Розробка сценарію «Величне слово Кобзаря»

 

 

«Величне слово Кобзаря»

 

 

Ведуча                 Від дня народження і до останньої хвилини

Є мить прекрасна – це життя людини.

По-різному йдемо життєвим шляхом:

Хтось пролітає непомітним сірим птахом,

Комусь доводиться пливти за течією,

А хтось горить яскравою зорею…

      Багато див є у храмі матері-природи. Але найбільше диво - поява людини у світі. Цю велику таїну не дано розгадати до кінця. Погодьтеся, нелегка ця справа – бути людиною. 

Батьківщина починається з батька й матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися.

 Ведуча
Щовесни , коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.

Ведуча  Березень. В Україні - це чудова весняна пора, якій радіють і природа , і люди. Саме у ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать , котра була б його зорею , проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко , якого величають Велетнем Духа,  українським Мойсеєм , Пророком , Батьком , Кобзарем.

 

ВЕДУЧА Тарас Шевченко був не тільки філософом, фольклористом, поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, а також був великим художником. З чого ж все починалося?...

 

ВЕДУЧА Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий поет і художник Тарас Шевченко.

Не називаю її раєм.

 Тії хатиночки у гаї

 

Над чистим ставом край села.

 Мене там мати повила

І повиваючи, співала.

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...В тім гаю,

 У тій хатині, у раю

Я бачив пекло...

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

 

Пісня ??

 

ВЕДУЧА Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

 

Ведуча Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ. Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам з покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на всіх язиках все мовчить, а кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди. Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення материнської мови, культури й історії, а залишався вірним ідеалам волі й братерства, горів очисним вогнем сумління і вражав своїм запитанням, як полум’ям сорому: хто ж ми, чиїх батьків, ким і за що закуті… Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. І на сторожі правди, любові і честі стоїть його слово.

 

(Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»).

 

Ведуча

 Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами Земля,

яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

 Дрібними росами-сльозами.

 

Ведуча:  

  Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати,

  що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного,

  незважаючи на кріпацький стан, дитинства.

 

Ведуча:  

Шевченкове свято - то кришталево чисте свічадо. Багато років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Шевченкове слово!

 

 

Ведуча  Кажуть, ступінь справедливості, цивілізованості суспільства визначається ставленням до жінки. Якщо це справді так, то найбільш викривальними, соціально загостреними творами Шевченка є твори, присвячені жіночій долі чи, сказати б точніше, жіночій недолі.

 

Вірш «Тополя» (уривок)

Пісня ??

  Ведуча Недарма жодна Шевченкова героїня – чи то мати, яка народила кріпака, чи скривджена підпанком дівчина – не розглядається виключно в побутовому плані, усі вони – жертви кривди не стільки моральної, скільки суспільної, причому найтяжчої, бо чиниться вона віками одним народом супроти іншого.

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями…

Бо москалі – чужі люди,

Роблять лихо з вами …

 

Вірш «Катерина»

 

 

Ведуча

Крутою, тернистою була його життєва дорога. Із 47 років життя лише 12 років на волі. До болю мало. Національний геній і в той  же час земна людина, в серці якої жила любов до рідного народу.

 

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

Ведуча Він був сином мужика, а став володарем в серцях українського народу.

Він був кріпаком, але в душі мав вільні крила і свободу.

Тяжка доля переслідувала його все життя , але не змогла перетворити золота     його душі в іржу.

 Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише після життя - невмирущу славу , повагу та любов майбутніх поколінь.

 Отакий був і є для нас , українців ,Тарас Григорович Шевченко.

 

Вірш «Мені однаково чи буду»

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди

ЇЇ окраденую збудять.

 

Ведуча Життя… Таким коротким воно здається  для людини. А як хочеться багато зробити!    Пливе собі людина на кораблі життя, гарному, розкішному, з барвами, сонцем і квітами. Вона все те не купувала – Бог їй це дарував.

    Та раптом чорна хвиля вихопила її й кинула за борт життя, у холодну чорну неспокійну воду. І довго їй доведеться борсатись, аби не затонути, аби випливти на спокійну й теплу течію.

 

 

Ведуча 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато телеграм. Привітати поета ,який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А вже 10 березня його не стало. Це була велика втрата для всього українського народу. Поховали співця спочатку  у Петербурзі, а згодом перепоховали на Чернечій горі поблизу Канева. Так заповідав великий поет. А збірка його віршів невдовзі сколихнула всю Україну.

 

Ведуча Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:

 

  Для кого я пишу? Для чого?

  За що я Вкраїну люблю?

  Чи варт вона огня святого?

  А все-таки люблю її,

Мою Україну широку.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжку минуту

За неї Господа моліть….

 

Ведуча Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, але може на краще  поміняти саму себе. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твій народ і твоя мова завжди будуть з тобою.

     

  

     Сьогодні ми  згуртовані як ніколи, допомагаємо ближнім, воїнам,

 не піддаємося провокаціям та чуткам, які сіють злобу, зневіру,

неправду. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.

Кожен із нас творець свого життя.  Пам’ятаймо, що майбутнє в наших руках. Головне - не опускати їх. Тож бережіть себе і будьте щасливими!

 

Звучить пісня «Як у нас на Україні»