Розкриття змісту поняття "уява"

І. Розкриття змісту поняття "уява"

 УЯВА –  форма психологічного відображення, яка

        полягає в створенні образів на основі

       раніше сформованих уявлень.

Як своєрідна форма відображення дійсності уява:

 Здійснює мисленний відхід за межі безпосередньо сприйнятого.

    Сприяє передбаченню майбутнього.

     "Оживляє" те, що було раніше.

      Уява породжується трудовою діяльністю і розвивається на її базі.

     Значно розширює і поглиблює процес пізнання.

     Відіграє велику роль в перетворенні об’єктивного світу.

    Перш ніж змінити щось практично, людина змінює його мисленно.

     Уява – важлива складова творчого процесу.

     Уява глибше і повніше відображує дійсність.

     Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості.

     З діяльністю уяви пов’язане формування ряду морально-психологічних 

        якостей особистості (ідейна переконаність, почуття обов’язку,

        гуманність, цілеспрямованість, наполегливість).

   Процес уяви нерозривно пов'язаний з емоційно-вольовою і пізнавальною

         Сферами особистості.

     Уява, як і сприймання, пам'ять, мислення – пізнавальні процеси.

      Специфічна уява полягає в переосмисленні попереднього досвіду. І в

         цьому відношенні вона нерозривно пов’язана з пам’яттю.

     Уява тісно взаємопов’язана з процесом сприймання. Вона включає

        сприймання, впливає на створення образів сприйманих предметів і

         в той же час сама залежить від сприймання.

•         Уява тісно пов’язана з мисленням.

До середини XX ст. науковці не могли "наблизитися" до розуміння специфічного психологічного механізму (принципу дії) уяви. Спершу таким механізмом визнавали асоціацію, що було причиною "змішування" уяви із репродуктивними (відтворювальними) процесами, адже асоціація і є психологічним механізмом пам´яті та уяви. Якщо визначати уяву як процес, побудований на асоціативному зв´язку, доведеться навіть складні творчі акти пояснювати простим комбінуванням готових елементів – згідно із законами схожості, суміжності та контрасту. Тоді все нове у нашій уяві можна пояснити як "відтворення" старого. Проте залишаються незбагненними ані стани творчого натхнення, ані непересічна оригінальність творчих продуктів справжніх митців. Найбільш вдалою спробою визначити психологічний механізм уяви є теорія бісоціації А. Кестлера. Психологічним механізмом уяви є бісоціація. Як творчий принцип бісоціація має ту саму глибинну відмінність від асоціації – як нетворчого принципу, що й уява від пам´яті. Асоціація – це царина звички, рутини, стереотипу; асоціативним є таке встановлення зв´язків між ідеями та образами, в якому немає нічого несподіваного, бо ці ідеї та образи вже давно перебувають десь поруч, в одній галузі, площині досвіду, в одній "асоціативній павутині". Бісоціацією стає момент раптового зіткнення ідей, образів, які належать до зовсім різних асоціативних площин, контекстів. Уява пов’язується зі свідомим, тоді як несвідоме функціонує поза мовним процесом. Вербальне свідоме мислення є підпорядкованим інтуїції та уяві у вирішальній фазі творчого акту, але саме воно дає змогу митцю надати продуктам уяви  відкриття довершених форм. Оскільки психологічним механізмом уяви визнано бісоціацію, то вона безумовно повинна мати підсвідомі компоненти. Власне уява завжди має гнучко вивільнятися від тісних меж існуючого досвіду, створювати нові зв´язки, сміливо порушувати усталене і будувати нове.

Фізіологічні основи: фі-ю основою уяви є складна аналітико-синтетична діяльність мозку, в процесі якої відбувається утворення нових систем тимчасових зв’язків на основі раніше сформованих. Важливу роль у створенні тимчасових зв’язків відіграє слово. Передбачають, що фізіологічні механізми уяви розміщені не тільки в корі, а й у більш глибоких відділах мозку – гіпоталамо-лімбічній системі.

Функції уяви:

•                                                                                                                                                                                            Полягає в тому, щоб уявляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними при розв’язуванні задач. Ця функція уяви пов’язана з мисленням.
•                                                                                                                                                                                            Полягає в регулюванні емоційних станів. При допомозі своєї уяви людина здатна хоча б частково задовольняти потреби, знімати напругу.
•                                                                                                                                                                                            Пов’язана з її участю в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприймання, уваги, пам’яті, мовлення, емоцій.
•                                                                                                                                                                                            Полягає у формуванні внутрішнього плану дії – здатності виконувати їх в умі, маніпулюючи образами.
•                                                                                                                                                                                            Це панування і програмування діяльності.

Види уяви:

Залежно від мети:

мимовільний вид – створення нових образів не скеровується спеціальною метою уявити ті чи інші предмети, явища події;

довільний вид скеровується спеціальною метою створити образ того чи іншого об’єкта.

Залежно від характеру діяльності:

творчий вид активізується там, де людина стосовно до суспільних потреб відкриває щось нове, знаходить нові види праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні блага;

репродуктивний вид – процес створення людиною образів нових для неї об’єктів на основі їх словесного опису, графічного чи музичного зображення.

Залежно від змісту діяльності:

художній вид – характерною для художньої уяви є перевага чуттєвих (зорових, слухових та ін.) образів, їх надзвичайна яскравість і детальність;

науковий, технічний та ін. Наукова уява знаходить свій вияв у проведенні експериментів, у побудові гіпотез, виникненні здогадів, узагальненнях.

Мрія – особливий вид уяви, який знаходить свій вияв у створенні бажаного майбутнього.

ІІ. Психологічні особливості уяви учнів 6 класу

У перехідний вік існує лише одна психічна функція, якою підліток оволодів так, що в змозі довільно нею керувати. Такої самостійності набуває функція уяви, завдяки активній, внутрішній, перетворюючій діяльності. Підліток здатний оперувати мислитель ними завданнями математичного характеру, значеннями і смислами мови, змістом прочитаних оповідань, географічним простором, історичними подіями, логікою побудови дедуктивних умовисновків, поєднуючи при цьому дві психічні функції – мислення і уяву.

Внутрішні і зовнішні проблеми, які виникають з реалій життя, підлітки можуть переносити в уяву. Це зменшує час перебігу стресів, знижує емоційні напруження, націлює думки на пошук позитивного вирішення проблемних ситуацій. У критичні моменти підліток може будувати власний уявний світ, де створює особливі стосунки із дорослими і однолітками. В уяві він програє одні і ті ж сюжети, переживає одні і ті ж почуття доки не зникнуть його внутрішні проблеми.

Події, що відбуваються в уяві підлітків, опосередковані образами реальної дійсності, образами загальнолюдської культури. Однак, реальність уявного світу підлітка суб’єктивна – це тільки його реальність. Підліток суб’єктивно і довільно скеровує перетворення свого внутрішнього світу, оскільки він досконало вже володіє імажинативними діями. Дії з образами уяви приносять йому задоволення, бо він може володарювати над часом, отримувати вільну зворотність в особистісному просторі, бути звільненим від реального буття людей. Така свобода проживання у внутрішньому просторі просуває підлітків у психічному розвитку.

Вільне сполучення різноманітних образів, побудова нових образів з новими смислами розвиває у підлітків творчу уяву. Про розвиток у них креативного потенціалу засвідчують продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Ряд форм активної уяви підлітків закономірно змінюють одна одну. Так, вільну фантазію молодшого підлітка витісняють у кінці підліткового віку "реалістичні" мрії і різні види творчості.

Розвиток уяви підлітків може впливати на пізнавальну, емоційно-вольову сферу та на становлення особистості в цілому. Підліток годинами може фантазувати, як на нього хтось подивився, уявляти досить нереальні способи свого тріумфу або помсти образнику. Для підлітків соціальний світ існує апріорі. Це природа, предмети, соціум, в яких підліток не почуває себе діячем, здатним змінювати довкілля. І його перестає влаштовувати світ таких відносин. Він починає шукати в цьому світі своє місце. Між тим життя підлітка залишається переважно шкільним і реально він виключений із суспільної діяльності як такої. Це становище примушує підлітка до реалізації почуття діяльності сили переважно в уяві. На основі самооцінки він установлює своєрідність такого положення, яке психологи визначають як "феномен включеної невключеності". Специфіка цього положення полягає в тому, що більшість бажань, ціннісних орієнтацій та ідеалів підлітка реалізуються тільки у мріях і не можуть бути дієво включені в реальне буття. Суперечливість такого положення у деяких підлітків може виражатися в акціях підліткового вандалізму в природі, у громадських місцях загального вжитку, в асоціальних витівках, в необмеженому потворстві тощо.

В окремих випадках підлітки, захопившись задоволенням "вільного літання" в уяві, можуть потрапити в пастку. З'являється "витіснення" всього того, що не влаштовує їх, яке поєднується з прагненням відокремитися, сховатися за "уявний екран" від зовнішнього світу. На такому рівні оперування уявою може причаїтися психогенна основа підліткового аутизму – занурення в світ уявних переживань з послабленням контакту з реальністю, з відсутністю прагнень до спілкування з рідними, дорослими, однолітками.

Отже, уява може збагачувати життя підлітка, поєднуючись з творчим мисленням, і ставати істинною креативною силою його особистості, але може і відчужувати його від реального на користь уявного світу, значно обмежуючи розвиток пізнавальної діяльності.