Роботи Германа Ебінгауза. Експериментальна психологія. реферат Внесок Г. Ебінгауза у розвиток експериментальної психології

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

 

Факультет біології та здоров’я людини

 

Кафедра психології

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з психології

 

на тему: «Історія розвитку експериментальної психології. Внесок Г. Ебінгауза у розвиток експериментальної психології»

 

 

 

 

 

Студента 2 курсу, 241- групи

напряму підготовки 014.05 

Біологія та здоров’я людини

Лутенка Віталія Сергійовича

 

Науковий керівник:

Меднікова Ганна Ігорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2024

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ..................................................................................................................4

Основні досягнення Ебінгауза………........................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 2. ................................................................................................................ .6

Експерименти Ебінгауза......................................................................................... .6

РОЗДІЛ 3. ................................................................................................................ 10

Критичний аналіз методології Ебінгауза…………………....................................................................................... 10

РОЗДІЛ 4.……………….......................................................................................... 11

Вплив на експериментальну психологію……………………................................................................................ 11

ВИСНОВКИ..............................................................................................................12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Герман Ебінгауз (1850-1909) – німецький психолог, який зробив значний внесок у розвиток експериментальної психології, особливо у вивченні пам’яті. Він відомий своїми новаторськими експериментами та розробкою методик, які використовуються до сьогодні. Його дослідження заклали основу для багатьох подальших досліджень у галузі когнітивної психології. Історія життя Герма на Бббінгауса (1850-1909), одного із засновників психології, новатора, експериментатора, небагата подіями, однак надзвичайно цікава, і її деталями стали результати експериментів, які він проводив. Дослідження цього вченого були певним викликом Вундту, який вважав, що неможливо експериментально вивчати вищі пізнавальні процеси. Це були перші об'єктивні експериментальні дослідження психічних процесів. В них було доведено, що, попри складність та унікальність психічних явищ, вони підпорядковані законам, які можна досліджувати та представляти, користуючись математичними методами. Герман Еббінгаус першим серед психологів почав вивчати пам'ять і здатність до навчання за допомогою експериментального методу. Він довів, що експериментальне дослідження вищих психічних функцій є можливим. До того ж цікаво, він був, так би мовити, психологом-одинаком, проводив свої дослідження, не маючи фінансової підтримки, власної лабораторії, не працюючи в університеті.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Основні досягнення Германа Ебінгауза

Ебінгауз вперше систематично досліджував процеси запам’ятовування та забування. Він використовував безглузді склади для своїх експериментів, щоб уникнути впливу асоціацій і значень, які могли б спотворити результати. Його методика полягала в заучуванні списків безглуздих складів і перевірці їх відтворення через різні проміжки часу. процесу, тобто органічної реакції, яка опосередкована як фізіологічно, так і психологічно, та слугує адаптованості організму. При дії подразників в органах чуттів виникає процес збудження, яке по сенсорних нервових шляхах досягає нижчих та вищих мозкових центрів, а звідти передається м'язам. Цей процес супроводжується внутрішнім психічним процесом, про який можна отримати інформацію через інтроспекцію.

Дослідження пам'яті

Ебінгауз вперше систематично досліджував процеси запам’ятовування та забування. Він використовував безглузді склади (силабли) для своїх експериментів, щоб уникнути впливу асоціацій і значень, які могли б спотворити результати. Його методика полягала в заучуванні списків безглуздих складів і перевірці їх відтворення через різні проміжки часу.

Крива забування

Одним з найвідоміших відкриттів Ебінгауза є крива забування, яка демонструє, як швидко інформація забувається після її запам’ятовування. Він виявив, що забування відбувається дуже швидко відразу після навчання і уповільнюється з часом. Це відкриття стало основою для подальших досліджень у галузі пам'яті і навчання.

Спосіб повного заучування

Ебінгауз також розробив методику, відому як спосіб повного заучування, яка полягає в повторенні матеріалу до повного його засвоєння. Він виявив, що навіть після досягнення повного заучування додаткові повторення допомагають закріпити матеріал і зменшити швидкість забування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

Експерименти Ебінгауза

 

Експеримент 1: Вивчення безглуздих складів

Ебінгауз створив списки з безглуздих складів, кожен з яких складався з трьох літер (наприклад, "DAX", "QEH"). Він запам'ятовував ці списки і потім відтворював їх через різні проміжки часу. Ебінгауз вимірював, скільки повторень було потрібно, щоб вивчити списки до досконалості, і скільки повторень потрібно було після певного періоду часу, щоб знову згадати їх.

