Робота в МАН. напрям Економіка.

Вступ

Податки – це ціна за життя в цивілізованому суспільстві.

                                                                                        Олівер Венделл Голмс.

      Ці слова мимоволі змушують задуматися кожного українця, про важливість таких понять, як бюджет, податки, видатки і загалом фінансової частини існування держави. В Україні після Революції гідності дуже гостро постало питання децентралізації. Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходить на перший план, адже фінансова незалежність є фундаментом незалежності і життєздатності органів місцевої влади, які самостійно керуючись потребами своєї громади здійснюють розподіл коштів місцевого бюджету.

      Але все так гарно звучить, якщо  це бюджет великого промислового міста, ми ж проживаємо в маленькому селі. В селі, якому потрібний дитячий садочок,  асфальтовані дороги, невеличкий будинок культури та інші, суб’єкти існування цивілізованого суспільства. Я часто задаю собі питання: « А який бюджет нашого села? З яких джерел він наповняється? Які видатки на соціальні потреби нашої  громади?». Задаючись цими питаннями вирішила глибше дослідити і вивчити цю тему.

      Мета роботи – дослідити джерела наповнення місцевого бюджету на базі Мотовилівськослобідської Сільської ради.

 Об’єктом дослідження є процес формування доходу місцевого бюджету.

Предметом  дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі адміністрування податків та зборів до місцевого бюджету, а також аспекти визначення їх ролі у власних доходах місцевого бюджету.  

Об’єктом і предметом дослідженя зумовили такі завдання:

1.               Опрацювати літературу з даної проблеми.
2.               Ознайомитсь з ключовими поняттями і законами.
3.               Дослідити функціонування місцевого бюджету.
4.               Дослідити джерела наповнення бюджету.
5.               Дослідити можливі джерела наповнення, якщо всі члени громади будуть сплачувати податки.

      Методи дослідження:

Теоретичні – значення та аналіз наукової літератури та матеріали спеціальних видань.

Індуктивний – збір, систематизація та узагальнення даних.

Порівняння – визначення спільного і відмінного.

Аналітичний – аналіз зібраних даних і висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі показано практичне зстосування знань.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали цього дослідження можуть бути використані для уроків математики та економіки. А також такі даслідження формують одну з ключових компетентностей людини ХХІ століття, а саме фінансова грамотність.

     

 

 

 

 

 

Розділ 1.

Податки. Роль податків в економічній системі країни.

      Податки —  складна фінансова категорія, яка здійснює вплив на всі економічні процеси і явища. Це обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу. Економічна теорія характеризує податок як специфічну форму економічних відносин держави з суб'єктами господарювання, різними групами населення і фактично з кожним членом суспільства. Специфіка цих відносин полягає в тому, що держава є визначальною діючою особою, а платник податку — виконавцем вимог держави. Хоча податки та механізм оподаткування будуються на певному фундаменті правових відносин, сторони не скріплюють ці відносини у формі  договору або контракту.

       Стягнення податку виступає одностороннім процесом і має безвідплатний та обов'язковий характер для конкретного платника. Податкові відносини мають односторонню спрямованість — від платника до держави.      Стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску становить сутність податку. Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами суб'єктів господарювання та громадян, з одного боку, та держави — з іншого, з приводу формування державних фінансів. Незалежно від об'єкта оподаткування загальним джерелом податкових надходжень є ВВП, який формує первинні грошові доходи основних учасників суспільного виробництва і держави як організатора господарської діяльності у національному масштабі. Однак процес вартісного розподілу валового продукту не обмежується утворенням первинних грошових доходів, а продовжується в розподілі грошових доходів основних учасників суспільного виробництва на користь держави: від працівників — у формі прибуткового податку і внесків у пенсійний фонд, а від суб'єктів господарювання — у формі податку на прибуток та інших податкових платежів і зборів. Тобто за своїм економічним змістом податки — основний інструмент державного розподілу і перерозподілу доходів та фінансових ресурсів. Держава стає власником частки національного доходу не як учасник процесу виробництва, а як орган, який володіє політичною владою. Суспільний зміст податків дає політичній владі можливість впливу на сферу економічних відносин суспільства.

