Розробка "Казка про конвалію"

Навесні, коли розтанули сніги і з'явилась перша молода травичка, на галявині, серед лісу, розквітла дивна рослина. Ніхто раніше не бачив такої в цій місцевості і тому слава про неї пронеслась по всьому лісу.

Одного разу біля цієї галявинки проходив зайчик. Він вирішив здалеку поглянути на знамениту квітку, адже дуже боявся підходити близько. Але побачивши це диво, не втримався і підійшов ближче. Він помітив, що вона була дуже красива, але дуже сумна і самотня, адже ніхто з нею не спілкувався і ніхто до неї навіть не підходив.

Зайчик підійшов ще ближче і з острахом промовив:

•                  Ти хто така? І звідки ти взялася тут?
•                  Я – Конвалія – донька Королеви Квітів. Вітерець відірвав мене від матері і приніс сюди. Мені дуже сумно і самотньо. Я прокинулась від зимового сну і розквітаю тут сама-самісінька. – Майже не заплакала квітка.

Зайчикові стало дуже жаль бідолашну і він вже зовсім її не боявся. Він уявив себе на місці цієї красуні і йому стало дуже сумно. Він вирішив, що обов'язково повинен подбати про неї і познайомити зі своєю родиною та друзями.

•                  Ти така гарна, але така сумна! Слухай, а давай-но товаришувати. Я тебе познайомлю зі своєю родиною. Моя матуся дуже любить квіти. Вирішено! Я тебе беру додому. Ти більше ніколи не будеш сумувати! – гордовито промовив вухань.
•                  Та як же я піду з тобою? – відповіла Конвалія. – Адже я не маю ніжок і не можу зрушити з місця.

Зайчик, звісно, міг зірвати квіточку, щоб порадувати матусю. Але він знав, що в такому разі вона загине і більше ніколи таке диво може не з'явитися в цьому лісі. Тому він вирішив цього не робити. Полохливець згадав про чаклунку, яка живе в їхньому лісі. В неї була чарівна книга, в яку потрапляли рідкісні рослинки та тваринки. Завдяки цьому вони могли жити довго і ця чарівна книга –Червона книга – давала можливість створити свою родину. Які то були чари, зайчик не знав, але чаклунка робила всіх у лісі щасливими.

•                  Послухай, - сказав, радіючи, зайчик, - у нашому лісі живе фея-чаклунка. Вона дуже добра і завжди допомагає лісовим мешканцям. Я зараз сплесну лапками і вона тут з'явиться.

Не минуло і кількох секунд, а чаклунка вже стояла тут, на галявині. Вона вислухала друзів і погодилась їм допомогти. На очах у Зайчика його нова подружка перетворилась на маленьку дівчинку з грибочок зростом і білим, як сніг, волоссям.

І ось по лісовій стежині біжить Зайчик, а поруч маленька білява дівчинка. Вони прямують до теплої облагодженої нірки зайчика. Там де ступала білява дівчинка, розквітали тисячі конвалій. Так стежина до дому Зайчика перетворилась на квітучий сад.

З того часу живе Конвалія з друзями у лісі і кожної весни прикрашає своїми квітами не тільки цей ліс, а й увесь світ, бо фея взяла її своєю помічницею.