"Робота з протидії булінгу в закладах професійно-технічної освіти".

Робота з протидії булінгу в закладах професійно-технічної освіти

Булінг серед дітей старшого віку та молоді т має свою специфіку. Дослідження доводять, що серед старших дітей та молоді (17 років і старше) булінг трапляється найрідше, а також рідше проявляється у формі фізичного насильства. Через психологічні особливості робота з такою віковою групою/класом, в якій стався булінг, також має свою специфіку.

Психологічні особливості підлітків та молоді Підлітки часто переживають різкі зміни настрою, неврівноваженість, дратівливість. Вони схильні відчувати себе недооціненими, самооцінка ще не сформована. За цим часто стоїть невпевненість у собі, яка призводить до деструктивних, агресивних форм самовираження, таких як бравада, грубість, цькування. Ці дії дають їм на деякій час відчуття зверхності, самостійності, незалежності. Прагнення до самоствердження та визнання є найголовнішими в цьому віці.

Ситуації булінгу (цькування) можуть виникнути із звичайних потреб дітей вирізнитись, зберегти сталість своєї групи, знизити внутрішнє напруження тощо.

Для дітей важливо знати, що потреби, які вони мають, це нормально, але задовольняти їх, принижуючи інших, не можна. Тому дуже важливо допомогти підліткам сформувати адекватні способи проявити себе, усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони, та зрозуміти, що внутрішній дискомфорт насправді не вдасться компенсувати, принижуючи інших.

Найпоширеніші прояви булінгу в цьому віці: залякування шантаж поширення пліток глузування кібербулінг

Важливо, щоб діти могли у спільному колі обговорювати проблеми. Вчитель в таких розмовах відіграє роль тьютора або ментора. Найбільш ефективною роботою в цій віковій групі/класі, де стався булінгу, є робота з формування відносин за принципом рівний-рівному. Необхідно сформувати таку атмосферу, яка сприятиме, аби кожний відчував свою значимість для колективу, особисту цінність, не боявся говорити про свої переживання в колі однолітків.

Почати варто з того, що кожен думає про ситуацію, яка склалась. Вислухати необхідно кожного, проте попередньо слід обговорити спільно, яким чином учасники розмови будуть говорити та висловлюватись, не принижуючи гідність інших. Надалі визначте разом, якіправила важливі для даної групи: деякі пропонує педагог, деякі – самі учасники. Можна поєднати учасників в команди, і записати правила на фліпчарті.

Варто створити додаткові можливості дітям висловити власну думку(за допомогою стенду, де можна залишити стікер з коментарем; анонімної скриньки; виступаючи на зборах; через систему наставництва тощо).

Проінформуйте дітей про наслідки їхніх дій, які стосуються булінгу, включаючи правові. За потреби, до цього можна долучити сторонні служби, фахівців поліції та громадських організацій.

Домовтесь з дітьми, яким чином вони будуть говорити один одному, що їхні межі порушені. Важливо досягти згоди з більшістю дітей. Змоделюйте, яким чином вони будуть керувати власною поведінкою, якщо їх просять зупинитись, до кого звернутись, якщо тебе скривдили.

Через 1-2 тижні після розмови треба провести зустріч з дітьми щодо виконання домовленостей. Якщо виникають нові конфлікти, треба переглянути домовленості або укласти додаткові або залучити до роботи інших учасників команди з протидії булінгу (цькуванню) для модерації процесу, а також батьків.

Головне в роботі - переконатись, що булінг більше не відбувається.

Корисними можуть стати бесіди з психологом (за згодою учасників), який візьме на себе роль посередника у розмові між жертвою та кривдником, де кожна зі сторін може висловити своє бачення ситуації.

Важливо не принижувати та не присоромлювати підлітка, який спричиняє булінг (цькування) або був свідком цього, адже так він/вона почне захищатися і втратить довіру до дорослих.

Що стосується «жертви» булінгу (цькування), важливо допомогти йому/їй знайти власні сильні сторони в цій ситуації (не жаліючи), показати, що він/вона може отримати підтримку і відновити відчуття безпеку.

Сплановані заходи для нормалізації стосунків особливо повинні розвивати: 1) емпатію, емоційного інтелекту, усвідомлення своїх почуттів та почуттів інших людей; 2) комунікативні навички, навички слухати та чути один одного, розбиратися в темі конфліктів, реагувати на заперечення, відстоювати власну думку.

Для реалізації цих завдань підійдуть: театральні заняття (або створення театрального колективу) з інтерактивного театру (плейбек-театр), де учасники матимуть змогу виражати свої емоції, розповідати історії зі свого життя, вчитися альтернативным способам поведінки, помічати власні стереотипи щодо інших, працювати з самоідентифікацією;

творчі заняття зі створення постерів, відео, мотиваторів тощо на такі теми, як: «навички успішного спілкування», «відмінності, які нас збагачують» тощо;

ігри на командну взаємодію (будувати один об’єкт, виконувати завдання, де кожний член команди є важливим для досягнення спільної мети); інтерактивні зустрічі про прав людини разом з представниками дотичних до теми професій: юристами, психологами, правоохоронцями тощо;

заняття з використанням медіа (наприклад, документальні фільми, які супроводжуються інформаційним блоком та обговоренням);

тренінги, де самі молоді люди навчають одне одного, діляться відео, медіа-контентом або вправами та історіями на теми подолання булінгу тощо.

Ця робота має бути системною аж допоки не буде досягнуто стабільного результату.