Розробка уроку з історії України для 8 класу на тему "Церковне життя в 16 ст."

Тема. Церковне життя в XVI ст.

Мета: скласти уявлення про розгортання реформаційних і контрреформаційних рухів на українських землях; оцінити значення діяльності православних братств; визначити особливості становища православної церкви; продовжити формувати навички використовувати розповідь учителя та матеріал підручника як джерело знань; виховувати шанобливе ставлення до минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: Реформація, Контрреформація, протестантизм, єзуїти, церковні братства.

Основні дати та події: 1542, 1544 рр. — створення у Львові Благовіщенського та Миколаївського церковних православних братств; 1556—1561 рр. — на Волині українською мовою було створено Пересопницьке Євангеліє; 1564 р. — початок діяльності єзуїтів у Польщі.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

Бесіда

1. Якими були основні передумови виникнення Запорозької Січі?

2. Які факти свідчать про те, що виникнення реєстрового козацтва сприяло перетворенню козаків на окремий стан українського суспільства?

3. Охарактеризуйте устрій Війська Запорозького.

4. Розкажіть про перші козацькі повстання 90-х рр. XVI ст.

Перевірка творчого завдання

III. Вивчення нового матеріалу

Актуалізація опорних знань

1. Яким було становище православної церкви на українських землях у складі Польського королівства і Великого князівства Литовського в другій половині XIV — XV ст.?

2. Коли єдина для східнослов’янських земель Київська митрополія розділилася на Московську й Київську?

1. Становище православної церкви.

I варіант

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

II варіант

Розповідь учителя

Період XVI ст. дослідники називають темною добою в історії української православної церкви. Тоді церковне життя на теренах України розвивалося під іновірною польсько-литовською владою. І хоча проголошувалося терпиме ставлення до православ’я, забезпечення прав і привілеїв православної церкви, існували важливі причини, які викликали глибоку кризу церковного життя. Саме в цей період розвинулися такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, змушених протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам.

Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату, або «право подавання». Відповідно до нього питання призначення на митрополичу і єпископську кафедри залежало від великого князя литовського та польського короля. Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за правом патронату стали, «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», призначати на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримував той, хто більше за неї заплатив. Королі надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні вислуги на прохання наближених до королівського двору осіб тощо.

Правом патронату щодо православних церков і монастирів користувалися на приватних землях магнати та шляхта. Воно полягало у праві власності на засновані ними церкви й монастирі у своїх маєтках, селах та містах. Священики в таких парафіях не обиралися простим людом, а призначалися патронами-шляхтичами за «правом подавання». Завдяки цьому життя церковної громади залежало від віросповідання власника маєтку або міста та його ставлення до православ’я. Магнати і шляхта розпоряджалися церквами й монастирями на підставі права власності: закладали, обмінювали, продавали, здавали в оренду, віддавали як посаг тощо.

Польська влада надала православній церкві набагато менше прав порівняно з католицькою. Православних єпископів, на відміну від католицьких, не допускали до участі в роботі сенату — верхньої палати сейму. Православне духовенство, на відміну від католицького, мало сплачувати податки. Хоча з 1573 р. польські королі зобов’язалися дотримуватися політики релігійної віротерпимості, фактично польська влада й католицьке духовенство негативно ставилися до православ’я, вбачаючи в ньому перешкоду для просування католицизму на слов’янський Схід.

2. Реформаційні та контрреформаційні рухи в Україні.

Розповідь учителя

У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви. Із поширенням у Європі реформаційних ідей пов’язаний початок пробудження національної свідомості, розвиток культури окремих народів та виникнення протестантизму.

Робота з термінами та поняттями

Протестантизм — один із найбільших (поряд із католицизмом і православ’ям) напрямків християнства, який виник у період Реформації в XVI ст. Його початковими формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство.

У 30—40-х рр. XVI ст. з Європи через Польщу на українські землі стали поширюватися реформаційні вчення. Одним із таких учень був кальвінізм. Засновник учення Жан Кальвін вважав, що доля людини заздалегідь визначена Богом, закликав працювати, бути ощадливими й накопичувати багатства. На теренах України громади кальвіністів виникали у великих панських маєтках або містах, що належали магнатам. Першими прийняли кальвінізм магнатські родини Потоцьких і Радзивіллів. До них приєдналися представники знатних православних родів (Вишневецькі, Хоткевичі, Сапеги). Громади кальвіністів виникали також на Закарпатті, Холмщині, Підляшші, Перемишльській і Белзькій землях. Інша течія протестантизму — лютеранство — на теренах України поширення не набула.

У другій половині XVI ст. на Галичині, Волині, Поділлі та Київщині поширилося аріанство — напрямок протестантизму, прихильники якого визнавали лише Бога Отця, заперечуючи цим християнське вчення про Святу Трійцю.

Особливістю реформаційних рухів було те, що вони не поширювалися на значні верстви українського населення. За підрахунками історика М. Грушевського, на українських землях було близько 100 невеликих протестантських громад, створених, як правило, шляхтою, і далеко не завжди українською. Поширення протестантизму на певний час загальмувало проникнення католицизму в Україну. В основних засадах Реформації (звільнення з-під влади Риму, наближення церкви до народу, переклад Біблії народною мовою) українське православне населення вбачало засіб протидії католицизму, пристосовуючи реформаційні ідеї до своїх потреб.

Боротьба протестантів із католицькою церквою ставала для православних зразком для оновлення власної церковної організації. Вплив реформаційних ідей проявлявся в діяльності православних братств, які намагалися сприяти оновленню церковного життя.

Важливим наслідком поширення ідей Реформації на українських землях стала поява перекладів Святого Письма. Зокрема, у 1556—1561 рр. на Волині українською мовою було створено Пересопницьке Євангеліє.

У 60-х рр. XVI ст. в Україні набувала поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для боротьби з Реформацією. У 1569 р. за підтримки польської влади на теренах України розпочало діяльність «Товариство Ісуса» (Орден єзуїтів). Завдяки наполегливій діяльності єзуїтів, яких підтримувала польська влада, їхніми прибічниками стало чимало магнатів і шляхти, яких вони навернули в католицизм (Радзивілли, Хоткевичі, Сапеги). У 70—80-х рр. XVI ст. на українських землях єзуїти відкривали свої школи, які мали досить високий рівень викладання. Водночас вони сприяли поширенню католицизму.

Зверніть увагу!

Одним із результатів Реформації в Польщі стало утвердження віротерпимості в 60-х рр. XVI ст., щоправда, ненадовго. Здавалося, що Реформація в Польщі перемогла. Проте протестантський рух у країні мав свої особливості, що зумовило його слабкість і зрештою занепад:

• не мав широкої підтримки серед основної маси населення (селян, міщан);

• шляхта та магнати за допомогою нових релігійних учень прагнули домогтися нових привілеїв і послаблення королівської влади, а не були переконаними протестантами;

• відсутність єдності в протестантському русі (лютерани, кальвіністи, аріани, чеські брати), а іноді й ворожнеча між його течіями;

• більша частина православного населення була байдужою до нових учень, її турбувало збереження «батьківської» віри — православ’я.

3. Церковні братства.

Розповідь учителя

У XV—XVII ст. на українських землях розгортався братський рух, пов’язаний із діяльністю створюваних православними міщанами церковних братств.

Робота з термінами та поняттями

Церковні братства — релігійні та культурно-просвітницькі товариства, що створювалися православними міщанами при церковних парафіях України в XV—XVII ст.

Спочатку православні міщани, створюючи братства за зразком ремісничих цехів, керувалися благодійницькою метою — дбати про побудову й обслуговування церкви, влаштовувати доброчинні обіди для бідних, готувати церковні урочистості, допомагати хворим тощо.

У XVI ст. в умовах розгортання насильницького покатоличення й національного гноблення православних українців діяльність братств зазнала змін. Вони стали виступати захисниками прав православного населення. Члени братства зверталися зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилали делегації з проханнями до короля. Водночас братства прагнули очистити церкву від осіб, негідних духовного звання, й оновити її. Вони також займалися просвітницькою діяльністю: відкривали школи, друкарні, організували бібліотеки.

Перші братства — Благовіщенське (1542 р.) та Миколаївське (1544 р.) — виникли у Львові. У другій половині XVI ст. найвпливовішим стало Успенське ставропігійське братство у Львові. За правом ставропігії, отриманим у 1586 р., воно безпосередньо підпорядковувалося константинопольському патріарху, а не місцевим православним єпископам. Львівське братство мало право верховенства над іншими братствами та контролю над духовенством. Йому належала Львівська братська друкарня, у якій працював московський друкар Іван Федоров. Близько 1585 р. в місті з’явилася Львівська братська школа для дітей міщан і священиків. Вона утримувалася коштами братчиків. Братство організувало у Львові шпиталь-притулок для хворих і калік, спорудило Успенську церкву.

Діяльність Львівського Успенського братства стала прикладом для православних українців інших міст. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. православні братства діяли в Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Луцьку, Кременці, Судовій Вишні, Києві та багатьох інших українських містах.

IV. Закріплення нових знань

Бесіда

1. Як дослідники називають XVI століття в історії української православної церкви?

2. Як впливало на розвиток православної церкви право патронату?

3. Як поширення протестантизму в Україні вплинуло на проникнення сюди католицизму?

4. Коли було створено Пересопницьке Євангеліє?

5. Що таке церковні братства?

6. У чому полягало право ставропігії Львівського братства?

Дидактична гра «Снігова куля»

Правила гри. Перший учасник гри називає ім’я, поняття, терміни, які стосуються теми уроку. Наприклад, «унія». Це слово повторює наступний учасник гри і називає інше слово чи термін. Зрештою утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник припускається помилки або робить довгу паузу, він вибуває з гри. Переможцем стає учень, який побудував найдовший ланцюжок. Для більш організованого проведення гри краще не залучати весь клас, а викликати до дошки кількох учнів. Один учень контролює правильність слів у ланцюжках, що називають його однокласники.

Гра дозволяє запам’ятати складні для засвоєння терміни, назви, імена тощо.

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

У XVI ст. православна церква на українських землях перебувала у кризовому стані.

Поширення реформаційного руху сприяло розвитку релігійного вільнодумства в Україні й виходу частини віруючих із традиційних церков.

У 60-х рр. XVI ст. в Україні набула поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для боротьби з Реформацією.

Діяльність братств допомагала православним міщанам протистояти релігійно-національним утискам, сприяла національному й культурному пробудженню українського суспільства.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 5 (§ 6*) підручника.

2. Творче завдання. Скласти письмово перелік аргументів «за» і «проти» релігійного порозуміння між католиками і православними. Сформулювати власне бачення ролі влади в цьому процесі.