розробка уроку "Перша допомога при термічних пошкодженнях шкіри (опіки, обмороження), тепловому та сонячному ударі. Захворювання шкіри та їх профілактика"

8 клас. БІОЛОГІЯ                                                                                             Дата ____________________

Тема: Перша допомога при термічних пошкодженнях шкіри (опіки, обмороження), тепловому та сонячному ударі. Захворювання шкіри та їх профілактика

Мета:

• вивчити види немеханічних травмувань та надання першої допомоги потерпілим;.
• виховувати відношення до здоров.я людини як до найвищої цінності людства.
• розвиток почуття необхідності здорового способу життя..

ХІД УРОКУ

І. Вступна частина (5 хв ).

Оголошення теми, мети уроку, навч. питань (2 хв)

ІІ. Основна частина (35 хв).  Відпрацювання навчальних питань.
1. Класифікація опіків, перша допомога, профілактика больового шоку. Перша допомога при тепловому та сонячному ударі. Дія низьких температур на організм людини
Крім механічного травмування, людина може зазнавати небезпечного впдиву від високих температур, електромагнітних полів, світлового, лазерного та ультрафіолетового випромінювання і радіації.
Опік – ураження тканин організму у результаті впливу термічних факторів, хімічних речовин, електричного струму або іонізуючого випромінювання.
Залежно від походження, опіки поділяють на типи

Класифікація опіків

Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на:

• легкі (1 ступеня – характеризуються почервонінням шкіри та зростаючою біллю при дотику теплим предметом до цього місця);
• середньої тяжкості (11 ступеня – характеризуються почервонінням шкіри і появою пухирців із прозорою рідиною, а також тривалим ниючим болем );
• тяжкі (111 ступеня – характеризуються сильним болем, пухирцями, обпеченою шкірою і втратою нею життєздатності ( обіугленням ), але глибокі тканини функціонують );
• вкрай тяжкі (IV ступеня – характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності).

Розміри поверхні, що зазнала опіку, виражають у відсотках від поверхні всієї шкіри.Якщо більше десятої частини тіла людини уражено опіками, то потерпілому загрожує смерть. При ураженні на 15 % (опіки 11 та 111 ступенів ) виникає тяжке ускладнення – опіковий шок, який за перебігом нагадує , але його дія вдвічі триваліша.

Основними заходами (профілактика) під час шокового стану є ліквідація чи послаблення

