17 липня о 18:00Вебінар: Відеоуроки: як створювати якісний контент для Ютубу

Розробка уроку всесвітньої історії у 10 класі за темою "Тоталітарні й диктаторські режими"

Про матеріал

Даний матеріал допоможе вчителеві з'ясувати з учнями особливості тоталітарного режиму, визначити суть тоталітаризму як антигуманного суспільного режиму, що нівелює особистість та унеможливлює її розвиток; показати його безперспективність для соціально-політичного і економічного розвитку країни; формувати вміння аналізувати історичний матеріал, працювати в групах, відстоювати свою точку зору; сприяти усвідомленню загальнолюдських цінностей, формувати вороже ставлення до ксенофобії, антисемітизму, расизму.

Перегляд файлу

Тема. Тоталітарні й диктаторські режими.

Мета: з’ясувати особливості тоталітарного режиму, визначити суть
тоталітаризму як антигуманного суспільного режиму, що нівелює особистість та унеможливлює її розвиток; показати його безперспективність для соціально-політичного і економічного розвитку країни; формувати вміння аналізувати історичний матеріал, працювати в групах, відстоювати свою точку зору; сприяти усвідомленню загальнолюдських цінностей, формувати вороже ставлення до ксенофобії, антисемітизму, расизму.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Поняття: тоталітаризм, фашизм, нацизм

Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, ноутбук.

Все всередині держави,

нічого поза державою,

нікого проти держави

Беніто Муссоліні

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Згрупуйте наведені компоненти і визначте види політичного управління:
1. Політичний контроль над економікою;
2. Вільні вибори керівників держави;
3. Поділ державної влади на гілки;
4. Монополія однієї політичної партії;
5. Плюралізм;
6. Багатопартійність;
7. Тотальний контроль за поведінкою громадян;
8. Харизматичний лідер.
Прогнозована відповідь
Демократичне (2,3,5,6) і недемократичне (1,4,7,8) політичне управління.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Початок 20-го століття приніс людям чимало страждань і розчарування, економічні кризи, жорстокі повстання та революції і нарешті світова війна.

Демократія, на яку покладалося стільки надій, не спромоглася захистити народи від небаченних руйнувань і багатомільйонних жертв. Тому саме в демократії звичайні люди вбачали корінь зла і схилялися до думки що лише сильна влада може забезпечити їм спокійне й сите життя. Найбільш такі погляди були поширені у країнах які або програли війну (Німеччина, Росія), абож не отримали від перемоги в ній того, на цю, на їхню думку вони заслуговували (Італія).

І поки політики розробляли рецепти повного облаштування світу і пропонували їх народам, владу захоплювали ті, хто давав прості і зрозумілі моделі відповіді та обіцяли заманливі перспективи. З того часу й виросла небачена дотоді протилежність демократії - тоталітаризм.

Ще більше дискусій, особливо “побутових” викликають питання про переваги та недоліки тоталітаризму. Це можна зрозуміти — нечітка визначеність терміну дозволяє звужувати його рамки у разі потреби одному боку дискутуючих і розширювати рамки терміну, знову ж таки у разі потреби, їх опонентам. Якщо тоталітарний лад не дозволить мати про себе погану думку (принаймні всередині такої держави), то демократії властивий плюралізм і свобода слова, а невдоволені знайдуться завжди.
Томас Гобс стверджував, що влада при демократії гірше, ніж при монархії, так як демократія стимулює здійснення безвідповідальної політики, яка просуває вузькі інтереси одних за рахунок інших або навіть зіштовхує різні сегменти суспільства один з одним. Платон вважав, що демократія схильна недооцінювати важливість знань і досвіду для коректного володарювання. Деякі сучасні неоліберальні філософи  критикують демократію за економічну неефективність і вважають, що контроль за суспільством повинен здійснювати ринок.

Так що ж таке тоталітаризм? Це добре чи погано? Чому його зневажають, ненавидять, бояться, але все одно хочуть багато-багато людей? Саме на ці питання ми спробуємо відповісти на уроці.

