Робота з літературним твором

ВЕСНЯНИЙ САД

Щоранку Миколка вибігав у садок подивитись, як там росте трава. Трава рости не поспішала, бо один день по­пускало на тепло, а другого дня мороз хапав зубами калюжі та землю і так тримав їх, доки міг...

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпі­лем* лопату, набив на граблі нового держака з акації та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. Під листям бі­ленькими губками дихала трава і врізнобіч розбігалися ми­шачі нірки.

В сіро-блакитних тілах яблунь вже говорила весна, не голосно, але говорила. Яблуні наче прислухалися до самих себе.

Біля груш було чомусь холодніше. Біля них якось завжди не так, як біля інших дерев. Яблуні — ті спокійні, розваж­ливі, посидючі. Вони нікуди не поспішають. Ростуть собі, цвітуть, плодять, гупають ночами яблуками під собою і так і сидять на них, як квочки на яйцях. У груш обличчя твер­ді, і цвітуть вони біло і твердо — зацвіли, уродили, опали, і досить.

Миколка зупинився біля старої сивої груші. Вона так і звалася — Сива. її посадив ще татів дід — козак, і росла вона дуже давно, і родила уже через рік, а то й через два — коли схоче. Сива груша височіла так високо, що й літаки обминали її, щоб не зачепитися та не впасти.

Миколка підійшов до груші-ладанки. Груші-ладанки пахнуть трохи медом, і хвостики у них довгі і прямі. А це ось — глива. її груші трохи глевкі*, а хвостики в них короткі і закарлючені. А це — дуля. У неї найбільші і найсмачніші груші. З'їси одну таку грушу — і вже наївся на цілий день, і води не хочеш до самого вечора. За грушею-дулею — маленька грушка-картоплянка. Вона ще спить і проснеться не скоро, бо вона доспіває пізно, перед снігом, коли вже ніяких груш нема, а вона є.

А ці дві груші — груші-сагачки. їх посадив батько. Сагачки пристигають тоді, коли бджоли вже понаїдалися цвіту і троянди опали, отоді саме вони й пристигають.

Миколка попідгрібав під сагачками листя і надколупнув нігтем гілочку — сік!.. Груші-сагачки терпляче стримували себе, щоб не зацвісти. Бо зацвітеш, а тут мороз! Отоді й спробуй зацвісти вдруге...

«Гарний сад весною», — подумав Миколка і подивився з-під дашка долоні на небо. А над садом у синьому-синьо-му небі цвіли білі молоді хмари. (360 слів)

За Миколою Вінграновським

* Рашпіль — інструмент для обробки металу.

* Глевкий — в'язкий, клейкий.

1.  Визнач жанр прочитаного твору.

□ оповідання

□ легенда

□ казка

2. Що вирішив зробити Миколка?
□ скопати горц

□ подивитися на мишачі нірки

□ позгрібати торішнє листя

3. Як звалася стара груша?
□ Глива

□ Сива

□ Дуля

4. «Спокійні, розважливі, посидючі». Так автор описав...

□ груші

□ вишні

□ яблуні

5. Яка груша доспіває аж перед снігом?
□ ладанка

□ картоплянка

□ сагачка

6. Як ти уявляєш собі весняний сад? Опиши. Зверни увагу на пое­тичність авторської мови.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________