      Отже, виходячи із сутності поняття, податки — фінансові відносини між державою і платниками податків мета яких формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

1.                        Історія розвитку податкової системи

 

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки — на землю, майно, доходи, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні подат- ки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері та ін. На різних етапах історичного розвитку податки відповідали особливостям самого історичного періоду, зокрема: способу виробництва, формам оподаткування, видам джерел доходів, напрямам витрат тощо. Головними передумовами виникнення податків вважається перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

      Фінансова система Київської Русі почала формуватися після об'єднання Давньоруської держави в кінці IX ст. Основним джерелом доходів княжої казни була данина, по суті, спочатку нерегулярний, а потім все більш систематичний прямий податок. Князь Олег після свого утвердження в Києві зайнявся встановленням данини з підвласних племен. Данина утримувалась двома способами: "повозом", коли вона привозилась у Київ, і "полюддям", коли князі чи княжі дружини самі їздили за даниною. Стійкої системи управління державними фінансами на українських землях не існувало довго. Більшість прямих податків збирав у Росії Приказ великого приходу, одночасно з яким обкладанням населення займались і територіальні прикази. Отже фінансова система Росії в XV—XVII ст. була надто складною і заплутаною.

      Протягом XIX ст. основним джерелом доходів залишались державні прямі і непрямі податки, основним прямим податком була подушна подать; кількість платників визначалась згідно з контрольними переписами. Починаючи з 1863 р. з міщан замість подушної податі став утримуватись податок з міських будівель.

 Скасування подушної податі почалось у 1882 р. Друге місце серед прямих податків займав оброк — плата казенних селян за користування землею. Ставка оброку диференціювалась за класами губерній. Купецтво платило гільдійську подать — процентний збір з об'явленого капіталу, введений ще Катериною II у 1775 р. для купців І, II і III гільдій замість подушної податі. Розмір капіталу записувався "по совісті кожного". Крім того, діяла патентна система обкладання торгівлі і промисловості, були введені білети на лавки, тобто плата за кожен торговельний заклад. Поряд з основними ставками за прямими податками вводились надбавки цільового призначення — на будівництво великих державних доріг, влаштування водних сполучень, тимчасові на прискорення виплати державних боргів та ін. Крім державних прямих податків, функціонували земські (місцеві) збори. Земським закладам надавалось право визначати збори з землі, фабрик, заводів, торговельних закладів. Серед непрямих податків у XIX ст. високі доходи Російській державі давали акцизи на тютюн, цукор, гас, сіль, сірники, пресовані дріжджі, освітлювальні і нафтові масла та інші товари. Значними були надходження від виробництва і торгівлі алкогольними напоями.

Система акцизів, як і митні збори, мала не тільки фіскальний характер, а й забезпечувала державну підтримку вітчизняних підприємців, захищала їх у конкурентній боротьбі з іноземцями. Як свідчить історія, зростання податків у багатьох країнах значною мірою зумовлено затратами на мілітаризацію економіки. З'являлись нові державні витрати на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих районів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються. Великі витрати викликали необхідність збільшення податків — головного фінансового методу мобілізації ресурсів у державний і місцеві бюджети. Податки перетворились у важливий інструмент перерозподілу національного доходу. Однак незважаючи на підвищення податків, доходів бюджету не   вистачало на покриття всіх видатків держави, які постійно зростали. Бюджети капіталістичних країн у післявоєнні роки характеризувалися хронічними дефіцитами, які покривалися державними позиками, що приводило до зростання державного боргу.

