Урок  № 58

Тема: Відокремлені означення.

Мета: пояснити правила відокремлення означень, формувати вміння визначати в реченнях відокремлені означення,  вживати розділові знаки в реченнях із відокремленими означеннями, правильно інтонувати речення з відокремленими членами; виховувати  повагу до природи; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, естетичну сферу.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладання: підручник.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Відокремлюються означення, виражені дієприкметниками й прикметниками із залежними від них словами (дієприкметникові  й прикметникові  звороти), які стоять після означуваного слова. Напр.:  І знов на горах я, овіяних вітрами. (Олександр Олесь.) І гнеться  сад,  важкий від солов’їв. (А.Малишко.)

Дієприкметниковий та прикметниковий звороти (одиничний дієприкметник чи прикметник), які стоять перед означуваним словом, відокремлюються, якщо мають додатковий обставинний  відтінок значення. Напр.: Затиснене між горбами, сільце мало лише дві вулиці. (Ю.Мушкетик.)  Зачарований даллю, про все забуваю в цю мить. (Д.Луценко.) Скошені сталлю,  стогнали дуби.  (Т.Масенко.) За два ікси історії зачеплена, на сто віків розмотую себе. (Л.Костенко.)

ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Пояснити вживання розділових знаків.  Вказати відокремлені означення, пояснити, чим їх виражено.

Тут озера, повні осінню, стоять. Повні музикою сосни височать. (М.Сингаївський.) Земля, живими соками багата, Дніпру дарує воду негірку. (П.Перебийніс.) І ліс, покритий краплями блискучими, сміється. (М.Рильський.) Ще спить земля, укутана снігами, мовчать в льоди заковані річки. (Д.Луценко.)

*Прочитати речення, вказати відокремлені члени, з’ясувати, чим їх виражено. Усно перебудувати речення, щоб прикметникові та дієприкметникові звороти не  відокремлювалися.

Дерево, в горщик посаджене, не дуже розростається. Поле, дощем побите, ще й град поб’є.  Найдовше стоять квіти, з паперу зроблені.

Народна творчість.

* Попереджувальний диктант.

І. Громом налякана, змахує крилами чапля сердита. (В.Раєвський.) І повні скорбного чуття, орли  за хмарами літали. На високій скелі ранньою  добою кулею підбитий сокіл клекотав. (Олександр Олесь.) Хиляться трави, прибиті дощами. (Олександр Олесь.) Стомлені спрагою, коні здалеку почули воду й почали іржати. (А.Кащенко.) Наляканий громовицею, кінь  тихенько заіржав. (М.Стельмах.) Задушена покрученим корінням, кричить верба, як жрець Лаокоон. (Л.Костенко.) Цілющими бальзамами багата, п’янить пахуча хвоя кожну душу. (Д.Луценко.) Світилась сивина полинів, навіть вдень наче осяяних місячним світлом. (М.Коцюбинський.) У меді змочений полин залишиться таки гірким. (І.Кислиця.) Світло точиться, важке, як мед. (М.Доленго.) Учора був тут лісовик,  від моху весь позеленілий. (Олександр Олесь.)

ІІ. Гори цієї давня таємниця – оця  пробита в камені криниця. (Л.Костенко.) Людська сльоза – велика таємниця, захована в солоній рідині. (П.Перебийніс.) З образою сказане слово будить гнів. (Панас Мирний.) Я жбурляв не слова. а бомби із обпечених гнівом уст. (В.Симоненко.) Я хочу сказати серцем вистраждане слово. Із правдою розлучені слова  кудись біжать по сірому перону. В степу оживає пісня давно занімілих племен. (Л.Костенко.)

Словник. Лаокоон -  троянський жрець бога Аполлона; застерігав земляків, щоб не вводили до Трої дерев’яного коня, спорудженого хитромудрим Одісеєм. Боги, вирішивши знищити Трою, послали двох величезних зміїв, які задушили Лаокоона. Троянці ввели коня до міста, через що Троя й  загинула.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Одиничні узгоджені означення, виражені прикметниками чи дієприкметниками, відокремлюються, якщо стоять  після означуваного слова-іменника. Напр.: З-над самого обрію зводиться місяць, кругловидий, смутний. (Є.Гуцало.) І снить земля, хистка і промениста. (О.Башкирова.)

Якщо перед  означуваним іменником вже є означення, два чи більше непоширених означення, що стоять після нього, відокремлюються обов’язково. Напр.: І тиха осінь, мрійна, яснолиста, несла  в серця надію і тривогу. (А.Малишко.)

Якщо перед означуваним іменником означення немає, непоширені означення після  нього можуть відокремлюватись або не відокремлюватись за бажанням автора. Напр.: Димить земля тужава, запашна. (П.Перебийніс.) Стоїть мовчанка довга і важка. (Л.Забашта.) Промерзло небо,  місячне і тихе. (М.Сингаївський.)

