. Покликання для перегляду сертифікату на курсі для освітян ЕdEra на тему :

“ Робота вчителів початкових класів з дітьми із особливими освітніми потребами” (Модуль 2)

Покликання для перегляду

 ( https://s3-eu-west-1.amazonaws.com/ed-era/downloads/63f09d49b14749b5b6bd936a7036f71e/Certificate.pdf )

Тема: “ Робота вчителя з батьками. Партнерська взаємодія з батьками як з членами команди інклюзивного закладу.”

Мета:

1. надання батькам кваліфікованої допомоги у вихованні та розвитку дитини з психофізичними особливостями.
2. встановлення педагогічної компетентності сім’ї для ефективного залучення її до роботи в команді психолого - педагогічного супроводу.
3. Роль батьків у роботі команди психолого – педагогічного супроводу.

Завдання:

• Допомогти сформувати адекватні стосунки між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною з ООП;
• Допомогти дорослим створити комфортну для розвитку дитини сімейну атмосферу;
• Розширити інформованість батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи в різних аспектах життя;
• Створити умови для активної участі батьків у роботі команди психолого-педагогічного супроводу дитини;
• Навчити батьків прийомам організації ігрової, трудової і навчальної діяльності дитини;
• Підвищити рівень психічного здоров’я батьків.

Очікувані  результати:
1.Позитивні емоції,
2.Нові знання,
3.Співпраця,
4.Вдосконалення знань,
5. Застосовувати набуті знання на практиці
6.Позитивні зміни у житті дитини та батьків,
7.Хороший результат праці

План

1. Мета і завдання співпраці з батьками в інклюзивному закладі.

2. Принципи побудови роботи з батьками.

 3. Зміст і методи вивчення готовності сім’ї до партнерської взаємодії.

4. Участь батьків у роботі команди психолого-педагогічного супроводу.

5. Інтерактивні вправи для організації роботи в групах для слухачів воркшопу.

6. Запитання для організації дискусії.

1. Мета і завдання співпраці з батьками в інклюзивному закладі.

 Роль сім’ї, яка виховує дитину з порушеннями психофізичного розвитку, є значно більшою порівняно з типовими родинами, оскільки їй треба виконувати додаткові функції. Водночас із традиційними функціями сім’я, котка виховує дитину з вадами психофізичного розвитку (репродуктивна, виховна, господарськопобутова, економічна, сфера первинного соціального контролю, духовна, соціальностатусна, дозвільна, емоційна, сексуальна), починає виконувати і специфічні функції, відмінні від функцій сімей, які виховують здорових дітей

• реабілітаційно-відновлювальна:
• відновлення психофізичного й соціального статусу дитини;
• виконання рекомендацій спеціалістів з метою включення дитини у соціальне середовище;
• залучення до нормального життя й праці в межах її можливостей; відновлення соматичного здоров’я дитини;
• функція емоційного прийняття: створення сприятливої сімейної атмосфери та емоційної стабільності;
• повага до дитини незалежно від її порушення; підтримка дитини в різних ситуаціях;
• корекційно-освітня: участь батьків у виправленні або послабленні порушень психофізичного розвитку дитини;
• організація спеціальних умов для розвитку й навчання дитини в сім’ї; співпраця з фахівцями щодо навчання і корекції розвитку;
• функція пристосування та адаптації: участь в адаптації дитини до життя й адаптація середовища до можливостей дитини;
• соціалізуюча: вибір адекватної моделі сімейного виховання;
• орієнтація дитини на активні стосунки з навколишнім соціумом, пізнання світу, контакти з ровесниками, оволодіння знаннями і доступною професією;
• професійно-трудова: участь у формуванні в дитини трудових навичок;
• привчання до праці;
• формування мотивації до праці;
• професійна орієнтація;
• функція особистісно орієнтованого підходу: визначення, розвиток та підтримка здібностей дитини, її індивідуальності, самобутності;
• забезпечення потреб;
• рекреаційна: організація дозвілля не лише у вузькому колі сім’ї, а й за її межами.

Виконання цих функцій потребує від батьків певної компетентності, психологічної готовності, взаємодії з фахівцями. Водночас психолого-педагогічний супровід дитини в інклюзивному закладі неможливий без участі родини.

Основною метою роботи із сім’ями в інклюзивному закладі є надання батькам кваліфікованої допомоги у вихованні та розвитку дитини з психофізичними особливостями.

