Робота шкільного психолога з обдарованими учнями

Відділ освіти Нововоронцовської РДА

Біляївський навчально-виховний комплекс

«загальноосвітня школа – ДНЗ (ясла - сад) І – ІІІ ступенів»

Біляївської сільської ради

Нововоронцовського району

Херсонської області

 

 

 

 

 

Робота шкільного психолога

з обдарованими дітьми

Методичні рекомендації

 

 

 

 

Практичний психолог

Біляївського НВК

Федоровська О.О.

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….3

Розділ І. Обдарована дитина як об’єкт дослідження

психологічної науки……………………………………………………4

1.        Поняття про обдарованість………………………………..4
2.        Психологічні підходи щодо організації роботи

        з обдарованими дітьми……………………………………………8

3.        Види та особливості обдарованості……………………...10
4.        Робота психолога з батьками обдарованої дитини……...12

  Розділ ІІ. Практичні рекомендації щодо роботи

з обдарованими дітьми………………………………………………...15

       2.1. Діагностика обдарованості…………………………………..15

       2.2. Методи та форми навчання обдарованих дітей…………….19

       2.3. Тренінг для обдарованих дітей «Пізнай самого себе»……..22

Висновки…………………………………………………………….....27

Список використаних джерел………………………………………...29

Додатки………………………………………………………………...31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Обдарованість людини - це маленький росточок,

кий ледь проклюнувся з землі і вимагає до себе величезної уваги.

Необхідно пестити і леліяти, доглядати за ним,

 зробити все, щоб він виріс і дав рясний плід.

В.О.Сухомлинский

Епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, - диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями.

Переживання дитиною світу у собі і себе у світі, що її оточує – це та об’єктивна реальність, яка набирає різних форм: і коли визначається успіх дитини у всіх її проявах, і коли дитина неповторна особистість, і коли дитина з першої хвилини її стосунків з педагогами почуває себе талановитою, обдарованою.

Під обдарованістю дитини розуміють вищу, ніж у її однолітків, спроможність до навчання і більш виражені творчі прояви, здатність до видатних досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності ( Н.С. Лейтес). [7]

Зміст роботи психологічної служби з обдарованими дітьми включає низку завдань, а саме: якомога раніше виявлення обдарованості кожної дитини та максимальне сприяння її розвиткові.

Метою даної роботи є висвітлення підходів, методів, форм роботи з обдарованими дітьми, а також досвіду діагностичної роботи щодо виявлення та психолого-педагогічного супроводу обдарованих дітей протягом навчання у школі.

 

 

Розділ І

Обдарована дитина як об’єкт дослідження

психологічної науки

1.        Поняття про обдарованість

Обдарування дитини – діамант у корі. Відшукавши

його слід негайно обчистити й показати всім.

О.В.Суворов

Обдарованість - це значне в порівнянні з віковими нормами випередження в розумовому розвитку або виключному розвитку спеціальним здібностей (музичних, художніх, спортивних та інших). Обдарованість дітей може бути встановлена і вивчена тільки в процесі навчання і виховання, в ході виконання дитиною будь змістовної діяльності. Прояв розумової обдарованості у дитини пов'язаний з надзвичайними можливостями дитячих років життя. Треба мати на увазі, що в ранні дошкільні роки швидкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, що є важливим внеском дитячих років у становленні інтелекту.

Сфери обдарованості дітей

1. Інтелектуальна сфера

Обдарована дитина відрізняється хорошою пам'яттю, мисленням, допитливістю, добре вирішує різні завдання, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

2. Сфера академічних досягнень

Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.

3. Творчість (креативність)

Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.

 

 

 

4. Спілкування

Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Сфера художньої діяльності

Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи відрізняються оригінальністю. Проявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику.

6. Рухова сфера

Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Соціально-психологічний портрет обдарованої дитини

Обдарованість дитини може проявлятися по-різному. У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

• Часто ''перескакують'' через послідовні етапи свого розвитку.
• Допитливість. Такі діти прагнуть до пізнання, дослідження навколишнього світу і не терплять жодних обмежень своїх досліджень.
• Самостійна дослідницька практика дитини. Це забезпечує можливість вивчати невідоме раніше.
• Логічне мислення.
• Добра пам’ять.
• Зацікавленість складними задачами, які не мають певного алгоритму розв’язування.
• Оригінальне мислення, здатність висувати несподівані ідеї, які відрізняють від банальних та широко відомих.
• Здатність до аналізу. Діти мають гнучке мислення, вміння асоціювати, знаходити аналогії, зв’язки між поняттями і процесами.
• Концентрована увага, вміння утримувати увагу при наявності перешкод на сприйняття інформації, вони буквально ''занурюються'' у своє заняття, якщо воно їм цікаве.
• Здатність до оцінки, рефлексивне ставлення до себе, впевненість в собі.
• Схильність до лідерства. Такі діти часто стають керівниками та організаторами в групових іграх та інших справах.
• Самостійність, сміливість брати на себе відповідальність.
• Адекватна конкурентність, яка стимулює інтерес до змагання з такими ж дітьми.
• Захоплення колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах.
• Великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття.
• Розвинене почуття гумору.
• Різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно.

