Розробка лекційного заняття за творчістю японського письменника Кавабата Ясунарі

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни „Зарубіжна  література”

НА ТЕМУ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курс: І

Тип лекції: лекція з елементами бесіди

Кількість навчальних годин: 2

Викладач: Злобіна Н.В.

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методична картка заняття

 

Вид заняття – лекційне заняття
Тема: Ясунарі Кавабата - «красою Японії народжений…» (за біографією письменника)     Відображення національної етики та естетики у повісті «Тисяча журавлів»
Кількість навчальних годин: 2 години
Мета:
навчальна - ознайомити студентів з життєвим і творчим шляхом письменника його естетичними поглядами, визначити основні принципи японської літератури і культури XX століття, допомогти студентам усвідомити їх особливості,  прослідкувати у повісті відображення національної етики та естетики японців, розкрити основні проблеми твору, визначити особливості стилю письменника; розвиваюча - розвивати навички самостійного пошуку та обробки інформації, її естетичного дослідження та ідейно-художнього аналізу твору, навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем;  виховувати повагу до національних культур усіх народів, естетичний смак, уміння бачити красу у навколишньому світі та цінувати його.
Цілі розвитку особистості: розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного; формувати вміння висловлення своєї думки про почуте і прочитане; виховувати інтерес до літератури; виховувати повагу до національних культур, прагнення до самовдосконалення.
Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: Мультимедійний проектор, ноутбук, слайд-презентація «Життєвий і творчий шлях Кавабата Ясунарі, відео фрагмент про чайну церемонію, японська музика, тексти твору, словник.
Література: Основна: Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл. Додаткова: Чегодарь Н.І. Кавабата Ясунарі (1899-1972) // Літературне життя Японії між двома світовими війнами. – М., Схід. Літ., 2004. Федоренко Н.Т. Кавабата Ясунарі. // Кавабата Ясунарі. Фарби часу. – М. – Радянський письменник, 1982.
Структура заняття	Відведений час, хв
І. Організаційний етап заняття	5
1.1. Перевірка присутніх по журналу; перевірка готовності аудиторії та обладнання до заняття	1
1.2. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань	2
1.3. Робота з епіграфом	2
ІІ. Основний етап.	70
2.1 Виклад навчального  матеріалу згідно  плану	70
ІІІ. Заключний етап заняття	15
3.1  Рефлексія „Мікрофон”	6
3.2 Підведення підсумків заняття	2
3.3 Оцінювання роботи студентів	6
3.4Домашнє завдання	1

 

 

 

Викладач__________Н.В. Злобіна.

 

 

 

 

 

Тема: .  Ясунарі Кавабата - «красою Японії народжений…» (за біографією письменника)     Відображення національної етики та естетики у повісті «Тисяча журавлів»

Актуальність теми: У ХХ ст. до потужного потоку світової літератури влилася річка японської літератури. Відокремлена від континентів острівна держава, яка старанно оберігала свою ізольованість, відкрила кордони європейській культурі та європейському способу життя. Японці, виховані на жорстко канонізованій національній літературі, були зачаровані європейським красним письменством, психологізмом і авангардними пошуками західних літератур. Дивний коктейль національної самобутності та європейського художнього викладу породив феномен сучасної японської літератури, яка зачарувала світ. Акутагава Рюноске, Кобо Абе, Кендзабуро Ое, Юкіо Місіма – перелік знаних у світі японських письменників можна продовжити. Ясунарі Кавабата, письменник, „красою Японії народжений”, став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Навчальна мета: ознайомити студентів з життєвим і творчим шляхом письменника,

визначити основні принципи японської літератури і культури XX століття,, прослідкувати у повісті відображення національної етики та естетики японців, розкрити основні проблеми твору, визначити особливості стилю письменника;

розвивати навички ідейно-художнього аналізу, навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем;

 виховувати естетичний смак, уміння бачити красу у навколишньому світі та цінувати його.

Матеріально-методичне забезпечення заняття, ТЗН:

Мультимедійний проектор, ноутбук, слайд-презентація «Життєвий і творчий шлях Кавабата Ясунарі, відео фрагмент про чайну церемонію, японська музика, тексти твору, словник.

Література:

Основна:

1. Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл.

Додаткова:

1. Чегодарь Н.І. Кавабата Ясунарі (1899-1972) // Літературне життя Японії між двома світовими війнами. – М., Схід. Літ., 2004.
2. Федоренко Н.Т. Кавабата Ясунарі. // Кавабата Ясунарі. Фарби часу. – М. – Радянський письменник, 1982.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Організаційний момент

• Рапорт чергового
• Відзначення в журналі відсутніх.
• Перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії, обладнання.

 

1.1.  Повідомлення теми заняття.

 

Метою нашого сьогоднішнього заняття є:

• ознайомитись   з життєвим і творчим шляхом письменника,
• визначити основні принципи японської літератури і культури XX століття,
• прослідкувати у повісті відображення національної етики та естетики японців,
• розкрити основні проблеми твору, визначити особливості стилю письменника;
• розвивати навички ідейно-художнього аналізу, навички роботи з текстом, уміння висловлювати своє ставлення до поставлених проблем;
• виховувати естетичний смак, уміння бачити красу у навколишньому світі та цінувати його.

Сьогодні на занятті ми будемо працювати одразу з двома епіграфами, що дасть нам змогу більш глибоко розкрити тему нашого заняття. Перший наш епіграф:

«Усе своє життя я прагнув прекрасного і буду прагнути його до самої смерті»

Я. Кавабата

відноситься до життєвого і творчого шляху нашого письменника, а другий     

                                          Зустріч за чаєм - це та ж  зустріч  почуттів…                                

                                                                                                        Я. Кавабата 

 як не найкраще розкриває тематику повісті «Тисяча журавлів»   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.  Викладач. Під час підготовки до сьогоднішнього нашого заняття працювало 2 групи: група знавців життя і творчості письменника та група культурознавців, кожна з яких мала власне завдання. Вже зараз групи презентують нам результати свого дослідження. Першою до виступу запрошується група знавців життя і творчості письменника. Звертаю вашу увагу на те, що під час виступу цієї групи ви повинні заповнити літературну візитівку.

2.1 Виступ групи знавців життя і творчості письменника ( Презентація створена студентами)

      Під час виступу студенти заповнюють літературну візитівку.

 

 Студент 1

Японський письменник Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в м. Осаці (Японія) в багатій сім`ї лікаря, людини високоосвіченої, заглибленої  у літературу та мистецтво. (Слайд 1)

Доля ніби випробовувала хлопчика –   його батько, помер, коли Ясунарі було усього 2 роки.

(Слайд 2) Мати хлопчика пішла з життя через рік після смерті батька, на виховання його взяли дід і бабуся по материнській лінії, а  старшу сестру забрала до себе тітка, тому він зустрівся з нею тільки раз в житті у віці 10 років. До шістнадцяти років він утратив усіх близьких людей один за одним пішли з життя бабуся і дідусь, зовсім молодою помирає сестра. Пережиті потрясіння могли б озлобити юнака, однак  на його шляху зустрічались люди, які не полишали його в скрутні часи: “З дитячих років мені довелося жити сиротою, але люди оточили мене турботою, і я став одним із тих, хто нездатен образити чи ненавидіти інших ”

 

Студент 2 (Слайд 3)

З 1910 по 1917 pp. Кавабата Ясунарі навчається  у початковій і середній школах м. Осака,  в цей період  він зацікавився живописом і мріє бути  художником. Але у віці 12 років він захоплюється  літературою, багато читає, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко  і остаточно  вирішує стати письменником,

В 1914 р. починає писати автобіографічну розповідь, яка публікується в 1925 р. під назвою «Щоденник шістнадцятирічного». В ній він розпові про почуття хлопчика, котрий спостерігає, як поволі згасає життя єдиної близької людини – дідуся. 

У 1917—1920 pp., під час навчання у першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.

З 1920 по 1924 pp. Кавабата Ясунарі навчався у Токійському університет.

Під впливом європейських мистецьких  захоплень він студіює англійську літературу, проте вже через рік  переводиться на відділення японської філології.

Студент 3 (Слайд 4)

На початку своєї письменницької діяльності Кавабата захоплюється ідеями західного модернізму і разом з іншими письменниками засновує в японській літературі напрям, що дістав назву неосенсуалізм (нагадує західний інтуїтивізм). Водночас не менш активно Кавабата намагається дотримуватись у своїх творах національної літературної та культурної традиції, ідеї якої у подальшій його творчості стануть домінуючими. „Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я часом намагався наслідувати її зразки. Але за своєю суттю -  я східна людина і ніколи не забував про свій власний шлях”.(Слайд 5)

Найзначнішим твором Кавабати вважається повість «Снігова країна» (1937) яка принесла йому справжній успіх. Провідна тематика  його творів  30-х років  — стосунки між людьми, вічні цінності буття, які розкриваються і в багатьох інших, крім зазначеного вже твору «Снігова країна», це такі повісті, як «Тисяча журавлів» (1951), «Голос гір» (1954), «Давня столиця» (1962).

Студент 1

(Слайд 6) В 1931 р. Кавабата одружується з Хідеко й оселяється із дружиною в древній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на північ від Токіо, де в них народжується дочка. Родина Кавабати жила ніби на два світи: літо вони звичай проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі європейського  типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Над своїми творами письменник  працював у традиційному японському кімоно й дерев'яних сандалях.

 

 

Студент 4

У 1960 р. за підтримки держдепартаменту США Кавабата здійснює турне по декількох американських університетах (в число яких входив і Колумбійський університет), де проводить семінари з японської літератури.

У своїх лекціях він вказував на безперервність розвитку японської літератури з XI до XIX ст., а також на суттєві зміни, що відбулися наприкінці минулого сторіччя, коли японські письменники зазнали сильного впливу своїх західних колег. Втрата національної самобутності, виродження національних традицій не могли не турбувати письменника: він з гіркотою наголошує, що священні обряди пращурів перетворюються на екзотичну розвагу для розбещених туристів.

 

Студент 5(Слайд 7)

У 1955 році японці нагородили Яунарі Кавабату званням „Людина – скарб”, що надавалося особам, які багато зробили для збереженя традиційних ремесел і національного мистецтва.

У 1968 р. Кавабата здобув Нобелівську премію з літератури «за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості». Як перший японський письменник, що здобув Нобелівську премію, Кавабата в своїй промові сказав: «Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті».

(Слайд 8) Окрім Нобелівської премії, Кавабата здобув також премію «За розвиток літератури» (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). У 1954 р. він був прийнятий в Японську академію мистецтв, а в 1959 р. нагороджений Франкфуртської медаллю імені Гете. Крім того, в 1960 р. письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури, премію Франції «За кращу іноземну книгу» і орден Культури від японського уряду в 1961 р.

Студент 2

(Слайд 9) 16 квітня 1972 року тяжкохворий Ясунарі Кавабата, який вийшов з лікарні, де він обстежувався як наркоман, кінчає життя самогубством. Він труїться газом у себе вдома в Дзуси. Цей вчинок приголомшив всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоч висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним вчинком його друга, що глибоко приголомшив письменника.

По іронії долі, у своїй Нобелівській лекції Кавабата говорив: "Яка б не була ступінь відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальним не була людина, якщо вона робить самогубство, їй далеко до святості".

(Слайд 10) У романах Кавабати, які відрізняються другим планом і недомовленістю, переплітаються модерністські прийоми й елементи традиційної японської культури. У статті, надрукованій в "Нью-Йорк Таймсі", Такасі Ока відзначає, що у творчості Кавабати "…західний вплив перетворився в щось чисто японське, і проте книги Кавабати залишаються в руслі світової літератури".

 

Перевірка заповнення літературної візитівки. Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Кавабата Ясунарі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ім’я при народженні: Кавабата Ясунарі

Дата народження: 11 червня 1899р.

Місце народження: Осака, Японія

Національність: японець

Рід діяльності: письменник

Роки творчості: 1922 – 1970рр.

Направлення: неосенсуалізм, модернізм

Жанр: проза

Найвідоміші твори: «Снігова країна», «Тисяча журавлів», «Голос гір», «Давня столиця»  «Танцівниця з Ідзу» .

Провідна тематика творів: стосунки між людьми, вічні цінності буття.

Премії: 1937р.  премія  «За розвиток літератури»,

1952 р. Літературна премія  Академії мистецтв Японії,

1954 р.  прийнятий в Японську академію мистецтв,  

1955р.  звання „Людина-скарб” в Японії, що надавалося особам, які багато зробили для збереження традиційних ремесел і національного мистецтва,

1959 р. нагороджений Франкфуртської медаллю імені Гете,

1960 р. письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури,

1961 р. премія  Франції «За кращу іноземну книгу» і орден Культури від японського уряду,  

1968р., Нобелівська премія

Дата смерті:16 квітня 1972р.

Місце смерті: Дзуси, Японія

 

 

 

 

 

 

2.2 Викладач. Ми познайомились з постаттю письменника Кавабата Ясунарі, і зараз настав час познайомитись з його творчістю  перегорнувши сторінки повісті «Тисяча журавлів». Проза  Кавабата Ясунарі  м’яка, лірична, вишукана, сповнена тонких нюансів стала невід’ємною часткою світового літературного процесу. Однак необхідно зазначити, що вона має яскраво виражений національний колорит.  Так в основу сюжету повісті «Тисяча журавлів» покладений опис чайної церемонії — «тядо», яка є давньою національною традицією японців, і поєднує в собі елементи мистецтва і філософії. Для того щоб краще зрозуміти проблеми порушені автором у творі нам необхідно зрозуміти сенс японської чайної церемонії. І сьогодні у нас є така можливість. У процесі підготовки до заняття  була створена і працювала група студенті  - культурознавців, яка досліджувала основні   принципи та традиції  чайної церемонії і вже зараз вони допоможуть нам прониктутись  таїнством цієї загадкової традиції Сходу.  Перш ніж ми почуємо виступ групи запишіть будь ласка питання, на яке ви повинні дати відповідь:

- Які етичні та естетичні основи японської культури відображує чайна церемонія? 

Виступ групи студентів – культурознавців. (Під час повідомлення студенти  складають тезисний план відповіді на запитання)

 

  Студент 1 (Слайд 2) Чайна церемонія, відома в Японії як «тяною», є естетичним обрядом, властивим японській культурі, який визначає порядок і процес чаювання. (Слайд 3)

 Основу чайної церемонії пити на початку чай усім з одної чашки закладено дзенськими монахами, які вважали, що «смак чаю і є смаком дзен» - обидва очищують душу й тіло. У 16 ст. майстер церемонії Сенно Рікю створив традиції, які існують по сьогодні: схилятися перед низьким входом до чайного будиночку, щоб залишити зовні гординю та зрівнятися з іншими, носити церемоніальний одяг, прикрашати кімнату свитком з каліграфією та одною квіткою у вазі, виходити до саду милуватися природою, мати спеціальний посуд у стилі вабі, який не відволікає увагу від занурення у себе, щоб налаштувати своє серце на лад інших сердець, адже ніхто у світі не повинен жити заради себе, не рахуючись з іншими (принцип дзен). (Слайд 4) Сутність чайного обряду, доведеного японською естетикою до рівня високого мистецтва, полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.         

     

Студент 2  (Слайд 5) Існує чотири правила філософії чайної церемонії, саме вони повинні навчити життю:   

1) Ва - Гармонія (умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії - призначення традиційного мистецтва японців);

2) Кей - Чемність (підкреслює рівність, передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, "зустріч почуттів" через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та природи, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками);

3) Сей - Чистота (повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні);

4)  Дзяку - Спокій (необхідний для рівноваги духу, для бесіди "серцями").

           

Студент 3  (Слайд 6) Місцем  для японської чайної церемонії є  японський чайний будиночок і маленький сад, що примикає до нього. (Слайд 7)Через сад йде доріжка з каменів, яка веде до входу в чайний будиночок. Сад – це своєрідна межа двох світів, перехід через яку готує людину до досягнення мистецтва, чистої краси і гармонії

Сам чайний будиночок є гармонійним поєднанням вишуканості і простоти, спокою і печалі, лаконічної краси і смислової закінченості. Він є невеликою кімнатою з вузьким і низьким входом, який змушував би усіх учасників церемонії незалежно від їх статусу, чину нагнутися і тим самим підкреслити, що усі учасники чайної церемонії рівні. У чайний будиночок не можна було входити зі зброєю, її треба було залишати за порогом як і усе мирське, щоб увійшовши, зосередитись на духовному.

Студент 4  (Слайд 8) В цілому чайна церемонія - це впорядкована і ретельно організована зустріч  господаря з його гостями. Зустріч ця має мету спільного відпочинку, бесіди, насолоди красою та вживання чаю. Церемонія може мати найрізноманітніший вигляд і проводитися в різний час, але є шість основних різновидів, які поширені найбільше.

(Слайд 9) Нічна церемонія проводиться при місяці, починається близько півночі і закінчується не раніше четвертої години ранку. Особливість її полягає в тому, що чайне листя перетирають в порошок не перед початком церемонії, як зазвичай, а під час.

(Слайд 10) Чаювання на світанку – це церемонія, яка починається о 3-4 годині ночі і триває до 6 години ранку.

(Слайд 11) Ранкова чайна церемонія зазвичай проводиться в літку, коли самий прохолодний час – ранок.

(Слайд 12) Пообідня церемонія починається близько першої години дня. Під час такої церемонії до чаю подаються солодощі. Вечірня церемонія починається на заході сонця.

Студент 5 (Слайд 13) Чайній церемонії передує трапеза кайсеєке, де гості помірно пригощаються легкими закусками. У цей час господар церемонії всіляко розважає своїх гостей розмовами.  Але як тільки починається процес приготування чаю, все замовкає і приготування проходить в повній тиші. Чай заварює господар, а гості слухають звуки киплячої води, вогню і посуду, розслабляються і  насолоджуються компанією один одного. Після того, як чай заварений , його переливають у велику чашку, яку пускають по колу, щоб кожний присутній міг зробити ковток з неї. Це символізує єдність. Відео

 

Студент 1  (Слайд 14) Певний настрій створює і сам посуд.

Начиння для чайної церемонії ретельно підбирається один до одного таким чином, щоб жоден предмет не виділявся на тлі решти. (Слайд 15)  Він складається з дерев’яної скриньки, де зберігається чай, звичайного мідного котла або чайника для кип’ятіння води, загальною на всіх чаші для спільного пиття і за окремою чаші для кожного гостя, бамбукових ложки, якою насипають чай, і мішалки для розмішування напою під час його приготування . (Слайд 16)Посуд обов’язково потемніла від часу, зі слідами тривалого використання, – зберігає «пам’ять про своє минуле».

 

Студент 5 (Слайд 17)   У другій частині церемонії господар будинку готує легкий чай кожному з гостей  в окрему піалу. Це час відпочинку, коли гості спокійно розмовляють на приємні для всіх теми. Коли чайна церемонія добігає кінця, господар будинку встає і, і вибачившись, покидає гостей. Цей жест дає їм зрозуміти, що чаювання закінчено.

Тяною – є неймовірним ритуалом гармонії душі й тіла. Завдяки ній розумієш наскільки мала чаша людських радощів і наскільки мудрі ті, хто вміє її заповнити. Саме в чашці чаю можна знайти щось загально людське

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.  Актуалізація опорних знань.( Літературний диктант на знання тексту повісті)

 

1. Яку давню японську традицію описано у повісті?
2. Яку професію мала пані Тікако?
3. Чому Кікудзі було неприємно спілкуватися з пані Тікако?
4. Яку фізичну ваду мала пані Тікако?
5. Хто був попереднім володарем чашки, з якої Кікудзі пив чай у пані Тікако?
6. Коли Кікудзі уперше побачив Юкіко?
7. Що було зображено на хустці Юкіко?
8. Які квіти Кікудзі поставив у чашку сіно на згадку про пані Оота?
9. Чому Кікудзі так і не одружився з Юкіко?
10. Що сказала сусідська дівчинка про Фуміко, коли Кікудзі її розшукував?

 

2.4.  Словникова робота. Словник до теми:

        Камакура – місто, в якому жив сам Кавабата.

        Тядо – чайна церемонія.

        Фуросікі – жіноча хустка.

        Журавлі - символ надії, благополуччя і щастя.

        Сіно - чашка у стилі Сіно Сосіна, відомого майстра чайної церемонії.

        Ікебана – мистецтво складання букетів.

       Суміе – картини, написані тушшю.

       Вабі – стиль простоти та скромності.

       Міябі  (яскрава краса) – естетичний принцип японського мистецтва.

       Йодзю (натяк) – художній прийом недомовки.

       Сабі - прекрасне і пронизливо-сумне почуття самотності.

 

2.5. Робота з текстом:

-         Отже, для чого у японців призначена чайна церемонія? (Орієнтовна відповідь)

 Для очищення душі, медитації, встановлення гармонії, осягнення краси.

-         Яку роль чайна церемонія виконує у повісті Кавабати? Як до неї ставляться герої? (Орієнтовна відповідь)

       На перший погляд, чайна церемонія – тло для розгортання подій. Вчителька чайної церемонії Тікако запросила героя для знайомства з Юкіко, вона намагається влаштувати шлюб, а церемонія стає лише приводом для знайомства; Кікудзі з самого початку не хотів цієї зустрічі, якби йому не зустрілася Юкіко, він, можливо, так і не прийшов у гості. У нього також немає якоїсь особливої поваги до тядо; пані Оота та її дочка Фуміко запрошені гостями; дівчата навчаються у пані Тікако майстерності проведення тядо, однак їм не вистачає досвіду, у вчительки є досвід, та немає щирості для проведення справжньої церемонії.

-         Що ви можете розповісти про вчительку чайної церемонії?  Яку роль вона відіграє у долі героїв? (Орієнтовна відповідь)

Тікако колись була коханкою батька Кікудзі й причиною сварок між батьками героя. Вона й зараз намагається втручатися у долі людей навколо.   

-         Чому Кікудзі часто згадує про  пляму на грудях Тікако? (Орієнтовна відповідь)

Фізична вада наче підкреслює моральну нечистоту героїні, ця пляма на її тілі наче клеймо її минулого, яке викликає огиду у Кікудзі.

Виразне прочитання уривку.  «…Відколи Кікудзі бачив пляму на її грудях, Тікако дуже змінилася. За якихось два роки після цього вона стала чоловікоподібною, а останнім часом і зовсім перетворилася на безстатеву істоту.

    От і сьогодні вона вестиме чайну церемонію з підкресленою гідністю... А в самої груди з родимою плямою, мабуть, уже зів’яли... Кікудзі мало не засміявся, та в цю мить його наздогнало двоє дівчат.»

-         У чому пані Тікако протиставлена юна Юкіко? Знайдіть та прокоментуйте її описи у тексті. Чому, на вашу думку, її хустку прикрашають саме журавлі?   (Орієнтовна відповідь)                

 

 

 

«Дівчина, що несла в руці рожеве крепдешинове фуросікі з вибитими на ньому білими журавлями, була вродлива.» 

«На тлі заплутаного, невиразного минулого двох літніх жінок донька Інамури, що зосереджено готувала чай, видалася Кікудзі напрочуд гарною.»

«На сьодзі позад дівчини падала тінь від молодого листя, а її яскраве кімоно немов світилося м’яким відбитим сяйвом. Волосся теж ніби промінилося.»

«Як для чайної церемонії в кімнаті було надто видно, зате світло підкреслювало вроду дівчини. Її шовкова серветка, червона, як полум’я, вражала не так м’якістю, як свіжістю. Здавалось, у руках дівчини розпускається червона квітка. Кікудзі здавалося, ніби навколо дівчини от-от закружляють невеличкі білі журавлики.»

     Викладач.  Хоча зовні пані Тікако поводить себе з гідністю професіонала, однак Кікудзі, який знає її минуле та минуле пані Оота, не може позбутися відчуття відрази, він відчуває вульгарність ситуації, в яку потрапив; чистоту, чемність, спокій та гармонію втілюють під час чайної дії лише молоді дівчата. Ставлення до Юкіко автор підкреслює за допомогою епітетів: рожеві та білі кольори одягу; вона напрочуд гарна у контрасті з літніми жінками; вона зображена на фоні молодого листя, яскраве кімоно світиться, сяє, волосся проміниться; мяка та свіжа серветка нагадує червону квітку. Чистоту, цнотливість Юкіко підкреслюють журавлі на її хустині, адже журавель в Японії – священний птах, символ здоров'я, довголіття та щастя. На весь світ відома японська прикмета, за якою потрібно зробити тисячу паперових журавликів задля здійснення мрії.  

                    

-          Складіть порівняльну характеристику героїнь. (Орієнтовна відповідь)

 

Тікако	Юкіко
Потворність	Чистота
наглість	чемність
егоїзм	ніжність
хитрість	краса
хижість	скромність

 

        

-         Який сенс вкладено автором у цю антитезу?

-         Як проходить церемонія у домі Тікако? Порівняйте її з правилами, які ми називали: чи всі вони дотримані? Чи знайшли герої під час церемонії кей, сей, дзяку та ва? (Орієнтовна відповідь)

Правила порушуються, з самого початку Кікудзі відчуває себе ніяково: він знаходиться поруч з двома колишніми коханками свого батька, які, до того ж, ненавиділи одна одну, тут не може бути гармонії та чистоти, а жінки ще й іноді говорять неприємні для героя речі, наприклад:

«- Я б теж хотіла випити з цієї чашки. Останнього разу я пила з іншої, — раптом сказала пані Оота.

Кікудзі її слова знову неприємно вразили: що з нею — з глузду з’їхала чи зовсім сорому позбулася?»

- Чемності та спокою тут також немає. Чистоту та чемність церемонії  надають лише присутність юних Юкіко та Фуміко, а також старий посуд, з якого п’ють чай.

-          Яким чином Кавабата підкреслює красу давньої традиції тядо та «сумну принадність речей», що оточують героїв?  (Орієнтовна відповідь)

     Речі у Кавабати живуть своїм особливим життям. Автор детально, з особливими почуттями, наче про людей, розповідає про чайний посуд, адже кожна чашка або ваза мають свою давню історію.

«Стародавні чашки… їм, певно, років триста-чотириста, а скільки в них світла!.. Здавалося, життя б’ється під їхньою гладенькою поверхнею. Кікудзі дивився на чашки, а йому вважалися його батько і мати Фуміко такі ж чисті й непорочні». 

- Як герої ставляться до предметів чайної церемонії? Чиїми очима ми бачимо красу? (Орієнтовна відповідь)

       Кавабата показує за допомогою образів Кікудзі, пані Оота, Фуміко та Юкіко свідомість японців, які звикли шанобливо ставитися до речей, обожнювати і предмети мистецтва, і предмети побутового вжитку, вбачаючи в них втілення краси

      Чайні чашки наче оживають під час церемонії, ми бачимо уособлення, метафори, за допомогою епітетів та порівнянь передано почуття героїв. Лише одна героїня не відчуває привабливості чайних речей – господарка церемонії Тікако. Суть обряду полягає в тому, щоб дати людині можливість відірватися від суєтного життя, поринути у роздуми, очистити свої почуття, бути щирим, бути самим собою. Той, хто дійсно прилучається до таїни чайного ритуалу, ніби проходить обряд очищення, стає красивішим. Саме тут розкривається сенс слів автора: «Зустріч за чаєм - це та ж  зустріч почуттів…»  

 

Виразне прочитання уривку. «Як для чайної церемонії в кімнаті було надто видно, проте світло підкреслювало вроду дівчини. Її шовкова серветка, червона, як полум’я, вражала не так м’якістю, як свіжістю. Здавалось, у руках дівчини розпускається червона квітка.

   Кікудзі здавалося, ніби навколо дівчини от-от закружляють невеличкі білі журавлики.»                                                                                                                                                      «Пані Оота взяла орібе в руки.

- Зелений чай у чорній чашці — яка це краса! Мимоволі спливають у пам’яті зелені весняні бруньки... — сказала вона. А про те, що ця чашка належала її чоловікові, не прохопилася й словом.

Потім почався традиційний огляд чайного начиння. Дівчата не дуже на цьому розумілися, а тому слухали дещо з пояснень Тікако. Глечик і бамбуковий черпачок теж належали батькові Кікудзі, але Тікако про це не згадала, Кікудзі промовчав і собі.»

   Викладач.  В естетиці японського мистецтва дерева, квіти, каміння, кераміка сприймаються японцями як одухотворені, просякнуті настроями туги, співчуття, світлої печалі, цьому ефекту сприяє відсутність зайвого, малі форми залишають місце для уяви, натяку (йодзю), певна незавершеність і несподіваність змушують працювати думку й почуття. Це проявляється у літературній творчості, особливо в поезії (хоку, танка), у мистецтві складання букетів (ікебана), у традиціях японського саду.

     Та чи такі ж красиві люди знаходяться навколо цих прекрасних речей?

Робота у групах: схарактеризуйте образи пані Оота, Кікудзі, Фуміко, визначте їх ідейну роль.  (Орієнтовна відповідь)                

                   Порівнюючи пані Оота та її дочку, звертаємо увагу на протиставлення образів: чуттєвої краси матері та романтичної, прихованої духовної краси дочки; неоднозначним є образ Кікудзі, він мрійливий, шукає щастя, він відрізняє добро та зло, не любить вульгарність, однак припускається  помилок у житті, наче хитається у пошуках моральної основи, його душа наче поранена у дитинстві спостереженнями за стосунками дорослих.

Проблемна бесіда:

-         Що може зробити наших героїв щасливими?

-         Мрією (журавлем) Кікудзі стала дівчина Юкіко. Чому хлопцю не вдалося одружитися з нею?   (Орієнтовна відповідь)

      Пані Тікако набрехала йому про одруження Юкіко. Можливо, за задумом автора, головна причина у тому, що Кікудзі сам порушив закони чистоти та гармонії, вступивши у стосунки із пані Оота, отже він не заслужив на цнотливу й чисту Юкіко. Та у цьому є й символічне значення: мрія залишається мрією, журавель залишається у небі .

Узагальнення. Слово викладача з елементами бесіди:

-  Які думки викликають у вас контрасти образів твору: дві юні дівчини – дві літні жінки, давній посуд – і люди, які з нього п’ють? (Орієнтовна відповідь)

     Посуд зберігає у собі пам'ять кращих національних традицій, а люди паплюжать їх. Як підкреслював Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Тікако Курімото, яка "здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії", перша порушує правила та сам принцип очищення чайної церемонії. Із нею пов'язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Кікудзі вже по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Тікако пересуває  людей та їхні долі, як чашки. Іронія долі: охоронець давніх традицій, що створені для збереження чистоти та гармонії, живе за зовсім іншими правилами.         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ . Узагальнення  та систематизація навчального матеріалу

 3.1 Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• Чому автор вибрав фоном чайну церемонію?
• Які етичні та естетичні основи японської культури відображує чайна церемонія?
• Яке значення вона має для сучасних автору японців?
• Чи так вже свято бережуть вони свої національні традиції? (Нам, сучасним людям, важко уявити сьогодні непорушне дотримання давніх традицій.)
• А чи є у нашому житті місце давнім традиціям?
• Як ми зберігаємо святині своїх предків?
• Які прогнози ви можете дати нашій нації?

3.2. Підсумки заняття. Оцінювання роботи студентів.

3.3. Домашнє завдання.

 Підготувати повідомлення „Драматургія ІІ пол. ХХ ст”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

Відповіді на літературний диктант на знання тексту повісті

 

1. Яку давню японську традицію описано у повісті? – чайна церемонія
2. Яку професію мала пані Тікако? –  упорядниця і вчителька чайної церемонії
3. Чому Кікудзі було неприємно спілкуватися з пані Тікако? – бо та була коханкою його батька і він про це знав
4. Яку фізичну ваду мала пані Тікако? – чорну родиму пляму на грудях
5. Хто був попереднім володарем чашки, з якої Кікудзі пив чай у пані Тікако? – батько Кікудзі
6. Коли Кікудзі уперше побачив Юкіко? – по дорозі до храму Енгакудзі.
7. Що було зображено на хустці Юкіко? - журавлі
8. Які квіти Кікудзі поставив у чашку сіно на згадку про пані Оота? -  білі гвоздики і троянди
9. Чому Кікудзі так і не одружився з Юкіко? через інтриги пані Тікако
10. Що сказала сусідська дівчинка про Фуміко, коли Кікудзі її розшукував? що та поїхала в подорож