Завданнями закладу в роботі з батьками є:

 допомогти сформувати адекватні стосунки між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною з ООП;

  допомогти дорослим створити комфортну для розвитку дитини сімейну атмосферу;

  розширити інформованість батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи в різних аспектах життя;

 створити умови для активної участі батьків у роботі команди психолого -педагогічного супроводу дитини;

 навчити батьків прийомам організації ігрової, трудової і навчальної діяльності дитини;

  підвищити рівень психічного здоров’я батьків.

 2. Принципи побудови роботи з батьками.

Роботу зі сім’ями необхідно будувати на таких принципах:

 - партнерство з батьками — батьки є членами команди інклюзивного закладу, тому його спеціалісти мають розглядати батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у вихованні дитини, проведенні з нею корекційнорозвивальної роботи. Завдяки цьому принципу долають дистанцію і недовіру, яка часто виникає в батьків до фахівців, і навпаки — вони прагнуть підтримки, допомоги педагогів та психолога, прислуховуються до них, виконують їхні поради й рекомендації;

 - комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу — із сім’ями дітей мають співпрацювати різні фахівці інклюзивного навчального закладу: соціальний та корекційний педагог, учителі, вихователі, асистенти вчителя, психолог, лікар. За необхідності слід залучати фахівців психолого-медикопедагогічної консультації, дитячої поліклініки. Саме комплексний підхід забезпечує подолання проблем, що виникають у сім’ях, і дає змогу різнобічно допомогти дитині та її батькам;

- єдність діагностики і корекції — батьки разом із фахівцями закладу мають продовжити вивчення дитини, розпочате в ІРЦ;

постійно спостерігати за нею вдома і повідомляти про зміни в поведінці, труднощі та досягнення дитини, її потреби й можливості;

батьки беруть участь у формуванні корекційно-розвивальної роботи з дитиною, складанні індивідуальної програми розвитку дитини з визначенням місця сім’ї у цьому;

фахівці мають вивчати родину в цілому, коригуючи ставлення до дитини;

- позитивна характеристика дитини — слід концентрувати увагу батьків передусім на позитивних збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про проблеми і труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчання та виховання, інші види діяльності, формувати адекватні стосунки з дитиною;

- урахування стану, думки, досвіду батьків — фахівці, добираючи зміст, форми і методи роботи зі сім’ями, враховують: здоров’я батьків, їхній психологічний стан;

їхню енергію, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми;

 соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу.

 - повага до особистості батька і матері — у стосунках з батьками мають домінувати повага, урахування їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, в неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих педагогам і психологові сімейних таємниць.

 3. Зміст і методи вивчення готовності сім’ї до партнерської взаємодії. Однією з важливих умов успішної співпраці зі сім’ями є їх глибше вивчення. Зокрема, спеціалістам інклюзивних закладів необхідно володіти такою інформацією:

- склад сім’ї;

 - соціальний статус сім’ї;

 - культурний та освітній рівень батьків;

- становище дитини в сім’ї;

 - стосунки батьків з фахівцями закладу і батьками інших дітей групи;

- педагогічна компетентність батьків у вихованні дитини з ООП;

 - готовність співпрацювати зі спеціалістами інклюзивного навчального закладу і безпосередня практична участь у процесі корекційно-розвивальної та виховної роботи.

 Цілісною метою вивчення сімей має бути встановлення педагогічної компетентності сім’ї для ефективного її залучення до роботи в команді психологопедагогічного супроводу.

Ефективні методи дослідження сім’ї:

1) аналіз документації закладу: вивчення особових справ, індивідуальної картки розвитку, характеристик, відомостей про результати роботи різних спеціалістів з дітьми та їхніми сім’ями. Аналіз одержаних відомостей дає змогу зробити висновок про склад сім’ї, причини відхилень у розвитку дитини, ступінь її інтелектуального і психофізичного розвитку, умови життя родини;

 2) спостереження: за стосунками дітей з батьками, реакцією батьків на одержані від фахівців поради, рекомендації, домашні завдання, успіхи й невдачі дитини в розвитку і набутті досвіду;

3) бесіда з дитиною: запитання дітям слід спрямовувати на з’ясування ставлення батьків до дитини, її справ та інтересів, стосунків з однокласниками, виконання з дитиною одержаних від фахівців домашніх завдань, установлення сприятливої атмосфери сімейних стосунків.