Показники творчої обдарованості учнів

Учень як особистість:

1. Стійка, підвищена потреба в самоактуалізації, вияві себе, самоствердженні.

2. Наявність особистої думки.

3. Інтелектуальна незалежність, зневажливе ставлення до стереотипів, авторитетів. Потреба чинити опір шаблону, нав'язаному стилю діяльності.

4. Високе самоставлення, самооцінка, потреба мати свій ''Я - образ''.

5. Схильність до гри, почуття гумору, дотепність.

6. Оригінальність.

7. Імпульсивність, поривчастість.

8. Широта інтересів. Інтерес до філософських питань.

9. Повна відсутність поваги до проторених шляхів.

10. Прагнення самостійно подолати труднощі, які виникли.

11. Постійне прагнення поліпшувати якість своєї продукції, вимогливість до себе.

12. Завзяття й наполегливість думки. Термін невідступно думати про певний предмет.

13. Потреба в серйозній внутрішній роботі, створенні своєї індивідуальності, духовному зростанню.

Типи обдарованих учнів

1. Найкращий учень: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як; любить подобатися.

2. Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.

3. Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як усі.

4. Втікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог ліцею, викладачів, майстрів виробничого навчання.

5. Двобічний: відстає або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.

6. Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми.             

У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного має бути індивідуальний підхід, як у школі, так і в сім'ї.

 

 

 

 

1.2. Психологічні підходи щодо організації роботи

з обдарованими дітьми

Обдарована дитина — дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Упровадженню в життя цього принципу сприяє спільна діяльність практичного психолога, педагогів і батьків. Зміст роботи з обдарованими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку.

Виявлення обдарованих дітей

Як виділити по-справжньому природно обдарованих дітей серед дітей, які показують високі досягнення (іноді завдяки форсованого «натаскування» з боку батьків, репетиторів, педагогів)? Це тонке питання стало визначальним у розгляді питання про критерії виявлення дітей з високими показниками інтелектуальних і креативних здібностей.

1. Виявлення особливостей психічного розвитку дитини, тобто вимірювання рівня вираженості індивідуально-психологічних станів, емоційно-вольової сфери;

 2. Сформованості певних психічних новоутворень, тобто вміння виділити суттєві ознаки предметів, об'єктів, явищ; вміння планувати свою діяльність, розвинений самоконтроль;

 3. Відповідності рівня знань, умінь, навичок, особистісних, міжособистісних новоутворень, вимог суспільства. Як вже зазначалося, велику роль у розвитку особистості обдарованої дитини відіграють стосунки у сім'ї, взаємини з однолітками і з педагогами.

Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей. Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Н. Лейтеса, є дитячою обдарованістю. [8]

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною. Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення. Правильно вибрати метод дослідження - один з найбільш складних етапів. В психології існують два основних підходи до діагностики індивідуальних особливостей: кількісний, заснований на ідеї повторюваності, можливості вимірювання, виявлення статистичних закономірностей, і якісний, що орієнтується на індивіда як на унікальну, неповторну людину і базується на передумові множинної детермінації психічних явищ, але головне - важливе поєднання цих підходів, якісна характеристика отриманих даних.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю та школою. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про досягнення дитини в певній сфері діяльності, надані батьками й педагогами. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.

Структура психологічного супроводу обдарованої дитини:

• Психодіагностична робота;
• Консультаційна робота з батьками та педагогами;
• Психокорекційні заняття:

• зниження стану психічної напруги
• порушення у спілкуванні, відхилення у поведінці.

• Розвиток інтелектуальної та емоційної сфери:

• індивідуальні та групові заняття;
• уроки творчості.

• Формування поведінкової діяльності:

• допомога у формування провідної діяльності і мотивації;
• допомога в організації ситуації успіху.

 

3.        Види та особливості обдарованості

Обдарованими дітьми можна назвати тих, які за оцінкою досвідчених фахівців, демонструють високі досягнення чи мають потенціал.

 

Види обдарованості:

• Інтелектуальна – вид обдарованості, який забезпечує швидке оволодіння основними поняттями, запам’ятовування та зберігання інформації; високорозвинені здібності переробки інформації дають змогу досягти успіхів у багатьох галузях знань, відзначається гострота мислення, спроможність практичного застосування знань, високий розвиток пізнавальних мотивів.
• Академічна – вид обдарованості, який проявляється в успішності вивчення окремих навчальних предметів. Ця обдарованість є більш частоковою, вибірковою.
• Творча – особливий вид обдарованості, який породжується або здатністю продукувати, висувати нові ідеї, винаходити, або здатністю блискуче виконувати, використовувати те, що вже створено, відзначається високий показник оригінальності, розробленості, гнучкості, швидкості.
• Лідерська (соціальна обдарованість) – виняткова здібність встановлювати зрілі конструктивні взаємини з іншими людьми, тобто здатність розуміти, любити, співчувати, ладнати з іншими. Такі діти відзначаються фізичною привабливістю, акуратністю в зовнішньому вигляді, зайнятістю в різних заходах і позитивних внеском у них.
• Художня – вид обдарованості, яка забезпечує високі досягнення в галузі художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живопису, скульптурі, літературі, акторському мистецтві, виявлення зацікавленості до візуальної інформації, розвиток випереджувальних умінь.
• Психомоторна діяльність – вид обдарованості, у якій виявляється зацікавленість до діяльності, яка вимагає точної моторики; володіння гарною зорово-моторною координацією; цікавість до руху (біг, стрибки, лазіння); наявність широкого діапазону руху; гарне утримання рівноваги при виконанні рухових вправ; високий рівень основних рухових навичок; володіння винятковою фізичною силою.

