Робота на конкурс "Об`єднаймося, браття мої"

Міністерство освіти України

 

 

XVII Всеукраїнський конкурс учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої»
номенація «Література»

 

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути!»

 

 

 

Роботу виконала
учениця 11 класу
Пальчик Анастасія

Керівник:
учитель української мови та літератури
Бугакова Світлана Василівна

 

 

 

Торецьк – 2017р.

 

 

Моя найкраща в світі сторона!

Чарівна, неповторна Україна!

Для мене в цілім світі ти одна

І рідна, й мила, дорога, єдина!

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути»

(В.Липинський)

 

 

 

 

 

Красивий, щедрий рідний край,

І мова Наша – солов`їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

Ми всі малі пагінчики твої,
Прийшли у світ, щоб в нім добро творити,
Хоч, може, й кращі є на цій землі краї.
Та нам Судилось в Україні жити.

 

 

 

 

 

 

Ми – патріоти – дочки й сини

Для твого блага – все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний!

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Є щось святе в словах мій рідний край

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту, білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Його історія… В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.
Моя Батьківщина

 

 

 

 

Моя Батьківщина – Україна. «На цих горах засяє благодать Божа», - сказав колись апостол Андрій
Первозванний, припливши Дніпром до того
місця, де стоїть златоверхий Київ.

Його пророчні слова збулися. Держава, яка виникла на цих святих горах, Київська Русь – Україна, була однією з наймогутніших у світі.

Довелося українському народові боронити рідну землю від поневолювачів, будувати величні собори, прикрашаючи державу й несучи її славу крізь віки. Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна була вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля».

Поступово пробуджувався народний дух його не могли знищити ні тюрми, ні катування, ні заслання. Нове життя поставало в уяві народній як три зорі – братерство, рівність, воля. Цього народ прагнув, цією надією були сповнені серця справжніх патріотів. Україна розірвала вікові пута неволі, мужньо витримавши штучні голодомори, катівні Сибіру, вийшла, нарешті, на світлий шлях оновлення.

Саме Т. Шевченко своїми віршами прагнув розбудити національну свідомість українців, розмірковував над тим, яка доля чекає його Україну:

 

«Та не однаково мені,
Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…»

Як ніхто інший, чекав Т. Шевченко суду над гнобителями, шо «людей ярма запрягли», благав їх опам’ятатися, полюбити «щирим серцем велику руїну», бо

 

«Розкуються незабаром

Заковалі люди,

І потече сторіками

Кров у синє море.»

Повинна була прийти на Україну «воля святая», якої так жадав великий кобзар. Він був упевнений, що колись Україна отримає незалежність, і тоді.

«Оживуть степи, озера,

І не верситовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться.»

Саме такою уявлялася Україна поетові в майбутньому. І навіть у важкі хвилини він вірив, що…

«… на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.»

Як бачимо, мрії Тараса Григоровича здійснилися.

 

 

 

Проголошена незалежність нашої Вітчизни. Україна впевнено крокує в майбутнє. Моя Батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть в ній, - не можливо! Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи Криму, терикони Донбасу, Дніпро-Славутич.

Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні.

Батьківщина – це стежка, по якій ти пішов до школи.

Рідна моя Україна, земля зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми.

Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці, де «садок вишневий коло хати».

Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.

 

 

 

 

Це відомі всьому світові діячі української культури Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Довженко, О. Гончар, М.Лисенко, М. Заньковецька та багато інших.

Україна – це й рідна мова. Маленька дитина ще у сповиточку чує рідну мову від матері та промовляє за нею перші ніжні слова. Це ті слова, які проказувала ще в глибоку-глибоку давнину над колискою прабабуся. І саме ці слова наповнені почуттям, мов квітка нектаром.

 

Шевченко писав:

 

«… Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.»

Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум`ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?

 

«Рідну, добру, у крові умиту.
Я тебе нікому не віддам.»
 

Ці поетові рядки звучать в унісоні із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею України, сягаю думкою у глибину віків . Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.

 

 

 

І ось знову війна. Війна на Донбасі, у моєму місті. Для мене війна – це страшне, і я думала, що це таке далеке слово.
        

 

 

 

 

 

 

Та варто було однієї миті, і всі ми, українці, пізнали великі жахи та неймовірні наслідки – руїни війни, якої ніхто не міг очікувати.

Ринуть у бою воїни, що пройшли пекло війни в Чечні, Афганістані, але знайшли смерть у боях за неньку Україну – свою пишну країну, край вишиванок і калини.

Однак український народ дуже стійкий, дуже сильний. Він будує собі державу: вільну, мирну, квітучу, щасливу. Державу про яку мріяв Шевченко.

Зводячи очі до неба, простягаючи руки до Всевишнього молив: «Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли.» Саме цього нам і не вистачає, аби зрозуміти один одного, згуртуватись і творити на нашій благодатній землі рай, про який так мріяв наш геній – Тарас Шевченко.

Ми обов`язково зміцнимо нашу країну, зробимо її по-справжньому вільною та демографічною державою, відновимо її авторитет і повагу серед могутніших країн. І це ми повинні зробити самі, бо ми хочемо бути українською нацією.

 

 

 

 

«Ти поміркуй собі, мій друже,

Бо Батьківщина ж твоя.

І хто ж Вкраїні допоможе,

Якщо не ми – не ти й ні я?»