25 вересня о 19:00Вебінар: Співпраця вчителя та батьків: модернізовані підходи та нетипові форми взаємодії

Рослини в творчості Тараса Григоровича Шевченка

Про матеріал
Рослини в творчості Тараса Григоровича Шевченка.Об' єктом мого дослідження стала творчість великого митця, Т. Г. Шевченка. Я недарма обрала саме цього письменника. Адже Т. Шевченко найвідоміший український поет, художник. На мою думку, саме Тарас Шевченко є яскравим представником українського народу. Адже він був лише сином мужика, а став великою людиною.
Перегляд файлу

1

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ і НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВміськРАДИ

(київськА міська державнА адміністраціЯ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК  УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК )

відділення: хімія та біологія

секція: ботаніка

базова дисципліна: біологія

 

Рослини в творчості                                               Тараса Григоровича Шевченка                                    

Роботу виконала:                                                         Статус у МАН:слухач                                              Желіба Юлія Володимирівна                                      Педагогічний-керівник:                           Лавринчук Вікторія Григорівна                    вчитель біології СЗШ №9,

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2016

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рослини в творчості                                               Тараса Григоровича Шевченка                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ:

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ I.  Рослини в творах  Т.Г. Шевченка…………………………………..6

РОЗДІЛ II.  Рослини в картинах Т.Г. Шевченка ………………………...…...11

РОЗДІЛ III.  Характеристика рослин                                                                  зображених в творчості Т.Г. Шевченка…………………………………….......15

Розділ  IV.  Практична робота……………………………………...……...….24

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…26СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………27

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Тараса Шевченка часто називають людиною ренесансного типу, порівнюючи його за виявом таланту з Леонардо да Вінчі. Але для українського національного світопочування Шевченко важливіший, адже, гостро відчуваючи національну потребу, Шевченко-поет значною мірою свідомо приносить в жертву себе як видатного художника, щоб давня традиція кобзарів, як носіїв національного духу, через його постать і його творчість була глибоко вкорінена в національну культуру. Шевченко-поет формує новітній національний міф Поета-поводиря народу, який, немов Орфей, виводить народ із мороку історичного неусвідомлення. Поет від Бога, творчість якого увібрала в себе дух, характер і прагнення народу, Шевченко залишив у спадок безсмертного «Кобзаря». Проте, цього для мистецького самовираження йому було замало. Як художник світового рівня він прагнув реалізувати себе й у високому мистецтві художньої гармонії, яка б не лише формувала національний код, але й відкривала його світові. Для Шевченка-художника характерний широкий діапазон творчого вираження: портрети, жанрові композиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні, літературні сюжети, книжкові ілюстрації та чимало іншого, що залишилось у вигляді чисельних начерків, ескізів та замальовок. Значну частину творчого доробку майстра складають офорти

Я обрала цю тему недарма. Мене ще на уроках української літератури дуже зацікавила творчість Тараса Григоровича Шевченка. І я вирішала провести паралелі між біологією і творчістю великого поета і художника. Дізнатися більше про рослини які використовував Т.Шевченко у своїй творчості,  чому митець викристовував саме ці, а не  інші рослини.

Об 'єкт дослідження. Об' єктом мого дослідження стала творчість великого митця, Т. Г. Шевченка. Я недарма обрала саме цього письменника.                                Адже Т. Шевченко найвідоміший український поет, художник. На мою думку, саме Тарас Шевченко є яскравим представником українського народу. Адже він був лише сином мужика, а став великою людиною.                     

Мета роботи. Проаналізувати значення рослин в творчості Т.Г.Шевченка

Завдання:

1)Поглибити знання про життєвий і творчий шлях письменника, вивчити маловідомі факти з біографії Т. Шевченка.

2)Навчитися використовувати творчість Тараса Шевченка не лише на уроках української літератури але й на уроках біології.

3)Сприяти вихованню почуття співпереживання, шанобливого ставлення до надбань культури, поваги до життєвого і творчого шляху генія України, його творів. А також любові до рідного краю, її природи.