Ознаки обдарованості дітей різного віку за А. І. Доровським

 Раннє дитинство (1-3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні запитання, вміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбуванням, розвинена мова, вживання складних слів і речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату в сфері, якою цікавиться, здібності до малювання, музики, лічби, багата фантазія.

Дошкільний період (4-7років). Відмінна пам’ять, інтуїтивні стрибки, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності й фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддає перевагу товариству старших дітей та дорослих. Добрий, відкритий, тямущий; чудове володіння мистецтвом мовної комунікації; величезна допитливість, винайдення власних слів, гостре реагування на несправедливість.

Шкільний період (8 -17 років). Успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба в колекціонуванні, класифікації, із задоволенням приймає складні й довгострокові завдання, чудове почуття гумору, розвинута оперативна пам’ять, логічне мислення, володіння основними компонентами вміння навчатися, оригінальність словесних асоціацій, побудова чіткого образу майбутньої діяльності.

Дорослий період (після 18 років). Легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Дуже добре розвинені навики спілкування, відкритий, дружелюбний, цінує гумор. Жива й безпосередня уява. Не тамує свої почуття та емоції. Активний, наполегливий, енергійний, схильний до ризику. Незалежний у судженнях, поведінці.

Психологи розрізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні – це загальні розумові, інтелектуальні здібності. Спеціальні – здібності до окремих видів діяльності, до тих чи інших видів мистецтва, мов, математики, техніки.

Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень). Н.С.Лейтес відзначає, що ознаки обдарованості в дитячі роки оцінюються шляхом з'ясування співвідношення в них вікового і власне індивідуального. Батькам і вчителям варто знати, що всі успіхи дитини спочатку з упевненістю можна оцінити як вікові прояви обдарованості, а чи стануть вони стійкими індивідуальними особливостями, буде залежати від багатьох внутрішніх і зовнішніх умов.[7]

 

4.        Робота психолога з батьками обдарованої дитини

Робота шкільного психолога передбачає пошук та підтримку талановитих дітей, їх супроводу протягом усього періоду становлення особистості, забезпечення формування готовності до саморозвитку, активної навчально-пізнавальної діяльності, а також побудови освітнього процесу з урахуванням індивідуальних вікових, психологічних і фізіологічних особливостей учнів.

Важливо, щоб розумові зусилля дитини, її пізнавальна енергія зустрічали доброзичливе ставлення, підтримку з боку старших не тільки в школі, але і вдома.

  Сім'я обдарованої або здібної дитини у всіх випадках має безпосереднє відношення до розвитку його особистості і обдарованості. Як би ми не розглядали роль і вагу природно-обумовлених факторів або вплив цілеспрямованого навчання і виховання на розвиток особистості та обдарованості дитини, у всіх випадках значення сім'ї залишається вирішальним.

Задача психологічної служби - створити дитині і її сім'ї комфортні умови для розвитку творчого та пізнавального потенціалу.

Психолог - координатор зусиль не тільки для оптимального розвитку обдарованих дітей, чия обдарованість на даний момент може бути ще не виявлена, не тільки просто здібних дітей, щодо яких є серйозна надія на якісний стрибок у розвитку їх здібностей, але і, перш за все, батьків цих дітей.

Психологічний супровід родини обдарованої дитини

Мета роботи психолога з батьками талановитих дітей - навчання батьків ефективній взаємодії з їх дитиною [6]. Ця робота спрямована на:

• Розширення можливостей розуміння обдарованої дитини;
• Поліпшення рефлексії своїх взаємин з обдарованою дитиною;
• Вироблення нових навичок взаємодії з дитиною;
• Встановлення і розвиток відносин співробітництва і партнерства батьків з дитиною.

В цілому робота з батьками повинна бути спрямована на те, щоб навчити їх розуміти і приймати свою дитину, бачити її такою, якою вона є, а не тільки через призму її талантів. Необхідно підготувати батьків до того, що з обдарованої дитини виросте обдарований дорослий, і пояснити їм, що в цьому немає нічого страшного, що це - чудово.

Головна мета психологічної допомоги батькам обдарованих і здібних дітей - допомогти їм зрозуміти, що їх дитина, яка б вона не була, перш за все дитина .

Спеціально для батьків у нашій школі працює «Психологічна майстерня для батьків», розроблений цикл занять, форми зібрань дуже різноманітні: тренінги, круглі столи, конференції, практикуми, «творчі скарбнички» і т.д.

Робота батьків обов'язково повинна підтримуватися і заохочуватися школою.