 4) анкетування батьків. Можна використовувати різні за змістом і характером анкети: першою слід використовувати таку, яка дасть змогу одержати найповніші відомості про дитину, надалі — ті, котрі забезпечать інформацією про сім’ю в цілому, інтереси і труднощі дитини тощо. Результати анкетування допомагають спланувати роботу з дитиною та її сім’єю з урахуванням індивідуальних особливостей сімейних стосунків. Батькам пропонують письмово відповісти на запитання щодо виконання домашніх навчальних завдань, орієнтації у проблемах дитини, її інтересах; бажань і можливостей приділяти увагу дитині; пропонують вказати, консультацій яких спеціалістів вони потребують і які теми хотіли б з ними обговорити.

5) обмін думками між корекційними та соціальним педагогами, психологом, логопедом, учителями, вихователями, лікарями. На мінінарадах усі спеціалісти, які працюють із сім’ями дітей у інклюзивному закладі, висловлюються про сім’ю для вироблення оптимального змісту та форм співпраці фахівців з батьками дітей в умовах комплексної роботи закладу. Одним із суттєвих факторів, котрий слід визначати, щоб надалі орієнтуватись у виборі змісту й форм роботи з батьками, залучення їх до роботі в команді, є готовність батьків до співпраці зі спеціалістами закладу.

Визначення та оцінювання рівня готовності батьків до співпраці здійснюють за такими параметрами:

- адекватність оцінювання з боку батьків й інших дорослих членів сім’ї (що не менш важливо) стану розвитку дитини в певний період її життя;

 - ступінь ініціативи батьків щодо співпраці;

- визнання провідної ролі фахівців і продуктивне використання як психологопедагогічних, так і медичних рекомендацій.

Опрацьовуючи результати дослідження в цілому, беруть до уваги:

 - мікросоціальні умови виховання дитини;

- загальний культурний рівень і освіту батьків;

- характер сімейних стосунків;

- адекватність оцінювання з боку батьків стану своєї дитини;

 - готовність батьків до повноцінної співпраці з інклюзивним закладом загалом і окремими спеціалістами у процесі корекційно-розвивальної роботи, розуміння її важливості й необхідності;

- ступінь ініціативи членів сім’ї у співпраці зі спеціалістами;

 - продуктивність використання батьками рекомендацій, котрі надають педагогдефектолог, логопед, соціальний педагог, психолог, учитель, асистент учителя, вихователі, лікар.

 4. Участь батьків у роботі команди психолого-педагогічного супроводу.

Співпраця з сім’ями та допомога їм у вихованні дітей з порушеннями психофізичного розвитку є диференційованою і залежить передусім від готовності батьків, інших членів родини до повноцінної співпраці зі спеціалістами у процесі навчання, виховання, корекційно-розвивальної роботи з дитиною.

Ще на етапі, коли спеціалісти ІРЦ вивчають дитину та вибирають для неї заклад, необхідно наголосити батькам, що однією з умов ефективності інклюзивної освіти є їхня активна участь у команді психолого-педагогічного супроводу.

 Роль батьків полягає в таких аспектах:

• надання повної інформації про дитину: анамнез; особливості здоров’я, поведінки й діяльності; потреби та можливості дитини; умови проживання в родині тощо;
• свідомий вибір закладу, який буде комфортним не лише територіально, а й із огляду на забезпечення спеціалістами;
• розгляд, обговорення та підписання разом з іншими членами команди документів індивідуального супроводу дитини: індивідуальна програма розвитку, індивідуальний навчальний план, індивідуальна навчальна програма;
• співпраця з іншими членами команди супроводу: виконання вимог і рекомендацій фахівців;
• постійне спостереження за дитиною;

• своєчасне повідомлення про проблеми та успіхи дитини;
•  спільне формування портфоліо учня;
• участь у виховних заходах;
• одержання інформації про навчання дитини, її здоров’я, поведінку від різних спеціалістів: педагогів, психолога, лікарів;
• підвищення рівня власної компетентності з метою ефективної участі в команді супроводу дитини;
• забезпечення належних умов проживання, розвитку та освіти дитини;  різнобічне виховання дитини;
•  соціальний супровід дитини, відстоювання її прав і свобод;

• зв’язок із громадськими організаціями;
•  за можливості — волонтерство в інклюзивному закладі.

