«Рідне слово моє, не мовчи!» Свято вшанування рідної мови

                   

                          «Рідне слово моє, не мовчи!»

                               Свято вшанування рідної мови

 

Мета:                показати учням красу та багатство української мови,

                          викликати бажання вивчати її, збагачувати свій словниковий запас;

                          розвивати навички виразного читання віршів про мову;

                          виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, свого народу,

                          рідної мови.

 

Обладнання:    вислови про мову, виставка літератури, вишитий рушник, портрет

                          Т.Шевченка, епіграф.

 

Епіграф:          «Мова народу- це найбільший національний скарб»

                                                                                                                  О.Гончар

 

Вислови про мову:

                          О мова рідна! Їй гаряче

                           віддав я серце недарма.

                           Без мови рідної, юначе,

                           й народу нашого нема.

                                                                      В.Сосюра

 

                           Рідна мова- найперша підвалина життя

                           народу як окремої нації.

                                                                       І.Огієнко

 

                           Моря бриліантів, це- мова моя,

                           Це- мова моєї Вкраїни.

                                                                       В.Сосюра

 

                           Мова- коштовний скарб народу.

                                                                       І.Франко

 

 

                                                  Хід заходу

 

              Звучить пісня про Україну. На фоні мелодії звучать слова:

                                     Як гул століть, як шум віків,

                                     Як бурі подих-рідна мова.

                                     Вишневих ніжність пелюстків,

                                     Сурма походу світанкова,

                                     Неволі стогін, волі спів,

                                     Життя духовного основа.

1-й ведучий. Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на

                       нашому святі української мови «Рідне слово моє, не мовчи!».

Виходить дівчина в українському вбранні. Звучить молитва до мови.

 Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту,

євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

Мово! Мудра берегине,що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала

народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і

Бог-Віра, і Бог-Надія!

Мово, наша! Дзвонкова кринице на дорозі нашої долі!

Мово наша! Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів-до моря,

 

від гір-до степів.Освіти від мороку свято руську землю, Русь-Україну,возвелич, порятуй

народ її навіки.

 

 

2-й ведучий. Мова- це великий дар природи. У світі налічується близько 3 тисячі       

                        мов. І у кожного народу вона своя. І серед них- ніби запашна квітка

                        в чудовому букеті- українська мова.

 

1-й ведучий.  Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і краса, мело-

                        дійність і витонченість визнано світом. У 1928 р. у Парижі на

                        Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла 3 місце (після

                         французької і перської).

Виходять читці

 

1-й читець        Мово моя українська,

                          Батьківська, материнська,

                          Я знаю тебе не вивчену-

                          Просту, домашню, звичну,

                          Не з-за морів покликану,

                          Не з словників насмикану.

 

2-й читець        Ти у мені із кореня,

                          Полем мені наговорена,

                          Дзвоном коси прокована,

                          В чистій воді смакована,

                          Болем очей продивлена,

                          Смутком багать продимлена,

 

3-й читець        З хлібом у душу всмоктана,

                           В поті людськім намокнута,

                           З кров’ю моєю змішана

                           І аж до скону залишена

                           В серці моїм. Ти звеш сюди

                           Добрих людей до бесіди.

 

1-й ведучий     До щирої бесіди, до гарної пісні, іскрометного жарту зібрала сюди

                           нас рідна мова.

 

2-й ведучий      Мова- то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той

                           сам всихає од спраги.

 

1-й ведучий       Мова- то найперша ознака нації. Є мова-є і держава, є і народ.

                            Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші

                            вороги-«раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд

                            без мови- то глина безлика, безязика отара овець».А отарою так

                            легко управляти.

 

2-й ведучий       Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша

                             вона витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови,

                             жодної держави.

 

 

1-й ведучий       Хотіли вирвати язик,

                             Хотіли ноги поламати,

                             Топтали під шалений крик,

                        

                             В’язнили, кидали за грати.

                             Зробить калікою з калік

                             Тебе хотіли, рідна мати!

 

2-й ведучий        Душогуби стояли вже близько. Багато чого їм вдалося. Але рідна

                              мова наша- вистояла. Тепер вона –державна мова України.

                              Її державний і офіційний статут закріплений 10 статтею Консти-

                              туції України.

 

1-й ведучий       Україна та її культура святкують нині своє відродження.

                             Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих синів

                            України пройшли через сталінські репресії, беріївська концтабори.

