У сучасній школі навчаються діти, які мають особливі освітні потреби, на сьогодні в суспільстві активно впроваджуються проекти з інклюзивного навчання. Існують і спеціальні заклади, які займаються навчанням та вихованням учнів з особливими освітніми проблемами. До таких учнів належать діти з розладами опорно-рухового апарату, слуху, зору, затримкою психічного розвитку, порушенням емоційно- вольової сфери тощо. Як наслідок - порушення мовлення, мислення, пам'яті, уваги, поведінки. Однією із найважливіших задач у роботі з дітьми, які мають особливі потреби, є розвиток комунікативних умінь і навичок. Але особливості розвитку таких учнів не завжди дозволяють повною мірою сформувати комунікативні вміння та навички, тому в своїй роботі вчителю вкрай необхідно застосовувати спеціальні корекційні засоби навчання.
Мета даної статті - висвітлити деякі шляхи щодо формування комунікативних здібностей учнів з особливостями психофізичного розвитку.
Використання даного досвіду можливе в закладах подібного типу для дітей з психофізичними вадами, для загальноосвітніх шкіл у класах з інклюзивним навчанням.
1
Міністерство освіти і науки України
комунальний заклад «Харківський ліцей № 31 Харківської міської ради»
РОБОТА
на тему: “Формування комунікативних здібностей учнів з особливостями психофізичного розвитку”
Виконала:
учитель-дефектолог
Єременко
Оксана Анатоліївна
22 листопада 2023 року
Харків
2023
Зміст
|
3 |
|
|
учнів з особливостями психофізичного розвитку……………
учнів із особливими освітніми потребами…………………….. |
4
6 |
|
10 11 |
Додаток 1 ………………………………………............................. Додаток 2.…………………………………………………………. Додаток 3…………………………………………………………... |
14 15 16 |
|
|
|
|
|
|
I. Вступ
Провідною метою сучасної системи шкільної освіти є формування національно свідомої мовної особистості учня – людини, що має високий рівень комунікативної компетентності. Як відомо, компетентність не існує поза межами спілкування, адже вона виявляється у конкретних комунікативних ситуаціях й обумовлюється психологічними та соціальними особливостями індивіда. Комунікативну компетентність школярів розглядаємо як загальне комплексне поняття, що свідчить про рівень навчальних досягнень з мови та мовлення, можливість реалізувати їх у процесі спілкування [12, c.224] Формування комунікативної компетентності, на думку І.О.Черезової, відкриває можливості для розв’язання проблем в особистісному та професійному зростанні людини, вимагає умінь застосовувати набуті знання у безпосередньому спілкуванні, на практиці [23,с.107].
У сучасній школі навчаються діти, які мають особливі освітні потреби, на сьогодні в суспільстві активно впроваджуються проекти з інклюзивного навчання. Існують і спеціальні заклади, які займаються навчанням та вихованням учнів з особливими освітніми проблемами. До таких учнів належать діти з розладами опорно-рухового апарату, слуху, зору, затримкою психічного розвитку, порушенням емоційно- вольової сфери тощо. Як наслідок - порушення мовлення, мислення, пам’яті, уваги, поведінки. Однією із найважливіших задач у роботі з дітьми, які мають особливі потреби, є розвиток комунікативних умінь і навичок. Але особливості розвитку таких учнів не завжди дозволяють повною мірою сформувати комунікативні вміння та навички, тому в своїй роботі вчителю вкрай необхідно застосовувати спеціальні корекційні засоби навчання.
Мета даної статті - висвітлити деякі шляхи щодо формування комунікативних здібностей учнів з особливостями психофізичного розвитку.
Використання даного досвіду можливе в закладах подібного типу для дітей з психофізичними вадами, для загальноосвітніх шкіл у класах з інклюзивним навчанням.