Важливим аспектом, від якого залежать і правильна рекомендація закладу, і добір освітнього маршруту, є надання повної інформації про дитину, що мають зробити батьки. Саме члени родини можуть повідомити про причини проблеми, вони знають сильні та слабкі сторони особистості дитини, її потреби, захоплення. Батьки повинні бути активними при складанні програм для навчання і розвитку дитини, відстоювати її інтереси. Уважні батьки вдома спостерігають за дитиною, разом із спеціалістами аналізують труднощі та успіхи дитини. Адже за проміжними результатами можуть бути внесені зміни в індивідуальну програму розвитку.

Батьки повинні не лише надавати інформацію фахівцям, а й мати доступ до відомостей про результати навчання дитини, її успіхи і проблеми;

 працювати як члени команди над прийняттям рішень на користь дитини. Для того, щоб дитина розвивалася відповідно до своїх можливостей, батькам необхідно створити відповідні умови, зважаючи на психофізичні порушення дитини:

 - своєчасне виявлення в дитини порушень розвитку, труднощів, їх причин; - знання природи виявленого порушення та особливостей розвитку дитини з ним;

- організація спеціального виховання і корекційної роботи під керівництвом фахівців;

- тісна співпраця з фахівцями команди у процесі психолого-педагогічного супроводу дитини в інклюзивному закладі;

- визначення оптимального ставлення до дитини з боку батьків та інших членів сім’ї;

 - регулювання процесу формування стосунків дитини з членами сім’ї та іншими людьми;

- спеціальна організація життя, поведінки та діяльності дитини в сім’ї;

 - забезпечення обладнанням, книгами, іграшками, допоміжними засобами відповідно до особливостей дитини.

- дотримання оздоровчого охоронно-педагогічного режиму в сім’ї.