Експеримент 2: Крива забування

В одному з найвідоміших експериментів Ебінгауз досліджував, як швидко забувається інформація після її запам'ятовування. Він запам'ятовував списки складів і перевіряв їх відтворення через різні інтервали часу (20 хвилин, 1 годину, 9 годин, 1 день, 2 дні, і так далі). Він виявив, що забування відбувається дуже швидко протягом перших кількох годин після навчання, а потім уповільнюється. Це відкриття стало основою для створення кривої забування.

Експеримент 3: Ефект розподіленого навчання

Ебінгауз також досліджував ефект розподіленого навчання (spacing effect). Він порівнював ефективність запам'ятовування при повтореннях, які відбувалися через короткі проміжки часу, з повтореннями через довші інтервали. Він виявив, що розподілене навчання (коли повторення розподілені на довший період часу) більш ефективне для довготривалого запам'ятовування, ніж масоване навчання (коли повторення відбуваються в короткий період).

Схема експериментів Еббінгауса була надзвичайно простою. Головним індикатором запам'ятовування він обирав кількість повторень до повного безпомилкового відтворення ряду. Тоді дослідник обирав певну умову, змінював її (наприклад, довжину ряду) та вивчав, як це позначається на кількості повторень. У своїх експериментах він ставив за мету визначити, скільки повторень необхідно для запам'ятовування без спеціальних прийомів набору беззмістовних складів і наскільки буде міцним таке запам'ятовування.

Результати досліджень Еббінгауса стали досить популярними і тією чи іншою мірою представлені в сучасних підручниках із психології.

• 1. Крива Еббінгауса. Крива запам'ятовування, стрімко падаючи, стає пологою. Вона показує закони збереження вивченого матеріалу: в перші години після запам'ятовування втрачається близько 60 % інформації, потім процес сповільнюється. Через 6 днів залишається не більше 20 % інформації, і вже ця частина зберігається в пам'яті досить міцно. З плином часу матеріал забувається, причому спочатку забування відбувається досить швидко, а потім його темпи сповільнюються (матеріал забувається все повільніше). Дослідник також порівняв процес запам'ятовування осмисленого матеріалу і набору непов'язаних складів. Для цього порівнювалось заучування поеми Байрона "Дон Жуан" та відповідного обсягу беззмістовних складів. Еббінгаус з'ясував, що осмислений матеріал запам'ятовується у 9 разів швидше. Крива ж запам'ятовування за осмисленого матеріалу має такий самий вигляд, що і при беззмістовних складах, однак її падіння не таке стрімке. Дослідник сам вивчав різницю у запам'ятовуванні беззмістовного ряду та осмисленого матеріалу. Він вивчив уривки із поеми Байрона "Дон Жуан", у кожній строфі якої міститься по 80 складів. Щоб запам'ятати одну строфу поеми, вченому довелося зробити 9 повторень; щоб вивчити 80 непов'язаних складів - 80 повторень. Осмислений матеріал запам'ятовується майже в 9 разів легше, ніж беззмістовний.

 

 

• 2. Знаменитий психологічний закон: "7±2". При одному прочитуванні запам'ятовується або 5, або 7, або 9 складів.
• 3. Ефект країв. При запам'ятовуванні спрацьовує ефект краю. Краще запам'ятовуються початок та кінець матеріалу, а середина випадає.
• 4. Ефект повторення. Чим більший обсяг матеріалу, тим більше повторів і часу потрібно для його бездоганного відтворення. Зі збільшенням кількості безмістовних складів, середній час на запам'ятовування окремого складу зростає, як і загальний час запам'ятовування всього обсягу складів.
• 5. Ефект надмірного запам'ятовування, для того, щоб бездоганно запам'ятати і відтворювати матеріал, треба повторити його більшу (надмірну) кількість разів.

