Розробка уроку на тему «ALEXANDER BOHOMOLETS»

ALEXANDER BOHOMOLETS

Alexander Bohomolets was born on 24 May, 1881 inKyiv, and he died on 19 July 1949inKyiv. He was prominent pathophysiologist and scientific administrator, full member of the Academy of Sciences of Ukraine and its president in 1930—1946, full member of the Academy of Sciences of the USSR and its vice-president from 1942. Bohomolets graduated from the medical faculty of Odessa University in 1906 and worked as a lecturer there. In 1911 —1925 he served as professor at Saratov University in Russia and in 1925—1931 as professor of pathophysiology at Moscow University; he was also director of the Institute of Hematology and Transfusion in Moscow (1928—1931). In 1931 he moved to Kyiv, where he founded the Institute of Clinical Physiology (in 1953 the A. Bohomolets Institute of Physiology was formed out of these two institutes).

Bohomolets was the founder of a large school of pathophysiologists. He developed the hypothesis that the course of a disease and recovery depend not only on the causal agent but also on the resistance of the organism, which depends primarily on the condition of the nervous system and the connective tissue. He demonstrated that connective tissue has a protective function in the organism and plays a role in its nourishment. He discovered an effective method of changing the condition of connective tissue by means of a stimulant discovered by him, which gained him worldwide fame. Bohomolets wrote many works in biology, physiology, and pathology.

QUESTIONS

1.    Where did Bohomolets study?

2.    Where did he work?

3.    What did he found?

4.    What hypothesis did he develop?

5.    What did he discover?

6.    What books did he write?

 VOCABULARY

to found — засновувати

disease — хвороба

recovery — видужання

causal agent — причина

resistance — опірність

tissue — тканина

ОЛЕКСАНДР БОГОМОЛЕЦЬ

Олександр Богомолець народився 24 травня 1881 р. в Києві, помер 19 липня 1949 р. у Києві. Він був видатним патофізіологом й ученим адміністратором, дійсним членом Академії наук України і її президентом у 1930—1946 рр., повним членом Академії наук СРСР і її віце-президентом з 1942 р. Богомолець закінчив медичний факультет Одеського університету в 1906 р. і викладав там же. У 1911—1925 рр. він був професором Саратовського університету в Росії, а в 1925—1931 рр. — професором патофізіології в Московському університеті; також він був директором Інституту гематології і трансфузії в Москві (1928—1931 рр.). У 1931 р. він переїхав до Києва, де заснував Інститут клінічної фізіології (у 1953 р. Інститут фізіології А. Богомольця був сформований із цих двох інститутів).

Богомолець був засновником великої школи патофізіологістів. Він розвинув гіпотезу, що перебіг хвороби і видужання залежать не тільки від причини, але й від опірності організму, яка переважно залежить від стану нервової системи і сполучної тканини. Він продемонстрував, що сполучна тканина має захисну функцію в організмі та відіграє роль у його живленні. Він знайшов ефективний метод зміни стану сполучної тканини шляхом стимулянту, віднайденого ним, що прославив його в усьому світі. Богомолець написав багато робіт з біології, фізіології і патології.