Іноді батькам доводиться виконувати роль волонтерів чи посередників з метою налагодження стосунків між дитиною і педагогами, іншими учнями класу. Наприклад, це важливо для дітей з розладами спектра аутизму, гіперактивних дітей. Батьки можуть виступити на класних зборах (перед іншими батьками), виховних годинах (перед дітьми) з повідомленнями про особливості своєї дитини, представленням її сильних сторін. Також батьки можуть супроводжувати дитину на загальношкільних святах, допомагати їй адаптуватись або пересуватися. Часто батьки допомагають школі чи окремому вчителеві організовувати певне свято, екскурсію; за згодою адміністрації можуть залучати до співпраці громадські організації. Батькам варто бути в курсі справ дитини, її навчання, щоби вчасно надати допомогу вдома або звернутися до спеціалістів. Для дитини підтримка рідних, їхнє схвалення її дій та успіхів є надзвичайно важливими. Окремі члени родини самі потребують психологічної підтримки, яку частково може надати шкільний психолог. Проте фахову психологічну допомогу батьки мають одержати від психолога в соціальних/психологічних центрах або приватно, оскільки до функцій психолога інклюзивного закладу вона не належить. Окрім допомоги від спеціалістів, батьки повинні шляхом самоосвіти й самі оволодіти певними методами виховання своєї дитини. Проте за порадою по літературу для цього варто звернутися до корекційного педагога і спеціального психолога, які знають дитину та розуміють її потреби. Сумнівним шляхом є пошук стандартизованих варіантів через інтернет, адже кожна дитина унікальна, і рекомендації для виховання слід розробляти з урахуванням індивідуальних особливостей її розвитку. Зміст сімейного виховання дитини з психофізичними порушеннями містить ті самі складові, що й виховання дитини з типовим розвитком. Це, зокрема: фізичне, моральне, трудове, інтелектуальне, естетичне, екологічне, статеве виховання. Проте всі компоненти необхідно поєднувати з кореційно-розвивальним впливом. Саме на цьому аспекті спеціалістам слід акцентувати увагу батьків.  Форми та зміст роботи з батьками визначають диференційовано — залежно від ступеня їхньої готовності до співпраці. Одним з основних завдань у роботі зі сім’ями, які виховують дитину з особливостями психофізичного розвитку, є навчання батьків окремим методам і прийомам корекційного впливу. Таку роботу здійснюють соціальний та корекційні педагоги інклюзивних закладів. Без консультування, керівництва та підтримки батьки не завжди можуть виховати дитину  Консультування (консультація, бесіда). Батьків слід навчити сприймати свою дитину як повноправну людину з її індивідуальністю. Для цього батькам необхідно надати інформацію про стан і можливості дитини, підтримати їх, допомогти усвідомити власні почуття, навчитись із розумінням ставитися до не завжди приязних людей. Основна мета консультування — допомогти батькам сформувати реалістичне ставлення до дитини і самих себе. Важливо сформувати у батьків розуміння того, що виховна тактика в сім’ї стосовно дитини з порушеннями розвитку має бути такою самою, як і у вихованні здорової дитини. Не слід постійно акцентувати увагу на особливостях . Проте їх треба взяти до уваги, щоби знати, які умови слід створити для розвитку дитини в сім’ї, які обрати методи впливу, які вимоги висловлювати дитині. Батьків слід навчити правилам виховання: для розвитку дитина має одержувати в сім’ї підтвердження, заохочення і радість. Для розвитку дитини з психофізичним порушенням в сім’ї має бути створена врівноважена домашня атмосфера прийняття дитини; слід бути уважними до потреб дитини та її спроб проявити здібності; навіть найменші успіхи треба визнавати й підтримувати. Надзвичайно вагомого значення набуває створення охоронного режиму дня вдома: чергування навантаження та відпочинку, раціональне харчування, прогулянки на свіжому повітрі; за необхідності — лікування чи оздоровлення в санаторії. Батьків необхідно навчити пред’являти не завищені й не занижені, а адекватні рівневі розвитку дитини вимоги. Дуже важливо пояснити батькам, що ні фізична, ні розумова активність не розвиваються самі собою, а потребують систематичних, багаторазових вправ. Уміння й навиків досягають через вправи (тренування). На відміну від звичайних дітей, які оволодівають багатьма навичками самостійно, більшість дітей з особливостями розвитку потребують стимулювання й допомоги з боку дорослих. Тому саме від батьків залежить створення умов для формування в дітей базових функцій, засвоєння навчального матеріалу. Одним із найкращих стимулів є спільні ігри та діяльність батьків з дітьми. Ефективний вплив на розвиток дитини має спільне розглядання малюнків, читання невеликих оповідань, казок із подальшим їх обговоренням (тексти порадить педагог). У процесі такої діяльності діти вчаться співпрацювати з дорослими, отримують відповіді на запитання, вчаться долати труднощі. Не варто віддавати перевагу телевізорові, комп’ютерним іграм. Адже діти залишаються наодинці з інформацією, що часто їм недоступна, при цьому вони не спілкуються самостійно, не оволодівають навичками взаємодії. До того ж, якщо дорослі не контролюють час, який діти проводять з інформаційним середовищем, це негативно впливає на психіку дитини. Вагомими завданнями сім’ї є розвиток у дитини самосвідомості, спрямованості, характеру. Самосвідомість дитини з психофізичними порушеннями формується поступово. Батькам слід навчити дитину реально оцінювати свої можливості й труднощі, залучати її до виконання посильних завдань і допомагати їй у складних ситуаціях. Дуже важливо з’ясувати потреби й інтереси дитини та розвивати їх. У вихованні слід брати до уваги й риси характеру дитини, збагачувати її емоційну сферу. Дуже важливим для розвитку і соціалізації дитини є спілкування з ровесниками. На жаль, часто батьки уникають спілкування з іншими людьми, обмежують у цьому й дитину — через побоювання, що її ображатимуть. Страхи батьків іноді слугують перешкодою для вибору інклюзивного закладу. Корекційний та соціальний педагоги, психолог мають переконати батьків, що рано чи пізно дитина все одно буде спілкуватися з навколишнім світом, і такі навички потрібно формувати якомога раніше. Інклюзивний заклад якраз і дасть дитині змогу навчитися взаємодіяти з ровесниками, які розвиваються. Члени родини разом із соціальним педагогом мають допомогти їй інтегруватися в соціальне середовище, встановити позитивні контакти з ровесниками. З метою соціалізації батьки мають навчити дітей способам культурної взаємодії між людьми, правилам поведінки у громадських місцях, ознайомити із закладами соціально-побутового та культурного призначення. Ефективною формою співпраці з родиною є спільний аналіз актуальних проблем дитини . Спеціалісти разом із батьками аналізують різні проблеми і труднощі, що виникають у сімейному вихованні, розвитку дитини, у процесі інклюзивного навчання, спілкування з однокласниками. Таке обговорення є дуже ефективним, адже допомагає врахувати конкретні особливості дитини та її родини, класу. Спеціалісти разом з батьками знаходять шляхи розв’язання проблеми, виходу з конфлікту, узгоджують методи взаємодії. Важливим напрямком співпраці є навчання батьків окремим прийомам виховання дитини

1. навчальна та ігрова діяльність;

       2. образотворча діяльність;

       3. праця;

       4.читання літератури;

       5.підготовка домашніх завдань; закріплення навичок, сформованих на уроці чи корекційно-розвитковому занятті тощо.