У нашій школі батьки приймають активну участь у виховній роботі, є постійними учасниками свят, концертів. Батьківський комітет та член психологічної майстерні школи проводить  спільно з психологом виступи з актуальних питань на класних та загальношкільних батьківських зборах.

Не так давно вважалося, що всі діти рівні і в інтелектуальному плані, і в емоційному. Треба тільки навчити їх думати, співпереживати, вирішувати складні логічні завдання. Проте досвід сучасної освіти показує, що існують відмінності між дітьми. Виділяються діти з більш розвиненим інтелектом, ніж у їхніх однолітків, зі здібностями до творчості, з умінням класифікувати, узагальнювати, знаходити взаємозв'язки. Вони постійно перебувають у пошуку відповіді на свої запитання, допитливі, виявляють самостійність, активні.

Одним з найбільш істотних факторів, що впливають як на інтелектуальне, так і на особистісний розвиток дитини, є сім'я.

Представлена вище система роботи дозволяє підвищувати правову та педагогічну культуру батьків, а так же формувати практичні вміння та навички у вихованні здібних, талановитих дітей, що призводить до взаєморозуміння між дітьми, батьками та педагогом.

 

Розділ ІІ

 Практичні рекомендації щодо роботи

з обдарованими дітьми

2.1. Діагностика обдарованості

Ніхто не знає сили своїх здібностей,

      доки їх не випробує.

Дж. Локк

Кого ж можна вважати обдарованими? У літературі зустрічаються твердження, що тільки 2-6 % людей можна вважати обдарованими. Численні ж дослідження показують, що із задатками обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина. Варто помітити, що в діагностиці обдарованості критерій випередження (випереджального розвитку) не універсальний. Крім того, поки недостатньо з'ясовано, як пов'язані високі досягнення дітей та їх емоційна залученість: що є причиною, а що наслідком.

То ж виявлення обдарованості, спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

З чого ж починається робота практичного психолога? Насамперед із створення та застосування системи пошуку обдарованих дітей. Цей пошук здійснюється у багатьох сферах і за різними критеріями.

 Комплексне психологічне обстеження всіх учнів по класах, дає можливість виділити дітей, цікавих з точки зору їхніх, можливо, більших, ніж в однолітків, перспектив інтелектуаль­ного розвитку. Діагностична програма комплексного масового обстеження у повному її обсязі повинна включати:

• опитування з використанням психологічного інструментарію;
• спостереження, що здійснюються психологом та вчителями;
• бесіди з класними керівниками, вчителями;
• матеріали, отримані за допомогою анкетування батьків;
• аналіз результативності письмових робіт учнів, участі в олімпіадах, змаганнях, конкурсах, захисту робіт МАН та у виховних заходах;  
• психодіагностика у процесі тренінгу.

Тренінг - як додаткова форма освіти дає змогу створити  адекватні умови для виявлення обдарованих дітей. До таких умов слід віднести:

• пошук кандидатів на масиві всіх учнів класу;
• цілеспрямоване спостереження за дитиною у процесі її роботи за програмою, яка вимагає напруженої розумової діяльності;
• поетапний підхід до ідентифікації;
• реальна можливість для кожної дитини спробувати власні сили у межах ускладненої програми та можливість виходу з неї без будь-яких ускладнень.

Наступний важливий крок - аналіз результатів проведеної роботи. Відповідно якого формується банк даних здібних й обдарованих учнів. На кожного з цих учнів класним керівником заповнюється анкета обдарованої дитини. В ній вказуються особистісні дані, характеристика типу обдарованості, інтереси, залучення учня до позакласної  роботи, нагороди. 

Поряд з цим здійснюється психолого-педагогічне діагностування сімей обдарованої дитини з метою вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками й дітьми, атмосфери сім’ї з метою визначення засобів, форм та методів психолого-педагогічного впливу на батьків (Рекомендовані методики: Тест батьківського ставлення Варга-Століна).

Однак виявлення обдарованих дітей – це тільки  початок шляху. Найважливіший – інший: психологічно й педагогічно грамотно організувати роботу з ними, розвиваючи їхні здібності і нахили.

Категорія здібних та обдарованих учнів повинна постійно знаходитись в центрі поля зору педагога та психолога. Подальше спрямоване спостереження за обдарованими дітьми здійснюється за допомогою картки спостереження за інтелектуальним розвитком учня, зорієнтованої на виявлення та діагностику обдарованості. Вона допомагає чітко орієнтуватися в основних ознаках обдарованості й утримувати цей аспект педагогічної діяльності в полі уваги, а також використовується під час вивчення динаміки інтелектуального розвитку учнів на тренінгових заняттях.

На основі психологічного аналізу вчителям розробляються рекомендації для роботи з творчими, здібними учнями.

З метою психологічної підтримки здібних та обдарованих дітей  великий об’єм уваги психологічною службою спрямований на  підтримку та розвиток виявлених здібностей, а це: консультації, розвиваючі ігри.

При  вивченні  рівня пізнавальної активності учнів, дослідженні рівня розвитку загального інтелекту,  невербальних здібностей проводиться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом та вчителями. З огляду на результати першого етапу, обстеження дітей проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення. Зокрема: Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей. Якщо дитина легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей, наприклад, методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо. Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь. Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.

