Родинне свято "100 днів у школі"

Про матеріал

Цей захід можна проводити для того, щоб учні могли прозвітуватися, що вони вже навчилися, а чого їм ще потрібно вчитися.

Перегляд файлу

Родинне свято

« 100 днів дитини

в школі »

Класний керівник: Куприч І. М.

Вчитель: Шановні батьки, малята, всі присутні! Щиро вітаю вас на нашому святі. Вже стало традицією школи відзначати найяскравіше свято першокласників « 100 днів у школі».

Сьогодні зовсім незвичайний день, а дуже – дуже святковий. Адже саме 100 днів назад до нашої школи, до 1 класу, завітало 5 цікавих і симпатичних хлопчиків та 5 не менш цікавих та більш симпатичних дівчаток.

Вже 100 днів провчилися ваші діти у школі. Як заведено, навіть великі особовці дають звіт, коли відпрацюють своїх перших 100 днів. Так і сьогодні наші учні 1 класу хочуть перед вами прозвітуватися, чого ми навчилися, а чого треба вчитися. Отож запрошуємо вас у мандрівку на наше свято.

Любі гості, мами й тата,

Дідусі й бабусі

Свято розпочати час

Вас зібралось тут багато

На найперше наше свято!

Раді привітати Вас!

Любі мами, подивіться,

Чи впізнали зараз нас.

Ми три місяці провчились

І всі скажем школа наша – КЛАС.

І, татусь, зверни увагу

Я вже плакать перестав.

В школі я здобув наснагу

І чоловіком справжнім став.

Подивіться, усміхніться

На школяриків своїх.

І нехай лунає пісня,

Радість, оплески і сміх.

Хай пісня тут лине,

Хай сміх скрізь лунає.

У кожного радісна усмішка сяє.

Всі дружні, веселі, радійте за нас!

Разом: Ми всі прийшли у 1 клас!

Пісня: «Цьом-цьом мама».

Ранкове вітання для батьків:

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Добрий день тому, хто злів,

Добрий день тому, хто справа.

Ми одна сім’я.

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Не лякайсь того, хто зліва,

Не лякайсь того, хто справа.

Ми одна сім’я.

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Пожалій того, хто зліва,

Пожалій того, хто справа.

Ми одна сім’я.

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Помирися з тим, хто зліва,

Помирися з тим, хто справа.

Ми одна сім’я.

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Посміхнись тому, хто зліва,

Посміхнись тому, хто справа.

Ми одна сім’я.

В цьому класі друзі всі:

Я і ти, і ми, і ви.

Любі гості, вчителі

Вас вітають щиро всі.

Ми одна сім’я.

Входить Знайко

Знайко: Шановні пані та панове! Ми раді вітати Вас на цьому

святі. Сьогодні в нашому Царстві Знань урочиста

церемонія «100 днів у школі», яку я оголошую….

(Вибігає Незнайко, забирає папку)

Знайко: У чому річ? Чиї це жарти?

Незнайко: Мої, а що?

Знайко: Ну, звичайно, я міг і сам здогадатися. Твої жарти

недоречні. У нас тут серйозна урочистість для

першокласників. Вони вже 100 днів, або 14 тижнів

провели у школі.

Незнайко: Для кого кажеш урочистість?

Знайко: Для першокласників.

Незнайко: Для кого, для кого?

Знайко: Для першокласників.

Незнайко: Які ж вони першокласники? Вони ж не знають

елементарного.

Знайко: О, ні, тут ти помиляєшся. Першокласники такі розумні,

такі кмітливі, такі дружні..

Незнайко: Що красиві, то красиві, але вони не знайомі з моїми

друзями.

Знайко: З якими такими друзями?

Незнайко: А ось з якими!

(Виходить Двійка і Одиниця)

Одиниця: Любі Друзі! Ми так хочемо з вами познайомитись!

Двійка: Вам з нами буде так весело. Давайте дружити.

Знайко: Діти! Не потрібні вам такі друзі, вони нічого не вміють та нічому гарному вас не навчать. Дружба з ними небезпечна.