Досвід інклюзії свідчить, що недостатньо лише пояснити батькам, як діяти, а треба ще й показати це на практиці. Проте передувати практичному навчанню має читання лекцій. Тему лекції слід добирати з урахуванням конкретних потреб сімей, контингенту дітей. Теоретичний матеріал має бути чітким, конкретним, містити методичні поради. Оптимальною є тривалість лекції 20–30 хвилин. Доцільно поєднувати лекцію з наочними засобами, бесідою. Лише після цього можна переходити до практичного навчання батьків.

Для цього використовують такі методи:

демонстрування прийомів роботи з дитиною безпосередньо під час корекційно-розвиткового заняття, виконання домашніх завдань під керівництвом асистента;

перегляд відеозаписів із заняттями та їх обговорення;

практичні заняття з батьками. Із метою просвітницької роботи, батьківського обміну досвідом, в інклюзивних закладах можна організовувати «круглі столи», конференції батьків. Краще, коли такі заходи організовують спільно спеціалісти та ініціативні батьки. Тему треба добирати заздалегідь. Цьому може передувати анкетування сімей з метою з’ясування проблем для обговорення. Такі заходи можуть відбуватись у вузькому колі батьків і фахівців інклюзивного закладу та в ширшому: запрошують провідних фахівців ІРЦ, представників громадських організацій чи державних служб, учених. Варто наголосити на винятково важливій тактовності педагогів у роботі із сім’ями. Не повинно бути ніяких нарікань на проблеми дитини, використання наукової термінології, непотрібної чи незрозумілої батькам, зверхності або зневаги у стосунках. За всієї вагомості в інклюзивному закладі колективних форм співпраці з батьками, провідними для навчання батьків окремим корекційним прийомам і методам виховання дитини в сім’ї є все ж таки індивідуальні. Наприклад, індивідуальне консультування, яке реалізує індивідуальний підхід до родини, враховує як індивідуальні проблеми дитини, так і потреби батьків та їхню готовність до співпраці. Індивідуальні консультації можна проводити із запрошеннмя фахівця (корекційний педагог, психолог, соціальний педагог та ін.) або на прохання батьків раз на тиждень у певний день.

Консультувати батьків можна з таких питань:

 - розклад роботи інклюзивного закладу;

 - спільне та відмінне в режимі дня й розкладі різних класів;

- вагомість спільного режиму школи та сім’ї для розвитку й здоров’я дитини; - вікові особливості дитини;

- особливості психофізичного розвитку дитини та їх урахування в навчанні, вихованні, ігровій діяльності;

- труднощі дитини в навчанні, їх обумовленість психофізичними особливостями дитини;

- вагомість та зміст корекційно-розвиткових занять;

 - допомога дитині у формуванні позитивних стосунків з однокласниками;

 - розвиток самостійності дитини;

 - шляхи розвитку інтересів дитини та її можливостей;

- співпраця з фахівцями закладу;

- участь батьків у команді психолого-педагогічного супроводу.

Отже, без співпраці з родинами, їхньої активної участі у процесі психолого-педагогічного супроводу дитини в інклюзивному закладі інклюзія є неефективною, а процес соціалізації дитини — штучним.

5. Інтерактивні вправи для організації роботи в групах для слухачів воркшопу.

Вправа „ПРАВИЛА"

(тривалість - 3 хв.)

Послідовність проведення:

Проведення вправи дисциплінує та полегшує у майбутньому роботу. Необхідною умовою вправи є послідовне подання правил з їхніми роз'ясненнями та їх позитивне спрямування. Перші правила пропонує організатор, а інші - учасники. Після запису кожного-правила необхідно запитати: Чи всі погоджуються із цим правилом? Чи всі розуміють, що означає це правило?

Приклади ПРАВИЛ:

1. приходити вчасно;

2. бути позитивними;

3. говорити від себе;

4. говорити по черзі;

5. дотримуватись добровільності;

6. бути конфіденційним.

Запропонуйте використовувати в разі порушення правил жест - „піднятих рук".

Питання для обговорення вправи :

1. Чи хочете Ви щось додати?

2. Навіщо ми робили цю вправу?

Поясніть, що ця вправа дає можливість навчитись дотримуватись правил не тільки під час занять, а й у повсякденному житті.

Вправа „ ЗНАЙОМСТВО"

(тривалість –10-15 хв.)

