Особливості  інклюзивної  освіти

            в закладі  позашкільної  освіти

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                               
 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 

 

 

 

                                                                                        

                                                                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

Інклюзивна освіта (від англ. inclusion – включення) – це система освітніх послуг, що передбачає надання освітніх послуг для осіб з особливими освітніми потребами в умовах позашкільного закладу, а також її соціалізацію та інтеграцію у суспільство.

Інклюзивне навчання створює  умови  для особистісного розвитку дітей із особливими освітніми  потребами, формування  освітньо-розвивального середовища для них.

 

Тобто при  інклюзивному навчанні не дитина підлаштовується до вимог освіти, а система навчання змінюється заради дитини. Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію й забезпечує доступ до освіти усім дітям.

 

                        Хто такі вихованці з особливими освітніми потребами?

 

 Деякі дослідники трактують це поняття досить широко і розглядають у даному контексті не лише дітей з особливостями розвитку, а й дітей позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто пережив війну чи переїхав з іншої країни (регіону).  

Варто зазначити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами переважно прийнято вважати осіб з особливостями психофізичного розвитку:

• з порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
• із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
• з порушеннями мовлення;
• із затримкою психічного розвитку;
• з порушеннями опорно-рухового апарату;
• із розумовою відсталістю;
• зі складними вадами розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).

 

 Інклюзія як соціальна модель ставлення до людей з особливими освітніми потребами прийшла на зміну моделі нормалізації (інтеграції), що передбачала залучення дитини до наявної системи навчання, пристосування до неї.

 

Мета інклюзивного навчання  полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.    Кожна  дитина , незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на здобуття освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.

Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному  етапі розвитку освіти.

 

            Для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти:

 

 

                     Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що:

• Всі діти мають навчатися разом  у всіх випадках, коли  це  виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.
• Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх вихованців шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.
• Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних освітніх планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.
• Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

                                          Переваги інклюзивного  навчання .

 Для  вихованців  з особливими  освітніми  потребами:

• Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовленнєвий, соціальний та емоційний розвиток дітей.
• Ровесники відіграють роль моделей для здобувачів позашкільної освіти  з особливими освітніми потребами.
• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
• Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси вихованців.
• У вихованців з ООП  є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших здобувачів позашкільної  освіти:

• Вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
• Вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
• Вчаться співробітництву.
• Вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• Керівники  гуртків (студій) краще розуміють індивідуальні особливості вихованців.
• Керівники  гуртків (студій) оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові вихованців  з урахуванням їхньої індивідуальності.
• Керівники  гуртків (студій) починають сприймати вихованців більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей та молоді з ООП.

Для суспільства:

• Здобувачі позашкільної освіти з особливими освітніми потребами , залучені до звичайного життя , стають  повноцінними членами соціуму і часто вже не лише не потребують підтримки громади, а навпаки роблять свій внесок у загальну справу.
• Перебування у закладах освіти вихованців з ООП допомагає всім зрозуміти специфічні проблеми таких людей.

Педагоги позашкільної освіти , як і педагоги інших освітніх  закладів , теж працюють над розвитком інклюзивної освіти , а також  над її проблемами .

Розробляють , освоюють і впроваджують  нові форми і методи роботи для вихованців з  особливими освітніми потребами .

       Види підходів до навчання  вихованців  з особливими освітніми потребами.

У рамках інклюзивного освітнього процесу педагог реалізує власну методику навчання в поєднанні різних підходів до навчання  дітей  з особливими освітніми потребами , зокрема системного, командного, соціального, кондуктивного, індивідуального.

• Системний підхід - враховує взаємонаступність і взаємозалежність: – інклюзивний дитячий садок – інклюзивна загальноосвітня школа – інклюзивні позашкільні заклади– інклюзивний вищий навчальний заклад – інклюзивна життєдіяльність.
• Командний підхід – залучення до участі навчання фахівців різного профілю: адміністрація закладу, педагоги різних профілів, психолог, батьки.
• Соціальний підхід - включає адаптацію освітнього середовища до вад здоров'я, які створюють проблеми для навчання дітей з особливими освітніми потребами.
• Кондуктивний підхід - передбачає врахування рівня впливу позитивних і негативних якостей членів сім'ї на дитину з особливими можливостями здоров'я.
• Індивідуальний підхід - до навчання обумовлюється особистісними та професійними якостями керівника гуртка(студії), його творчості та бажанням упроваджувати інноваційні технології навчання.

