Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 21
військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області
Розробка інтегрованого уроку
(музичне мистецтво та українська література)
«Пісня-душа народу»
Автор:
Корнійчук Тетяна Іванівна
вчитель зарубіжної літератури,
української літератури
спеціаліст
Тема : «Пісня - душа народу.»
Мета: Виховувати любов дітей до рідної пісні,показати що музика і література невід’ємні, привити любов до Батьківщини. Вивчити з чого складається пісня, які вони бувають та хто їх виконує.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Ось дзвінок нам дав сигнал –
Працювати час настав
Тож і ми час не гаймо –
Урок: «Пісня – душа народу» починаймо.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
(На дошці зображення укр. віночка з «відривними» квіточками. Діти по черзі відривають квіточку і відповідають на запитання, записане на ньому.)
ІІІ . Повідомлення теми і завдання уроку.
Пісні живуть поряд з людиною багато тисячоліть. Вони – яркі, багатогранні: ласкаві та плачевні.
Пісню називають душею народу. Всі пісні і сучасні і класичні - своїм корінням уходять в сиву давнину, увібрав мудрість, історію, мелодію і діалект кожного народу.
Струмками в пісню голоси течуть,
Та без душі вони так мало значать,
А пісню ту далеко й довго чуть,
В якій сміються пристрасті і плачуть.
Відгадай: (Подивись на малюнок і скажи, які види мистецтв поєднані в пісні)
Пісня – древній і популярний музичний жанр, в якому поєдналися музика і поезія. Пісні бувають народні і професійні (композиторські).
|
Колись Бог створив землю нашу – Боже диво, і все, що живе на ній, розселивши людей по всьому світу… Та людям хотілося мати щось своє, особливе, що було виразником їхньої душі. То ж і вирішили від кожного народу послати до Бога своїх дітей, аби наділив той даром, що визначить його сутність на віки – вічні.
Прийшли діти до Божої світлиці та й почали просити те, що їм батьки наказали. І Бог кожному роздав прошене. Коли всі розійшлися, біля порогу залишившись сидіти хлопчик.
Рідним – даватиме наснагу і ствердження своєї сутності; чужих – дивуватиме красою і силою духу нашого народу.
Та бережіть скарбницю, бо чужі руки зроблять її німою.
Приніс хлопець Божий дар. Назвали його кобзою. І пішли відтоді по Україні співучі кобзарі, носії Божого дарунку, хронателі духу і сили народу…
…Кажуть, якось Бог зустрівся з одним чоловіком і запитав, чому він такий сумний. І чоловік відповів, що дуже любить тепло, а сонце гріє не завжди.
Тоді Господь сказав йому: «Я дуже хочу, щоб ти був щасливим. А щоб у тебе на душі завжди було тепло, я дарую тобі пісню. Бери її тримай біля себе щодня, люби і бережи. І обов’язково даруй її людям…»
Так розповідає старовинна легенда про пісню – невичерпний і безцінний скарб народу, яка зігріває душі своїм теплом, звеселяє своєю посмішкою, допомагає, розраджує добрим словом.
Україна з давніх - давен славиться своїми піснями. У них – одвічна мудрість і гіркий біль народної пам’яті, безмежна щирість і весела вдача української душі… « Покажіть мені народ, який би мав більше пісень!» - казав М.Гоголь.
Українська народна пісня завжди була поруч з людиною – у радості і смутку, у парці і відпочинку. Вона торкалася людського серця ще у дитинстві і залишалася в ньому навіки.
Я вірив, що краще всього –
пісні, які знав дідусь.
Вмощусь на коліна до нього
і в очі йому дивлюсь.
А він вимовляє виспівує
гарячі, прості слова –
і все давниною сивою
в очах моїх ожива.
І плачу, було, і сміюся,
як слухаю ті пісні…
Спасибі ж тобі дідусю,
за те, що ти дав мені.
Так тепло і щиро написав поет Василь Симоненко про українські пісні.
IV. Згадай та заспівай.
СОЛЬНЕ |
АНСАМБЛЕВЕ |
ХОРОВЕ |
V. Запиши та запам’ятай.
Пісні мають куплетну форму. Пісенний куплет складаються із заспіву та приспіву |
Подивись на малюнок.
(Карта пісенної країни)