Мета проведення вправи: створити доброзичливу, невимушену атмосферу для роботи; спробувати з'ясувати особистісні риси та професійні якості учасників групи, спрямувати роботу на досягнення поставленої мети. Послідовність проведення:

•              попросіть студентів назвати своє ім'я
•              назвати рису власного характеру, що починається з літер, які є в імені;
•              вказати, за що його (її) поважають інші люди.
•              Сказати що його (її)  привело на це заняття

Для проведення вправи скористайтеся методом незакінченого речення та уявного мікрофона. Щоб уникнути затягування часу, обов'язково наголосіть, що у представленні має бути лише 1 речення та для зразка розпочніть вправу. ("Мене звуть Юлія, "Я- любляча" Прийшла щоб дізнатись більше нового та отримати позитивні емоції).

Питання для обговорення вправи:

1. Навіщо ми робили цю вправу?

2. Які почуття вона у Вас викликала?

3. Чому Ви особисто навчилися?

4. Які труднощі можуть виникнути при проведенні цієї вправи?

“Мозковий штурм”

Це – ефективний метод заохочення творчої активності швидкого генерування великої кількості ідей. Він спонукає учасників розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. Його слід застосовувати саме для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.

Порядок проведення:

Запропонуйте студентам сісти так, щоб вони почувалися зручно і невимушено. Визначте основні правила (див. нижче). Повідомте їм проблему, яку треба вирішити. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї. Записуйте їх в порядку надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив. Спонукайте учасників до висування нових ідей. Додаючи при цьому свої власні. Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей. Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї. Наостанку обговоріть та оцініть запропоновані ідеї. Правила проведення “мозкового штурму”, які варто запропонувати студентам:

Почніть висувати ідеї щодо розв'язання проблеми. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними. Один з вас записуватиме їх на дошці. Коли кожен і кожна вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється. Після того як ідеї зібрано, вони групуються, аналізуються, розвиваються всім класом. Відбираються ті ідеї, що, на думку класу, допоможуть вирішенню поставленої проблеми. Під час "мозкового штурму":

намагайтеся зібрати якомога більше ідей;

заставте працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших;

не обговорюйте і не критикуйте висловлення інших.

               Відповідальність  Турбота

  Повага

                           Місія 

  Довіра

 Р Рідні люди

О

 Обов’язок        

"Броунівський рух"

Метод, який дозволяє кожному учаснику виступити у "ролі викладача", передаючи свої знання іншим учасникам. Використання "Броунівського руху" дає можливість багаторазового повторення одним учасником "своєї частини навчального матеріалу", ознайомлення з іншими і систематизації загальної картини теми. 

Організація роботи: 

Кожний учасник повинен отримати свій "навчальний блок" з теми (пункт параграфу, текст на окремому листочку, витяг з документу тощо). 

Протягом декількох хвилин студенти читають інформацію. Важливим є переконатися, чи розуміють вони прочитане. 

Запропонуйте їм почати ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших одногрупників. 

Студент може одночасно спілкуватися тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учасника. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учасника з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації з теми. 

Після того, як учасники завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання.

Метод " Карусель" 

Ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами (групами). Передбачає:  підбір аргументів кожним учасником на задану тему; 

вислуховування одним студентом достатньо великої кількості одногрупників; 

пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи. 

Організація роботи: 

А) 1.Розставте стільці для студентів у два кола. 
2. Студенти, що сидять у внутрішньому колі(мають картку з запитанням), розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям (дають усну відповідь на питання). Таким чином, кожен сидить навпроти іншого, висловлює і вислуховує свої ідеї (аргумент, приклад).За сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і виявляються перед новим партнером з яким повторюють ту саму процедуру. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання. За кожну правильну відповідь учасник внутрішнього кола дає учаснику із зовнішнього кола фішку (бал)

Б) При організації роботи в групах, необхідно "пускати по колу" результати роботи кожної групи  для поповнення новими ідеями, поглиблення новим змістом. 

Питання для учасників

1. Що таке інклюзія?

2. Принципи роботи сім‘ї у якій є дитина з ООП?

3.Роль батьків у команді психолого – педагогічного супроводу?

4. Принципи побудови роботи з батьками?

5.Права та обов’язки батьків у вихованні дітей з ООП?

6.За скільки часу до початку навчального періоду батьки дитини з ООП  знайомляться з вчителем?

7.Яку інформацію вчитель немає права розголошувати про дитину з ООП?