Експериментальну роботу Еббінгаус проводив надзвичайно ретельно, всі умови експерименту були під суворим контролем, математичний аналіз даних був бездоганним. Праці вченого змінили тогочасну психологію й утвердили високий рівень експериментальної культури досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Критичний аналіз методології Ебінгауза

 

Переваги

1. Об'єктивність і кількісність: Ебінгауз вперше застосував кількісні методи для вивчення пам'яті, що дозволило робити об'єктивні висновки і повторювати експерименти.
2. Систематичність: Його експерименти були систематичними і добре структурованими, що дало змогу отримати надійні дані про процеси запам'ятовування і забування.

Недоліки

1. Безглузді склади: Використання безглуздих складів може бути як перевагою, так і недоліком. З одного боку, це виключає вплив значень і асоціацій, але з іншого боку, це робить експерименти менш екологічно валідними, оскільки в реальному житті ми рідко запам'ятовуємо безглузду інформацію.
2. Обмежена вибірка: Ебінгауз часто використовував себе як єдиний суб'єкт експериментів, що ставить під питання узагальненість його висновків на широку популяцію.
3. Часові обмеження: Деякі критики зазначають, що експерименти Ебінгауза не враховували довготривалу перспективу і не досліджували запам'ятовування протягом місяців або років.

 

  

 

РОЗДІЛ 4

Вплив на експериментальну психологію

 

Методологія досліджень

Ебінгауз ввів строгі методологічні підходи до вивчення психологічних процесів. Його дослідження базувались на кількісних вимірюваннях, що дозволило робити об'єктивні висновки і повторювати експерименти. Це стало важливим кроком у перетворенні психології на наукову дисципліну.

Внесок у когнітивну психологію

Роботи Ебінгауза мали значний вплив на розвиток когнітивної психології, зокрема на вивчення пам'яті, навчання і забування. Його дослідження заклали основу для майбутніх теорій і моделей пам'яті, таких як модель багаторівневої пам'яті (сенсорна пам'ять, короткочасна пам'ять, довготривала пам'ять).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Роботи Германа Ебінгауза мали велике значення для становлення експериментальної психології як наукової дисципліни. Його дослідження пам’яті не лише відкрили нові аспекти цього когнітивного процесу, але й продемонстрували важливість систематичного підходу до психологічних досліджень.

1. Новаторський підхід до вивчення пам'яті: Ебінгауз ввів концепцію кількісного вивчення пам’яті, що дозволило створити об’єктивні й повторювані експерименти. Це стало основою для подальшого розвитку когнітивної психології.
2. Методологічні інновації: Використання безглуздих складів для досліджень виключало вплив значень та асоціацій, що забезпечувало чистоту експерименту. Хоча цей підхід має свої недоліки, він дозволив отримати нові знання про процеси запам'ятовування та забування.
3. Крива забування: Відкриття кривої забування Ебінгаузом було революційним. Це показало, як швидко люди забувають інформацію, і сприяло розробці методик для покращення запам'ятовування.
4. Ефект розподіленого навчання: Дослідження Ебінгауза показали, що розподілене навчання є більш ефективним для довготривалого запам'ятовування, ніж масоване навчання. Це відкриття має практичне значення для освітньої практики та навчальних методик.
5. Критичний аналіз і обмеження: Незважаючи на значні досягнення, роботи Ебінгауза мають свої обмеження. Використання безглуздих складів і власна участь як єдиного суб'єкта експериментів викликають питання щодо узагальнення результатів. Крім того, дослідження були обмежені часовими рамками і не враховували довготривале зберігання інформації.

 

Список використаних джерел

 

1. Ебінгауз, Г. Про пам'ять: Дослідження в експериментальній психології / Г. Ебінгауз. – Львів: Світ, 1995. – 256 с.
2. Мандлер, Г. Історія сучасної експериментальної психології: Від Джеймса і Вундта до когнітивної науки / Г. Мандлер. – Київ: Основи, 2007. – 320 с.
3. Андерсон, Дж. Р. Навчання і пам'ять: Інтегрований підхід / Дж. Р. Андерсон. – Харків: Фоліо, 2000. – 400 с.