Розробка уроку для дистанційної форми навчання "Л.Керролл "Аліса в країні Див"

Велика Британія 1837-1901 р.р.

Вікторіанська епоха – це час найвищої могутності Британської імперії.

1.Під час Вікторіанської епохи Британія перетворилась на величезну імперію. Велечезні британські колонії були розташовані по всьому світу: в Африці, Азіїї, Північній та Південий Америках. Загальна площа імперії перевищувала 33 млн кв. км.

2. Великобританія стала грошовою столицею світу. Фунт стерлінгів став основною розрахунковою валютою при укладанні міжнародних угод. На карті світу не залишилося жодного цивілізованого міста, в якому не було б відділення британського банку. У загальній складності англійські кредитні установи до 1913 року нараховували понад 2280 відділень по всьому світу.

3. Стримко розвивалась промисловість, особливо гірно-видобувнича та текстильна, використовуючи новітні наукові досягнення та нові механізми.

4. У 1830 р. була побудована перша залізниця, яка поєднала центр текстильного виробництва Манчестер із портом Ліверпуль. Залізничне будівництво сприяло індустріалізації, оскільки знижувало транспортні витрати, давало можливість перевозити сировину, розширювало внутрішній ринок, стимулювало розвиток промислових районів. У 40-х роках в Англії почався справжній "залізничний бум", в 1851 р. залізнична мережа країни досягла майже 7 тис. миль (1 миля - 1,6 км).

5. Вікторіанська епоха характеризується бурхливим громадським прогресом, вона давала жителям своєї країни відчути себе в самому центрі світових подій. У 1875 р. В Англії  ухвалили закони про обмеження робочого часу 54 годинами на тиждень і про охорону дитячої праці. Приймати на роботу дітей, яким не виповнилося 10 років, заборонялося.

6. Вікторіанська епоха в Англії назавжди зруйнувала колишній, звичний, старий і дуже стійкий уклад життя. Від нього буквально на очах не залишилося й сліду, він нестримно розпадався, змінюючи світовідчуття жителів. В з’язку з розквітом промисловості та торгівлі для цього періоду був властивий розквіт середнього класу, встановлювалися високі норми відносин. Наприклад, такі якості, як: пунктуальність, тверезість, старанність, працьовитість, хазяйновитість і економність стали зразком для всіх жителів країни.

7. Розвивается не тількі важка промисловість але і інші галузі, та навіть з'являються перші студії фотографій, перші листівки та сувеніри у вигляді порцелянових собак.

8. Цікавий факт, що за часів правління королеви Вікторії з'явився звичай на Різдво прикрашати ялинку і обдаровувати дітей подарунками. Ініціатором цього нововведення був принц Альберт, чоловік королеви.

9. Вікторіанська епоха - це ще й бурхливий розвиток освіти. Наприклад, в 1837р. 43% населення в Англії було безграмотними, але в 1894 р їх залишилося всього 3%.

10. Стрімкими темпами розвивалася в той час і поліграфія. Відомо, що зростання періодичних популярних видань виріс в 60 разів.

11.  Відбулася поштова реформа. До неї оплата за доставку листів була дуже висо-кою, відтак замість оплати листоношам з'явилася поштова марка на конверті.

12. Примітно, що в цей час письменники були найбільш шанованими людьми в країні. Наприклад, Чарлз Діккенс, типовий вікторіанський літератор, залишив величезну кількість творів, у яких тонко помічені моральні принципи. У багатьох його творах зображуються беззахисні діти і обов'язково демонструється відплата тим, хто несправедливо повівся з ними. Порок завжди карний - ось основний напрямок громадської думки того часу.

13. Цей час характеризувався не тільки розквітом науки і мистецтва, а й особливим стилем в одязі та архітектури. У суспільстві все підпорядковано правилам «пристойності». Костюми та сукні як чоловічі, так і жіночі були суворими, але вишуканими. Жінки, вирушаючи на бал, могли надіти прикраси, але нафарбуватися вони не могли собі дозволити.

14. Вікторіанська архітектура - це особливе надбання того часу. Зодчі із задоволенням використовували насичені деталі, застосовували яскраві декоративні прийоми. Для цього стилю характерні дуже високі вікна, які нагадували перевернутий щит, дерев'яні витончені панелі, традиційні гранітні каміни, а також паркани з величними готичними шпилями.

Меблі того часу урочиста, з ліпними пишними формами, а безліч стільців з високими спинками і гнутими ніжками досі носять назву «вікторіанські».Безліч невеликих столиків з пуфиками химерної форми і, звичайно, картини і фотографії були незамінним атрибутом кожного пристойного будинку. На столах завжди були присутні довгі мереживні скатертини, а важкі, багатошарові портьєри закривали вікна. Це був стиль розкоші і затишку.

Ось такою була вікторіанська епоха в Англії.

Біографія Льюїса Керролла

Льюїс Керролл (справжнє ім’я Чарльз Доджсон Доджсон) — англійський письменник, математик, логік, філософ, диякон і фотограф.

Народився 27 січня 1832 року в Дарсбері (графство Чешир), в багатодітній (7 сестер, 3 братів) родині англійського священика. Льюїс з дитинства демонстрував неабиякий розум і кмітливість. Початкову освіту він здобував вдома.

У 12 років вступив в невелику граматичну приватну школу недалеко від Річмонда.

У 19 років  вступив до одного з кращих коледжів Оксфорда — Крайст-Черч. Навчання йому давалася легко, а завдяки блискучим математичним здібностям він був удостоєний читання лекцій при коледжі. Ці лекції приносили йому непоганий дохід, і він пропрацював там 26 років. Відповідно до статуту коледжу він повинен був прийняти сан диякона. Писати короткі оповідання і вірші він почав ще, будучи студентом. Поступово його роботи набували популярності. Свій псевдонім він придумав, видозмінивши своє справжнє ім’я, Чарльз Доджсон, і помінявши слова місцями.

Межі рідної країни вчений покинув лише один раз в житті, і в цьому він зберіг свою оригінальність, здійснивши поїздку не в популярні країни, такі як Швейцарія, Італія, Франція, а в далеку Росію в 1867 році.

Доджсон вів самотній, знайомств уникав, був боязкий. Все життя він страждав від заїкання. Більше усього любив дітей і тільки серед них ставав надзвичайно веселим і цікавим співрозмовником. Простіше усього йому було знаходити спільну мову з дочками декана - Алісой, Лоріной і Едіт. Саме знайомство і дружба з сестрами Лідделл і привели до появи на світло казкової повісті «Аліса в Країні чудес» (1865), що вмить зробила Керролла славнозвісним.

Прототипом головної героїні казки стала одна з сестричок - Аліса Ліддел -одна з п’яти дітей нового декана коледжу. Ця книга стала настільки популярною, що її перекладали багатьма мовами світу і не раз екранізували.

За цією повістю пішли «Аліса в Задзеркалля» (1871), поема «Полювання на Снарка» (1876) і роман «Сильві і Бруно» (1889-1893). Але все ж потрібно сказати, що роботи, ті, що йдуть після «Аліси в Країні чудес» і «Аліси в Задзеркалля» успіху не мали.

Під своїм справжнім ім’ям письменник видав чимало наукових праць з математики.

Помер 14 січня 1898 року в графстві Суррей.

Народні та літературні казки відносяться до одного жанру, але мають суттєві відмінності. Це стосується і форми оповіді, і внутрішнього змісту творів. Основою всіх казок є історія про чудесні пригоди героїв, проте в фольклорних сюжетах вона будується за традиційною схемою, а в літературних може мати довільний багатоплановий варіант викладу.

Народні казки – найдавніша культурна спадщина, яке зберегло уявлення наших предків про взаємини людини і природи. У них відображені моральні принципи існування спільності людей в умовах постійної боротьби за виживання, визначена чітка грань між добром і злом і проявляються виразні риси національного характеру, вірувань, побуту.

Народні казки класифікують як чарівні, побутові, билинні, богатирські, сатиричні. Особливе місце в цій класифікації займають казки про тварин, виникнення яких дослідники усної народної творчості пов’язують з язичницькими ритуалами.

Літературна казка виникла набагато пізніше. У другій половині XVIII століття з розвитком просвітницьких ідей в європейській літературі з’явилися авторські обробки фольклорних казок, а в XIX традиційні казкові сюжети стали використовувати Ш. Перро, брати Грімм, Г.Х. Андерсен, А. Гофман – письменники, яких весь світ визнав класиками цього жанру.

У більшості літературних казок повторюються фольклорні мотиви і присутній чарівна атрибутика, запозичена з язичницьких ритуалів, однак розвиток сюжету, як і вибір персонажів, підпорядковані волі автора. Казка стає художнім твором зі складною системою метафоричних образів, властивих притчі.

Жанрова особливість літературної казки з другої половини XIX століття проявляється в її близькості до новели і навіть повісті. Прикладом можуть служити твори російських письменників А. Погорєльського, Л. Толстого, а в західноєвропейській літературі О. Уайльда, С. Лагерлеф, Л. Керрола.

Різниця між літературною і народною казкою полягає в наступному:
Літературна казка – авторський твір на відміну від народної казки, яка виникла як малий епічний жанр в результаті колективної творчості.
Літературна казка – жанр художньої літератури, в той час як народна казка – один із фольклорних жанрів, особливість якого – усний переказ.
Літературна казка може мати придуманий автором вільний сюжет. У народній казці сюжетна лінія строго підпорядкована певною схемою, якої повинен дотримуватися оповідач, щоб зберегти канву розповіді.
Система образів у літературній казці довільна, в народній – обумовлена традиціями і уявленнями про добрих і злих силах.
Народна казка в художній формі відображає глибинний пласт колективної свідомості і відноситься до найдавнішого виду усної народної творчості. Літературна казка може продовжувати національні традиції, але є плодом авторської уяви і в жанровому плані близька до сучасних видів пригодницької та фантастичної літератури.