Навчаючи – вчуся

Цей метод надасть студентам можливість взяти участь у навчанні та передачі знань іншим учасникам.

Порядок організації роботи:

Після того як організатор роздасть учасника картки із завданням, слід ознайомитися з інформацією, що міститься на них.

Якщо учасник щось не розуміє, слід запитати про це в організатора, перевіривши, чи правильно він розуміє інформацію.

Учасник конспектує необхідну інформацію та ознайомлює з нею у доступній формі інших учасників і так далі.

Слід говорити тільки одному учаснику по черзі . Переказавши свою інформацію, та уважно записати інформацію від іншого учасника;

Коли час виконання вправи сплине, організатор задає питання по змісту.

Метод Fishbone можна використовувати як окремо для здійснення аналізу певної ситуації, так і зробити його стратегією цілого уроку. Схема включає в себе чотири основні блоки, представлені у вигляді голови, кісток та хвоста риби. Кожна з них відповідає за конкретні складові:

голова – тема, питання або проблема, що підлягає аналізу;

верхні кістки (або ті, що розміщені з правого боку при вертикальному положенні схеми) – основні поняття теми та причини виникнення проблеми;

нижні кістки (або ті, що розміщені з лівого боку при вертикальному положенні схеми) – факти, що є підтвердженням певних причин чи понять, вказаних у схемі;

хвіст – відповідь на поставлене питання, висновки.

Важливо! Найважливіші поняття треба розміщувати ближче до голови.

Fishbone буде доречним  в процесі роботи в групах. Учасники групи зможуть обговорити проблемне питання та поглянути на нього з різних точок зору.
Як правило, прийом фішбоун виконується в декілька етапів:

Формування групи для аналізу проблемного питання.

Кожна група отримує зображення риб’ячого скелету (або малює його самостійно), а потім заповнює основні кістки, вказуючи проблему, причини та факти. Заповнювати схему можна лише після тривалого обговорення всією групою, яке має займати приблизно 7 хвилин.

Якщо проблем та фактів, які заслуговують на увагу, багато, то до основної схеми можна домалювати відгалуження.

Коли схема повністю заповнена, настає час детального аналізу причин та наявних фактів.

Після обговорення в групах учасники презентують результати роботи перед класом, аргументуючи свої висновки та відповідаючи на питання інших учасників. Потім можна запропонувати учасникам подумати про те, що нового вони дізналися, яких висновків дійшли та наскільки успішною була дискусія.

Проблема (Батьки не визнають,що в дитини проявляються поведінкові порушення,пов’язані з розладами нервової системи)

Причини (некерована поведінка,надмірна любов батьків, гіперопіка,нестача батьківської уваги,спадковість)

Факти (допомогти батькам побачити проблему,пройде більше часу і проблема може загостритись,пройти консультування у спеціалістів ІРЦ підтримка у разі виявлення проблем у дитини з боку навчального закладу та вчителів спеціалістів )

Висновок (асистент вчителя-більше уваги,кошти з субвенції на розвиткові заняття, дитина не зазнає знущання буде на рівних правах з усіма)

Незакінчені речення 

Цей прийом часто поєднують із „мікрофоном". Він дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо. 

Як організувати роботу. 

Визначивши тему, з якої учасники будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, організатор формулює незакінчене речення і пропонує учасникам закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими реченнями, наприклад: на сьогоднішньому занятті для мене найважливішим відкриттям було...; або: ця інформація дає нам підстави для висновку, що...; або: це рішення було прийнято, бо...  . 

ТРЕНІНГОВА ВПРАВА "НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!"

Ціль: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:
Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».
Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо… Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.

6. Запитання для організації дискусії

1. Які функції виконує сім’я, котра виховує дитину з особливостями психофізичного розвитку?

 2. Назвіть мету і завдання роботи зі сім’ями, які виховують дітей із особливими освітніми потребами.

 3. Охарактеризуйте принципи побудови роботи з батьками.

4. Опишіть зміст та методи вивчення сім’ї.

5. Охарактеризуйте форм співпраці зі сім’ями, які виховують дітей із особливими освітніми потребами.

6. Яку роль виконують батьки як члени команди психолого-педагогічного супроводу інклюзивного закладу?

 7. Чи траплялися Вам у роботі проблеми в сім’ях, які виховують дітей із особливими освітніми потребами?  Назвіть їх і запропонуйте шляхи розв’язання.

 8. Запропонуйте теми консультацій для батьків учнів із ООП.