II. Основна частина
Окрім рухових порушень у дітей із порушеннями опорно-рухового апарату спостерігаються інші розлади найважливіших компонентів вищої нервової та психічної діяльності, в тому числі мовленнєві: порушення мовленнєвого гнозису (розуміння мовлення) та мовленнєвого праксису (використання мовлення як засобу спілкування й мислення) на різних рівнях інтеграції; розлади регуляції цілеспрямованості нейрофізіологічних функцій.
При порушенні іннервації мовленнєвого апарату виникає дизартрія (порушення артикуляції), а також дислалія (фонетично неправильна вимова деяких звуків). Ураження моторного центру мовлення часто призводить до моторної афазії (порушення усного мовлення) та аграфії (порушення писемного мовлення).
Отже, учні з афазією розуміють мовлення, але не можуть усно відтворити або скласти власне зв’язне усне висловлювання, оскільки втратили або не мають «пам’яті мовленнєвих прийомів» .
Таким чином, дітям з аграфією складно відтворювати висловлення на письмі, але списування можливе, оскільки «працює» зоровий аналізатор.
Діяльність учнів з мовленнєвими порушеннями підлягає корекції.
Аналізуючи психофізичні властивості учнів з наслідками поліомієліту та дитячих церебральних паралічів, слід наголосити на неоднорідності психічних розладів: у дітей втрачається здатність до перспективного планування, виникає абулія (слабовілля), апатія, втрата ініціативності, або навпаки, часто спостерігається ейфорія, зниження самокритики, неохайність, втрата почуття дистанції між людьми.
Нерідко для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату характерна слабка пізнавальна активність, яка частково обумовлена недостатністю комунікаційних функцій. Особливо гостро постає ця проблема в підлітковому віці, оскільки фізичні та мовленнєві дефекти перешкоджають підлітку з обмеженими можливостями повноцінно спілкуватися з однолітками [6].
Корекційно-розвивальна робота з такими учнями має на меті:
- корекцію слухового (фонематичного) сприймання та на цій основі розрізнення та розпізнавання звуків української мови за їх акустичними, артикуляційними ознаками;
- корекцію зорового ґнозису, аналізу, синтезу, просторових уявлень; слухового, зорового та рухового контролю;
- корекцію порушень звуковимови в залежності від мовленнєвого порушення з дотриманням орфоепічних норм української мови;
- корекцію темпоритмічної сторони мовлення, мовленнєвого дихання;
- розвиток лексичної сторони мовлення шляхом розширення різних лексичних категорій, уміння користуватися лексичними мовними засобами у різних мовленнєвих ситуаціях;
- корекцію граматичної системи мовлення на основі формування морфологічних та синтаксичних узагальнень, уявлень про морфологічні елементи слова та структуру речення, розвитку функції словотвору, морфологічного аналізу;
- корекцію зв’язного (діалогічного, монологічного) мовлення на основі розвитку умінь граматично правильно та логічно висловлювати свої думки з метою комунікації та з дотриманням норм літературної української мови, сприймання та відтворення почутого та прочитаного тексту з використанням зорової опори та без неї, за уявленням та уявою, розвитку внутрішнього мовлення;
- формування навичок усвідомленого мовного аналізу як основи для оволодіння і розвитку навичок читання та письма;
- корекція дислексій, дисграфій, дизорфографій. [14, с.4]
Визначення змісту корекційної роботи, постановка корекційних задач поряд із задачами навчальними, розвивальними та виховними на кожному конкретному уроці української мови та літератури сприятиме індивідуалізації педагогічного процесу з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку.
2. Розробка уроку розвитку комунікативних умінь і навичок учнів із особливими освітніми потребами
Тема: “Твір-роздум про вчинки людей”
Дидактична мета: вдосконалювати мовленнєво-комунікативні вміння сприймати текст, усвідомлювати тему й основну думку тексту, тип мовлення;мовленнєво-мислительні вміння стисло і грамотно створювати власні роздуми про вчинки людей.
Розвивальна мета: розвивати творчі здібності дітей, поширювати словниковий запас; формувати вміння самостійно й/або за допомогою вчителя знаходити причинно-наслідкові зв¢язки, узагальнювати; сприяти розвитку вмінь перемагати труднощі й боязкість за допомогою творчих завдань.
