Тема: Поема «Сон»(«У всякого своя доля…») Т. Шевченка.

Тема: Поема «Сон»(«У всякого своя доля…») Т. Шевченка.

Мета (формувати компетентності):

предметні: продовжити роботу над творчістю Т. Шевченка; розкрити ідейний зміст твору, композицію та художні засоби поеми; коментувати оцінку твору з критиками, зіставляти її з власною.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання:мультимедійний супровід, текст поеми «Сон» («У всякого своя доля…»).

Епіграф:                                                            Чи довго ще на цім світі

                                                                                   Катам панувати?

                                                                                         Т. Шевченко

Перебіг уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Обговорення епіграфу, його коментар (метод «Прес»)

Літературний диктант.

1. Село, яке письменник вважав своєю батьківщиною?
2. Соціальний стан Т. Шевченка.
3. Здібність поета в дитинстві.
4. Ім’я художника і написаний ним портрет, який розіграли в лотарею, щоб визволити Т.Шевченка з кріпацтва.
5. Яким псевдонімом підписував деякі твори Т. Шевченко?
6. Які балади входили до ранньої творчості поета?
7. В яких творах розкрита історична тематика?
8. Рік видання «Кобзаря».
9. Заклад, у якому навчався Т. Шевченко, отримавши «вільну».
10.  Скільки творів містила збірка «Кобзар»?
11.  За що в 1847 році арештували письменника?
12.  Який період творчості Т. Шевченка названо золотим?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Засвоєння нового навчального матеріалу.

1.   Слово вчителя.

  Довгі 14 років Шевченко не був в Україні, а в 1843 році йому випала нагода відвідати рідні місця. Побачене вжахнуло поета. «Скрізь був і скрізь плакав», — писав він українському письменникові Кухарчуку. Скрізь, де був, Шевченко побачив справжнє пекло: страшні злидні, каторжну працю, безправ’я селян, зруйновані святині; панство, яке зовсім не переймалося проблемами народу.

   Повернувшись із подорожі Україною, Кобзар пише поему «Сон», у якій змальовує тяжке життя покріпачених селян, жахіття Сибіру, який став місцем заслання засуджених, сваволю поміщиків та уряду на чолі з Миколою І. Автор твору повстав сам проти найсильніших світу цього, піддав гострій критиці всю систему самодержавного-кріпосницького ладу в особі царя та їх придворних і завершив картину народного горя  запитанням6 «Чи довго ще на сім світі катам панувати?». Твір у певному розумінні узагальнений, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільної політичної системи.

     Щоб мати змогу описати порядки в усій імперії, Шевченко обирає форму сну, адже саме у сні людина може долати будь-які відстані, зримо бачити приховане і, в принципі, вона може не відповідати за реакцію від побаченого. Та ще до того ж ліричний герой говорить, що дивний сон побачив, коли заснув напідпитку, бо перед тим був на бенкеті.

    Починається поема сатиричним вступом, що сповнений роздумами про суспільство, у якому діють вовчі закони, де панує здирство, загарбництво, лицемірство, «а братія мовчить собі, витріщивши очі». Поет нагадує, що всі люди — «і царята, і старчата — Адамові діти». Він сам зізнається, що гуляє, бенкетує в неділю і в будень, але на можливі закиди різко відказує: «Я свою п’ю, а не кров людськую». У сні ліричний герой перелітає на Україну.

Летим. Дивлюся, аж світає.

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє.

Степи, лани мріють.

Між ярами над ставами Верби зеленіють.

    Поема була надрукована двічі: у журналі «Маяк» під іншою назвою        « Безталанний» та окремим виданням. Т. Шевченко за написану поему буде покараний: десятирічне поневіряння по казематах і засланнях.

2. Учні слухають аудіозапис поеми «Сон» (« У всякого своя доля…»).

3. Робота з літературознавчими термінами:

Послання – епістолярно-публіцистичний вірш, написаний  у формі звернення до певної реально існуючої особи (іноді до багатьох осіб).

Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства.

Іронія – засіб гумору, заснований на називанні супротивного,  коли про щось мовиться ніби в позитивному плані, але прихований підтекст свідчить про протилежне.

Гротеск – сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні , перебільшенні чи применшенні, зображуваного, на поєднанні різних контрастів.

Контраст – особливо підкреслена протилежність у рисах характеру людей, предметів, явищ.

Карикатура – сатиричний малюнок загостреного критично-викривального характеру.

4. Аналіз поеми:

Жанр: сатирична поема (політична сатира).

Авторський підзаголовок твору — комедія, яка вказує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відображення дійсності в ньому.

5. Бесіда за тестом поеми («Незакінчене речення»):

Я вважаю, що повість і сьогодні є актуальною, бо…

-         Поема спонукала мене замислитись над тим, що…

-         Із уроку я зробив (-ла) висновок, що

6. Робота з таблицею

Метод «Рюкзак». Заслуховування відповідей учнів

V. Підсумковий урок.