Означення, що відносяться до особового займенника, відокремлюються завжди  незалежно від  місця в реченні. Наприклад:

Якщо поширене чи непоширене означення відірване від означуваного слова іншими  членами речення, воно відокремлюється незалежно від місця розташування в реченні. Напр.: А він всміхається, привітний.  (Олександр Олесь.)  Він ввійшов – ясний і щирий. (М.Бажан.) І він пішов, нестриманий, полями. (Олександр Олесь.) Старесенька, іде чиясь бабуся. (Л.Костенко.) Хвилино, зупинись, прекрасна й гожа! (Л.Забашта.)

Відокремлюються означення (поширені та непоширені),  що відносяться до іменника, відсутнього в даному реченні. Напр.: Не впаду, придавлений журбою. (Л.Дмитерко.) Твори, наповнений потугою любові, мудрості, добра! (Д.Павличко.)

Для підкреслення змістової ролі в реченнях можуть відокремлюватися й неузгоджені означення. Напр.: Невеличкий, з кулачок, жив в болоті куличок. (О.Пархоменко.) З ластівками  прощався  яблуневий, у білих накрапах, сад. (М.Сингаївський.) А жито, з росою, з пилком, наливне, в степах обвіває братерські могили. (М.Стельмах.)

V. Виконання  вправ на закріплення вивченого.

* Попереджувальний диктант.

І. Дубів статечних велетенські руки тримають світ, високий та ясний. (О.Довгий.) Лиш дуб могучий, жолудьми багатий, спокійно в темну, зимну даль глядить. (І.Франко.) Всихає дуб старий, пробитий вістрям грому. (О.Туманян.) Нахиляє дуб високий серед пишної долини віти, дужі і широкі, до червоної калини. (Б.Грінченко.) І гілка дуба, чорна й вузлувата,  піднявши пальці, клониться в степах. (А.Малишко.) Шикуються дуби, гартовані до бою. (М.Доленго.) Коло дуба стоїть, обпершись, Максим  Залізняк, високий, поставний, дужий, мов віковічний дуб. (І.Нечуй-Левицький.)

ІІ. Покрите хмарами сонце на сей день  вибилося з неволі, червоно піднялося з-за гори і, блискуче та ясне, поплило по чистому небі. (Панас Мирний.) Сонце, бліде й зубожіле, висипало з-за хмар на землю своє останнє золото. (М.Коцюбинський.) Встають стежки, заплетені в тернини. (Д.Луценко.) Покинута людьми за довгі дні,  дорога помирає в бур’яні. (Д.Павличко.) Але доріжка, мощена череп’ям, уже й зеленим мохом поросла. (Л.Костенко.) Підвладна волі сценариста, я нині гратиму Пречисту, а завтра – відьму на мітлі. (І.Жиленко.) А відьма, згорблена і мокра, гризе мітлу свою слизьку. (П.Перебийніс.) Розгніваний, я вилетів з кімнати. (М.Нагнибіда.) А душа між люди виходила, забинтована білим сміхом. (Л.Костенко.)

* Прочитати спроектовані на дошку (заздалегідь записані на дошці) речення. Вказати неузгоджені відокремлені означення, пояснити вживання розділових знаків. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

 Шумить, гуде патлатий, волохатий джміль, у дорогих ризах, перетятий шовковими поясами. (С.Васильченко.) Той бичок, з-під Чорнушки-корови, був  улюбленець Івасів. (Панас Мирний.) Висока, до шиї козаків, трава  вкривала береги річки. (А.Кащенко.) Ліс був пустинний, рідкий, весь в перехресних стежках, вкритий просяклим водою снігом. (З.Тулуб.) Йшла просто на нього  молода, років чотирнадцяти, дівчина. (А.Кащенко.) І пахне свіжо й смачно в отчій хаті  духмяним, тільки з печі, житняком. (Д.Луценко.)

* Диктант із коментуванням.

І. Дзвіночки конвалій, білі й ніжні, світань покриває прозора роса. (В.Сосюра.) Коло ботсаду об’ява: “Квітнуть єгипетські лотоси  білі та сині”. (М.Доленго.) А пелюстки рожево-золоті, та їм, тендітним, не страшні морози. (Л.Дмитерко.) Продають фіалки, сині, наче очі. (В.Сосюра.) Сосна. А під нею струнка фіалка, синя й незапашна. (М.Доленго.) Покинуті, пов’ялії, простіть мені, конвалії! (О.Пархоменко.)

ІІ. Обличчя вмию, хліб і сіль знайду, візьму пораду, стриману і строгу. (А.Малишко.) Дечого багато забудуть мандрівники, та, мабуть, довго не забудуть того хліба, вітром обвіяного, сонцем присмаленого. (С.Васильченко.) Яснішає душа, мутна й понура, йде геть журба.  (В.Самійленко.) Добро, що у тебе життя не лукаве, вужем не крутилось, холодним, слизьким. (М.Стельмах.) Тут безкінечний небокрай, дзвінкий, прозорий і високий, у себе літепло ввібрав. (Б.Дегтярьов.) І тільки небо – вічно молоде – не тоне в хвилях каламутних Лети. (Л.Дмитерко.)

V. Підбиття підсумків уроку.

* Робота з підручником.  Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (с. 99-100). Колективне опрацювання таблиці “Відокремлені означення” (с. 100).

VІІ. Домашнє завдання.  П. 15, вправи 233 (усно), 232.