Тема « Рослини в творчості Тараса Григоровича Шевченка» дуже актуальна, адже Тарас Григорович Шевченко багато творів присвятив опису  рослин і опису рідної землі. Він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну і її природу. Прекрасна природа України постає в багатьох творах поета. Творчість Шевченка завжди нас надихала на краще. Його уявлення про рослини неабияке. Коли поет писав свої твори, малював картини складалося враження, що природа насправді оживає. І коли картина чи твір поета постає перед нами ми відчуваємо з яким натхненням він це робив, з якою силою почуттів

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

Рослини в творчості Т.Г.Шевченка

Твори Тараса Григоровича Шевченка дуже різноманітні. Поет був неабияким знавцем рослинного світу, глибоким знавцем природи рідного краю.     Т. Шевченко не тільки милувався рослинами, малював їх, але також добре знався на рослинах, зокрема цікавився лікарськими травами та деревами. У своїх творах поет порівнює людей з рослинами, які символізують красу, мужність, сум радість, а з іншого боку – підступну долю, зраду, байдужість. У своїх віршах, поемах, баладах  Т.Шевченко згадує понад 80 видів рослин. На першому місці стоїть калина. Поет згадує її найчастіше – 38 разів. Далі йдуть: тополя – 24; верба – 27; дуб – 21; жито– 17; лоза, верболіз – 15; барвінок – 14; осока – 10; терен, пшениця, рута – 9; явір, очерет, лілея – 7; мак, вишня, груша – 6; ряст – 5. А ще згадує кропиву, перекотиполе, ялину, виноград, льон, коноплі, просо, хміль, васильки, плющ, лободу, любисток, гречку, картоплю, кукурудзу, горох. [2].

Калина

Калина – це символ нашої України. Вона полюбила українську землю, на якій гарно росте, а народ шанує її за дуже пишну вроду і цілющі властивості. Стала червона калина символом рідного краю, нашої України. Не кожна рослина має таку символічну образність у художній свідомості нашого народу, як калина. Т.Г.Шевченко у своїй книзі «Кобзар» згадав про калину аж 385 разів. Додаток (1) [5].
Калина несе водночас жаль, смуток, тугу за коханням. Якщо калина хитається – то дівчина сумує, коли червоніє – це чиєсь горе.
                                           Три явора посадила
                                          Сестра при долині…
                                           А дівчина заручена -
                                           Червону калину.

В цій поезії Т. Шевченка червона калина символізує горе: дівчина чекала на свого коханого, а він не повернувся. Дівчина не дочекавшись його, померла. [1].

Зламати калину означає покинути коханого, а посадити калину на могилі – висловити жаль за загиблим.

Посадили над козаком                                                                                               Явір та калину,
А в головах у дівчини
Червону калину.

Калина порівнюється із коханою дівчиною:
                                     Тече вода з-під явора
                                     Яром  на долину.
                                     Пишається над водою
                                     Червона калина.
                                     Пишається калинонька,
                                     Явір молодіє,
                                     А кругом їх верболози
                                     Й лози зеленіють.
                                      Верба

Верба – уособлення таємничої сили жінки, плодючості й материнства. Стає уособленням дівочої, жіночої туги, жалю, смутку.
                                     Зажурилась чорнобрива,
                                     Тяжко зажурилась.
                                     Не щебече соловейко
                                     В лузі над водою,
                                     Не співає чорнобрива,
                                     Стоя під вербою.     

Вербову гілочку, як символ рідної України, Тарас Шевченко, посадив у жовтні 1850 року на гарнізоннім городі. Вона несподівано для самого Шевченка прийнялася, ставши дивом у цій пустелі. Сад зберігся до цього часу, незважаючи на суворість клімату.  “Тарасова верба” вистояла 150 років! Гілочки з неї розрослися вербами в багатьох містах України. На превеликий жаль, стара верба нещодавно загинула. Додаток (2)  
              Тополя
         Найулюбленішим рослинним символом у поезії Тараса Шевченка виступає тополя, що є символом дівчини, жінки. Додаток (3)

 Здебільшого образ тополі вживається для змалювання зовнішнього вигляду:

Та й виросла                                                                      Ганна кароока,                                                                Як тополя серед поля,                                             Гнучка та висока.

Образ Катерини також порівнюється з тополею:

Як тополя, стала в полі                                                                                                   При битій дорозі.
Часто тополя виступає символом засмученої дівчини, молодиці; символом туги, суму, нещастя, одинокості.

Не тополю високую                                                                                                    Вітер нагинає,                                                                                                           Дівчинонька одинока                                                                                                                  Долю зневажає.

В українському фольклорі, існує повір’я про перетворення людини в дерево, найчастіше – в тополю. Ця легенда наклала свій відбиток і на символ тополі в Шевченка:

Таку пісню чорнобрива                                                                                                                   В степу заспівала.                                                                                                                         Зілля дива наробило                                                                                                              Тополею стала

Дуб

Дуб – дерево сили й довголіття. Дуб уособлює міць духу і характеру поета, незламність його переконань. За народними переказами, Шевченко любив збирати під могутніми дубами селян, щоб погомоніти про їхню долю і поспівати пісень. Додаток (4) [8].
У творах Шевченка біля дуба, зустрічалися  закохані, дівчина виглядала козака; на дубі зозуля пророкує літа; під дубом русалки залоскотали дівчину; та й козак знайшов смерть під дубом. Дуб часто порівнювався з козаком:
                                І дуб зелений, мов козак
                                Із гаю вийшов та й гуляє
                                Попід горою
                                На самого Маковія,
                                І дуб посадили…
                                І досі там воду святять
                                І дуб зеленіє.
                               Хто йде, їде – не минають
                               Зеленого дуба.

