Робочий зошит для викладачів за темою "Розстріляне відродження. (Не) скорена нація"

Про матеріал

Робочий зошит для викладача за темою: «Розстріляне відродження. (НЕ)скорена нація» є комплексним навчально-методичним інструментом для проведення інтегрованого, проблемно-аналітичного уроку з історії України у межах вивчення розділу «Утвердження тоталітарного режиму. Радянська модернізація (1929–1939 рр.)». Зошит розроблено з урахуванням активних і інтерактивних методів навчання та орієнтовано на формування в здобувачів освіти історичного мислення, громадянської свідомості й уміння проводити паралелі між подіями ХХ та ХХІ століть. Матеріали зошита повністю корелюють із поетапною структурою уроку: від актуалізації опорних знань і мотивації навчальної діяльності — до аналітичної, дослідницької та рефлексивної роботи. У робочому зошиті передбачено методичний супровід викладача: чітко окреслені цілі заняття, проблемне питання, очікувані результати, підказки до організації групової роботи, орієнтовні відповіді до завдань і варіанти формулювань підсумкових висновків. Це дозволяє педагогу ефективно керувати навчальним процесом, дотримуючись водночас гнучкості у виборі форм і темпу роботи. Зміст зошита включає аналітичні блоки, що передбачають роботу з історичними фактами, статистичними діаграмами, картою масових розстрілів, біографічними довідками діячів Розстріляного відродження. Значну увагу приділено формуванню навичок аналізу кількісних даних, виявленню причинно-наслідкових зв’язків та усвідомленню масштабів репресивної політики сталінського режиму. Окремий розділ зошита присвячено дослідницькій роботі в групах, де викладач має готові шаблони для організації вивчення життєвого шляху та творчої спадщини репресованих діячів культури. Це сприяє розвитку навичок командної роботи, пошукової діяльності, аргументованої презентації результатів дослідження. Особливістю робочого зошита є міжепоховий підхід, що дозволяє простежити безперервність політики знищення української культурної еліти — від 1930-х років до подій сучасної російсько-української війни. Матеріали, присвячені сучасним митцям і письменникам, загиблим у ХХІ столітті, дають змогу викладачу органічно поєднати історичний матеріал із питаннями пам’яті, відповідальності та захисту культурної ідентичності. Зошит містить завдання для рефлексії та формування власної позиції, що дозволяє підвести учнів до усвідомленої відповіді на проблемне питання уроку: про аналогії між тоталітарними практиками минулого і сучасними викликами для України. У фінальній частині подано орієнтовні узагальнюючі висновки та рекомендації щодо оцінювання навчальної діяльності здобувачів освіти. Робочий зошит для викладача може використовуватися як під час очного заняття, так і в межах відкритого уроку, методичного заходу або міжпредметної інтеграції з українською літературою, громадянською освітою та мистецтвом. Він сприяє реалізації компетентнісного підходу, вихованню національної гідності та збереженню історичної пам’яті про нескореність української нації.

Перегляд файлу

ТЕМА 4.4 РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. (НЕ) СКОРЕНА НАЦІЯ

ХІД УРОКУ

Група поділена заздалегідь на підгрупи, які, в ході уроку, будуть виконувати групове завдання.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

а) привітання, виявлення відсутніх;

б) перевірка підготовки учнів до заняття.

Викладач. Доброго дня, шановні учні та присутні на занятті гості!

Отже, здобувачі освіти 24-ї групи сьогодні ми з вами завершуємо вивчення IV розділу «УТВЕРДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ (1929-1939 рр.)». Будемо розглядати та досліджувати останню тему з цього розділу, яка звучить так: «Розстріляне Відродження. (Не) скорена нація».

ОПИТУВАННЯ

Проте перш ніж перейти до вивчення нової теми, давайте пригадаємо матеріал, який ми вивчали на попередньому занятті.

Проти яких груп населення радянська влада застосовувала репресивні методи?
Які найбільш гучні справи 30-х років, за участі, начебто українців ви знаєте?
Чому 1933 р. називають роком самогубства, а 1934 – нищенням автентичності?
В якому документі в Радянському Союзі надавалося тлумачення терміну «ворог народу», за яким «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність держави.
Чи можна вважати події Голодомору 32’33 років – актом геноциду?

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Викладач. Повертаючись до теми нашого заняття, мені, перш за все, хочеться зазначити те, що чимало істориків, науковців стверджують про циклічність історії. Тобто, що дуже часто факти в історії через деякі проміжки часу повторюються. На цю думку наштовхують також сучасні військово-політичні події в України.

Складається враження, що ми це вже десь бачили, проходили, переживали. Так Євромайдан, на мою думку – це Запорізька Січ ХХІ ст. Не забуваймо, що Січ – це було місце, куди періодично втікали усі, хто хотів боротися за волю. На Майдані також зібрались люди, які прагнули змін: непорушності своїх прав, справедливості, порядку, чесності та прозорості влади.

«Небесна сотня» – це наші нові Крути, це символ нескореності української нації, її боротьби за краще майбутнє. І навіть анексія Росію Криму та АТО мають аналогію у минулому, адже Російська держава неодноразово зазіхала на територію України.

Щодо репресій, які розгорталися останнім часом, коли людей вбивали, викрадали, катували. Це можна порівняти лише з СРСР 30-х років ХХ століття. Це дії найгіршого радянського зразка. З цього і випливає наше проблемне питання:

Проблемне питання: Чи можна провести аналогію з ситуацією, яка складалась в Україні сьогодні та суспільно-політичним життям в Україні в 30-х рр. ХХ ст.?

Викладач. Отже, ми будемо досліджувати ставлення тоталітарної держави до національно-патріотичної (в більшості своїй – опозиційної) думки та діяльності мистецьких об'єднань, які були головними виразниками цієї думки та співставляти події ХХ і ХХІ століть.

Крім того на уроці ми продовжимо вдосконалювати навички аналітики, порівняння, роботи з картою.

У кожного з вас є персональний зошит, в ньому ви працювали три попередні заняття і сьогодні ви продовжуєте в них працювати.

На занятті ми будемо говорити:

про ХХ ст., про пік сталінських репресій, а саме про «Великий терор»,
розстріляне Відродження (особливості цього процесу),
будемо працювати з діаграмами і з’ясовувати жахливі цифри щодо репресованих,
проведемо групову дослідницьку роботу і ви презентуєте свої напрацювання,
а далі перейдемо в наше сьогодні, тобто ХХІ ст.. і прослідкуємо взаємозв’язок епохи розстріляного Відродження з нашими днями.

Період з 1936 по 1938 рр. – це час коли масові репресії посилюються і набувають величезних масштабів та не обходять стороною творчу інтелігенцію української республіки!

ДОВІДКОВО!

На початку 30-х років за міфічними звинуваченнями під арешт підпало кілька десятків українських письменників. У 1933 р. хвиля арештів поносилася, серед заарештованих опинився Остап Вишня, якому ставили у провину участь у вигаданій НКВС «контрреволюційній Українській військовій організації» (письменник відбув у сталінських таборах десять років). У 1933 р. наклав на себе руки Микола Хвильовий (на попередньому уроці ми говорили про початок репресій і знаємо, що 1934 р. ввійшов в історію, як рік самогубств, а 1934 - ?)

У 1934 р. були заарештовані і розстріляні драматург Кость Буревій, поети Олекса Влизько, Дмитро Фальківський, новеліст Григорій Косинка. За гратами опинились письменники Борис Антоненко-Давидович і Євген Плужник. Жертвами сталінського терору стали представники української національної культурної еліти: Микола Світальський – геолог, Михайло Кравчук – математик, Дмитро Яворницький – історик, Михайло Яловий– прозаїк і драматург, Микола Бойчук – художник, Микола Зеров – письменник, Михайло Семенко – письменник, Лесь Курбас – режисер.

Юрій Лавриненко - UAHistory Влада поступово посилювала тиск на літераторів – цей тиск ввійде в історію під назвою

3D человек с восклицательным стоковое фото ©3dconceptsman 12631147

Отже, після почутого, подумайте і скажіть:

«Розстріляне відродження» – це помилковий курс більшовицького режиму чи його послідовна політика?

Найшвидше знецінювалося у радянській державі людське життя.

$C:\Users\glibo\OneDrive\Робочий стіл\Відкритий урок\ФОТО\Знімок екрана (6).png$ Викладач. Перед Вами, в зошитах є діаграми, розгляньте їх, проаналізуйте, запишіть короткі, але змістовні відповіді і тоді ми обговоримо ваші спостереження.

Робота з діаграмами

Кількість репресованих в 1937-1938 рр. в Україні

_________________________________________

Кількість членів КП(б) У (тис. осіб)

___________________________________

Кількість розстріляних жителів України в 1937-1938рр.

Які висновки можна зробити на основі цих діаграм?

_____________________________________

Прошу до обговорення:

Скільки людей було репресовано у 1937-1938 рр.? Скільки було репресовано в УСРР? Яка категорія постраждала найбільше? (Очікувані відповідь: в цей час в СРСР було репресовано 71452 селян, інтелігенції та службовців – 68016 осіб, в УСРР – репресували 41344 селян і 23 251 представника інтелігенції та службовців).
Скільки було репресовано членів КП (б) У? (Очікувані відповідь: Членів КП (б)У було репресовано 1938 осіб).
Яка ж кількість розстріляних жителів України була в 1937-1938 рр.? (Очікувані відповіді: 1937 р. – селян було розстріляно 67777 осіб, в 1938 р. інтелігенції та службовців – 55 646 осіб).
Висновки: переслідування найбільшої категорії населення – селян! І переслідування категорії населення, яка несла загрозу сталінському тоталітарному режимові, тобто інтелігенції

Дякую вам за роботу та за відповіді!

Продовжуємо!

$C:\Users\HP\OneDrive\Робочий стіл\Відкритий урок\ФОТО\карта.png$ Викладач. Перед вами в зошитах є ось така (показати в презентації) контурна карта України, якщо контурна, то ви будете з нею працювати. На ваших столах є червоні маркери, візьміть їх і уважно мене слухаючи, відмічайте в своїх картах ОБЛАСТІ, в яких відбувалися масові розстріли!

Отже!

«Биківнянські могили» / КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ

Биківня – селище, розташоване на північно-східній околиці Києва.

У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Встановлено, що в районі селища Биківня закопували приречених до розстрілу в позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконано у місті Києві. За даними науковців, у Биківнянському лісі покоїться близько 100 тис. репресованих комуністичною владою. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи.

Вчитель: Крім Биківні є ще багато місць поховань в Україні, жертв сталінських репресій:

Розстріляне відродження (КИЇВ) – братське поховання 28 діячів культури, письменників, науковців, розстріляних 15-17 грудня1934 року. Їх було зарито вночі на Лук'янівському цвинтарі місце вказане дружиною Григорія Косинки. Братством Андрія Первозданного 18 грудня 1994 року на цьому місці був встановлений великий дерев'яний хрест з переліком всіх страчених

Рутченкове поле (ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ)- весною 1989 року під час розкопок було виявлено більш ніж 500 останків людей. 16 вересня1989 року останки перепоховані в двох братських могилах. У 2005 році на місці поховання встановлено пам'ятник жертвам політичних репресій.

В період з 5 серпня 1937 року по 27 листопада 1938 року в ЧЕРКАСАХ було розстріляно щонайменше 1144 особи. Пам'ятний знак в Соборном парку встановлений в 2006 році в пам'ять про жертв Голодоморів та політичних репресій на Черкащині.

Поховання розстріляних жертв репресій в Умані (це також ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ) проводилось на території двору колишнього приміщення міського відділу НКВС та на території, яка до нього прилягала, а також на Міщанському кладовищі, де поховані останки 1402 чоловік.

За один тільки 1937 рік на ЧЕРНІГІВЩИНІ було репресовано понад 9,5 тисяч чоловік. Основним місцем масових поховань розстріляних НКВС чернігівців був лісовий масив поблизу села Халявин Чернігівського району

У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ в 1937–1938 роках були розстріляні не менше 15 тисяч жителів і таємно поховані на старому єврейському кладовищі. На підставі даних з протоколів засідань Київської «трійки» УНКВС, Московської «двійки» і актів про приведення цих рішень до виконання у Житомирі та Бердичеві тільки за період з 5 серпня по 31 грудня 1938 року розстріляно не менше 901 людей.

Район Парку культури та відпочинку (м. ВІННИЦЯ), П’ятихатки (ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ), Другий християнський цвинтар (м. ОДЕСА), 9-й км Запорізького шосе (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ).

$C:\Users\HP\OneDrive\Робочий стіл\Матеріали по відкритому уроку\карта учням.png$

Викладач. Якщо ви вірно позначили області масових розстрілів, то у вас має вийти така карта

Викладач. Рухаємося далі і тепер більш конкретизуємо кого і де, наприклад, було ув’язнено / розстріляно!

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА В ГРУПАХ

Ви поділені на три групи, кожна група має дослідити історіє тієї чи іншої персоналії, відповіді ви вписуєте в спеціальний бланк, при дослідженні користуєтеся запропонованими текстовими матеріалами і можете скористатися пошуком в Інтернеті, для цього є ноутбук.

Дмитро Юрійович Загул

Підмогильний Валер'ян Петрович

Лесь Курбас

(справжнє ім'я – Олександр-Зенон Степанович Курбас)

народився 28 серпня 1890 року в буковинському селі Мілієві.
Родина майбутнього поета жила дуже бідно.
Ще в початковій школі виявив такий хист до навчання, що сільський вчитель за власний кошт віддав хлопця, який рано осиротів, до Чернівецької гімназії, яку той закінчив 1912 року.
1912 року в газеті «Нова Буковина» опубліковані цикли його поезій «Весняні мрії», «Думки», «В темряві» та «Хвилі кохання».
1913 року в Чернівцях побачила світ перша книжечка віршів молодого поета "Мережка".
Загул вступив на історико-філолоґічний факультет Чернівецького університету.
Подальший життєвий шлях поета різко зламала І світова війна. 1915 року, коли російські війська відступали з Буковини, його було взято заложником і відправлено до Нижнього Новгорода, де він і одружився. Згодом переїхав до Одеси, а звідти — до Києва. Працював бухгалтером, санітаром, учителем, редактором. У той же час писав нові вірші, займався перекладами, виступав з публіцистичними статтями.
У 1918 році Дмитро Загул видав збірку віршів «З зелених гір».
З вересня 1922 року вчителює, а потім стає директором школи села Саварка. Через рік переїжджає до Києва на посаду редактора сценарного відділу «Українфільму», а згодом посідає посаду наукового працівника Академії наук (ВУАН).
Впродовж 1920-1934 рр. Дмитро Загул редагував альманах «Західна Україна», писав критичні статті,
1933 року, як члена літературної організації «Західна Україна», Загула звинуватили в націоналізмі й засудили до 10 років концтаборів. Покарання письменник відбував у Забайкаллі, на залізничній станції Урульга. Там його призначили редактором багатотиражної газети «Строитель Бама».
Де, коли і за яких обставин пішов із цього світу Дмитро Загул точно не відомо. Існують лише перекази, що помер він від паралічу серця в одному з колимських таборів улітку 1944 року.
Дмитро Загул реабілітований посмертно.

народився 1901, 2 лютого – на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина)
Походив з бідної селянської родини.
Навчався к спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі.
вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.
був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.
Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті терор проти керівників партії».
Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.
Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.

народився 1887, 25 лютого -

на Львівщині у родині акторів

навчався у Львівському та Віденському університетах. У цей час захопився театральним експериментаторством, закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.
після навчання заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр. На запрошення режисера Миколи Садовського переїхав спочатку до Києва (де заснував “Молодий театр” та “Березіль”), а потім до тодішньої столиці УСРР – Харкова.
завдяки Курбасу українське сценічне мистецтво європеїзувалося, відкривало для глядачів нові теми, героїв, прийоми. Він намагався поєднати національні традиції з найновішими формами європейського театру.
Лесь Курбас був однією з зірок українського відродження, тож не міг не привернути увагу чекістів. Звинувачений у схильності до українського націоналізму, Курбас наприкінці 1933 року залишив свій театр у Харкові та переїхав до Москви. Тут працював у державному єврейському театрі. 26 грудня 1933 року чекісти заарештували Курбаса у Москві.
9 квітня 1934 року судова трійка колегії ГПУ засудила Курбаса до 5 років таборів. Та на волю режисер ніколи не вийшов. 3 листопада 1937 року до двадцятої річниці «Жовтневої революції» у Соловецькому таборі (урочище Сандармох). особливого призначення Леся Курбаса розстріляли.
Пам’ять про Леся Курбаса вшанована у назвах вулиць, пам’ятних дошках, його ім’я внесено до календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО. Ідеї Курбаса втілюються у створеному державному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, новатори та революціонери театру нагороджуються премією його імені.

Викладач. Прошу завершувати роботу в групах і презентувати нам свої напрацювання (учні розповідають про репресованих учасників розстріляного Відродження).

$C:\Users\HP\OneDrive\Робочий стіл\Відкритий урок\ФОТО\Снимок экрана (839).png$ Викладач. Дякую за таку корисну роботу! Ви молодці!

Урочище Сандармох розташоване за 19 кілометрів від міста Медвеж’єгорськ. Воно стало спеціальною територією, яку органи НКВД СРСР використовували для масових страт. Наприкінці 1930-х тут розстріляні майже 10 тисяч осіб – спецпоселенців, в’язнів із Біломорсько-Балтійського каналу та Соловецьких таборів. Усього виявлено 236 розстрільних ям.

Наприкінці жовтня 1937-го Сандармох став місцем страти соловецького тюремного етапу. За кілька днів тут загинули Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Павло Пилипович, вчені, політичні й державні діячі Володимир Чехівський, Степан Рудницький, Матвій Яворський і багато інших українських інтелектуалів.

Викладач. Ми з вами говорили про трагічне ХХ ст., але сьогодні стає зрозумілим, що і ХХІ ст. є не ласкавим до нас, і ви як свідки подій можете це підтвердити.

Насправді схожість епох ми дуже легко зможемо довести хоча б в питанні утисків, переслідувань, смертей!

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕПОХИ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ З НАШИМИ ДНЯМИ.

Вашій увазі сучасна інтерпретація традиційних вишиванок. Український бренд “ETNODIM” має чудовий зразок – вишиванку “Слово”

Віднайдіть на вишиванці один символ. Що він, по вашому може означати?__________________

__________________________________________

Символи на сорочці (викладач показує та надає пояснення):

• козлики – художник-футурист Анатолій Петрицький, який малював їх на своїх щоках;

• хвильки – письменник Микола Хвильовий;

• прямі лінії у вигляді смужок берези – Лесь Курбас та актори театру “Березіль”;

• вишні – письменик-гуморист Остап Вишня;

• ґроно винограду – Валер‘ян Поліщук, автор альманаху “Ґроно”;

• гілка ялинки – Михайло Яловий.

Викладач.

Ще зв’язок епох можна прослідкувати через архітектуру. Наприклад, у 1920-х роках легендарний харківський будинок “Слово” збудували спеціально для літераторів. Архітектор Михайло Дашкевич символічно спроєктував дім у формі літери “С”.

Цей дім став символом культурного відродження України, адже в ньому жили відомі українські письменники, поети, художники та режисери. Однак у 1930-х роках багато мешканців будинку були репресовані радянською владою.

А 07 березня 2022 року в цей дім влучив російський снаряд.

Епохи переплелися. Коло замкнулося.

Викладач звертається до учнів з проханням:

Висловіть стверджувальне чи заперечувальне судження щодо питання:

Викладач. І ще одне!

Комуністична партія СРСР розглядала літературу й мистецтво як одну з ланок культурної боротьби і намагалася знищити будь-які прояви культурної ідентичності у митців. Це було майже 100 років тому, але продовжується досі. Під час повномасштабного вторгнення в Україну росіяни продовжують викрадати та вбивати культурну еліту країни.

Вбивство Володимира Вакуленка

10 квітня 2022 стало відомо про викрадення росіянами дитячого письменника та поета Володимира Вакуленка.

Лише після деокупацію Ізюма на Харківщині виявили місце масового поховання, де знайшли тіло письменника. Під час ексгумації у тілі Вакуленка знайшли дві кулі від пістолета Макарова.

Перед викраденням Вакуленко сховав свої записи під вишнею в саду.

«23 березня 2022 року Володя, знаючи, що окупанти ще прийдуть за ним, закопав свої записи під вишнею і сказав батькові: "Коли наші прийдуть, віддаси". Наступного дня 24 березня 2022 Володимира забрали», — написала Вікторія Амеліна.

Рідні автора та письменниця Вікторія Амеліна передали записи до музею.

«18 березня він писав: "Вірю в ЗСУ". Щось про їжу писав. Тут можна прочитати, що "загинули люди". Мабуть, він бачив, як вбивають, чи від бомб. "В одному з сіл розбили школу. Загинули люди, декілька людей"», — процитував щоденник письменника науковий співробітник Харківського літмузею Олексій Юрченко.

Вбивство Вікторії Амеліної

1 липня 2023 р. у лікарні Мечникова у Дніпрі померла українська письменниця Вікторія Амеліна. Вона отримала поранення під час ракетної атаки по Краматорську 27 червня.

Влітку 2022 року Амеліна приєдналася до правозахисної організації «TruthHounds», де разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях України, зокрема у Капитолівці та Ізюмщині на Харківщині.

Вікторія Амеліна – авторка «Синдром листопаду, або HomoCompatiens», «Хтось, Або Водяне Серце», «Дім для Дома». Лауреатка міжнародної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського.

Вона ж заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль у селищі Нью-Йорк Донецької області, за кілька кілометрів від фронту, який з 2022 року пролягає у самому селищі.

Сергій Захлюпаний

38-річний художник, якого російські військові вбили у Гостомелі. Він був митцем, виставляв свої роботи, зокрема на Андріївському узвозі в Києві.

Артем Азаров

26-річний доброволець із позивним «Художник» загинув 5 березня 2022 року в боях за Харків під час російського мінометного обстрілу. Він брав участь у створенні і діяльності військово-патріотичної організації «Фрайкор». Був добровольцем, з 2017 року здійснив шість ротацій на схід. З початком повномасштабного вторгнення знову пішов воювати.

Артем Довгополий

Український поет та старший сержант ЗСУ. Загинув 4 серпня 2022 року в бою біля Бахмута. Йому було 28 років. Під час навчання писав вірші. Був членом Конотопської літературної студії «Джерела», лауреатом конкурсів. Мав хист до ремонту музичних інструментів, грав на гітарі. Його твори публікували у колективних збірках «Конотоп молодий» та «Джерел натхненна сила».

Історик Владлен Мараєв сказав, коли говорив про розстріляне відродження минулого століття:

«У результаті українська культура зазнала катастрофічних втрат, коли безліч людей було знищено в розквіті сил задовго до того, як вони могли зробити безліч шедеврів. Як наслідок – нашу культуру погано знають у світі».

Особисто я із ним погоджуюся і хочу доповнити:

Сказані слова вище описують і сучасне знищення культурної еліти. Сучасні інтелігенти так само гинуть у розквіті власних сил, коли лише починають наповнювати українську культуру.

Викладач. Давайте спробуємо визначити наслідки масових репресій (учні висловлюють свої думки і роблять записи в конспекті).

Наслідки:

Втрата великої кількості талановитих людей та культурних надбань.

Формування атмосфери страху та недовіри в суспільстві.

Утвердження абсолютної влади Сталіна.

На завершення, повернемося до питання з якого починали заняття

Проблемне питання: Чи можна провести аналогію з ситуацією, яка складалась в Україні сьогодні та суспільно-політичним життям 30-х рр. ХХ ст.?

Прошу вас відповісти.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

Підведення підсумків заняття

На основі ваших переконливих аргументів можна стверджувати, що справді між суспільно-політичним життям України в 20-30-х роках та ситуацією в Україні зараз є багато спільного. Адже справді ми є свідками того, як наша держава відстоює своє право бути незалежною і ця боротьба з величезними нашими втратами.

Оцінювання

Підводячи підсумки, хотілося б подякувати всім учасникам за активну роботу на занятті. Насамперед, відмітити науковий підхід до відбору фактів, вміння аналізувати та систематизувати отриману інформацію, а також працювати в колективі. В ході дискусії робочі групи переконливо, аргументовано відстоювали власну точку зору, толерантно ставлячись до іншої.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Написати назви творів за авторства В. Вакуленка та В. Амеліної.
Переглянути фільм за посиланням. Режим доступу: https://megogo.net/ru/view/3767231- budinok-slovo.html (посилання на фільм скину в вашу групу)

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Боднарюк Маргарита Сергіївна

Пов’язані теми

Історія України, 10 клас, Матеріали до уроків

Додано

7 січня

Переглядів

243

Оцінка розробки

Відгуки відсутні