Розробка уроку:Сценічний простір. Декорація сцени.

Урок 15

Сценічний простір. Декорація сцени.

Мета уроку: 1. Ознайомити з поняттям «сценографія», «сценічний простір».   

                    2. Ознайомити з професією художника декоратора.

                    3. Формувати навички оформлення сцени.

                       4. Розвивати образне та просторове мислення, уяву, фантазію, уявлення про розміщення декорацій у просторі.

                    5. Виховувати вміння спільно приймати рішення щодо реалізації ідеї.

Обладнання: матеріали: фарби, тканина, папір, ножиці, клей;

                      зоровий ряд:театральна афіша.

Вузлики на пам'ять:

1.Сценографія - мистецтво створення зорового образу спектаклю.

Хід уроку

І. Організація класу.

Розподіл учнів по групам

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда:

1. Що таке «простір»?
2. Як можна передати відчуття глибини простору на плоскому аркуші паперу?
3. Які закони перспективи треба знати, щоб правильно передати простір?
4. Що таке фронтальна перспектива? Вкажіть етапи її виконання.
5. Що таке кутова перспектива? Вкажіть етапи її виконання.
6. Назвіть різновиди простору.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

•        Діти, а що, по – вашому, буде простором для гри акторів? Хто в театрі відповідає за передачу цього простору?

   Затримаємося  подумки  біля театральної афіші. (Демонстрація театральної  афіші).

      Але цікавити нас буде не стільки назва вистави чи імена виконавців головних ролей, скільки творці спектаклю. Серед тих, хто склав єдиний колектив співавторів, відзначимо художника. Хто він, ця людина, в чому полягає його робота в театрі, як його праця вливається в загальний процес народження спектаклю?

ІV. Оголошення теми уроку.

    Сьогодні на уроці ми познайомимося з професією художника – декоратора, дізнаємося, що таке сценографія, й оформимо декорації до дитячих спектаклів за народними казками.

V. Вивчення нового матеріалу.

    Театр нерідко називають «чарівним світом». Насправді, лише підходячи до будівлі театру, глядач переживає особливе хвилювання, передчуття свята, хвилюючого та прекрасного видовища. І щоб ці очікування справдилися, особливе завдання покладається на театрального художника. Його талановитими руками створюється, те, без чого не може відбутися будь – яке свято, тим більше театральне: декорації, костюми, підбір предметів, світла. А називається мистецтво створення зорового образу спектаклю сценографією.

   Дивлячись різні спектаклі, легко помітити, що кожному художникові притаманний свій стиль і свої прийоми. Один схильний до яскравих рішень, інший віддає перевагу строгим формам. В одних виставах декорації умовні, в інших – немов узяті з життя – кожного разу рішення залежить від художника, його індивідуальності, розуміння  п’єси, від традицій, для яких він більше тяжіє.

       Як ви думаєте, з чого починається робота художника – декоратора над спектаклем? Як і у кожного актора, виконавця – є читання п’єси. Літературна основа служить відправним пунктом для подальшої роботи. Про що може довідатися художник, прочитавши п’єсу? Про ідею спектаклю; дійових осіб; історичну епоху в якій відбуваються події; динаміку, ритм дії, переплетіння сюжетних ліній.

    Художник подумки уявляє майбутній спектакль так, ніби він уже виконується на сцені, й обговорює свої ідеї з режисером – постановником. Далі художник розвиває загальну ідею вистави, розробляє ескізи й макети декорацій, продумує художнє рішення в цілому. Звичайна декорація складається із задника, ряду куліс і об’ємної частини – розставлених на сцені меблів, деталей будівель тощо.    

Іноді говорять, що п’єса – це ще половина спектаклю, друга половина створюється талантом художника. Справжній художник театру ніколи не забуває про те, що сцена – це простір для гри акторів, наповнений емоціями. Простір сцени має допомагати акторам, бути зручним для їх переміщень, мати потрібний настрій, ритм. Перш ніж оформляти реальний простір сцени, художник театру робить макет декорацій, якнайточніше зображуючи в компактному масштабі всі деталі майбутнього рішення сцени. Ось чому від нього вимагається гарно розвинене просторове мислення, уміння подумки переводити масштаб ескізу в реальні розміри, а також розробляти ескізи вистави в комплексі – від сценічного простору до окремих деталей.