 У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до мов і літератури, математики або природознавства. Тому завдання психолога — не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати «Стенфордський тест досягнень». Діти з творчим з продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю. Таке творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін.

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад, «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна. Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок (біг, стрибки). Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад, «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса). Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку поліобдарованість, але й удосконалювати, розвивати її.

Психорозвивальна робота з обдарованими дітьми може проводитися за такими напрямами:

• розвиток інтелектуальних здібностей; формування адекватного самосприйняття;

• допомога дітям адаптуватися до навколишнього світу; засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими;

• допомога батькам, учителям і дітям в організації навчальної діяльності. Спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми сприяють реалізації цих напрямів.

 

2.2. Методи та форми навчання обдарованих дітей

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

• своїм основним завданням - наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
• рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, виявляти основний та послідовний варіант розвитку здібностей дитини;
• переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів. Доцільно використовувати девізи уроку, епіграфи, прислів'я.

Форми навчання обдарованих школярів

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні; фронтальні; групові.

Фронтальні заняття:

•   лекції (лекція-дослідження, лекція-екскурсія);
•   семінари (семінари-дискусії, семінари-дослідження);
•   симпозіуми;
•   дебати;
•   рольові ігри;
•   дискусійні форми (симпозіум, дебати, "круглі столи", невеликі сесії, інтерв'ю).

Групові заняття - партії, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням. Із загальним звітом групи перед усім класом.

Індивідуальна форма - індивідуалізовані програми навчання.

Самостійна робота. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від дотримання таких умов:

•        інструктажу вчителя про порядок виконання завдань;
•        визначення необхідного часу для окремого етапу на самостійну роботу;
•        по спромозі виконання завдання;
•        відповідність відведеного часу щодо обсягу та ступеня складності завдань;
•        диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться повною дисципліною значно глибше;
•        чіткої організації навчальної діяльності (щоб кожен учень виконував завдання самостійно);
•        диференційованої допомоги учням у виконанні завдання (але без підказування та опіки);
•        підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань;
•        підбору таких завдань, які при самостійній роботі з підручником додатковою літературою, вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного параграфа: письмово-графічного оформлення результатів самостійної роботи;
•        завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку вчителя.

Упровадження індивідуальної роботи з обдарованими дітьми передбачає:

•        забезпечення соціальної адаптації шляхом розробки індивідуальних психологічних рекомендацій, суто тренінгів, тестування, анкетування з метою виявлення нахилів, здібностей учнів, їхньої професійної орієнтації;
•        дотримання під час роботи принципу поступовості і послідовності;

1. розробка індивідуальних програм самоосвіти учнів:
2. добір наукової літератури;
3. індивідуальні консультації;
4. залучення вчених вищих навчальних закладів до роботи з учнями;
5. проведення консультацій, наданих рекомендацій з науково-дослідної роботи;
6. постановка мети роботи, складання плану, моделювання майбутнього результату;
7. зацікавлення батьків творчістю дітей, стальною роботою з розвитку їхньої обдарованості

Принципи розробки індивідуальних програм для здібних дітей

1. Визначити сильні та слабкі сторони кожного учня й створити індивідуальну програму розвитку обдарованої дитини.
2. Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що відповідає інтересам обдарованої дитини
3. Індивідуальна програма має передбачати оптимальний та поступовий перехід учня вад одного щабля загального розвитку до наступного.
4. Провідною метою індивідуальної програми має бути розвиток творчих здібностей дитини.
5. Невід'ємною частиною індивідуальної програми повинна бути чітка система оцінювання.
6. Обдарована дитина, яка вчиться в даному класі зі звичайними учнями, повинна мати можливість спілкуватися з однолітками свого рівня розвитку.
7. Школа має підтримувати безпосередній зв'язок з батьками обдарованої дитини.
8. Необхідно залучати до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.

Робота з обдарованими дітьми в позакласній діяльності

•   Проведення олімпіад з основ наук.
•   Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт.
•   КВК, турніри, конкурси знавців, вікторини.
•   Інтелектуальні аукціони.
•   Змагання.
•   Ігрові тренінги.
•   Міжшкільні факультативи, семінари.
•   Творчі тренінги.
•   Інтелектуальні марафони.
•   Щомісячні пізнавальні, комп'ютерні дидактичні ігри, ділові ігри.
•   "Брейн-ринг"
•   Конкурс "Розумники і розумниці".
•   Розв’язання та самостійне складання ребусів, кросвордів, головоломок.
•   Турніри знавців наук
•   Аукціони творів юних художників, поетів
•   Години самовдосконалення.

 

2.3. Тренінг для обдарованих дітей «Пізнай самого себе»

Мета:

• розширити знання учасників про самих себе,
• розвивати вміння орієнтуватися у світі дорослих, займати активну життєву позицію, долати труднощі адаптації у сучасному світі.

Задачі:

• навчити учнів аналізувати свої можливості та здібності;
• сприяти розвитку бажання працювати над собою, пізнавати себе, бачити свої сильні та слабкі сторони;
• виховувати інтерес до самого себе, формувати власну культуру самопізнання, саморозвитку та самовиховання.