                                               

 

Лілея

Лілея – символ  душевної і тілесної чистоти, невмирущості людського духу й надії. Коли поет був хлопчиком, то полюбляв сидіти біля квітника тай роздумувати над тим, як ростуть квіти. Ненароком він зламав квітку лілеї, це його дуже засмутило, але він побачив, що з бічних пуп'янків почали розвиватись нові квітки. Він зрадів, що твориться нова квітка, а з нею і нове життя. У баладі „Лілея” Т.Шевченко показав перетворення знедоленої дівчини у квітку, вигнана, зневажена людьми дівчина гине зимою під тином, а весною відроджується – в образі лілеї.
                                              Я вмерла
                                               Зимою під тином,
                                               А весною процвіла я
                                               Цвітом при долині,
                                               Цвітом білим, як сніг, білим
                                               Аж гай звеселила!

І дівчата заквітчались,
                                             І мене назвали
                                            Лілеєю - снігоцвітом:
                                            І я розцвітати
                                            Стала в гаю і на полі,
                                            І білих палатах….
Лілея – образ безсмертності правди і краси людини. Додаток (5)
        

 

 

 

 

РОЗДІЛ II.

 Рослини в картинах Шевченка

Тарас  Григорович Шевченко не тільки видатний поет, але й художник.

Його художня творчість різноманітна. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу видатного портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок, книжкові ілюстрації.  У своїх картинах художник найчастіше змальовує такі рослини: соняшники, гарбузиння, латаття, дуби, липи, верби, очерет, будяки, лопухи[9].

«Куток Смоленського кладовища в Петербурзі» .

У повісті "Художник" Шевченко пише: "В продолжение лета постоянно занимался в классах, и рано по утрам ходил с Иохимом на Смоленское кладбище лопухи и деревья рисовать". Говорячи про етюди на Смоленському кладовищі, Шевченко згадує про картину «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці», виконану в 1840 році, на підставі чого й датується малюнок. (Додаток 6)

«Дерево».

На малюнку зображено дві рослини : дуб і лопух. Дуб зображений в лівій стороні аркуша а, лопух справа.За характером виконання малюнок близький до аналітичних замальовок Шевченка 1845 - 1847 рр. Ця дата для даного малюнка може бути обмежена до1845 - 1846 рр., оскільки Шевченко був арештований 5.04.1847 р., коли рослинність не була ще так розвинена, як це зображено на малюнку. (Додаток 7)

 

 

 

«Латаття».

На пожовклому аркуші зображене латаття.Вгорі та під малюнком олівець рукою Шевченка запас народних пісень "Хоч Годинку посидимо в куточку з тобою" та "Ой біліє в полі трава - тирса край могили". (Додаток 8)

« Узлісся».

На малюнку зображене узлісся в сосновому лісі. За характером виконаний малюнок близький до аналогічних робіт Шевченка 1845 - 1847 рр. Датується часом перебування Шевченка на Україні в 1845 - 1847 рр.В літературі згадується під назвою "Гай". (Додаток 9)

«В Лихвині»

Зліва внизу рукою Шевченка напис: Въ Лихвени.    Етюд того ж дуба, що й на малюнку "В Лихвині, але з іншої сторони. А внизу знову ж таки лопухи. (Додаток 10)                                                                        

«Городні     рослини»

Верхній – виноград на тичині  як деталь використаний на малюнку 1854 р. "Мангишлацький сад".На звороті начерк рослини до "Портрета А.О.Ускової з донькою Наташею". (Додаток 11)                           

«Постать жінки, соняшник, гарбузиння».

Що там було зображено нам невідомо (гарбуз, кавун, диня, огірок?). Ну і, звичайно,     соняшник   те, що могло рости на городі Шевченка там на засланні, у сухому степовому краї. Судячи за малюнком, то це не здичавіла форма рослини, а справжній соняшник. (Додаток 12).

«Будяк»

 На малюнку зображений звичайний будяк. Етюд художник використав як деталь малюнка "Діоген" 1856 р. Додаток (13).