 

2-й ведучий       Наші письменники, вчені, художники жорстоко переслідувалися

                             тільки за те, що любили рідну землю і не зрікалися материнської

                             мови.

 

Виходять читці

 

1-й читець            О мово! Через «і» та через «ї»,

                               Чи, пак, через одну та дві сльозини

                               Іти на Соловки та Сингаї

                               За «гріх» судилось не одному сину.

 

2-й читець            Як довго ждали ми своєї волі слова!

                               І ось воно співа, бринить.

                               Бринить, співає українська мова,

                               Чарує, тішить і п’янить.

 

3-й читець             Як довго ждали ми!

                                Уклін чолом народу,

                                Що рідну мову нам зберіг,

                                Зберіг в таку тяжку негоду,

                                Коли і сам стоять не міг.

 

1-й читець             Трембітна мово, музико, калино!

                                Звучи в розмові, повсякчас звучи.

                                Говориш ти-говорить Україна.

                                О рідне слово, більше не мовчи!

 

2-й читець             Не замовкай ніколи, рідне слово,

                                Іскрися жартом, піснею злітай.

                                Над нами квітни завжди веселково,

                                Щоб сяяв щастям український край.

 

 

 

Виконується українська пісня «Україночка» у виконанні гурту дівчаток

 

1-й ведучий           Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства.

                                Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось

                                нове. Про багатство і красу української мови захоплено

                           

                               відгуку ються не лише її носії, але й іноземці.  Ось яка розмова відбулася

                               далекого 1916 року в купе поїзда «Львів- Відень».

                             

 

                          ( Інсценівка «Краса і багатство української мови»)

Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу

Швидкого поїзда «Львів-Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і

українець-відомий львівський артист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних

проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова найкраща і котрій із них належить

світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

- Англія-країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова-це мова

Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна.Безумовно,англійській мові належить світове значення.

- Ні в якому разі,- гордовито промовив німець.- Німецька мова- це мова двох великих

Імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова

Філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера,Гете, Гейне.

І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

-Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова-це мова сонячної Італії, мова музики

й кохання. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження,

твори Данте,Боккаччо, Петрарки. Тому італійська мова має бути провідною в світі.

Українець довго думав, нарешті промовив:

- Я також міг би сказати,що моя мова-це мова Котляревського, мова геніального Тараса

Шевченка.Це лірична мова кращої з кращих поетес світу-Лесі Українки, мова нашого

філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами.Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень.Я можу назвати ще багато славних імен свого народу,

проте вашим шляхом не піду.

 

2-й ведучий            Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів

                                 вистачить, щоб описати сміх і смуток, найтонші й найскладніші 

                                 почуття та думки, найвищу красу, задовольнити найвитонче-

                                 ніший смак. Все у ній є, тільки треба наполегливо вивчати,

                                 безмежно любити її і пишатися нею.

 

1-й  ведучий           Справді приємно слухати ніжну, витончену, зі смаком, з душею

                                  скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою все

                                  гаразд. Але, на жаль, не завжди так буває. Дехто забуває, що чистота

                                  мови, її багатство-така річ, як і чистота тіла, охайність одежі.

                                  А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу,

                                  але й огиду.

                                          (Інсценізація «На дискотеці-1»)

Інна помітила його відразу. Дівчина привернула увагу Сашка своєю незвичайною доброю посмішкою. Він подумав, що неодмінно запросить її до танцю. Тільки б ніхто не випередив.

-Прівєт, бебі. Давай знакомитись. Я-Сашко с сьомой школи. А тебе як звати? Мона тебя пригласити на танець? Час такий музон класний буде-полний отпад! То шо,підем стряхнемось?

-Вибачте, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображайтесь на мене. Я просто слухаю музику.

- Ти шо гоніш,дєтка? Який слухаю? Погналі,слиш?

- Я ще раз у вас прошу вибачення, але я танцювати не хочу. Та й музика мені ця не до вподоби.

- Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдляк наравиться, шо лі? Ну .ти дайош!

-Ні,вибачте. Але я зовсім не хочу танцювати. До побачення.

                                                    ( «На дискотеці-2») 

-Здрастуйте! Я Денис із 7 школи. Дозвольте запросити Вас до танцю.

- Будь ласка! Якраз звучить моя улюблена мелодія.

- Ви знаєте, наші смаки цілком збігаються, це так приємно.

- Перепрошую,у Вас, мабуть, таке чудове ім’я, як і ваша добра усмішка? Як вас звуть?

- Мене звуть Інною.

 

 

- Чудове ім’я і Вам дуже личить!