Учасники: учні 8-9 класів.

Хід проведення тренінгу

Я мислю, отже існую.

Рене Декарт

1. Вступне слово.

 Вчені з різних країн працюють над проблемою обдарованості. Біологи намагаються виділити ген геніальності, психологи та соціологи шукають тисячі тестів для визначення здібностей дітей. Обдаровані діти, а особливо геніальні та талановиті, які виділяються поміж своїх однолітків високим творчим потенціалом, інтелектуальною розкутістю, схильністю до нестандартного вирішення проблем, неординарністю сприйняття світу, дуже чутливі та унікальні, потребують до себе особливої уваги.

 За легендою, багато тисяч років тому назад сім мудрих людей Давньої Греції зустрілися у храмі Аполону у Дельфах та написали на стінах храму «Пізнай самого себе».

• Як ви вважаєте, що це означає?
  2. Вправа «Знайомство-самопрезентація».

Для того, щоб пізнати один одного краще, кожному учаснику пропонується розповісти трохи про себе: назвати ім’я, хобі, яку людську якість ви найбільш цінуєте.

3. Правила

Правила регулюють відношення між людьми, за їхньою допомогою створюються необхідні умови роботи. Це інструмент, який стримує та регулює поведінку учасників. (Запропоновані правила записуються на дошці або на ватмані тренером, а потім проводиться дискусія).

• Спілкування за принципом «тут та тепер»
• Відвертість у спілкуванні
• Довірливий стиль спілкування
• Активність
• Повага до оточуючих
• Я – висловлювання
• Конфіденційність.
  4. Очікування

Учасникам тренінгу пропонується заповнити міні-анкети та кожен з учасників оголошує свої очікування. (Анкети залишаються учасникам).

Я – хочу дізнатися про, хочу розповісти про, хочу поділитися, хочу переконатися…)

5. Мозковий штурм

 Учасникам групи пропонується розбитися на групи по 2-3 учні.

• Як ви вважаєте, що означає вираз «Пізнай самого себе»?

 Кожна група записує на листочках свої думки, перша група зачитує, інші доповнюють. Тренер записує на ватмані запропоновані відповіді.

6. Вправа «Алфавіт»

 На дошці висить алфавіт, учням пропонується вибрати одну букву та назвати якість, якою можна його охарактеризувати. Бажаючі можуть запропонувати свої якості та обговорити у групі, підрахувати позитивні та негативні якості.

7.  Гра «Аукціон»

 Кожному з учасників тренінгу пропонується виставити на аукціон ті якості характеру, які не сприяють самопізнанню та не влаштовують його з тієї чи іншої причини. Тренер записує на ватмані ті якості, які були запропоновані на аукціон «Лот на аукціон». Після виконання завдання тренер задає ставить питання:

• Кому, які якості потрібні, та що ви віддасте натомість?

Після гри ставляться питання:

• Чи можливо пізнати себе, не вивчаючи?
• Чи можливо вдосконалювати себе не ставлячи запитань?
  8. Інформаційний блок

 Кожен з нас – будівельник власної особистості. Будь яка людина здатна багато на що, якщо своєчасно зможе зазирнути в себе та побачити те маленьке, що може перетворитися у дещо велике та значиме.

 Багато людей задовольняються малим, не докладаючи особливих зусиль, і все своє життя звинувачують оточуючих в тому, що їхні долі не склалися. інші ж докладають титанічних зусиль і воістину стають титанами.

Але психологи вже давно зробили свій висновок: будь-яка людина талановитий.

Як же стати людиною, здатним повною мірою реалізувати свій потенціал?

Треба прислухатися до тих порад, які пропонують люди, які мають на це право.

Поради Чарлі Чапліна «Як можна працювати над собою»:

1. Не бійтеся приймати рішення та доводити його до кінця.
2. Зберігайте працездатність, заряд творчості та виправданого ризику.
3. Шукайте у собі позитивне та демонструйте це.
4. Не будьте самовпевненими та не бійтеся ставити питання.
5. Шукайте в собі інтерес до різних справ та займайтесь ними.
6. Не втрачайте миті удачі.
7. Не висувайте до себе нездійсненних вимог, але при цьому прагніть до підкорення нових висот.
8. Прислухайтеся до себе і вивчайте себе. Це дасть вам сили до руху вперед.
9. Чітко визначайте свої достоїнства і недоліки. Це сприяє успіху.
10.  Навчиться радіти кожному прожитому дню і вчіться витягувати уроки з кожного прожитого дня.
11. Любіть людей і вони відповідатимуть вам тим же.
    9. Гра «Острови»

 Учні діляться на групи, потім на листах ватману малюють острови своїх інтересів, дають їм назви та характеристики. Пояснюють, наскільки вони доступні і покірні людині. Потім кожна група представляє свої Острови інтересів.

10. Підведення підсумків. Рефлексія.

 Учням пропонується заповнити анкети, записати що позитивного вони отримали під час тренінгу.