 

«Ліс»

 На малюнки зображений дубовий ліс.На звороті одного з них червоним олівцем авторський дарчий напис: "Пану Андриевскому", а під ним чорним олівцем невідомою рукою: "От Тараса Григорьев. Шевченка —12 ноября 1859 в Киев через г. Сошенка"; на другому естампі  авторський напис: "Наталии Александровни Хрущовой на память 8 июня 1859 Т. Шевченко". (Додаток 14)                                                                          

 «Васильківський форт у Києві»

Малюнок виконано у межичассі: травень - кінець вересня 1846 року, коли Шевченко приїздив до Києва та відтворював його види й пам'ятки. На малюнку — нижня частина Наводницької балки між історичною місцевістю Звіринець і Видубицьким монастирем. На дальньому плані видно круглу башту форту, оборонну казарму кантоністів та інші фортифікаційніспоруди. Зрослин найвиразніше зображене дерево.  Додаток(15) [2].

«Джангисагач»

Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним. Про дерево джангисагач, або жагизагаш, що означає "одиноке дерево", Тарас Шевченко розповідає в повісті "Близнецы": "...верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Додаток(16)

«Гористий берег острова Ніколая»

Острів Ніколая — один з трьох Царських островів, відкритий О. Бутаковим 9 вересня 1848 року (нині внаслідок висихання Аральського моря острови стали одним островом, що має назву Відродження).  Художник виконав тут близько 20 творів аквареллю і олівцем. Малюнок, виконаний в холодних сіро-голубих тонах, передає своєрідну красу аральської землі. (Додаток 17)

«Низький берег острова Ніколая»

Малюнок рівнинної частини нововідкритого острова в Аральському морі, названого на честь імператора Миколи І. Піщаний берег, порослий високим очеретом і низькими кущами саксаулу. Над ним — безмежне вечірнє небо, підсвічене останніми сонячними променями. Додаток (18)

«Укріплення Іргизкала».

Художник виконав малюнок під час перебування Аральської експедиції в укріпленні Іргизкала. На малюнку художник відтворив частину транспортного табору, що розташувався на правому березі річки Іргизу. На підвищенні берега видніються будівлі укріплення. Як і в інших акварелях Шевченка, велике місце відведено зображенню неба. (Додаток 19) [6].                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ.

Характеристика рослин зображених в творчості Т.Г.Шевченка

Калина

Калина звичайна представляє собою чагарник чи невелике дерево із сіруватою корою стовбурів і гілок, часто покритої тріщинами. Трьох- п'яти-лопатеві листки з великими зубцями розташовані на пагонах супротивно один одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. Білі квітки зібрані на верхівках пагонів у плоскі зонтиковидні суцвіття з 6—8 променями Суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. Крайові квітки в суцвітті мають білий колесовидний віночок. Саме вони і дають плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі. Цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні — вересні. Ягоди калини — дієтичний продукт, вони містять вітамін З, цукри, органічні кислоти, дубильні й інші корисні речовини[9].

Тополя

Листопадне дерево родина Вербові заввишки до 30 м. Має добре розвинену кореневу систему з корінням, які поширені в ширину і в глибину. Крона розлога, широка. Стовбур циліндричний, дуже сильно розвинений, часто нерівний і закручений. Кора розтріскується, темно-сіра або майже чорна. Деревина м’яка, легка, жовтувато-біла з сірувато-бурим ядром.Тополя  — рід деревних листопадних рослин, родини вербові , заввишки 18 — 45 м і більше. Молоді пагони блискучі, жовті, рідше червонувато-жовті, з білуватими сочевичками, циліндричні або слабо ребристі і потовщені біля бруньок. Листя чергове, трикутне або ромбічне, блискуче, пилчасте по краю, довжиною до 8 см, із загостреною верхівкою, має приємний запах. Основа  листа широке, клиновидное. Листова пластинка без залозок в основі, верхня її частина темно-зелена, нижня — світліша. Черешок листа довгий, сплюснутий, голий. Восени листя стає жовтим. Квітки одностатеві, дрібні, зібрані в висячі сережки. Чоловічі квітки з червоними пиляками, довжиною 6-10 см; жіночі — довжиною до 12 см, жовтувато-зелені, рильця рожеві. Запилення відбувається за допомогою вітру. Тополя чорна цвіте в кінці березня — квітні, до розпускання листя. Плоди дозрівають в кінці травня — червні. Плоди — зеленувато-бурі коробочки. Насіння дрібне, жовтувате, з шовковистим волосками біля основи. Дозріле насіння розлітаються за допомогою пуху. 

