Родинне свято

«Шануй батька й неньку»

Пулберь Альона Василівна,

вчитель вищої категорії,

вчитель – методист

Чернівецького НВК «Лідер»
Шануй батька й неньку

Родинне свято

У святі беруть участь батьки учнів, з якими проводить­ся захід. Ведучими, бажано, щоб були вчитель даного класу.

Зал прибирають ніби світлицю: вишивками, килимками, квітами, столи застелюють скатертинами, на централь­ному столі коровай на вишитому рушнику. На столах тор­ти, цукерки, яблука. На одній із стін — сімейний фотомон­таж.

Мета. Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей — батька й матері, бажання допомага­ти їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам'ята­ти місце, де народилися, рідну оселю. Формувати почуття обов'язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти — це одне ціле.

 (У зал заходять батьки і гості свята під спів дітей).

 Пісня «Ми вас вітаємо». (Мелодія «Ласкаво просимо»).

Діти.

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі        

І як ви, такі ж хороші.          

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

Вчитель. Так, любі діти, батько й мати — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву «Шануй батька й неньку». Щоб у нашому шкільному родинному колі відчути тепло, ла­ску, строгість, увагу найрідніших вам людей — тата й мами. Бо в народі кажуть: «Хто батьків має, той в добрі зростає».

Пісня «Родинне коло» (співають діти й пританцьовують).

Діти.

Батьки і діти, діти і батьки.

Нероздільне і одвічне коло,

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий — на віки,

Бо наша кров пульсує в їхній долі.

Батьки і діти, діти і батьки.

— Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати — привчає нас до роботи і акуратності, а батько -  до господарства і спритності.

— І де б ми не були, завжди повинні пам'ятати про своїх матусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук

Пісня «Ми співаєм пісеньку» (сл. і муз. Максимчук М.І).

Дитина. Дедьо, батько, тато, татко, татусь!

— Чому татусь?

Легенда розповідає так: «Давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім'я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісо­вої красуні, і та подарувала йому пісеньку «Татонько, та­тонько». Виріс хлопчина у статного парубка. З'явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: «Та­то, татусь, таточко».

Чи справді було так чи ні, ще всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.

 Коломийка «Тато й мама» (діти співають і танцюють).

Вчитель. Батько; тато... Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стри­мана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів'ях.

 Діти.

— Батькова лайка — дужча за материну байку.

— Батько — не мати, не поцілує і не приголубить.

— З батьком суд коротенький.

Вчитель. А от пестливість, безмежна любов, лагідність батькової душі відбилась у пісні М. Свидюка «Доня моя, донечка».

(Батько, у якого є донечка, виконує пісню «Доня моя, до­нечка»).

Діти.— Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, го­дувати її та захищати. Батьків приклад у родині мав велике значення, Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими же як він.

 (Хлопчики виконують пісню «Мій татусь»).

Діти. — Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може зробити, вміє полагодити і візка, і саночки, і машинку.  А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш — всюди видно татову руку.

• Горе чи нещастя, чи біда яка

Всіх нас виручає татова рука.

Татова правиця знає труд і піт.

Із руки цієї ми йдемо у світ.

• Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

У життя дорога з нею не страшна.

Без руки цієї горе в світі жить.

Вслід за сиротою щастя не біжить.

• Як підеш у люди, щоб там не було,

 Хай в тобі не згасне батькове тепло.

— Тато — помічник, бо завжди допомагає матері по господарству і біля землі, і доглядати, і виховувати, і на­вчати дітей.

•   Кажуть я мала вередувала,

Плакала частенько і дарма,

На руках у тата засинала,

І вночі татусь мороку добру мав.

•   Як хворів я, мама наді мною

Промовляла тихо: «Боже мій!»

А татусь холодною водою —

Обтирав мене, щоб я не був слабий.

•   Дорогий, хороший, рідний тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудово, що у нас  є ти !

•                   А як свято радісне стрічаєм,

Цілий день разом проведемо.

Спортом ми займаємось, гуляєм.

Або в гості до бабусі ідемо.

•                   А коли татусь відпочива,

Кожен з нас стихає і мовчить.

Нам він потім книжку прочитає

Або грати в шахи нас навчить.

•                   Діти мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди,

Щоб були рідніші в цілім світі

Тато й мама з нами поруч назавжди!

(Батьки, у яких є лише сини, виконують пісню «Синочки, мої соколята»).

Вчитель. Ми всі чиїсь діти.

Пройде кілька років — ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі по­винні пам'ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься Старість. А народна мудрість вчить.

 Діти. — Що робить батько, те й його дитятко.

— Що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.

— Годуй батька на печі, бо й сам будеш там,

• Як син до батька обходиться, таких синів матиме.

 Вчитель. Три біди є у людини — смерть, старість і по­гані діти — говорить українська народна мудрість «Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей». (В. О. Сухомлинський)

Тому й хочеться переповісти цікаву й повчальну-казку «Як внук діда виручив».