 Після Другої світової війни різко розширилась сфера фінансових відносин. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств. У 80-ті роки у провідних країнах світу пройшла переоцінка методів і засобів державного регулювання внаслідок їх недостатньої ефективності. Поширилась і отримала визнання бюджетна концепція, яка ґрунтувалася на тому, що податкові надходження є продуктом двох основних факторів: податкової ставки і податкової бази. У другій половині 80-х — на початку 90-х років XX ст. провідні країни світу (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія, Швеція) та деякі інші провели податкові реформи, спрямовані на прискорення нагромадження капіталу і стимулювання ділової активності. З цією метою використовувалось зниження ставки податку на прибуток корпорацій. Початок 90-х років став також періодом відродження і формування податкових систем нових держав, які утворилися на території колишнього СРСР. Вони пішли шляхом ринкових реформ, взявши курс на приватизацію підприємств державного сектору. При цьому практично повністю припинилось управління державним сектором. В умовах розвитку ринкової економіки податки стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Змінюються не тільки види податків і форми їх справляння, а й саме ставлення до них. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

2.                        Характеристика місцевих податків та зборів

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

1) формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

2) розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

3) контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Свій економічний зміст місцеві фінанси проявляють у функціях, які вони виконують, оскільки це прояв самої суті економічної категорії. Отже, виокремлюють такі три функції місцевих фінансів: розподільча; контрольна; стимулююча.

 Розподільча функція, а саме розподіл вартості ВВП і його використання для вирішення проблем соціально-економічного розвитку територій, полягає у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, формуванні цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідних для виконання покладених на органи місцевого самоврядування функцій і завдань. Фінансові ресурси, які акумулюються у місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються для задоволення різних місцевих потреб. Також, кошти перерозподіляються між окремими адміністративно-територіальними одиницями з метою фінансового вирівнювання, які були акумульовані на обласному і районному рівнях.

 Контрольна функція реалізується в основному в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді та затвердженні, а також при виконанні й складанні звіту про виконання місцевих бюджетів, у процесі здійснення контролю за формуванням та використанням бюджетних коштів. Проте сфера дії контрольної функції не обмежується лише місцевими бюджетами, а ще й включає інші грошові фонди та загалом усі фінансові ресурси, які знаходяться у розпорядженні місцевого самоврядування. Ця функція спрямована, перш за все, на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове і економне використання.

Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають зацікавлені у збільшенні обсягів доходів місцевого бюджету, додатковому залучені надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів й ефективному використанні вже наявних ресурсів. Втіленням 9 цієї функції є діючий порядок формування власних доходів місцевих бюджетів, заохочення перевиконання запланованих показників надходжень коштів та інше.

Сьогодні доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок:

1. місцевих податків і зборів,

2. неподаткових доходів,

3. надходжень із бюджетів вищого рівня.

       Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.

Про місцеві податки та збори говорить 10 стаття Податкового кодексу України.

До місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

 Податок на майно складається з:

1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. транспортного податку;
3. плати за землю.

        Єдиний податок- це податок, що сплачують суб’єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Конкретна ставка єдиного податку встановлюється місцевими органами управління та залежить від видів діяльності, яку здійснює підприємець.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір;

 Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.

      Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

      Ставка туристичного збору в кожному регіоні різна, оскільки встановлюється рішеннями місцевих рад за кожну добу для внутрішнього туризму у розмірі до 0,5% МЗП (у 2019 році — 20,87 грн) та в’їзного туризму — до 5% МЗП (у 2019 році — 208,65 грн). Податковий кодекс України (далі — ПКУ) не встановлює залежності тривалості доби та фактичного терміну проживання, отже, розрахунок доби в закладах готельного типу та інших об’єктах, що використовуються для тимчасового проживання, встановлюється самостійно суб’єктами господарювання.

Види неподаткових надходжень, які зараховуються до місцевих бюджетів:

1.Доходи від власності та підприємницької діяльності. Частина чистого прибутку (доходу) державних або комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного бюджету, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна або комунальна власність; – інші надходження; – надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

2.Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності: - плата за надання адміністративних послуг; – плата за утримання дітей у школах-інтернатах; – надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном; – державне мито;

3.Орендна плата за водні об'єкти;

4. Інші неподаткові надходження: - надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; – інші надходження; – доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; – концесійні платежі.

5.Власні надходження бюджетних установ: - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; – інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

Формування доходної частини бюджету Мотовилівськослобідської сільської ради.