Художник формує «стиль спектаклю», тобто задумує оформлення: строге або пишне, урочисте або веселе. Тут йому необхідно враховувати багато найрізноманітніших обставин. Декорації мають відповідати часові й місцю дії, жанрові спектаклю, характеру його героїв. Художнику необхідно знати історію суспільства, історію мистецтва й театру, костюма, навіть зачіски. Кожен спектакль має неповторні, несхожі на інші декорації, костюми й навіть кольори. Адже не лише окремі сцени і ході спектаклю, але й цілі вистави мають відрізнятися колірним рішенням.

Уявіть подумки спектаклі «Снігова королева» й «Чиполліно». У чому має полягати відмінність художнього рішення одного спектаклю від іншого? Але колірне рішення не може існувати саме по собі, воно має виражатися в декораціях і костюмах. Створення сценічного простору – одне із найвідповідальніших і найскладніших завдань у роботі театрального художника.

Розглянемо ескізи декорацій до спектаклю «Снігова королева»

                                       Тимонен (Полякова) Эйла Андреевна

 Пригадаймо, з чого починається будь – який із спектаклів. Прозвучав третій дзвоник, поволі гаснуть люстри, завіса плавно розкривається, і на сцені ми бачимо … А ось що ж розташується на сцені, залежить від п’єси. Це можуть бути, наприклад, башта, похмуре небо, сумовитий пейзаж – така декорація більше підійде до трагедії В. Шекспіра;

Ромео и Джульетта. Эскиз декорации II действия (сцена у балкона). 1953.

кімната з убранням ХІХ століття – до п’єс А. Чехова;

Эскиз декораций к спектаклю "Дядя Ваня" по А.П.Чехову.

веселе казкове місто – до казки «Попелюшка».

Художникові необхідно продумати все до найменших дрібниць і врахувати те, який вигляд матимуть декорації для глядачів із залу та чи зручні вони акторам. Може здатися, що надто вже багато дрібниць  у роботі театрального художника. Та із цих деталей складається образ усієї постановки, вони допомагають глядачеві увійти до атмосфери дії, а  акторам – у їхні ролі.

Одним із важливих елементів оформлення спектаклю є світло. Воно завершує працю художника і змінює декорацію: розфарбоване полотно перетворює на оксамит і парчу, фанеру й картон – на сталь або граніт, скло – на кришталь або алмази, фольгу – на золото і се ребро. За допомогою світла на сцені можна показати сонячний ранок або зимовий день, глибоку ніч або осінню імлу.

В оформленні спектаклів брали участь Леонардо да Вінчі та Рафаель в Італії 15-16 вв.

В наші дні відомий художник – декоратор – Ф.Ф. Федоровський(1883-1955)., який багато років працював у Большому театрі м. Москви, а народився він в Україні в м. Чернігові. Федоровський - учень Костянтина Коровіна, академіка живопису, віце-президента Академії Мистецтв СРСР. Він майстер художнього оформлення спектаклів, переважно російських епічних опер, оформлення урочистих засідань в ГАБТ СРСР, революційних свят і фізкультурних парадів на Красній площі. Автор проекту створення (1936) і реставрації (1945) рубінові зірки на баштах Московського Кремля.

VІ. Практична робота.

    Створення декорації до спектаклю «Снігова королева»

Етапи виконання декорації

1.Візьміть два аркуша картону. З’єднайте скетчем по горизонталі – утворюється двовимірний простір; вертикальна частина – задник, горизонтальна частина – сцена.

2. Обговоріть у групі особливості декорацій до   спектаклю  «Снігова королева».

VІІ. Перевірка домашнього завдання за темою «Інтер’єр у кольорі».

VІІІ. Завершення уроку.

Демонстрація учнівських робіт, обговорення та оцінювання.

Завдання на наступний урок: принести графічний матеріал.