(Група батьків виконують пісню «Батько й мати»).

Діти. І коли згрубіла наша мова,

Їй здобудьте ласку із грудей.

Бережіте їх від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

•   Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

•   Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата,

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

  (Група батьків виконують пісню «Смерекова хата»).

 Вчитель. Перше слово, яке діти вимовляють в усіх країнах світу, це слово «МАМА». І недаремно, бо першою людиною, яка схиляється над їх колискою, є мама. До речі, у багатьох мовах світу слово «мама» почи­нається літерою «М».

Діти. — Мама — румунська, російська, українська,  майка — болгарська,  матка — польська,  міттер — грецька,  медер — шведська,  мадре — іспанська,  муттер — німецька,   мам — португальська,  мазер — англійська.

— Мама, мати, неня, ненька, матуся, мамуся, мамка, мамочка. Все найкраще увібрало в себе це дивовижне слово.  Мати... Це вона подарувала нам перший подих, пер­ший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки.

— Люба наша мамо, калиновий цвіте,

В тобі, рідна неню, весь наш білий світ.

Ти наш скарб найбільший, ти наш цвіт живий,

Ти наша перлина, образ дорогий.

(Діти виконують пісню «Про маму й тата» , сл. і муз. Максимчук М.І.).

Вчитель. Дорогі діти! Якби ви знали, як потрібні любов і ласка, повага вашим матерям, ласкаве слово, особлива увага, доброта. Все це сповнює життя їх радістю, віднов­лює сили, продовжує молодість. Кожне ваше грубе слово образа, боляче ранять мате­ринське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на її обличчі, засніжують голову сивиною. Тож будьте хорошими синами й дочками! Куди б не за­несла в житті вас на своїх крилах доля, не забувайте рідні пороги.

Пісня  “Батькова хата “

 Діти. —  Пробач мені, лелечко, мамо,

Провини дитячі мої,

Люблю я тебе, моя рідна,

Ласкавії очі твої.

    — Пробач мені рідна, хороша.

За біль, що тобі завдала,

Хай в косах не віє пороша,

А квітами квітне весна.

  — Як виросту, мамочко, мила,

Дороги твої я встелю,

Квітками з весняного дива,

За ласку й турботу твою.

  — В нас мами всі чудові, молоденькі,

     Красуні всі, чарівні, як весна.

  Ми любимо усіх вас дорогенькі,

  А зараз для вас пісня хай луна.

— А ви, дорогі татусі, запросіть наших мам на вальс.

(Діти виконують « Пісню про маму» (Скільки в мами сон­ця...), а батьки парами танцюють. )

Вчитель. Всі старанно готувалися до свята. Свою любов і повагу до вас, батьків, діти висловили під час проведен­ня письмового конкурсу «За що я люблю своїх тата й ма­му, і хочу бути, як вони». (діти зачитують твори )

Діти. Дорогі мами й тата! Хоч ми ще маленькі, та в нас є теж свої бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги. І не завжди хочеться відповідати на ваше «Чому?» Вірш «Батьки -  «чомучки», Вірш «Новий закон».

Вчитель. А зараз, дорогі батьки, поринемо з вами у ди­тинство і трішечки пограємося і позмагаємося. Але не за­будьте, ви повинні бути рухливі, активні, завзяті і усміхнені. ( конкурси для батьків )

конкурс 1. Казковий (без підготовки для всіх батьків).

• Назвіть головних героїв казки «Колобок». Скільки героїв у казці «Рукавичка»?

— Якими словами починається казка «Ріпка»?  Яку казку знають усі українські діти, навіть ще не вміючи добре говорити? («Курочка Ряба»)  Хто «битий не биту везе»?   («Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат»)

Конкурс 2. Пісенний (беруть участь мами й діти). Переспівки дитячих пісень.

Конкурс 3. Будь уважний! (беруть участь тати). Вчитель називає дату народження дитини, а батьки ма­ють відповісти чия це дитина.

Конкурс 4. Впізнай! (беруть участь мами). Впізнати дитину по голосу. Діти співають, а мами із зав'язаними очима мають відгадати.

Вчитель. Існує така думка: «Якщо твої плани розрахо­вано на рік —, сій жито, якщо на десятиріччя — саджай дерева, якщо на віки — виховуй дітей».

  Задумаймося над цими словами.

(Звучить приспів пісні «Родина», вчитель під звучання му­зики промовляє)

Прийшов час закінчувати нам свято,

Ми вдячні всім, хто з нами тут.

Бажаєм щастя вам, здоров'я, радості багато,

Щоб вік ваш довгим і безхмарним був.

(Мами й тата беруть своїх дітей між собою на руки, ста­ють півколом і всі разом співають приспів пісні «Родина». Свято закінчується солодким чаюванням.)

Д О Д А Т О К

Коломийка «Тато й мама» (діти співають і танцюють).