Верба

Дерево родини Вербові. Висота стовбура до 30 м, до 1 м в діаметрі зі світло-сірою корою у молодих дерев і темно-сірою у старих. Гілки жовтуваті або червонуваті, на кінцях сріблясто-пухнасті, голі, тонкі, гнучкі. Крона верби розлога, гілки частіше повислі (можуть схиляться до землі). Бруньки гострі, сплюснуті, притиснуті до стебла , шовковисте, червонувато-жовті.   Листя чергові, ланцетні або вузьколанцетні, на коротких черешках, по краю мілкопильчасті або цілокраї сріблясто-шовковисті. При розпусканні — білуваті, опушені сріблястими волосками. Пізніше листя стає темно-зеленими зверху і сріблястими знизу. Квітки зібрані в прямостоячі, пухкі циліндричні сережки довжиною 3 — 5 см, які розпускаються разом з листям. Жіночі сережки товщі і коротше чоловічих. Плід являє собою двостулкову коробочку з дрібним насінням, покритийволосками. Цвіте верба в квітні. Дозрівання плодів у травні[7].

Дуб

Однодомне дерево родини Букові. Має потужну кореневу систему, що проникає в глибину на 10 м (у віці 40 років). У віці дерева близько 500 років коренева система може проникати в глибину до 100 м. Стовбур дуба потужний, розвинений, його діаметр 1-1,5 м (іноді може досягати 6-7 м). Кора темно-сіра, глибоко потріскане, а у молодих дерев кора сіра, блискуча, гладка. Крона шатроподібна  або широкопірамідальная, густа, розлога, асиметрична, з міцними гілками. У молодих дерев стовбур колінчастий. З віком він стає прямим і циліндровим. Молоді пагони дуба бурі або червонувато-сірі, блискучі, зі злегка продовгуватими сочевичками. Бруньки  тупі п’ятигранні, довжиною 5 мм, шириною 4 мм. Листя чергові, на коротких черешках, перистолопастеве , темно-зеленого кольору. Квітки одностатеві, зеленувато-жовті. Чоловічі (тичинкові) квітки в нахилених вниз, з 10 або більше квітками. Кожна квітка розташований віддалено від іншої. Чоловічі квітки розташовані на верхівках торішніх пагонів, а також в нижній частині молодих пагонів. Жіночі квітки більш дрібні, сидячі, на довгій квітконіжці по 2-3 разом, розташовані на молодих пагонах вище чоловічих квіток. Цвіте дуб звичайний в квітні — травні. Дозрівання плодів у вересні — жовтні. Плід — голий, буро-коричневий горіх (жолудь) довжиною від 1,5 до 3,5 см, діаметром до 1,2 см, розміщений в чашоподібній мисочці.

Лілея

Лі́лія - рід багаторічних цибулинних рослин родини Лілійних. Багаторічні трав'янисті, цибулинні рослини. Цибулини яйцевидної або округлої форми, 2-20 см в діаметрі, що складаються з  окремих соковитих, незамкнутих лусок, прилеглих один до одного більш-менш щільно. Захисні покриви відсутні. Стебла прямі, густо облистнені, зелені, темно-пурпурові або з  темно-коричневими штрихами, заввишки 30-250 см, товщиною 0,3-3 см. У  окремих видів на стеблах, в пазухах листків розвиваються повітряні цибулинки — бульбочки, які використовують для розмноження. Листи лінійні, ланцетні, лінійно-ланцетні або довгасто-еліптичні, сидячі або черешкові, від 2-3 до 20 см довжиною, розташовані в черговому порядку, рідше мутовчато. Квітки поодинокі або зібрані по 2-40 в пірамідальні або зонтикоподібних суцвіття. Оцвітина воронковидна або близька до дзвоноподібної, чалмовидної або кубковидної, що складається з шести частин. Кольорова: біла, червона, оранжева, рожева, бузкова або жовта, більшою частиною з  цятками, смужками або цятками на внутрішній стороні листочків оцвітини. Плід — коробочка. Насіння плоскі, неправильної трикутної форми, з плівчастим краєм.

Лопух

Трав’яниста дворічна рослина родини Айстрові. Корінь лопуха товстий, веретеновидний, гіллястий, довжиною до 0.6 м.Стебло потужне, поздовжньо борозенчасте, нерідко червонуватого кольору, прямостояче, розгалужене, висотою до 1.6 м з численними відстовбурченими, паутинисто опушеними гілками. Листя черешкові, великі, серцеподібної або серцеподібної-яйцевидної форми, виїмчасто-зубчасте. З верхнього боку зелене, рідко покрите короткими волосками, з нижньої сторони сірувато з залозками. Найбільші листя — прикореневі (до 50 см), на довгих (до 30 см) черешках. Стеблові листки швидко зменшуються до верхівки стебла. Квітки трубчасті, лілово-пурпурного кольору, на довгих квітконосах, зібрані в кулясті кошики, які утворюють щитковидную китицею. Листочки обгортки зелені, ланцетні, голі або трохи павутині, по краю слабо війчасто-зубчасті, на кінці мають гачечки. Плоди — зморшкуваті сім’янки, з коротким чубком. Цвіте лопух великий в липні — серпні. Плоди дозрівають в кінці серпня — вересні. Рослина розмножується насінням [7].

