Розробка. Безпечна школа. Безпечна родина.

Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Вільшанської сільської ради
Недригайлівського району

практичний психолог

Тимченко Р.В.

Тема:  Безпечна школа. Безпечна родина.

За останній час  тема  булінгу набула  широкого розголосу. З’являються  різноманітні  публікації в соцмережах, все частіше можна побачити скарги батьків на батьківських порталах, вчителі зазначають, що стикаються з рекомендаціями Міністерства і освіти  запровадити профілактику насилля серед учнів. Психологи відзначають, що кількість звернень зростає. Відповідно розробляються методичні матеріали з алгоритмами профілактики та стратегіями подолання, детально зазначаються найтиповіші ознаки булінгу, розширюється  термінологія. Здавалось би, створюється надійне інформаційне підґрунтя для того, щоб шкільний простір (а булінг, як правило, розпочинається в школі) ставав дедалі безпечнішими. Чому ж статистика показує постійне збільшенні тих, хто опиняється в ситуації переслідування? За останніми даними ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні стикалися з випадками булінгу, а 57% знають, що це таке. Це достатньо високі показники. Тому дана тема потребує більш глибокого вивчення.

 Очевидно, що в період соціальної нестабільності більшість батьків  втрачають відчуття захищеності, і тому не так ефективно підтримують дітей в кризових ситуаціях. Відомо, що чим менше соціально захищена дитина, тим більше вона вразлива до агресивних нападів з боку однолітків. Наприклад, за результатами дослідження ЮНІСЕФ виявлено, що сором’язливі діти та діти з незаможних родин стають жертвами булінгу удвічі частіше ніж інші.  Отже, фактор родини має бути врахованим. Проте він не єдиний.

Варто привернути увагу до так званого феномена «втраченого моменту». Ймовірно, це трапляється ще в початковій школі. Коли дорослі могли втрутитися та зупинити насилля, пояснити, як називаються ті чи інші вчинки, показати, як слід вирішувати конфлікти. Але не втрутилися за якихось обставин. Через свою невпевненість, відсутність досвіду, власну вразливість до теми переслідування. А буває і так, що замість правильно розставлених для дітей і батьків акцентів можна почути  «хлопчики завжди б'ються» чи «дівчатка скрізь пліткують». Ці слова маскують  епізоди булінгу, які потребують  негайного втручання дорослого, відповідного аналізу  ситуації, адекватної допомоги всім учасникам. Булінг виростає з замовчування та невірної інтерпретації подій. Далі він дорослішає разом із дітьми. Підліткам про нього ще складніше говорити, аніж малечі. Через відчуття сорому, невпевненості в собі, бажання впоратися самотужки, страху, що допомога дорослих все тільки зіпсує. І знов, завіса мовчання і непорозуміння. 

Ще одним фактором є приховане насилля з боку авторитетних дорослих, на яких орієнтуються діти, коли обирають моделі спілкування. Прикладами такої деструктивної взаємодії є публічне питання вчителя про те, чому учень запізнився, коментування його вчинків перед усім класом, особисті зауваження. Так само батьки, інколи замість того, щоб забезпечити свої дитині відчуття захищеності та поваги до її емоційної незрілості, починають вичитувати перед усіма за невідповідну поведінку. Все це призводить до розмивання кордонів у стосунках. Діти отримають зелене світло, щоб ці самі кордони атакувати у стосунках іншими, адже «той, на кого я орієнтуюсь (вчитель початкової школи, мама чи тато) так робить». 
      Немає сумнівів, що ситуації булінгу потребує активного обговорення. З дітьми в школі і дома слід відверто говорити про стосунки. Про те, що булінг може бути як фізичним, так і емоційним, часто із залученням соціальних мереж, поштових скриньок, різних месенджерів. Про те, що він стосується кожного і може відбутися будь-де: в класі, на шкільному подвір’ї, на тренуванні, на ігровому майданчику біля власного будинку. Про те, що в жодному разі неможна терпіти знущання або робити вигляд, що тебе не стосується, коли булять когось іншого.  В цьому році ЮНІСЕФ провів інформаційну кампанію з профілактики булінгу. За даними організації, діти, які бачили кампанію, на 30% краще розуміють визначення булінгу і частіше реагують на нього відповідними діями.  А це означає, що запроваджено систему координат, на яку можна спиратися в подальшій роботі в школі. 

                                                                     Виступ на батьківських зборах              

Тема: Булінг, кібербулінг, мобібулінг

Мета:   ознайомити   з   поняттям   булінгу,  його   видами   та   проявами,  навчити формувати  навички  конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування, негативного  ставлення до булінгу (неприпустимість проявів булінгу в дитячому середовищі)

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі, тощо.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпачання, бійки, стусани, ляпаси,«сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

 Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Зрозуміти масштаб шкоди, яку може завдати кібербулінг, спробуємо через опис відомих випадків із світової практики, щоб виявити особливості віртуальної форми нападок.
     Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербулінгу починалась як забавка, коли в 2002 році американський підліток Гіслан Раза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. На жаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в інтернеті, де його побачили мільйони людей.
     Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток – у 2004 році було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Батьки Гіслана подали до суду на батьків тих однокласників, які розмістили відео в інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку.
  Ще один приклад. Однокласники використали цифрову камеру, щоб розмістити в мережі відео 15-річної Джуді Румб, де було створено сайт, в якому йшлося про її надмірну вагу і дату майбутньої смерті. Завдяки вчасній допомозі цей випадок не призвів до трагічних наслідків.
    Через аналогічний сайт з назвою «Корпорація «Вбий Кайлі», постійні листи і телефонні дзвінки, які отримувала дівчина про те, що вона лесбійка (причому, відправлені із її електронних поштових скриньок зі зламаними паролями), Кайлі Кенні мусила кілька разів змінювати школу. Вона казала: «Я плакала, страждала, була спантеличена. Я не розуміла, чому це трапилось зі мною і ні з ким не могла поговорити про це крім мами». Зрештою довелося перейти на домашнє навчання, бо і в новій школі кібербулінг тривав.
16-річний Джед Прест змушений був стати заручником у власному домі, що спровокувало спробу суїциду, внаслідок кібербулінгу, який розпочався через його незгоду із групою хлопців у школі. Мультиформи булінгу включали: нічні дзвінки - жарти, кампанію чуток у чатах, образливі текстові повідомлення, мовчазний терор (бойкот) в школі.
    Найбільш відомим є трагічний випадок із 13-річним Райяном Патріком Галіганом, який помер від суїциду внаслідок постійного булінгу в школі, до якого долучили кібербулінг, спрямований на розповсюдження чуток про те, що він гей (хоча починалось усе із жартівливої приятельської суперечки). Вже після смерті батько знайшов у комп’ютері листування із дівчинкою, яка зустрічалась із Райяном, а потім, прочитавши в інтернеті, що він гей, порвала з ним і виставила в загальний доступ їхню кореспонденцію. Напередодні суїциду Раян писав друзям: «Завтра я це зроблю, прочитаєте в газеті», а «друзі» відповідали: «Це буде весела розвага». Детальний опис цього випадку вже після смерті сина зробив батько, який провів ціле дослідження в інтернеті, щоб зрозуміти причини загибелі і розказати всім про ті кроки, які могли запобігти трагедії. Ще можна навести такі приклади: молодий хлопець, ображений на дівчину за те, що вона його кинула, змонтував і розіслав електронною поштою фото, в якому обличчя дівчини прилаштував до порнографічного зображення; десятирічний хлопчик почав постійно отримувати текстові повідомлення і телефонні дзвінки від старших дівчат з його школи про те, що він «вступив до коров’ячого клубу і став його лузером»; фотографію і номер телефону 14-річної дівчини однокласники розмістили на сайті сексуальних послуг…
     Цей перелік можна продовжувати, але приклади досить добре окреслюють розмаїття подій, які об’єднує поняття кібербулінг. Явище має свою логіку розвитку, починаючись з малого, може, без адекватної реакції дорослих, перетворитись на жахіття і призвести до трагедій. Досить часто кібербулінг лишається невидимим, а завдана ним шкода нерозпізнаною.

    Кібербулери

1. Замість “підніжок” – пишуть агресивні СМС.

2. Замість стусанів – надсилають повідомлення з погрозами в соціальні мережі.

3. Замість насмішок – розповсюджують конфіденційну інформацію стосовно людини, створюють “фейкові” сторінки в соцмережах

     67% дітей страждають від булінгу в сучасних школах
(згідно з дослідженням UNICEF Ukraine).

   ЕТАПИ

•         інтернет-переслідування, КІНЦЕМ  яких є «буліцид» (загибель жертви внаслідок переслідувань)

 Суперечки, або флеймінг - обмін запальними, образливими репліками, які згодом перетворюються в нерівноправний, психологічний терор.Жертва зазнає сильних емоційних переживань

Напади, або постійні атаки - переслідування та погрозливі повідомлення спрямовані на жертву часто щоденні дзвінки та повідомлення. Такі атаки здебільшого односторонні.

  Обмовлення, зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. 

 Самозванство, втілення в певну особу - переслідувач опозиціонує себе як жертву, використовуючи “фейкові” сторінки у соціальних мережах (від імені жертви, без її відому, розповсюджується негативні, провокаційні повідомлення її друзям та близьким)

    Ошуканство - видурювання конфіденційної інформації з метою її розповсюдження в мережі Інтернет

Кіберпереслідування - дії з прихованого вистежування,  зроблені анонімно, з метою організації злочинних дій на кшталт спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття.

Мережу сполохав новий онлайн-монстр, який залякує підлітків та може викрадати дані користувачів. Найважливіше, що ви маєте зробити, це:

• говорити із дитиною про всі небезпеки, які пов’язані із використанням сучасних технологій, а також уважно слухати все, що говорить дитина у відповідь;
• намагатися повністю контролювати доступ до інтернету та соціальних мереж.
• встановити певні обмеження і заборони для дитини, як і у будь-якій іншій сфері.

Можливо, ваші діти намагатимуться їх порушувати, але вони повинні чітко розуміти, що дозволено, а що є неприпустимим.