2.1 Характеристика села Мотовилівська Слобідка.

Село Мотовилівська Слобі́дка — знаходиться в Київській області, в Фастівському районі.

Розташоване на правому березі річки Стугна.

Відстань від районного центру - 12 км, від м. Києва - 60 км.

Площа земель сільської ради – 1937,2 га.

Площа земель села – 207,4 га.

Інфраструктура сільської ради

В Мотовилівській Слобідці нараховується 401 двір, проживає 590 жителів. Завдяки участі громади села у всеукраїнських конкурсах та грантах сільська рада спромоглась покращити інфраструктуру: в 2005 році введено в експлуатацію нове приміщення школи; в 2008 році проведено реконцтруцію частини старого приміщення школи в культурно-виховний молодіжний центр; в 2009 році проведено поточний ремонт не житлової адміністративної будівлі;

 

З історії села Мотовилівська Слобідка

 

                                                                        

 Точної дати заснування Мотовилівської Слобідки літописні документи до нас не донесли. Проте вважають, що в ІХ-Х ст.. населений пункт уже існував і називався Міною. Він був розташований на високому пагорбу, а внизу протікала повноводна річка Стугна. За деякими переказами р.Стугна була судноплавна. Русло річки, яке частково зникло, добре видно і тепер. 

У 1560 році князь Констянтин Острозький, воєвода Київський, подарував невелике помістя, що розкинулось на правому березі річки Стугна, Івану Мотовилівцю. З малого поселення село переросло в населений пункт і дістало назву Мотовилівської Слобідки.

У 1827 році село окремими помістями було продано поміщиком Руліковським дворянину Феліксу Хаєцькому. За час володіння Мотслобідкою Хаєцький проявив себе справжнім хижаком – кріпосником, який на свій розсуд творив розправу над селянами.

У 1857 році с.Мотовилівська Слобідка було продане полковнику Богуну. Село мало 1072 десятин землі, значною часткою якої володів поміщик.

У Мотовилівській Слобідці першим головою комнезаму був Оксаніч Федір Федорович та члени комнезаму Приліпко Максим, Омельченко Кіндрат.

У 1920 році в селі було проведено земельну реформу – землі стали народними. В 1922 році створена перша комуна «Бджілка», в 1929 році створено колгосп «Перемога». В 1958 році на зборах члени колгоспу сусідніх сіл вирішили об’єднатись в одну артіль і назвали її «Рассвет».

Школу побудовано в 1907 році, де працювало 2 вчителі. В 1962 році побудоване нове приміщення для медпункту, а в 1963 році збудовані приміщення сільської ради та бібліотеки.

 

 

2.2Аналіз виконання плану по доходах бюджету с. Мотовиліська Слобідка

За даними виконання плану по доходах за січень-вересень 2019 року с. Мотовилівська Слобідка ми бачимо, що фактичний дохід становив 577350 грн .

Згідно рисунку 1.  Податкові надходження за період з 1 січня по 1вересеня склали 99,49%  , а неподаткові доходи – 0,51%.

Розглянемо детальніше структуру податкового  та неподаткового надходження до бюджету села Мотовилівська Слобідка за період 1 січня по 1 вересня 2019 року.

 

 

 

 

 

Таблиця.1

Податкові надходження до бюджету с. Мотовилівська Слобідка за

 січень –вересень 2019 р.

 

Доходи	Пл.за період , грн.	Факт. , грн	+/-
Податкові надходження	443200	574416	131216
1.Рентна плата та плата за використання інших природних ресурсів	37500	50306	12806
1.2Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів.	37500	50306	12806
2.Внутрішні податки на товари та послуги	5800	5069	-731
2.1 Акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів	5800	5069
3.Місцеві податки	399900	519042	119142
3.1 податок на  майно	188800	239650	50850
3.1.1 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.	0	0	0
3.1.2Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.	2000	3465	1465
3.1.3 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості	1000	1308	1465
3.1.4 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості	1600	2375	770
3.1.5 Земельний податок з юридичних осіб	13500	26595	13095
3.1.6 Орендна плата з юридичних осіб	127400	106222	-21178
3.1.7 Земельний податок з фізичних осіб	33000	70944	37944
3.1.8 Орендна плата з фізичних осіб	10300	28748	18448
4. Єдиний податок	211100	279392	68292
4.1 Єдиний податок з юридичних осіб	2000	2237	237
4.2 Єдиний податок з юридичних осіб	186100	232780	46680
4.3 Єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків"	23000	44374	21374

