Творчі роботи другокласників "Казки від малої дітвори"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Брагинівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів                                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Світ дитячої

                     фантазії…

(Творчі роботи другокласників)

 

 

 

 

                                                                        2014 рік

 

          Дитинство – це безмежний світ

 фантазії, рожевої мрії, казкової вигадки…

         У кожної дитини свої радощі, у кожного –

сонячний ранок, перед кожним – безмежне

 цікаве життя. На щастя, прекрасне можна

зустріти щомиті. Та чи помічають чарівні

 дарунки довкілля діти? Помітивши, чи зможуть

 висловити відповідну думку, принаймні, по – своєму,

по – дитячому?        

У своїх творах діти намагаються побудувати свою

 модель справедливого, мудрого, доброго і

прекрасного світу.

    Переконана, що пробуджуючи у молодших

       школярів творче начало й надалі послужить

          імпульсом  до різнобічного їх розвитку і

          стимулом  творчого підходу до

            будь – якої роботи.

 

 

 

 

Упорядник:

                   Ковальова К.М., вчитель початкових класів

 

 

 

Світ дитячої

             фантазії…

 

 

Творчі роботи другокласників

 

57705, вул. Леніна,1

            с. Брагинівка

            Петропавлівський район

           Дніпропетровська область

 

 

Казочки від малої дітвори

 

 

 

 

 

 

Казка про бджілку

             Настала весна. Сонце зігнало сніг із полів. Бруньки на деревах розпустилися.

             Ось прокинулася й бджілка від зимового сну. Протерла оченята волохатими лапками, розбудила своїх подруг, і виглянули вони   у віконечко – розвідати, чи зійшов уже сніг і лід, чи «втік» холодний північний вітер.

             Бачать бджілки, що сонечко світить яскраво, що всюди світло і тепло. Вибралися вони з вулика й полетіли до яблуньки:

- Чи немає в тебе, яблунько, чогось бідним бджілкам?  Ми цілу зиму голодували!

- Ні, - каже їм яблунька. – Ви прилетіли занадто рано, мої квіти ще сховані в бруньках. Спитайте у вишеньки.

Полетіли бджілки до вишні:

- Люба вишенько! Чи немає в тебе  квіточок голодним бджілкам?

 - Навідайтесь, любоньки, завтра, - відповіла їм вишня. – Сьогодні ще немає на мені жодної розгорнутої квіточки. А коли розгорнуться, я буду рада гостям.

 

                                                                            Радміла Сінгур

 

 

 

 Лисеня

 

 

      Жило - було Лисеня, яке не хотіло ходити до школи. Кожного ранку воно вигадувало причину, щоб не йти на уроки. Цього разу Лисеня сказало мамі, що в нього болить животик. Мама розхвилювалася і хотіла телефонувати у лікарню. Лисеняті стало соромно, що воно даремно засмучує маму.  Дитинча попросило у неї пробачення і побігло до школи.

     Після цього Лисеня ніколи не обманювало свою матусю.

 

 

 

Радміла Сінгур

 

 

Лісова школа

 

 

 

   Жило - було Вовченя. Йому дуже хотілося до школи.

   І ось перший дзвоник. Вовченя зраділо. А мама йому сказала, що якщо воно буде приносити гарні оцінки, то отримуватиме від неї цукерки і шоколад.

    Вовченя було старанним і добре навчалося. Воно знало, що знання допоможуть йому вижити в дикій природі.

 

Радміла Сінгур

 

 

 

 

 

 

Мурашка Біп

    Жив - був Мурашка. Звали його Біп.

    З настанням перших весняних сонячних днів прокинувся Біп після тривалого зимового відпочинку. Йому кортіло якнайшвидше взятися до роботи. Спершу він прибрав свою кімнату. Потім разом з друзями  почали ремонтувати мурашник. Щоб його укріпити, Біпу доводилося носити важкі палиці, довгу суху траву, торішнє листя.

    Коли пізно ввечері роботу було закінчено, усі мурашки пішли відпочивати, а Біп залишився на мурашнику, щоб помилуватися заходом сонця. Стомлений, але  задоволений своєю працею,  Біп теж пішов відпочивати.

 

Ірина Малянчук

 

 

            Підводне царство

 

   Давним - давно існувало царство, але не просте воно було, а підводне. Мешкали у  ньому і риби, і жуки – плавунці, і осьминоги. Жила серед них і пихата жаба.

    У цьому царстві не було ні короля, ні королеви. Усі жителі жили мирно, дружно працювали, а  у вільний час милувалися красою, яку бачили під водою.

      Тільки  жабі було сумно. Їй не подобалося, що її ніхто не забавляв, ніхто не виконував її наказів, адже вона називала себе царівною. Жаба нікого і нічого навколо себе не помічала. Вона цілими днями гордо сиділа на купині, коли всі працювали, відвертала свою голову, коли мешканці підводного царства бавилися  і з захопленням розповідали цікаві історії про свій  край. Злість і заздрість заполонили жаб’ячу душу. Не змогла вона витримати такої зневаги до себе і вирішала шукати царської долі в іншому місці.

       Жаба царівною сама  себе нарекла,  сама й зосталася без друзів, без царства й, звісного ж, без корони.

 

Дмітрій Пристанський

 

                                                                                                           

 

 

Вихваляка

     Якось на зібранні птахів один поважний голуб вихвалявся:

• Я найгарніший, найспритніший! Я літаю скоріше за всіх! Я…!
• Давай позмагаємося, - перебив  його горобчик.
• Увага! На старт! Полетіли!

    Шмиг, шпиг,  горобчик серед дерев та гілочок,  і ось – фініш!

    А поважний голуб поки облетів довкола саду, боячись ненароком забруднитися та не поранити  своє пір’ячко, так і прийшов до фінішу останнім.

     Не зазнавайся та не вихваляйся, бо буде й тобі, що тому голубові.

 

Валерія Джеджула

 

 

                                             

                                         

 

                        

 

Добрі друзі

    Одного разу товариші Капітошка, Буратіно та Вінні Пух  вийшли на прогулянку. Зустріли вони на галявині кульбабку. Вона була засмучена, бо нічого крім  галявини  не бачила.  Друзі вирішили допомогти квіточці. З проханням допомогти товариші звернулися до вітру, бо він був сильним та могутнім.

       Невідомо звідки з’явився  вітерець. Дмухнув легесенько,  і багато – багато парашутиків знялося вгору.

        Кульбабка  зраділа та подякувала друзям. Адже тепер вона побачить  самі найвіддаленіші місця.

                                                              Валерія Козлова

 

 

 

 

Мишенята

     Жила сім’я мишей. Мама з татом ходили на поле за зернятками. Вони збирали колоски, щоб нагодувати галасливу дітвору, а до того ж робили запаси на зиму.

      А їх дітки  цілісінький день  безтурботно гралися на  на сонечку. Одного разу  мишенята так загралися, що не помітили, як до них підкрався кіт. Він накинувся  на дітвору. Але мишенята виявилися спритними. Вони розбіглися в різні сторони, а кіт ні з чим пішов додому.

                                                            Валерія Хорошевська