болю, припинення подальшлго впливу температури чи іншої причини опіку. Вкрай неприпустиме охолодження. Рекомендується звільнити шию і груди від одягу, послабити ремені, дотримуватися тиші. У випадках, коли немає спеціального знеболювального засобу (новокаїн для місцевої, гідрохлорид морфіну для загальної анестезії) потерпілому можна дати випити трохи алкоголю за умови відсутності проникних поранень живота. Також показані гарячий чай, кава. Потерпілого вкривають і направляють у медичний заклад. Перша допомога при термічних опіках:
погасити одяг, шо горить на потерпілому шляхом накидання на нього пальто або куртки або повалити на землю і збивати полум’я перекочуванням по землі (потерпілий не повинен бігти ):
обпечену частину тіла звільнити від одягу, обрізаючи його (одяг, що приклеївся до шкіри, залишають ); після звільнення від одягу на уражені місця накласти стерильні пов’язки ( краще, якщо є спеціальні контурні опікові пов’язки, що просочені протиопіковим препаратом ); у разі значних опіків нижніх та верхніх кінцівок їх іммобілізують за допомогою шин чи підручних засобів;ь якщо травмовано більшу частину тіла, потерпілого обгортають чистим простирадлом; при всіх опіках потерпілому після надання допомоги вводять протиправцеву сироватку.
У всіх випадках проводяться знеболювальні заходи, напування підсоленою водою. Найбільш небезпечні – опіки, отримані в результаті дії напалму, фосфору, інших синтетичних в’язких речовин, так як вони прилипають до тіла і розмащуються при спробі збити їх полум’я. Припиняє горіння їх занурення у воду чи накладання змоченої у воді пов’язки.
Хімічні опіки виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот (сульфатної, хлоридної, нітратної, карболової тощо ) і лугів (їдких калі, натру, розчинів аміаку, негашеного вапна ), фосфору, деяких солей (хлориду цинку ). Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму з ознаками: сип, пухирьці, локальний біль без видимих ушкоджень, головний біль, утруднене дихання. При опіках кислотою чи лугом на поверхню опіку ллють холодну воду або розчин соди протягом 10-15 хв. При опіку органічними сполуками алюмінію уражену ділянку протирають гасом, бензином або етиловим спиртом, тому що при промиванні водою сполуки алюмінію спалахують. Для змивання негашеного вапна застосовують не воду, а олію або тваринне масло.
Перша допомога при тепловому та сонячному ударах. Тепловий удар — це гостре захворювання, спричинене порушенням терморегуляції організму за тривалої дії високої температури. Від перегрівання організм не може охолодитися до необхідної температури і намагається самоохолодитися за рахунок збільшеного виділення поту, що призводить до зневоднення ( порушення водно-соьового балансу ), зниження об’єму крові, яка ще й змінює свій хімічний склад. Ознаки теплового удару – в’ялість, головний біль, слабкість,пульс 120-140 ударів за хвилину, підвищення температури тіла до 40-41 град С, червоніє шкіра, можливі втрата свідомості і смерть. Сонячний удар – різновидність теплового. Виникає за тривалої дії на незахищені ділянки тіла ( особливо голову) сонячних променів.

Надання допомоги. Потерпілого винести із зони дії високої температури (у затінок чи прохолодне приміщення ), покласти на спину, розслабити пояс і одяг, підняти голову, оббризкати холодною водою, покласти холодну примочку на голову і груди, дати понюхати нашатирний спирт і створити умови для притоку свіжого повітря, дати випити 20 капель корвалолу або валеріани і запити холодною водою. Потерпілому необхідно пити багато підсоленої води. При необхідності провести штучне диханняю В усіх випадках потрібна госпіталізація.
Дія низьких температур на організм людини. Від тривалого перебування на холоді у людини виникає переохолодження організму, або загальне замерзання. Фази переохолодження такі:
1) людина відчуває втому, скутість, сонливість, байдужість;
2) за подальшого зниження температури тіла спостерігається запаморочення;
3) зупинка кровообігу, серцевої діяльності.
Обмороження — це пошкодження тканин у результаті дії низьких температур. Найбільш уразливі для обморожень частини тіла з найслабшим кровотоком: ніс, вуха, кінцівки.
Перша допомога при відморожуваннях та переохолодженні.
При переохолодженні потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово зігрівають (у ванні з водою кімнатної температури з підвищенням температури води до 36 град С ) та проводять обережний масаж усіх частин тіла. Коли шкіра порожевіє, починають проводити реанімаційні заходи (штучне дихання і непрямий масаж серця). При появі самостійного дихання потерпілого переносять у ліжко, тепло вкривають, дають гарячий чай, молоко. Після зігрівання слід визначити, чи не відбулося обмороження кінцівок та інших частин тіла.. При обмороженні у потерпілого спочатку з’являється відчуття холоду, потім оціпеніння, побіління шкіри і втрата чутливості. У разі побілінні, припухлості шкіри потерпілого слід перенести у тепле присміщення, зняти одяг і взуття, відморожену ділянку розтерти м’якою тканиною або ватою, зігріти теплою водою до почервоніння. Уражену ділянку можна змастити спиртом і накласти пов’язку. На великі обморожені ділянки накласти теплоізолюючу пов’язку: бинт, потім товстий шар вати, обмотати поліетиленовою плівкою, фольгою або клейонкою і зафіксувати бинтом. При обиороженні з утворенням пухирів і відмиранні тканин і заніміння кінцівок потерпілому накладають стерильну пов’язку і госпіталізують.
Перша допомога при ураженні електричним струмом та утепленні.
Від дії на людину електричного струму чи блискавки ( розряду атмосферної електрики ) виникає ураження – електротравма. Тчжкість електротравми зумовлюється силою струму, саме сила струму 0,05-0,1 А вважається смертельною. Від тривалої дії електричного струму відбуваються зміни в організмі людини, можуть бути опіки різних ступенів. При наданні допомоги в першу чергу звільняють потерпілого від дії струму, при цьому той, хто подає допомогу повинен пам’ятати про особисту безпеку – вимкнути рубильник чи відкинути провід сухою палкою, чи перерубати його лопатою або сокорою із сухою ручкою. Для більшої безпеки відтягнути потерпілого за одяг (якщо він сухий ), що відстає від тіла. У разі виникнення опіків накладають стерильну пов’язку. Якщо уражений не дихає, одразу ж приступають до штучного дихання.
При утопленні надають допомогу так: спочатку видаляють воду з дихальних шляхів, для чого треба покласти потерпілого грудьми собі на коліно, щоб голова висіла вниз, і натискувати на грудну клітку долонями, що сприяє видаленню води. Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно обгорнути носовою хусточкою пальці й очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого кладуть на спину, підклавши валик з одягу під поперек, і починають робити штучне дихання до появи ознак життя.
Перша допомога при тривалому здавлюванні частин тіла людини та при гострому болі в животі.
Під час великих катастроф ( землетрусів, авірій та ін. ) люди можуть опинитися у завалі, бути затиснуті бетонними конструкціями тощо. У таких випадках може виникнути