Соняшник

Соняшник — висока однорічна рослина, що культивується в основному як олійна. В сім'янках сортів академіка В. С. Пустовойта міститься до 50%, олії. До основних районів вирощування соняшника належать Північний Кавказ, Кубань, центрально-чорноземна зона, Україна, Молдавія, Поволжя. Макуху соняшника використовують як концентрований корм для худоби.

До початку цвітіння соняшник, що добре розвинувся, має  товсті стебла заввишки до 1,2—2,5 м, іноді вгорі гіллясті. Стебла вкриті жорсткими волосками. Листорозміщення чергове. І Листки великі, черешкові, серцевидні, зубчасті, сітчастожилкові. Суцвіття — великі кошики, з яких середній, що сидить на головному стеблі, досягає найбільшої величини (іноді 30 см в діаметрі). Кожний кошик має плоске або слабо опукле квітколоже, на якому сидить безліч квіток. Кошик оточений зеленими  загостреними, війчастими яйцевидно-загостреної форми листками ,  з яких зовнішні особливо широкі і загнуті вниз, а внутрішні вужчі і плівчасті. Квітки в кошику двох видів: зовнішні квітки великі, язичкові, яскраво-жовті, безплідні, внутрішні — дрібні, трубчасті, з тичинками і з маточками. Кожна трубчаста квітка має білу нижню зав'язь. Трубочка віночка жовтуватого кольору, при основі трохи здута, а на верхівці закінчується п'ятьма зубчиками.

Латаття біле

Латаття є багаторічною  водною рослиною, яка має круглекореневище і плаваюче на поверхні води листя. Великі білі квіти з численними пелюстками підкорюють своїм чарівним зовнішнім виглядом. Плід рослини округлий і зелений, він дозріває безпосередньо під водою. Цвіте латаття в літні місяці, починаючи з червня і по вересень. Таке незвичайне рослина утворює свої зарості в повільно текучих або стоячих водах. Як правило, латаття селиться в озерах і ставках, де глибина не більше двох метрів. Кореневища латаття містять величезну кількість дубильних речовин, алкалоїд німфеір і крохмаль. У квітках знайдений глікозид німфалін кристалічного типу. Така рослина показана при головних болях і пухлинах. Корінь латаття у вигляді відвару допоможе позбутися від проносу, а також зніме болі в сечовому міхурі. У давні часи насіння латаття застосовувалися при рясних місячних. Цілющий відвар з квіток призначається при безсонні і жовтяниці. Унікальна винна настоянка з коренів рослини знімає сильні сльозотечі і рясні гнійні виділення. Спочатку з’являються витончені бутони, а за ними яскраво-жовті коронки квіток[5].

 

 

Терен

Гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Молоді пагони червонувато-бурі, коротковолосисті або голі. Листки чергові видовжені або видовжено-оберненояйцеподібні (2—5 см завдовжки, 1—1,8 см завширшки), при основі клиноподібні, городчасто-пилчасті, зубчики залозисті. Молоді листки з обох боків опушені, пізніше зверху голі.Квітки (0,6—1 см у діаметрі) поодинокі, рідше по 2—3 з короткими голими квітконіжками. Квітколоже увігнуте,чашолистків п'ять, трикутно-яйцеподібних, по краю війчастих; віночок білий або зеленкуватий, з п'ятьма видовженими пелюстками. Тичинок 20, маточка одна, зав'язь верхня.Плід  кістянка куляста або округло-конічна, соковита, однонасінна (10—12 мм завдовжки), чорна з восковим нальотом. 

Пшениця

Пшениця звичайна, або літня. В розвитку пшениці в порівнянні з житом ми спостерігаємо такі особливості. При проростанні зернівки виходять здебільшого три первинних корінці. Сходи пшениці більш яскраво-зеленого кольору, ніж жита, і вузол кущення залягає трохи глибше. При основі пластинки листка у пшениці є тонкі вушка, вкриті волосками; язичок, так само як і в жита, відсутній. Озима пшениця кущиться восени дуже слабо і більш довгочасно весною. Вегетаційний період у пшениці в середньому довший, ніж у жита. В колосі пшениці на виступах стрижня з двох боків містяться, по одному багатоквіткові колоски, що мають дві широкі (на відміну від жита) колоскові луски. Зовнішні квіткові луски з довгими остюками в остистих пшениць (вусатки) і без остюків у безостих (гирки). Кількість квіток в колоску пшениці досягає п'яти, але зерна розвиваються тільки з двох-трьох нижніх квіток. Стрижень колоса у звичайної пшениці неламкий, з верхівковим колоском. Зернівки, які легко випадають з плівок, голі. Колос нещільний, довгий, рівномірно чотиригранний.