Оскільки інклюзивне навчання – це інноваційна форма організації освітнього процесу, вона потребує реалізації особистісно-орієнтованої методики, яка ґрунтується на індивідуальному підході.

Методика навчання здобувачів освіти  з особливими освітніми потребами  повинна включати комплекс методів:

• 1) загальні методи навчання;
• 2) інноваційні методи навчання;
• 3) спеціальні методи.

Для навчання вихованців з особливими освітніми потребами використовуються звичайні методи навчання, але враховуючи психо-фізичні можливості таких здобувачів позакласної освіти.

                                         Методи інклюзивного виховання  

Саме за допомогою методів виховання у педагога є можливість коригувати поведінку та розвиток вихованців, формувати необхідні якості особистості, ціннісні орієнтації, збагачуючи при цьому досвід  діяльності, спілкування та відносин.

Метод інклюзивного виховання – спосіб діяльності педагогів і вихованців з метою досягнення поставленої корекційно-виховної мети.

У соціально-педагогічній діяльності  педагогів позашкільних закладів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на такі підвиди:

• Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.

 

• Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад. 

                                                                     

• Методи мотивації та стимулювання: заохочення, участь і перемога у конкурсах , фестивалях , змаганнях та інше…

 

• Метод самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

 

• Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.

 

• Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медитація .

 

• Спеціальні методи педагогічної корекції :  запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб'єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод "вибуху", метод природних наслідків і трудовий метод.

     Варто використовувати в інклюзивному навчанні  і традиційну  класифікацію  методів:

• словесні (бесіди, розповіді);
• наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних галерей, виставок та кінотеатрів);
• практичні (ігри, праця, конкурси).

     

      Форми організації процесу інклюзивної  освіти у позашкільному закладі освіти

Спосіб доцільної організації колективної та індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід чи виховну справу .                                                                                          Їх класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю вихованців, напрямами діяльності, характером змісту, структурою.                                                                                                                 Традиційну класифікацію форм організації освітнього процесу складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні форми.                                                                       Виховання дитини з особливими освітніми потребами, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність.

У залежності від діяльності ,  яка є головною на певній стадії освітнього процесу  в позашкільній освіті , умовно класифікують наступні форми організації інклюзивної освіти:

• Пізнавальна діяльність.  Вихованці  з особливими можливостями долучаються до участі у різних масових заходах: участь в  конкурсах, концертах, конференціях, акціях .

 

• Спортивна діяльність. Відвідування гуртків і секцій, у яких вихованці з ООП можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль тут відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіад та особливо герої  Параолімпіад.

 

• Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім вихованцям, які беруть участь в  освітньому процесі. До прикладу:

– Образотворче мистецтво. Малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ вихованця, у ньому він відображає важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар'єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, рухової  координації ока. При допомозі малювання вихованець з ООП сприймає колір, форму, величину, розміщення предмету у просторі.

– Прикладне мистецтво . Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання різних технік . Такі заняття зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо вихованець  бере участь у виставках і отримує нагороди за участь або перемагає в різноманітних конкурсах.

– Вокальне і танцювальне мистецтво. Виступи, концерти , відео і фотосесії дають великий позитивний поштовх  для розвитку вихованців з ООП для її самоорганізації та самовдосконалення, а також для розвитку фізичних і розумових здібностей.

– Театральне мистецтво. Костюмовані театральні постановки, навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, швидкоговоріння, заучування напам'ять дуже потрібні  як здоровим читачам, так і вихованцям  з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу , пам'ять , доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомозі.

• Ціннісно-орієнтувальна діяльність. Бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.
• Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія. Передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільмів, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів.

        Як бачимо, впровадження інклюзивної освіти має багато переваг. Та потрібно     докласти чимало зусиль, щоб усунути ті недоліки, що заважають повноцінному навчанню дітей з особливими освітніми потребами.

     Адже інклюзивне навчання – це перший крок до того, щоб кожна дитина стала частиною соціуму й могла розвиватися як особистість.