Розробка уроку на тему «Терморегуляція»

Урок № 29

Терморегуляція

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

1. Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1. Яке значення для організму має шкіра?

2.Яку будову має волосина?

3.Яку будову має ніготь?

4.Шкіра – це орган чи система органів?

5.Які особливості будови шкіри забезпечують її еластичність?

6.Охарактеризуйте залози шкіри

2.Вправа «Встановіть відповідність»

Установіть відповідність між шарами шкіри та їх характеристиками:

Вірні відповіді:

1 –А, 2 –Г, 3 - В

4.Засвоєння нового матеріалу

1. Підтримка температури тіла. Теплопродукція. Тепловіддача.

Розповідь вчителя:

     В процесі життєдіяльності в органах людини – м’язах, печінці тощо, в результаті хімічних реакцій утворюється тепло. При цьому, однак, і взимку, і влітку температура на поверхні шкіри здорової людини становить 36,6 ⁰С, а природні коливання її не    перевищують 2⁰С. Як це досягається? Це досягається завдяки терморегуляції.

Терморегуляція – фізіологічна функція, що забезпечує оптимальної для даного виду температури глибоких шарів тіла в умовах, коли температура навколишнього середовища постійно змінюється. Терморегуляція – це урівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом.

Складання опорної схеми:

                                                               ==========

Основна частина тепла (82%) виділяється організмом через шкіру, через органи дихання - 12%, на зігрівання прийнятої їжі і води - 4,6%, із сечею і калом - 1,3%. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з поверхні шкіри.

Тепловипромінювання та випаровування перебігають з різною інтенсивністю і залежать від:

- Зовнішньої температури (чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача)

- Вологості повітря (при підвищенні вологості повітря знижується тепловіддача)

- М’язового напруження (під час фізичних навантажень збільшується тепловіддача)

- Товщини підшкірно-жирової клітковини (чим тонша товщина підшкірно-жирової клітковини, тим більша тепловіддача)

Розповідь вчителя:

Кровопостачання шкіри регулюється рефлекторно. У шкіри є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збудження, що виникає в рецепторах, надходить у судинноруховий центр головного мозку, який регулює кровопостачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судиннорухового центру до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.

Пошукова робота з підручником:

1 варіант – Які особливості механізму тепловіддачі при високій температурі навколишнього середовища?

2 варіант – Які особливості механізму тепловіддачі при низькій температурі навколишнього середовища?

Очікувані відповіді учнів:

1 варіант

 За високої температури навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини внутрішніх органів звужуються, а судини шкіри розширюються, унаслідок чого кров швидко переносить тепло з місць теплопродукції до місця тепловіддачі.

2 варіант

За низької температури і невисокої теплопродукції, навпаки, шкіра бліде, її судини звужуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах і тепловіддача різко зменшується.

 Розповідь вчителя:

     Втрата тепла під час випаровування поту в дітей більша, ніж у дорослих, оскільки в них більша поверхня шкіри на 1 кг тіла. Потовиділення під пахвами за підвищення температури настає в дітей десь у 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.

Повідомлення учня:

В нинішній час дійсно доведено, що потовиділення є результатом підвищення температури у внутрішніх областях тіла. При дослідженнях, які проводились на людях і тваринах, встановлено, що зниження температури всередині тіла після пиття крижаної води або охолодження сонних артерій кригою, прикладеною біля шкіри, призводить до зменшення потовиділення, навіть тоді, коли шкіра підпорядковується дії тіла. В дослідах з протилежним розподілом тепла і холоду спостерігається зворотній ефект. Оскільки із сонних артерій кров поступає в гіпоталамус, ці досліди вказують на роль гіпоталамуса в терморегуляції. Помістивши термометр в вухо поряд з барабанною перетинкою, можна отримати уявлення про температуру, яка існує в гіпоталамусі.