Як мені вас не любити, тату рідний, неню?

Тож ви мене згодували, дбаєте про мене.

Тож ви мене згодували власними руками.

Ой нема то ніде в світі, як в тата і мами.

Тато розуму навчає, мама приголубить,

Ніхто мене так на світі як вони не любить.

Пісня «Ми вас вітаємо». (Мелодія «Ласкаво просимо»).

1. Сьогодні ми зібралися на свято,

     До нього готувалися усі.

     Щасливі, що у залі мами й тати,

     Й гості, що запрошували ми.

 Приспів:

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Весь 1-Б клас щиро промовля,

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Хай щастям наша повниться сім'я.

2. Ви за столи святковії сідайте,

Ми пісню заспіваєм щиро вам,

Ми вдячні, що прийшли ми всі на свято,

Тож веселитись можна усім нам.

3. Хай це родинне свято в нашім класі,
   Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд, повсякчас.

Хлопчики виконують пісню «Мій татусь»).

1. Зовсім не старенький

Любий мій татусь,

Ми з ним добрі друзі

І я цим горджусь.

2.Він такий розумний

Все на світі знає,

Бо книжок багато

Він завжди читає.

3. Мій татусю рідний

Завжди будь таким:

Спритним і веселим, —

Вічно молодим!

4.Дуже поважає

Мій татусь футбол,

Разом із гравцями

«Забиває гол».

5. То підскоче в кріслі,

То «ура!» кричить,      

Аж на стелі люстра

Дзвінко дзеленчить.

6. Недарма вважає

Наша вся сім'я,

Що на тата зовні

Дуже схожий я.

7. Підросту ще трішки,

Усього навчусь

І таким завзятим

Стану, як. татусь!

казка «Як внук діда виручив».

Учень. Був собі дід, а в нього був син жонатий. Дід був такий старий, що став уже забувати. От син сидить одно­го разу із жінкою та й каже:

— Що ми будемо з батьком робити, Що не вмира та й не вмира?

— Знаєш що? Візьми лубок здоровий. Зсадиш його з печі, та й на лубок. Винесем його на холод, може просту­диться і вмре до дідька.

Так вони і зробили.

А маленький внучок все те бачив...

— Що ти там робиш? — питають якось батьки свого малого сина.           

— Оце — лубок, а оце — дідусь! Це як будете вже такі старі, як дідусь, то я тоді й вас — на лубок та й винесу на мороз, щоб і вам було те, що й дідусеві, — відповів він.

конкурсу «За що я люблю своїх тата й ма­му, і хочу бути, як вони».

— Я люблю своїх батьків за те, що вони прикладають всі старання, щоб я росла вихованою, привчають виши­вати і пекти. Я своїх батьків шаную.

— Мене батьки вчать добру, безмежно люблять і допо­магають у навчанні.

— Я люблю свою маму за те, що вона добра, лагідна, смачну їжу готує, а тато вчить майструвати.

— Люблю маму за її ласку і смачну їжу. Тата — бо до­помагає у навчанні.

— Я люблю батьків за те, що вони ласкаві, вміють про­стити мої провини, працьовиті і дбайливі.

• Мама вчить мене акуратності, тато — спритності у роботі. Батьки хочуть, щоб я була щаслива й вихована. Всі діти хочуть бути схожі на своїх батьків.

Вірш «Батьки -  «чомучки»

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята:

Нічогісінько не знають —

Смішно і казать комусь,

Бо щодня мене питають

Лиш одне «Чому» й «Чому».

— Ти чому образив Віту?

— А чому отримав двійку?

— А чому прийшов так пізно?

— Та чому в шкарпетках різних ?

— Ти чому такий непослух?

— А чому не стелиш постіль?

— Ти чому це вірш не вчиш?

— А чому портфель без ручки?

• І чому такий синець?

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи —

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів!

А. Костецький

Вірш «Новий закон»

Коли б начальником я стала

хоч на одну годину,

то я б одразу наказала

закон ввести єдиний:

у дні святкові й вихідні

батьків не допускати

без нас у клуб, на стадіон,

в кіно і на концерти.

Ще й входи всюди спорядила б

словами охоронними:

«Вхід без дітей для всіх батьків

суворо заборонений!»

 Батько.      

• Як справи? Чому такий сумний? Чому відвертаєшся?

Син.

• З батьком двієчника розмовляти не бажаю.

Мати.                           

— Ти знову принесла трійку? Коли ж я вже тобою по­радію?                                Молодша донька.

• Мамо, дай мені щоденник!

Мати.

• Ти куди його поділа?

Молодша донька.

— Як куди? В куток поставила.

Конкурси для батьків

Конкурс 5. Навпаки! (діти відгадують батьків по голосу).

 Конкурс 6. Перекличка. Діти називають батьків лагідними словами, а батьки — дітей.

Конкурс 7. Танцювальний. (беруть участь батьки і діти).

Танець «Маленькі каченята».