Корекційна мета: вдосконалювати комунікативні вміння та навички учнів з обмеженими психофізичними можливостями; розвивати пам'ять, логічне мислення, мовлення, увагу; коригувати прояви емоційно-вольової сфери, розвивати мотиваційну сферу, фонетико-фонематичне сприйняття, коригувати звуковимову, розвивати слух, почуття ритму, координацію рухів, індивідуальні особистісні здібності.
Виховна мета: виховувати почуття доброти, чуйності, розвивати емпатію. Навчати дітей спілкуватися та дружити в колективі.
Обладнання: мультимедійна дошка, роздатковий матеріал, ілюстрації до картин художника Левітана, куток у класній кімнаті, стилізований під старовину, паперові смайлики для позначення емоційного стану.
Хід уроку
Учні вітають учителя та один одного.
Давайте привітаємо гостей. |
Повернутися обличчям до гостей, нахилити голови. |
З яким настроєм ви прийшли на урок? Які емоції відчуваєте? |
Демонстрація смайлів. |
Отже, загальний настрій можна виразити за допомогою такого сонечка. |
Прикріпити сонечко до хмаринки. |
Тоді посміхніться один одному. |
Посміхаємось. |
II. Мотивація. Повідомлення теми і мети уроку.
Сьогодні ми будемо удосконалювати вміння слухати та сприймати текст-розповідь, визначати його головну думку. Навчимося давати оцінку вчинкам людей, отже складати твори-роздуми про вчинки людей. Також будемо розвивати мовлення, мислення, пам’ять, тренувати прояви емоцій.
Отже, сьогодні урок розвитку комунікативних умінь і навичок. Що таке комунікація? (спілкування, вміння виражати свою думку, вміння слухати і сприймати думки інших людей).
Таким чином, ми повинні працювати дружно, якщо треба, допомогти один одному. За умови такої праці в кінці уроку ми складемо невеличку презентацію і плід нашої спільної роботи - дерево - прикрасимо плодами.
III. Актуалізація опорних знань. Бесіда.
IV. Підготовка до сприйняття нового матеріалу. Бесіда.
V. Робота над засвоєнням нового матеріалу.
Вправа 1.
Вправа 2.
Рольова гра «Асоціативний кущ». Назвіть слова-асоціації, які виникають, коли ви чуєте слова життя, останній.
VI. Підготовча робота до сприйняття тексту.
Оповідання, яке ми почуємо, написано за мотивами твору О.Генрі «Останній листок»
VII. Фізхвилинка [додат. 2]
VIII. Робота над сприйняттям та розумінням тексту.
● Проблемні питання перед читанням тексту.
● Читання тексту [ додат. 1]
● Колективні відповіді.
IX. Робота над створенням власних висловлювань.
Напишіть невеликий твір-роздум про вчинок Художника. Звучить музика.
Додаткова допомога слабким учням на окремих картках [додат. 3]
X. Перевірка та коригування самостійної роботи. Складання презентації.
Людське життя можна символічно зобразити у формі дерева. А тепер ми прочитаємо наші міркування і складемо презентацію. Кожна робота - плід вашої праці. Отже, слухаємо товаришів.
XI. Підсумковий етап. Узагальнення вивченого. Хвилинка релаксації.
Читання тексту вчителем.
Життя – дивна штука! Іноді хтось потребує одного лагідного слова, щоби забути образу і витерти сльози, або від одного листка може залежати чиєсь життя. Тож будьмо уважними до людей, що нас оточують! Озирнімося навколо себе, може, комусь зараз потрібна допомога, хтось потребує підтримки, привітного слова, теплого співчуття. Тільки той, хто небайдужий до чужої біди, може називатися Людиною.