- Інно, а Ви не образитесь, якщо я запрошу Вас до наступного танцю?

- Ви, Денисе, такий чемний хлопець, що Вам важко відмовити.

- Дякую.

1-й ведучий            Ось так з гарної, чемної мови, за якою чисті помисли, і зародиться

                                 справжнє кохання. А хто нехтує культурою мови, потрапляє в жалюгідне

                                 становище. А чому так трапляється? А тому, що й досі сидить у душах

                                 багатьох комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі.

                                 Мовляв, українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й

                                 модна.

  2-й ведучий         Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся:

                                який все-таки могутній геній нашого народу! Скільки синоніміч-

                                 них рядків, яка гнучкість граматичних форм, глибина думок і

                                 почуттів у нашій мові, образність, простота у загадках,

                                 прислів’ях, приказках…

 

1-й ведучий            До речі,про прислів’я. Мій сусід-третьокласник прийшов до шко-

                                 ли, а вчителька питає:

                                -Ти вчора пропустив уроки. Де ти був?

                                -Маріє Іванівно, а позавчора ви самі казали: «Скрізь добре, а

                                 вдома найкраще».

 

2-й ведучий            Дійсно, народ скаже, як зав’яже. А наше слово і ніжне, і героїчне.

                                  Воно і на всякі дотепи зугарне. Послухаємо гуморески П.Глазо-

                                  вого та смішні веселики.

                                (  Учні читають гуморески)

 

П.Глазовий «Найкраща мова»

                                   Йде синочок до школи вперше

                                   Пита батька мати:

                                  -Якій мові ми синочка

                                   Будемо навчати?

                                   Українській чи російській?

                                   Обидві хороші.

                         

                                   -Хай вивчає ту, якою

                                    Печатають гроші.

 

1-й ведучий              Дорогі діти, українську мову, літературу треба добре знати, щоб

                                   Не було вам так, як оцій дівуль ці, про яку вам зараз розкажуть.

 

Гумореска «Гаряча філософія»

 

                                   Не боялася дівулька

                                   Ні лайки, ні бійки.

                                   Закінчила школу на нещасні «трійки».

                                   Але в мами є знайомий

                                    В університеті.

                                   -Будеш ти на філософськім

                                    вчитись факультеті.

                                    Та, явившись на екзамен,

                                    Ляпнула дівулька,

                                    Що жив колись на Вкраїні

                                    Філософ Каструля.

                               

                                

 

                                  І сказав екзаменатор,

                                   Вставши із-за столу:

                                    -Я вам радив би вступити

                                    В кулінарну школу.

                                    І закінчила дівулька

                                    Курси кулінарні.

                                

                                   Пече тепер пиріжечки

                                    І оладки гарні?

                                    І на кухні порядкує

                                    Рукою твердою,

                                    І не плутає Каструлю

                                    Зі Сковородою.

 

Гумореска «Кухлик» з елементами інсценізації

                                    Дід приїхав із села, ходить по столиці.

                                    Має грощі- не мина жодної крамниці.

                                    Попрохав він:

                                    -Покажіть

                                     Кухлик той, що з краю.

                                     Продавщиця:-Што? Чево? Я не понімаю.

                                     -Кухлик, люба, покажіть,

                                     Той, що з боку смужка.

                                     -Да какой же кухлик здесь,

                                     Еслі єто кружка!

                                     Дід у руки кухлик взяв

                                     І насупив брови.

                                     -На Вкраїні живете й не знаєте мови.

                                     Продавщиця теж була гостра та бідова:

 

                                      -У мене єсть свій язик,

                                       Ні к чему мнє мова.

                                       І сказав їй мудрий дід:

                                       Цим пишатися не слід:

                                       -Бо якраз така біда в моєї корови;

                                        Має, бідна, язика і не знає мови.

 

(Вікторина «Найкращий знавець рідного слова»)

Звучить пісня про мову у виконанні П. Зіброва.

Виходять усі учасники свята

 

                                        Буду я навчатись мови золотої

                                        У трави-веснянки, у гори крутої,

                                        В потічка веселого, що постане річкою,

                                        В пагінця зеленого, що зросте смерічкою,

                                        Буду я навчатись мови-блискавиці

                                        В клекоті гарячім кованої криці,

                                        В кореневищі пружному ниви колискової;

                                        В леготі шовковому пісні колискової;

                                        Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

                                        Щоб раділа з нами Україна-мати…

(Звучить пісня «Веселкова»)