 

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Види тоталітарних і диктаторських режимів

Науковці висловлюють різні думки щодо різновидів тоталітаризму. Одні з них поділяють його на правий (фашизм, націонал-соціалізм) і лівий
(більшовизм), інші – на тоталітаризм німецького й радянського зразків та ін.; у цілому ж спільні знаки дають підстави вести мову про три різновиди
тоталітарних режимів: більшовизм (СРСР), фашизм (Італія), націонал-
соціалізм(нацизм) (Німеччина). Інколи для спрощення італійський фашизм і
німецький нацизм узагальнено називають фашизмом.
(словникова робота – учні записують у зошит поняття «тоталітаризм», «фашизм», «нацизм»).

1.Тоталітаризм  відкрито антидемократичний режим що базується на

 однопартійній системі, всезагальним проникненням держави в  економіку, культуру, суспільне й особисте життя.

2. Нацизм  це реакційна течія, в основі якої лежить ідея національної винятковості, національної переваги  «арійської раси» і знищення або поневолення  «неповноцінних» рас, яка спирається  на пряме насильство в суспільстві.

3. Фашизм – це  реакційна політична течія, форма тоталітаризму, терористична диктатура, що відкрито знищує демократичні права і свободи та спирається на пряме насильство.

 

2. Ознаки тоталітарного режиму

  • Робота з підручником

Учні працюють з підручником і роздатковим матеріалом, визначають ознаки тоталітарних режимів, записують в зошит, обговорюють їх.

Ознаки:

  1. однопартійна диктатура (придушення політичних опонентів,заборона всіх партій)
  2. культ особи « вождя»
  3. цілковитий контроль над економікою
  4. політичний контроль (вибори,цензура…)
  5. вторгнення у приватне життя людини.
  6. Репресії та переслідування
  • Розповідь учителя

Встановлення тоталітарних режимів приносило неоднозначні результати, причому не завжди негативні. Так, в Італії було взято курс на власні ресурси, вирішилася зернова проблема, вкладалися фінанси в розвиток машинобудування, важкої, видобувної промисловості. Для Німеччини також був характерним ріст економіки: до 1936р., не стало безробіття, підвищувалася заробітна плата, високими темпами розвивалася важка індустрія. СРСР наприкінці 30-х рр., став індустріально-аграрною країною.

 Однак цінність досягнень тоталітаризму є дуже відносною. У тоталітарних державах існувала диспропорція в розвитку економіки. Держава здійснювала політику методом насильства і страху.

  • Вправа для зняття втоми очей

Поставити ручку на відстані 30-40 см від очей. Повільно відводити ручку вправо, слідкувати за нею очима, не повертаючи голови. Те ж саме вліво. Зробити 5 разів в кожну сторону.

 

3. Плюси і мінуси тоталітарного режиму

Учитель

Зараз ми з вами спробуємо визначити плюси і мінуси тоталітарного режиму на прикладі 2 держав, яскравих представників тоталітаризму – Німеччини та СРСР. Працювати будемо в групах. 1 група буде визначати «плюси», а 2 група – «мінуси». І звичайно ж, вам необхідно буде аргументувати свою думку.

Допоможе вам роздатковий матеріал(на партах)  і відео сюжети.

Але нам треба пригадати правила дискусії:

  1. Обдумайте свою промову ретельно.
  2. Говоріть просто, ясно, логічно.
  3. Сперечайтеся чесно.
  4. Не повторюйтесь й не повторюйте слів інших.
  5. Кращі докази – це точні факти.
  6. Поважайте своїх опонентів.
  7. Не викрикуйте.

 

  • Учні опрацьовують матеріал 10 хв., потім відбувається дискусія.

 

V. Закріплення вивченого

1. Проблемне питання

Учитель

  • Так що ж таке тоталітаризм? Це добре чи погано? Чому його зневажають, ненавидять, бояться, але все одно хочуть багато-багато людей?

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 10; повторити поняття, виконати питання 6 стор. 133

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плюси

Однопартійна система

+ Чим більше партій беруть участь у боротьбі за владу і ділять між собою вплив на діяльність органів влади, тим менш стабільна політична система, багато часу за цієї системи забирає прийняття та реалізація соціально-економічних програм і політичних рішень, мають місце гостра міжпартійна боротьба, Політиканство, демагогія, маніпулювання свідомістю мас.