Цвітіння пшениці на відміну від жита може відбуватися як при відкритих лусках, так і при закритих

Явір

Явір  дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; до інших назв належать також білий клен, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий, клен гірський.Явір — велике листяне дерево, що досягає 20-35 метрів у висоту, з широкою куполоподібною кроною. Стовбур товщиною 90-110 см. Досягає віку 500 років.Листя супротивне, 10-25-сантиметрової довжини й ширини, з 5-15-сантиметровими черешками, з 5 прожилками, пальчато-лопатеве, з зубчастими краями, темно-зелене; деякі види мають листя пурпурного, багряного або жовтуватого відтінку.Однодомні жовто-зелені квіти з'являються навесні на 10-20-сантиметровий висячих китицях, по 20-50 квіток у кожному суцвітті. Цвітіння в травні, після того, як розвиваються листки, приблизно через 2 тижні, після цвітіння клену. Бджоли збирають із квітів нектар і пилок, хоча явір і поступається перед кленом гостролистим за кількістю нектару, але виділяє його за будь-якої погоди і бджоли збираються із нього чималий взяток. Плодоносить явір майже щорічно, однак багатий урожай можна спостерігати лише раз на 2 - 3 роки.

Очерет звичайний

Очере́т звича́йний —— рослина з родини Злакові.Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4 м заввишки), з довгим повзучим кореневищем.Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке. Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі. В місці переходу листкової пластинки в піхву замість язичка розміщений ряд волосків. Листя очерету повертається ребром до вітру, а гнучка соломина згинається, але не ламається. На вітрі все листя очерету виявляється на одній стороні, майорить, мов прапор, вказуючи напрям вітру, як флюгер. Квітки дрібні, непоказні, зібрані у велике (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 3-7-квіткові, лінійно-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта — двостатеві. Квітки мають дві квіткові луски, три тичинки з фіолетовими пиляками і маточку з верхньою зав'яззю та двома короткоперистими темно-червоними приймочками[3].

Мак

Однорічні, дворічні та багаторічні кореневищні, трав'янисті рослини. Стебла прямі, міцні, опушені або голі. Листи розташовані в черговому порядку, рідше — супротивно, перисто-розсічені, іноді цільні, частіше з волосисто-щетинистим опушенням. Квітки правильні, поодинокі, верхівкові, на довгих, міцних квітконосах, в деяких видів волотистому суцвітті. Чашолистків два, в бутонах щільно зімкнуті, при розпусканні квітки опадають. Пелюстки великі, цільні, червоні, помаранчеві, рожеві, білі, жовті. Тичинки численні. Плід — коробочка, зверху прикрита опуклим або плоским диском. Однорічні маки розмножуються насінням, яке можна сіяти навесні в найбільш ранні строки, а можна і під зиму. Багаторічні маки розмножують насінням, кореневими і зеленими живцями. Насіння висівають рано навесні.

Вишня

Листки еліптичні, загострені, пилчасті, в бруньках складені вздовж. Квітки медоносні, завширшки до 2,5 см, на довгих квітконіжках, по 2—5 в простих зонтиках. Маточка одна, з вільною зав’яззю, яка розміщена на дні бокаловидного квітколожа. Тичинок багато, і вони прикріплені до краю квітколожа. Пелюстки білі. Плоди — соковиті кістянки, темно-червоні при дозріванні, з кулястою кісточкою. Корінь дає паростки.

Вишня звичайна — чагарник або деревце висотою до 7 м з сімейства розоцвітих. Кора стовбурів сіро-бура, листя черешкові, прості, еліптичні, загострені, по краях пилчасті. Квітки білі і рожеві, зібрані в невеликі суцвіття. Вирощування вишні Вишня - багаторічна деревна культура. Існують вишні, зростаючі як високе дерево, або  у вигляді куща. Деревовидні формують одним стовбуром, і вони ростуть до висоти 4-5 м.

Кущовидні форми досягають З м висоти. Їх можна формувати одним, двома або трьома стовбурами[11].

Ялина

Це вічнозелені дерева (20  60  90) м заввишки; крони широко конічні; стовбур прямий. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору, тонка і луската. Бруньки яйцеподібні, на вершині округлюється до гострого, іноді смолисті. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Шишки ростуть на однорічних гілках. Пилкові шишки ростуть по одному або згруповані, довгасті, від жовтого до фіолетового кольору; пилок проливається навесні. Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцевидних до циліндричних. Насіння крилате.