 Запитання:

• Як ви почувалися протягом тренінгу?
• Чи реалізувалися ваші очікування?
• Що нового ви дізналися після тренінгу?
  11. Заключне слово тренера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Думки про обдарованість як явище розділяються між двох полюсів: як прояв закладених природою передумов і як розвиток високого рівня здібностей протягом життя під впливом освітніх чинників. Узагальнюючи обидва підходи, можна припустити, що обдарованість - є сукупність задатків, що визначають межі розвитку, підвладна впливам навколишнього середовища, а також змінюється під впливом виховання і навчання.

Говорячи про дитячу обдарованість необхідно мати на увазі складний сплав генетичних особливостей і впливів зовнішнього середовища. Спадковість створює лише межі для розвитку здібностей, але межі широкі й невичерпні, а реалізація здібностей залежить від освітніх чинників. Фактори середовища мають вагою порівнянним з фактором спадковості, можуть повністю компенсувати, або навпаки, нівелювати дію останнього.

Обдарованість, як багатогранне явище, має широкий спектр характеристик та основ для виділення окремих підвидів.

 Роки дитинства характеризуються надзвичайною динамічністю розвитку, причому як фізичного, так і розумового. У дитячі роки розумовий розвиток відбувається майже наполовину. Саме тому в дитячому віці так складно відокремити обдарованість від нормального, яка властива всім дітям, надзвичайно високого темпу зростання розумових сил і різних здібностей. «Ми всі до двадцятирічного віку були б великими хіміками, математиками, художниками, якби дитяче пекуче цікавість до всього навколишнього не слабшав б у нас у міру накопичення первісних, необходимейших для нашого існування знань» (К. І. Чуковський).

Соціально-психологічна підтримка обдарованої дитини у виховно-освітньому процесі передбачає систему особистісно-орієнтованої освіти та виховання, під яким розуміється освіту, забезпечує розвиток, саморозвиток і продуктивну самореалізацію особистості дошкільника, що відбувається з опорою на його індивідуальні особливості, як суб'єкта пізнання та предметної діяльності. .

Основою  роботи  з  обдарованими  дітьми  повинно  стати  реальне знання їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Саме тому важливим є визначення пріоритетів у цьому аспекті діяльності навчального закладу, створення чіткої системи роботи з названою категорією учнів, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді в галузі  науки,  культури,  мистецтва,  спорту,  створення  сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Азарова Л.Н. Як розвивати творчу індивідуальність молодших школярів // Журнал практичного психолога. - 1998. - №4. - С. 83.
   1. Богоявленська Д. Б. Психологія творчих здібностей. М.: Академія, 2002.
2. Гильбух Ю.З. Увага: обдаровані діти. - М.: Знання, 1991.
3. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. - 2004. - №22. - С.47-53. 
4. Комарова А.В. Психолого-педагогічний супровід обдарованих школярів.-Мн.: Красиков-принт, 2008.
5. Красноголов В.А. Певне поняття «обдарованість» в зарубіжній психолого-педагогічній літературі // Обдарована дитина. - 1998. - №5-6.
6. Красноголов В.А. Комплексна психодіагностика якостей. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку // Обдарована дитина. - 1999. - №2.
7. Лейтес Н.С. Бувають видатні діти // Сім'я і школа. - 1990. - №3.
8. Лейтес Н.С. Спогади, роздуми, бесіди. // Психологічний журнал. - 1992. - № 1.
9. Матюшкін А.М. Концепція творчої обдарованості // Питання психології. - 1989. - №6. - С. 29-33.
10. Матюшкін А.М. Загадки обдарованості. - М., 1992.
11. Матюшкін А.М. Проблемні ситуації в мисленні та навчанні. - М., 1972.
12. Моляко В. А. Проблеми психології творчості і розробка підходу до вивчення обдарованості // Питання психології. - 1994. - № 5.
13. Обдаровані діти. Пер. з англ. / За заг. ред. Бурменская Г.В., Слуцького В.М. - М.: Прогрес, 1991. - 383 с.
14.  Пашнєв Б.К. Система пошуку обдарованих учнів сучасними психодіагностичними методами // Психолог, 2004. - №43.
15.  Психолог – педагогу: підказки та рекомендації/ П.Ю.Теслюк, упоряд. Т.Ш.Червонна – К. : Редакції загально педагогічних газет, 2014. – 128с. – (Бібліотека «Шкільного світу»)
16. Савенков А.І. Діагностика дитячої обдарованості як педагогічна проблема // Педагогіка. - 2000. - №10. - С.87-94.
17. Савенков О. І. Обдарована дитина в масовій школі. М., 2001.
18.  Теличко Н.В. Американський досвід роботи з обдарованими дітьми можна використати в Україні // Обдарована дитина. - 2005. - №10. - С.27-35. 
19. Холодна М.А. Психологія інтелекту: парадокси дослідження. - Москва-Томськ, 1997.
20. Чернишова Д. Організація роботи з обдарованими учнями // Обдарована дитина. - 2001. - №7. - С.4-7.
21. Шрагіна Л.І. Оригінальність і творчість // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №3. - С.38 - 40.
22. Шумакова Н.Б. та ін. Дослідження творчої обдарованості з використанням тестів П. Торренса в молодших школярів // Питання психології. - 1991. - №1. - С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Рекомендації та пам’ятки

