Розробка відкритого виховного заходу із зарубіної літератури. Літературно-музична композиція "Поезія безсмертний дотик до душі"

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом відомих поетів ХХ століття: С. Єсеніна, О.Блока, А.Ахматової, В.Висоцького, Є.Євтушенка, Е. Асадова  та їх поезією; формувати почуття ніжності та любові до навколишнього світу; виховувати повагу до творчої особистості.

Оформлення сцени: плакат «Поезія — безсмерт­ний дотик до душі» (Ліна Костенко); портрети С. Єсеніна, 0, Блока, А. Ахматової, В. Висоцького, Є. Євтушенка; вислови: «Стихи не пишутся — случаются, как чувства или же закат» (А Вознесенский)-, «Поезія — це завжди неповторність» (Ліна Костенко); два столи для ведучих.

ХІД ЗАХОДУ

1. й ведучий. «Життя, як і байка, вимірю­ється не довжиною, а змістом...»
2. й ведучий. Цей вислів згадується, коли задумаємося над долею цілої плеяди поетів XX ст.

1. й ведучий. Література кожного народу має свою специфіку, власне неповторне обличчя, зумовлене особливостями історичної долі цього народу й унікальністю письменницьких талантів.
2. й ведучий. Сьогодні ми хочемо згадати про тих митців слова, які у своїх поетичних ше­деврах відтворили все, чим жили.

1. й ведучий. По-різному склалися їх такі непрості й дечим схожі долі. По-різному сприйма­ло їх суспільство. Але, незважаючи ні на що, вони Поети з великої літери.

1-й читець

До свиданья, друг мой, до свиданья.

Милый мой, ты у меня в груди.

Предназначенное расставанье

Обещает встречу впереди.

До свиданья, друг мой, без руки,без слова,

Не грусти и не печаль бровей,—

В этой жизни умирать не ново,

Но и жить, конечно, не новей.

3. й ведучий. Це останній вірш Єсеніна, на­писаний кров’ю.

Поет став популярним, коли йому не виповни­лося й 20 років і він був простим сільським рязан­ським хлопчиною. Його оточував натовп підла­бузників, які заздрили йому й поза очі, потайки, обливали його брудом.

4-й ведучий. Єсенін створював образ сто­личного хулігана, молодика в циліндрі й із палич­кою, п’яниці й улюбленця жінок.

3.         й ведучий. Йому складно було зрозуміти дійсність — жорстокий світ, що повільно, але не­впинно вбивав його.
4.         й ведучий. Поезія Єсеніна — дивовижна! Духмяна, чиста, іноді різка, як у циклі «Москва кабацкая».

Виконання пісні «Мне осталась одна забава...» на вірші С. Єсеніна, муз. С. Саричева.

1.         й ведучий. «... И сердце вновь горит и лю­бит — оттого, что не любить оно не может».

Олександр Блок болісно відчував відсутність гармонії, як він писав, «в страшном мире», її ка­тастрофічну хаотичність, він не знаходив спокою у своїй душі.

2.         й ведучий. Відчуття гармонії принесло йому кохання.

1.         й ведучий. Блок обожнював кохання, бо воно відкривало йому високий, зміст життя. Вір­ші Блока про кохання вирізняє чистота і витонче­ність поетичного почуття.

2.         й читець

О доблестях, о подвигах, о славе

Я забывал на горестной земле,

Когда твоё лицо в простой оправе

Передо мной сияло на столе.

Но час настал, и ты ушла из дому.

Я бросил в ночь заветное кольцо.

Ты отдала свою судьбу другому,

И я забыл прекрасное лицо.

Летели дни, крутясь проклятым

роем...

Вино и страсть терзали жизнь мою...

И вспомнил я тебя пред аналоем,

И звал тебя, как молодость свою...

Я звал тебя, но ты не оглянулась,

Я слёзы лил, но ты не снизошла.

Ты в синий плащ печально

завернулась,

В сырую ночь ты из дому ушла.

Не знаю, где приют своей гордыне

Ты, милая, ты, нежная, нашла...

Я крепко сплю, мне снится плащ

твой синий,

В котором ты в сырую ночь ушла...

Уж не мечтать о нежности, о славе,

Всё миновалось, молодость прошла!

Твоё лицо в его простой оправе

Своей рукой убрал я со стола.

Прослуховування аудіозапису романсу «А на последок я скажу...» на вірші В. Ахмаддуліної, муз. О. Петрова,

3.         й ведучий. Корній Чуковський згадував: «Анну Андреевну Ахматову я знал с 1912 года. На каком -то литературном вечере подвел меня к ней муж, молодой поэт Николай Гумилёв.