так званий синдром тривалого здавлювання чи травматичний токсикоз. Він зумовлений всмоктуванням у кров токсичних речовин, які є продуктами розпаду розтрощених м’яких тканин. Уражені цим токсикозом скаржаться на біль у травмованій частині тіла, нудоту, головний біль. Шкіра бліда, місцями синюшна, холодна на дотик. Травмована кінцівка через півгодини починає швидко набрякати. У розвитку токсикоза три періоди: ранній, проміжний та пізній.
Якщо людину знайшли у завалі, слід вжити заходів для її звільнення, для чого треба звільнити людину від здавлювання. На рани накладають стерильні пов’язки. Якщо кінцівки мають синюшний колір, холодні й сильно травмовані, на них накладають джгут, але не сильно затягують, щоб не порушити кровообіг. Це уповільнить розповсюдження кров’ю токсичних речовин з розтрощених ділянок. Якщо кінцівки теплі на дотик, можна обмежитися стискувальною пов’язкою. Після цього потерпілому дають знеболювальний засіб, а за його відсутності – 50 мл горілки. Травмовані кінцівки іммобілізують шинами навіть у разі відсутності переломів. З перших хвилин допомоги рекомендується дати потерпілому гарячий напій, при цьому велика кількість рідини сприяє виведенню токсинів з організму з сечею.
Гострий біль в животі виникає від травмування, хвороб і отруєння внутрішніх органів. При травмуванні через проникне поранення категорично забороняється годувати потерпілих, давати їм пити, пропонувати вживатиліки через рот. Транспортувати таких хворих потрібно у лежачому положенні, з трохи піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими у колінах ногами. Таке положення може зменшити біль і попередити поширення запального процесу на всі органи черевної порожнини. Основним заходом для запобігання орзвитку ускладнень є зупинка кровотечі, термінове накладання пов’язок, дотримання правил асептики і антисептики. Правильна обробка рани скорочує термін її загоювання втричі. Біль в животі вказує на захворювання органів шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит, виразка 12-палої кишки, панкреатит, метеоризм ), тому слід негайно викликати лікаря.

ІІІ. Заключна частина (5 хв).
І.Закрітення вивченого матеріалу (3 хв): – назвати типи опіків
2. Підбиття підсумків заняття (1 хв).
З.Завдання додому (1 хв): стор. 56-64 підр. ” Основи медичних знань ”