XII. Самооцінка діяльності. Визначення емоційного фону, настроїв дітей. (Смайлик)
IV Висновок
Корекційна спрямованість уроку української мови полягає у тому, що за мету вчитель ставить удосконалення комунікативних вмінь та навичок учнів з обмеженими психофізичними можливостями; розвиток пам`яті, логічного мислення, мовлення, уваги; коригування проявів емоційно-вольової сфери, звуковимови, розвиток мотиваційної сфери, фонетико-фонематичного сприйняття, слуху, почуття ритму, координації рухів, індивідуальних особистісних здібностей.
Таким чином, тільки після діагностування шляхів корекційного впливу на діяльність кожної дитини окремо вчитель обирає такі методи, прийоми, форми організації навчальної діяльності, які будують спрямовані на засвоєння програмових вимог учнями з особливими освітніми проблемами, а також на виконання корекційних задач, подолання психічних і фізичних недоліків дітей та їх подальший цілісний особистісний розвиток.
1. Алексєєва Т. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості// УМЛШ. – 2003 - №5 - с.17-19.
2. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с церебральными параличами. М., 1989.
3. Бадалян Л.О. Детская неврология. Уч. пособие. – М.: Медицина, 1975. – с.120-125.
4. Бадалян Л.О., Темин П.А., Заваденко Н.Н. и др. Прогрессирующая мышечная дистрофия у детей и подростков.// ВНИИМИ: Обзорная информация: серия «Охрана материнства и детства». 1988.
5. Босак С. Методи особистісно-орієнтованого навчання// УМЛШ. – 2003. №8. – с.37-41.
6. Бочелюк, В. Й. Психологія людини з обмеженими можливостями : навч. посіб. [Електронний ресурс] / В. Й. Бочелюк, А.В. Турубарова. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 264 с7. Дорошенко О.А. Нестандартність при вивченні української мови в середній школі// УМЛШ. – 1990. - №2-3. – с.21-33.-Режимдоступу: http://westudents.com.ua/glavy/80317-21-sotsalno-psihologchn-osoblivost-lyudini-z-porushennyami-oporno-ruhovogo-aparatu.html. - Назва з екрану.
8. Иваницкая И.Н. Детский церебральный паралич (обзор литературы)// Альманах «Исцеление». М., 1993.
9. Ипполитова М.В., Мастюкова Е.М. Нарушение речи у детей с церебральным параличом. М., 1985.
10. Калижнюк Э.С. Психические нарушения при детских церебральных параличах. Киев, 1987.
11. Концепция интегрированного обучения лиц с ограниченными возможностями здоровья (со специальными образовательными потребностями)// Актуальные проблемы интегрированного обучения. М., 2001.
12. Мамчур Л. Текстова основа розвитку комунікативної компетентності учнів / Л. Мамчур // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. - 2014. - Ч. 2. - С. 223-229. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_2014_2_32
13. Могила Н. Система інноваційних методів як засіб реалізації диференційованого навчання// УМЛШ. – 2003. - №5. – с.13-16.
14. Навчальні програми для 5-9(10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для літей з порушенням опорно-рухового апарату [Електронний ресурс]: українська мова 6-7 кл./Міністерство освіти і науки України , Інститут спеціальної педагогіки НАПН України; авт.-уклад. Л.І.Трофименко, - Електрон. текст. дані.- Київ, 2015. - Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/osvita-osib-z-osoblivimi-potrebami/navchalni-programi/dlya-ditej-z-porushennyami-oporno-ruxovogo-aparatu.html. - Назва з екрану.
15. Пентилюк М., Горюшкіна О., Нікітіна А. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови// УМЛШ. – 2006. - №1. – с.5-9.
16. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтегровані технології навчання. – К.: А.С.К., 2005.
17. Радзіх С. Інтеграція інтерактивних технологій на уроках української словесності. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 64с.
18. Семенова К.А. Лечение двигательных расстройств при детском церебральном параличе. М., 1979.
19. Садовнікова О. Метод проектів на уроках української мови як засіб формування пізнавально-творчих умінь старшокласників// УМЛШ. – 2007 - №4. – с.8-13.
