Розробка лекції на тему: "Парадигмальний підхід в освіті"

Парадигмальний підхід в освіті Лекція 1

План1. Загальні характеристики курсу2. Проблема парадигмальної диференціації системи освіти

1. Парадигма - це сукупність теоретичних і методичних передумов, що визначають конкретне наукове дослідження, якими керуються в якості зразка в науковій практиці на даному етапі. Звідси педагогічну парадигму трактуємо як сукупність теоретичних і методологіч них підходів, що визначають систему освіти, втілювану в науці й практиці на конкретному історичному етапі. Отже, парадигма є моделлю певної освітньої системи.

Когнітивна парадигма. Відповідно до когнітивної парадигмою освіта розглядається тільки як пізнання на основі мислення. Метою навчання виступають знання, вміння і навички (ЗУНи), які відображають соціальне замовлення. Основним джерелом знань виступає навчальний (учитель, викладач). Той, якого навчають розглядається головним чином як об'єкт, який потрібно наповнити знаннями. Однією з основних категорій в когнітивної парадигми є навчальна діяльність. Тому вся організація процесу навчання спрямована на відображення в програмах і підручниках стану наукового знання і способів його освоєння.

Особистісно-розвиваюча парадигма. Уже в рамках когнітивної парадигми з'явилися нові підходи до навчання: рішення творчих завдань, активізація самостійної діяльності учнів, проблемне навчання, профільні класи та ін. Вони стали передумовою особистісно-розвиваючої та практико-орієнтованої парадигми освіти, що затвердилася в кінці 80-х рр. XIX ст. Сутність особистісно-орієнтованої педагогіки полягає в послідовному щодо педагога до вихованця як до особистості, самостійного і відповідального суб'єкта власного розвитку і в той же час як до суб'єкта виховного впливу. Основна відмінність особистісно-орієнтованої педагогіки від когнітивної, або традиційної, полягає, перш за все, в тому, що суб'єкт-об'єктні відносини замінюються на суб'єкт-суб'єктні.

Функціоналістська парадигма. Поряд з двома згаданими парадигмами освіти, дослідники виділяють ще одну - функционалистским. Ориентирующую роль в ній виконує соціальне замовлення суспільства на освіту. Ця парадигма виходить з того, що освіта за своєю суттю є соціокультурної технологією, тому воно повинно готувати потрібні суспільству кадри. Функционалистский підхід полягає в тому, що особистість повинна прийняти на себе частину деяких функцій суспільства. Це передбачає певну компетенцію особистості, пов'язану з умінням здобувати знання, творчо їх використовувати і створювати нове знання Чітку функціональну спрямованість має професійну освіту - підготовка особистості до професійної праці.

Культурологічна парадигма. На принцип культуросообраз- ності освіти вказували багато відомих педагоги: А. Дістер- вег, К. Д. Ушинський, В. А. Сухомлинський та ін. Свого часу С.І. Гессен виділяв освіченість як ціннісно-цільового об'єкта культури. Завдання даної парадигми - сформувати в особистості того, хто навчається онтологічне, а в більш широкому сенсі антропокосміче- ське світогляд, тобто вписати людину як особистість в аспект культури від діяльності якої залежить її рівновагу природного і цивілізаційної частин. Звідси визначаються основні цінності культурно-оріентірованного освіти:1) людина як суб'єкт культури, власного життя і індивідуального розвитку;2) освіту як культурно розвиваюче середовище;3) творчість і діалог як способи існування і саморозвитку людини в культурно-освітньому просторі.

2. Проблемна ситуація - це пізнавальна задача, яка характеризується суперечностями між наявними в учнів знаннями і вміннями і що висуваються до рівня освіти вимогами. Пізнавальна задача викликає в учнів прагнення до самостійного пошуку шляхів її вирішення. Проблемні ситуації диференціюються за структурою дій, які повинні бути виконані при вирішенні проблеми, за рівнем розвитку цих дій і за складністю самої проблемної ситуації.

Проблемне навчання включає в себе кілька етапів:1) усвідомлення проблемної ситуації;2) формулювання проблеми на основі аналізу ситуації;3) вирішення проблеми, що включає висування і перевірку гіпотез;4) перевірка рішення.

Проблемне навчання ґрунтується на аналітико-синтетичної діяльності учнів, яка реалізується в міркуваннях і роздумах. При проблемному навчанні передбачається різний рівень складності для учнів в залежності від характеру і кількості здійснюваних ними дій при вирішенні пізнавальних завдань. Даний вид навчання сприяє розвитку розумових здібностей, самостійності і творчого мислення учнів. Цей тип навчання отримав широке визнання в нашій країні.