Одиниця: Ні, Знайку, ми все вміємо.

Знайко: А ми зараз перевіримо. Одинице, до скількох ти вмієш

рахувати?

Одиниця: Докінця.

Знайко: Добре. Порахуй ці кубики.

Одиниця: Один, один, один. Все.

Знайко: Усе зрозуміло! Двієчко, а який сьогодні день тижня?

Двійка: Сьогодні п’ятниця. (дивиться на годинник)

Знайко: Чому?

Двійка: Якщо стрілка стоїть на п’ять, то це означає п’ятниця.

Знайко: Нічого ви не вмієте і не знаєте, тільки можете. А

Хочете ми вас з собою візьмемо та навчимо всього, що вміємо?

Незнайко: Дуже хочемо! Я ніколи не ходив до школи. Візьміть мене до себе!

Одиниця і Двійка: Будь ласка!

Знайко: Діти, візьмемо їх із собою у нашу чудову школу?

Діти: Так!

Вчитель: Діти, подивіться на 1 і 2. Окремо – це лише 1 та 2, а

коли стоять поряд, то? Правильно, 12! Ось із 12 балами

ми будемо дружити.

Знайко: А ви обіцяєте бути слухняними учнями, слухати вчителів

і виконувати всі завдання? Бо навчання – це дуже важка

праця!

Діти: Обіцяємо!

Знайко: Тоді ласкаво просимо до Царства Знань.

( Звучить музика, герої виходять)

Є червоних днів багато

На листках календарів.

А між ними – наше свято:

Ми у школі вже – 100 днів.

Яскраве сонечко надворі

Кидає промінці у клас.

Такого свята ще ніколи

У школі не було у нас.

Буде свят у нас багато –

І серйозних, і смішних.

Але це найперше свято,

Найважливіше з усіх.

То ж радійте , друзі, з нами,

Бо веселий в нас цей день.

Перший клас святкує нині

Свій маленький ювілей.

Час летить вперед невпинно

Грудень уже надворі.

Сотий раз до школи

Ми прийшли до школи всі.

Ми тепер не просто діти,

Шестирічки – неумічки.

Шестирічки – перший клас!

Школярі тепер всі з нас!

Пісня «Сонячний промінчик у вікно постукав».

Ми зібралися в цім залі

Хочемо вам розказати,

Якими учнями ми стали.

Розказати, що ми знаєм,

Які успіхи надбали.

Що ми вже не малі,

А справжні школярі.

Тепер ми учні - 1 клас,

Нове життя тепер у нас,

Прийшов урок на зміну грі,

Тепер ми учні – школярі.

І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Лічи. Пиши, а ще читай,

Й учителю відповідай.

Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас.

У школі нас всьому навчать

І роки весело біжать.

Пісня «Вчать у школі»

Діти, казки ви любите найбільше. Але, чи добре ви знаєте казкових героїв? (Стук у двері, заходить Червона Шапочка).

Червона Шапочка

Бабусенька рідненька зі святом привітала,

Таку чудову шапочку мені подарувала.

Я в ній – дуже гарна, очей не відвести.

От бабця відгадала, що слід мені принести.

Ходжу я в цій шапочці зранку й до ночі,

І коли йду спати – знімати не хочу.

Дорослі й малята здалеку впізнали,

Тому Червона Шапочка усі мене прозвали.

Разом зі мною на свято повинні були прийти казкові герої. Але, на жаль, вони не змогли приїхати. Надіслали лише телеграми. Спробуйте впізнати, хто це?

«Дуже засмучена. Мишка випадково розбила яєчко. Прийти не зможу». (Курочка Ряба)
«З’їв семеро козенят. Болить живіт» (Вовк).
«Приїхати не зможу. Тато не зробив мені човник і весельце». (Івасик-Телесик).
«Терміново викликали лікувати звірів в Африку. Не встигну повернутись». (Лікар Айболить).
«Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо» (Дід).

Бачу, ви добре знаєте казки. Молодці. Я вами задоволена.