20. Синьов В.Н. Корекційно-виховна спрямованість навчально-виховного процесу допоміжної школи// Введення в історію олігофренопедагогіки / Під ред. А.І. Капустіна. – Донецьк.: ТОВ «Либідь», 1996. – с.10-20.
21. Сластьонін В. Основи корекційної педагогіки. – М.: Академія, 1999. – с.21-24.
22. Фасоля А. Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури у 5-7 класах: системність і систематичність// УМЛШ. – 2007. - №6 – с.20-24.
23. Черезова І. О. Комунікативна компетентність як інтегральна якість особистості / І. О. Черезова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Психологічні науки. - 2014. - Вип. 1(1). - С. 103-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2014_1%281%29__20
24. Черкасова Л.В. Практична діяльність учнів на уроках біології, екології, позакласних заходах як засіб корекції психофізичних недоліків у дітей з наслідками поліомієліту та ДЦП. – Запоріжжя: ЗСШІ№1, 2008.
25. Швайко Г.С. Игри и игровые упражнения для развития культуры речи /под ред. В.В. Гербовой. – [2-е изд.]. – М.: Просвещение, 1988. – 140 с.
26. Щербина Д. Дидактична гра в системі особистісно-зорієнтованого навчання. // Педагогіка вищої та середньої школи. – Кривий Ріг, 2006. – вип.14. – С.254-256.
27. Щербина Д. Ігрове навчання як засіб активізації комунікативної позиції учнів. // Педагогіка вищої та середньої коли. – Кривий Ріг, 2007. вип.17. – С.353-358.
28. Шипицына Л.М., Назарова Н.М. Общее и специальное образование: интеграция и дифференциация// Специальная педагогика. М., 2000.
29. Шипицына Л.М., Мамайчук И.И. Психология детей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата: Учеб. пособие. – Гуманитарное изд. центр. ВЛАДОС, 2004. – 368.
30. Яновская М.Г. Творческая игра в воспитании школьника: [методическое пособие для учителей] / М.Г. Яновская. – М.: Просвещение, 1987. – 230 с. Список літератури:
Додаток 1
О. Генрі «Останній листок»
У кімнаті біля вікна лежала тяжко хвора дівчина. День у день палало її маленьке тіло,а за вікном скаженів холодний осінній вітер. Сьогодні він обірвав з плюща майже все листя. Лише на гілочці, що притулилася до сірого вікна, кілька тендітних листочків ще трималось…І -ось новий порив вітру залишив єдиний листочок. Такий тендітний і тремтливий - він ніби дрижав від холоду. «Якщо завтра цей листочок впаде, я помру», -в гарячковому мареві подумала дівчинка.
Прокинувшись вранці, вона почула той же стогін вітру. Бідолаха глянула у вікно- але…диво! Листочок не впав. Він цупко ухопився за життя, за гілочку. Я житиму! Житиму! Надія охопила серце дівчини.
Скоро вона стане на ноги, і буде радіти кожному дню. Але радість буде неповною, бо дівчина дізнається -помер сусід - художник, який жив поверхом нижче. Він знав про хворобу маленької сусідки і дуже жалів її.
Але дівчинка ніколи не дізнається, що саме він того пізнього вечора під холодними поривами вітру намалював на її вікні останній листочок. А потім застудився і помер. Життя дівчини врятоване: навесні плющ під її вікном укрився рясним зеленим листям.
Додаток 2.
Руханка «Австралійський дощ»
● В Австралії піднявся вітер (терти долоні) ш-ш
● Починає накрапати дощ (пальці) ч-ч-ч
● Дощ посилюється ( по грудях) п-п-п (губи)
● Починається справжня злива ( ноги) ц-ц-ц
● А ось гроза, справжня буря (тупотіння ) д-д-д
● Але що це? Буря почала вщухати (ноги) ц-ц-ц
● Злива перетворюється на дощ (по грудях) п-п-п
● Рідкі каплі падають на землю ( пальці) ч-ч-ч
● Вщухає вітер (долоні) ш-ш-ш
● З’являється сонечко (руки догори) о-и
Додаток 3.
Допоміжні картки