 

Культ вождя

+ Не можна сказати, що це позитивна риса, але серед осіб, які позитивно оцінюють правління І. В. Сталіна (частина комуністів, етатісти і ін.) Існує думка, що культ був викликаний  особистісними рисами Сталіна і успіхами, пов'язаними з його правлінням . Так, після «викриття культу особи» здобула популярність фраза, яку приписують звичайно М. А. Шолохова (але також і іншим персонам): «Так, був культ ... Але була і особистість!».

 

Контроль партії і держави над економікою

+ У роки довоєнних п'ятирічок у надто тяжких умовах тоталітарного режиму робітники України створили могутню індустріальну базу, що за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинутих країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Стали до ладу Краматорський машинобудівний, Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи. Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 45 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР.

У 1930-х pp. в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість.

Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона зайняла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуна, четверте місце у світі за видобутком вугілля. За виробництвом металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Велику Британію.

За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-ті pp. сформувався національний український робітничий клас і технічна інтелігенція.

Значно збільшився видобуток вугілля, газу, нафти і так далі.

 В СРСР була організована друга в світі за потужністю промисловість в найкоротші терміни з можливих.

 Освіченість населення росла, так як промисловість вимагала кваліфіковані кадри. Тому заводи і фабрики обросли купою шкіл, курсів, а потім і інститутів, де готували майбутніх інженерів для країни.

1.На виручені кошти закуповувалися верстати та обладнання для заводів та фабрик гігантів.

2. До 1931р безробітних в країні не залишилося.

3. Збільшилась кількість тракторів і комбайнів, підвищилася врожайність.

4.У 1936р вдалося скасувати карткову систему.

Втручання в приватне життя громадян

+ Умови життя міських жителів помітно змінювалися під впливом науково-технічної революції. У нього проникали нові стандарти життя. Неодмінними атрибутами повсякденного життя стали телевізори та радіоприймачі. Розширилася мережа будинків побуту, салонів краси, ательє пошиття модного одягу тощо.

Селяни щоденно працювали у своїх підсобних господарствах, від яких значною мірою залежав їхній добробут.

Використання побутових приладів, зокрема холодильників, істотно змінювали умови життя. З’явилися нові форми обслуговування населення, важливе значення мало відкриття в магазинах відділів кулінарії, де можна було придбати різноманітні напівфабрикати.

Завдяки телебаченню спорт вийшов за межі стадіонів. У 1970-1980-х роках чимало часу витрачалося на перегляд футбольних матчів та інших спортивних змагань. Мільйони людей захоплювалися перемогами футболістів київського спортивного клубу «Динамо» та інших улюблених команд.

Найпоширенішим і доступним видом розваг було кіно. Відвідування кінотеатрів стало частиною повсякденного життя.

Влада заохочувала населення до масової передплати періодичних видань, які були важливим способом впливу на його свідомість. Багато сімей одержували одночасно по кілька газет і журналів. Чимало людей захоплювалися колекціонуванням популярних книжок, постійно відвідували книгарні, створювали домашні бібліотеки.

Репресії і переслідування

+ Термін «репресії» використовується в СРСР для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії.

Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.

 

 

1. Політичний контроль над економікою;
2. Вільні вибори керівників держави;
3. Поділ державної влади на гілки;
4. Монополія однієї політичної партії;
5. Плюралізм;
6. Багатопартійність;
7. Тотальний контроль за поведінкою громадян;
8. Харизматичний лідер.
 

Демократичне управління ____________

Недемократичне управління _________________

 

 

 

1. Політичний контроль над економікою;
2. Вільні вибори керівників держави;
3. Поділ державної влади на гілки;
4. Монополія однієї політичної партії;
5. Плюралізм;
6. Багатопартійність;
7. Тотальний контроль за поведінкою громадян;
8. Харизматичний лідер.
 

