще в світі цім?

         Чим більше дорожить людина

         За батьківський і материнський дім?..

         Що може бути кращим за вечерю в домі

         За щедрим батьківським столом,

         Де в кожнім гомоні і в кожнім слові

         Все сповнене любов’ю, а не злом…

Адже родина – це сонце, що дарує радість і тепло…

         Про вірність і відданість Батьківщині-матері, готовність «пролитися крапелькою крові» на її «священне знамено» читаємо в незрівнянному творі Василя Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці...» Ця поезія стала своєрідною синівською сповіддю поета Україні, у яку він  закоханий. Її написано у формі чіткого монологу ліричного героя, щирої розмови сина з матір’ю Україною. Цілісний образ Батьківщини постає перед нами через психологічну напруженість та одночасно динамічність, глибину й сконденсованість думки. Це Україна, із зіниць якої крешуть блискавиці «революцій, бунтів і повстань». Це Україна-диво: «Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік...». Це  Україна-молитва й «розпука вікова», тому автор закликає: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою гововорю». Герой декларує у фіналі вірша, що він готовий пролитися «крапелькою крові» на «священне знамено» Батьківщини, захистити її ціною власної крові, власного життя.

        Сьогодні вірні сини та доньки України боронять рідну Україну від ворогів, проливають свою кров за її волю та незалежність, жертвуючи власним життям. І найстрашніше, що відбувається під час війни, це те, що відчувають і переживають наші матері. Їм, повірте, найтяжче. Кожен день і час вони чекають повернення з війни своїх найрідніших... Чекають… Київ та Миколаїв, Охтирка і Дніпро, Чернігів і Мелітополь, Херсон і Гостомель, Ірпінь та Одеса… Інколи так і не можуть дочекатись... Шановні, любімо, шануймо й оберігаймо  рідних, батьків і матерів, синів і доньок – усіх, хто гідно виконує сьогодні свій громадянський обов’язок, хто на передовій і в тилу на сторожі мирного життя України!

           Честь і слава всім, хто відстоює незалежність рідної України, захищає її кордони… Слава Україні! Героям слава!