Розбудова системи забезпечення якості освіти: виклики та перспективи

                                                                                О.О.Апросяненко

Розбудова системи забезпечення якості освіти:
виклики та перспективи

     Ще Редьярд Кіплінг зазначав: «Освіта – найвеличніше з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна».

    Сьогодні Україна робить впевнені кроки до розбудови системи забезпечення якості освіти. Відповідно до статті 41 Закону України «Про освіту» у закладах освіти має функціонувати внутрішня система забезпечення якості освіти. Під внутрішньою системою розуміється сукупність умов, процедур і заходів у закладі освіти, що забезпечують ефективність освітніх і управлінських процесів, які безпосередньо впливають на якість результатів навчання учнів, забезпечують формування їхніх ключових компетентностей, а також сприяють всебічному розвитку особистості учнів.

    Важливим моментом на шляху до нової якісної освіти стало створення  опорних закладів, що є своєрідним кроком до освіти майбутнього. Опорна школа – новий за формою організації та структурою загальноосвітній навчальний заклад, що є осередком єдиного освітнього простору. З нового навчального року наш заклад матиме статус опорного, до складу якого входитимуть дві філії: Виводівська гімназія, яка буде із дошкільним відділенням та заклад Позашкільної освіти «Центр дитячої та юнацької творчості». Згідно Статуту метою опорного закладу та його філій є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти,  впровадження допрофільної підготовки і профільного навчання, поглибленого вивчення окремих предметів, забезпечення всебічного розвитку особистості. 

    Отже, виходячи з мети, головним завданням опорного закладу та його філій є забезпечення якісної освіти в закладах.   І державна підтримка опорних закладів дає надію на можливість покращення матеріально-технічних умов для надання якісних освітніх послуг.

    Як же забезпечити якість у закладі освіти, діяльність якого багатокомпонентна і побудована на різних механізмах взаємодії? Однозначно, що тільки через запровадження внутрішньої системи забезпечення якості освіти, яка має на меті допомогти покращити загальну дієвість закладу освіти та забезпечити міцну основу для ініціатив щодо його ефективного та сталого розвитку.

   Ми ґрунтовно проаналізували роботу закладу, приділяючи особливу увагу питаннями якості освіти. Та зробили висновок:  виконуючи те чи інше завдання,  реалізуючи той чи інший проєкт, ми завжди дбали про якість. Тобто система якості була, однак якось некомплексно ми підходили до цього питання. Нині маємо рекомендації і Державної служби якості освіти України, і МОН. Тому вирішили все зробити так, як рекомендують, хоча заклад освіти в межах власної академічної та організаційної автономії може обрати інший підхід до формування внутрішньої системи якості освіти. Упевнені, що в нашого колективу такий шлях ще попереду.

  Поки що, на шляху розбудови системи забезпечення якості освіти ми зробили перший крок:  створили проєктну групу та розробили документи.  Почали ми з того, що розробили Стратегію розвитку закладу на 2021-2026 навч. рік., Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти; Положення про академічну доброчесність.

 Розроблені ці документи за принципами дитиноцентризму, автономії, цілісності системи управління якістю, постійного вдосконалення, врахування зовнішніх впливів, гнучкості й адаптивності тощо. А також за чотирма напрямами: освітнє середовище, система оцінювання освітньої діяльності учнів, система педагогічної діяльності та система управлінської діяльності, як рекомендує «Абетка для директора».

     Погодьтеся, що документи можна скласти на відмінно і папки оформити красиво, а результату може й не бути. Чому? Бо така внутрішня система буде просто на папері, а не в голові кожного. На жаль, у багатьох педагогічних колективах (і наш колектив не виключення)  ми інколи чуємо слова: «Тобі що більше всіх треба?», «Сиди й не рипайся», «Ініціатива карається» — ці та інші «маркери» сигналізують про існування низької культури якості. Вона — джерело опору змінам на краще і може перешкоджати ефективному процесу ухвалення рішень, загальному функціонуванню та розвитку закладу освіти. Тому, не акцентуючи на цьому увагу ми, адміністрація закладу, почали працювати в напрямку розвитку внутрішньої культури якості. Майже на кожній нараді у нас гостро стояло питання саме якості освіти. Йдеться насамперед про культуру процесу забезпечення якості освіти.  Культура якості — це не лише прийняті способи перевірки здобутків. Насамперед вона — ментальний конструкт («склад розуму» учасників освітнього процесу, внутрішня норма регуляції їхньої поведінки), який неможливо сформувати набором інструктивних вказівок. Культура якості базується на двох елементах: спільних цінностях, переконаннях та очікуваннях щодо якості та управлінських процесах, що підвищують якість і координують спільні зусилля.