Повідомлення учня:

                                       Особливості температури тіла людини

     Для людини характерні дуже незначні коливання температури тіла. Добові коливання температури тіла людини не перевищують 0,5—0,7°: ранкова температура  (зміряна в пахвовій западині) дорівнює 36,1—36,6°, денна близько 36,6—36,9°. Підвищення температури вище 37,5° називають лихоманкою, що вказує на наявність патологічних процесів в організмі. Зниження температури  нижче 36° вказує на зниження окислювально-відновних процесів, нездатних компенсувати втрати тепла в зовнішнє середовище. Таке зниження спостерігається, наприклад, при стані травматичного шоку, коли температура  може знижуватися до 34°.

Це цікаво:

• Температура  у печінці — близько 37,7—38°, у мозку — 36,9—37,8°.

2.Значення терморегуляці. Тепловий та сонячний удар

Розповідь вчителя:

      Всі ферменти клітин, які беруть участь в обміні речовин та енергій, можуть нормально працювати тільки за незначного коливання температури - 36˚С - 37˚С. При зниженні (30˚С) або підвищенні (42˚С) температури, ферменти клітин руйнуються, обмін речовин припиняється, людина помирає. Підтримання сталості температури тіла забезпечує процес теплорегуляції, що триває впродовж усього життя людини.

Формулювання висновку:

Отже, терморегуляція має важливе значення для нормального функціонування організму людини.

Проекція зображення на екран:

Запитання до учнів:

• Що об’єднує всі ці зображення?  (сонце, сонячний удар)

Розповідь вчителя:

    Внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі відбувається перегрівання тіла. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, посилена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5 - 38,9°С. Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Важкий ступінь розвивається раптово: Обличчя налите кров'ю, згодом блідо-синє. Трапляються випадки зміни свідомості від легкого ступеня до коми, судоми, мимовільне виділення сечі і калу, марення, галюцинації, підвищення температури тіла до 41 - 42 ° C, випадки раптової смерті. Летальність 20 - 30%.

Словникова робота:

Тепловий удар – це загальний перегрів організму через розлад терморегуляції під впливом надлишку тепла.

Сонячний удар — різновид теплового удару, що виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час перебуває під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму.

Запитання для обговорення:

• Яку першу допомогу необхідно надати потерпілому?

Очікувані відповіді учнів:

Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання

Складання опорної схеми (або проектування на екран):

• Як запобігти тепловому або сонячному удару?

Очікувані відповіді учнів:

Аби уникнути сонячних ударів, у спекотну сонячну погоду необхідно носити головні убори зі світлого матеріалу, які сильніше відбивають сонячне світло, не слід перегріватись, не витрачати води і солей з організму,   слід збільшувати кількість води, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу.

Складання опорної схеми (або проектування на екран):

3. Профілактика захворювань шкіри

Розповідь вчителя:

Будова шкіри настільки складна, а життєві процеси її так різноманітні, що найменша, на перший погляд незначна, причина може викликати зміни в шкірі, порушити її нормальне функціонування, привести до виникнення шкірних захворювань. Вивченням захворювань шкіри займається дерматологія.

Хворобу шкіри завжди варто розглядати як загальне захворювання цілого організму. У свою чергу, і захворювання шкіри можуть робити різкий і глибокий вплив на весь організм.

Короткі повідомлення учнів про поширені хвороби шкіри:

1. Однією з найчастіших хвороб шкіри є дерматит – запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів. Частою причиною дерматитів є механічна травма шкіри (укус комах), косметичні креми, лосьони, надмірне засмагання. При дерматиті виникає почервоніння шкіри, її набряк, свербіння, пухирі.

2. Грибкові ураження шкіри є дуже загрозливими хворобами; грибки передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах. Утворюються виразки, що мокнуть, сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється по організму, виникають різні ускладнення (нагноєння, бешиха).

3.Себорея - це захворювання шкірних покривів, яке супроводжується порушенням роботи секреторної функції сальних залоз, зміною хімічного складу шкірного сала. Себорея зазвичай виникає при гормональних порушеннях, найчастіше - в період статевого дозрівання або у малюків. Найбільш поширене захворювання у молодих людей у віці від 12 до 24 років. Викликати або посилити себорею можуть кілька чинників: порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, патологія щитовидної залози, наявність хронічних інфекційних захворювань, гіповітамінози, а також гостра або солона їжа, надмірне захоплення солодким, ігнорування правил особистої гігієни, що призводить до глибокого забруднення шкіри.