 

Як ставитися до обдарованої дитини

Поради вчителю

1. Учитель не повинен вихваляти найкращого учня. Не потрібно відокремлювати обдаровану дитину за індивідуальні здобутки, краще заохотити до спільних занять з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагальності. Обдарована дитина частіше ставатиме переможцем, що може викликати неприязне ставлення до неї з боку інших учнів.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини вундеркінда. Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – навмисне прилюдне приниження унікальних здібностей – звичайно, неприпустима.
4. Учителеві слід пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

 

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

Рекомендації педагогам

1. Відзначте думки учнів і оцінюйте їх відразу, наголошуючи на оригінальності, важливості тощо.
2. Підвищуйте інтерес дітей до всього нового.
3. Заохочуйте до оперування знаннями. Дитина практичним шляхом має вирішувати дослідницькі завдання.
4. Учіть дітей систематично оцінювати свої думки, ніколи не відкидайте їх.
5. Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагайте запам’ятовувати схеми, таблиці, формули.
7. Культивуйте творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Учіть дітей цінувати власні та чужі думки, доцільно фіксувати їх у блокноті.
9. Інколи ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, слід робити все можливе, аби цьому запобігти.
10.  Наводьте дітям цікаві факти, випадки ,технічні та наукові ідеї.
11.  Розвіюйте страх у талановитих дітей.
12.  Стимулюйте і підтримуйте ініціативність учнів, самостійність. Пропонуйте проекти, які можуть захоплювати.
13.  Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативного вирішення, прогнозування, уяви.
14.  Створюйте у школі періоди творчої активності, адже багато геніальних рішень з’являється саме в такий момент.
15.  Допомагайте засвоювати технічні засоби для записів.
16.  Розвивайте критичне сприйняття дійсності.
17.  Учіть доводити справу до логічного завершення.
18.  Виховуйте особистим прикладом.
19.  Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та задавайте завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20.  Залучайте до роботи розробки і впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюйте ситуації вільного вибору й відповідальності за обране рішення.
21.  Використовуйте творчу діяльність вихованців під час проведення різноманітних заходів (відкриті та семінарські заняття, свята тощо).
22.  Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте дітей до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюйте розвивальні ситуації.
23.  Активно залучайте до участі в районних, обласних, всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24.  Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте і стимулюйте активність, ініціативність, бажання до пошукової діяльності.
25.  Пам’ятайте, що учень – «… це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який потрібно запалити» (К.Ушинський).

 

Рекомендації щодо роботи з обдарованими дітьми

• Створіть сприятливу психологічну атмосферу для дитини, за якої вона забула б про свої розчарування і невдачі.
• Підтримуйте схильність дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач.
• Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терплячими до несподіваних ідей, поважайте прояв допитливості.
• Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам задаються безглуздими.
• Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй, якщо вона бажає, займатися своїми справами самостійно.
• Допомагайте дитині формувати власну систему цінностей, не обов’язково засновану на її поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість.
• Допомагайте глибше пізнати себе.
• Сприяйте зміцненню впевненості дитини у власних силах.
• Стимулюйте інтелектуальні зусилля.
• Допомагайте виробити адекватну «Я-концепцію» і самооцінку, розвивайте емпатію.
• Розвивайте здібності дітей.
• Заохочуйте.
• Підходьте до всього творчо.

 

Поради вихователям обдарованих дітей

1. Постійно працюйте над вихованням дітей, особливо обдарованих – вразливих і чутливих до всього.
2. Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я-концепцію» й самооцінку, розвивайте в них емпатію.
3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду шляхом взаємодії з людьми.
4. Дотримуйтеся порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу допустимої поведінки.
5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, що їхня праця приносила користь.
6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.
7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
8. Привчайте обдарованих дітей працювати разом, це допоможе їм адаптуватися до соціальних умов.
9. Заохочуйте дітей – це стимулює їхній розвиток.
10.  Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей. [15]

 

 

Рекомендації батькам обдарованих дітей

1. Будьте чесними. Всі діти дуже чутливі до брехні, а до обдарованих дітей це стосується більшою мірою.

2. Оцінюйте рівень розвитку дитини.

3. Уникайте довгих пояснень або бесід.

4. Намагайтеся вчасно вловити зміни в дитині. Вони можуть виражатися в неординарних питаннях або в поведінці і є ознакою обдарованості.

5. Поважайте в дитині індивідуальність. Не прагніть проектувати на нього власні інтереси і захоплення.

6. Розвивайте у своїх дітях такі якості:

• Впевненість, що базується на власній свідомості самоцінності;
• Розуміння переваг та недоліків у самому і в навколишніх;
• Інтелектуальну допитливість і готовність до дослідницького ризику;
• Повага до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, терпінню, до душевного мужності;
• Звичку спиратися на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки;
• Вміння допомагати знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми різного віку.

 

Поради психолога батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.
• Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись
• Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.
• Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам’ятати художні особливості мови, мовні звороти.
• Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
• Намагайся не лише запам’ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.
• Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
• Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
• Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.