Я знаю, що ви всі розумні, кмітливі, багато чому навчились за 100 днів у школі, а тому, щоб всі переконались у цьому, спробуйте виконати завдання.

Гра «Будь уважним».

Потрібно плескати в долоні, якщо правильна відповідь. Якщо неправильна, то тупотіти ногами.

Зараз зима.
Місяць червень.
Сьогодні четвер.
2 + 2 = 5
У вашому класі 32 дітей.
5 машинок у Мишка, 2 машинки у Сашка,

Підкажіть, будь ласка, їм, скільки всіх машинок….(7)

По дорозі зайчик біг. Ніс 5 яблук на пиріг.

Одне впало, покотилось, скільки в зайця залишилось? (4)

В дитсадочку залюбки забавлялись малюки.

3 машинки, ляльок 5, 2 ведмедика на стільчику сидять.

Діти крикнули: «Ого!» Скільки іграшок всього? (10)

Є в Надійки 2 копійки ще їй 5 дала Настуся.

Хто з вас швидше відгадає, скільки грошей Надя має? (7).

Три ведмедики ішли і по пиріжку несли.

А ви їм допоможіть – пиріжки ті полічіть.

Пісня «Ми першокласники».

Ми всі бажаємо старанно вчитись

Писати в зошитах, читати букварі.

Ми стали вже не просто діти,

А учні школи – школярі.

Почалось навчання, змінилось усе,

Тепер вже школярик науку гризе.

До чого ж багато нам треба учить,

Щоб бути розумними і знать більше всіх.

А в нашому класі ми дружно живем,

Кому щось потрібно – розв’яжем без проблем.

Ви чули новину, ви чули чи ні.

Сподобалось в школу ходити мені.

Це зовсім не дивно, скажу тобі я,

Бо в нашому класі ми дружня сім’я.

Мріяти ще не рано

Роки так швидко швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

Нас у школі всіх навчать.

За велику справу я в житті беруся.

Не кажу не вмію, а кажу навчуся.

Я навчусь читати, писати, рахувати,

Бо в житті складному треба розум мати.

Треба в світі багато всім знати

Нас чекають великі діла.

Нам країну свою будувати,

Щоб вона процвітати могла.

Ми усі прийшли до школи,

Щоб учитись і дружити,

Щоб книжки складні читати

І усе на світі знати.

Так, як ви вже ходите в школу, вмієте читати, ви зможете зі мною зіграти одну гру. Гра серйозна, не проста. Справитесь? Зараз я буду загадувати вам загадки. Вам потрібно уважно дослухати до кінця. А потім тихенько хором сказати відгадку.
То в клітинку, то в лінійку написати тут зумій но,

Й малювати дещо зможеш, називаюся я …(зошит).

Так, правильно, зошит, розібрали букви, а я рахую до п’яти. А батьки читають слово.

Її шанує кожен, вона повідомить може

Про все на білім світі: дорослому і дітям.

До знань веде доріжка, коли з тобою….(книжка).

Діти, давайте почуємо чи мами зможуть прочитати. Читають лише мами.
Коли хочеш ти читати, то повинен мене знати.

А коли мене не знаєш, то нічого не вчитаєш. (абетка)

Кожен учень мене має, у мене олівці складає.

Мабуть ти мене впізнав. Ну, звичайно, я …(пенал).

Ви знаєте, я хочу, щоб це слово прочитали наші гості, хто не мама і не тато.
Якщо наші батьки думають, що це так легко, давайте і з ними пограємо.

Настрибався зайчик в волю

Білий слід лишив по полю.

Ми за ним спостерігали,

Слово мама прочитали. (крейда).

Молодці! Всі загадки відгадали, а тепер пограємо в гру «Говори правду». (Тато і дитина стоять спиною один до одного. Ставиться запитання. Дитина кивком голови відповідає «так» чи «ні». Після цього тато відповідає вголос.)

Чи любить ваша дитина манну кашу?
Чи застеляє вранці ліжко?
Чи бувають випадки, коли ваша дитина говорить неправду?
Чи любить ваша дитина цукерки?
Чи миє посуд тато?
Чи розповідає тато казку перед сном?

Молодці! Ви добре знаєте своїх дітей і в усьому їм допомагаєте.
Не подумайте, лишень, шановні гості, що в школі наші першокласники вчаться писати, читати, малювати, стрибати, бігати. Вони вчаться ще й бути ввічливими людьми.

Щоб вас скрізь поважали,

Щоб любили і пишались,

Не багато і не мало –

Треба знати 10 правил.

Як прокинувся – вставай. Ліні волю (не давай).
Квіточку роса умила, а тебе умиє (мило).
І дивись – не барись. В школу швидко-швидко (мчись).
Але й тут не поспішай. Подивись, спочатку, чи нічого не забув, чи в портфелі все (в порядку).
В школі, в класі не брудни, сміття бачиш…(підніми).
Не носи в портфелі жуйки, крейду, яблука і булки, кнопки, цвяхи, сірники. А носи (книжки, носовички).
Будь охайним завжди сам, уникай дірок і (плям).
Вдома близьким не груби. Менших захищай (завжди).
Перший крок до добра – не роби нікому (зла).
Щоб тобою всі пишались, перехожі озирались ,так роби, щоб люди звикли: ти в усьому завжди (приклад).

Кожна дитина неповторна, особлива. У нашому класі 10 дітей, кожна різна, але кожна рідна. У кожної дитини є найрідніші люди – батьки. Усі ми починаємося з батьківської рідної оселі. Де б не бувала людина, завжди відчуває непереможне прагнення повернутися до батьківського порога, пригорнутися до рідної матінки. Найкращими, найдобрішими вчителями і помічниками для своїх дітей повинні стати ви, батьки. Закликаю усіх батьків любити своїх дітей, підтримувати їх у навчанні, допомагати дружньою порадою, теплою підтримкою і доброю справою.

А тепер вітання щирі діти шлють для вас, батьки,

Щоб у злагоді і в мирі літ ще сто прожили ви.

Хай Господь дарує з неба вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди чашу радощів життя.

Танець «Ми щасливі діти».

А тепер любі мої першокласники прошу приготуватися до найурочистішого моменту нашого свята. Зараз ви прийматимете клятву першокласника.

Гарно писати і рахувати.

Буду в альбомі своїм малювати,

Твори писати, вірші вивчати.

КЛЯНУСЬ!

Обіцяю не лінитись,

Добросовісно трудитись,

Педагогів поважати

І оцінки гарні мати.

КЛЯНУСЬ!

На уроках не жувати,

Не дрімати і не спати.

І домашні всі завдання

На «відмінно» готувати.

КЛЯНУСЬ!

Буду вчитись я сумлінно

І поводитись відмінно,

Щоб батьки могли радіти,

Що такі в них гарні діти.

КЛЯНУСЬ!

Так, любі мої першокласники! Ви вже 100 днів, як однокласники. А в давнину вас би називали однокашники. А знаєте, чому? То я вам розкажу. Колись давно в Україні існував звичай – спеціальний обряд – посвята у школярі. До цього свята готувалася каша, яка символізувала силу, міць дитини, яка дуже потрібна під час навчання у школі. Ми зараз теж будемо їсти кашу, щоб всі наступні роки навчання разом долати нелегкі шляхи шкільної науки.

Мама: До схід сонця раненько вставала,

У трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні нашу кашу варила,

Щоб у наших дітей була сила,

Щоб ви гарно навчались і розуму набирались.

Ця каша не проста, ця каша чарівна.

Хто скільки з’їсть крупинок,

Той матиме стільки гарних оцінок.

Тож ложки беріть ви у руки швиденько

Раздва починайте, ще каша тепленька.

Кашу виїли гарненько. Аж виблискує дно.

Тож тепер ви – повноправні члени нашої шкільної родини. Я бажаю, щоб ви гарно вчились, розвивали свої здібності, таланти, своєю гарною поведінкою приносили батькам та вчителям тільки радість.
Незабаром Новий рік переступить ваш поріг.