 За даними таблиці1, можна побачити, що за проаналізований період фактичний план надходжень до бюджету сільської ради перевиконано на 29%.

Найбільшу частку в структурі податкових надходжень займає  єдиний податок (279392 грн.), він становить 48% від загальної суми податкових надходжень , також значну частину бюджету  займає податок на майно ( 239650 грн.) – 41%.

Таблиця 2.

Неподаткові надходження до бюджету с. Мотовилівська Слобідка за

 січень –вересень 2019 р.

Доходи	Пл.за період,грн	Факт.,грн	+/-, грн
Неподаткові надходження	2300	2934	634
1.1Доходи від власності та підприємницької діяльності	0	0	0
1.2 Інші надходження	0	0	0
1.3Адміністративні штрафи та інші санкції	0	0	0
2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності	300	2934	634
2.1 Плата за надання адміністративних послуг	0	2410	2410
2.1.2 Плата за надання інших адміністративних послуг	0	130	130
2.2.3Адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень	0	2280	2280
3.Державне мито	2300	524	-1776
3.1 Державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, у тому числі за оформлення документів на спадщину і дарування	2200	135	-2065
3.2 Державне мито, не віднесене до інших категорій	0	389	389
3.4 Державне мито, пов'язане з видачею та оформленням закордонних паспортів (посвідок) та паспортів громадян України	100	0	-100

 

 

Таким чином, за даними таблиці 2. бачимо, що обсяг неподаткових надходжень порівняно з податковими надходженнями до бюджету селищної ради с. Мотовилівська Слобідка є не значним, але план за проаналізований період надходжень до бюджету сільської ради  перевиконано на 27%.

Найбільшу частину неподаткових надходжень займає плата за надання адміністративних послуг  хоча на період з січня по вересень  його не планували , він становить 2410 грн, що у відсотковому співвідношення до загального обсягу неподаткових надходжень займає 82%  (рис.1) . Інші  18 % займає державне мито  - 524 грн, а саме державне мито, не віднесене до інших категорій – 389грн., та державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, у тому числі за оформлення документів на спадщину і дарування – 135гр.

 

 

 

 

 

 

Висновоки

Праналізувавши дані звітних документів можна зробити такі висновки.  Податки, які прописані в законодавчих документах сплачуються громадянами вчасно і в повному обсязі. Це мені дуже приємно як людині, яка хоче жити в цивілізованому європейському суспільстві. Але я досліджувала джерела наповнення бюджету моєї сільської ради і не знаю скільки становить видаткова частина і чи достатньо коштів для функціонування нашої громади. З тієї інформації я побачила,що на території села зареєстровано 8 підприємців. На мою думку це дуже мало. Тоді постає питання : « Чому жителі села не займаються підприємницькою діяльністю? Які причини стають на заваді цьому?» Тому що прогулюючись вулицями села я помічаю, як незнайомі працівники будують нові будівлі, міняють покрівлі на дахах, будують паркани і альтанки. Майже в кожному дворі  є каналізаційні ями , які викачують підприємці зареєстовані в інших селах. На теритоії сільської ради є водні обє’кти, які теж неоподатковуються. А про штрафи за спалювання опалого листя ніде , згадується, а це теж дохід села. На ці запитання я поки що не маю відповіді.

Ще з дитинства пам’ятаю вислів: « Грошей багато не буває…»,тому хочеться щоб керівництво села сприяло наповненню свого бюджету. Спонукало жителів відкривати приватні підприємства, фопи і реєструвати іх у своїй сільській раді, щоб податки надходили до бюджету рідного села.