4.Вітиліго — це хронічне захворювання шкіри, за якого спостерігається поява розлогих, часто спотворюючих білявих ділянок депігментації на шкірі хворих.Вітиліго розвивається внаслідок втрати або зниження функції меланоцитів. Однак остаточно причину захворювання не встановлено. Вважається, що вирішальну роль у виникненні вітиліго відіграють порушення діяльності нервової та ендокринної систем.

5.Педикульоз - паразитування на шкірі людини вошей.Головними вошами можна заразитися через головний убір, гребінець, постільну чи натільну білизну. Найчастіша локалізація - скроні, потилична та інші ділянки голови.  Волосся може злипатися, утворюється неприємний запах. Виникає сверблячка, розчухи, вторинна інфекція.

      Одежна вошивість спричиняється платяними вошами. Вони знаходяться в складках і швах одягу й тому перебираються на тіло частіше на плечах, верхній частині спини, пахових складках. На тілі проявляється сверблячою висипкою, лущенням. В місцях ураження тривалий час залишаються гіперпігментовані плями. Цей вид педикульозу зустрічається під час масових міграцій населення, воєнних дій.

6.Короста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням шкіри та розчухами. Збудник корости – кліщ коростяний свербун, який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина.Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби — сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

      Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самок на шкіру здорової людини

Запитання до учнів:

• В чому полягає профілактика грибкових захворювань?

(Профілактика грибкових захворювань полягає у дотримуванні правил особистої гігієни)

• Які основні причини виникнення   педикульозу та корости?

(порушення правил особистої гігієни)

Розповідь вчителя:

Одна з важливих умов здоров’я людини - чистота її шкіри. Злущуючись, клітини епідермісу брудної шкіри склеюються з шкірним салом і закупорюють протоки сальних та потових залоз. На брудній шкірі розмножуються мікроорганізми. На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини можна виявити до 40 тисяч мікробів, серед яких можуть бути і збудники різних хвороб.

Гігієна шкіри — це сукупність заходів, за допомогою яких шкіра очищається від пилу, мікроорганізмів, жиру, мінеральних речовин, що виділяються з потом, злущеного епітелію, які порушують її нормальне функціонування

Запитання учням:

• Яких правил особистої гігієни необхідно дотримуватись щоб запобігти захворюванням шкіри?

Вчитель корегує та узагальнює відповіді учнів

Гігієна шкіри:

• Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.

• Мити тіло рекомендується 1-2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.

• Миття повинно супроводжуватись обов’язковою зміною натільної і постільної білизни (в ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть всмоктуватись розігрітою, під час миття, шкірою в кров і лімфу)

• Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід щодня мити. Людям, що працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.

• Умивання обличчя вранці і після денної роботи, миття рук по мірі забруднення і витирання чистим рушничком.

Повідомлення учня:

        Як відомо, наші далекі предки були не надто компетентні в питаннях гігієни. Милися вони дуже рідко, а причина тому – політика урядів, які вважали лазню найстрахітливішим виявом розпусти. В Англії та Франції навіть було введено податок на продаж мила.

     З історичних джерел відомо, що англійська королева Єлизавета I, приміром, купалася один раз на три місяці, а іспанка Ізабелла Кастильська за все своє життя приймала ванну всього двічі - в день свого народження та перед першою шлюбною ніччю.

     Богобоязливі пуритани, серед яких був і Олівер Кромвель, вважали чистоту справою негідною. Отож уряд увів височенний податок на мило. Податок на мило проіснував два століття.

Захист проекту

«Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та відповідних правил догляду за шкірою»

5.Узагальнення і закріплення знань

1.Установіть відповідність між фактами та причинами:

Вірні відповіді: А - 5; Б - 6; В - 1; Г - 4; Д - 7; Е - 2; Ж - 3.

2. «Творча лабораторія»

• Для усунення запаху пота використовують дезодоранти. Більшість подібних засобів містять сполуки Цинку та Алюмінію. Як можуть впливати на шкіру йони цих металів? Які гігієнічні рекомендації ви можете дати з метою усунення запаху пота?