Демократичне управління ____________

Недемократичне управління _________________

 

 

 

 

 

 

 

 

Мінуси

Однопартійна система

- Плюралістичною, багатопартійною системою в світі визнається система, що включає не просто багато політичних партій, а наявність опозиції, в тому числі політичних партій, що виступають проти існуючого ладу. Опозиційні політичні партії виступають проти існуючої соціально-економічної і політичної системи, не сприяють цілісності політичного ладу, в межах якого діють і мають різноманітні концепції рішення проблем, які виникають в країні.

Культ вождя

-  Культ особи (лат. поклоніння, шанування) — безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера. Культ особи нетерпимий до будь-якого опору, він створює тотальну систему особистої залежності, немовби паралізуючи масову свідомість, породжує у населення віру у всемогутність керівництва, страх перед ним, узаконює будь-яке беззаконня, формує у мас рабську покірність та угодовську поведінку, що досягається їх систематичною ідеологічною обробкою.

Культ особи — складова частина ідеології та практики сталінізму — виник на основі комплексу тогочасних соціально-економічних, політичних, історичних- традиційних, психологічних чинників. Одним з головних соціально-психологічних чинників було існування монархічної, традиції у свідомості мільйонів людей, багатовікової звички до підкорення усього суспільства одній людині, відсутність демократичних традицій у суспільно-політичному, житті, звичка населення країни до жорстко централізованого типу влади. Розвиток культу полегшили ідеологічна диктатура партії і цілковите панування єдиної офіційної ідеології. Елементи культу особи простежувалися у діяльності Л. І. Брежнєва, керівників колективно соціалістичних держав; вони мають місце в ряді країн Сходу.

Об'єктом поклоніння часто є не лише голова держави чи уряду, а й митець, конфесійний чи ідеологічний діяч.

Культ особи негативно розглядається у християнстві. Існує настанова: «Не сотвори собі кумира!»

Контроль партії і держави над економікою

-  Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних норм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.

У цілому форсована індустріалізація України не призвела до підвищення життєвого рівня народу. У 1930-ті pp. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблеми.

У часи індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; було взято курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і почала примусовими засобами визискувати із селян додаткові кошти на форсуваня індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювалася позаекономічними засобами і, перш за все, розгортанням «соціалістичного змагання».

Робочі перебували на межі зриву, безробіття і низька заробітна плата, якщо бути чесними, то для них життя стало в рази гірше, ніж в дореволюційні час, що могло спровокувати повстання і хвилювання, це потрібно було будь-якими силами припинити.

1.Примусова  колективізація завдала великої шкоди країні.Багато людей загинули в тюрмах, багато - в процесі перенаселення.

2.Було знищено прошарок найбільш працьовитих і підприємливих селян.

3. Зникла зацікавленість селян в результаті їх праці.

4. Після проведення колективізації голод охопив великі хліборобні райони (1932-1933).

Втручання в приватне життя громадян

  - Цензура в СРСР охоплювала всі сфери життя, включаючи ЗМІ, літературу, музику, кінематограф, театр, балет і навіть моду. Видатні письменники і поети - Солженіцин, Войнович, Довлатов, Бродський та ін. - були змушені покинути батьківщину.

Заперечуючи релігію, оголосивши її «опіумом для народу», більшовизм замінив її чимось на зразок релігійного фундаменталізму з властивою останньому нетерпимістю, фанатизмом, схильністю до зовнішньої обрядовості. Офіційна ідеологія пропагувала зречення людини від особистих інтересів на користь державних. Участь у масових заходах та виборах мала характер своєрідної літургії або політичного спектаклю.

підрозділу трудящих (наприклад, «на відділ», «на цех») видавалося кілька підписок і вони вже самі їх розподіляли між собою, як правило, витягаючи папірці з шапки. Газети на кшталт «Правди» або «Труда» зазвичай йшли в навантаження. Чим вище була ваша посада, тим більше вам дозволялося вільностей у читанні. Простий інженер навряд чи мав шанси отримати підписку на журнал «Навколо світу». Точно так само, партія заохочувала і пролетарів.
Те, що радянські люди потроху розбиралися у всьому на світі, пов'язане з їх способом читання. Виграв передплату на «Науку і жизнь» - мимоволі станеш фахівцем у термоядерному синтезі.

