Презентація "ВАСИЛЬ ВИШИВАНИЙ: Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотрінґен"

ВАСИЛЬ ВИШИВАНИЙВільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотрінґен

О 3 годині ночі 18 серпня 1948 року у Лукʼянівському СІЗО після страшних катувань помер Василь Вишиваний, він же Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотрінґен, борець за права і свободи українців, за виокремлення українських земель у складі Австро-Угорщини, за наше краще майбутнє. Василь Вишиваний на руках у матері в колі родини

Вільгельм фон Габсбург-Лотрінґен народився 10 лютого 1895 року і був представником однієї з монарших династій Європи, яка на початку ХХ століття стояла на чолі Австро-Угорщини, один із нащадків королівської династії Габсбургів, нащадок Рюриковичів і Гедиміновичів, нащадок короля Данила Галицького. Його батько і старший брат претендували на польський монарший престол у разі розпаду імперії. Натомість Вільгельм ще раніше зробив вибір на користь українців і українства.Імператор Франц-Йозеф I і імператриця Єлизавета

З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині, де вперше познайомився з українською культурою та українцями. Внаслідок спілкування з ними, а також ще юнацьких  подорожей гуцульськими селами він полюбив українські звичаї, пісні. Невдовзі вивчив українську мову і навіть писав вірші українською. Батьки Вільгельма Габсбурга: Карл Стефан Австрійський і Марія Терезія Австрійська-Тосканська. Карл Стефан Габсбург разом із синами: Вільгельмом та Карлом Альбрехтом

З 1905 року Вільгельм Франц навчався у Віденському реальному училищі, яке він закінчив 1912 року з відзнакою. Наступного року Вільгельма і його брата Лео було відправлено на навчання до Терезіанської військової академії в австрійському місті Вінер-Нойштадт. Такий крок батьків був досить незвичним, оскільки діти імператорської родини зазвичай автоматично отримували офіцерські звання в армії Австро-Угорщини. Однак у родині архікнязя Карла Стефана дітей виховували у спартанському дусі — батьки хотіли, щоб в академії вони не відрізнялися від інших і, не маючи нічого зайвого, мешкали в загальній казармі з іншими курсантами.

Українською культурою він почав цікавитись ще під час навчання в академії: вивчав мову, читав книжки українських письменників та поетів, захоплювався творами Івана Франка, Юрія-Осипа Федьковича, Василя Стефаника, Тараса Шевченка. Першою українською книгою, з якою він ознайомився, була «Мала Історія України» Михайла Грушевського. 

У 1915 році він закінчив військову академію, став лейтенантом Збройних сил Австро-Угорської імперії й отримав призначення до уланського полку, більшість вояків якого були українцями і де він командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний.

У 1916 році він, як депутат австро-угорського парламенту, познайомився з низкою українських політиків, зокрема з Євгеном Петрушевичем — головою Української Парламентарної Репрезентації, і почав лобіювати українські інтереси на високому політичному рівні. Саме завдяки Вільгельму Габсбурґу міністром охорони здоров'я Австро-Угорщини став українець, кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини — Іван Горбачевський. Барон Казимир Гужковський (український громадський і військовий діяч, полковник армії Австро-Угорщини, граф Андрей Шептицький (предстоятель Української греко-католицької церкви) і Вільям фон Габсбург (Василь Вишиваний)

Доленосним стало знайомство Вільгельма з полковником Казимиром Гужковським, який був одним з небагатьох українців, які займали адміністративні посади на Галичині. Саме завдяки йому чоловік прийшов до розуміння необхідності державного оформлення етнічних українських земель. На цьому етапі йшлося передусім не про незалежність, а про виокремлення українських земель у складі Австро-Угорської імперії, надавши українцям більше самоврядування і контроль над культурним життям. Василь Вишиваний і український гуцульський громадський і політичний діяч Петро Шекерик-Доників

Перший офіційний виступ ерц-герцога в українській справі відбувся восени 1917-го, коли від імені імператора Карла Габсбурга йому доручили вітати у Львові митрополита Андрея Шептицького, який повертався на батьківщину з російського полону. Після більшовицького перевороту 1917 року в Росії, до влади прийшов новий уряд на чолі з Леніним, який вирішив укласти мирний договір з Центральними державами. Вільгельм Габсбурґ відігравав важливу роль в проведенні переговорів у Бересті, які передували укладанню цього договору. Андрей Шептицький і Вільгельм фон Габсбург

Прихильність ерцгерцога до українців та їхньої історії викликала незадоволення у багатьох офіцерів, насамперед поляків, які прозвали Вільгельма “Червоним князем”. Така позиція спричинила певне тертя між ерцгерцогом і більшістю представників панівної династії, які дотримувались виразної пропольської орієнтації. Вірш Василя Вишиваного

Австрійський Ерцгерцоґ Вільгельм фон Габсбурґ під час перерви у берестейських перемовинах вмовляє у Відні австрійського міністра закордонних справ графа Оттокара Черніна на підписання таємної частини договору щодо створення українського Коронного краю, на що погоджується і молодий Цісар Карл І, з яким з дитинства дружить Вільгельм фон Габсбурґ, бо все ж, брати.

З актуалізацією української проблеми в міжнародних відносинах серед політиків ширилися чутки про наміри Австрії використати ерцгерцога Вільгельма у своїх політичних комбінаціях і поставити його на чолі української держави. Після Берестейського миру, коли німецькі та австрійські війська увійшли на територію України, ці поголоски посилились. Проте якщо й існували подібні плани в австрійських владних колах, вони не мали реальної перспективи з огляду на позицію Німеччини. Після приходу до влади Павла Скоропадського й утворення Української Держави про це взагалі не могло бути мови.

У квітні 1918 року Вільгельм Габсбург очолив військову групу австрійської армії, у складі якої перебував легіон Українських Січових Стрільців (УСС), який він патронував. Цей підрозділ стаціонував у районі Олександрівська (нині ‒ Запоріжжя). У першій половині травня 1918 року серед українських соціалістів Одеси виник задум підняти повстання проти режиму Павла Скоропадського й передати владу в Україні ерцгерцогові Вільгельму як новому гетьманові України. Вільгельм Габсбург під час національно-визвольних змагань. 1917 рік

Коли ж самого Вільгельма запитали про таку перспективу, то його відповідь була дещо несподіваною: “Ви знаєте, панове, що я щиро полюбив український народ і сам почуваюсь українцем. Але я ніколи не думав про якусь кар’єру в Україні. Одначе коли буде воля цілого українського народу, щоб я став на чолі його держави, я не відкажуся від цього”.

Між тим австрійці вимагали від УСС участі в роззброєнні селян і реквізиціях збіжжя. Натомість австро-німецьке командування отримувало численні скарги від російських і польських поміщиків, які були незадоволені гуманним поводженням стрілецтва з селянством. Під час чергового виклику Вільгельма до австрійської столиці, а потім і до Берліна, де він мусив давати пояснення, було зроблено спробу ліквідувати УСС. І хоча завдяки зусиллям ерцгерцога легіон не розформували, за наказом австрійського командування він передислокувався на Буковину.

В історичній літературі де-не-де зустрічається ще одне ім’я Вільгельма фон Габсбурга – “Червоний князь” (Roter Prinz), яке не натякає на зв'язок із більшовиками чи РСЧА. Історик Тімоті Снайдер його переклав, як “Красний князь” або “Світлий князь”. Те ім’я австрійський ерцгерцог зажив після того, як відмовився виконати наказ командування та покарати українських селян, які в якості контрибуції не здавати свій врожай. Отже, власне ім’я “Червоний князь” поширилося на певну історичну особу не в марксистському розумінні, а тому, що його носій обстоював інтереси простих людей і розмовляв з ними їхньою мовою. Василь Вишиваний із січовими стрільцями в українській родині Півдня України, 1918 рік

Під час листопадових боїв у Львові Василь-Вільгельм Габсбург виявив себе як послідовний прихильник української державності. Перебуваючи у шпиталі, він зробив усе можливе, щоби терміново передислокувати УСС до галицької столиці. 9 листопада, попри хворобу, він покинув Чернівці і прибув до Львова, де перебував як приватна особа до 21 листопада, тобто до відступу з міста українських військ.

До 6 травня 1919 року Василь Вишиваний жив як приватна особа в монастирі о. Василіян у Краснопущі. Саме під час свого добровільного інтернування ерцгерцог дізнався про присвоєння йому почесного звання “Полковника війська українського”. Коли ж розпочався відступ Галицької Армії, Василь Вишиваний вирушив до Карпат, де 6 червня 1919 року його взяли в полон румуни й інтернували до монастиря Кальдарушани. На вимогу уряду УНР на початку вересня 1919-го ерцгерцога звільнили. Він прибув до Кам’янця-Подільського, де його призначили начальником відділу закордонних зв’язків Генерального штабу Армії УНР. 

Василь Вишиваний дуже негативно поставився до угоди УНР із Польщею у квітні 1920 року. На початку 1921-го в польській пресі було опубліковано лист батька Василя Вишиваного, Карла Стефана Габсбурга, давнього полонофіла, який фактично означав зречення від свого сина в ім’я симпатій до польської шляхти та на догоду її політичним інтересам. Приводом стала публікація 9 січня 1921 року у віденському часописі “Neues Wiener Journal” різкої антипольської статті Вільгельма Габсбурга, спрямованої проти союзу УНР і Польщі. На батьків лист Вільгельм відповів 10 лютого 1921 року. Ця відповідь була опублікована в українській пресі. Карл Стефан Габсбург. Вільгельм Габсбург

Ця публікація викликала різко негативну реакцію і родини Вільгельма Габсбурга, і Уряду Директорії УНР, який тривожно спостерігав за зростанням популярності Василя Вишиваного. Тим часом невдачі в перебігу збройної боротьби за українську державність у 1919‒1921 років викликали кризові явища в українському суспільно-політичному житті. На тлі воєнних і політичних прорахунків Директорії та зневіри в демократичних інститутах УНР погляди багатьох українців зупинялись на постаті Вільгельма Габсбурга ‒ Василя Вишиваного, який приваблював багатьох своїм безкорисливим і гарячим українським патріотизмом, а ще ‒ рішучими антипольськими настроями.

Ще 1920-го в Берліні зібрали ініціативна група з відновлення “Вільного козацтва”, а вже 1921-го у Відні створили Українське національне вільнокозацьке товариство, тимчасову управу якого очолив Василь Вишиваний. Було започаткувано видання тижневика “Соборна Україна”, який активно глорифікував особу Вільгельма Габсбурга. Однак вже на початку 1922-го внаслідок політичної конфронтації різних груп товариство фактично перейшло під провід колишнього ад’ютанта гетьмана П. Скоропадського – Івана Полтавця-Остряниці. Відтоді ерцгерцог не брав активної участі в українському еміграційному політичному житті, хоч постійно виявляв цікавість до українських справ. У другому ряді четвертий справа – Василь Вишиваний

 Серед представників української політичної еміграції Вільгельм має репутацію романтичного ідеаліста і поступово відходить від активного політичного життя. У міжвоєнний період починає займатися власним бізнесом, торгує земельними ділянками у Франції та Іспанії. З приходом до влади у Німеччині фашистів, як і всі Габсбурги категорично відмовляється від співпраці з ними, і всю війну перебуває під наглядом Гестапо через підозру у співпраці з англійською розвідкою. Вільгельм Габсбург на гірськолижному курорті з одним зі своїх друзів. 30-ті роки ХХ століття

Після війни Вільгельм заснував власний лакофарбовий завод у Відні, одружився з австрійською аристократкою Амалією Вюртемберзькою. В нього народився син Франц, нібито особисте життя налагоджувалося. Відень, де проживав Вільгельм Габсбург, був в радянській окупаційній зоні з 1944 до 1947 року, а сталінська розвідка, пам’ятаючи його любов до України і прагнення створити українську державу вела за ним таємне стеження, бо підозрювала в зв’язках з ОУН. Контакти Василя Вишиваного з українським підпіллям зрештою виявилися для нього фатальними. Австрійське посвідчення особи Вільгельма Габсбурга,Будинок 49 на Фазангассе у Відні, де в 1947 р. мешкав В. Габсбург, Дружина і син Вільгельма Габсбурга.

18 вересня 1947 року МДБ УРСР порушило перед Першим головним управлінням (зовнішня розвідка) МДБ СРСР питання про арешт Вишиваного і його етапування до Києва для проведення слідства і засудження. Чому ця дата фігурує в справі, невідомо, бо ще 26 серпня 1947 року Вишиваного працівники «СМЕРШ» МДБ СРСР у Відні викрали його в англійській зоні окупації поблизу залізничного вокзалу Відня (або з його власного помешкання на Фазангассе, 49). Спочатку Василя Вишиваного утримували в Карлсбадській тюрмі, поки йшло попереднє слідство. Невдовзі його доставили до Києва, до Лук’янівської в’язниці. Газета “НАШЕ ЖИТТЯ” (Німеччина), 20 жовтня 1947 року, №39 Газета “СВОБОДА” (США), 14 жовтня 1947 року, №239

У Києві Василя Вишиваного звинуватили в наступному:загарбницька діяльність в Україні на боці Австро-Угорської імперії;воював з Радянською армією;підтримував Симона Петлюру;підтримував українських націоналістів в еміграції;працював на британську і французьку розвідку під час Другої світової війни. Ліворуч Василь Вишиваний за рік до арешту (Відень, 1946), а праворуч він же за чотири місяці після ув’язнення (Київ, Лук’янівська тюрма, грудень 1947)

Протягом півроку його щоденно допитували, переважно вночі, вимагаючи зізнатися в контактах з оунівським підпіллям та західними розвідками. Однак Вільгельм заперечував свою причетність до будь-яких політичних рухів чи партій за останні 20 років, наголошуючи, що всі зустрічі і контакти були окремими подіями і не мали постійного характеру. Допитували його російською, він відповідав українською. Він відмовився видавати прізвища своїх друзів та вигадувати наклепи на соратників по еміграції.

Йому загрожували 25 років таборів, але австрійський ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбург до ГУЛАГу не потрапив: у тюрмі він тяжко захворів, належної медичної допомоги не було, і через рік — у серпні 1948 року — він помер від туберкульозу. Місце його поховання невідоме — ймовірно, це безіменна могила біля огорожі Лук’янівського кладовища в Київі… Тільки 25 грудня 1989 року прокуратура Київського військового округу реабілітувала Вільгельма фон Габсбурга – Василя Вишиваного. Людина, народжена принцом, померла як воїн і син українського народу. Його серце билося в ритмі вишиваного хреста — символу любові, честі й відданості Україні.

У Лук’янівській тюрмі, коли слідчі пропонували йому відмовитися від української національності, щоб уникнути тортур, він відповів твердо: «Я — українець». Цим рішенням він прирік себе на смерть, але залишився вірним Україні. До останнього подиху. Вільгельм Габсбург, син італійського та австрійського народів, своїм жертовним життєвим прикладом доказав, що українцем може бути й представник іншого народу, який готовий жити та творити для своєї Духовної Батьківщини – України та навіть віддати найдорожче, що є в кожної людини – власне життя.

Людина, народжена принцом, померла як воїн і син українського народу. Його серце билося в ритмі вишиваного хреста — символу любові, честі й відданості Україні. У сучасній Україні на честь Василя Вишиваного названо вулиці в Київі, Івано-Франківську, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Запоріжжі, Первомайську, площу у Львові, провулок в Одесі. У 2021 році в столиці України встановили погруддя австрійському архікнязю – Василю Вишиваному.

СЛАВА УКРАЇНІ!ГЕРОЯМ СЛАВА!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!Світлана ІЛЬЧЕНКО