    В напрямку розбудови  системи внутрішньої якості освіти ми зробили лише один крок. Але у нас є мета і є бачення її досягнення. І наступним кроком буде етап «Самооцінювання»

    Насамперед варто зрозуміти, для чого потрібне самооцінювання. Чи це звичайна формальність, чи поштовх до активних, але не завжди зручних рішень та дій? Для нашого колективу — це поштовх до активних дій.                                                               Щоб реалізувати задумане, потрібно провести самооцінювання діяльності закладу за чотирма напрямами. Для цього потрібно ретельно опрацювати інструментарій для  аналізу та оцінювання. (за «Абеткою директора»). І це буде  одним з питань нашої серпневої пед.наради.

Етап «Самооцінювання» допоможе нам зрозуміти:

• чи відповідають результати навчання учнів державним стандартам освіти;
• чи налагоджено партнерство в навчанні та професійній взаємодії;
• чи прозора діяльність закладу та чи забезпечено її інформаційну відкритість;
• чи організовано безперервне професійне зростання педагогічних працівників, академічна доброчесність.

Зауважу, що під час самооцінювання діяльності закладу головним завданням для себе, як до директора,  ставлю: не звести все до того, щоб просто оцінити.  Під час самооцінювання  планую разом з колективом постійно вдосконалювати щось, обладнувати, реалізовувати проєкти. Тобто, це повинно стати творчим процесом.

  Самооцінювання діяльності закладу будемо проводити за чотирма  напрямках:

1. Освітнє середовище. Шкільне освітнє середовище здатне не тільки забезпечувати комфорт для учасників освітнього процесу. За допомогою організації простору ми впливаємо на мотивацію учнів до навчання, формуємо сприятливу атмосферу, задовольняємо потребу в дослідженні та інші освітні потреби учнів. Освітнє середовище нашого закладу ми розбудовуємо саме за цими принципами. І будемо продовжувати працювати в цьому напрямку.

   На  1 вересня в нашому закладі буде навчатися 3 дитини з особливими  освітніми потребами. Для роботи з  цими дітьми дуже б хотілося створити  інклюзивно-ресурсний майданчик для корекційно-розвиткових занять, який допоможе застосовувати методики та технології роботи з такими дітьми, забезпечувати корекційну спрямованість освітнього процесу, іншу необхідну підтримку.

2. Аналіз системи оцінювання учнів. Оцінювання навчальних досягнень учнів  повинно бути спрямоване на відстеження їхнього індивідуального прогресу і формування відповідальності за результати свого навчання, здатності до самооцінювання. Обов’язковою умовою є наявність відкритої, прозорої і зрозумілої для здобувачів освіти системи оцінювання їх навчальних досягнень. Педагогічні працівники повинні сприяє формуванню у здобувачів освіти відповідального ставлення до результатів навчання та забезпечувати самооцінювання та взаємооцінювання здобувачів освіти

3. Аналіз управлінських процесів закладу освіти. Управлінську діяльність у закладі освіти здійснювати за принципами демократичності, відкритості, активності та ініціативності, цілеспрямованості, поєднання колегіальності з персональною відповідальністю, науковості, гуманістичної спрямованості, оперативності та гнучкості, конкретності, перевірки фактичного виконання прийнятих рішень тощо.

Управлінський цикл у закладі освіти передбачає:

• стратегічне та поточне планування освітньої діяльності;
• організацію освітнього процесу;
• здійснення моніторингу виконання поставлених завдань та інші дії.

4. Аналіз педагогічної діяльності педагогів.

- Ефективність планування, використання сучасних освітніх підходів з метою формування ключових компетентностей здобувачів освіти

- Постійне підвищення професійного рівня і педагогічної майстерності педагогічних працівників

- Налагодження співпраці зі здобувачами освіти, їх батьками, працівниками закладу освіти

- Організація педагогічної діяльності та навчання на засадах академічної доброчесності

 Ось такі плани в траєкторії розвитку якості освіти у нас на цей рік. Підводячи підсумки додам: Державна служба якості освіти України, і МОН   можуть надати нам тільки рекомендації, але з 100% упевненістю можу сказати, що процеси навчання та управління закладом має якісно вдосконалювати сам заклад. Адже це, насамперед потрібно нашим дітям, нашим учням. Вкінці-кінців якість освіти –це наша з вами вчительська місія.