Тоненькая, стройная, похожая на робкую 15-тилетнюю девочку. Прошло 2-3 года, и в её осанке наметилась главнейшая черта личности — величавость. Не спесивость, не надменность, не заносчивость, а именно величавость».

4.         й ведучий. Страх опинитися поряд із нею сковував навіть найближчих їй людей. Вона це розуміла і часто страждала через це.

У той час, коли багато хто відрікався від жи­вих чоловіків (Гумільов був розстріляний 1921 ро­ку), Ахматова возвеличувала ім’я поета.

3.        й ведучий

Не бывать тебе в живых,

Со снега не встать.

Двадцать восемь штыковых,

Огнестрельных пять.

Доля була безжалісною до неї. 1946 року Ах­матову виключили зі Спілки письменників, ві­дібрали хлібні карточки, заробіток, заборонили друкувати її вірші.

3.        й читець

Все ушли, и никто не вернулся..

Только верный обету любви,

Мой последний, лишь ты оглянулся.

Чтоб увидеть все небо в крови.

Дом был проклят, и проклято дело,

Тщетно песня звенела нежней,

И глаза я поднять не посмела

 Перед страшной судьбою моей.

Осквернили пречистое слово,

Растоптали священный глагол,

Чтоб с сиделками тридцать седьмого

Мыла я окровавленный пол.

Разлучили с единственным сыном,

В казематах пытали друзей,

Окружили невидимым тыном

Крепко сложенной слежки своей.

Наградили меня немотою,

На весь мир окаянно кляня.

Обкормили меня клеветою,

Опоили отравой меня.

И, до самого края доведши,

Почему-то оставили там —

Любо мне, городской сумасшедшей,

По предсмертным бродить площадям.

Учні виконують пісню «Очарована, околдована...» на вірші М. Заболоцького,

 муз. М. Звездінського.

1.      й ведучий. Прозвучала пісня «Очарована, околдована» на слова відомого поета Миколи За­болоцького, який у своїй творчості часто звертав­ся до вічних філософських проблем життя і смер­ті, кохання і дружби, спонукаючи читача зами­слитись над змістом свого життя, призначенням людини на землі.
2.      й ведуч и й. У вірші «Некрасивая девочка» М. Заболоцький порушує проблему краси люди­ни. Заболоцький — майстер створювати філософ­ські кінцівки віршів.

4.        й читець

НЕКРАСИВАЯ ДЕВОЧКА

Среди других играющих детей Она напоминает лягушонка.

Заправлена в трусы худая рубашонка,

Колечки рыжеватые кудрей Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы,

Черты лица остры и некрасивы.

Двум'мальчуганам, сверстникам её,

Отцы купили по велосипеду.

Сегодня мальчики, не торопясь

к обеду,

Гоняют по двору, забывши про неё,

Она ж за ними бегает по следу.

Чужая радость так же, как своя,

Томит её и вон из сердца рвётся,

И девочка ликует и смеётся,

Охваченная счастьем бытия.

Ни тени зависти, ни умысла худого

Ещё не знает это существо.

Ей всё на свете так безмерно ново,

Так живо всё, что для иных мертво!

И не хочу я думать, наблюдая,

Что будет день, когда она, рыдая,

Увидит с ужасом, что посреди подруг

Она всего лишь бедная дурнушка!

Мне верить хочется, что сердце

не игрушка,

Сломать его едва ли можно вдруг!

Мне верить хочется, что чистый этот

пламень,

Который в глубине её горит,

Всю боль свою один переболит

И перетопит самый тяжкий камень!

И пусть черты её нехороши

И нечем ей прельстить воображенье,

— Младенческая грация души

Уже сквозит в любом её движенье.

А если это так, то что есть красота

И почему её обожествляют люди?

Сосуд она, в котором пустота,

Или огонь, мерцающий в сосуде?

3.           й ведучий. Едуард Асадов — поет, наш сучасник, якого, на жаль, не стало 2004 року. Він пройшов Велику Вітчизняну, де і втратив зір.
4.                         й ведучий. Сам Асадов писав: «Всё, о чём я пишу, считаю лирикой. Я лирик, и в гражданских стихах, и в стихах о любви, и в стихах о              животных или природе.

Во всякое стихотворение я вкладываю кусочек своей души, каждое пропускаю через сердце...»

5.           й читець

ДОБРОТА

Если друг твой в словесном споре Мог обиду тебе нанести,

Это горько, но это не горе,

Ты потом ему всё же прости.

В жизни всякое может случиться, и коль дружба у вас крепка,

Из-за глупого пустяка Ты не дай ей зазря разбиться.

Если ты с любимою в ссоре,

А тоска по ней горяча,

Это тоже ещё не горе,

Не спеши, не руби с плеча.

Пусть не ты явился причиной Той размолвки и резких слов,

Встань над ссорою, будь мужчиной!

Это всё же твоя любовь!

В жизни всякое может случиться,

И коль ваша любовь крепка,

Из-за глупого пустяка

Ты не должен ей дать разбиться.

И чтоб после себя не корить

В том, что сделал кому-то больно,

Лучше добрым на свете быть,

Злого в мире и так довольно.

Но в одном лишь не отступай:

На разрыв иди, на разлуку,

Только подлости не прощай

И предательства не прощай

 Никому: ни любимой, ни другу!

1.                        й ведучий. Володимир Висоцький, як

і багато поетів XX ст., став знаним завдяки сво­їм пісням. Він із покоління дітей війни, дітей 1937 року.

2.          й ведучий. Попри його іронію відчуваєть­ся ностальгія за чимось величним, за героїзмом, за масштабністю. Тому і возвеличував він то аль­піністів, то артистів, то моряків.

1.           й ведучий. Він мріяв, поспішав жити. Його сприймали неоднозначно і як поета, і як лю­дину. Сміявся Висоцький над ницістю і ридав над загиблими героями.

Прослуховування аудіозапису пісні В. Висоцького «Он не вернулся из боя».

6.         й читець

Кто были мы, шестидесятники?

На гребне вала пенного в двадцатом веке — как десантники из двадцать первого.

И мы без лестниц и без робости

на штурм отчаянно полезли, вернув отобранный хрустальный

башмачок поэзии.

Давая звонкие пощёчины,

Чтобы не дрыхнул, современнику,

Мы прорубили зарешёченное Окно в Европу и в Америку.

Мы для кого-то были «модными», кого-то славой мы обидели, но мы вас сделали свободными, сегодняшние оскорбители.

Пугали наши вкусы, склонности, и то, что слишком забываемся, а мы не умерли от скромности и умирать не собираемся.

Пускай шипят, что мы бездарные, продажные и лицемерные, но всё равно мы легендарные, оплёванные, но бессмертные!

3.          й ведучий. Євген Євтушенко цей вірш присвятив поету Роберту Рождественському.

Ще в далекому 1954-му Євтушенко підняв свій голос проти сталінізму й антисемітизму.

4.          й ведучий. Багато разів Євтушенко ста­вив себе під удар, домагаючись визволення аре­штованих письменників, зокрема і Иосифа Брод- ського.

3.          й ведучий. 1984 року Євтушенко став ла­уреатом Державної премії з літератури. Він висту­пив із письмовою заявою проти будь-яких форм цензури.

4.          й ведучий. І сьогодні ми з упевненістю можемо стверджувати, що поезія обрала Євту- шенка такою ж мірою, якою він обрав поезію. І як признавався поет: «...Это беспощадный выбор, но в нём — путь к искуплению».

Прослуховування аудіозапису пісні «Со мною вот что происходит» на вірші Є. Свтушенка, муз. М. Таривердієва.

1-й ведучий. Багато носіїв високої письмен­ницької культури в Росії та Україні було знищено в 30-х роках, а якщо не знищено, то виключено з літературного процесу різними офіційними за­боронами. Це Борис Пастернак, Анна Ахматова, Володимир Сосюра.

3.           й ведучий. Багато з них були вигнані в еміграцію: Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус, Олександр Олесь, або доведені до самогуб­ства: Володимир Маяковський, Марина Цветаева, Микола Хвильовий.

1.          й ведучий. Драматична доля поетів XX ст. допомогла нам осмислити сучасність у контексті вічності, а передусім у тому, що митці того сто­ліття усвідомлювали себе пророками, які несуть у світ високий дух істини.
2.          й ведучий. Цей дух і після смерті бага­тьох поетів освітлює темне й моторошне XX ст.

і світить нам у XXI, допомагаючи відновити втра­чені духовні цінності.

Усі учасники виходять на сцену. Звучить пісня на вір­ші Р. Рождественського, муз. Є.Птичкіна «Эхо любви».

Підготувала

вчитель зарубіжної літератури

Литвиненко О.В.