Зарплата називалася получкою, яка встановлювалася тарифною сіткою, а не результатами праці. Звичайно, добре було отримувати більше, ніж менше, але набагато важливіше було мати дозвіл витратити свої гроші. Вже згадана вище підписка, зрозуміло була не безкоштовна. Але доступ до неї був важливіше цих грошей. Точно так само «отримували» житло, автомобілі, дачі і т. п. Залежно від характеру вашої діяльності, вам надавалися ті чи інші пільги в черзі на квартиру, машину і т. д. Боротьба за пільги (тобто, право отримати без черги або раніше за інших) була дуже серйозною.
Було досить багато людей, особливо серед тодішньої молоді, які «виїжджали на заробітки». Зазвичай, їхали кудись в Сибір і тому подібні місця. Партія і уряд оплачували роботу там значно вище середньої смуги, крім того, вона вважалася пролетарською, тобто, класово правильною. Думаю, що ці люди їхали також і «за запахом тайги», тобто подалі від маразму, ближче до реальної справи. Цікаво, що на виручені гроші купити їм було особливо нічого. Машину можна було купити з рук, але ринок був невеликий. Квартиру можна було обміняти. Придумувалися неймовірно складні схеми, щоб «обміняти квартиру з доплатою». Житлове питання стояло вкрай гостро.

За кордон радянській людині було не можна. Вона могла насилу потрапити в «країни народної демократії» і з дуже великими труднощами в країни «загниваючого капіталізму». Для таких поїздок людей відбирали дуже ретельно. Багато хто вірив, що тамтешній достаток спеціально організовують до їхнього приїзду. За кордон їздили групами, в групі завжди був агент КДБ.

Репресії і переслідування

  - Радянський дисидент та публіцист Ігор Буніч зазначав: «Якщо порівняти ці події з гітлерівським геноцидом євреїв, то треба визнати, що нацисти були набагато гуманнішими у власній країні. Ворог був визначений чітко. Якщо ти єврей — ти ворог, якщо ні, то ні. Як пощастило народитися. Такі ж ярлики, як „буржуй“, „ворог народу“, „кулак“, „підкуркульник“ та інші — могли бути навішені на кого завгодно і в будь-якій кількості. У цьому й полягає головна відмінність масового терору від терору вибраного.»

Всього у 1921—1953 роках (роки правління І. В. Сталіна) у СРСР, за підрахунками державного російського історика РАН В. Земськова, було засуджено 3,77 млн осіб, з них до вищої міри покарання — 643 тисячі осіб, на заслання — 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н. С. Хрущова). В книзі з промовистою назвою «Велика брехня XX століття» Земськовим вказується, що найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за «політичними» статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році — 2,56 млн осіб. При цьому, деякими дослідниками констатовані факти навмисного применшення істориками РАН значущості питань, що ними вивчалися, і це ставить під розумний сумнів результати досліджень працівників Російської академії наук.

Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунство, шкідництво, саботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного перевороту, тероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».

Трагічною сторінкою історії України стало знищення радянською владою цілого покоління української інтелігенції, що увійшло в історію під назвою розстріляне відродження. Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки були розстріляні понад 100 представників української інтелігенції, серед яких Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші.

Наступного, 1938 року були розстріляні Гнат Хоткевич та Василь Верховинець. Протягом кінця 1930-х років також було розстріляно за різними оцінками від 200 до 337 бандуристів.

Репресивна система СРСР в структурі НКВС мала «чорну касу», куди вносили захоплені під час арешту особисті кошти та коштовності репресованих осіб, їх нерухомість (квартири) й подібне майно; що врешті створило матеріально-економічну зацікавленість державних службовців фальсифікувати справи з метою пограбування народу та самозбагачення кримінальним шляхом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І група

Плюси

 

 

ІІ група

Мінуси

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
4.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
4.0
Загальна:
4.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Чернявська Юлія
    Дякую за допомогу.
    Загальна:
    4.0
    Структурованість
    4.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    4.0
docx
До підручника
Всесвітня історія (рівень стандарту, академічний рівень) 10 клас (Полянський П.Б.)
Додано
24 березня 2018
Переглядів
3545
Оцінка розробки
4.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку