Родинне свято "І буде мир... І вишні зацвітуть..."

І буде мир...
І вишні зацвітуть
 

Мета: сприяти згуртуванню дитячого колективу. Розвивати театральні 

здібності, виразність та інтонаційність читання віршів, формувати дикцію. Виховувати патріотичні почуття до рідної землі, до захисників України та взаємоповагу один до одного, взаєморозуміння. Прищеплювати інтерес до героїчного минулого держави і сьогодення, любов до Батьківщини.

 

А ти сій квіти...
Всупереч війні.
Загоюй рани людям і землі,
Роби, що дав Господь можливість вміти.
Пильнуй ланів, щоб були з хлібом на столі.

 

А ти сій квіти...
Ділись, чим Бог послав, і витри сльози.
Поплачем після Перемоги всі разом,
Коли від крові вмиють землю теплі грози
І мирна тиша увійде у кожен сон...
 

А ти сій квіти....
Сади садок. Хай виростає до зірок.
Служи землі. Цінуй, люби, лелій.
Вона віддячить дітям 
І всім, хто хоче й вміє вільно жити.
 

Сій квіти жовті, сині — різні, 
Щоби вони встелили всі шляхи,
Якими повертатимуться грізні,
Найкращі в світі наші вояки
Додому, до родини і до щастя,
Яке вимолюємо в Бога зараз всі.
Сій хліб і квіти — всупереч напастям.
Багато сій...

 

Танець  «Діти – це квіти»»

 

Вчитель. Україна!  В одному цьому слові і для нас, і , навіть, для чужинців,    бринить музика смутку і жалю. Україна!  Країна трагедій і краси. Країна, де найбільше люблять волю і найменше  знали її. Україна – країна гарячої любові до народу і чорної, вікової, героїчної боротьби за волю.

 

Злітає в небо синє пісня солов'їна,
на світі завжди буде вільна Україна!
Міста і села світлом сповнені любові —
не віддамо нікому душі їх без бою.
...Злітає в небо синє пісня солов'їна,
а серце крається: триває зла година..."

 

Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Бо співають, співають пісень
Україні і про Україну, 
Щохвилини, щоночі, щодень.

Солов'ї з Батьківщини не линуть,
Не лишають гніздечка свої, 
Бо співають для доні та сина
У години щасливі й лихі...

 

Одна у всьому світі ти, одна, 
Така розкішна і струнка, як вишня! 
Не личить тобі, Матінко, війна,  
Що з берегів кривавим морем вийшла. 

Не личить тобі, рідна, цей полон, 
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию. 
Забрали спокій, вкрали мирний сон 
І розлили отруту, мов ті змії..."

 

Ми боремось за мир у нашім краї,
Ми боремось за щастя й майбуття.
Як тяжко не було б на серці,
Та віру нашу не зламать.
І зовсім скоро радість повернеться,
І буде Україна наша розквітать."

 

І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою...

 

Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.

 

Не хочу літа, хочу перемоги.
Простих занять, мелодії вітрів.
Без сліз, без нервів, жити без "тривоги".
І щоб родинний вогник завжди грів.

 

Так хочу перемоги над ордою.
Над злом, брехнею. Хочу просто жить.
Пустити всі печалі за водою
І кожним днем прожитим дорожить.

 

І пам'ятати, просто пам'ятати
Хто ворог твій, а хто твій захисник.
Кордони укріпляти, не латати
І вчити мову, рідну мову!

 

Пісня «Незламна»

 

 

Вчитель Захищати рідну землю – святий обов’язок кожного чоловіка.

 

СЦЕНКА (Мати, син, батько)

" ... На місячній доріжці зустрілись дві  душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий  сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина – таке її  ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити Господь благословив,
Я маю народитись а  ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….
Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти росте4ш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – у протилежний бік.

 

Пісня « Я намалюю на папері щасливу дитину»

 

Вчитель  Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері буде мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир!

 

Я дякую Богу за ніч і за день,
 За кожну прожиту хвилину,
 За наших героїв, за мужніх людей,
 Які бережуть Україну!

 

Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!

 

Кожного захисника-солдата,
що за Правду б'ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!

 

Уклін тобі, солдате,
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!"

 

Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!

Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,

Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

Пісня « Помолюсь за Українку»

 

Волонтер - покликання, спосіб життя. Сьогодні волонтери сприяють перемозі України. Вони стали справжніми ангелами-охоронцями для багатьох людей, що потребують допомоги і не чекають за це винагороди. Це добровольці, які самовідданою працею роблять країну сильнішою.

Посланцями від Бога сьогодні

Є мільйон добровільних людей.

 І без них ми були б в безодні,

Все на плечах твоїх, ВОЛОНТЕР.

 

Ти солдату знайшов черевики,

Каску, ліки, бронежилет.

Він" спасибі“ промовив велике.

Ти готовий знайти й кулемет.

 

І шукаєш, шукаєш, шукаєш...

Все, що треба для наших солдат.

Відпочинку ніколи не знаєш.

Ти, як ангел, то дух, то птах.

 

Від утоми складаєш крила

І питаєш у Бога: “За що?

“ Десь на тата чекає дитина.

ВОЛОНТЕР, як не ти, то хто?

 

Представлення  родовідного дерева

 

Пісня « Човен, мій маленький човен»

 

 

 

Зима. Мороз і холод дошкуляє.

Але в душі святий вогонь горить.

Йти на війну ніхто не заставляє,

Та за народ моя душа болить.

За рідний край, чарівну Україну,

За рідну мову, нашу славу й честь.

За щастя жити у ясну годину,

Радіти і любити світ увесь.

 

І мовою своєю розмовляти,

Співати українською пісень.

І перемоги в світі здобувати,

Світанки чисті зустрічать щодень

 

Я хочу миру, злагоди, свободи,

Я жити хочу вільно, наче птах.

Нема найкращих, рівні всі народи.

Несім до всіх повагу у серцях.

 

Ніхто не має права зневажати

За приналежність нації одній.

Ми рід людський повинні поважати

І край ми захищати будем свій.

 

То ж будемо ми до кінця стояти

За правду, за свободу, мир і лад.

Не маємо ми права відступати.

Ні кроку вже не зробимо назад.

 

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

 

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

 

 

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

 

Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

 

Хай же змилостивиться над нами доля,

  Хай усе майбутнє без війни.

  Щоб не з фронту, а з роботи, з поля

  Тата виглядали всі сини.

 

  Нехай же квітне наше щастя,

  Нехай дзвінкі звучать пісні.

  І стелиться нам шлях квітчастий

  У ранок завтрашній ясний.

 

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!

Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...

І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!

 

Пісня «Україна»