             

 

 

 

 

 

 

 

Розділ IV.                                                                                                                      Практична робота

Щоб дізнатися чи знають учні 8 – 9 класі про Т. Шевченка я провела опитування. В ході опитування я дізналас я що:

 

 

 

 

 

 

 

Також я проаналізувала творчістьТ.Г.Шевченка і дізналалась ,які росли він зображував найчастіше:

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У світовій культурі не так багато постатей, творча реалізація яких була б настільки органічна національній культурі, що стала не лише невід’ємною складовою, а й визначила напрями її розвитку на цілі століття. Коли мова заходить про Тараса Шевченка та його вплив на українську культуру, то жодне порівняння не здається перебільшенням: «батько нації», «національний геній», «творець нової модерної нації »... За допомогою цієї роботи я поглибила свої знання про творчість великого поета та художника Тараса Григоровича Шевченка. Дізналася більше про картини і твори митця.

Провівши паралелі між творчістю поета і біологією я зрозуміла чому                         Т. Шевченко використовував саме ці рослини у своїх творах, картинах. Читаючи мою роботу ви можете спостерігати , що майже всі представлені рослини знаходяться на території України. Це пов'язано з тим , що Шевченко був патріотом своєї країни. дуже любив і цінував її.

За допомогою цієї роботи вчителі і учні можуть використовувати творчість Тараса  Шевченка не лише на уроках української літератури але й на уроках біології. Спробувала розказати про картини художника, які мені найбільше сподобалися. Ознайомилася з мистецькою спадщиною Шевченка, показала шляхи становлення його як художника.

Я шукали інформацію і в домашній, й в шкільній, і в міській бібліотеках, користувалися інтернетом, в цьому мені, звичайно, допомагали батьки, вчитель. В результаті у мене вийшла ціла збірка відомостей про життя та творчу діяльність Т.Г. Шевченка

Часом здається, що Тарас Шевченко був справді обраним, бо як інакше пояснити, що, всупереч самій долі, яка заклала для нього життя безголосого кріпака, він став знаковою постаттю національної культури й митцем світового рівня.

                  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Король В. Історія України в житті та творчості Тараса Шевченка: ( До 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка ) //Історія в школі. - 2004. - № 3. - C. 1-8
  2. Король В. Історія України в житті та творчості                                          Тараса Шевченка //Вітчизна. - 2002. - № 3-4 . - C. 120-127
  3. Литвин В. Образи Тараса Шевченка в українській інтелектуальній історії //Літературна Україна. - 2006. - 16 березня. - C. 2
  4. Фесько О. Український національний рух кінця 40-х років 19 ст. Кирило-Мефодіївське братство. Місце Т.Г. Шевченка в українському національному відродженні //Історія та правознавство. - 2007. - № 29. - C. 26-28
  5. Червінський В. Шевченко Т.Г. //Український історичний журнал. - 2003. - № 3. - C. 138-143
  6. Яременко В.І. Світова історія у творчій спадщині Тараса Шевченка: спроба історіософського прочитання //   Український історичний журнал. - 2007. - № 5. - C. 174-188.

Інтернет ресурси

  1. https://ru.wikipedia.org/wiki/Шевченко,_Тарас_Григорьевич
  2. http://www.day.kiev.ua/uk/article/foto/zarosli-shlyahi-ternami-na-tyyu-krayinu
  3. http://www.univ.kiev.ua/pdfs/shevstud-16/36_Bryzhitska_I-1.pdf

 

ДОДАТКИ

Зображення калини. Додаток (1)

Зображення верби. Додаток (2)

Зображення тополі. Додаток (3)

 

Зображення дуба. Додаток (4)

http://knu.znate.ru/pars_docs/refs/479/478413/478413_html_m1b4490e4.jpg

Зображення лілеї. Додаток (5)

http://my-bambuk.ru/images/stories/virtuemart/product/29.jpg

 

 

 

 

 

 

«Куточок Смоленського кладовища в Петербурзі.» Додаток (6)

«Дерево». Додаток (7)

 

 

«Латаття». Додаток (8)

 

«Узлісся». Додаток (9)

«В Лихвині». Додаток (10)

«Городні рослини». Додаток (11)

 

 

 

«Постать жінки, соняшник, гарбузиння». Додаток (12)

«Будяк». Додаток (13)

 

«Ліс». Додаток (14)

« Васильківський форт у Києві «. Додаток (15)

Васильківський форт у Києві

«Джангисагач». Додаток (16)

«Гористий берег острова Ніколая». Додаток (17)

 

«Низький берег острова Ніколая» Додаток (18)

«Укріплення Іргизкала». Додаток (19)

 

doc
Додано
24 травня
Переглядів
131
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку