Розробка уроку літератури рідного краю для 9 класу на тему: "Лірично-пісенна творчість Володимира Слєпцова"

Підготувала

 Якименко Ніна Олексіївна,

вчитель української мови

та літератури Білухівської гімназії

Мартинівської сільської ради

Полтавського району

Полтавської області

Розробка уроку літератури рідного краю. 9 клас

Тема. ЛРК.  «Усе любов’ю зміряне до дна…» (Лірично-пісенна творчість Володимира Слєпцова) 

Мета уроку:

-         навчальна:  ширше ознайомити з лірично-пісенним доробком поета-пісняра Володимира Слєпцова;  навчати учнів самостійної дослідницької роботи;

-         розвивальна: розвивати вміння виразно й вдумливо читати вірші, визначати тему, ідею ліричних творів, знаходити та характеризувати художні тропи;

-         виховна: формувати  національну свідомість: виховувати патріотичні почуття, громадянську позицію, усвідомлення актуальності цих понять у нашому житті; виховувати  любов до поезії.

 

Очікувані результати  навчально-пізнавальної діяльності учнів

Предметні компетентності

    Учні: знають назви збірок автора, розуміють значення  лірично-пісенної поезії Володимира Слєпцова; виразно читають поезії, коментують їх зміст.

Ключові компетентності

Учні оцінюють й характеризують внесок поета-земляка в скарбницю літератури рідного краю; добирають самостійно джерела для просування індивідуальним освітнім маршрутом; висловлюють думки після прочитання поезій.

НЛ-2

Емоційно-ціннісне ставлення

Усвідомлення важливості активної життєвої позиції, громадянської позиції людини; важливості емоційної, почуттєвої сфери в житті людини.

Тип уроку: урок-проєкт.

Обладнання: виставка збірок В. Слєпцова, презентація до уроку

                               Ланцюжок навчальних ситуацій

Клас об’єднаний у творчі групи. Випереджувальні завдання виконували літературознавці, читці, дизайнери,письменники, інтелектуали, художники, збирачі «кольорових слів».

І. Емоційне слово вчителя. Передбачення

      Діти, запрошую Вас до поетичної гостини поета-пісняра Володимира Слєпцова, у його розмаїтий поетично-пісенний світ. Причастімося до прекрасного, зачерпнімо із його цілющого джерела еліксиру людяності, любові, доброти, наснаги, вічної молодості. То ж вирушаймо   на поетично-пісенний  острівець, де «все любов’ю зміряне до дна»!

     Ім’я уроку: «Усе любов’ю зміряне до дна.

    Проблемне запитання:

-         Як ви думаєте, чому саме цими  словами  Володимира Слєпцова ми назвали  наше заняття?

-         Наскільки воно відповідає змісту нашої розмови?

-          Чому ви так вважаєте?

 З’ясування емоційної готовності учнів.

Створення позитивного психологічного клімату на уроці. Емоційне налаштування  «Екран настрою»

-         Уважно розгляньте  усміхайлики, які демонструють різний настрій. Виберіть саме той, який найкраще розкрив би ваш емоційний стан на початку уроку.

Слово вчителя про поета

       Як  кожне сузір’я на небі має декілька найяскравіших зірок, так і в нашому карлівському краї серед тисяч хороших людей є чимало справжніх митців.              

      Їм доля подарувала рідкісний талант і разом з тим поклала на плечі нелегкий обов’язок – зробити нас людянішими, примусити співчувати, мислити не тільки в межах свого «я».

      Кожним твором, кожною думкою вони передають читачам краплину свого натхнення, щоб і ми були здатні творити добрі справи. А ще митці окрилюють наші душі, закликаючи при цьому до боротьби з недоліками, підказують правильний шлях у пошуках щастя. Кожне їх слово – то діамант, що своєю довершеністю та красою дивує нас, то джерело з чистою водою, що вгамовує спрагу будь-якого мандрівника в пошуках сенсу життя, то кам’яна скеля, об яку завжди розбиваються лицемірство, брехня і ненависть, то вічнозелений дуб, що дарує мудрість віків.

       До таких письменників належить Володимир Слєпцов – член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат обласних літературно-мистецьких премій імені Панаса Мирного й Василя Симоненка, лауреат премії імені Наталі Забіли журналу  «Малятко», лауреат Всеукраїнської премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», засновник обласного свята пісні «Дзвонкова криниця», триразовий лауреат Всеукраїнського конкурсу «Майстер», єдиний із письменників Полтавщини лауреат премії імені Нагнибіди за книжки для дітей, автор багатьох поетичних збірок, – який успішно все життя поєднує свою професійну діяльність з літературною творчістю.

      Поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець Микола Костенко так сказав про нашого земляка: «Володимир Слєпцов   – вищий ґатунок письменника, теплий ключ у літературі України».  

До уроку ви готувалися заздалегідь. Визначіть цілі  нашого уроку.

 

Цілевизначення

 

Орієнтовні відповіді учнів:

(- Розповімо про людину, яка живе поруч з нами, але володіє небуденним        талантом.

 - Визначимо  мотиви лірично-пісенних творів поета-пісняра.

  -  Виявимо кольорові слова, що надають віршам Володимира Слєпцова художньої цілісності та оригінальності.

  - Через проникнення в художній світ поета-пісняра простежимо технологію творення ліричних образів.

  -  Ознайомимося із поезіями, які стали піснями.

  - Висловимо власні думки про творчість поета-пісняра, створивши сенкани, кроссенси, кросворд).

Групи презентують свої проєкти

Літературознавці  працювали над проєктом «А він для нас мережить вірші» (поетові збірки)

 

Перший літературознавець. Лірика Слєпцова (збірки «Веселкові роси», «До отчого поля іду», «Поле, о рідне поле», «Мелодії отчого краю», «Освідчення», «Корені роду», «Наймиліший край», «Між променів жита», «Пахощі грому» та інші) – то палка громадянська поезія. У його невеликих, але по-справжньому поетичних рядках відбивається духовне багатство трудівників Карлівщини, віддзеркалюється наше сьогодення.

       Володимир Анатолійович виявив своє поетичне обдарування і в несподіваній, найдемократичнішій царині – дитячій літературі. Пережите набуло образних рис, вихлюпнулося рядками – спалахами почуттів. Так з’явилися поодинокі вірші, а потім збірки – «У бабусі на селі», «Веселий зорепад», «Весела країна моя Україна», «Веселкові роси», «Загадкова світлиця», «Польова знахідка», «Півників годинник», «Мамина земля», «Поросятко в росі», «Загадкова світлиця», «Котик-чоботар», «Тепло долонь».

      Багато поетичних творів покладено на музику композитором Олексієм Чухраєм. Автори подарували поціновувачам їх творчості збірки пісень для дорослих та дітей –  «Диво-очі», «У тітоньки Сови», «Люблю тебе». Митець також плідно співпрацює з полтавським композитором  Володимиром Раковським, творчий тандем з яким втілений у ще двох  дисках – «Росяна стежинка» та «Мелодії отчого краю».

        Сьогодні поетове слово задзвеніло грізною зброєю, що кличе всіх стати  на захист рідної землі. Його пісні у дні випробувань війною зміцнюють бойовий дух захисників, вчать любити життя і свою родину, рідну оселю, рідну Україну. Вони зміцнюють непоборний дух нашого народу, а інколи можуть заставити навіть зронити сльозу.

      Другий літературознавець. 

      Збірочки «До отчого поля іду», «Корені роду», «Освідчення»,       «Веселкові роси», «Поле, о рідне поле», «Мелодії отчого  краю», «Між променів жита», «Зорінь», «Пахощі грому» виросли саме з великої сили – з любові. У них віддзеркалюється наше   сьогодення, любов до краю, народу, який дає крила для злету. Поезії Володимира Анатолійовича – це крила, що несуть добро людям. Силою слова єднають їх, возвеличують, вливають сили, відлунюють у душах і через них поспішають до майбутнього покоління.

       Зарошені стежки карлівських лугів, солов’їна пісня травневої ночі близькі й дорогі серцю поета Володимира Слєпцова. З дитячих літ він увібрав голубизну прозорого неба над Орчиком, шелест гаїв, розливи пшеничних ланів, благородну втому натхненної праці. Через усе життя несе нерозтрачену любов до рідної Карлівщини, до її працьовитих людей:

                            Життя від дня народження люблю,

                            Боготворю вас, і земля, і люди.

      Поезії «Мій край», «Моє село», «Село», «Моя Карлівщина», «Моє місто», «Поле, о рідне поле», «Батьківська хата», «Моя свята застава», «Ясенове» зі збірок «Поле, о рідне поле», «Мелодії отчого краю» напоєні любов’ю до рідної землі, батьківської хати, місця, де народився і зріс:        

                              Я давно живу цим краєм,

                              Він на злети окриля…

 Читці.                          

                                              Є у кожного з нас батьківщина мала –

                                                Найрідніша частина країни,

                                                Там, де мама в любові тебе сповила,

                                                Я всім серцем люблю Карлівщину.

 

                                                 Карлівщино моя, неозорі поля

                                                 І яскраві над Орчиком зорі,

                                                 Красноперівський ліс, наша рідна земля,

                                                 Тут сплелися усі наші долі.

 

                                                 Карлівщино моя, хліборобський мій край,

                                                 Робітничий наш люд і заводи,

                                                 І ніде так нема, ось давай, пригадай,

                                                 Як за гору в нас сонце заходить.

 

                                                 Україна - наш дім, і оселя є в нім,

                                                 Ми звем гордо її – Карлівщина.

                                                 Все життя ми несем її в серці своїм,

                                                 Це маленька моя батьківщина.

 Письменники  презентують  сенкани до збірок Володимира Слєпцова 

Збірочки

Ілюстровані, барвисті

Милують, ваблять, радують

Улюблені книжечки мого братика

Прекрасні

 

Друзі

Обдаровані, геніальні

Пишуть, відчувають, вражають

Талант до таланту горнеться

Віртуози

 

Лірика

Пісенна, милозвучна

Лине, дзвенить, оспівує

Я в захопленні від мелодій

Шедевр

 

Пісня

Ніжна, дзвінкоголоса

Допомагає зрозуміти, відчути

Поетична присвята духовності

Мелодія душі

 

 

«Пахощі грому»

Свіжа, цікава

Читаємо, слухаємо, відчуваємо

Його поезія – то музика душі

Найсвіжіша

 

Третій літературознавець.

       Сьогодні життя вимагає боротьби  із рашистською  ордою.    Тому доброю  справою, палким словом поет  допомагає  наближати перемогу.  Його живе,    тривожне    й гаряче слово сьогодні звернене до  всіх, хто проходить випробування війною, хто не тільки здобуває свободу, але й уміє захистити її надійно, щоб наша держава-мрія випросталась для волі.  Ніхто не здатен вбити нашу віру й славу. Ми сильні, бо згуртовані. Ми незламні, бо об’єднані спільною метою – перемогою. Для нас Україна понад усе! Бо Україна  – це мати, яку не обирають, це доля, яка випадає раз на віку,  це пісня, яка вічна на цій землі. Поет твердо вірить у перемогу над ворогом. «Справа честі кожного українця – наближати Перемогу. Разом ми сильні! Нас не підкорити оркам – путінським рашистам!» – головний мотив вірша «Після обстрілу». І хоч поезія змальовує   картини, які не можна читати без жалю (залишений на подвір’ї ведмедик, якого вже не забере дитина; пляма крові; закривавлене  сузір’я;  гільзи,  наче докази вини),  але  автор ставить читачеві запитання: «Що нам з тобою діяти тепер?» І твердо  закликає: «Боротись, брат, рашистів нам не треба!»

        Перемога буде, вона не за горами, а зовсім близько. «Впевнений, тихо уранці перемога прийде в вишиванці, поборовши біду», –  пише автор у вірші  «Перемога у вишиванці». Вишиванка  в ліричному творі – це символ любові, символ честі, краси, «у ній узори такі загадкові, чисте небо  і свіжість роси». З давніх пір вишиванку одягали, це оберіг народу нашого.  «Щоб   щасливими були наші ранки, українці вдягли вишиванки, утікайте, московські кати», – так закінчується поезія. І це не прохання, не заклик, а грізне застереження.

Читці.

Вишиванка – це символ любові,

Символ честі, здоров’я, краси,

В ній узори такі загадкові –

Чисте небо і свіжість роси.

 

З давніх пір вишиванку вдягали –

Це народу мого оберіг.

І завжди ворогів проганяли,

Ми не пустимо їх на поріг.

 

Щоб були у нас мирними ранки,

Щоб щасливі були я і ти,

Українці вдягли вишиванки,

Утікайте, московські кати.

 

І я впевнений: скоро уранці,

Диких орків прогнавши орду,

Перемога прийде в вишиванці,

Поборовши орду і біду.

Слухаємо пісні на слова Володимира Слєпцова

Збирачі «кольорових» слів.

Перший збирач.

     Поезії вражають неповторністю, цікавими тропами. Словесні образи автор створює добором найточніших для вираження думки слів та використанням різних художніх засобів мови.

     Наприклад, щоб створити поетичний образ степу, передати його красу та неосяжність, Володимир  Слєпцов добирає кольорові слова, тобто використовує синоніми – «карлівські поля», «отче рідне поле», «простір», «безмежні поля», прикрашаючи їх епітетами, порівняннями.

      Тропи – допомагають виділити якусь важливу рису зображеного предмета чи  явища, змалювати його яскравіше. Проте кожний троп виділяє цю важливу ознаку тільки йому властивим способом.

     Наприклад, ліричний образ рідного краю, батьківської хати автор передав за допомогою багатьох художніх засобів. Серед них епітети – зоряний батьківський край, багата, сонячна земля, рідне поле, річка блакитна, хлібний покіс, щедре отче поле, зелені луги, зачарований ліс, небеса голубі, вічна любов («Поле, о рідне поле»); безмежний край, дорога, свята земля, батьківська хата, пісня колискова («Батьківська хата»); мамине тепло, рідний дім, ясна душа, лагідна любов, синьоокий край, прохолодний сік («Моя свята застава»); добрі люди («Мій край»); вишневий цвіт, вічний неспокій, життєдайні хліборобські традиції, доля праведная («Золотий колосок»); отче рідне поле, найперший покіс, край святий, благодатний край, щедрий врожай («Отче поле»). А красу рідної природи, красу ніжних стосунків поет  зобразив, використавши епітети – даль голуба й промениста   («Парад випускників»); осінній зажурений  сад, кетяги калини  чисті і звабливі; ніжні, чарівні слова, слова щирі, прості;  червоний кетяг («Кетяги калини»); трава густа, ніч чорноброва, свіжий вітер, чарівний образ, нев’януча любов («Кохання світанкове»); каша гарбузова ніжна, запашна («Гарбузова каша»); мудрість проста, старий міст, чисті роси («Побачення з юністю»); травневе диво, ти ясна і зваблива, перший вогонь («Вогонь юності»); спекотне літо, блиск чарівний, білий дім, літо чарівне, білий світ, подих п’янкий, синій Орчик стрімкий, перший промінь («Танго кохання»).

 

Другий збирач.

    Рясніють пісенні твори  Володимира Слєпцова порівняннями. Вони надають мові поезій барвистості. Взаємозв’язок людини й природи спостерігаємо в ряді віршів – «Твоя ясна  душа, як сонечко сія» («Моя свята застава»); «Дні, як птиці віщі, линуть непомітно»(Дружба»); «Совість наша, як зірка, сія», «Як росинка, світилася вся», «Ти лила мені в чашку, як в душу, Молока запашного ковток» («Пам’яті бабусі»);  «Кетяги калини, як уста дівчини» («Кетяги калини»); «На серці тривожно, а часом воно стрепенеться, як птах», «Лечу, мов на сонячнім святі («Дівчисько»); «Волосся падало, як водограй, на плечі» («Танго кохання»); «Твої уста, немов достигла вишня» («Купальська ніч»); «Каша гарбузова – ой, як три меди» («Гарбузова каша») та інші.

 

Інтелектуали.

Творча група  «Інтелектуали»  створила  для вас,  дев’ятикласники,   кроссенси й кросворд.  Цікаво?!  Відгадуйте!

                              Відгадують кроссенси, кросворд

Художники й дизайнери рекламують збірочки віршів

Рефлексія

 

Закінчити думку:

-         Я для себе відкрив сьогодні….

-         Я порекомендував би…

Слово вчителя

       Занурившись у поетичний світ цього автора, ми відкрили для себе нові обрії високої літератури для дорослих та дітей, бо така вже незглибима природа справжнього мистецтва, що живиться коренями роду, що твориться в ім’я високих ідеалів не на один день, а на високі, зажнивні літа.

     Вершиною творчості Володимира Слєпцова є його поезії, покладені на музику композиторами Олексієм Чухраєм та Володимиром Раковським.

       З простою красою та ніжністю його мови, його стилю нерозривно в’яжеться ніжна любов до рідної України, батьківського краю, бо чи є у світі земля, миліша від отчої, де білокрилими лелеками прилітає і відлітає дитинство, де синьоокими волошками розквітає й осипається юність, де життєві дороги сходяться до барвінкового небосхилу; любов до матері, що дала життя та мудрі поради; до маленьких українців, яким творити майбутнє нашої нації.

Запрошую послухати вірші та пісні у виконанні автора

Домашнє завдання

 

Написати есе на тему: «До яких роздумів підштовхнула мене поезія Володимира Слєпцова»

Використана література

 

Дятленко Т. Роль уроків літератури рідного краю у формуванні етнокультурної компетентності учнів // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – № 5. – С. 13-17.

Слєпцов В. Збірки віршів.

2. Шуляр В. Теоретико-методичні засади уроків літератури рідного краю [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1944.html